Розділ III позадоговірні зобов'язання



Сторінка5/5
Дата конвертації04.11.2016
Розмір1.08 Mb.
1   2   3   4   5
§ 11. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню

У Цивільному кодексі України передбачено обсяг відповідальності у випадку ушкодження здоров'я або смерті незастрахованої особи (частина перша ст.461 ЦК України).

Щодо умов відповідальності, то вони визначаються або на загальних підставах за ст.440 або за ст.450 — у випадку ушкодження здоров'я чи заподіяння смерті джерелом підвищеної небезпеки).

Суб'єктом відповідальності за статтею 461 можуть бути громадянин або організація, що заподіяли шкоду життю і здоров'ю незастрахованої особи.

Ця стаття поширюється на потерпілих осіб, які не підлягають соціальному страхуванню. До них відносяться учні середніх шкіл, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, домашні господарки та ін.

У випадку ушкодження здоров'я незастрахованої особи їй відшкодовуються фактично понесені майнові витрати на додаткове харчування, протезування, санаторно-курортне лікування та інші витрати, тобто витрати, що пов'язані з поновленням здоров'я, якщо потерпілий за висновком лікарської експертизи дійсно потребує зазначених видів допомоги і не одержує їх через відповідні організації безоплатно.

Крім того, незастрахованій особі відшкодовуються збитки, пов'язані з втратою або зменшенням працездатності. При цьому розмір відшкодування визначається, виходячи із заробітку відповідної категорії робітників і службовців, а не з фактичних прибутків незастрахованої особи (частина перша ст.461 ЦК України). Наприклад, розмір відшкодування студенту (учню), який одержав трудове каліцтво під час проходження виробничого навчання (практики), визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії, якій навчався потерпілий, проте не нижче від найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.

У тих випадках, коли робота виконувалася студентом (учнем) на підставі трудового договору, відшкодування шкоди повинно проводитися на підставі статті 456 ЦК України (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).

Зазначені норми застосовуються постільки, поскільки немає спеціального закону, що передбачає розмір відшкодування незастрахованій особі.

У зв'язку з цим треба зазначити, що розмір збитків за пошкодження здоров'я таким незастрахованим особам визначається спеціально.


359
У випадку смерті незастрахованої особи право на відшкодування, яке обчислюється у зазначеному вище порядку, мають громадяни, передбачені в частині другій статті 456 ЦК України на строки, названі у частині третій тієї ж самої статті.
§ 12. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього, який не досяг п'ятнадцяти років

Цивільний кодекс України (частина перша ст.462) передбачає розмір відшкодування неповнолітньому, який не досяг 15 років, а також учням до 18 років. Слід зазначити, що частина перша статті 462 прирівнює учнів до 18 років до неповнолітніх, які не досягли 15 років. Це пояснюється тим, що учні до 18 років, здебільшого в зв'язку з навчанням, як і особи, які не досягли 15 років, не мають заробітку. Якщо зазначені особи не мають заробітку на час заподіяння шкоди, то їм відшкодовуються фактично понесені витрати (або витрати в майбутньому), необхідні для поновлення здоров'я. У статті 462 ЦК України міститься лише примірний перелік цих витрат: на лікування, протезування, сторонній догляд тощо. Тому не виключається, що в конкретному випадку потерпілому повинні бути присуджені витрати, не передбачені частиною першою статті 462, наприклад, витрати, пов'язані зі спеціальним навчанням хворої дитини, з необхідністю додаткового харчування.

Необхідність в тих чи інших витратах повинна бути встановлена за допомогою відповідних доказів (висновку лікарської експертизи та ін.). Вимоги потерпілого про відшкодування зазначених витрат підлягають задоволенню за умови, коли він відповідні види допомоги не одержав безоплатно.

Коли до моменту заподіяння ушкодження здоров'я неповнолітній, який не досяг 15 років, мав заробіток, тоді йому відшкодовуються разом з витратами, пов'язаними з поновленням здоров'я, збитки, пов'язані з втратою заробітку. Розмір періодичних платежів визначається з розрахунку фактичного заробітку, проте не нижче, ніж з мінімальної заробітної плати (частина третя ст.462 ЦК України).

По досягненні потерпілим 15 років (учнями 18 років) їм відшкодовуються збитки, пов'язані з втратою або зменшенням їх працездатності. При цьому розмір збитків визначається з розміру середньої заробітної плати некваліфікованого робітника в даній місцевості (частина друга ст.462 ЦК України).

У судовій практиці вважається, що збитки повинні бути присуджені потерпілим незалежно від того, чи приступили вони до трудової діяльності чи ні.


360
Якщо потерпілий одержав певну кваліфікацію, то після початку трудової діяльності він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану із зменшенням його працездатності, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Наприклад, потерпілий у віці до 18 років одержав пошкодження ноги. Потім він набув кваліфікацію вчителя української мови та літератури, за якою він втратив 50% професійної працездатності. Потерпілий вправі пред'явити до заподіювача шкоди позов про відшкодування шкоди. Розмір відшкодування визначається, виходячи із заробітку вчителя української мови та літератури і 50% втрати професійної працездатності. При цьому потерпілий має право подібні вимоги заявляти неодноразово залежно від зміни його кваліфікації.

Таке саме право за наявності одержання кваліфікації повинно належати і потерпілим, які внаслідок ушкодження здоров'я повністю втратили працездатність або виконують роботу більш низької кваліфікації (частина друга ст.462 ЦК України).

Сума відшкодування за втрату або зниження працездатності повинна бути зменшена на суму пенсії по інвалідності, що призначена і яку фактично одержує потерпілий після ушкодження здоров'я.

На потерпілих, які не досягли 15-річного віку, правило статті 454 ЦК України про врахування вини потерпілого не поширюється.


§ 13. Зміна розміру відшкодування шкоди

Чинне цивільне законодавство (ст.463 ЦК України, Правила від 23 червня 1993 р.) передбачає обставини, що дають право потерпілому або його непрацездатним членам сім'ї вимагати зміни розміру відшкодування втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу. До них належать:

1. Зниження працездатності потерпілого. Необхідно, щоб працездатність знизилась в зв'язку із заподіянням ушкодження здоров'я порівняно з тією, яка була у потерпілого на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Зниження працездатності є підставою не тільки для збільшення розміру періодичних платежів, а й для збільшення сум на сторонній догляд.

2. Зміна складу членів сім'ї померлого: народження дитини після смерті потерпілого і здійснення одним із членів сім'ї потерпілого догляду за дитиною до досягнення нею восьми років. Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні знаходи-


361
лась дочка 9 років. Дружина працювала. Заробіток потерпілого складав 9,6 млн. крб. Частина заробітку потерпілого, що припадає на дочку, дорівню 4,8 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 2). Через п'ять місяців після смерті потерпілого його вдова народила сина і звільнилась з роботи. В цьому випадку повинна бути перерахована частина заробітку потерпілого, що припадає на кожного члена сім'ї, який має право на відшкодування шкоди. Тепер ця частина дорівнює 2,4 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 4). Загальна сума відшкодування складатиме 7,2 млн. крб. (2,4 млн. крб. х 3).

3. Підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством. У цьому випадку є підстави пред'явити вимоги про збільшення мінімального розміру витрат на необхідний догляд за потерпілим.

4. Підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств або заробітної плати відповідно до колективного договору. Право потерпілого вимагати збільшення розміру відшкодування у названих випадках не підлягає дії позовної давності: потерпілий вправі звернутися із зазначеною вимогою в будь-який час.

У статті 464 ЦК України сформульовані підстави, при наявності яких заподіювач шкоди вправі вимагати зменшення розміру відшкодування. До них належать:

1) підвищення працездатності потерпілого порівняно з тією, яка у нього залишалася на момент вирішення питання про відшкодування йому шкоди;

2) припинення виконання обов'язків членом сім'ї потерпілого по здійсненню догляду за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років. Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні знаходився син 6 років, працездатна дружина не працювала. Заробіток потерпілого становив 9,6 млн. крб. Відшкодування шкоди було призначено на неповнолітнього сина і працездатну дружину, яка доглядала шестирічного сина. Частина заробітку потерпілого, що припадає на призначених осіб, дорівнює 6,4 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 3 х 2). Через рік син пішов до школи і дружина влаштувалася на роботу. Заподіювач шкоди вправі вимагати проведення перерахунку розміру відііяюдування і припинення виплати відшкодування дружині. При цьому частина заробітку потерпілого, що припадає на сина, складатиме 4,8 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 2);

3) пред'явлення вимог про відшкодування в зв'язку зі смертю потерпілого новими особами після винесення рішення про відшкодування шкоди непрацездатним утриманцям померлого.
362
Наприклад, на утриманні померлого знаходилося двоє неповнолітніх дітей. Заробіток потерпілого — 9,6 млн. крб. Дітям було присуджено 6,4 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 3 х 2). Через півроку за відшкодуванням шкоди звернулася мати неповнолітньої дитини від першого шлюбу. Заподіювач вправі вимагати зменшення розміру відшкодування первісним утриманцям померлого. Сума відшкодування трьом неповнолітнім дітям померлого повинна бути визначена у розмірі 7,2 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 4 х 3). Отже, на кожну дитину припадає 2,4 млн. крб.;

4) збільшення пенсії, одержуваної потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Ця обставина може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, якщо за чинним законодавством розмір повного відшкодування зменшується на суму пенсії (ст.457, 461,462 ЦК України).



Порядок і умови відшкодування потерпілому додаткових витрат в зв'язку з ушкодженням здоров'я. Понад відшкодування втраченого заробітку заподіювач компенсує потерпілому додаткові витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я. До них належать: 1) додаткове харчування; 2) придбання ліків; 3) протезування; 4) сторонній догляд за потерпілим; 5) санаторно-курортне лікування; 6) оплата проїзду потерпілого до місця лікування і назад, а в необхідних випадках також і особи, яка його супроводжує; 7) придбання спеціальних транспортних засобів; 8) побутове обслуговування (прання білизни, прибирання квартири тощо).

У Правилах від 23 червня 1993 р. передбачено примірний перелік додаткових витрат. Тому заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати потерпілому й інші витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я. Наприклад, витрати, що необхідні для капітального ремонту спеціальних транспортних засобів.

Потреба в зазначених додаткових витратах повинна бути підтверджена висновком медико-соціальної експертної комісії. Інвалідам 1 групи, крім випадків потреби у спеціальному медичному догляді, непотрібний висновок про потребу у догляді за ними.

Витрати на додаткове харчування визначаються на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я України, і довідки регіональних органів державного управління про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.


363
Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається медико-соціальною експертною комісією і не може бути менше:

— трьох мінімальних заробітних плат — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

— двох мінімальних заробітних плат — на звичайний догляд; — однієї мінімальної заробітної плати — на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються заподіюва-чем незалежно від того, ким він здійснюється.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди й назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Витрати на придбання спеціальних транспортних засобів відшкодовуються у розмірі вартості мотоколяски, що зазначається у рахунках організацій, які виділяють спеціальні транспортні засоби для інвалідів. Витрати на пальне, ремонт (капітальний, потоковий, дрібний), технічне обслуговування транспортного засобу й запасні частини до нього підлягають стягненню із заподіювача у межах, встановлених для інвалідів, які одержують ці види компенсації від органів соціального забезпечення (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).



Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.

При визначенні розміру додаткових витрат не враховується відсоток вини потерпілого в ушкодженні його здоров'я.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка