Рішення (вироки, ухвали)



Скачати 334.76 Kb.
Дата конвертації07.05.2016
Розмір334.76 Kb.
АНАЛІЗ

судової практики апеляційного суду Запорізької області

щодо кримінальних проваджень, за якими рішення (вироки, ухвали)

судів першої інстанції скасовано з призначенням нового судового розгляду за 9 місяців 2014 року


30 жовтня 2014 року м.Запоріжжя
Відповідно до плану роботи апеляційного суду Запорізької області на ІІ півріччя 2014 року суддею судової палати у кримінальних справах Гончаром О.С. проаналізовано судову практику апеляційного суду Запорізької області щодо кримінальних проваджень за 9 місяців 2014 року, за якими рішення (вироки, ухвали) судів першої інстанції скасовано з призначенням нового судового розгляду.

Проведення такого аналізу зумовлено необхідністю



  • встановити головні причини скасування судових рішень першої інстанції з призначенням нового судового розгляду;

  • з’ясувати способи і шляхи спрямовані на зменшення кількості таких скасувань з метою скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого вироку, який би набрав законної сили;

  • виявити проблемні питання тлумачення правових підстав скасування судових рішень та наслідків такого скасування;

  • внести необхідні пропозиції в організацію роботи судової палати, пов’язаної з розглядом справ даної категорії.

Встановлено, що всі копії ухвал, якими було скасовано вироки суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, зберігаються відділом забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області і групуються в справах за №04-15.

Дослідженням змісту вказаних справ встановлено, що станом на 29.09.2014 року апеляційним судом Запорізької області було скасовано з призначенням нового судового розгляду 79 вироків, що складає 70% від загальної кількості скасованих вироків в 113 кримінальних провадженнях за вказаний період часу.

Крім вироків скасовано також одну ухвалу суду першої інстанції, якою було закінчено розгляд провадження.

На стадії апеляційного перегляду судових рішень в кримінальних провадженнях порядок скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції врегульовано п.6 ч.1 ст.407 КПК, п.1 ч.2 ст.407 КПК (щодо вироків ухвалених на підставі угоди), п.п. 2-7 ч.2 ст.412, ст.415 КПК.

Однією з головних новацій КПК України 2012 року на стадії апеляційного перегляду судових рішень є те, що на відміну від КПК України 1960 року суд апеляційної інстанції тепер має вкрай обмежений перелік правових підстав для скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.

Перелік таких підстав міститься в ч.1 ст.415 КПК, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:



  • встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

  • в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

  • судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

В свою чергу пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу, про які йдеться в ч.1 ст.415 КПК, передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:

  • судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

  • судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою;

  • судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;

  • судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

  • порушено правила підсудності;

  • у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Ні ст.407, ні ст.412, ні ст.415 КПК не містять у собі посилання на інші правові підстави скасування вироку суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Більш того, ч.1 ст.415 КПК передбачає право суду апеляційної інстанції скасувати вироку суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції лише з підстав, передбачених в частині 2 ст.412 КПК, і то за виключенням її п.1. При цьому в ст.415 КПК не йдеться мова про повноваження апеляційної інстанції застосувати право передбачене п.6 ч.1 ст.407 КПК у випадку встановлення інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, про які йдеться у ч.1 ст.412 КПК.

Таким чином, аналіз п.6 ч.1 ст.407 КПК, п.1 ч.2 ст.407 КПК, п.п. 2-7 ч.2 ст.412 КПК, ст.415 КПК вказує на те, що діючий КПК надає право суду апеляційної інстанції скасувати вирок суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції лише якщо:


  • в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

  • судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд;

  • судове рішення ухвалено незаконним складом суду;

  • судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою;

  • судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;

  • судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;

  • порушено правила підсудності;

  • у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції;

  • мають місце порушення передбачені ч.4 ст.394 КПК (щодо вироків, ухвалених на підставі угод).

Вивченням ухвал апеляційного суду Запорізької області в справах даної категорії встановлено, що судові колегії вцілому дотримуються положення наведених нормативних актів. Скасовуючи вироки з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, судові колегії в більшості проваджень в своїх ухвалах посилаються на виявлене порушення, яке зумовлює обов’язкове скасування оскаржуваного вироку, зазначають пункт, частину і статтю норми процесуального закону, якими передбачено таке порушення і правові наслідки їх виявлення.

Дослідженням змісту вказаних ухвал, встановлено, що абсолютну більшість вироків в справах даної категорії було скасовано через порушення судами першої інстанції однієї із загальних засад кримінального провадження – його повного фіксування технічними засобами (п.20 ч.1 ст.7 КПК).

Дійсно, згідно п.7 ч.2 ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції у відповідності до ч.5 ст.27, ст.ст.103, 108, 343 КПК.

Так, ухвалою апеляційного суду від 18.02.2014 року в провадженні №11-кп/778/96/14 щодо М. (с/д П.) вирок районного суду скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції через те, що судовий розгляд було зафіксовано частково, був відсутнім журнал судового засідання від 30.09.2013 року.

Аналогічні обставини мали місце в кримінальних провадженнях



  • №11-кп/778/230/14 щодо Г. (с/д А.) - «відсутній запис судового засідання з проголошеним вироком, не записано частину промови обвинуваченої в судових дебатах»;

  • №11-кп/778/263/14 щодо К. (с/д С.) - «відсутній запис судового засідання від 24.12.2013 року»;

  • №11-кп/778/119/14 щодо Г. (с/д Л.) - «відсутні записи судових засідань від 28.10.2013 року та 20.11.2013 року»;

  • №11-кп/778/280/14 щодо Б. (с/д П.) - «відсутній журнал попереднього судового засідання і технічний носій інформації із його записом від 17.04.2013 року»;

  • №11-кп/778/382/14 щодо К. (с/д Б.) - «відсутній журнал судового засідання від 19.12.2013 року»;

  • №11-кп/778/529/14 щодо К. (с/д Д.) - «відсутній журнал попереднього судового засідання і його технічний запис»;

  • №11-кп/778/590/14 щодо Х. (с/д С.) - «відсутній технічний носій інформації, на якому було зафіксовано судове засідання від 24.12.2013 року»;

  • №11-кп/778/564/14 щодо Г. (с/д Т.) - «відсутній технічний носій інформації, на якому було зафіксовано судові засідання від 08.01.2014 року та 03.03.2014 року» та багато інш.

Разом з тим, мають місце випадки, коли судові колегії, скасовуючи вироки з посиланням на наведені норми процесуального закону, не в повній мірі дотримуються його точного змісту.

Так, ухвалою апеляційного суду від 05.02.2014 року в провадженні №11-кп/778/64/14 щодо П. (с/д Л.) вирок районного суду скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції через те, що звукозапис судових засідань у суді першої інстанції прослухати неможливо, в зв’язку з пошкодженням технічного носія інформації. В чому полягає «пошкодження» технічного носія інформації і як це пошкодження позначилось на прослуховуванні ухвала у собі не містить. Отже, чи то запис є за тихим, чи то галасливим, чи взагалі комп’ютер не відкриває його інтерфейсу через конфлікт драйверів, встановити не можливо. Таким чином, із змісту ухвали вбачається, що і журнал судового засідання, і технічний носій, на якому зафіксоване судове провадження, існували, що унеможливлювало згідно букви закону скасування вироку суду;

Аналогічні обставини мали місце в кримінальному провадженні №11-кп/778/49/14 щодо С. (с/д Ш.), де просто було зазначено, що «не відтворювалась фонограма судового засідання».

Пунктами 3, 5 частини другої статті 412 цього Кодексу, про які йдеться в ч.1 ст.415 КПК, передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:



  • судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою;

  • судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Здавалося б, що підстав для скасування вироку суду з підстав розгляду справи за відсутності обвинуваченого, суди першої інстанції ніколи не допустять. Проте аналіз судової практики свідчить про зворотнє. Це сталося через те, що суди першої інстанції не в достатній мірі надають значення правилам проведення підготовчого судового засідання, передбаченим ст.ст.314-317 КПК. Оскільки вказані статті містяться в Розділі IV, яким врегульовано питання судового провадження у першій інстанції, правила п.п. 3, 4, 5 ч.2 ст.412 КПК також поширюються на порушення, що мали місце під час порядку проведення підготовчого судового засідання.

Так, ст. 314 КПК передбачено, що суд призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Отже, не можна не погодитись з висновками судових колегій, які на законних правових підставах скасовували вироки судів першої інстанції, у випадках, коли підготовчі судові засідання в кримінальних провадженнях проведено за відсутності обвинувачених, явка яких згідно ст.323 КПК є обов’язковою



  • №11-кп/778/12/14 щодо П. (с/д Ш.)

  • №11-кп/778/479/14 щодо М. (с/д Ф.)

  • №11-кп/778/313/14 щодо К. (с/д Г.)

  • №11-кп/778/293/14 щодо Я. (с/д Б.)

Необхідно прийняти до уваги, що згідно ст.325 КПК на відміну від обвинуваченого обов’язкова участь потерпілого в підготовчому судовому засіданні є необов’язковою. Головне, щоб потерпілий був належним чином повідомлений про дату, час і місце такого судового засідання, адже як правило за відсутності потерпілого(их) цілком можливо з’ясувати питання передбачені ст.315 КПК. Таким чином, судові колегії правильно реагували на неповідомлення потерпілого про підготовче судове засідання в провадженнях

  • №11-кп/778/195/14 щодо К. (с/д Ш.)

  • №11-кп/778/293/14 щодо Я. (с/д Б.)

Проте, залишається відкритим питання про те, як бути у випадку, коли суд першої інстанції хоч і допустив з тієї чи іншої причини таке порушення вимог процесуального закону, проте в подальшому всі потерпілі були повідомлені про час і місце розгляду провадження по суті, приймали участь в судовому засіданні, давали свої пояснення. Адже не можна допускати подібного формального підходу до вирішення справи, оскільки в провадженнях, де приймають участь не один десяток, а то й сотня потерпілих забезпечити одночасне повідомлення і тим більше явку в підготовче судове засідання всіх потерпілих є неможливим.

Вироки суду скасовувались із призначенням нового судового розгляду й у випадках, коли потерпілі взагалі не були повідомлені про час і місце розгляду кримінальних проваджень



  • №11-кп/778/104/14 щодо М. (с/д І.) розгляд матеріалів кримінального провадження проведено за відсутності потерпілого Б., який не був повідомлений про час і місце слухання справи.

  • №11-кп/778/121/14 щодо М. (с/д С.) розгляд матеріалів кримінального провадження проведено за відсутності потерпілого Д., який не був повідомлений про час і місце слухання справи.

  • №11-кп/778/316/14 щодо К. (с/д Д.) розгляд матеріалів кримінального провадження проведено за відсутності потерпілого Х. Прокурор заявив, що телефонній розмові з останнім той заявив, що претензій не має.

аналогічні підстави і обставини мали місце в провадженнях

№11-кп/778/447/14 щодо К. (с/д Д.)

№11-кп/778/804/14 щодо П. (с/д Ш.)

№11-кп/778/810/14 щодо Б. (с/д С.)

та інш.

Слід також відмітити, що спрощений підхід до питання неповідомлення потерпілого є неприпустимим, оскільки потерпілі за час перебування кримінального провадження на розгляді суду можуть змінити адресу свого місця проживання, при складанні обвинувального акту може бути допущена помилка в написанні адреси проживання потерпілої особи. Суд першої інстанції в такому разі взагалі позбавлений будь-яких засобів принаймні для повідомлення потерпілого про час і місце розгляду справи. Тому, скоріш за все, апеляційній інстанції слід приділяти цьому питанню увагу лише у випадку подачі апеляційної скарги на вирок суду саме потерпілого або його представника, в якій йде мова про порушення прав потерпілого внаслідок його неповідомлення про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.



Під час складання аналізу постало також питання чи можна вважати порушенням вимог КПК щодо повідомлення потерпілого про час і місце розгляду провадження у випадках, коли

  • потерпілого не було повідомлено про час і місце розгляду провадження, судове засідання відбулось за його відсутності, проте такий потерпілий був повідомлений про наступне судове засідання;

  • потерпілий повідомлений був про час і місце судового засідання, не з’явився на судовий розгляд, але в подальшому не повідомлявся про судовий розгляд і участі не приймав;

  • потерпілий брав участь в одному чи декількох судових засіданнях, проте не приймав участь в решті судових засідань через їх неповідомлення.

Дані питання ретельно в КПК не висвітлено, проте формальний підхід до скасування вироків через часткову участь потерпілого в судовому засіданні є неприпустимим, особливо в справах з великою кількістю потерпілих.

Ще однією досить поширеною підставою для скасування вирків суду першої інстанції з призначенням нового розгляду є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону передбачене п.4 ч.2 ст. 412 КПК, а саме, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою.

Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні у випадках передбачених ст.52 КПК «Обов’язкова участь захисника». Крім того, статтею 49 КПК передбачено випадки, коли захисник залучається в тому числі і судом для здійснення захисту за призначенням.

Так, ухвалою судової колегії апеляційного суду в кримінальному провадженні №11-кп/778/523/14 щодо Ш. (с/д Д.) було скасовано вирок районного суду з призначенням нового розгляду, оскільки судовий розгляд проведено за відсутності захисника за обвинуваченням особи в особливо тяжкому злочині, що зумовлювало обов’язкову участь захисника з огляду на ч.1 ст.52 КПК.

В кримінальному провадженні №11-кп/778/651/14 щодо З. (с/д Л.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки підготовче судове засідання було проведено за відсутності захисника в справі за обвинуваченням особи в особливо тяжкому злочині. При цьому цей же суд і призначив в подальшому захисника у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.49, ч.1 ст. 52 КПК. Розгляд провадження в цілому відбувався за участі захисника. Таким чином, суд першої інстанції внаслідок своєї неуважності під час проведення підготовчого судового засідання не залучив до участі у справі захисника, тим самим, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Разом з тим, слід відмітити, що згідно п.3 ч.2 ст.315 КПК саме під час підготовчого судового засідання суд з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Проте, залучивши на цій стадії захисника, суд першої інстанції не повинен одночасно постановляти ухвалу про призначення судового розгляду, оскільки в такому разі знову ж таки буде мати те саме істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, т.я. судове провадження, складовою частиною якого є підготовче судове засідання, буде вважатись проведеним за відсутності захисника. В такому разі слід залучивши захисника, відкласти підготовче судове засідання, яке провести згодом за участі залученого захисника.



Слід зазначити, що деякі судові колегії обґрунтовано звертають свою увагу на незаконність вироків суду, ухвалених за відсутності захисника щодо осіб, які мають «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин». Так в провадженні №11-кп/778/455/14 щодо Д. (с/д Д.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки в матеріалах містяться відомості про те, що обвинувачений отримував лікування в наркологічному диспансері з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин». На переконання судової колегії вказані відомості дали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений через свій стан здоров’я не здатен повною мірою реалізувати свої права, в зв’язку з чим, з огляду на положення ст.52 КПК провадження мало відбуватись з обов’язковою участю захисника. Така судова практика узгоджується із практикою ВССУ при розгляді касаційних скарг, поданих з приводу порушення права обвинуваченої особи на захист. Аналогічні ухвали було постановлено в провадженнях

  • №11-кп/778/519/14 щодо М. (с/д Д.)

  • №11-кп/778/487/14 щодо С. (с/д Т.)

  • №11-кп/778/576/14 щодо М. (с/д Д.)

Вивченням судової практики постановлення ухвал, якими скасовано вироки суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, з підстав порушення прав обвинувачених на захист, оскільки судове провадження було здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою, відзначено ряд ухвал, в яких було викладено спірні обґрунтування зроблених судовими колегіями висновків.

  • №11-кп/778/98/14 щодо С. (с/д А.) – вирок скасовано, оскільки «обвинувачена не в повній мірі володіла мовою, якою ведеться судочинство», а тому суд не в повній мірі забезпечив її право на захист. Судова колегія фактично безпідставно визнала уродженку м.Запоріжжя, громадянку України такою, що не розуміє української мови, оскільки та лише давала пояснення російською мовою. Відтоді суд дійшов висновку, що у випадку дачі обвинуваченою особою пояснення російською мовою, участь захисника є обов’язковою.

  • №11-кп/778/309/14 щодо А. (с/д Б.) – вирок скасовано, оскільки суд першої інстанції не забезпечив обвинуваченому за ч.1, ч.2 ст.185 КК права на захист, не призначивши йому захисника, оскільки той лише під час розгляду його апеляційної скарги заявив, що не володіє державною мовою. Цього для суду було достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що уродженець м.Запоріжжя, мешканець с.Жовтневе Вільнянського району, який у школі вивчав українську мову, потребує перекладача і захисника. Разом з тим, судова колегія не прийняла до уваги, що згідно п.4 ч.2 ст.52 КПК участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту. Отже, якщо обвинувачений лише в суді апеляційної інстанції заявив, що він не розуміє української мови, то саме з моменту розгляду провадження в апеляційній інстанції участь перекладача і захисника була обов’язковою. Разом з тим, погодившись з таким доводом обвинуваченого, судова колегія не залучила до участі у справі перекладача і не забезпечила обвинуваченого захисником на стадії апеляційного перегляду вироку суду.

  • №11-кп/778/197/14 щодо Г. (с/д Ф.) вирок скасовано, оскільки з показань обвинуваченого не вбачається наявність об’єктивної та суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, проте в судовому засіданні він визнав себе винним. Такі обставини вимагали, на переконання апеляційного суду, обов’язкової участі захисника, чого районний суд не забезпечив. Тим самим, апеляційний суд породив тезу, що у випадку визнання обвинуваченим своєї вини останній дає пояснення про свою невинуватість, районний суд має забезпечити обов’язкову участь захисника.

  • №11-кп/778/525/14 щодо М. (с/д Ф.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки обвинувачений свою вину не визнавав. Обвинувачений під час підготовчого судового засідання і судового розгляду не міг чітко формулювати свої клопотання та висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників процесу. Тому на переконання судової колегії ці обставини вимагали від суду першої інстанції у відповідності до п.3 ч.1 ст.49 КПК залучити до судового провадження захисника за власною ініціативою, не зважаючи на відсутність клопотання обвинуваченого М. про це. За таких обставин колегія суддів, пославшись на п.4 ч.2 ст.412 КПК, вирок суду скасувала, оскільки судове провадження було здійснено за відсутності захисника, коли його участь була обов’язковою. Разом з тим, згідно п.3 ч.1 ст.49 КПК суд зобов’язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо він вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його. Отже, обов’язкова участь захисника на стадії розгляду справи в суді першої інстанції в такому разі залежить не від рішення суду апеляційної інстанції, а від суду, який розглядає справу. І це рішення не може бути ревізоване судами вищих інстанцій за відсутності клопотань про це і обставин передбачених ст.52 КПК.

  • аналогічні обставини мали місце при розгляді провадження №11-кп/778/969/14 щодо П. (с/д Ш.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями навіть у справах, пов'язаних із боротьбою з торгівлею наркотиками. Хоча зростання організованої злочинності, безсумнівно, зумовлює застосування відповідних заходів, право на справедливий розгляд залишається на першому місці і не може бути принесене в жертву доцільності. Загальні вимоги справедливості, що містяться у ст. 6 Конвенції, застосовуються у провадженнях щодо всіх кримінальних справ: від найпростіших до найбільш заплутаних. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції. За матеріалами цього провадження працівники правоохоронного органу 24 березня 2014 року вдруге використовували негласних агентів для встановлення збуту наркотичних засобів обвинуваченими. Ці обставини, вже самі по собі свідчать про складність (заплутаність) провадження. В свою чергу вони ж вимагали безумовного дотримання права на захист обвинуваченого з обов’язковою участю захисника, чого не було дотримано в порушення пункту 3 ч.1 ст.49 КПК.

  • №11-кп/778/468/14 щодо К. (с/д Б.) вирок скасовано, оскільки захист обвинуваченого здійснювався захисником, який раніше захищав іншу вже засуджену за даним злочином особу. Судова колегія дійшла висновку, що інтереси обвинуваченого і засудженого, який не приймав участі у справі, суперечили один одному, що унеможливило участь одного захисника. Відтоді суд дійшов висновку про порушення права обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою з огляду на ч.1 ст.412 КПК підставою для призначення нового розгляду. Проте як видно судова колегія послалась на ч.1 ст. 412 КПК, яка не кореспондується з ч.1 ст.415 КПК.

Також під час вивчення судової практики апеляційного суду в провадженнях даної категорії було звернуто увагу на ряд судових рішень, в яких не наведено жодних передбачених ч.2 ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК правових підстав скасування вироків суду першої інстанції з призначенням нового розгляду.

  • №11-кп/778/7/14 щодо М. (с/д Ш.) - вирок скасовано через те, що «обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК, свідки допитані не за клопотанням прокурора, їх допит забезпечував суд»;

  • №11-кп/778/343/14 щодо Д. (с/д Ф.) – вирок скасовано через те, що обвинувачений скаржився в суді першої інстанції на неправомірні дії працівників міліції, у тому числі і на застосування з їхнього боку психологічного та фізичного насильства. Однак, судом такі скарги були залишені поза увагою і не були перевірені. Отже, на переконання судової колегії вирок був винесений на підставі неперевірених на предмет їх недопустимості доказах, що перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що згідно до ч.1 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 цього ж закону – підставами для скасування вироку суду. Питання – яким чином тиск, який нібито було застосовано до обвинуваченого під час досудового розслідування, міг впливати на висновки суду про достовірність показань обвинуваченого, в контексті ч.4 ст.95 КПК залишилось без відповіді.

  • №11-кп/778/102/14 щодо Ш. (с/д К.) – вирок скасовано з призначенням нового розгляду, через те, що судова колегія встановила суттєві порушення кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні та розгляді кримінального провадження судом, які неможливо усунути в апеляційному порядку, оскільки було порушено основні засади кримінального провадження, передбачені ст.9 та ст.17 КПК про законність, презумпцію невинуватості, забезпечення доведеності вини, а також те, що підозра та обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

  • №11-кп/778/374/14 щодо Л. (с/д Т.) – вирок скасовано через те, що постановлене рішення не відповідає вимогам ст. 349 КПК, оскільки інші докази по справі не досліджувались, а їх дослідження, за відсутності підстав застосування судом апеляційної інстанції положень ч.3 ст. 404 КПК, відноситься до компетенції суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом не відповідають кваліфікації дій обвинуваченого. Наведене призвело до порушення прав обвинуваченого на захист. Призначення нового розгляду вчинено з посиланням на ч.6 ст.9, п.13 ч.1 ст.7 КПК про загальні засади кримінального провадження та на п.п. 2, 3 ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.411, ч.1 ст.412, ст. 415 КПК.

  • №11-кп/778/390/14 щодо Т. і Т. (с/д Д.) вирок скасовано через те, що в обвинувальному акті органом досудового розслідування не вказані мотиви вчинення правопорушення, яке інкримінується Терновим та направленість їх умислу, що не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК. На викладене, в т.ч. на недоліки обвинувального акту, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання уваги не звернув, в ході судового розгляду не з’ясував всі обставини, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, і неконкретно сформулював у вироку обвинувачення, визнане доведеним, оскільки також не зазначив мотиви вчинення правопорушення та направленість умислу обвинувачених, що потягло порушення їх права на захист.

  • №11-кп/778/488/14 щодо С. (с/д А.) ВИПРАВДОВУВАЛЬНИЙ вирок скасовано через те, що з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається відсутність журналу судового засідання, в якому б були відображені дії щодо оголошення обвинувального акту в судовому засіданні прокурором, роз’яснення судом С. суті обвинувачення, та визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, і порядок їх дослідження. Тобто сам по собі журнал судового засідання і технічний носій з належним до вивчення записом судового засідання містився в матеріалах провадження. Судова колегія проігнорувала ч.3 ст.409 КПК, яка забороняє скасовувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

  • №11-кп/778/587/14 щодо Б. (с/д Б.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду через те, що суд поклав в основу вироку докази, які не перевірив належним чином; не взяв до уваги пояснення одного зі свідків; ухвалене судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не відповідають доказам, дослідженим під час судового розгляду; суд не з’ясував обставини кримінального провадження, не встановив істину, не забезпечив права та законні інтереси учасників кримінального провадження. Колегія зазначила, що в ході судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно дати аналіз наданим стороною обвинувачення доказам з точки зору їх належності та допустимості, дати аналіз доказам, які надані стороною обвинувачення, а фактично є доказами захисту, за результатами розгляду прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

  • №11-кп/778/690/14 щодо К. (с/д Б.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду через те, що суд не прийняв до уваги позицію обвинуваченого; суд взявши до уваги висновки експерта, не звернув увагу, на те, що експерт прийшов до таких висновків, з урахуванням показів підозрюваного К., які суперечать показанням свідка Н.; суд не мотивував своє рішення, чому приймає до уваги покази свідків, які не узгоджуються з висновками експерта; у вироку відсутні посилання на показання свідка захисту, йому не надано оцінку; не було допитано ряд свідків обвинувачення; суд провів допит обвинуваченого, після оголошення обвинувального акту, після чого задовольнив клопотання прокурора про доручення до обвинувального акту матеріалів кримінального провадження, і перейшов до допиту потерпілої, тим самим суд, фактично взяв на себе функції обвинувачення.

  • №11-кп/778/552/14 щодо Ф. (с/д Д.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду через те, що суд доводи обвинуваченого, заявлені на свій захист, не перевірив і не спростував; суд не проаналізував і не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного рішення; не зазначено у вироку, чому суд приймає докази сторони обвинувачення та відкидає докази сторони захисту; неконкретно сформульоване обвинувачення, визнане судом доведеним;

  • №11-кп/778/858/14 щодо С. (с/д А.) скасовуючи ВИПРАВДОВУВАЛЬНИЙ вирок і призначаючи новий розгляд колегія зазначила, що суд жодним чином не спростував пред’явлене органом досудового розслідування С. обвинувачення; не проаналізував всіх доказів, які містяться в матеріалах провадження, у їх сукупності, а також не вказав, чому приймає одні докази та спростовує інші; не вказав підстав виправдання С., в тому числі і за кожною статтею обвинувачення; районний суд не звернув увагу на те, що при попередньому розгляді провадження апеляційний суд дав вказівку органам досудового розслідування (?!!) провести по справі експертизу, яка так і не була проведена.

  • №11-кп/778/885/14 щодо Б. (с/д А.) скасовуючи вирок і призначаючи новий розгляд колегія зазначила, що суд без належного обґрунтування в мотивувальній частині, визнаючи винність Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК, зазначив спосіб вчинення злочину, який не зазначений в обвинувальному акті, вказавши, що останній, заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою.

  • №11-кп/778/1001/14 щодо К. (с/д Н.) скасовуючи вирок і призначаючи новий розгляд колегія зазначила, що звільняючи обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», суд не перевірив наявність у матері обвинуваченого інших працездатних дітей. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисником обвинуваченого надана інформація, що К. має доньку, однак остання на території України не проживає з 1988 року, є громадянкою іншої держави, родинних стосунків з К. При цьому судова колегія сама зазначає, що з огляду на вимоги ст. 415 КПК наведені обставини не є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, вважає за необхідне призначити новий розгляд застосувати з огляду на положення ч.6 ст.9 КПК, ч.1 ст.7 КПК.

Слід відмітити, що до завдання проведення даного аналізу не входила оцінка законності чи незаконності наведених ухвалених судових рішень, оскільки це не входить до компетенції особи, що проводила даний аналіз. А тому в аналізі лише констатується факт відсутності в ухвалах судових колегій, які призначали новий судовий розгляд, посилання на п.п.2-7 ч.2 ст.412 КПК і ч.1 ст.415 КПК.

Разом з тим, слід відмітити, що об’єктивно у деяких вищенаведених ухвалах наведено істотні порушення вимог процесуального закону, які суд апеляційної інстанції цілком міг усунути під час перегляду вироку суду в апеляційному порядку (дача іншої оцінки доказам, визнання їх недопустимими, перекваліфікація дій, усунення неповноти з’ясування певних обставин справи, тощо).

Проте проведеним аналізом встановлено і обставини, за яких суд апеляційної інстанції в силу наданих йому законом повноважень не в змозі ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, тим самим, фактично прирікаючи своє судове рішення на подальше обов’язкове скасування судом касаційної інстанції у разі його оскарження. Так, в кримінальних провадженнях


  • №11-кп/778/331/14 щодо М. (с/д Б.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки в матеріалах кримінального провадження фактично відсутній обвинувальний акт відносно М. за ч.2 ст.186 КК, а ксерокопію без зазначення дати затвердження та за відсутністю підпису слідчого судова колегія не визнала за обвинувальний акт. Тому дії суду про призначення судового розгляду не можна було вважати такими, що відповідають вимогам закону. Таким чином, колегія суддів була позбавлена можливості розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого М. у зв’язку з порушеннями судом норм КПК саме в підготовчому засіданні.

  • №11-кп/778/540/14 щодо І. (с/д Т. ) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки вирок суду ухвалений за процедурою розгляду кримінального провадження, передбаченою ч.3 ст.349 КПК за відсутності визнання обвинуваченим своєї вини з оспорюванням ним доказів, що доводять його провину. Недотримання передбаченого ст.349 КПК порядку розгляду провадження і дослідження доказів, в контексті передбачених ст.7 КПК загальних засад кримінального провадження щодо верховенства права, забезпечення права особи на захист та змагальність сторін, є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, підставою для скасування вироку суду. Суд апеляційної інстанції за відсутності відповідного клопотання в порядку ст.404 КПК позбавлений можливості дослідити докази, які не було досліджено. Більш того, навіть за наявності такого клопотання згідно з вимог ч.3 ст. 404 КПК апеляційний суд, позбавлений можливості дослідити докази в апеляційній інстанції, оскільки вони не були досліджені судом першої інстанції.

  • №11-кп/778/753/14 щодо Б. (с/д Д.) вирок скасовано з призначенням нового розгляду, оскільки вирок суду ухвалений за процедурою розгляду кримінального провадження, передбаченою ч.3 ст. 349 КПК за відсутності згоди на це потерпілого, який оспорював фактичні обставини справи. Потерпілий і його захисник заперечували проти процедури розгляду передбаченої .3 ст.349 КПК.

Отже на стадії перегляду вироку суду в апеляційному порядку, апеляційна інстанція не в змозі усунути такий недолік як невручення обвинуваченому обвинувального акту, вручення обвинувального акту не підписаного слідчим або не погодженого прокурором.

Усвідомлюючи, відсутність процесуальних повноважень апеляційного суду для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду, з підстав грубого порушення процедури розгляду справи за ч.3 ст.349 КПК, районні суду часто-густо ухвалюють такі вироки фактично не бажаючи досліджувати докази за відсутності повного визнання обвинуваченим своєї вини і оспорюванні ним тих чи інших доказів, що доводять його провину.

Виправити недоліки, що настали внаслідок самоусунення районного суду від з’ясування обставин справи і дослідження доказів у справі, суд апеляційної інстанції фактично не може, оскільки в апеляційних скаргах через відсутність у апелянтів необхідних правових знань в абсолютній більшості випадків не міститься клопотань про дослідження доказів, які не було досліджено. Більш того, навіть за наявності такого клопотання згідно вимог ч.3 ст.404 КПК апеляційний суд позбавлений можливості дослідити докази в апеляційній інстанції, оскільки вони не були досліджені судом першої інстанції.

Слід відмітити, що особливість перегляду вироків суду першої інстанції в апеляційному порядку в більшості випадків фактично унеможливлює дослідження таких доказів, як показання свідків, про допит яких навіть заявлялось клопотання. Адже майже нереально забезпечити явку в судове засідання свідків, особливо їх великої кількості, до апеляційного суду, який розташований на досить значній відстані від місця проживання недопитаних свідків (м.Бердянськ – 200 км., смт.Розівка – 170 км. )

Нажаль, КПК містить у собі велику кількість правових норм, порушення яких на стаді розгляду провадження в суді першої інстанції, фактично унеможливлює постановлення законного і обґрунтованого судового рішення апеляційним судом за результатами перегляду вироків в апеляційному порядку. Це і


    • розгляд справи за участі учасників (секретар, прокурор, захисник), які не мали права брати у ній участь;

    • розгляд справи за обвинувальним актом, що не відповідає вимогам ст.291 КПК;

    • не підписання вироку суду;

    • відсутність відповідної заяви потерпілого до правоохоронних органів в справах приватного обвинувачення;

    • ненадання слова обвинуваченому в судових дебатах чи останнього слова, нероз’яснення йому процесуальних прав чи невручення відповідної пам’ятки;

    • ненадання обвинуваченому права дачі пояснень під час судового розгляду;

    • здійснення досудового провадження особою, яка підлягала відводу;

    • порушення таємниці наради суддів;

    • здійснення досудового і (або) судове провадження за відсутності перекладача, але за участі захисника;

    • порушення судом правил призначення покарання, за умови, коли це порушення на оскаржується, проте в судовому засіданні звертають на це увагу суду.

та інш.

Проведеним аналізом ухвал, якими скасовано вироки суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, також встановлено неоднакову практику дотримання судовими колегіями вимог п.3 ч.1 ст.419 КПК, яким передбачено обов’язок суду зазначити в резолютивній частині ухвали строк і порядок набрання нею законної сили та її оскарження.

Так, одними колегіями взагалі це питання не вирішувалось, строк і порядок набрання ухвалами законної сили та її оскарження взагалі не роз’яснювались.


  • №11-кп/778/96/14 щодо М. (с/д П.)

  • №11-кп/778/197/14 щодо Г. (с/д Ф.)

  • №11-кп/778/479/14 щодо М. (с/д Ф.)

  • №11-кп/778/382/14 щодо К. (с/д Б.)

  • №11-кп/778/468/14 щодо К. (с/д Б.)

В інших випадках зазначалось, що ухвала оскарженню не підлягає

  • №11-кп/778/96/14 щодо М. (с/д П.)

  • №11-кп/778/280/14 щодо Б. (с/д П.)

  • №11-кп/778/343/14 щодо Д. (с/д Ф.)

  • №11-кп/778/525/14 щодо М. (с/д Ф.)

  • №11-кп/778/316/14 щодо К. (с/д Д.)

  • №11-кп/778/390/14 щодо Т. та І. (с/д Д.)

  • №11-кп/778/455/14 щодо Д. (с/д Д.)

  • №11-кп/778/523/14 щодо Ш. (с/д Д.)

  • №11-кп/778/374/14 щодо Л. (с/д Т.)

  • №11-кп/778/487/14 щодо С. (с/д Т.)

  • №11-кп/778/293/14 щодо Я. (с/д Б.)

  • №11-кп/778/804/14 щодо П. (с/д Ш.)

  • №11-кп/778/488/14 щодо С (с/д А.)

  • №11-кп/778/663/14 щодо П. (с/д А.)

  • №11-кп/778/788/14 щодо Р. (с/д С.)

Проте в деяких судових рішеннях суду апеляційної інстанції зазначено, що такі ухвали підлягають оскарженню до суду касаційної інстанції в загальному порядку, т.т. протягом 3-х місяців.

№11-кп/778/587/14 щодо Б. (с/д Б.)

№11-кп/778/690/14 щодо К. (с/д Б.)

№11-кп/778/877/14 щодо П. (с/д Ш.)

Відповідно до ст.424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Отже зі змісту вказаної норми закону вбачається право осіб передбачених ст.425 КПК на касаційне оскарження ухвал про скасування вироків суду першої інстанції з призначенням нового розгляду.

Проте, вивченням судової практики ВССУ встановлено, що фактично за всіма такими касаційними скаргами з посиланням на ч.2 ст.424 КПК постановлюються ухвали про відмову відкритті касаційного провадження з тих підстав, що такі ухвали не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.

Залишається без відповіді питання – чому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в такому разі ухвали апеляційних судів про залишення вироків без змін, про зміну вироку чи то ухвалення нового вироку перешкоджають подальшому кримінальному провадженню і в такому разі підлягають касаційному оскарженню. Адже поняття кримінального провадження з огляду на положення п.п.10, 24 ч.1 ст.3 КПК включає в себе й касаційне провадження.

Є вкрай незрозумілим, чим касаційна інстанція керується вважаючи, що на такі ухвали судів апеляційної інстанції не поширюється дія вищенаведеної ч.1 ст.424 КПК.

Наведена кримінально-процесуальна колізія має істотне значення, оскільки фактично унеможливлює до надання роз’яснень у відповідних постановах Пленумів ВССУ чи то хоча б пак листах отримання належної правової оцінки всім вищенаведеним судовим рішенням, за яким скасовувались вироки суду з призначенням нового розгляду з підстав, що не містяться в п.п.2-7 ч.2 ст.412 та ч.1 ст.415 КПК.

Ще одним проблемним питанням, на яке необхідно звернути увагу судових колегій, при скасуванні вироків з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції – це обов’язкове вирішення питання запобіжного заходу. В абсолютній більшості кримінальних проваджень дане питання в порушення вимог п.3 ч.1 ст.419 КПК взагалі не оговорено. Проте в деяких провадженнях особи тримались під вартою. І таке тримання визначається конкретними строками. Так в провадженні,


  • №11-кп/778/316/14 щодо К. (с/д Д.) питання про запобіжний захід обвинуваченого, який тримався під вартою, взагалі не оговорено;

аналогічне порушення мало місце в провадженнях

  • №11-кп/778/562/14 щодо С. (с/д М.)

  • №11-кп/778/737/14 щодо С. (с/д Л.)

в провадженнях



  • №11-кп/778/309/14 щодо А. (с/д Б.) вказано залишити тримати обвинуваченого під вартою без зазначення строку;

  • №11-кп/778/331/14 щодо М. (с/д Б.) міру запобіжного заходу залишено без зміни у вигляді тримання під вартою без зазначення строку;

Проявлений недолік в роботі апеляційної інстанції значно ускладнить прийняття відповідного рішення суду першої інстанції, коли перед ним постане питання продовження чи обрання строку тримання обвинуваченої особи під вартою. Адже формулювання на кшталт «залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін» не дає можливості визначити кінцевий строк тримання особи під вартою. Відтоді не можливо встановити – чи то продовжувати, чи то обирати обвинуваченому запобіжний захід.

ВИСНОВКИ:

  • Апеляційний суд Запорізької області вцілому дотримується вимог процесуального законодавства при скасуванні вироків суду першої інстанції з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.




  • Головними причинами скасування судових рішень першої інстанції з призначенням нового судового розгляду є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону передбачені п.п.2-7 ч.2 ст.412 КПК у відповідності до п.1 ч.1 ст.415 КПК.




  • Крім підстав передбачених п.п.2-7 ч.2 ст.412 КПК підставами скасування судових рішень першої інстанції з призначенням нового судового розгляду зазначались також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону передбачені ч.1 ст.7, ч.6 ст.9, ст.407, ст.409, ч.1 ст.412 КПК.




  • Головними причинами скасування судових рішень першої інстанції з призначенням нового судового з підстав не передбачених п.п.2-7 ч.2 ст.412 КПК стали істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які неможливо було усунути під час перегляду вироку суду в апеляційному порядку і, тим самим, фактично унеможливлювали ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Залишення ж без реагування виявлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в більшості випадків зумовило б обов’язкове скасування ухвали апеляційного суду в разі її оскарження в касаційному порядку.




  • Аналізом змісту досліджених ухвал апеляційного суду було виявлено й підстави для скасування вироків суду, які цілком можливо було усунути під час апеляційного розгляду.


ПРОПОЗИЦІЇ:


  • Обговорити результати даного узагальнення на зборах судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області.




  • З метою зменшення кількості скасувань вироків суду та скорочення часу розгляду провадження по суті з ухваленням законного і обґрунтованого вироку, який би набрав законної сили:




  • Зажадати від районних і міськрайонних судів Запорізької області більш відповідально ставитись до виконання вимог закону щодо повної фіксації судового розгляду. Неухильно дотримуватись Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України за № 108 від 20.09.2012 року (надалі Інструкція) .




  • На виконання п.6.1. Розділу VI Інструкції зобов’язати місцеві суди перед передачею до апеляційного суду кримінального провадження за апеляційної скаргою обов’язково проводити перевірку компакт-диска з робочою копією фонограми місцевого суду на предмет його (диска) працездатності і наявності на ньому всіх записів проведених судових засідань, про що зазначати в супровідному листі разом з даними про серійний номер, повний об’єм (Mb, Kb) компакт-диска (компакт-дисків) та найменування системи (Оберіг, Камертон, інш.), за допомогою якого здійснено запис.




  • За відсутності технічного носія інформації, запису судового засідання чи то його неналежної якості, судовим колегіям апеляційного суду запровадити практику витребовування з місцевого суду дублікату робочої копії технічного носія інформації, який би відповідав вимогам інструкції і положенням КПК.




  • Провести технічним відділом апеляційного суду Запорізької області перевірку комп’ютерної техніки суддів на предмет її здатності зчитувати і відтворювати записи судових засідань з технічних носіїв у різних можливих форматах (Оберіг, Камертон, системи фіксації відеоконференцзв’язку, інш.), що надходять разом зі справами до апеляційного суду.




  • Зажадати від районних і міськрайонних судів Запорізької області неухильного дотримання ними вимог кримінального процесуального закону щодо обов’язкової участі у підготовчому судовому засіданні обвинуваченого та належного повідомлення про час і місце розгляду провадження потерпілої особи.




  • У випадку встановлення під час підготовчого засідання обставин, які зумовлюють обов’язкову участь у справі захисника, рекомендувати судам оголосити в даному судовому засіданні перерву і в подальшому провести підготовче засідання за обов’язкової участі захисника.




  • Звернути увагу районних і міськрайонних судів Запорізької області про неухильне дотримання ними вимог, щодо обов’язкового повідомлення потерпілої особи про час і місце судового засідання.




  • Районним і міськрайонним судам Запорізької області у випадку розгляду ними кримінального провадження у відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.349 КПК, рекомендувати на заздалегідь розроблених бланках відбирати від обвинувачених і потерпілих письмову згоду про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Після з’ясування судом правильності розуміння зазначеними особами змісту цих обставин і відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, під розписку роз’ясняти їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.




  • У випадку, коли після допиту обвинуваченої особи у відповідності до ч.4 ст.349 КПК суд встановить, що з її показань не можна зробити висновку про повне визнання особою своєї вини, рекомендувати судам першої інстанції у відповідності до ч.2 ст.349 КПК ставити на обговорення питання про зміну обсягу доказів, які будуть досліджуватись.




  • Звернути особливу увагу місцевих судів на відповідність ухвалених ними вироків вимогам ст. 374 КПК, зокрема викладенню ними формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивів неврахування окремих доказів, їх аналіз.




  • З метою запобігання проявам необґрунтованого скасування вироків суду першої інстанції з призначенням нового розгляду окремими судовими колегіями апеляційного суду без наявності для того належних і достатніх правових підстав, унеможливлення проявів формалізму до вироку районного суду, що переглядається, і прихованого ухилення від прийняття рішення по суті, ухвалити зборами суддів апеляційного суду рішення, відповідно до якого запровадити однією із засад формування колегії суддів з розгляду кримінальних справ без здійснення повторного автоматизованого розподілу справи у випадку повернення до суду апеляційної інстанції справи, в якій судове рішення скасовувалось з передачею справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції, що буде узгоджуватись із абз.5 пункту 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого Рішенням Ради суддів України за N 30 від 26.11.2010 року. На виконання такої засади без здійснення повторного автоматизованого розподілу передавати кримінальне провадження на розгляд тієї ж судової колегії, яка раніше в цьому провадженні скасувала вирок суду з призначенням нового розгляду.




  • Звернутись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із запитом щодо надання касаційною інстанцією роз’яснень із проблемних питань, які було виявлено під час проведення даного узагальнення.

Суддя апеляційного суду



Запорізької області О.С. Гончар





База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка