Робоча навчальна програма



Сторінка5/5
Дата конвертації11.05.2016
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4   5


Зав.кафедри

д.мед. н., професор О.Н.Надашкевич

Тематичний план самостійної роботи

спеціалізації “Дерматовенерологія

з спеціальності “Дерматовенерологія




Код курсу

і розділу



Назва курсу, розділу

К-сть годин

01.

Основи соціальної гігієни та організація дерматовенерологічної допомоги

6


01.01

Організація дерматовенерологічної допомоги.

2

01.02

Етика та деонтологія в професійній діяльності лікаря-дерматовенеролога.

2

01.03

Перелік медичних показань та порядок видачі медичних висновків на період захворювання та інвалідності внаслідок дерматологічної та венерологічної патології.

2

02.

Загальна дерматовенерологія.

16

02.01

Анатомія, гістологія та фізіологія шкіри.

4

02.02

Імунітет і імунопатологічні реакції.

4

02.03

Основи діагностики шкірних хвороб.

4

02.04

Принципи лікування шкірних хвороб .

4

03.

Неінфекційні хвороби шкіри.

104

03.01

Дерматити і токсикодермії.

4

03.02

Лікарські ураження шкіри.

4

03.03

Червоний вовчак.

4

03.04

Склеродермія.

4

03.05

Дерматоміозит.

4

03.06

Васкуліти.

4

03.07

Сверблячі дерматози.

4

03.08

Фотодерматози.

4

03.09

Бульозні дерматози.

4

03.10

Гіперкератози.

4

03.11

Дисхромічні дерматози.

4

03.12

Екзема.

4

03.13

Атопічний дерматит.

4

03.14

Лихени.

4

03.15

Псоріз.

4

03.16

Хвороби слизової оболонки та червоної кайми губ.

4

03.17

Хвороби сальних залоз.

4

03.18

Хвороби волосся.

4

03.19

Гемодермії та лімфоми.

4

03.20

Спадкові дерматози.

4

03.21

Передрак шкіри та слизових оболонок.

4

03.22

Пухлини шкіри.

4

03.23

Дерматози нез'ясованої етіології. Ураження шкіри при захворюваннях внутрішніх органів та порушенні обміну речовин.

4


03.24

Атрофії та гіпертрофії шкіри.

4

03.25

Решта дерматозів.

4

03.26

Ангіоневрози шкіри.

4

04.

Інфекційні та паразитарні хвороби шкіри.

28

04.01

Піодермії.

4

04.02

Туберкульоз шкіри.

4

04.03

Проказа (лепра).

4

04.04

Ураження шкіри при запальних інфекційних хворобах.

4

04.05

Вірусні хвороби шкіри.

4

04.06

Дерматозоонози.

4

04.07

Інфекційні ерітеми.

4

05.

Грибкові хвороби шкіри.

12

05.01

Загальна мікологія.

4

05.02

Поверхневі мікози.

4

05.03

Глибокі мікози.

4

06.

Сифіліс.

16

06.01

Етіологія і патогенез сифілісу

4

06.02

Клініка сифілісу.

4

06.03

Діагностика, лікування і профілактика сифілісу.

4

06.04

Шанкроїд. Венерична лімфогранульома та пахвинна гранульома. Тропічні трепонематози.

4

07.

Гонорея та не гонорейні хвороби сечостатевих органів.

8

07.01

Гонорея.

4

07.02

Негонорейні хвороби сечостатевих органів.

4

08.

Особливості патології шкіри та лікування дерматозів у дітей.

8

08.01

Клініко-лабораторне обстеження дітей з хронічними дерматозами.

4

08.02

Нозологія дерматозів та реакція шкіри у дітей різного віку Особливості догляду за шкірою та лікування дерматозів у дітей.

4


09

Косметологія

6

09.01

Лікарські засоби в косметології

2

09.02

Ускладнення від застосування косметичних засобів

2

09.03

Косметичний догляд за різними типами шкіри

2

10

Військова підготовка дерматовенерологів

6

10.01

Актуальні питання організації медичного забезпечення військ воєнного та мирного часу

2

10.02

Сучасна система лікувально-евакуаційного забезпечення збройних сил України

2

10.03

Військово-спеціальна підготовка

2




Тестовий контроль

20




РАЗОМ

230


Зав.кафедри

д.мед. н., професор О.Н.Надашкевич

Кваліфікаційна характеристика фахівця зі спеціальності

Дерматовенерологія



Згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики фаху лікар- дерматовенеролог повинен знати:

  • сучасні наукові уявлення щодо етіології і патогенезу шкірних та венеричних захворювань;

  • чинники, які сприяють розвитку цих захворювань;

  • класифікацію, клінічні прояви, перебіг і можливі ускладнення;

  • особливості деонтологічного підходу до обстеження хворих на шкірні та венеричні хвороби;

  • комплексну, патогенетично обгрунтовану терапію цих захворювань.

Лікар-дерматовенеролог повинен вміти:

  • правильно, з точки зору деонтології, зібрати анамнез і провести обстеження хворого;

  • провести диференційний і сформулювати клінічний діагноз;

  • призначити хворому раціональну терапію;

  • виконати необхідні діагностичні і терапевтичні процедури;

  • дотримуватись принципів медичної етики і деонтології.

Лікар-дерматовенеролог повинен володіти наступними маніпуляціями:

  • огляд шкірних покривів і слизових оболонок;

  • діаскопія, пальпація, зіщкрябок;

  • визначення і оцінка дермографізму;

  • визначення больової і тактильної чутливості;

  • проведення проби Бальцера;

  • визначення симптому Нікольського;

  • визначення симптому Ауспітца;

  • читання рентгенограми;

  • взяття патологічного матеріалу при діагностиці мікозів;

  • люмінесцентна діагностика грибкових захворювань;

  • дослідження на коростяного кліща;

  • дослідження на акантолітичні клітини;

  • біопсія шкіри;

  • пункція лімфатичних вузлів;

  • взяття матеріалу і дослідження на бліду трепонему;

  • взяття матеріалу і дослідження на гонококи і трихомонади;

  • методика застосування пов’язок, примочок, дерматологічних компресів, паст, збовтуваних сумішей, пластирів, аерозолів, лаків;

  • спинномозкова пункція;

  • зрошування хлоретилом;

  • електрокоагуляція;

  • кріотерапія рідким азотом;

  • проведення злущування за Арієвичем;

  • відшарування нігтьових пластинок;

  • бужування;

  • масаж передміхурової залози;

  • катетеризація м’яким катетером;

  • інстиляція уретри;

  • видалення гострокінцевих кондилом;

  • виписування рецептів;

  • заповнення санаторно-курортної карти.

Лікар-дерматовенеролог повинен знати:

І. Соціальна гігієна та організація охорони здоров’я:

  1. основи законодавства про охорону здоров’я, директивні документи, що визначають діяльність органів і закладів охорони здоров’я, в тому числі дерматовенерологій них;

  2. принципи організації і сучасний стан дерматовенерологічної допомоги дорослому та дитячому населенню України, перспективи її розвитку і шляхи подальшого поліпшення;

  3. організацію роботи лікувально-профілактичного закладу, в якому він працює, взаємодія всіх його підрозділів та служб;

  4. структуру захворюваності у зоні обслуговування (територіальної, виробничої);

  5. організацію боротьби з розповсюдженням венеричних і заразних шкірних захворювань та сумісної роботи з акушерами-гінекологами, урологами і працівниками органів внутрішніх справ;

  6. організацію, проведення та аналіз якості та ефективності диспансеризації хворих на шкірні та венеричні захворювання;

  7. шляхи раціонального (економічно ефективного) використання ліжкового фонду;

  8. медичну облікову та звітну документацію, порядок їх заповнення і видачі;

  9. показання до направлення та порядок направлення на ЛКК і МСЕК;

  10. методи, форми та засоби санітарно-просвітної роботи і гігієнічного виховання населення;

  11. питання лікарської таємниці, етики та деонтології у повсякденній роботі з хворими та у взаємостосунках у колективі;

П. Спеціальність та суміжні області медицини:

  1. анатомію, гістологію, фізіологію, біохімію, мікробіологію, імунопатологію, патоморфологію і патофізіологію шкіри, статевих органів та слизових оболонок порожнини рота у віковому аспекті;

  2. первинні та вторинні морфологічні елементи висипу на шкірі та слизових оболонках;

  3. принципи та методи діагностики, етіологію та патогенез, епідеміологію, клініку, лікування та профілактику шкірних та венеричних захворювань, показання до госпіталізації хворих;

  4. клінічну симптоматику невідкладних станів, їх діагностику та лікування;

  5. основи раціонального харчування, принципи дієтотерапії;

  6. показання та протипоказання до застосування фізіотерапії, лікувальної фізкультури, санаторно-курортного лікування;

  7. основні засоби та методи медичної і соціальної реабілітації;

  8. основи косметології а також організації косметологічної допомоги.

Ш. Підвищення кваліфікації та підготовка кадрів:

  1. принципи наукової організації праці;

  2. основні проблеми, що визначають прогрес в області професійної діяльності (державні та галузеві документи, результати соціологічного спрощення та експертних оцінок, вітчизняні та зарубіжні наукові публікації);

  3. основні положення найбільш вагомих монографій та публікацій у періодичних виданнях по спеціальності, виданих на протязі останніх 5 років.

Перелік навиків та умінь лікаря дерматовенеролога

№ п/п

Назва нивиків та умінь

1

Огляд шкіри та видимих слизових оболонок

2

Діаскопія, пальпація, пошкрябування

3

Оцінка дермографізму

4

Визначення больової та тактильної чутливості

5

Виконання проби Бальцера

6

Визначення симптому Нікольського

7

Визначення симптому Ауспітца

8

Читання рентгенограм

9

Забір патологічного матеріалу для діагностики мікозів

10

Люмінісцентна діагностика грибкових захворювань

11

Дослідження на коростяного кліща

12

Дослідження на акантолітичні клітини

13

Біопсія шкіри

14

Пункція лімфатичних вузлів

15

Взяття матеріалу та дослідження на бліду трепонему

16

Взяття матеріалу та дослідження на гонококи та трихомонади

17

Спинномозкова пункція

18

Методика застосування пов’язок, примочок, дерматологічних компресів, паст, збовтуваних сумішей, пластирів, лаків, аерозолів

19

Зрошування хлоретилом

20

Електрокоагуляція

21

Кріотерапія рідким азотом

22

Проведення відлущування по Арієвичу

23

Вилущування нігтьових пластинок

24

Масаж передміхурової залози

25

Бужування

26

Катетеризація м’яким катетером

27

Інстиляція уретри

28

Видалення гострокінцевих кондилом електрокоагуляцією

29

Передня уретроскопія

30

Задня уретроскопія

31

Вправлення парафімозу

32

Лікування гострокінцевих кондилом подофіліном

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРА


  1. Айзятулов Ю.Ф. Стандарты диагностики и лечения в дерматовенерологии. – До нецк: Каштан, 2010. – 560 с.

  2. Дифференциальная диагностика кожных болезней. Руководство для врачей / Под редакцией В.А. Беренбейна, А.А.Студницина. – М.:Медацина, 1989. – 672с.

  3. Дюдюн А.Д., Захаров С.В., Горбунцов В В. Метода дослідження в дерматовенерології. – Дніпропетровськ, 2009. – 136 с.

  4. Мавров И.И. Половые болезни: Энцикл. справ. – К.: Укр.знцикл. – М.:АСТ-Пресс, 1994. – 480 с.

  5. Адаскевич В.П. Диагностические индексы в дерматологии. Руководство для врачей. – М.: Медицинская книга, 2004. – 165 с.: ил.

  6. Иванов О.Л. Кожные и венерические болезни. Справочник. – М.: Медицина, 2002. – 480 с.

  7. Калюжна Л.Д. Атлас захворювань шкіри у дітей. – К.: Грамота, 2011. – 128 с.

  8. Калюжна Л.Д., Білоклицька Г.Ф. Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової порожнини та червоної облямівки губ. – К.: Грамота, 2007. – 280 с.

  9. Ковалева Л.Н., Гончаров С.В., Кресюн В.В. Сифилис. Монография. – Одесса: Одесский медуниверситет, 2003. – 204 с.

  10. Кошевенко Ю.Н. Витилиго: Клиника, этиология, патогенез, лечение, реабилитация, профилактика. Монография. – М.: Косметика и медицина, 2002. – 644 с.

  11. Кубанова А. А., Кисина В.И. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи и инфекций передаваемых половым путем. – Лигтерра, 2005. – 890 с.

  12. Кулага В.В., Романенко И.М., Афонин С.Л., Кулага С.М. Аллергия и грибковые болезни. Руководство для врачей. – Луганск: "Эльтон-2", 2005. – 520 с.

  13. Мавров І.І., Калюжна Л.Д., Безрученко О.А. Серорезистентний сифіліс: діагностика, лікування, профілактика. Метод. Рекомендації. – Харків: Факт, 2002. – 19 с.

  14. Мавров И.И., Болотная Л.А., Сербина И.М. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии. – X.: Факт, 2007. – 792 с.

  15. Мэшфорд М.А., Фишер Г., Маркс Р. Дерматология. Справочник. – М.: Литтерра, 2005. – 480 с.

  16. Новиков А.И., Логинова Э.А. Болезни кожи инфекционного и паразитарного происхождения. Руководство для врачей. – М.: Медицинская книга, 2001. – 283 с.: ил.

  17. Дерматовенерологія. Збірник нормативних документів / под. ред. Заболотько В.М. – К.: Медінформ, 2010. – 648 с.

  18. Пальцев М.А. Клинико-морфологическая диагностика заболеваний кожи. Атлас. – М.: Медицина, 2005. – 432 с.: ил.

  19. Родионов А.Н. – Кожные и венерические заболевания. Полное руководство для врачей. – СПб.: Наука и техника, 2012. – 1200 с.

  20. Романенко И.М., Кулага В.В., Афонин С.Л. Лечение кожных и венерических болезней: Руководство для врачей в 2 томах. – М., 2006. - Т.2. – 888 с.

  21. Рубине А. Дерматовенерология. – М.: Изд. Панфилова, 2011. – 368 с.

  22. Рэдклиф "Европейские стандарты диагностики и лечения ЗППП". – М.: Мед. Лит., 2004. – 272 с.: ил.

  23. Святенко Т.В. Практическая дерматовенерология в фотозадачах. – К.: Логос, 2010. – 226 с.

  24. Сергеев А.Ю., Сергеев Ю.В. Грибковые инфекции. Руководство для врачей. – М: "Бином-пресс", 2003. – 440с.: ил.

  25. Скрипкин Ю.К., Мордовцева В.Н. Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1999. – 880 с.: ил.

  26. Степаненко В.И. и соавт. Кожные симптомы при внутренних болезнях. – Киев, Изд. КИМ. – 2012. – 566с.

  27. Степаненко В.І., та співав. Дерматологія. Венерологія. Підручник. – Київ, вид. КІМ. – 2012. – 846с.

  28. Фрадкин С.З., Залуцкий И.В. Меланома кожи. Практическое пособие. – Беларусь, 2000. – 224 с.

  29. Фицпатрик Т., Джонсон Р., Вулф К., Полано М., Сюрмонд Д. Дерматология. Атлас-справочник.-"Практика”, 1999. – 1088 с., 612 илл.

  30. Холдер К., Остлер Л. Экзема и контактный дерматит. Справочник. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – 112 с.: ил.

  31. Джонсон Р., Вулф К., Сюрмонд Д. Дерматология по Фицпатрику. Атлас-справочник -"Практика", 2007.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка