Психологічний словничок адаптація соціальна



Скачати 100.62 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір100.62 Kb.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИЧОК


Адаптація соціальна - пристосування дитини до рольових функцій (члена сім’ї, шкільного колективу тощо) та до норм, що існують у середовищі, яке її оточує.

Акселерація - прискорений фізичний розвиток та статеве дозрівання дітей та підлітків у порівнянні з попередніми поколіннями.

Афект - 1) сильна емоція вибухового характеру, непідконтрольна свідомості; 2) максимально можливий за інтенсивністю емоційний стан (лють, жах, відчай, екстаз тощо), під час перебігу якого знижується ступінь самовладання; дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не логікою розуму. Перебіг А. супроводжується яскравою мімікою та жестикуляцією (так звані виразні рухи), змінами функцій внутрішніх органів, послабленням роботи кори головного мозку та підвищенням ролі підкорки.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні властивостей предметів та явищ дійсності, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуття.

Внутрішня позиція – система соціальних установок людини, тісно пов’язаних з її актуальними потребами, яка визначає основний зміст і спрямованість діяльності у даний момент життя.

Воля - психічний процес, що полягає у здатності активно домагатись свідомо поставленої мети, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди.

Гра предметна – дитяча гра з предметами людської матеріальної та духовної культури, у якій останні використовуються за своїм прямим призначенням.

Гра рольова – спільна групова гра, у якій учасники беруть на себе і виконують різні соціальні ролі.

Гра сюжетна – гра, у якій її відтворюють різей сюжети з реального життя, казок, розповідей тощо.

Група - соціальна спільність людей, об’єднаних на підставі ряду ознак, що відносяться до спільно виконуваної діяльності, у тому числі і спілкування.

Діяльність - специфічно людська, регульована свідомістю активність, зумовлена потребами і спрямована на пізнання та перетворення зовнішнього світу та самої людини.

Екстеріоризація - процес переходу внутрішніх, психічних станів у зовнішні, предметні дії. Е. протилежна інтеріоризації.

Емоції - особлива різновидність психічних процесів і станів, пов’язаних з інстинктами, потребами і мотивами, які відображають у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху, гніву тощо) значимість діючих на індивіда ситуацій та явищ для здійснення його життєдіяльності.

Емпатія – спроможність людини до співчуття і співпереживання іншим людям, до розуміння їх станів, готовність надавати їм посильну допомогу.

Здібності – індивідуальні особливості людини, від яких залежить освоєння знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різних видів діяльності.

Зона найближчого (потенційного) розвитку – реально наявні можливості психічного розвитку дитини, які можуть бути розкритими при наданні їй мінімальної допомоги зі сторони. Поняття З.н.р. введено Л.С. Виготським.

Інгібіція соціальна – гальмування психічних процесів, погіршення діяльності людини у присутності інших людей внаслідок їх впливу.

Ідентифікація - процес і результат уподібнення дитиною своїх психічних характеристик та поведінки психології та поведінці інших людей.

Індивід - людина як представник певного виду живих істот; люба конкретна людина, безвідносно до її особистих якостей та соціального статусу.

Індивідуалізація особистості - процес набуття людиною своєї власної індивідуальності, неповторності психіки та особистості, своєрідного поєднання фізичних та психічних особливостей.

Індивідуальність - неповторність психіки та особистості людини, своєрідне поєднання її фізичних та психічних особливостей.

Інтерес – емоційно забарвлена, підвищена увага до якого об’єкту чи явища.

Інтеріоризація - переведення зовнішніх, предметних дій у внутрішні; мислені, ідеальний план вироблення людиною відповідних психічних структур і уявлень, навичок тощо.

Колектив – група людей, включених у спільну діяльність і об’єднаних єдиними цілями, підпорядкованими цілям суспільства. Специфічною психологічною відмінністю колективу від інших груп є те, що міжособові взаємини у ньому опосередковані суспільно цінним і особистісно значущим змістом спільної діяльності.

Культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій – розроблена у 20-30-і роки Л.С. Виготським концепція, яка пояснює процес формування і розвитку вищих психічних функцій людини на основі культурних та соціально-історичних умов існування людей.

Методи виховання - способи взаємопов’язаної діяльності вихователів на вихованців, спрямованої на вироблення в останніх певних психологічних якостей та форм поведінки. Розрізнюють такі основні групи методів виховання: методи формування свідомості особистості (понять, поглядів, переконань, ідеалів); методи організації діяльності та спілкування, накопичення досвіду поведінки; методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки; методи контролю, самоконтролю і самооцінки діяльності та поведінки

Мислення - процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів та явищ оточуючої дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Мовлення внутрішнє - мовлення, яке виконує психологічно внутрішні функції (мислення, планування діяльності, розуміння мови інших, підготовка мовного спілкування та ін.); це мовлення про себе, з характерною прихованою артикуляцією мовних звуків, стислістю, уривчастістю, великим смисловим навантаженням окремих слів тощо.

Мотив - спонукальна причина діяльності людини, те, заради чого вона здійснюється. В ролі М. можуть виступати потреби, інтереси, потяги, емоції, установки, ідеали тощо. Від М. слід відрізняти мотивування, тобто висловлювання людини, які пояснюють спонукальні причини її дій та вчинків шляхом зазначення тих чи інших об’єктивних та суб’єктивних обставин.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, в ході якого здійснюється освіта і вноситься істотний вклад у виховання та розвиток особистості.

Навіювання - процесом, внаслідок якого людина несвідомо відтворює внутрішній досвід, думки, почуття, психоемоційні стани інших людей, з якими вона спілкується.

Навичка – сформована і автоматично здійснювана дія, яка не потребує свідомого контролю і спеціальних вольових зусиль для свого виконання.

Наслідування - свідоме або неусвідомлене відтворення людиною досвіду інших людей, зокрема їх манер, рухів, вчинків та дій.

Научування - стійка доцільна зміна діяльності, яка виникає завдяки попередній діяльності і безпосередньо не зумовлена вродженими фізіологічними реакціями організму.

Обдарованість – наявність у людини задатків до розвитку здібностей.

Онтогенез - індивідуальний розвиток організму від зародження і до кінця життя.

Особистість - 1) людський індивід як суб’єкт міжособових і соціальних стосунків та свідомої діяльності; 2) системна соціальна якість індивіда, яка формується в спільній діяльності та спілкуванні і відображає представленість в ньому суспільних відносин.

Орієнтувальна основа діяльності
– процес і результат початкового ознайомлення учня зі засвоюваною дією та умовами її успішного і правильного виконання. Поняття О.о.д. введено у теорії поетапного формування розумових дій.

Пам’ять - закріплення, збереження і відтворення того, що мало місце у минулому досвіді людини.

Переконання – процес і результат набуття людиною упевненості у правильності своїх суджень і висновків, яка підкріплюється посилками на відповідні факти та аргументи.

Перцепція - відображення об’єктів і явищ дійсності у свідомості людини за допомогою органів чуттів.

Поняття - мислене відображення загальних і істотних властивостей предметів і явищ дійсності; одна із основних форм абстрактного мислення.

Почуття - відображення в свідомості людини її ставлень до дійсності, що виникають при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб.

Провідна діяльність - вид діяльності., у якій найбільшою мірою формуються якісні зміни особистості на даному етапі.

Проекція - механізм міжособового сприйняття, суть його полягає у неусвідомленому приписуванні іншій людині власних мотивів, переживань та якостей.

Психіка - здатність високоорганізованої матерії (мозку) відображати об’єктивну дійсність і на основі сформованого при цьому психічного образу доцільно регулювати діяльність суб’єкту та його поведінку.

Психічні властивості - сталі психічні якості індивіда, що виробились у процесі тривалої відображувальної діяльності, виховання і самовиховання.

Психічні процеси - різні форми єдиного, цілісного відображення суб’єктом об’єктивної дійсності. Розрізняють такі основні види психічних процесів - відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, емоції, почуття, увага, воля.

Психічні стани - сталі, тривалі психічні переживання; результат психічної діяльності за певний період часу; проміжна ланка між короткочасним психічним процесом і властивістю особистості.

Психічні функції - психічні процеси, які розглядаються з позиції одержаних результатів.

Референтна група – група людей, на яку орієнтується людина, визначаючи для себе цілі, цінності, ідеї, норми і правила поведінки.

Рефлексія - самопізнання у вигляді роздумів над власними переживаннями, відчуттями і думками.

Розуміння - мислительний процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей, зв’язків предметів, явищ, подій.

Самосвідомість - прояв свідомості як виділення себе (свого “Я”) з об’єктивного світу (“не Я”); усвідомлення, оцінка людиною себе, свого місця у світі, власних моральних і фізичних рис, мотивів дій, їх цілей, інтересів, знань, переживань, поведінки тощо. С. відзначається різноманітністю форм вияву. Одні з них (самоаналіз, самооцінка, самовідчуття тощо) пов’язані з пізнавальною стороною психічної діяльності людини, інші - самолюбство, скромність, почуття відповідальності, власної гідності тощо - з емоційною, а треті - самоконтроль, самодисципліна, самовладання та ін. - з вольовою стороною психічної діяльності.

Самооцінкаоцінка людиною власних якостей, позитивних та негативних рис.

Свідомість - вища форма психічного відображення об’єктивної дійсності і саморегуляції, притаманна лише людині як суспільно-історичній істоті. С. характеризується: активністю; інтенційністю, спрямованістю на предмет; здатністю до рефлексії, самоспостереження, мотиваційно-ціннісним характером; різними рівнями ясності.

Сенситивність - підвищена чутливість людини в певні періоди розвитку до тих чи інших чинників.

Сенситивний період розвитку – період у житті людини, найбільш сприятливий для формування певних психологічних властивостей та видів поведінки.

Соціалізація особистості - процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм, цінностей, яка дозволяє йому успішно включитись в життя певного суспільства.

Соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу і зумовлює і динаміку психічного розвитку впродовж відповідного вікового періоду, і нові якісно своєрідні психологічні утворення, які появляються на момент його завершення.

Соціальна роль – система норм, форм і правил поведінки, очікуваних від людини, що займає певне положення у суспільстві чи у соціальній групі.

Смисл особистіснийзначення, яке набуває певний об’єкт, подія, факт чи слово для конкретної людини в силу її життєвого досвіду. Поняття С.о. було введено О.М. Леонтьєвим.

Спілкування педагогічне - система соціально-психологічної взаємодії учителя та учнів, зміст якої складає обмін інформацією, пізнання особистості, здійснення виховних впливів, організація взаємостосунків з допомогою різноманітних комунікативних засобів.

Сприймання - форма психічного відображення людиною об’єктивної дійсності у вигляді цілісного образу, зумовлена розумінням його цілісності.

Спрямованість особистості - стійко домінуюча система мотивів (інтересів, переконань, ідеалів, смаків тощо), у яких виявляють себе потреби людини.

Стереотипізація - механізм міжособового пізнання, суть якого полягає у сприйнятті людей через призму притаманних нам деяких стійких еталонів (стереотипів).

Стиль педагогічного спілкування - індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії вчителя з учнями.

Темперамент - характеристика індивіда через динамічні особливості його психіки: інтенсивність, швидкість, темп, ритм психічних процесів і станів.

Увага - форма психічної діяльності, що виявляється у спрямованості і зосередженості людини на певних об’єктах при одночасному абстрагуванні від інших.

Уміння – здатність виконувати певні дії з хорошою якістю і успішно справлятися з діяльністю, що включає ці дії.

Установка - готовність до певної активності, зумовлена наявністю потреби та об’єктивної ситуації її задоволення. Як нетривалий процес і стан У. є вираженням уваги, а як якість особистості (фіксована У.) - її спрямованості.

Учбова діяльність – специфічна діяльність, в процесі здійснення якої індивід засвоює теоретичні знання. Їх змістом виступають походження, становлення і розвиток якогось предмету, що знаходить своє вираження у відповідному теоретичному понятті (або цінності). Учбова діяльність складається з таких компонентів, як учбові потреби, мотиви, задачі, дії та операції. За Д.Б. Ельконіним, сутнісна відмінність учбової діяльності пов’язана з тим, що в ній продуктом є само зміна самого суб’єкта діяльності.

Учбова задача – конституюючий елемент учбової діяльності. На думку В.В. Давидова, головна особливість учбової задачі полягає в тому, що при її вирішенні учень шукає і знаходить загальний спосіб (або принцип) підходу до багатьох конкретних задач певного класу.

Учіння - діяльність людини, яка має своєю основною метою засвоєння знань, умінь , навичок, соціального досвіду.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Уявлення - чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється в свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття.

Фактори розвитку – система факторів, які визначають психічний розвиток дитини та оволодіння нею відповідних форм поведінки. До Ф.р. відносять зміст навчання і виховання, педагогічну підготовленість учителів і вихователів, методи і засоби навчання і виховання та багато інших.

Фасілітація соціальна – стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, в результаті чого ця діяльність стає активнішою, більш вільною і розкутою.

Філогенез - історія розвитку різних родів і видів організмів.

Характер - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці, діяльності та ставленнях.

Цінності
– те, що людина особливо цінує у своєму житті, чому придає особливий, позитивний життєвий смисл.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка