Проблеми впровадження



Скачати 101.16 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір101.16 Kb.
УДК 378.018.43:004.9

© Бітченко А.Н., Мясников С.А.


ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ, ПЕРЕВАГИ

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ
Постановка проблеми.

Застосування комп'ютерних технологій в освіті вже мають визначену історію.

Після широкого розповсюдження персональних комп'ютерів (у розвинених країнах більше 83% сімей мають персональні комп'ютери), відбувся наступний виток розвитку і використання даних технологій. Найбільш новою формою в освіті є дистанційне навчання.

Методологія і форми дистанційного навчання все більш і більш привертають працівників освіти і, відповідно, розробників повчальних середовищ і технологій. Цьому сприяє експоненціальний розвиток технічного і програмного забезпечення комп'ютерів, засобів комунікації і зв'язку, локальних і глобальних мереж, поява нових методів представлення даних і учбових матеріалів в електронному вигляді (гіпертекстова розмітка документів, звук і відео вбудовані в електронний документ, інтерактивність при роботі з даними).

Чи виправдані "нові надії нових розробників і нових користувачів на нові можливості"?

Авторами розглянуті переваги систем дистанційного навчання, основні проблеми впровадження, розставлені пріоритети існуючих проблем і дані деякі шляхи їх подолання.



Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Постійно збільшується число університетів та інших освітніх центрів, що пропонують дистанційну освіту або навчання (Е-навчання, Е-освіта) і часто називають її відкритою освітою. Відкритість даного виду навчання означає загальнодоступність освітніх програм і методик незалежно від географічного місцеположення учбових закладів і соціального статусу тих, що навчаються.

Слід пояснити, що дистанційне навчання не є новим ступенем заочного навчання. При заочному навчанні існує загальна для всіх студентів учбова програма, загальний учбовий план і загальні терміни здачі контрольних, курсових робіт і іспитів.

При дистанційному методі навчання можуть бути організовані індивідуальні програми, плани і графіки навчання і контролю знань.



У спеціальній літературі приводяться різні визначення «дистанційного навчання» [1]. Більшість з них страждає загальними недоліками: в них акцентується увага винятково на застосуванні нових інформаційних технологій, відсутня вказівка на системність цього комплексу і на необхідність досягнення кінцевої мети. Найбільш вдалим, на наш погляд, є наступні визначення дистанційного навчання і освіти [2]:

  • Дистанційне навчання - це цілеспрямований процес діалогової, асинхронної або синхронної взаємодії викладача і студентів між собою та із засобами навчання, індиферентний до їх розташування у просторі та часі;

  • Дистанційна освіта - це така педагогічна система, в якій реалізується процес дистанційного навчання з підтвердженням освітнього цензу.

Характерні особливості і переваги дистанційного навчання [3]:

Для студентів:

  • доступність здобування освіти для порівняно великого числа слухачів, місце мешкання яких віддалене від місця розташування учбового закладу;

  • достатня гнучкість у виборі учбового закладу, місця і часу навчання;

  • реальна можливість реалізації прискореного варіанту здобування освіти у вузах, що в результаті пов'язане із значною економією часу і грошових коштів;

  • дозволяє реалізувати для студента індивідуальну учбову програму і індивідуальний учбовий план. Можна самостійно вибирати послідовність вивчення предметів і темп їх вивчення;

  • система оцінки знань - об'єктивна і незалежна від викладача;

  • відсутність проблем придбання учбових матеріалів і допомоги. Студент отримує доступ до комплекту необхідних учбових матеріалів у сучасному електронному вигляді безпосередньо з програм навчального середовища;

  • е-студент дистанційної форми навчання отримує ті ж самі знання, що і студент, який відвідує очні заняття. Єдиною відмінністю є те, що для дистанційного навчання потрібно бути дисциплінованим за характером. В даному випадку багато чого залежить від настрою і завзятості студента. Фахівець-викладач може відповісти на питання того, хто навчається, тільки тоді, коли ці питання коректно поставлені. А грамотні питання з'являються саме тоді, коли студент вивчає тему не поверхнево, а прагнучи дійти до суті.

  • підвищується творчий і інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння взаємодіяти з комп'ютерною технікою і освоюючи новітні інформаційні технології.

Для викладачів:

  • вільний графік, оскільки аудиторні заняття зведені до мінімуму або повністю відсутні;

  • можливість автоматизувати систему оцінки знань;

  • одночасно проводити навчання по декількох дисциплінах і в різних учбових закладах;

  • використання сучасних мультимедійних технологій в учбових матеріалах, що не завжди можливо при аудиторних заняттях;

  • синхронне або асинхронне спілкування студентів між собою і з викладачем. Синхронне спілкування може реалізовуватися за допомогою відео конференцій, асинхронне спілкування можливе через електронне листування. Таким чином, здійснюється взаємодія викладача з аудиторією слухачів курсу.

Для учбових закладів:

  • залучення висококласних викладачів незалежно від їх місця мешкання;

  • кількість студентів може бути у багато разів більшою, ніж при традиційних видах навчання. Збільшення чисельності студентів, які одержують очну освіту, прямо пропорційно зростанню додаткових фінансових витрат і обмежено масштабами самого учбового закладу, тоді як зростання кількості слухачів дистанційних курсів вимагає значно менше фінансових вкладень і не залежить від розмірів учбової установи;

  • економія коштів на проведенні учбового процесу з використанням сучасних дорогих мультимедійних проекторів, камер та іншого устаткування. Таке устаткування потрібно тільки для підготовки учбових матеріалів дистанційного курсу;

  • значне вивільнення аудиторного фонду;

  • економія витрат на експлуатаційних витратах і відповідно комунальних платежах;

  • вирівнювання інфраструктури освітнього комплексу по всій території країни та інтеграція в світовий освітній простір.

Тому дистанційне навчання при умові здійснення ретельної професійної підготовки учбових планів і графіків, методичних і учбових матеріалів, дає можливість здобування освіти високої якості, на рівні денного очного навчання і більш високого рівня.

У Європі ведучим є Французький національний центр дистанційного навчання (CEND). Кількість учбових курсів - 2,5 тисяч, кількість користувачів -350 тисяч, філії в 120 країнах світу, 5 тисяч викладачів беруть участь в розробці учбових курсів і освітньої діяльності. Технічні засоби, які використовуються в організації роботи CEND, включають супутникове телебачення, відео - та аудіо касети, електронну пошту, Internet, а також традиційні літературні джерела.

Інші центри дистанційної освіти в Європі - це Національний університет дистанційної освіти (UNED) в Іспанії (58 учбових центрів в країні, 9 за кордоном) і Балтійський університет (BU) з штаб-квартирою в Стокгольмі, який об’єднує 10 країн Балтійського регіону.

Одним з найбільш великих в області дистанційної освіти сьогодні признається Пенсільванський університет (Penn State University). Його досвід використовувався ЮНЕСКО при створенні концепції віртуального університету.

Загальне число курсів дистанційної освіти в світі росте більш ніж на 40% щорічно.

Не виключенням є і Україна. Розвиток дистанційного навчання в Україні почав йти більш високими темпами у зв'язку з ухваленням Законів України "Про Національну програму інформатизації" (від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР) і "Про вищу освіту" (від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ). Іншими важливими кроками в розвитку дистанційного навчання в Україні є накази міністерства освіти і науки України «Про створення Українського центру дистанційної освіти» (від 7 липня 2000 року № 293), «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» (від 21 січня 2004 року № 40) і створення літом 2002 р. науково-навчально-виробничого комплексу "Академія Дистанційної Освіти" в Києві.

Безумовно, розвиток дистанційного навчання в системі української освіти розвивається не достатньо швидко, але по прогнозах здійснюватиметься найближчими роками істотними темпами.

Постановка завдання.

Розвиток і впровадження форм і засобів дистанційного навчання в сучасну освіту в Україні йде надзвичайно поволі, відстаючи від розвинених країн. У чому ж проблеми впровадження такої вигідної і перспективної форми навчання? Предметом дослідження даної роботи став ряд об'єктивних і суб'єктивних причин і проблем, які, на думку авторів, стримують процес розвитку і впровадження дистанційного навчання в Україні.



Виклад основного матеріалу.

З'ясуємо проблеми, чому впровадження форм дистанційного навчання стримується або розвивається не достатньо швидко [4, 5], і розставимо їх по ступеню впливу на темпи зростання.

Перерахуємо можливі області проблем:

_ термінологічні;

_ юридичні;

_ технічні;

_ методичні;

_ психологічні.

Як нам розставити пріоритети цих "проблемних областей" по ступеню їх впливу на подальший розвиток і впровадження дистанційного навчання? Проблема класифікації і розстановки пріоритетів багато разів обговорювалася і дискутувалася на багатьох публічних форумах і конференціях.

1. Термінологічні проблеми. Дистанційне навчання - це нова форма і система навчання, а не тільки технологія викладання або модифікація заочної освіти. Неоднозначність в термінології приводить до того, що часто передбачається фінансування саме технологічної і технічної частини розвитку дистанційного навчання, а педагогічна складова залишається без належного фінансування.

2. Юридичні. Відсутність або недостатність нормативної, законодавчої, правової і документальної бази. Чи достатньо в Україні законів, регламентуючих розвиток і впровадження дистанційного навчання? Якщо так, то чи багато з них дійшли до освітньої сфери у вигляді інструкцій, наказів та інше? Саме нормативно-правова база повинна регулювати всі відносини в системі організації і впровадження системи дистанційного навчання. Фінансові і бухгалтерські служби не знають, як оплачувати працю викладача дистанційного навчання, а розробка сучасних дистанційних курсів із застосуванням мультимедійних технологій вимагає більш різносторонніх навиків та уміння, ніж просто викладача-наочника, і займає більше часу, ніж підготовка до лекції в аудиторії. Не достатньо розвинений механізм захисту прав інтелектуальної власності.

3. Технічні проблеми. Недостатність технічної бази, відсутність або невелика швидкість Інтернет-доступу, відсутність або дорожнеча програмних засобів. Технічна база поступово поліпшується, але навики застосування нової бази необхідно формувати вже сьогодні. Немає доступу в Інтернет, але є локальна обчислювальна мережа, а значить, можна моделювати і застосовувати процеси дистанційного навчання. Більшість прийомів роботи з дистанційними курсами можна освоювати навіть на персональному комп'ютері, не підключеному до мережі. Програмні засоби для організації дистанційного навчання або створення навчальних е-ресурсів є в достатній кількості та безкоштовні, зокрема, доступні в мережі Інтернет з відкритими публічними ліцензіями.

4. Методичні. Відсутність методик створення і використання дистанційних курсів в учбовому процесі на основі сучасних педагогічних, інформаційних і комунікаційних технологій. Це завдання вирішується викладачами та розробниками дистанційного навчання, які повинні професійно володіти всіма сучасними інноваційними технологіями створення електронного контента. Чи є педагогічні університети, які мають свої програми підготовки таких фахівців, як педагогів-розробників курсів дистанційного навчання та викладачів дистанційного навчання?



5. Психологічні. Хотілося б виділити ще одну проблему, яка створює перешкоди застосуванню дистанційного навчання викладачем-наочником в кожному учбовому закладі. Напевно, це одна з найбільш важливих і складних для вирішення проблем. Кожен викладач за декілька років роботи «відшліфовує» свій наочний курс (лекції, методичне керівництво практичних, лабораторних і курсових робіт), тобто стає носієм своєї власної методики. І тут від нього вимагають публікації всіх своїх створених роками матеріалів на Web-порталі дистанційних курсів. Йому здається, що тепер він більше нікому "не потрібний", що його методика буде використана ким-небудь іншим. До того ж, в аудиторії викладач завжди в центрі уваги, і це йому подобається. А хто бачитиме його на Web-порталі дистанційних курсів? А як же спілкування під час проведення занять? Подібні психологічні комплекси можна подолати, беручи участь в семінарах, конференціях, курсах підвищення кваліфікації. Необхідно готувати сучасних студентів, майбутніх викладачів і розробників дистанційних курсів до того, що:

  • існування сучасного учбового матеріалу (уроку, лекції, курсу...) обов'язково необхідне в електронному, оцифрованому вигляді, при цьому повинно захищатися право на інтелектуальну власність;

  • дистанційне навчання - це не засіб заміни викладача комп'ютерною програмою, а засіб взаємодії студентів з викладачем на базі інформаційно-комунікаційних технологій;

  • дистанційне навчання розширює і оновлює роль викладача, який повинен не тільки координувати навчальний процес, але й постійно удосконалювати курси, що викладаються ним; викладач повинен постійно підвищувати свою власну творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій.

Висновки і перспективи подальших досліджень.

Дистанційне навчання, безумовно, є новою перспективною формою для отримання освіти, постійного підвищення рівня кваліфікації і самоосвіти без відриву від основної діяльності. Проблеми розвитку і впровадження дистанційного навчання в Україні розкриті в даній статті далеко не повністю. Кожна з розглянутих проблем, і тим більше методи їх рішення вимагають глибокого і всебічного вивчення і можуть бути перспективою подальшого дослідження.


Література

1. Дистанційне утворення // Проблеми інформатизації вищої школи.

Бюлетень, 1995, вип.3. [Електронний ресурс]. - Електронні дані. - Режим доступу: http://www.informika.ru/text/maqaz/bullprob/3-95/

2. А.Н. Романів, В.С. Торопцов, Д.Б. Грігоровіч. Технологія дистанційного

навчання в системі економічної освіти. - М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2000. -303с.

3. Концепція розвитку дистанційного утворення України, затверджена Міністром освіти і науки України від 20.12.20004. Е.С. Полат. Проблеми організації системи дистанційного навчання у Російській Федерації. [Електронний ресурс]. - Електронні дані. - Режим доступу:



http://udec.ntu-kpi.kiev.ua

4. О.А. Лавров. Дистанційне навчання: Класифікація проблем. Терміни і визначення. [Електронний ресурс] - Електронні дані. - Режим доступу:



http://vio.fio.ru/vio_15/cd_site/Articles/art_2_4.htm.

Бітченко О.М., Мясніков С.О.

Дистанційне навчання. Визначення, переваги, проблеми впровадження

Дистанційну освіту або навчання часто називають відкритою освітою. Відкритість

такого виду освіти означає загальнодоступність освітніх програм та методик незалежно від географічного положення навчальних закладів та соціального статусу тих, хто навчається. Дистанційне навчання має певні переваги для студентів, викладачів і навчальних закладів у порівнянні з традиційними формами навчання. Проте, впровадження систем дистанційного навчання в Україні помітно відстає від розвинених країн. Предметом дослідження даної роботи є ряд об’єктивних та суб‘єктивних причин та проблем, які, на думку авторів, стримують процес розвинення та впровадження дистанційного навчання в Україні.
Bitchenko O., Myasnikov S.

Distance education. Definition, Advantages, Problems of Implementation

Distance education or learning is often called an open education. The openness of such kind of education means the general accessibility of curricula and methods the geographical position of the educational establishments and social status of those, who study. Distance learning has certain advantages for students, teachers and educational establishments in comparison with traditional forms of learning. Nevertheless, the introduction of the distance learning in Ukraine falls behind as compared with developed countries. The subject of the research is a number of objective and subjective reasons and problems, which in authors’ restrain the process of development and introduction of distance learning in Ukraine, opinion.




Стаття надійшла до редакції 17.03.2008р


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка