Реєстрація прав на нерухомість під загрозою



Скачати 73.58 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір73.58 Kb.
РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ НА НЕРУХОМІСТЬ ПІД ЗАГРОЗОЮ
Останнім часом, як в засобах масової інформації, так і шляхом надсилання регіональними філіями державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” листів на адреси підприємств бюро технічної інвентаризації, стали поширюватись відомості щодо покладення Указом Президента від 23.05.2005 № 833 на ДП „Центр державного земельного кадастру” виключного права державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та початку такої реєстрації зазначеним підприємством та його філіями. Це обумовлено виключно вільним трактуванням вищезазначеного указу Президента України регіональними філіями державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” та не відповідає законодавству сьогодення, а лише дезінформує населення, нотаріусів, вносячи хаос у довіру громадян підприємствам БТІ.

Підприємства БТІ, які мають віковий досвід у галузі реєстрації нерухомості і на сьогоднішній день виконують цей вид діяльності як основний, і надалі повинні продовжувати реєструвати нерухомість та права на неї, як це передбачено Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який набув чинності 1 липня 2004 року.

Згідно з цим Законом в Україні має сформуватися єдиний Державний реєстр прав, який буде базуватись на даних державного обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об’єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Законом визначена система органів державної реєстрації прав. Цю систему будуть складати центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав – Держкомзем України, а також створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Але це не означає, що слід знехтувати вже зареєстрованими та гарантованими державою правами юридичних та фізичних осіб на нерухоме майно.

Не слід зневажливо ставитись і до надбання, яке було сформовано за багато років становлення української державності.

Перш ніж братись за діло, необхідно вивчити вітчизняний позитивний досвід, досвід інших країн у цій галузі, а також врахувати, по-можливості, всі помилки, які можуть виникнути в процесі створення та запровадження такої системи та упередити їх виникнення.

Крім того, необхідно створити матеріально-технічну базу для створення та супроводження такого реєстру, яка б відповідала вимогам світового рівня і включала б в себе досконале програмне забезпечення, захищену мережу передачі даних, великий штат реєстраторів, неможливість несанкціонованих доступів до системи, підбір кваліфікованого технічного персоналу інженерів, які б могли обслуговувати систему, взаємодію новоствореної системи з діючими системам тощо.

В той же час слід зазначити, що Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” за своїм змістом є суперечливим та недосконалим. Підтвердженням тому є, перш за все, те, що незважаючи на річну давність набуття Законом чинності, його положення фактично не застосовуються і не можуть бути застосовані на практиці. Державним комітетом України по земельних ресурсах, як органом, який згідно з статтею 5 Закону визначено таким, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, до цього часу не здійснено необхідних заходів щодо впровадження та функціонування реєстраційної системи, а саме:

Не підготовлено і не подано на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону (зокрема питання присвоєння кадастрового номера об’єкту нерухомого майна (ст. 25 Закону), який є основою для формування Державного реєстру прав (п. 2 ст. 4 Закону), на якому базується державна реєстрація прав на нерухоме майно (п. 3 ст. 3 Закону);

Не забезпечено в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, а також прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

Не передбачено здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об’єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав (тобто філіям ДП „Центр державного земельного кадастру”) у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.

Крім того, відповідно до умов Меморандуму Президента МБРР, для отримання всієї суми пропонованої Програмної системної позики у розмірі 250 млн. доларів США, з яких 75 млн. дол. США вже виплачено, і яка забезпечить підтримку бюджету та платіжного балансу, необхідно завершити виконання завдань усіх орієнтованих показників другого траншу. І хоч такий показник, як „набрання чинності законом, який формує правову базу для створення єдиної системи реєстрації прав власності на нерухоме майно в рамках „єдиного органу” виконано, Світовим банком було зазначено, що Банку до прийняття Радою Директорів рішення про надання коштів другого траншу, потрібне гарантійне підтвердження інформації від Уряду України щодо реального створення в Україні єдиного реєстру речових прав на землю та нерухоме майно з визначенням термінів та шляхів розв’язання проблем, які на даний час ускладнюють ситуацію зі створення реєстру.

Отже на сьогодні відсутні правові підстави запровадження єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в складі державного земельного кадастру.

Крім того, Держкомземом було проведено низку експериментів, метою яких було напрацювання механізмів реєстрації за принципом „єдиного вікна”. Однак, жоден з експериментів не досяг бажаного результату, про що неодноразово зазначалося у засобах масової інформації.

Достатньо зауважити, що в новій системі передбачається задіяти всього 560 реєстраторів, в той час коли на сьогоднішній день з системою працює біля 10 000 користувачів, більшість з яких – нотаріуси, участь яких у «новій системі» ніяким чином не передбачена. Це в той час, коли жодна трансакція на ринку нерухомості не проходить без участі нотаріуса, а Україна намагається приєднатися до „Міжнародного союзу латинського нотаріату”, взявши курс на євроінтеграцію.

Продовження існування наведеної ситуації у сфері реєстрації прав власності на нерухоме майно, спричиненої неспроможністю Держкомзему здійснювати дану функцію в силу відсутності належного кадрового та матеріально-технічного забезпечення створює несприятливий клімат для інвестиційної діяльності та функціонування ринку нерухомості в цілому.

В контексті зазначеного, вкотре слід звернути увагу на те, що всі необхідні елементи системи реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні існують.

Міністерство юстиції України забезпечує ведення низки реєстрів, до яких належить, зокрема: Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державний реєстр правочинів, Державний реєстр іпотек, реєстраторами яких є нотаріуси, Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраторами якого є бюро технічної інвентаризації. Вказані реєстри у своїй сукупності являють собою всі складові системи реєстрації прав за відсутності лише даних по реєстрації прав на землю.

Окрім того, запровадження та функціонування реєстраційної системи за принципом „єдиного вікна” зумовлюється необхідністю належного інформаційно-технічного забезпечення. У цьому сенсі комп’ютерна мережа, яка створена державним підприємством „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, охоплює територію усієї держави та підтримує роботу реєстраційних систем у режимі „on-line” (тобто в режимі реального часу).

Бюро технічної інвентаризації функціонують по всій території України (на сьогодні їх 356) і працюють у налагодженому зв’язку з органами нотаріату та іншими установами, які здійснюють операції з нерухомим майном. Матеріально-технічне забезпечення бюро технічної інвентаризації відповідає міжнародним стандартам та є цілком достатнім для здійснення функцій реєстратора. У їх складі працює кваліфікований кадровий персонал з великим досвідом роботи в цій галузі. Окрім цього, БТІ за час діяльності накопичили значний обсяг інформації про права на об’єкти нерухомості без використання яких впровадження нового реєстру прав власності на нерухомість неможливе, оскільки призведе не тільки до хаосу в пошуку інформації про власників нерухомості, але й до порушення низки конституційних прав фізичних та юридичних осіб, права власності яких на сьогоднішній день вже зареєстровані та гарантовані державою.

Звичайно, безсумнівним є той факт, що земля є одним з найцінніших об’єктів цивільно-правових відносин і основною ланкою у визначенні поняття нерухомості. Однак, оціночні характеристики земельних ділянок є більш сталими порівняно з характеристиками нерухомості, відмінної від земельних ділянок, і тому не потребують частого огляду, обміру та переоцінки. Правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт, тоді як перелік документів, які можуть підтверджувати право власності на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, значно різноманітніший. Зважаючи на наведене, відмовитися від послуг та напрацювань вже створених Реєстрів є недоцільним.

Крім того, здійснення реєстрації прав на нерухоме майно – це, перш за все, діяльність, яка потребує юридичних знань, оскільки за своєю суттю реєстрацією є перевірка факту виникнення, існування або припинення прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі правовстановлюючих документів.

З урахуванням наведеного Міністерство юстиції України підтримало пропозицію Всеукраїнської асоціації фахівців з питань реєстрації прав на нерухомість та технічної інвентаризації нерухомості стосовно покладення функцій щодо створення державної системи реєстрації прав на нерухоме майно на Міністерство юстиції України та використання для цього матеріально-технічного потенціалу та досвіду БТІ.

Неодноразові спроби Мін’юсту прийти до консенсусу з Держкомземом, пропозиції про надання технічної та правової допомоги у вирішенні порушених питань, оферти про можливість проведення експерименту з впровадженням «нової системи» на окремо–визначеній території залишились без відповіді.

Враховуючи вищенаведене, декларативні заяви Держкомзему можна вважати великою загальнодержавною аферою, оскільки на сьогоднішній день відсутні як правові підстави впровадження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на базі ДП "Центр державного земельного кадастру”, так і не забезпеченні матеріально-технічні та інтелектуальні можливості ведення такого реєстру зазначеним підприємством.

Зазначена інформація була доведена Міністерством юстиції України до відома керівників підприємств бюро технічної інвентаризації, виконавчих органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій. Автор сподівається, що і нотаріуси не залишаться осторонь цієї проблеми та зможуть об’єктивно донести її суть до широкого загалу громадян.

Начальник юридичного відділу

ДП "Інформаційний центр"

Міністерства юстиції України

В.А. Хоруженко


При складанні статті були використані матеріали офіційних листів Міністерства юстиції України


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка