Психолого-педагогічний семінар «подорож до міста педагогів»



Скачати 175.14 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір175.14 Kb.

Шабелян Ірина Миколаївна,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Комунального навчального закладу

«Лозуватська ЗШ №1 імені Т.ГШевченка»
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СЕМІНАР

«ПОДОРОЖ ДО МІСТА ПЕДАГОГІВ»

(ПРОФІЛАКТИКА СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В ПЕДАГОГІВ)

Мета:

  • уточнити й розширити знання педагогічних працівників про синдром емоційного вигорання, причини виникнення;

  • ознайомити з ознаками синдрому емоційного вигорання та методами його профілактики.

Завдання:

  • проаналізувати прояви ознак вигорання, виявити джерела незадоволення професійною діяльністю;

  • зняти емоційну напругу через висловлювання накопичених негативних емоцій та отримання психологічної підтримки;

  • сприяти підвищенню самооцінки;

  • згуртувати учасників.

Учасники: педагогічний колектив школи

Хід семінару:

Заступник директора з НВР та практичний психолог вітаються з учасниками семінару та оголошують його тему.

Заступник директора з НВР: Шановні колеги! Почувши тему семінару, давайте напишемо очікування від співпраці та спілкування один з одним.

Вправа «Мої очікування»

Мета:

  • визначити очікування кожного педагогічного працівника від участі в семінарі.

Обладнання:

  • ватман та хмаринки для кожного учасника.

(Заступник директора роздає хмаринки кожному учаснику. Учасники мають написати на них свої очікування від семінару, а потім прикріпити їх до ватману на дошці).

Заступник директора з НВР: Сьогодні мені наснилося, що десь у нас в країні існує місто Педагогів. Але в цьому місті сталося лихо — всі педагоги там страждають на синдром емоційного вигорання. Але перш ніж вирушити до міста Педагогів і подивитися, що ж там сталося, я пропоную вам пригадати, що ми знаємо про синдром емоційного вигорання.

«Мозковий штурм»

  • Що розуміють під поняттям «синдром емоційного вигорання»?

  • Які ознаки емоційного вигорання ви знаєте?

  • Чи можете ви назвати причини емоційного вигорання педагогів?

  • До чого призводить емоційне вигорання?

Інформаційне повідомлення
«Синдром емоційного
вигорання»

Практичний психолог: Синдром емоційного вигорання виникає через внутрішнє накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них.

Розглянемо деякі ознаки емоційного вигорання.



  • брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках із членами родини;

  • стан тривоги, незадоволення (повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Дайте мені спокій!»);

  • безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.

  • Відчуття самотності, що виявляється у:

  • непорозумінні з дітьми та їхніми батьками, неприхильних відгуках про декого з них у колі колег;

  • неприязні безпосередньо до дітей — спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування;

  • неможливості нормального емоційного контакту з дітьми та колегами.

  • Емоційне виснаження, що виявляється у:

  • зниженні ціннісного ставлення до життя;

  • байдужості до всього, навіть до особистого життя;

  • втомі, апатії та депресії, що з часом призводять до розвитку серйозних хвороб — гастриту, мігрені, гіпертензії, синдрому хронічної втоми тощо.

Вигорання відбувається поетапно й містить три стадії: напруга → опір → виснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема:

  • напруга педагогу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки;

  • опір — педагог намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово в нього з’являється відчуття самотності;

  • виснаження — педагогу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений і спустошений.

Найвищі показники емоційного вигорання мають педагоги зі стажем від 10 до 15 років. Вважається, що це пов’язано з кризою середини життя. Саме у віці 30–35 років людина вперше озирається назад, замислюється над тим, чого досягла, оцінює свої професійні досягнення. Якщо їй здається, що вона не досягла певних успіхів (велика зарплата, статус, посада), свідомо чи ні, людина починає відчувати емоційний дискомфорт, психічну напругу, незадоволення працею, перевтому.

У педагогів зі стажем до 5 років причиною емоційного вигорання вважають невідповідність очікувань дійсності.

А в педагогів зі стажем роботи понад 20 років вигорання пов’язують з віковими особливостями. Саме у 40–45 років перед педагогом постає запитання: «А навіщо я працюю?». Якщо він вдало його розв’язує, то у віці 50–55 років переживає піднесення творчих сил.

Найстійкішими до синдрому емоційного вигорання є педагоги зі стажем 15–20 років. Свої діти дорослішають, і з’являється можливість більше уваги та часу приділити особистому та професійному життю, що сприяє оновленню переживань, появі відчуття повноти життя.

Тож емоційне вигорання розвивається не через довготривалу діяльність, а в результаті вікових та професійних криз людини, до яких призводять певні її особистісні та організаційні якості.

Заступник директора з НВР: Ось тепер ми готові до подорожі. А доїхати до міста Педагогів ми зможемо на чарівному трамвайчику.

Вправа «Трамвайчик»

Мета:


  • встановити емоційний контакт між учасниками семінару.

Учасники сідають на стільці, розміщені по колу. Один стілець залишають вільним. Починає той, біля кого вільний стілець праворуч. Він має пересісти на вільний стілець і сказати: «А я їду!». Учасник, праворуч від якого виявився порожній стілець, пересідає на нього й говорить: «А я теж!». Наступний учасник каже: «А я зайцем», а четвертий заявляє: «А я з... (називає ім’я одного з учасників)». Той, чиє ім’я назвали, квапиться сісти на порожній стілець, і все повторюється спочатку.

Заступник директора з НВР: Ну ось ми й приїхали. Ой, погляньте! (Показує на силует людини, зображений на ватмані.) Яке ж це місто сумне! У ньому немає яскравих фарб. Його мешканці нічим не цікавляться, вони втратили сенс життя… У педагогів немає бажання працювати. І запах тут якийсь дивний… Ви теж відчуваєте? Щось горить, чи що?

Я знаю, що це за запах. Це запах психологічного дроту, який горить. У 1981 році видатний американський журналіст Єдвард Мерроу (Edward Murrow) запропонував цей яскравий емоційний образ. Він відображає внутрішній стан працівника, який відчуває стрес професійного вигорання.

Той, хто опікується емоційним здоров’ям інших, насамперед має дбати про власне емоційне здоров’я. Тож я пропоную вам перевірити стан вашої нервової системи.

(Учасники семінару проходять тестування. Кожен з них за результатами тестування самостійно визначає стан своєї нервової системи. Проводить тестування практичний психолог).

Практичний психолог: Педагоги цього міста потребують невідкладної допомоги. У мене є аптечка. Давайте подивимось, що в ній є і чим ми можемо допомогти.

Вправа «Швидка допомога при стресі»

Мета:


  • вправляти учасників семінару в застосуванні прийомів швидкого реагування при стресі.

Обладнання:

  • («аптечка» з паперовими квітами та деревами, на яких написано прийоми швидкого реагування при стресі.

Учасники по черзі дістають з «аптечки» паперові квіти та дерева, на яких написано прийоми швидкого реагування при стресі. Кожен учасник демонструє свій прийом на аудиторії учасників. Потім паперові квіти та дерева прикріплюють до ватману).

Прийоми швидкого реагування при стресі:

  • усміхнутися, пожартувати;

  • пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок тощо);

  • виконати певні рухи на кшталт потягування;

  • звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажем за вікном;

  • розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;

  • уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;

  • виконати вправи з релаксаційного дихання;

  • сказати кому-небудь комплімент або похвалити когось.

Практичний психолог: Пропоную в останньому прийомі повправлятися кожному. Станьмо в коло. А тепер хай кожен по черзі скаже своєму колезі, що стоїть праворуч, комплімент. (Учасники говорять компліменти одне одному.) Після такої кількості компліментів одразу піднімається настрій.

Ось ми й розібралися, як можна у стресовій ситуації не лише опанувати себе, а й допомогти іншим. А тепер перейдемо до виконання наступної вправи.



Вправа «Подаруйте усмішку»

Мета:

  • підтримати позитивний емоційний контакт між учасниками семінару.

Обладнання:

(Усі учасники отримують паперові заготовки дитячих облич. Вони мають зробити їх веселими та усміхненими).

Практичний психолог: Усмішка нічого не коштує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Вона триває мить, а в пам’яті залишається іноді назавжди. Вона дарує щастя в домі, створює атмосферу доброзичливості в ділових стосунках і є паролем для друзів. Усміхніться одне одному й висловіть приємне побажання. (Разом з усмішками учасники дарують одне одному виготовлені веселі обличчя.) Погляньте, усмішка з’явилася й на обличчі нашого педагога. (На силует людини на ватмані заступник директора з НВР прикріплює веселе обличчя.)

А які емоції відчували ви? (Відповіді учасників.)

Погодьтеся, що на емоційний стан кожного з нас впливає не лише усмішка співрозмовника та приємне спілкування, а й згуртованість колективу. Адже для кожного важливо комфортно почуватися серед колег, бути впевненим, що можна розраховувати на їхню допомогу.

Заступник директора з НВР: Проте в місті Педагогів кожен сам по собі. Давайте допоможемо педагогам цього міста об’єднатися. Ніщо так не згуртовує колектив, як спільна мета й діяльність. Тож давайте разом збудуємо легендарну Вавилонську вежу.

Вправа «Вавилонська вежа»

Мета:


  • спонукати учасників до роботи в групі;

  • сприяти взаєморозумінню, розвитку почуття згуртованості.

Обладнання:

  • папір, степлер, ножиці для двох команд.

(Практичний психолог об’єднує учасників семінару в дві команди. Кожна команда отримує папір, степлер, ножиці. Завдання — протягом 15 хвилин побудувати вежу. Члени кожної команди мають визначити принцип будівництва, розробити власну стратегію роботи та створити якнайвищу вежу, що стоятиме без сторонньої допомоги. Можна використовувати лише ті матеріали, які надано).

Практичний психолог: Які емоції з’явилися у вас під час виконання цієї вправи? Чи зробили ви для себе якісь висновки? (Відповіді учасників.)

Заступник директора з НВР: Супутник стресу — м’язова скутість, так званий «м’язовий панцир». Він з’являється в людей, які не вміють відпочивати, тобто знімати стрес. Це остаточні явища психічної напруги, до якої призводять негативні емоції та нереалізовані бажання.

Практичний психолог: Тож давайте знімемо психом’язову напругу — виконаємо вправу «Камінь з плечей».

Вправа «Камінь з плечей»

Мета:

  • вчити долати відчуття м’язової скутості та психічної напруженості.

Практичний психолог: Іноді нам стає так важко, ніби на нас тисне величезний камінь. Цей тягар дуже хочеться скинути. Тож встаньте, широко розставте ноги, підніміть плечі, різко відведіть їх назад і опустіть донизу — «скиньте камінь з плечей». Виконайте цю вправу 5–6 разів. Як ви почуваєтеся? Вам стало легше? (Учасники діляться враженнями.)

А ще напругу та скутість можна зняти за допомогою керованого дихання. Заплющіть очі, глибоко вдихніть і повільно видихніть. Скажіть подумки:

…Я — це Я!

У всьому світі немає нікого такого

самого, як Я. Є люди чимось

схожі на мене, але немає нікого

такого самого, як Я.

Тому все, що йде від мене, —

це по-справжньому моє,

тому що саме Я обрала це…

«Я — лев» — глибоко вдихніть і повільно видихніть.

«Я — камінь» — глибоко вдихніть і повільно видихніть.

«Я — квітка» — глибоко вдихніть і повільно видихніть.

«Я — спокійна» — глибоко вдихніть і повільно видихніть.



Заступник директора з НВР: Ну що ж, от ми і допомогли педагогам міста звільнитися від психічної напруги і м’язової скутості. (Практичний психолог «одягає» силует на ватмані в сукню.) Мені здається, що місто Педагогів ожило: воно стало яскравішим і веселішим. Але тепер нам з вами потрібно попрацювати над самооцінкою педагогів міста. Послухайте невеличке повідомлення про те, чим невдаха несхожий на успішну людину.

(Зачитує вчитель основ здоров’я).

Інформаційне повідомлення «Формула успіху»

Знаєте, чим відрізняється невдаха від людини, приреченої на успіх? У ставленні до певних життєвих ситуацій. Життєве кредо невдахи: «Спочатку дай мені, а потім я подякую тобі». Тобто невдаха радіє лише після того, як отримає результат. Це логічно! Ефект отриманий, з’являється віра, потім настрій поліпшується і, природно, постава та міміка буде як у переможця. Вираз обличчя стає задоволеним, сяє усмішка. Тобто спочатку результат. Потім віра. Відтак — гарний настрій і постава, властива щасливій людині.

Ви готові поставити все догори дригом? Спочатку постава. Тож розпрямляємо спину, плечі та усміхаємося. Інакше кажучи, свідомо відтворюємо поставу та міміку переможця. Потім налаштовуємося на позитивне сприйняття світу. Далі — зусиллям волі примушуємо себе повірити в успіх. За такої поведінки позитивний результат буде завжди з вами.

Чому так відбувається?

Існує центр синхронізації м’язів, настрою і думок. Як ви гадаєте, що легше: підняти настрій, змінити думки чи утримувати м’язи в певному положенні? (Відповіді учасників.)

Так, настрій можна порівняти з краплею ртуті, податливою будь-якому руху й так само отруйною. Його можна утримувати декілька секунд, але він мінливий, як вітер.

Розумовий процес нагадує вокзальну площу у жвавий день! Усі снують туди-сюди, усе перебуває в хаотичному русі. Так і наші думки. Керувати ними досить складно.

А от зусиллям волі керувати м’язами, тобто утримувати «м’язовий корсет», може кожен з нас.

Отже, формула дій успішної людини: «постава переможця + настрій + віра = результат»! Я переконана, ця формула успіху дуже допоможе людям з міста Педагогів.

Вправа «Корсажна стрічка»

Мета:


  • сприяти згуртуванню колективу;

  • вчити учасників семінару довіряти одне одному, працювати разом, регулярно взаємодіяти.

Обладнання:

  • корсажна стрічка завдовжки приблизно 110 см, кінці якої зшиті.

Усі учасники стають в коло, беруться за руки. У практичного психолога навскоси через плече висить зшита корсажна стрічка. Кожному учасникові треба спробувати передати корсажну стрічку на плече учасника, який стоїть поруч. Через стрічку можна переступати або перекидати її через голову, не роз’єднуючи рук. Учасники, які стоять поруч, можуть допомагати. Вправу виконують доти, доки кожен з учасників не «пройде» через стрічку й вона знову не повернеться до ведучого.

Заступник директора з НВР: Так, дорога була дуже важкою, й поки ми пробиралися нею, дуже стомилися. Тож нам необхідно відпочити. До того ж це допоможе й нашим педагогам. У цьому місті є дуже гарне озеро. І в нас є чудова нагода помилуватися його красою.



(проводить практичний психолог)

Релаксація «Тихе озеро»

Мета:

  • зняти психоемоційне напруження;

  • вчити прийомам релаксації та розвивати навички самоконтролю.

Обладнання:

  • аудіопрогравач, аудіозапис спокійної музики.

Учасники семінару сідають на стільці.

Практичний психолог вмикає спокійну музику.

Практичний психолог: Заплющте очі… Ви біля тихого чудового озера. Чутно лише ваше дихання та плескіт води. Сонце яскраво світить, і це змушує вас почуватися все ліпше й ліпше. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви чуєте спів пташок та цвіркотіння коників. Ви спокійні. Сонце лагідно пестить вас, повітря чисте та прозоре. Ви спокійні та нерухомі, як цей тихий ранок. Ви почуваєтеся щасливими, вам не хочеться рухатися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується спокоєм та сонячним теплом. Ви відпочиваєте…

А тепер розплющіть очі…

Погляньте, як змінилося місто Педагогів: воно стало яскравим, у його жителів з’явився блиск в очах. Вони нам дуже вдячні. Тож я пропоную затвердити Декларацію власної самоцінності.



Кожен учасник отримує роздрукований екземпляр Декларації власної самоцінності. Практичний психолог зачитує Декларацію власної самоцінності, а учасники семінару уважно його слухають.

Декларація власної самоцінності

Я — це Я!

У всьому світі немає нікого такого самого, як Я.

Є люди чимось схожі на мене, але немає нікого такого самого, як Я.

Тому все, що йде від мене, — це по-справжньому моє, тому що саме Я обрала це.

Мені належить усе, що є в мені: моє тіло, все, що воно робить; моя свідомість, усі мої думки й плани; мої очі, всі образи, які вони можуть бачити; мої почуття, якими вони не були б, — тривога, задоволення, напруга, любов, роздратування, радість; мій рот, всі слова, які він може вимовляти, — ввічливі, ласкаві або грубі, правильні або неправильні; мій голос, гучний або тихий; усі мої дії, звернені до інших людей або до мене самої.

Мені належать усі мої фантазії, мої мрії, усі мої надії й мої страхи.

Мені належать усі мої перемоги та успіхи. Усі мої поразки та помилки.

Усе це належить мені. І тому Я можу дуже близько познайомитися з собою. Я можу полюбити себе й подружитися з собою. І Я можу зробити так, щоб усе в мені сприяло моїм інтересам.

Я знаю, дещо в мені спантеличує мене, і є в мені щось таке, чого я не знаю. Але оскільки Я дружу з собою і люблю себе, Я можу обережно і терпляче відкривати в собі джерела того, що спантеличує мене, і дізнаватися все більше і більше різних речей про себе.

Усе, що Я бачу й відчуваю, усе, що Я говорю і що Я роблю, що Я думаю й відчуваю в цей час, — це моє. І це достеменно дає мені змогу дізнатися, де Я і хто Я в цей час.

Коли Я вдивляюся в своє минуле, дивлюся на те, що Я бачила й відчувала, що Я говорила і що Я робила, як Я думала і як Я відчувала, Я бачу, що це не цілком мене влаштовує. Я можу відмовитися від того, що не підходить, і зберегти те, що здається дуже потрібним, і відкрити щось нове в собі.

Я можу бачити, чути, відчувати, думати, творити й діяти. Я маю все, щоб бути близькою з іншими людьми, щоб бути продуктивною, вносити сенс і порядок до світу речей і людей навколо мене.

Я належу собі, й тому Я можу будувати себе.

Я — це Я, і Я — це чудово.

Заступник директора з НВР: Ми допомогли колегам. Тож нам з вами час додому. Повертатися ми будемо на тому самому трамвайчику, на якому приїхали сюди.

Вправа «А я щасливий»

Мета:


  • підтримати позитивний настрій учасників семінару.

(Усі сидять на стільцях, розміщених по колу. Один стілець вільний. Починає той учасник, у якого вільний стілець справа. Він повинен пересісти на вільний стілець і сказати: «А я щасливий!». Той, у кого праворуч виявився порожній стілець, пересідає і говорить: «А я теж!». Третій учасник говорить: «А я щасливий, бо вчуся в (називає ім’я будь­-якого учасника)». Той, чиє ім’я назвали, поспішає сісти на порожній стілець, і потім усе повторюється спочатку).

Заступник директора з НВР: Ми вдома, й нам лишилося визначитися зі своїми враженнями від семінару.

Вправа «Мої враження від семінару»

Мета:

  • спонукати кожного педагога до рефлексії.

Обладнання:

  • смайли для кожного учасника.

Практичний психолог пропонує учасникам семінару визначитися, чи справдилися їхні очікування, та прикріпити на ватман смайлики, які відповідали б їхнім враженням:

веселий смайлик — мені все сподобалося;

сумний смайлик — ні те ні се;

злий смайлик — дуже погано.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Волканова В.Організація методичної роботи . – К.: Шкільний світ, 2010

  2. Мардер Л. Тренинг педагогической осознанности. – Газета “Школьный психолог” № 22, 2003 г. 

  3. Сучасні форми роботи з педкадрами /упорядник М.К.Голубенко. – К.: Шкільний світ, 2010

  4. Рубан С. Методика проведення тренінгових занять// Директор школи - №40, 2007


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка