Розділ V гроші та світова економіка



Сторінка1/9
Дата конвертації26.05.2016
Розмір1.44 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Розділ V

ГРОШІ ТА СВІТОВА ЕКОНОМІКА

Тема 11

РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ

ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН

Інтернаціоналізація економіки — основа розвитку ва­лютних відносин. Поглиблення міжнародного поділу праці. Інтернаціональна вартість. Інтернаціоналізація грошових відносин. Еволюція системи валютних від­носин. Валютні системи. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Європейська валютна система.

.Міжнародні валютні відносини є невід'ємною складовою ланкою світової економіки. Їх функціонування й розвиток пов'язані з обслуговуванням всього комплексу економічних зв'язків, що складаються між окремими кра­їнами, юридичними суб'єктами ринку та приватними осо­бами. Йдеться про. обслуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання позик і кредитів, науково-тех­нічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні стосунки.

Розвиток валютних відносин зумовлюється об'єктивни­ми передумовами — вдосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізацією виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничого відтворення і суспільно-політичного життя народів. Визначальний вплив на їх поглиблення справляє формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг, а звідси — розвиток інтернаціоналізації грошових відносин.

Своєю чергою, валютні відносини не е пасивною струк­турою світового господарства. Вони спричиняють активний зворотний вплив на його якісні перетворення, зокрема на забезпечення системної збалансованості та економіч­ної рівноваги світових господарських зв'язків. Через все­бічний розвиток валютних відносин замкнені економічні

309
системи світового ринку трансформуються у відкриті, що обумовлює їх взаємне зближення, інтегрування.

1. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ —

ОСНОВА РОЗВИТКУ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН

Поглиблення міжнародного поділу праці

Однією з фундаментальних закономірностей розвитку сучасного суспільно-історичного прогресу є ін­тернаціоналізація економічних відносин і формування на цих засадах структурно цілісної системи світового госпо­дарства. Підвалиною такої інтернаціоналізації є всебічне поглиблення міжнародного поділу праці. Спираючись на розвиток національних структур виробництва, він висту­пає як економічний фундамент, на якому зводиться вся будівля світових господарських зв'язків, у т.ч. системи валютних відносин.

Як економічна категорія міжнародний поділ праці ре­презентує зумовлену певним ступенем розвитку продук­тивних сил специфічну форму поділу суспільної праці, що поглинула кордони національних економік і веде до спеціалізації окремих країн та господарських структур на виробництві певної продукції та її взаємного обміну.

Міжнародний поділ праці криє в собі складну, багато­рівневу систему світогосподарських зв'язків, що постій­но розвиваються, наповнюючись на кожному історичному етапі суспільного прогресу новим змістом. У підсумку розвиток міжнародного поділу праці спрямовується на забезпечення росту суспільної продуктивності праці та економії робочого часу.

• Формуючись на засадах технічного й технологічного поділу праці, під дією не тільки економічних, а й полі­тичних сил, міжнародний поділ праці відображає рівень ітернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, її функціональної роз­галуженості та дієздатності. Його безпосереднім наслідком є розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, що зумовлюють не лише всебічний розвиток міжнародного обміну, але й структурні перетворення більш високого порядку — інтернаціоналізацію в рамках світо­вих господарських зв'язків всього циклу відтворювального процесу: виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ.

310
З урахуванням цього неухильне поглиблення і всебіч­ний розвиток міжнародного поділу праці розглядається економічною теорією як вияв загального економічного за­кону розвитку продуктивних сил суспільства. Цей закон діє незалежно від змісту відносин власності, специфіки окремих суспільно-економічних формацій. Ідеться про те, що на всіх етапах розвитку суспільно-історичного про­гресу діють об'єктивні чинники, які зумовлюють непере­рвне поглиблення міжнародного поділу праці, світових господарських зв'язків.

Поглиблення економічних зв'язків на світовому ринку прямо та безпосередньо залежить від розвитку загального, часткового і одиничного поділу праці та формування на цьому фундаменті міжнародної предметної, подетальної й Повузлової (технологічної) спеціалізації та кооперування виробництва. Ці процеси прямо та безпосередньо пов'язані з розвитком машинної індустрії, великосерійних вироб­ничих структур.

Попервах у світовому ринку переважав загальний поділ праці. Це обумовлювало розвиток, головно, міжгалузе­вих зв'язків — міжнародний обмін сировинними ресурса­ми і продуктами сільськогосподарського виробництва. Да­лі ця форма світових господарських зв'язків була допо­внена обміном готовими виробами промисловості.

Інтенсивний розвиток часткового і одиничного поділу праці та істотне зростання на їх підмурівках рівня ін­тернаціоналізації виробництва почали здійснюватись на пізніших етапах машинного виробництва. Важливу роль у цьому відіграли науково-технічна революція і сперте на неї поступове оновлення технологічної структури ви­робничого процесу. Найважливішими носіями часткового і одиничного поділу праці стали транснаціональні корпорації. В підсумку значна частина міжнародної торгівлі стала випадати на внутріфірмовий обмін, частка якого досягла нині у США двох п'ятих, а в державах Західної Європи — майже третини всіх зовнішньоторговельних угод.

Глибокі якісні зміни у розвитку міжнародного поділу праці, які стались у 1980-х — на початку 90-х pp., ви­кликано новим етапом НТР, подальшими процесами гло­балізації економічної системи виробництва. Цьому активно сприяє формування постіндустріальних структур вироб­ництва, вдосконалення систем транспорту і телезв'язку, посилення міграції промислового капіталу, робочої сили, всебічний розвиток вертикальної інтеграції, створення

311
спільних підприємств, широке залучення в міжнародний бізнес малих і середніх фірм, на долю яких тепер випадає майже 40 % зовнішньоторговельних операцій. Принципово нові аспекти у розвитку міжнародного поділу праці від­крилися і в зв'язку з процесом інтеграції у структуру світової економіки господарств країн, що входили до СРСР, Китаю, Центральної та Східної Європи.

Загальний зміст нових процесів у міжнародному поділі праці останнього десятиріччя зводиться ось до чого. По-перше, пріоритетного значення набули спеціалізація і ко­оперування виробництва наукомісткої продукції, високі технології, нові види виробничих матеріалів. Це спричи­нило процес деіндустріалізації промислове розвинутих країн — скорочення в їхніх структурах виробництв ба­зових галузей. Відповідно до цього на світовому ринку з'явилася тенденція до зниження попиту на сировинні ресурси. Запровадження енерго- і матеріалозберігальних технологій привело в розвинутих капіталістичних країнах до скорочення на початку 1990-х pp. споживання нафти на одиницю валового національного продукту майже на ЗО % порівняно з серединою 1970-х pp.

По-друге, фундаментальні зміни в міжнародному по­ділі праці пов'язані з бурхливим розвитком спеціалізації у сфері виробництва науково-технічних знань та інфор­мації. Нині жодній країні не під силу проводити до­слідження в усіх галузях науки і техніки. Тому виник та інтенсивно розвивається міжнародний ринок науково-технічних знань — це торгівля ліцензіями, науковою ін­формацією, “ноу-хау”, науково-технічними консультаці­ями, програмами-моделями, науковими та іншими видами інтелектуального обміну.

По-третє, надзвичайно важливим структурним елемен­том міжнародного поділу праці стала інтернаціоналізація сфери послуг. Продаж послуг чимраз тісніше перепліта­ється з виробництвом і збутом товарів, експортом капі­талу, інтелектуальним обміном. Чолову роль у процесі інтернаціоналізації сфери послуг відіграють транснаціо­нальні корпорації, понад 50 % закордонних філіалів яких займаються вказаним видом економічної діяльності. Лі­дером у цьому є монополії США. Тепер послуги складають майже третину експорту США. Офіційна американська статистика включає сюди транспортні й торговельні по­слуги, воєнні угоди, прибутки від продажу інформації тощо. В цій сфері вирізняється торгівля фінансовими

312
послугами (кредити, приймання депозитів, оплата чеків, лізинг, емісія кредитних карток і т.ін.).

У зв'язку з інтенсивним розвитком міжнародного поділу праці виникає цілком правомірне питання: що визначає можливості його подальшого поглиблення? Природно, що підвалиною цього розвитку є вдосконалення інтернаціо­нальної структури матеріального та духовного виробниц­тва. Але це лише один з аспектів проблеми, яку слід з'ясувати. Вона ще характеризується об'єктивною взає­мозалежністю розвитку міжнародного поділу праці та умовами формування на світовому ринку економічної рів­новаги. Йдеться про подвійну взаємозалежність між роз­витком міжнародного поділу праці та забезпеченням фун­кціональної рівноваги між складною системою різнобічних світових господарських зв'язків, на базі яких формуються економічні пропорції міжнародного обміну. З одного боку, розглядуваний зміст механізму рівноваги, його структура і спосіб формування визначаються характером суспільного поділу праці на рівні світового ринку, ступенем розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. З іншого боку, рівень розвитку міжнародного розподілу праці, його економічні кордони регулюються наявними можливостями досягнення внутрішньої збалансованості світових господарських зв'язків.

Об'єктивна обумовленість рівня розвитку міжнародного поділу праці можливостями формування структурної рів­новаги і відповідно — пропорцій міжнародного обміну — один із найважливіших економічних законів світового рин­ку. Реалізується цей закон на двох рівнях — за допомогою ринкового механізму саморегулювання і на підставі по­годженого використання міжнародних інституційних ре­гуляторів ринкових структур.

Чільне місце в системі інтеграційних процесів, про яку йдеться, має посісти економіка суверенної України. Ви­ходячи з дійсної структури міжнародного поділу праці, зокрема з факту, що господарство республіки функціонує одночасно в кількох зовнішньоекономічних вимірах, на­самперед у регіональному та світовому, розвиток міжна­родних зв'язків відбувається у двох напрямках: перший— по лінії не лише збереження, а й подальшого поглиблення економічної взаємодії з країнами, що входили до колиш­нього СРСР та РЕВ; другий — через проведення активної політики, яка має забезпечити прискорену інтеграцію гос­подарського комплексу республіки у світову економічну

313
систему — в її виробничі, транспортні, ринкові й валют­но-фінансові структури.

Розвиток цих процесів посилюватиметься зі створенням необхідних економічних передумов всебічного викорис­тання порівняльних переваг, які склалися на грунті іс­торичного розвитку України. Йдеться, по-перше, про ва­гомий трудовий потенціал народу України, його пра­целюбність, високий рівень освіти, загальної культури і професійної кваліфікації, багатовікової традиції актив­ної співпраці з іншими народами та державами; по-друге, вигідне географічне положення як транзитної держави;

по-третє, надзвичайно сприятливі кліматичні та природні умови, наявність родючих чорноземів та унікальних по­кладів корисних копалин; по-четверте, наявність необхід­них передумов утворення розвиненого експортного сек­тора в науково-промисловому комплексі республіки, пе­редусім в окремих галузях верстате- і приладобудування, в літако- і суднобудуванні, порошковій металургії, ви­робництві надтвердих матеріалів і кераміки, військової техніки, в електрозварювальній технології. За умов ство­рення належної інфраструктури Україна може посісти гідне місце на світових ринках патентно-ліцензійної тор­гівлі, “ноу-хау”, інжинірингу, різноманітних послуг, а та­кож туризму.

Реалізація зазначених переваг вирішальною мірою за­лежатиме від проведення радикальної реформи зовніш­ньоекономічної діяльності, її лібералізації, запровадження конвертованості національної валюти, від кадрового і право­вого забезпечення, утворення відповідних інфраструктур.

Інтернаціональна вартість

Об'єктивні основи саморегулювання пропор­цій міжнародного економічного обміну формуються на підставі реалізації на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг. Її вплив на розвиток світових господарських зв'язків здійснюється через інтернаціо­налізацію всієї сукупності структурних ланок ринкових відносин — товарної форми продукту праці, ціни вироб­ництва, оптових і роздрібних цін, системи грошових від­носин. На цьому фундаменті складаються необхідні пе­редумови формування пропорцій міжнародного обміну — досягається внутрішня єдність компонентів світового рин­ку, їхні взаємна порівнюваність і конвертованість. У цьому

314
розумінні інтернаціональна вартість виконує функцію сис-темоутворювальної ланки, за допомогою якої складові економічних відносин світового господарства пов'язуються в єдине ціле.

Інтернаціональна вартість — продукт високорозвиненої структури міжнародних економічних відносин, підмурів­ком яких є функціонування світового господарства як структурно цілісної системи. Розвиток такої системи спер­тий на глибокі базисні зміни, що відбуваються безпосе­редньо у відтворювальних структурах національних гос­подарств, які за наявності міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації провідних чинників виробництва — капіталу й робочої сили, інтеграції грошових ринків і фі­нансових систем уже не можуть функціонувати осібно.

Особливе значення в розвитку цього процесу має на­повнення новим змістом економічної конкуренції, яка ві­діграє винятково важливу роль у формуванні механізму інтернаціональної вартості. Дедалі більше поглиблення міжнародного поділу праці та зростаюча взаємозалежність умов реалізації, як і інтернаціоналізація сукупного пла­тоспроможного попиту, викликають не лише загострення конкуренції на зовнішньому ринку, але й загальну гло­балізацію її змісту. Внаслідок цього світова економіка в усіх її багатоланкових структурах втягується в загальне змагання, в якому вирішальну роль відіграють не наці­ональні, а інтернаціональні конкурентні переваги.

Водночас глобалізація економічної конкуренції створює механізм взаємної передачі виниклих у різних країнах циклічних імпульсів і всіляких потрясінь (грошово-кре­дитних, фінансових, збутових тощо), які ведуть до за­гальної інтернаціоналізації відтворювального циклу.

Як наслідок, у світовій економіці формуються такі об'­єктивні взаємозалежності та взаємодоповнення національ­них сфер виробництва, за яких вони, втрачаючи свою економічну окремішність і самостійність, перетворюються на інтегральні частини єдиного структурно цілісного між­народного економічного організму.

З урахуванням розвитку цих процесів світове госпо­дарство набуває нової якості: воно перетворюється з су­марної в логічно цілісну і структурно завершену систему. Усуспільнення виробництва і праці на світовому госпо­дарському рівні, інтернаціоналізація обігу капіталу в усіх його формах і на всіх стадіях розвитку, переплетення ТНК різних країн, формування стійких взаємозв'язків

315
між державою і транснаціональним капіталом, зростання ролі між- і транснаціональних економічних і політичних інституційних структур — складові цієї системи.

Розглянуті процеси створюють необхідні логічні пере­думови розуміння, по-перше, об'єктивних підвалин фор­мування інтернаціональної вартості, по-друге, її суті та, по-третє, її співвідношення з національною вартістю. Ус­відомлення вказаних процесів має принципове значення і для з'ясування широкого кола важливих питань, що зумовлюють розвиток дійсної системи товарно-грошових і валютно-фінансових відносин.

Потрібно враховувати, що у процесі поглиблення між­народного поділу праці та формування світового госпо­дарства як цілісної системи відбувається інтернаціоналі­зація не лише самого виробництва, а й затраченої в ньому суспільної праці.

В обставинах глобалізації економічного простору поділ національного виробництва на частку, що має забезпечу­вати потреби внутрішнього ринку і частку, пов'язану з відтворенням експортної продукції, втрачає реальний еко­номічний зміст. Це веде до того, що вся відтворювальна структура національних господарств у всьому своєму об­сязі, глибині й широті поступово набуває за реальним економічним статусом інтернаціонального змісту.

Відповідно до цього змінюється співвідношення між інтернаціональною вартістю певного товару чи послуги та його національними вартостями — витратами вироб­ництва та обігу на рівні економічних структур окремих країн. Інтернаціональна вартість набуває функції пер­шості щодо національних вартостей. Останні втрачають своє самостійне значення. Вони перетворюються на різ­новид індивідуальної вартості. В результаті інтернаціо­нальна та національна вартості співвідносяться на основі принципів взаємодії загального і особливого.

Наступне коло питань пов'язане з розглядом механізму реалізації інтернаціональної вартості. Остання реалізує себе на світовому ринку через механізм ціноутворення, а також інтернаціоналізацією системи грошових відносин.

Розглядаючи це питання, необхідно мати на увазі, що функціонування цінового механізму світового ринку є чо­ловою ланкою саморегулювання економічних пропорцій світових господарських зв'язків. Світова ціна — це грошо­ве вираження інтернаціональної вартості товарів і по­слуг, що реалізуються на зовнішньому ринку. Водночас

316
слід зважити й на те, що вона відбиває зміст інтернаці­ональної вартості опосереднено — через проміжні ланки. У цілісній системі світового господарства складаються об'єктивні умови для виявлення стійкої тенденції до фор­мування середньої норми прибутку на виробництво іде­нтичних та взаємозамінних груп товарів і послуг та від­повідного утворення інтернаціональної ціни виробництва.

Ціни світового ринку набувають, як і інтернаціональна вартість, функції першості щодо цін національних ринків. Вони виступають як своєрідний центр, до якого присто­совуються ціни внутрішнього обігу. При цьому сила зв'яз­ку між національними (внутрішніми) і світовими цінами зростає в міру того, як економіки відповідних країн дедалі інтенсивніше беруть участь у міжнародному поділі праці.

Поряд із цим невід'ємним функціональним інструмен­том формування пропорцій зовнішнього ринку е світові гроші. Наскільки світова ціна виступає грошовим виразом інтернаціональної вартості товару, настільки економічна тотожність міжнародного обміну та пропорційність мож­ливі лише за умови функціонування на світовому ринку загального, інтернаціонального за змістом вартісного ек­вівалента. Тільки в цьому разі у здійснюваній на світовому ринку метаморфозі Г — Т (гроші — товар) відбувається еквівалентне відшкодування створеної інтернаціональною суспільною працею вартості.

Інтернаціоналізація грошових відносин

Інтернаціональна вартість реалізує себе не лише через розглянуту трансформацію на світовому рин­ку механізму ціноутворення, а й на основі відповідної глобалізації системи грошових відносин. Потрібно збагну­ти, що йдеться про взаємопов'язані процеси. Формування світових цін та реалізація на цих засадах еквівалентності міжнародного обміну товарів можливі лише за умови функціонування на світовому ринку загального, інтерна­ціонального за змістом вартісного еквівалента. Тільки тоді, коли у здійснюваній на світовому ринку метаморфозі Г — Т; Т 4— Г її обидва компоненти — гроші й товар (його ціна) будуть економічно тотожними величинами, коли вони матимуть єдину вартісну базу, забезпечуватиметься пропорційність обміну.

Відомо, що протягом тривалого часу в ролі світових гро­шей виступало золото. Як монетарний товар воно служило

317
і національними грошима. За цих умов функціонування спеціального механізму взаємодії окремих національних одиниць із системою міждержавного грошового обігу мало багато в чому формальний характер. З'явившись на сві­товому ринку, золоті монети отримали можливість за­вдяки своїй фізичній вазі виконувати функції світових грошей, виступати в ролі міжнародного засобу платежу, нагромадження та кредитування.

Слід враховувати й те, що зазначена субординація національних і світових грошей повністю відповідала си­туації, коли базовою структурою вартісних відносин була національна вартість, що формувалася в межах кожної окремої держави. Адекватною цьому була й позиція кож­ної національної грошової одиниці.

Нинішня структура грошових відносин докорінно змі­нилася. Золото поступово втратило свої монетарні функції. Спочатку відбулася демонетизація золота на рівні фун­кціонування національних грошей, а згодом і міждержав­них валютних відносин. Але річ не лише в цьому. Завдяки глобалізації всієї системи відтворювального процесу фун­кцію першості отримала інтернаціональна вартість. Від­повідно до цього змінилася природа і функціональна роль світових грошей. Із функції грошей, підмурком яких була національна вартість товарів, вони перетворились на са­мостійну грошову форму, що отримала змогу розвиватися на власній, адекватній своєму змістові вартісній основі. Вони стали матеріальним носієм інтернаціональної вар­тості. В цьому виявляється суть якісної трансформації світових грошей і відповідно — складного й суперечливого процесу структурної інтернаціоналізації всієї системи гро­шових відносин.

Загальний сенс цього процесу полягає в тому, що в си­стемі, яка формується, національні гроші як економічно відособлений елемент вартісних відносин поступово втра­чають свою самостійність. Ними неможливо повною мірою оцінити вартість товару, що інтернаціоналізується. У цьо­му виявляється структурна неповноцінність будь-яких національних грошей, яка долається лише у випадку, коли вони поєднуються в єдину інтернаціональну систему грошових відносин. У цій системі центральною ланкою стають світові гроші — гроші як матеріальний носій ін­тернаціональної вартості, за допомогою яких реалізується абсолютна обмінюваність товарів, відношення одного то­вару до всього товарного світу в масштабах світового

318
Господарства. Саме таку вимогу до системи грошових відносин, без реалізації якої неможливе утворення рин­кових механізмів саморегулювання пропорцій економіч­ного обміну, висуває сучасна структура світових госпо­дарських зв'язків.

Сказане аж ніяк не применшує значення національних грошей. Вони продовжують виконувати весь комплекс функцій, що пов'язаний з обслуговуванням обігу товарів і послуг на внутрішньому ринку. Але без інтеграції в єдину інтернаціональну систему грошових відносин національні гроші втрачають якість, котра в умовах глобалізації еко­номічного відтворення і функціонування^ цілісної системи світового господарства є визначальною. Йдеться про їхню спроможність виступати тією економічною структурою, на грунті якої порівнюються національна та інтернаціо­нальна вартості. Таку спроможність національні гроші отримують лише за наявності механізмів їхньої взаємодії зі світовими грішми, а через них — із грошовими одини­цями інших держав, що вкупі формують єдину, цілісну, інтернаціональну систему валютно-грошових відносин.

Розглянуті питання дають змогу глибше збагнути суть, структуру і визначальні функції валютної системи. Вхо­дячи як складова ланка до цілісної інтернаціональної системи валютно-грошових відносин, вона не зводиться до останньої. Інтернаціональна система, про яку йдеть­ся,— ширше поняття. Її складовими є дві провідні лан­ки — національні та світові гроші Що ж до валютної системи як її підструктури, то остання за своїм головним функціональним призначенням має забезпечити органічне поєднання вказаних ланок у єдиний цілісний організм.

У цьому контексті має стати зрозумілою і чолова фун­кція, покладена на світові гроші в інтернаціональній сис­темі валютно-грошових відносин. В рамках зазначеної структури їм уже не потрібно виступати на світовому ринку як засіб платежу. Товар можна купити і за наці­ональні гроші, виповнені інтернаціональним змістом. Що ж до світових грошей, то їхнім головним призначенням стає виконання функції інтернаціональної міри вартості, за якою порівнюються не безпосередньо вартості окремих товарів, а купівельні спроможності (вартості) національ­них валют. Виступати в ролі еталона вартості національ­них грошей і в такий спосіб служити єднальною ланкою національних знаків (кредитних паперових грошей) — го­ловна місія світових грошей.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка