Про ефективність впровадження інформаційних технологій в господарське судочинство



Дата конвертації13.12.2016
Розмір69.3 Kb.
Коваленко О.В., голова господарського суду Сумської області
Про ефективність впровадження інформаційних технологій в господарське судочинство.
Інформаційні технології відіграють важливу роль в роботі господарських судів. Саме за пропозицією Вищого арбітражного суду України у 1999 році почалось створення єдиної комп'ютерної мережі арбітражних судів, яка на сьогодні реалізувалась в автоматизовану систему документообігу в судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

Це обумовлено потребою в максимальній оперативності господарського процесу, бо гальмування економічних відносин здатне зашкодити не лише сторонам по справі, але і суспільству в цілому.

Сьогодні впровадження інформаційних технологій в судочинство має наступні цілі:


  • полегшити доступ до правосуддя;

  • спростити виконання робочих процесів;

  • оптимізувати здійснення управління;

  • зменшити витрати на здійснення судочинства;

  • забезпечити прозорість судового процесу.

Інноваційне використання технологій передбачено стратегічним планом розвитку судової влади України на 2013-2015 роки.

Протягом останнього часу впровадження інформаційних технологій в судочинстві та судовому управління відбувається значними темпами. Удосконалено роботу Єдиного державного реєстру судових рішень, введені в дію автоматизовані системи документообігу судів, зі здійсненням автоматичного розподілу судових справ, передбачено доступ суддів до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Протягом останнього часу процесуальними кодексами закріплено можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачено офіційне оприлюднення оголошень у провадженні у справі про банкрутство на веб-сайті Вищого господарського суду України, планується запровадити обмін електронними документами між судом та учасниками процесу.

Наскрізний перелік цих нововведень створює враження швидких темпів інформатизації судочинства, проте реально досягнуті, а не задекларовані результати в цій галузі є значно скромнішими.

Розглянемо стан впровадження окремих проектів.

Єдиний державний реєстру судових рішень працює досить стабільно та налічує більше 24 млн. документів [1].

Він виконує функцію надання доступу до судових рішень, але не став ефективним інструментом доступу для учасників судового розгляду. Для цього реєстру не вистачає оперативності розміщення судових рішень. У Порядку ведення Єдиного реєстру судових рішень передбачено обов'язок судів надсилати електронні копії рішень не пізніше дня після ухвалення [2]. Переважно судами ці терміни дотримуються, але строк обробки адміністратором реєстру взагалі не передбачено. На сьогодні в Єдиному реєстрі судові рішення з’являються через 10-15 днів.

Серед позитивних нововведень роботи Єдиного державного реєстру судових рішень можна відзначити наявність з червня 2012 року посилань на інформаційно-правову електронну базу в тексті судових рішень. Перехід за гіперпосиланням дозволяє відкрити відповідний законодавчий акт на вказаних статті чи пункті в редакції, що чинна на момент ухвалення судового рішення.

Серед недоліків реєстру, крім затримок у внесені документів, можна відзначити відсутність інформації про оскарження судових рішень та можливості переходу на пов’язані судові рішення судів інших інстанцій.

Безумовно позитивним нововведенням стало надання суддям безперешкодного доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців,що дозволяло отримувати актуальну та достовірну інформацію необхідну для розгляду судових справ. Проте, після централізованої заміни індивідуальних ключів електронних цифрових підписів суддів, питання їх сумісності з програмним забезпеченням реєстру не вирішено протягом півроку, а законне право суддів на доступ до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не дотримується.

З 04 липня 2012 року до Господарського процесуального кодексу України [3] введено норму, якою врегульовані питання організації судового засідання в режимі відеоконференції. Але в судах не створені ні технічні, ні організаційні можливості для проведення засідань в такому форматі. Не надано відповідного обладнання, не підготовлені методичні рекомендації для проведення таких засідань, хоча за логікою впровадження нововведень, це мало бути зроблено в перше чергу, до закріплення нової форми судового засідання в ГПК України.


Редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка набрала чинності з 1 січня 2013 року [4], запроваджено порядок офіційного оприлюднення оголошень у провадженні у справі про банкрутство на веб-сайті Вищого господарського суду України. Проте запровадження цього порядку відкладено аж на два роки. А запроваджена система автоматичного розподілу арбітражних керуючих викликає справедливі нарікання на якість наповнення реєстру та достовірність його даних.


Багато питань, пов’язаних з використанням інформаційних технологій, стосуються організації документообігу суду. Це висуває вимоги до Інструкції з діловодства та передбачає необхідність постійної оперативної підтримки її актуального стану.

Спільною рисою для всіх нововведень в галузі інформаційних технологій, які здійснюються в органах судочинства, в тому числі в системі господарських судів України, є впровадження недопрацьованого програмного продукту, відсутність методичного забезпечення та завчасного нормативного регулювання.

Яскравим прикладом є впровадження новел Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Положення про автоматизовану систему добору арбітражних керуючих було затверджене за три дні [5], а актуальна версія програми «Документообіг спеціалізованих судів» надана за кілька годин до дня набрання чинності законом. Після чого як Положення так і відповідний функціонал програми почали доопрацьовуватись.

Методичні рекомендації з організації судового засідання в режимі відеоконференції не розроблені досьогодні.

Така практика негативно позначається на ефективності впровадження інформаційних технологій.

Очевидно, що для успіху інноваційного використання технологій необхідно спочатку створити матеріальні умови, перевірити наявність необхідних технічних засобів для роботи, потім забезпечити нормативне регулювання (наприклад затвердження відповідного положення), розробити методичні рекомендації, провести навчання персоналу, надати програмний продукт з можливістю його тестування. На практиці ж як матеріальне так і організаційне забезпечення інформатизації судового процесу значно відстають від задекларованих цілей.

Цей досвід має бути врахований у майбутньому. Серед найближчих перспектив: можливість сплати судового збору в електронно-довідкових кіосках судів, отримання від сторін та надсилання їм документів по справі в електронному вигляді, що має забезпечити значну економію коштів на розвиток інформаційної інфраструктури судів, оплату поштових відправлень сторонам процесу, витрат на закупівлю паперу, картриджів, комп’ютерного обладнання та іншої оргтехніки. В цьому напрямку доцільно використати ресурс Єдиної бази даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб’єктів владних повноважень. Надсилання електронних копій документів учасникам процесу, які є суб’єктами владних повноважень, не вимагає від держави значних витрат (єдина база вже існує), а забезпечить швидкий та відчутний економічний ефект.

Подальше впровадження інформаційних технологій – єдиний можливий напрямок розвитку судочинства, проте на цьому шляху важливо забезпечити технічну відповідність обладнання, професійну підготовку користувачів, відповідність технічних нововведень типовим нормативам, одночасність та одноманітність запроваджених змін в усіх судах.
Список використаних джерел:

1. Богданов Л. «Взаємозв’язок інформаційних технологій та змін в судовому процесі і свідомості людей». Виступ на першій міжнародній  конференції з судового адміністрування «Інноваційні підходи в судовому адмініструванні» К.: 2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://conference.court.gov.ua/ua/49/ses-ya-5


2. Порядок ведення Єдиного реєстру судових рішень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року N 740 (з наступними змінами) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/740-2006-%D0%BF

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» від 4 липня 2012 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5041-17


4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12

5. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство затверджене постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 1 [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.court.gov.ua/userfiles/polozhennya(1).doc


Голова господарського суду

Сумської області Коваленко О.В.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка