Про стан навколишнього природного середовища



Сторінка1/10
Дата конвертації14.12.2016
Розмір1.87 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНЕКОБЕЗПЕКИ

УКРАЇНИ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

НАЦІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ

ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ В 1997 РОЦІ

м.МИКОЛАЇВ

1998
З м і с т

стор.

1. Екологічна ситуація в Миколаївській області………… 3

2. Стан навколишнього природного середовища в

Миколаївській області………………………………………… 5

2.1. Рівень забруднення природного середовища………… 5

2.2. Антропогенний вплив на природне середовище…….. 7

2.2.1. Ґрунти…………………………………………………………. 7

2.2.2. Надра та мінерально-сировинні ресурси……………. 15

2.2.3. Водні ресурси……………………………………………… 16

2.2.4. Атмосферне повітря……………………………………… 26

2.2.5. Рослинний світ……………………………………………… 33

2.2.6. Тваринний світ……………………………………………… 39

2.2.7. Природні території і об'єкти з особливим статусом

охорони……………………………………………………… 42

3. Регіональні проблеми………………………………………... 45

4. Державний контроль у галузі охорони навколишнього

природного середовища……………………………………. 46

5. Державний моніторинг навколишнього природного

середовища…………………………………………………….. 62

7. Відходи…………………………………………………………… 64

8. Управління в галузі охорони довкілля……………….. 67

9. Ядерна та радіаційна безпека……………………………… 73

10. Міжнародне співробітництво у сфері екології………. . 74

11. Природно-техногенна (екологічна) безпека…………… 75

12. Екологічна безпека оборонної діяльності та

конверсії ВПК…………………………………………………. 76

13. Інформування громадськості, громадські рухи,

екологічна освіта……………………………………………. 77

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

В 1997 році в області екологічна ситуація, як і раніше залишилась складною.

Протягом року в атмосферне повітря області було викинуто 55.9 тис. тонн шкідливих речовин, з них 19.9 тис. тонн стаціонарними джерелами забруднення.

Переважну частину викидів від стаціонарних джерел - 14,5 тис. тонн ( 73%) становить газоподібні та рідки речовини, проблема улавливання яких практично не вирішується. Твердих речовин викидається без очистки лише 0,4% загальної кількості усіх викинутих твердих, а газоподібних та рідких – 99.8%. Наприклад, повністю без очистки викидається сірчаний ангідрид - 3,5 тис.тонн, окиси вуглецю – 7,2 тис. тонн, окисли азоту – 2,09 тис. т.

Хоча кількість викидів від стаціонарних джерел забруднення порівняно з 1996 роком зменшилось на 13.0 тис. тонн (18,9%), цьому сприяло не проведення природооохоронних заходів та удосконалення технологічних проціессів, а подальше скорочення обсягів промислового виробництва.

У порівнянні з 1990 роком обсяги продукціі промисловості скоротились на 33.8%. За сім років виробництво продукції збільшилось лише в електроенергетиці – на 37.3%. В інших галузях відбулось суттєве падіння, причому, якщо в кольоровій металургії воно склало 13%, то у харчовій промисловості і промисловості будівельних матеріалів – перейшло 80% позначку.

Найвужчим місцем у промисловості залишається недосконалість її галузевої структури. За останні сім років вона суттєво змінилася і погіршалася, що проявилось у скороченні питомої ваги продукції машінобудування і металообробки, легкої і харчової галузей (на 25.7%; 7.7% і 14.6% відповідно).

Основними забруднювачами в області залишаються ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, викиди якого склали 5.2 тис. тонн (9,3% усіх викидів по області), ВАТ “Південь цемент” – 3.0 тис.т ( 5.4%), АТ “Гілея” 1.4 тис.тонн (2.5%).

Щорічно збільшуються обсяги скидання забруднення стічних вод у водоймища Миколаївської області: у 1997 році їх кількість становила 103.0 млн.куб.м проти 86.7 млн.куб.м у 1996 році. Збільшення об’єму скиду вод без очистки пояснюється в основному за рахунок збільшення об’єму продувки ВО “ПУ АЕС”.

За 1997 рік в області був зафіксован 1 випадок аварійного забруднення навколишнього природного середовища, внаслідок злоновмисного пошкодження нафтопровіду Снігурівка –Одеса на 104 км. Оперативними діями експлуатаційного персоналу наслідки було ліквідовано.

Інспекторами держуправління екобезпеки в Миколаївській області на 34 підприємствах з 186 перевірених об’єктів було встановлено перевищення нормативів скидання забруднених стічних вод у природні водоймища. Біля 8% обстежених стаціонарних джерел забруднення, а також майже кожний десятий автомобіль перевищували гранично-дозволені викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Велику шкоду навколишньому природному середовищу завдають токсичні відходи. На підприємствах та в організаціях області впродовж 1997 року їх утворилось 423,4 тис. тонн, що перевищує затверджений ліміт на розміщення відходів в 1.5 рази. З них 48 тонн (0,01%) – відходи I класу небезпеки; 18.6 тис.тонн (4.38%) – П класу небезпеки; 383.4 тис.тонн (90,55% ) – Ш класу небезпеки та 21.4 тис.тонн (5.06%) – IV класу небезпеки.


2. СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В

МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. РІВЕНЬ ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Гідрохімічні спостереження за станом забруднення поверхневих вод суші за 1997 рік проводились на 7 річках: Південий Буг, Інгул, Інгулець Вісунь, Синюха, Мертвовод, Кодима, 2 ліманах: Бузькому та Дніпро-Бузькому, і Ташлицькому водосховищі. Всього за 1997 рік контролювались 31 пункт 66 створів основних водних об’єктів області.

В ріках П.Буг, Інгул, Інгулець, в Бузькому лимані в порівнянні з 1996 роком концентрація основних забруднюючих речовин значно не змінилась. По р. П.Буг від м.Первомайська і до м. Миколаєва вміст БПК, завислих речовин, аміака, мінералізації зменшився в 1.5-2 рази; в 1.5 збільшилась концентрація заліза загального, міді та цинку.

В Бузькому лимані вміст заліза загального, міді, цинку в порівнянні з минулим 1996 роком збільшився від 4 до 12 разів. Особливо це відмічається в районі I причалу морпорту, водозабору ТЕЦ. Після скиду стічних вод з очисних споруд «Миколаївводоканал» у Бузькому лимані збільшується концентрація аміаку в 2 рази та завислих речовин. Нижче м. Миколаєва в районі с. Парутіно в Бузькому лимані зменшився вміст БПК, сульфатів, фосфатів, хлоридів, завислих речовин в 2 рази в порівнянні з 1996 роком при одночасному збільшенні заліза загального в 3 рази, нікелю – 2 рази.

Стан малих річок в Миколаївській області такий: в р. Кодима, р. Синюха (Первомайській район) спостерігалось зменшення мінералізації, завислих речовин, БПК в 1.5 – 3.5 рази та збільшення в 1.5 рази вмісту тяжких металів, аміаку. В р. Мертвовод збільшення концентрації аміаку, фосфатів, мінералізації, в т.ч. хлоридів, сульфатів.

В р. Інгул в районі м. Баштанка в 1.5 – 2 рази збільшилась концентрація завислих речовин мінералізація, БПК, аміаку, фосфатів, нітритів, тяжких металів. Вище заводу ім. 61 Комунара вміст цих інгредіентів зменшується, крім заліза загального.

В р. Інгулець в районі ГНС збільшилась в 0.5-1.5 р. концентрація мінералізації, БПК, аміаку, заліза, сульфатів.

До спецспостережень управління екобезпеки в Миколаївській області відноситься контроль за продувкою Ташлицького водосховища. Вміст основних показників – сухий залишок, сульфати, хлориди в контрольному створі (500 м нижче скиду ) не перевищує ГДК для водойм рибогосподарського призначення.

Як і у попередні роки значну роль у забрудненні річок та лиману відігравала незадовільна робота очисних споруд.

Огляд стану поверхневих вод та спостереження за скидами підприємств, які здійснюють скид в водойми області, підтверджує не тількі істотне значення антропогенного тиску, а також моральний та фізичний знос очисного обладнання, технологій.

В 1997 році, як і в попередні роки, продовжувався спад виробництва в промисловості, а в суднобудівний досяг кризового стану. Нестабільно працювали основні забруднювачи атмосфери – Ольшанський цемзавод, засільський цукровий завод. Таким чином основні виробництва області не мали суттєвого впливу на забруднення атмосфери.

Перевищення нормативів викидів зафіксовано в основному в енергетиці – Миколаївська ТЕЦ, котельня АТ «Ніккож».



2.2.АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
2.2.1. Грунти

Загальний земельний фонд Миколаївської області становить 2458.5 тис.га і представлений в основному родючими грунтами. Серед загальних типів грунтів в області переважають чорноземи звичайні, середньо- і малогумусні на півночі, чорноземи південні малогумусні, каштанові і темно-каштанові, слабо і середньосолонцюваті на крайньому півдні, середньо- і слабозмиті.

Тривале екстенсивне використання чорноземів та інших грунтів, висока розораність їх, широке застосування важкої техніки, незбалансоване внесення добрив спричинили деградацію майже всіх грунтів в області.

На підставі аналізу земельного фонду області за 1993-1998 роки слід визначити, що площа ріллі зменшилась на 0.2 тис.га, скоротились також сіножаті, площа пасовищ збільшилась на 1.0 тис.га в зв’язку з виконанням регіональної програми захисту земель. Дані про земельний фонд області наведені в табл. 2.2.1.1. Землі для несільськогосподарських потреб у постійне та довгострокове використання в 1997 році в області не виділялись із-за високої вартості її та неспроможності населенням придбання землі в користування.

В 1997 році рекультивація земель не проводилась із-за відсутності фінансування (табл.2.2.1.3.). В той же час в області 3048.0 га порушених земель, а підлягають рекультивації 1613.0 га.

Станом на 01.01.98 р. приватизовано 2627.3 тис.га землі, з них колективними сільськогосподарськими акціонерними товариствами 1225.7 тис.га, кооперативами - 0.1 тис.га, акціонерними товариствами 87.7 тис.га. Всього в області налічується 633 колективних сільськогосподарських акціонерних товариства, кооперативів – 18, 4924 фермера, за якими закріплено 115.6 тис.га землі.

Для садових і городних ділянок, а також індівідуального будівництва використовується 115.6 тис.га землі; під приусадібні ділянки виділено 1-8.0 га, гаражі – 0.2 тис.га, сади – 65.0 тис.га, городи – 63.0 тис.га, для випаса худоби – 9.4 тис.га.

Одна з найважливіших задач у охороні земель – захист їх від забруднення і псування, підвищення родючості грунтів за останні десятиріччя вміст гумусу знизився на 0.1%. Якісна характеристика земель Миколаївської області наведена в табл. 2.2.1.2. Вміст гумусу в грунтах області відносно невисокий і складає в основному від 1.5 до 5%. Більш високий вміст гумусу (4-6%) відмічено в грунтах північно-західної частини області, в основному в чорноземах звичайних.

В напрямку південного сходу вміст гумусу в грунтах (чорноземи південні) зменшується і складає 3-4% , а в темнокаштанових грунтах - 1.0-2.0%. В цілому по області грунти з низьким складом гумусу (0-3%) займають близько 400 тис.га. Найбільші площі таких грунтів в Очаківському, Жовтневому, Березанському і Снігурівському районах.

На грунти з середнім і підвищеним вмістом гумусу (4-6%) в цілому по області приходиться близько 990 тис.га, або 70% ріллі.

Інформація щодо відведення земель під несільськогосподарські потреби наведені в табл. 2.2.1.4. В 1993 році в постійне користування було відведено в декілька разів більше земель ніж в 1994-1997 роках, тому що, на той час землі відводились під забудову міст Вознесенська і Южноукраїнська.

За останні роки різко знизилось внесення в грунт як органічних так і мінеральних добрив (табл.2.2.1.5.). В 1997 році по області в середньому внесено органічних – 0.4 тонн на 1 га ріллі, мінеральних – 0.006 тонн на 1 га ріллі, що призвело не тільки до недобору врожаю, але й до деградації грунтового покриву, і в першу чергу, до помітного зниження в грунтах гумусу. Так, по Степу щорічні втрати гумусу складають 0.5-0.6 т/га. Для бездефіцитного балансу гумусу в грунті науково обгрунтована норма внесення органічних добрив для богарних грунтів нашої області 8-10т/га, а на зрошенні – 18-20 т/га.

Крім недостатнього внесення органічних добрив та їх якісних характеристик і зберігання, причинами зниження родючості грунтів є: низький процент багаторічних трав в структурі посівних площ, порушення ведення науково-обгрунтованого засобу господарювання, недостатнє проведення протиерозійних і грунтозахисних заходів, що особливо важливо, оскільки 40% сільгоспугідь області терплять від водної ерозії.

На протязі останніх років спостерігається тенденція скорочення застосування пестицидів в області, причиною якої являється дорожнеча хімічних та біологічних препаратів і економічна неспроможність господарств в їх придбанні.

Облік використання пестицидів в 1997 році Миколаївською обласною станцією захисту рослин не здійснювався в зв’язку з обмеженим фінансуванням.


Табл. .2..1.1. Земельний фонд




Основні види угідь


1993

1994

1995

1996

1997

тис.га

%

тис.га

%

тис.га

%

тис.га

%

тис.га

%

Всього земель

в т.ч.:


2458,5

100

2458,5

100

2458,5

100

2458,5

100

2458,5

100

сільськогосподарських угідь

2023,5

82,3

2018,1

82,0

2020,6

82,2

2019,2

82,1

2019,2

82,1

з них ріллі

1700,4

69,2

1700,1

69,2

1703,1

69,3

1702,6

69,3

1702,4

69,2

багаторічних насаджень

43,0

1,7

42,1

1,7

41,6

1,7

40,7

1,7

40,1

1,6

сінокосів

6,0

0,2

5,5

0,2

5,1

0,2

5,1

0,2

4,9

0,2

пасовищ

274,1

11,1

270,4

10,9

270,8

11,0

270,8

11,0

271,8

11,1

під виробничими будівлями і дворами

40,4

1,6

30,0

1,2

30,6

1,2

30,1

1,2

29,8

1,2

під господарськими шляхами

18,8

0,8

18,7

0,8

18,2

0,7

18,1

0,7

18,1

0,7

землі, що перебувають у стані відновлення родючості

0,1

-

0,1

-

0,2

-

1,4

-

0,5

-

лісів та інших лісовкритих площ

116,2

4,7

119,4

4,9

119,7

4,9

118,9

4,8

118,9

4,8

під водою

128,4

5,2

128,5

5,2

127,9

5,2

127,7

5,2

127,7

5,2

боліт

19,4

0,8

20,4

0,8

20,6

0,8

21,1

0,9

21,0

0,9

торфорозробок

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

відкритих розробок, кар`єрів

3,3

0,1

3,3

0,1

3,2

0,1

3,1

0,1

3,2

0,1

інших земель

435,0

17,6

440,4

17,9

437,9

17,8

439,3

17,9

439,3

17,8
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка