Розділ XіV. Спеціальні податкові режими



Скачати 464.16 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації07.05.2016
Розмір464.16 Kb.
  1   2


Розділ XіV. Спеціальні податкові режими
Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
Стаття 1. Визначення термінів
У цій главі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1.1) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – єдиний податок, платник єдиного податку, обкладення єдиним податком, ставка єдиного податку;

1.2) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цій главі – спрощена система оподаткування);

1.3) середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою – платником податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є:

2.1.1) фізичні особи - підприємці, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – фізичні особи):

кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу, отриманого протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 700 000 гривень;

2.1.2) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – юридичні особи):

середньооблiкова кількість працівників протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу, отриманого протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 2 700 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

2.2.1) суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які здійснюють:

а) діяльність у сфері грального бізнесу;

б) обмін іноземної валюти;

в) виробництво підакцизних товарів;

г) діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим та роздрібним продажем підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);

ґ) оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів);

д) видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

е) діяльність у сфері фінансового посередництва;

є) діяльність пов’язану з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у торговельних об’єктах;

ж) спільну діяльність без утворення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

з) видобуток та реалізацію корисних копалин;

и) діяльність з надання в оренду земельних ділянок та нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин;

і) діяльність з надання в оренду житлових приміщень (споруд, будівель) загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів;

ї) надають послуги стільникового зв’язку;

к) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

л) продаж товарів (послуг) через Інтернет, надають послуги Інтернет-провайдерів;

м) зовнішньоекономічну діяльність;

н) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

о) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

п) діяльність з надання послуг з охорони;

2.2.2) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:

а) торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

б) діяльність у сфері права;

в) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

г) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

ґ) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

д) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

е) рекламну діяльність;

є) посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;

2.2.3) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

2.2.4) банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, реєстраторів цінних паперів, арбітражних керуючих;

2.2.5) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

2.2.6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

2.2.7) іноземців та осіб без громадянства;

2.2.8) фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та їх помічників;

2.2.9) осіб, які можуть бути прирівняні до працівників відповідно до пунктів 1.7 статті 1 розділу IV цього Кодексу.

2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.

2.4. Фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2 – 3.4 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) суму коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку;

б) суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту її отримання;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);

г) суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

ґ) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

д) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);

е) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

є) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

ж) дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Кодексу.

3.2. Об’єктом оподаткування при продажу основних фондів є дохід, який визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.

3.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентським договором об’єктом оподаткування є сума винагороди повіреного (агента).

3.4. Не є об’єктом оподаткування суми податків і зборів (обов’язкових платежів), отримані (нараховані) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.

3.5. Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку, у тому числі списання кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності та безоплатно одержані протягом звітного періоду матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

3.6. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.

3.7. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.

3.8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:

для фізичних осіб згідно із розділом IV цього Кодексу;

для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із розділом ІІІ цього Кодексу;

для юридичних осіб – платників єдиного податку згідно із цією главою.


Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.4 статті 3 цієї глави.

4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.

4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.

Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб


5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження.

5.1.1. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність виключно з надання побутових послуг та обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних податкових(звітних) періодів(кварталів) при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.

5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.

5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.

5.5. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено та/або не оприлюднено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.

5.6. Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за більшою ставкою.

5.7. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.

Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб
6.1. Ставка податку для юридичних осіб встановлюється у розмірі 6 відсотків бази оподаткування.

6.1.1. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для юридичних осіб обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних податкових(звітних) періодів(кварталів) при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 100 000 гривень установлюється нульова ставка податку.


Стаття 7. Податковий (звітний) період
7.1. Податковим (звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.

7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

7.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

7.4. Для новоутворених суб’єктів господарювання перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.

7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.
Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку
8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.

Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

8.2. Юридичні особи сплачують податок щомісяця до 20 числа (включно) місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється сплата податку.

8.3. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.

8.4. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.
Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

9.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.

9.4. Платники податку не звільняються від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких вони є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.
Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)
10.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

ґ) земельного податку, крім земельних ділянок, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року);

д) збору за спеціальне використання води (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року).

10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.


10.3. Платники податку зобов’язані нараховувати, відраховувати та перераховувати до бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок на доходи фізичних осіб, збори та страхові внески, пов’язані з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах.

10.4. Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.

Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування
11.1. Суб’єкти господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку.

11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.

11.3. Зміна (доповнення або виключення) виду господарської діяльності, перехід до сплати податку за іншою ставкою, а також відмова від застосування спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам статті 2 цієї глави, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної заяви у порядку, визначеному пунктом 11.2 цієї статті.

11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову.

Свідоцтво платника податку отримує фізична особа особисто з підтвердженням особистого підпису.

11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік.

Для продовження дії свідоцтва платника податку на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений пунктом 11.2 цієї статті строк.

11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.

У разі втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому пунктом 11.4 цієї статті.

11.9. Якщо фізичні особи провадять господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей, орган державної податкової служби видає таким платникам податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).

У разі збільшення кількості найманих працівників платники податку повинні одержати відповідні довідки для таких працівників.

У разі зменшення кількості найманих працівників платники податку повинні повернути видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності зобов’язані використовувати найману працю на умовах законодавства про працю.

11.10. Свідоцтво платника податку (довідка) повинно розміщуватися на робочому місці платника податку (найманого працівника) та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.

Свідоцтво платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.

Свідоцтво платника податку, строк дії якого закінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.

11.11. Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби у разі:

подання платником єдиного податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи та/або ліквідації (реорганізації) юридичної особи;

виникнення податкової заборгованості зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів;

провадження господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;

перевищення граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави.

11.12. Форма свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх видачі (анулювання) встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

11.13. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.

11.14. Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової політики та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.


Стаття 12. Відповідальність платника податку


12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.
12.2. У разі застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цієї глави не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків – для фізичних осіб та за подвійною ставкою єдиного податку – для юридичних осіб.

12.3. У разі коли фізична особа – платник податку провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

При цьому такий платник податку зобов’язаний внести відповідні зміни до свідоцтва платника податку або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звітного) періоду.

12.4. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

12.5. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.

12.6. У разі недотримання положень статті 2 цієї глави платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.

12.7. За не оформлення трудових відносин у разі фактичного використання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами.

Глава 2. Фіксований сільськогосподарський податок


Стаття 1. Визначення термінів
У цій главі терміни вживаються у такому значенні:

1.1) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – фіксований сільськогосподарський податок, платник фіксованого сільськогосподарського податку, обкладення фіксованим сільськогосподарським податком, ставка фіксованого сільськогосподарського податку;

1.2) частка сільськогосподарського товаровиробництва – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку;

1.3) землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції;

1.4) сільськогосподарська продукція – продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, одержана в результаті відокремлення від біологічного активу (тварини або рослини), призначена для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання;

1.5) сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, в тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання;

1.6) фіксований сільськогосподарський податок – податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (обов’язкових платежів);

1.7) нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.3 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік поширюється на:

усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

особу, утворену шляхом перетворення.

2.2. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь в їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.3. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.4. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.5. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.6. Не може бути зареєстрований як платник податку:

2.6.1) суб’єкт господарювання, який застосовує спеціальні податкові режими, визначені главами 1, 3, 4 і 5 цього розділу;

2.6.2) суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

2.6.3) суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
2.6.4) суб’єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників – є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників – є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведеної за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) – нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
Стаття 5. Ставки податку
5.1. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та (або) земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;

ґ) для земель водного фонду – 0,45.

Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Податковий (звітний) період

6.1. Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

6.2. Податковим (звітним) періодом для податку є календарний місяць.

6.3. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

6.4. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня такого року.

6.5. Податковий (звітний) рік для сільськогосподарського товаровиробника, що ліквідується, – період з початку року до їх фактичного припинення.

Стаття 7. Порядок нарахування та строки сплати податку

7.1. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

7.2. Для сільськогосподарських товаровиробників, які сплачують податок виходячи з нормативної грошової оцінки площі сільськогосподарських угідь, сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
а) у I кварталі – 10 відсотків;

б) у II кварталі – 10 відсотків;

в) у III кварталі – 50 відсотків;

г) у IV кварталі – 30 відсотків.


7.3. Платники податку, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів місяця, що настає за місяцем їх утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному пунктом 7.2 цієї статті.

7.4. Платники податку, що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з податку.

7.5. Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов’язаний:

уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

7.6. У разі коли платник податку (орендодавець) надає сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в оренду іншому платникові податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у такій декларації орендодавця.

7.7. Якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

7.8. Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.


Стаття 8. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами
8.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельних ділянок, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

8.2. Податки і збори, не зазначені у пункті 8.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.


Стаття 9. Порядок набуття та скасування статусу платника податку
9.1. Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі і про кожний договір оренди земельної частки (паю).

9.2. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок декларацію з податку за період від дати утворення до кінця поточного року для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або боргів, які передані йому як правонаступнику.

9.3. Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви, органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).

9.4. Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та продуктів її переробки на власних підприємствах;

реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;

реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:

послуги зі збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

9.5. Платники податку в разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) подають податкову декларацію з податку разом з одним із перелічених висновків (підтверджень):

висновком Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у попередньому податковому (звітному) році;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;


висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати наявність форс-мажорних обставин.

До таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

9.6. Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:

9.6.1) у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

9.6.2) за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 2 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця, після місяця у якому було встановлено таке порушення.
Стаття 10. Відповідальність платників податку
10.1. У разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

10.2. Платники податку несуть відповідальність відповідно до законодавства за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.


Глава 3. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон


Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони, інвестиційні проекти, зареєстровані в установленому спеціальним законодавством порядку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

1.2. Питання, пов’язані з функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів, крім питань оподаткування, регулюються спеціальним законодавством, у тому числі законами про створення спеціальної (вільної) економічної зони.


Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Митний режим спеціальної митної зони запроваджується на всій території спеціальної (вільної) економічної зони відповідно до законодавства.

2.2. Суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де відповідно до законодавства запроваджено митний режим спеціальної митної зони, можуть ввозити товари, які використовуватимуться виключно для реалізації таких проектів (за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД). Перелік таких товарів є невід’ємною частиною інвестиційного проекту.

2.3. З метою оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що перебувають поза межами митної території України.

2.4. Митний режим спеціальної митної зони передбачає такий порядок справляння податків під час митного оформлення товарів, що переміщуються через межі спеціальної митної зони:

операції з ввезення товарів з-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які були попередньо ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;

операції з ввезення на митну територію України для вільного обігу товарів, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість і акцизним податком у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;

операції з ввезення товарів з території спеціальної митної зони на митну територію України для вільного обігу, які були попередньо ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;

операції з вивезення товарів з митної території України на територію спеціальної митної зони обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з вивезення товарів у митному режимі експорту;

операції з ввезення на митну територію України відходів виробництва, які утворилися в результаті діяльності у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, встановлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту.
2.5. Операції з постачання з митної території України на територію, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони, природного газу, нафти та нафтопродуктів, етилену, аміаку та інших продуктів, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електричної та теплової енергії і води, обкладаються податком на додану вартість в порядку, встановленому для операцій з постачання товарів на митній території України.

2.6. Поставлені з митної території України на територію спеціальної митної зони природний газ, нафта та нафтопродукти, етилен, аміак та інші продукти, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електрична та теплова енергія і вода не підлягають подальшому продажу та вивезенню за межі митної території України.

2.7. Операції з постачання робіт і послуг суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях спеціальних митних зон інвестиційні проекти, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для операцій з постачання робіт і послуг на митній території України.

2.8. У разі нецільового використання товарів, ввезених на територію спеціальної митної зони, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення таких товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції в установленому законодавством порядку.

2.9. Операції з постачання товарів (робіт, послуг), що здійснюються між суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, де запроваджено митний режим спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладання податком на додану вартість.

2.10. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики в установленому спеціальним законодавством порядку.

2.11. Питання, пов’язані з обкладенням митом під час переміщення товарів через межі спеціальної митної зони, регулюються митним законодавством України.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка