Розділ Лісовий кадастр



Скачати 355.84 Kb.
Дата конвертації07.05.2016
Розмір355.84 Kb.

Розділ 3. Лісовий кадастр


3.1 Значення та правові основи використання лісів

Ліс відіграє неоціненну роль у житті суспільства. Він є потужнім накопичувачем біологічної маси, осyовним джерелом кисню. Регулятором стоку , захисником ґрунтів від ерозії, важливим рекреантом. Ліс – природний ресурс який дає людству різноманітну сировину та продукти харчування.

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать: усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.

Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати грунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.

Організація лісового господарства передбачає:

ведення державного обліку лісів;

поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності;

виділення господарських частин (експлуатаційні, водоохоронні, захисні тощо), господарств (хвойні, твердолистяні, м'яколистяні тощо), господарських секцій (високопродуктивні, середньопродуктивні, низькопродуктивні, плантаційні тощо);

встановлення віку стиглості лісу, способів рубок і відтворення лісових насаджень, норм використання лісових ресурсів;

визначення системи заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;

здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами щодо ведення лісового господарства і використання лісових ресурcів. Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції.

Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності:



водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);

захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища).До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій). До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання. До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування. Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захисності визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи та категорії захисності. Порядок ведення господарства залежно від груп лісів і категорій захисності, використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт визначається Кабінетом Міністрів України. У лісах першої та другої груп можуть бути виділені особливо захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування. Поділ лісів на групи та віднесення до категорій захисності, переведення лісів з однієї групи до іншої, а також виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду провадиться виходячи з народногосподарського призначення лісів, їх місце розташування та виконуваних ними функцій. Переведення лісів з однієї групи до іншої та віднесення їх до категорій захисності у зв'язку з будівництвом великих господарських об'єктів здійснюється до початку цього будівництва. Поділ лісів на групи, переведення їх з однієї групи до іншої, а також віднесення до категорій захисності провадиться Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Крим за поданням державних органів лісового господарства України і Республіки Крим, погодженим з державними органами охорони природи. Віднесення лісів до державних захисних лісових смуг, захисних смуг лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, степових перелісків, байрачних лісів, лісів населених пунктів, якщо таке віднесення не пов'язане з переведенням лісів з однієї групи до іншої, провадиться обласними Радами народних депутатів.

Виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду провадиться Урядом Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів. Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вік стиглості деревостанів визначається під час проведення лісовпорядкування або спеціальних наукових досліджень виходячи з основного цільового призначення лісів, функцій, які вони виконують, продуктивності, біологічних особливостей деревних порід, а також способів відновлення лісу і затверджується Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального використання. У порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Громадяни зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, користуватися лісовими ресурсами, зазначеними у частині першій цієї статті, у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів. За умови додержання вимог законодавства України лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування. інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів на наданій земельній ділянці лісового фонду провадиться за спеціальним дозволом - відповідно за лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресурси, на які видано спеціальний дозвіл. Постійні лісокористувачі в разі спеціального використання ними лісових ресурсів і проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, зобов'язані оформляти на це дозвіл у встановленому порядку. Заготівля деревини у порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що проводяться в стиглих деревостанах. У виняткових випадках ці рубки можуть проводитися у пристигаючих деревостанах у лісах другої групив порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Деревина заготовляється також під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), і під час проведення інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

У лісах другої групи проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення породного складу і продуктивності лісів, відновлення господарсько-цінних деревних порід, збереження екологічних властивостей лісів і на ефективне використання їх деревних ресурсів. У лісах першої групи, за винятком лісів, зазначених у частинах третій і четвертій цієї статті, проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного складу і якості лісів, на своєчасне й раціональне використання стиглої деревини та посилення захисних, водоохоронних й інших корисних властивостей лісів. У лісах першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та у лісах першої та другої зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій, лісах, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісах населених пунктів, лісопаркових частинах зелених зон, лісоплодових насадженнях, державних лісових смугах, протиерозійних і приполонинних лісах, особливо цінних лісових масивах і субальпійських деревно-чагарникових угрупованнях, а також полезахисних лісових смугах, захисних лісових насадженнях на смугах відводу залізниць, захисних лісових насадженнях на смугах відводу автомобільних шляхів, захисних лісових насадженнях на смугах відводу каналів допускаються тільки рубки догляду, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів, лісовідновні рубки - в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості, а також інші рубки (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом у встановленому порядку гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо). У лісах заповідників, заповідних і рекреаційних зон національних природних і регіональних ландшафтних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ у виняткових випадках можуть проводитись санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних деревостанів та влаштуванням протипожежних розривів, лише на підставі наукового обгрунтування і за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. У смугах лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, лісах зон традиційної господарської діяльності і господарських зон національних природних парків, у лісах регіональних ландшафтних парків, а також у гірських лісах рубки проводяться способами, що спрямовані на збереження захисних, протиерозійних, водорегулюючих та інших корисних властивостей лісів. В особливо захисних ділянках лісу може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів і способів рубок. Правила рубок лісу затверджуються Кабінетом Міністрів України. орядок заготівлі деревини Порядок заготівлі деревини встановлюється Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України

Особи, які здійснюють заготівлю деревини Заготівля деревини під час проведення рубок головного користування, а також рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, провадиться постійними лісокористувачами, а також тимчасовими лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано право використання заготовленої при цьому деревини. Заготівля деревини під час проведення інших рубок на земельних ділянках лісового фонду, наданих для будівельних та інших робіт, провадиться тими юридичними і фізичними особами, яким відведено земельні ділянки лісового фонду для цих цілей, якщо в рішенні про надання ділянки не передбачено інше.

3.2 Лісова типологія


Складність природи та різноманітність лісів зумовлюють необхідність їх розщподілу нга більш або менш однорідні категорії -типи лісу. Такий розподіл необхідний не ільки для цілей лісового кадастру ,оцінки земель лісового фонду, лісовпорядкування але й для розв’язання інших проблем організації раціонального веення лісового господарства, для пізнання законів життя лісу.

Класифікація типів лісу, вивченням їх характеру і специфічних особливостей, закономірності просторового розподілу і мінливості, часової динаміки займається лісова типологія.

Класифікація лісів базується на комплексному вивченні біологічних особливостей деревних порід і екологічних умов їх місцезростання (характеристику деревостану, грунтового покриву,умовами зволоження, рельєфу та інших факторів). При розробці лісової типології екосистемним підходом до вивчення природи.

Лісова типологія – це вчення про класифікацію типів лісу (класифіацію лісових ділянок), однорідних за комплексом кліматичних і лісорослинних потенційних можливостей, одинакових за лісівничими ознаками і які вимагають однорідних лісогосплдарських заходів.

Лісова типологія вивчає причини, які різноманітнять склад,структуру,продуктивність та життєстійкість лісів у просторі та часі.

Лісова типологія започаткована в кінці ХІХ століття. Вперше ідею лісотопологічної класифікації висунули А.А. Нартов, .Я. Добровлянський, О.Ф.Рудський,І.І. Гуторович, П.П. Серебряніков, які для неї використали народні назви лісів і уяви які вкладали в них місцеві жителі.В Україні дубовий ліс на багатих грунтах отримав назву діброви,буковий ліс – бучини, смерековий – смеричини.

Засновником лісової типології, як галузі лісівничих знань, був професор Г.Ф. Морозов (1867-1920рр)- професор лісівництва Петербурзького лісового інституту. Він розробив класифікацію дібров лісостепової зони на основі даних отриманих при вивченні дібровних масиві Шипового лісу, Теллермановської рощі,Тульських засік, Чорного лісу. За Г.Ф. МОРОЗОВИМ,”тип насаджень є сукупність насаджень, об’єднаниих в одну обширну групу спільністю умов місцезростання… Тип насаджень формується під владою землі. При визначенні природи лісу необхідно на думку Г.Ф. Морозова враховувати численні географічні фактори : відповідний склад лісу,його форма та взаємні поєднання,довговічність окремих компонентів лісу, щільність деревних насаджень, сутність боротьби за існування . ріст і плодоношення, діяльність людини та інші фактори. Він пропонував не дивитися на лічс, як на групу дерев А враховувати , що ліс є функцією умов місцезростання і може мінятися тільки під впливом останніх.

Серед відомих лісівників соратників Г.Ф. Морозова чильне місце в становлення лісової типології належить також А.А. Крюденеру (1869-1957рр), Є.В. Алексєєву (1869-1930рр). А.А. Крюденер запропонував використовувати рослинність для оцінки умов середовища, започаткувавши індикаційну геоботаніку (фітоіндикацію). Є.В. Алексєєв в книзі “Типи українського лісу. Правобережжя” розвинув екологічний напрямок в лісовій типології.

В основі класифікаційної системи лісівничої типології покладена едафічна сітка і класифікаційна система екологічної типології які розроблені П.С. Погребняком (1900-1976рр) та Д.В. Воробйовим (1900-1975рр). Поділ лісів за умовами їх місце зростання, за різноманітністю грунтово-гідрологічних умов, за складом і ростом рослинностіП.С. Погребняк представив у вигляді едафічної сітки ( таблиця )

Таблиця

Класифікаційна (едафічна) сітка типів лісорослинних умов (П.С. Погребняка)




А

(бори)


В

(субори)


С

(сугруди)



Д

(груди)


0 (дуже сухі)

Ао

Во


Со

До

1 (сухі)

А1

В1

С1

Д1

2 (свіжі)

А2

В2

С2

Д2

3 (вологі)

А3

В3

С3

Д3

4 (сирі)

А4

В4

С4


Д4

5 (мокрі)

А5

В5

С5

Д5

В едофічній сітці П.С. Погребняка враховано багатство місцезростання (трофогенний ряд) та вологість (гігрогенний ряд).

При визначенні трофогенного ряду враховано дію трьох факторів місцезростання: хімізму грунту, його фізичні властивості, доступна для коріння глибина грунту (механічний склад і глибина залягання грунтових вод за думкою П.С. Погребняка не є класифікаційними, а додатковими ознаками).

Для індекації грунтової родючості використано поділ рослин на екологічні групи за вимогливістю до вологи і багатства грунту, так звану лісівничу “шкалу вимогливості” та екологічне групування рослин в геоботаніці.

Лісова кадастрова карта основний планово-картографічний земельно обліковий документ. На лісовій кадастровій карті, крім меж лісових масивів контурів таксаційних відділів населених пунктів, рік, доріг, наносять елементи лісового кадастру, характеристики деревостану та лісових грунтів (тип лісу ,його вік ,тип умов росту лісу, породи дерев і т і). Вихідними матеріалами для складання лісових кадастрових карт служать матеріали польової таксації, плани лісонасаджень, грунтові та топографічні карти. Лісова кадастрова карта складова частина кадастрової карти району


3.3 Бонітет лісових насаджень


Бонітет лісових насаджень – показник їх продуктивності, який залежить від багатства грунту і клімату, а також від господарської діяльності людини. Для оцінки насаджень встановлюють класи бонітету, які характеризують співвідношення їх віку та середньої висоти. Бонітетна шкала М.М.Орлова, якою користуються в Україні, складається з п’яти основних класів з яких 1 – найпродуктивніші насадження,а V – найменш продуктивні. Додатково вводять класи 1а і 1б, Vа і



Вік насаджень років

Середня висота класу бонітету в метрах





11

111

1V

Va



10

6-5

5-4

4-3

3-2

2-1

-

-

30

16-14

13-12

11-10

9-8

7-6

5-4

3-2

50

24-21

20-18

17-15

14-12

11-9

8-6

5-4

70

30-26

25-22

21-19

18-16

15-12

11-9

8-6

90

34-30

30-27

25-23

22-19

18-15

14-12

11-8

100

35-30

30-27

26-24

23-20

19-16

15-13

12-9

Документація лісового кадастру- лісокадастрова книга, документи періодичних одночасних обліків лісів , лісокадастрова книга,що ведеться державними органами лісового господарства областей і АРК. Лісокадастрові книги в Украіні введені у 1986 році.

3.4 Районування


Під районуванням лісового фонду слід розуміти розподіл земель як покритих так і не покритих лісом, але призначених для потреб лісового господарства на ієрархічно субпідрядні одиниці різного рангу, однорідні за лісорослинними умовами, екологічними середовище формуючими властивостями , лісотипній структурі продуктивності та якісному стану лісів за їх економічним та

соціальним значенням.

В лісогосподарській науці та практиці використовують три види районування: -лісорослинне; -лісоекономічне; -лісогосподарське.

Для вирішення окремих часткових питань застосовують: лісонасінницьке; лісопожежнеономічне; лісомеліоративне; рекреаційне тощо.



Лісорослинне районування – це розчленування території лісового фонду на частини якісно однорідні в середину та відмінні від сусідніх за природними умовами ,які обумовлюють поширення лісоутворюючих деревних порід, склад лісів ,типи лісу, продуктивність лісу та лісовідновлювальні процеси в них.

Лісоекономічне районування – розподіл території лісовфонду

Для практичних цілей для визначення відповідних таксономічних таксіконів використовують наступні ознаки


  1. Для визначення трофності :

  • Видовий склад деревно-чагарникової і трав’янистої рослинності;

  • Продуктивність насаджень;

  • Грунтові умови, тип грунту та його потужність;

  • Місцеположення (висота над рівнем моря, експозиція, крутизна та форма схилу).

2. Для визначеня гігротопу:

  • Видовий склад деревно-чагарникової і трав’янистої рослинності

  • Рівень грунтових вод;

  • Місцеположення

3. Для визначення типу лісу:

  • корінний склад насадженя;

  • характерна примесь деревних порід в насадженні;

  • вертикальна зональність (ареал деревних порід, висота над рівнем моря)

  • кліматична зона

4. Для визначення типу деревостану

  • переважаюча порода

3.5 Порядок ведення державного лісового кадастру

3.5.1 загальні положення


Відповідно до статті 95 Лісового кодексу України прийнятого 21 січня 1994 року  N 3852-ХІІ державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді та забезпечення Рад народних депутатів, зацікавлених органів державної виконавчої влади, лісокористувачів відомостями про лісовий фонд. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету. Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України

Кадастр лісових ресурсів в складі регіонального кадастру природних ресурсів (РКПР) - це офіційний документ державного значення на підставі якого визначається частка лісу в складі природоресурсного потенціалу і суспільному продукті регіону та забезпечуються органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також власники і користувачі (в тому числі орендарі), відомостями про стан лісових ресурсів, їх продуктивність, споживчої вартості.

Державний лісовий кадастр ведеться з метою забезпечення ефективної організації, охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Кадастр застосовується і для удосконалення економічного механізму в сфері лісовирощування, зокрема:

плати (орендної плати) за право користуватися ресурсами лісу; плати за нанесення шкоди лісам і результаті порушення правил їх експлуатації; плати за відшкодування збитків, що завдаються лісовим ресурсам стихійними явищами та антропогенними факторами (лісові пожежі, пошкодження лісів ентошкідниками чи фітозахворюваннями, радіологічні, хімічні та інші види забруднення лісів і т.д.); плати за вилучення лісоземельних угідь для потреб, не пов'язаних з веденням лісового господарства (купля-продажа лісоземельних угідь); плати за вилучення лісоземельних угідь для передачі їх в тимчасове користування (оренду); мобілізації позабюджетних фінансових ресурсів для підвищення ефективності охорони і відновлення лісових ресурсів; формування коштів для стимулювання охорони, відтворення і раціонального використання лісових ресурсів. На основі кадастрової оцінки крім того здійснюється залучення лісових ресурсів (в тому числі соціальних і екологічних функцій) в сферу економічних відносин, що дозволяє посилити значення лісу в складі суспільного продукту.

Принципова схема формування регіонального кадастру включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами (власниками) розподіл лісів за групами і категоріями, захищеності, інші дані, що характеризують кількісні та якісні параметри лісового фонду.

Склад документації державного лісового кадастру, визначається Інструкцією, що затверджується Держкомлісом України за погодженням з відповідними міністерствами і відомствами держави.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування інвентаризації, оостежень і первинного ооліку лісів та використання таких документів:

рішень про подання в користування (власність) земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорій захищеності і груп лісів;

актів огляду місць рубок;

актів технічного приймання лісових культур;

актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю земель;

актів натурного обстеження у заріз зміни категорій земель в результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Документація державного лісового кадастру по країні поповнюється один раз на п'ять років. Кадастр лісових ресурсів на рівні району - щорічно.


.35.2. Інформаційне забезпечення кадастру


Основними матеріалами інформаційної бази кадастру є: дані державного обліку лісів (таксаційні описи), що періодично проводиться в регіоні лісовпорядними організаціями; результати досліджень з питань лісових ресурсів науково-дослідних організацій і інститутів; щорічні звітні дані про господарське використання лісопродукції; споживчі та екологічні цінності лісових насаджень встановлені за літературними джерелами;

картографічні матеріали; дані поточних змін, що здійснюються після лісовпорядкування в держлісфонді та встановлені на підставі натурного обстеження лісового фонду.

На рівні району ведення кадастру передбачає збір, накопичення і поновлення первинної інформації, що включає:

розподіл лісів на групи і категорії захищеності;

передачу (прийняття) земель лісового фонду в постійне (тимчасове) користування іншим галузям (установам, особам);

розподіл площі і запасів лісів за переважаючими породами і групами віку;

розподіл площі лісів за бонітетами;

розподіл площі лісів за групами повнот;

розподіл нелісових земель лісового фонду за видами угідь і категорій;

грунтово-типологічну характеристику земель лісового фонду;

економічну оцінку лісових угідь (вкритих лісом земель і невкритих).

В умовах ринкової економіки інформаційна база включає відповідні підрозділи лісових угідь, що вносяться в кадастр за формами власності і підприємства. У зв'язку з переходом на орендні відносини і ведення податкової системи важливе значення набувають питання обліку землеволодіння, стану збереження лісових ресурсів, визначення рівня доходності тих чи інших видів лісокористування в поєднанні з впливом лісових насаджень на інші природні ресурси, суспільне виробництво, сферу обслуговування та екологічну ситуацію.

Метод збору інформації представляє собою територіальну перепись лісових угідь, яка в процесі обробки зводиться в єдиний документ -лісокадастрову книгу. Перепису підлягають всі ділянки лісового фонду, в тому числі міські ліси, лісові смуги, лісонасадження в здовж залізнодорожних і шосейних доріг тощо. Збір інформації у всіх випадках здійснюється підрозділами лісовпорядкування і спеціалістами лісового господарства на місцях.

Матеріали обліку лісових ресурсів узагальнюються районними відділеннями (держлісгоспами) і направляються в територіальні відділення (управління лісового господарства), звідси - в регіональні центри обробки інформації, де аналізуються інформаційні матеріали, дається їх оцінка і при необхідності, здійснюється корегування. Узагальнені і відкореговані матеріали направляються знову в районні відділення управління лісовими ресурсами, де включаються у кадастрову книгу ресурсів.

На підставі інформаційного матеріалу оцінюється розміщення лісових ресурсів, характеризується розподіл лісів по породам, бонітетам, групам повнот, обґрунтовується система заходів щодо збереження лісів, їх відтворення, визначаються нормативи використання лісових ресурсів, обсяги лісозаготівель, вирішуються питання про доцільність особливої охорони цінних лісових масивів, планується основні діяльності лісогосподарського виробництва.

На підставі кадастру проводяться аналітичні розробки та обґрунтовуються лісогосподарські рішення на найближчу перспективу, визначаються напрямки розвитку і розміщення деревообробної промисловості, цілюлозно-паперової сфери обслуговування, природно-рекреаційних комплексів. До кадастру включаються офіційні показники, що характеризують територію регіону з її якісної сторони.

3.5,3Зміст лісокадастрової книги і порядок її ведення

Ведення державного лісового кадастру здійснюється на основі “Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру” затвердженого КМ України, 27 вересня 1995 р. № 767 та інструкції “Про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів”, затвердженого Мінлісгоспом України 15.11.95 № 134.Відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 27 вересня 1995 р. N 767 Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок Державного бюджету.

Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Склад документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, порядок їх ведення визначаються інструкцією, що затверджується Мінлісгоспом за погодженням з відповідними міністерствами та відомствами.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та використання таких документів:

-рішень про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорій захисності і груп лісів;

-актів огляду місць рубок;

-актів технічного приймання лісових культур;

-актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;

-актів натурного обстеження у разі зміни категорій земель в результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Дані про розподіл земель лісового фонду між користувачами та кількісний склад цих земель погоджуються з місцевими землевпорядними органами.

Зміни, що відбулись у структурі земель лісового фонду, вносяться постійними лісокористувачами в матеріали первинного обліку лісів за станом на 1 січня. На основі цих даних щорічно, до 1 лютого, уточнюється облікова документація державного лісового кадастру.

Державні органи лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя щорічно подають місцевим землевпорядним органам показники державного лісового кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Документація державного лісового кадастру по країні поновлюється один раз на п'ять років. Термін проведення чергового державного обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації і громадяни, що мають у постійному користуванні землі лісового фонду, в рік проведення чергового державного обліку лісів подають до 1 березня завірену керівником (громадянином - користувачем ділянки лісового фонду) та погоджену з органами землевпорядкування документацію первинного обліку лісів державному лісогосподарському підприємству, в зоні якого знаходяться землі лісового фонду.

Державні органи лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя перевіряють повноту і достовірність одержаної облікової інформації, формують зведені дані державного лісового кадастру по відповідному регіону. Зведені дані подаються Мінлісгоспу до 1 серпня року здійснення обліку.

Мінлісгосп перевіряє повноту і достовірність поданих йому зведених даних державного лісового кадастру і узагальнює їх в цілому по країні до 1 жовтня року здійснення обліку.

Зведена документація державного лісового кадастру виготовляється Мінлісгоспом і подається Кабінету Міністрів України, Мінекономіки, Міністерство екології та природних ресурсів.

Мінлісгосп систематизує та зберігає документацію державного лісового кадастру, готує та видає в установленому порядку інформаційні матеріали про лісовий фонд.

Державний контроль за додержанням встановленого порядку ведення документації державного лісового кадастру здійснює Мінлісгосп._________________

Завданням державного лісового кадастру і первинного обліку лісів є визначення єдиних вимог до постійних користувачів земельних ділянок лісового фонду - підприємств, установ, організацій і окремих громадян по веденню документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів. Інструкція розроблена у відповідності з Порядком ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 27 вересня 1995 р. N 767

Документація державного лісового кадастру ведеться за такими формами: форма N 1 "Розподіл земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорій захисності"

форма N 2 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за переважаючими породами та групами віку"

форма N 3 "Загальні дані про землі лісового фонду"

Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру провадиться Мінлісгоспом за погодженням з Державним комітетом по земельних ресурсах

Основним джерелом інформації, що використовується при складанні документації державного лісового кадастру, крім документів первинного обліку лісів, який ведеться за формами державного лісового кадастру N 1 і N 2, є документація попереднього проведення державного обліку лісів по країні

Після визначення Кабінетом міністрів України терміну проведення чергового державного обліку лісів по країні Мінлісгосп забезпечує доведення цього урядового рішення до всіх постійних лісокористувачів

В рік, що передує року проведення державного лісового кадастру по країні, постійні користувачі лісового фонду виконують комплекс підготовчих робіт, а саме:

а) вносять, при необхідності, пропозиції щодо уточнення поділу лісів за групами і категоріями захисності

б) оглядають в натурі і оформляють відповідними актами зміни в структурі земель лісового фонду, що сталися в поточному і попередніх роках, в тому числі земель, що тимчасово використовуються іншими користувачами

в) здійснюють перевірку достовірності і повноти внесених змін до характеристики стану земель лісового фонду і запасів деревостанів

Державні органи лісового господарства в період проведення підготовчих робіт зобов'язані:

а) забезпечити постійних лісокористувачів бланками і необхідною нормативно-довідковою інформацією, в тому числі класифікаторами, підготовленими виробничим об'єднанням "Укрдержліспроект", для складання документації державного лісового кадастру

б) визначити підприємства, установи і організації, які будуть здійснювати підготовку зведених даних державного лісового кадастру по Автономній Республіці Крим, областях

в) провести інструктивні семінари з посадовими особами щодо вимог, порядку і строків складання документації державного лісо- вого кадастру

г) оповістити постійних користувачів земельних ділянок лісо- вого фонду про місцезнаходження і назву підприємств державних ор- ганів лісового господарства, в зоні діяльності яких вони розташо- вані

В цілому по країні підготовку зведених даних державного лісового кадастру здійснює виробниче об'єднання "Укрдержліспроект"

Станом на 1 січня в матеріали первинного обліку лісів постійними лісокористувачами вносяться зміни, що відбулись у структурі земель лісового фонду. Органи лісовпорядкування виконують всі роботи, пов'язані із внесенням змін і підготовкою документації державного лісового кадастру для лісокористувачів, інформація про землі лісового фонду яких зосереджена в пам'яті електронно-обчислювальної машини (ЕОМ), базі повидільної таксаційної характеристики земель банку даних "Лісовий фонд України"

Державні лісогосподарські підприємства в межах зони їх діяльності надають методичну і консультативну допомогу всім постійним лісокористувачам щодо порядку ведення документації державного лісового кадастру

Державний лісовий кадастр ведеться в розрізі груп лісів і категорій захисності з виділенням вкритих лісовою рослинністю земель, можливих для експлуатації

Дані щодо вкритих лісовою рослинністю земель, можливих для експлуатації, визначаються шляхом зменшення загальної їх площі на величину, що складають особливо захисні земельні ділянки лісового фонду, інші землі, на яких за діючими законодавчими і нормативними актами не проводяться рубки головного користування

При складанні форм державного лісового кадастру площа показується в гектарах (цілими числами), запас деревостанів - в тисячах кубічних метрів (з двома знаками після коми)

В зведеній документації державного обліку лісів по країні дані, що характеризують площу, приводять в тисячах гектарів (з одним знаком після коми), а запаси деревостанів - в мільйонах кубічних метрів (з двома знаками після коми)

Всі постійні лісокористувачі складають документацію державного лісового кадастру за формами N 1 і N 2. В рік проведення чергового державного обліку лісів один екземпляр зазначених форм подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні діяльності якого знаходяться землі лісового фонду користувача

Державні лісогосподарські підприємства надають необхідну методичну і технічну допомогу при складанні зазначеної документації

Державні лісогосподарські підприємства після отримання форм N 1 і N 2 від лісокористувачів, що мають у постійному користуванні менше одного гектара земель лісового фонду, об'єднують їх в цілому по зоні діяльності

Постійні лісокористувачі, землі лісового фонду яких розташовані на території двох областей, складають документацію державного лісового кадастру в цілому і окремо для лісів, розташованих в межах областей

Документація державного лісового кадастру складається також окремо для гірських лісів

Дані форми N 1 державного лісового кадастру погоджуються з органами землевпорядкування

Державні лісогосподарські підприємства в рік проведення чергового державного обліку лісів, крім того, складають форму N 3. Зведена документація по зоні діяльності складається в трьох екземплярах, два з яких подаються державному органу лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя

Документація державного лісового кадастру в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю супроводжується пояснювальною запискою (додаток N 4), в якій на основі детального аналізу приводяться зміни в лісовому фонді, що відбулись за період після попереднього обліку і перераховуються основні причини таких змін

Строк подання пояснювальної записки встановлюється Мінлісгоспом

Документація державного лісового кадастру і пояснювальні записки складаються в двох екземплярах, один з яких передається виробничому об'єднанню "Укрдержліспроект"

22. Відповідальність за достовірність і своєчасність підготовки даних державного лісового кадастру несуть постійні лісокористувачі

Загальні вимоги до складання форм державного лісового кадастру наступні

В заголовку бланків форм NN 1 і 2 в рядку "Рельєф" вписують текст "Усього (рівнинний і гірський)". Якщо інформація характеризує гірські ліси, в рядку "Рельєф" вписують "Гірський"

У форму N 1 "Розподіл земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорій захисності" У заносять наступну інформацію:

Загальну площу вкритих лісовою рослинністю земель

Площу вкритих лісовою рослинністю земель штучного походження. Сюди відносять ділянки лісових культур (географічних, ландшафтних, плантаційних тощо) площею від 0,1 гектара і більше

Площу лісових культур, що станом на рік обліку не переведені у вкриті лісовою рослинністю землі

Наявність лісових розсадників, плантацій та шкіл всіх видів, дендрологічних садів, а також теплиць і оранжерей, призначених для вирощування садивного матеріалу

Наявність рідколісся

Заносять площу згарищ та деревостанів, що загинули внаслідок пошкоджень шкідниками, хворобами та стихійних природних явищ і техногенних впливів

Площу зрубів

Наявність лісових галявин, пустирів, рекультивова- них земель, ремізів, підгодівельних майданчиків, декоративних галявин, місць масового відпочинку, що не віднесені до інших категорій земель

Наявність залізниць, автомобільних шляхів, грунтових доріг, стежок, квартальних просік, технологічних коридорів, волоків, візирів, окружних меж, протипожежних розривів

Площу ділянок орних земель і кормових полів, що використовуються для потреб мисливського господарства

Наявність сіножатей

Наявність пасовищ, вигонів і прогонів для худоби

Площу багаторічних насаджень (садів, виноградників, шовковичників, ягідників)

Суму значень показників граф 13 - 16

Наявність озер, річок, струмків, ставків, водосховищ, каналів, меліоративних канав зрошувальної чи осушувальної мережі

Ділянки боліт і плавнів

Площу, зайняту виробничими та адміністративними будівлями, лісовими кордонами, садибами, лісовими складами, стаціонарними пасіками, метеорологічними станціями, вертолітними майданчиками, пляжами, колекторною мережею, стоянками транспорту, кладовищами, кар'єрами, торфорозробками

Наявність ліній електропередач, ліній зв'язку, газопроводів, нафтопроводів, водопроводів та інших продуктопроводів

Площу земельних ділянок, що віднесені до категорії пісків

Наявність ярів, балок, крутосхилів, скельних оголень, кам'янистих розсипів, солонців, відвалів гірських порід, карстових утворень, зсувів, інших земель, непридатних для вирощування лісів

Економічна оцінка. Розраховується за затвердженими методиками в необхідних випадках для практичних цілей

У формі N 2 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за переважаючими породами та групами віку" заносять:

Нижнє значення встановленого діапазону віку стиглості.

Загальні показники площі і запасу деревостанів, вкритих лісовою рослинністю земель

Розподіл площі земельних ділянок і запасу деревостанів за групами віку

Величину загальної середньої зміни запасу

Загальну середню зміну запасу певного класу віку отримують за даними таблиць класів віку як частку від ділення запасу певного класу на його середній вік

Винятком є визначення цієї величини для деревостанів першого класу. Приймається, що середня зміна запасу на 1 га першого класу віку складає 40 % від величини середньої зміни запасу на 1 га другого класу з перевагою хвойних порід і 60 % - листяних

Попередньо до таблиці класів віку вносяться всі зміни, що відбулися в лісовому фонді за період після попереднього лісовпорядкування

Середній вік деревостанів.

Форма N 3. Розділ 1 "Загальні дані про землі лісового фонду" дані про землі лісового фонду на території адміністративної одиниці (в зоні діяльності державного лісогосподарського підприємства)складають по районах в розрізі міністерств, державних комітетів, відомств (громадян), що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, організації, які є постійними лісокористувачами і включають наступну інформацію:

Код міністерства і відомства. Їх перелік і коди містяться в класифікаторі 15500002. Коди в межах одного району вписують в порядку зростання їх абсолютної величини

Розмір території адміністративно-територіальної одиниці в зоні діяльності лісогосподарського підприємства в кв кілометрах (з одним знаком після коми)

Загальну площу земель лісового фонду

Поділ загальної площі земель лісового фонду за групами лісів

Площу лісових земель

Показники, що відповідно характеризують площу вкритих лісовою рослинністю земель, площу, зайняту стиглими і перестійними деревостанами, і площу стиглих і перестійних деревостанів з перевагою хвойних порід

Обчислений процент лісистості (з одним знаком після коми).

Показники, що відповідно характеризують величину загального запасу деревостанів, запасу стиглих і перестійних деревостанів і запасу деревостанів з перевагою хвойних порід

Розділ 2. Розподіл деревостанів за повнотами і класами бонітету Структура розділу передбачена у вигляді двохмірної матриці, в якій по горизонталі характеризують поділ площі вкритих лісовою рослинністю земель, зайнятих деревостанами основних лісоутворюючих порід за групами порід і групами класів бонітету, а по вертикалі - за групами віку і групами повнот

Розділ 3. Зміна площі земель лісового фонду і запасу деревостанів за міжобліковий період

Розділ 4. Характеристика протипожежного впорядкування території В розділі подають інформацію про організацію земель лісового фонду для охорони від пожеж і розподіл загальної площі за класами пожежної небезпеки

Розділ 5. Характеристика шляхів транспорту В розділі приводять дані про наявність шляхів сполучення в межах ділянок лісового фонду лісогосподарських підприємств з роз- поділом їх на лісогосподарські шляхи і шляхи загального користу- вання

Розділ 6. Підсочка соснових деревостанів В розділі подається наявність соснових деревостанів, придат- них для підсочки, з виділенням площі ділянок, що знаходяться в підсочці або вийшли з неї і не надійшли до рубки

Площа придатних для підсочки соснових деревостанів визнача- ється згідно з Правилами заготівлі живиці в лісах України

У випадку централізованої обробки даних засобами обчис- лювальної техніки державні органи лісового господарства Автоном- ної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя групують документацію державного лісового кадастру постійних лісокористу- вачів

Строки подання інформації регулюються затвердженим графіком виконання робіт.



Інформація кадастрової оцінки лісових ресурсів на рівні регіону зберігається з допомогою ЕОМ. На рівні регіону інформація зберігається у формі лісокодастрової книги держлісгоспів.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка