Реферат і його цільове призначення 1 Реферат в державній системі научно-технічної інформації



Сторінка1/4
Дата конвертації03.11.2016
Розмір0.52 Mb.
  1   2   3   4
План
Вступ

1. Реферат і його цільове призначення

1.1 Реферат в державній системі научно-технічної інформації

1.2 Функції реферата

2. Реферування

2.1 Реферування як процес згортання первинної інформації

2.2 Вітчизняне реферування та видання реферативної інформації

3. Автоматизація реферування

3.1 Теоретичні аспекти між фразового аналізу

3.2 Міжфразові зв’язки

3.3 Синтаксична між фразова одиниця

3.4 Конектори та псевдоконектори

3.5 Словник і граматика систем

3.6 Система квазіреферування

3.7 Експерименти

3.8 Пряма перевірка гіпотез

3.9 Непряма перевірка гіпотез

3.10 Перспективи

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Практично всі розвинуті країни світу мають реферативні служби, що готують та видають реферативну інформацію з різноманітними покажчиками, як на папері, так і на мікро- та машиних носіях.

Виконуючи дану курсову роботу я в основному спирався на її мету, тобто описав практичні та теоретичні аспекти формування реферату та автоматизованого реферування, його структуру значення та перспективи.

Значення даної курсової роботи полягає у тому, щоб показати яке є реформування в загальному автоматизованому і наскільки воно розвинуте в нашій країні.

Структура роботи полягає: по перше в описі що таке реферат і його цільове призначення, також функції реферату, по друге в охарактеризуванні реферування як процесу згортання первинної інформації а також вітчизняного реферування, тобто наскільки воно розвинуте в нашій країні, по третє це опис автоматизованого реферування яке поділяється на данні підпункти: теоретичні аспекти міжфразового аналізу, міжфразові зв’язки, тощо.

Підводячи підсумки даної курсової роботи були описані перспективи розвитку даної галузі реферування, висновки, а також джерела які були взяті для використання.


1. Реферат і його цільове призначення


    1. Реферат у державній системі науково-технічної інформації

Відповідно до самого загального визначення реферат – це короткий виклад змісту наукового документа (від латинського referre – повідомляти, доповідати).

Служба реферування в нашій країні початку створюватися в перші роки після перемоги Жовтневої революції. Радянський уряд звернув увагу на необхідність використання досягнень світової науки і техніки в інтересах становлення народного господарства і розгортання соціалістичного будівництва. Викладаючи програму нового журналу «Під прапором марксизму», В.І. Ленін писав: «Треба уважно стежити за усією відповідною літературою на всіх мовах, переводячи або, принаймні, реферуючи (підкреслене мною.–У. С.} усі скільки-небудь коштовне в цій області» (Ленін В.І. Полн. собр. соч., т. 45, с. 25).

За рішенням Комуністичної партії і Радянського уряду в період з 20-х до 50-х рр. у країні видавався ряд реферативних журналів і збірників– «Науково-технічний вісник», «Повідомлення про науково-технічні роботи в Республіці», «Наукова література СРСР» («Індекси»), «Новини технічної літератури», «За оволодіння технікою» і ін.

Розвиваючись по емпіричному шляху, реферування одержувало усе більш широке поширення. Назрівала необхідність осмислити і проаналізувати практичний досвід.

У 20-і рр. активним пропагандистом ідей організації реферативної і бібліографічної роботи і розвитку системи документації був Б.С. Боднарский . У 30-і рр. стали з'являтися публікації, у яких обговорювалися актуальні питання підготовки, видання і використання матеріалів реферативної інформації (А.Я. Подземский, В.Лазарєв, К.Р. Симон, Ф.Яшунская й ін.). Незабаром після Великої Вітчизняної війни вийшов ще ряд робіт (Н.П. Зибіна і О.А. Лицкевич, К.Р. Симон і Г.М. Кричевский, А.В. Кременецька й Е.В. Васильєва).

Кінець 40-х і початок 50-х рр. можуть розглядатися як новий етап у розвитку служби реферування. Складання, редагування рефератів, підготовка і випуск реферативних видань стають складовою частиною науково-інформаційної діяльності, що одержує швидкий розвиток і здобуває організаційне оформлення аж до державного рівня. У СРСР приймаються заходи для формування єдиної державної системи науково-технічної інформації. На початку 50-х рр. був організований центр по реферуванню науково-технічної літератури – Інститут наукової інформації (нині Всесоюзний інститут наукової і технічної інформації Державного комітету СРСР по науці і техніці й Академії наук СССР-ВІНІТІ). Підсилюється увага до вивчення процесу реферування і самого реферату. Виходять у світло роботи Д.Ю. Теплова, Д.Ю. Панова, А.И. Михайлова, А.А. Фоміна, Р.С. Гиляревського, М.Л. Колчинського, В.А. Полушкіна, Л.Л. Балашова, В.І. Горьковой, Т.В. Муранівського, Г.С. Ждановой, С.Я. Фокіна й ін., у які розглядаються питання теорії і практики підготовки і видання рефератів; розробляються офіційні інструкції з реферування,з публікацій Г. Борко, І. Коблитца, Ш. Ранганатана, Кэндзо Хираями, Б. Уейла й ін. стає усе більш відомим закордонний досвід в області реферування.

З кінця 1960-х рр. інтерес до реферату і реферативних видань підсилився настільки, що проводяться дослідження на рівні дисертаційних робіт в області книгознавства й інформатики.

Нині реферування є одним з найважливіших процесів аналітико-синтетичної переробки науково-технічної інформації, що складають поняття інформаційної технології, а його результат-реферат відноситься до найбільш розповсюджених інформаційних документів. Тільки ВІНІТІ публікує більш 1 млн. рефератів у рік. Цей найбільший у світі інформаційний центр проводить централізоване реферування усієї світової науково-технічної і природничо-наукової літератури і здійснює обмін рефератами в міжнародному масштабі, у тому числі і насамперед у рамках країн – членів СЭВ. Щорічно у ВІНІТІ надходить близько 150 тис. джерел інформації з 130 країн світу на 66 мовах; вони включають до 2 млн. публікацій–80–90% світового потоку літератури по природних і технічних науках . Видаваний ВІНІТІ реферативний журнал має 204 найменування; крім того, з рефератів складаються реферативні картотеки, на основі рефератів видаються експрес-інформації. У ВІНІТІ сформований великий колектив позаштатних референтів, що включає до 20 тис. фахівців різних профілів.

Поряд з ВІНІТІ, що є самим могутнім серед інформаційних органів нашої країни і який виконує роль головної науково-інформаційної установи, у Радянському Союзі реферуванням займається кілька спеціалізованих науково-інформаційних інститутів.

Інститут наукової інформації із суспільних наук Академії наук СРСР (ІНІОН) на основі обробки вітчизняної і закордонної літератури видає реферативні журнали «Суспільні науки в СРСР» і «Суспільні науки за рубежем», кожний з яких складається з ряду серій. Інститут випускає також реферативні збірники й інші види інформаційних видань. Усесоюзний науково-дослідний інститут патентної інформації (ВНІІПІ) підготовляє і публікує реферативну інформацію з описів винаходів. Усесоюзний науково-технічний центр (Унтіцентр) випускає реферативні видання, що інформують про науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи і захищені дисертації.

Створена в нашій країні державна система науково-технічної інформації (ДРНТІ) включає всесоюзні, центральні галузеві органи НТІ, республіканські інститути, міжгалузеві територіальні центри і близько 12 тис. відділів (бюро) НТІ з науково-технічними бібліотеками на промислових підприємствах, у науково-дослідних інститутах, проектних, конструкторських і інших організаціях . Таким чином, ДРНТІ – це розвита мережа інформаційних органів, що мають безпосереднє відношення до складання, поширенню і використанню рефератів. Реферати складаються й у видавництвах.

Ступінь оволодіння методикою реферування багато в чому залежить від знання законів загальної логіки і, зокрема, логіки наукового дослідження. Критичний аналіз змісту реферируемого документа, наукова оцінка референтом і редактором новизни і корисності інформації неможливі без глибоких спеціальних знань у відповідній області науки і техніки.

Реферування-праця нелегкий і досить відповідальний. Одним з перших, хто звернув увагу на це, був М.В. Ломоносов. Він писав: «Хто береться повідомляти публіці зміст нових творів, повинний наперед зважити свої сили, тому що він починає працю важкий і досить складний, котрого ціль не в тім, щоб передавати речі відомі й істини загальні, але щоб уміти схопити нових і істотне у творах, що належать іноді людям самим геніальним...» .

І референт і редактор тим компетентніше виконують свої обов'язки, чим тісніше вони зв'язані зі споживачами інформації, чим краще знають їхні запити. Очевидно, що і референт і редактор повинні володіти не тільки рідним, але й іноземним без знання іноземної мови неможливе реферування закордонних джерел інформації. Редакторові не обійтися, крім того, без знання стилістики і теорії редагування, основ сучасної поліграфічної техніки і технології, а також питань економіки видавничої справи.

Виступаючи організатором процесів складання і видання рефератів, редактор здійснює підбор референтів, при цьому враховується тематика реферируемой літератури, кваліфікація референтів і вартість виконаної роботи. Приклад експериментального рішення такої задачі стосовно до галузевої автоматизованої системи НТІ . При проведенні експерименту задані обмеження зводилися до того, щоб обробити можливо більша кількість тим найменшим числом референтів при мінімальній вартості реферування. Отримані результати дозволили зробити наступний висновок: кращим рішенням, з погляду мінімальної вартості реферування, є таке, коли один референт веде обробку матеріалів не більш ніж по трьох темах.

Таким чином, широке використання рефератів у державній системі НТІ, важлива роль, виконувана цим документом, зобов'язують і референта і редактор відповідально підходити до його підготовці, причому вирішальне слово тут належить редакторові.


1.2 Функції реферату
Цільове призначення документа найбільше повно розкривається при розгляді його функціональних властивостей. Самою істотною, відмітною функціональною властивістю реферату є інформативність. З усіх вторинних документів ні анотація, ні бібліографічний опис не розкривають так повно основний зміст першоджерела, як реферат.

Відповідаючи на питання: «Що сказано, що викладається в документі, який реферирують?», реферат дозволяє в цілісному, узагальненому виді побачити головне в змісті первинного джерела. Спостереження показують, що читання рефератів може заощадити до 90% часу, необхідного для прочитання первинних документів . Більш того, нерідко реферати заміняють первинні документи. Насамперед це стосується розширених рефератів, типу публикуемых в експрес-інформації ВІНІТІ, реферативних журналах ІНІОН і т.п., а також коротких рефератів статей, що містять опис виробів, технологічних процесів, результатів експериментів. Часто споживачі обмежуються читанням рефератів, коли потрібна їм інформація відноситься не до основної теми їхньої роботи, а до суміжних питань, або коли первинний документ опублікований іноземною мовою і число його екземплярів у країні незначно. В останньому випадку споживач не завжди може скористатися оригіналом, позначаються психологічні, язикові й організаційні причини. Звідси випливає, що реферати необхідні як засіб поширення інформації про нові досягнення закордонної науки і техніки. Вони є засобом подолання язикових бар'єрів, сприяють наукової комунікації в міжнародному масштабі, інакше кажучи, виконують комунікативну функцію.

Реферат потрібно розглядати також як пошукову систему. Користуючись рефератами, споживач здійснює по них безпосередній пошук інформації, причому інформації фактографічної. У цьому виявляється пошукова функція реферату, а також функція довідкова, оскільки інформація, що витягається з реферату, багато в чому становить довідковий інтерес. Довідкові можливості рефератів доцільно враховувати при комплектуванні довідково-інформаційних картотек, при організації цілеспрямованого інформування і т.д.

Пошукові властивості рефератів не слід обмежувати, зв'язуючи їх тільки з рішенням справочно-інформаційних задач. У самому широкому змісті реферат. приходиться розглядати як пошуковий образ первинного документа. Завдяки цій найважливішій властивості реферат застосовується нині для поточного і ретроспективного пошуку документів у ІПС із використанням ручних, механічних і автоматичних засобів.

Ефективність інформаційного пошуку багато в чому залежить від семантичної адекватності й еквівалентності рефератів первинному документові і від їхньої лексичної і язиково-стилістичної якостей. Щоб реферат виконав пошукові функції, він повинний характеризувати джерело, що реферується, не тільки змістовно, але й описово (іноді в рефераті обмежуються назвою або перерахуванням окремих питань змісту). Це ще одна властивість реферату, що прийнято називати индикативностью. У цілому реферат, виконуючи індикативну функцію, указує на існування, наявність відповідного документа (наприклад, депонованої рукопису); разом з тим реферат описово характеризує окремі елементи змісту і передає бібліографічні ознаки. Точним бібліографічним описом первинного документа одночасно досягається і те, що реферат здатний виконувати адресну функцію, без чого, природно, неможливий документальний інформаційний пошук.

Такий пошук неодмінно зв'язаний з переглядом рефератів, що можуть бути систематизовані в реферативному журналі, у картотеці або в інших зборах. Замічено, що чим ближче пошуковий апарат до фонду первинних документів, тим менше значення має інформативність реферату, тому що споживач може звернутися безпосередньо до первинного документа. І, як уже відзначалося, інакше обстоїть справа, якщо споживач обмежений у можливостях скористатися безпосередньо первинним документом.

У цьому випадку важливу роль грає реферативний журнал, публікуючи реферати, що відбивають первинні документи, що не. обов'язково знаходяться в одному фонді і місце збереження яких не фіксовано і віддалено від споживача. Без реферативного журналу споживачі були б позбавлені великої кількості потрібної інформації, насамперед по закордонній науці і техніці. Представляючи собою систематизовані збори рефератів, журнал зберігає і почасти збільшує значення їхніх окремих функціональних властивостей, особливо інформативних і довідкових.

Реферативний журнал у цілому і, отже, що входять у нього реферати виконують сигнальні функції, повідомляючи про вихід у світло і про наявність первинного джерела інформації. Сигнальні функції рефератів виявляються, коли з їхньою допомогою здійснюється оперативне інформування про плани випуску літератури, про існування неопублікованих, у тому числі депонованих робіт. Для науково-інформаційної діяльності важливо, щоб реферати підготовлялися і доводилися до споживача, випереджаючи вихід у світло первинних документів. У конкретних установах (НДІ, вузах) реферати можуть бути використані для сигнального оповіщення про нові надходження літератури у фонд бібліотеки.

Діапазон використання рефератів дуже широкий. Так, реферати описів винаходів не тільки оповіщають про нові технічні рішення, доносять до споживача суть цих рішень, допомагають пошукові патентної документації. Зібрані воєдино, вони можуть бути використані при попередній експертизі заявок на винаходи. Реферативна інформація про НІР і ОКР спрямована на те, щоб виключити паралелізм і дублювання при проведенні наукових досліджень і конструкторських розробок. Публікація рефератів по завершенні НІР і OKP або їхніх окремих етапів сприяє успішному впровадженню отриманих результатів, а також підвищенню темпів і якості проведених робіт.

Реферат придатний для рішення ще однієї важливої задачі. Він може бути використаний для індексування змісту тексту первинного документа, що істотно (у 2–4 рази) скорочує витрати часу і праці в порівнянні з витратами на виконання цієї роботи безпосередньо по першоджерелу. У зв'язку з цим реферування й індексування варто розглядати як двуединый процес розкриття змісту первинного документа. Тому що реферування передує індексуванню, важливо,. щоб у рефераті знайшли відображення ті ключові слова, що складають ядро тексту первинного документа.

За умови охоплення реферуванням всієї основної літератури в якій-небудь області науки і техніки по змісту рефератів можна судити про збільшення інформації у відповідній області знання. Оскільки реферати відбивають новітні зведення, їхній можна використовувати (не прибігаючи до первинних документів) при рішенні задач прогнозування.

Таким чином, реферат є багатофункціональним вторинним документом. Йому властиві функції: інформативного, індикативного, науково-комунікативного, довідкового, пошукового, адресного, сигнального, прогностична, індексування.


2. Реферування
2.1 Реферування як процес згортання первинної інформації
Основні питання:

1. Основні вимоги до процесу реферування..

2. Основні етапи реферування.

1). Основні вимоги до процесу реферування.

Особливості кожного виду інформаційних документів обумовлюють певні відмінності у їх підготовці. Тому розглянута загальна методика/підготовки інформаційних документів потребує доповнення та конкретизації для основних видів інформаційних документів.

Розгляд цих особливостей розпочнемо з реферування як процесу, в якому відображені методи, що лежать в основі ІАД.

Отже, процес реферування – це процес згортання первинної інформації, що міститься у вихідному документі. До створення реферату пред’являються певні вимоги, що обумовлені особливостями реферату як інформаційної моделі документа:

• повнота відображення інформації;

• об’єктивність відображення інформації;

• змістовність передачі інформації;

• стислість передачі інформації;

• зрозумілість (читабельність) тексту реферату.

Реферат має не тільки багато різновидів, а й свою

літературну форму.

Реферат складається з 3 основних структурних частин:

1. Заголовочна частина / відомості про документ, що

реферується/;

2. Власне реферативна частина / інформація з вихідного документа;

3. Довідкова частина / шифри, індекси первинного документа, відомості про таблиці, схеми, ілюстрації, списки літератури, наявні у первинному документі, а також прізвище референта /.

Обсяг реферату:

оптимальний обсяг друкованого реферату – 200 слів. Згідно з вимогами стандарту 7.9 – 77 "Рефераты и аннотация" обсяг реферату має відповідати таким нормам:

для заміток та коротких повідомлень – 500 др. знаків;

для більшості статей, патентів – 1000 др. знаків;

для документів великого обсягу – 2500 др. знаків. У вторинних виданнях, зокрема, з суспільних наук, допускається публікація розширених рефератів, обсяг яких не регламентується. Загальним же правилом для укладача реферату є максимум інформації у мінімальному обсязі. 2. Основні етапи реферування.

Другим основним правилом для укладача реферату слід вважати таке: написання тексту реферату ніколи не розпочинають одночасно із читанням тексту вихідного документу.

Референт повинен розпочинати роботу по складанню реферату із загального ознайомлення із текстом першоджерела, щоб охопити основний зміст первинного документу:

1 етап – загальне ознайомлення з вихідним документом

(першоджерелом).

2 етап – читання вихідного документа та виділення

інформативних фрагментів.

3 етап–аналіз інформативних фрагментів та відбір основної інформації.

4 етап – узагальнення відібраної інформації, побудова схеми викладу інформації.

5 етап – написання тексту реферату.

На першому етапі референт знайомиться з основним змістом первинного документа, його тематичною спрямованістю, структурою, цільовим та читацьким призначенням, обсягом тощо. З цією метою він переглядає зміст вихідного документа, титульні елементи, видавничу анотацію, передмову, післямову, структуру глав.

На другому етапі у тексті виділяються змістові фрагменти тексту (частини первинного документа, які містять різні аспекти його змісту).

На третьому етапі визначається основна інформація з кожного інформативного фрагменту, неінформативні відомості відкидаються.

На четвертому етапі відібрана інформація має бути систематизована, тобто об’єднана у нову цілісність, у новий текст, але при збереженні змістової характеристики первинного документа. Для логічності викладу інформації референт складає робочий план реферату.

На п’ятому етапі складається текст реферату. Референт повинен при цьому дотримуватися вимог структури та обсягу реферату..

Методи реферування.

Щоб створити реферат, адекватний первинному документу, потрібно зберегти в процесі АСОД семантичні характеристики вихідного документа. Їх потрібно відшукати у первинному документі, перенести в інформаційний документ та відобразити у пошуковому образі первинного документа. Саме ці змістовні ознаки потрібні споживачеві, він шукає їх у масиві інформації.

Такими ознаками можуть бути основні аспекти змісту. Їх потрібно відобразити у рефераті.

Вибір змістових аспектів (сторін змісту) у первинному документі та створення на їх основі вторинного документа одержав назву поаспектного методу реферування.

Схеми змістових аспектів досить поширені в роботі референтів. Найбільш розповсюдженими є три формалізованих схеми змістових аспектів: універсальна, для описових текстів, для розповідних текстів. Змістові аспекти єдині для різних галузей знань, хоча й відрізняються за своїм змістом та формою. За допомогою цих схем проводять інформаційний аналіз документа. Референт їх використовує на 2, 3 етапах реферування.

Поаспектний метод може слугувати основою для формалізації процесів складання рефератів, зменшує вплив суб’єктивного фактора на процес реферування.

2. Методи викладу інформації у рефераті.

Розрізняють три основних методи викладу інформації у рефераті: екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування – це побудова реферату на основі витягу із вихідного тексту речень, що містять змістові аспекти. Тобто текст реферату будується з речень тексту первинного документа. Ці речення визначаються за зовнішніми ознаками, т. з. маркерами (словесними кліше, мовними зразками). Найчастіше цей метод викладу інформації застосовується при автоматизації реферування.

Перефразування – це побудова реферату на основі передачі змісту вихідного документа у перефразованому вигляді. При такому методі допускається заміщення, суміщення та узагальнення текстових речень. Текст реферату лише частково співпадає з вихідним документом.

Інтерпретація – це побудова реферату на основі узагальненого уявлення про зміст вихідного документа. При такому

методі референт оперує не самим текстом первинного документа, а його змістом. Найчастіше зустрічається при реферуванні зарубіжних матеріалів або документів великого обсягу (напр. дисертацій).

Ще слід зупинитися на формуванні початку реферату. Початок реферату не повинен містити зайвої інформації, загальновідомих положень. Слід уникати дублювання назви вихідного документа. Початок реферату має встановити межу, з якої починається виклад нової інформації. 3. Особливості підготовки рефератів з суспільних наук.

Дослідження в суспільних науках, їх результати, узагальнення, висновки використовують для викладу певних ідеологічних поглядів та політичних доктрин. Тому при реферуванні документів з суспільних наук потрібно проаналіувати світогляд та переконання автора. Важливо також враховувати конкретні історичні умови, місце й час розвитку подій.

В цій галузі використовується переважно розширений реферат, тому що джерела реферування мають великий обсяг та своєрідний стиль викладу. Обсяг реферату вважається оптимальним, якщо він становить не більше 1/10 обсягу вихідного документу. Реферат на такі документи повинен містити інформацію про автора первинного документа. Реферат має широку читацьку адресу, він багатьом замінює читання першоджерела. Для забезпечення найбільшої інформативності реферату в ньому викладаються кінцеві висновки, результати та інша фактографічна інформація автора, його погляди.

Замість приміток користуються оціночними зворотами типу, "автор справедливо стверджує", "автор вважає" тощо.

Припускається пояснення змісту першоджерела. Але реферат не повинен перетворюватися у вступну статтю до первинного документа, переказ його змісту чи критичну рецензію.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка