Прийнята на засіданні Ради козацьких отаманів України 28 січня 2012 року, м. Київ



Скачати 125.5 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір125.5 Kb.


Додаток 2

до Положення про Раду козацьких отаманів України
Громадсько-політична ПРОГРАМА

діяльності українського козацтва
(основи діяльності ради козацьких отаманів україни)

(Прийнята на засіданні Ради козацьких отаманів України 28 січня 2012 року, м. Київ)





  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Українське Козацтво – це дисциплінована організація українського етнічного народу (нації), споконвічна форма його самоорганізації та самозахисту


в лихоліття на засадах стародавнього Звичаю як ідеологічно-правова система – основи Народного Національного Звичаєвого Ладу та народної держави.

Українське Козацтво – суспільна формація, яка історично склалася на традиціях Запорозької Січі – козацької республіки, створеної військовим духовно-лицарським орденом (Лицарство Запорозьке Низове). У періоди національно-визвольних війн Запорозьке Козацтво завжди ставало на захист національних прав і свобод українського народу, що споконвіку базувалися на Звичаї та Звичаєвому Праві і які стали джерелом формування сучасної Української державності.

Агресивні імперії, які протягом багатьох століть хотіли володіти багатствами української землі, у першу чергу намагалися зліквідувати Запорозьку Січ і все Українське Козацтво.

До лютневої революції 1917 р. на всій території Росії козаки мали статус окремого військово-соціального стану місцевого населення, з того часу в Росії козацький стан був скасований, а у відродженій Українській Народній Республіці козацький стан став окремим видом громадянства. В Україні було створено Вільне Козацтво, а у 1918 р. – Українське Козацтво за прикладом Кубанського Козацтва.

Українське Козацтво будувалося державна інституція, як іррегулярні військові формування територіальної самооборони та як регулярне козацьке військо. Зокрема, функції державної інституції виконувала Генеральна Козацька Ра­да, що офіційно діяла як державний виконавчий орган Української Держави. До іррегулярних військових формувань відносилися козацькі загони Українського Вільного Козацтва, а за принципами «регулярного козацького війська» від початку формувалися військові частини Українських армій того часу.

З приходом до влади в Україні гетьмана Павла Скоропадського почала реалізовуватися концепція розбудови Української Держави 1918 р. на козацько-гетьманських засадах, яка мала ідеологічне підґрунтя і реальну політичну організацію. Генеральна Козацька Рада розпочала діяльність як державний виконавчий орган Української Держави.

У червні 1918 р. гетьман видав наказ про організацію козацтва як окремого напіввійськового стану.

У липні 1918 р. було видано «Статут українських козаків», який складався з трьох частин. У першій були сформульовані національно-державні принципи козацького руху в Україні, другу становив «Статут Організації Козацьких Громад» і третя мала назву «Як заснувати козацьку просвіту».

10 серпня 1918 р. був затверджений Закон “Про відновлення українського козацтва”.

У вересні 1918 р. був розроблений проект Статуту про Українське Козацьке Військо.

Гетьманським універсалом від 16 жовтня 1918 р. було відновлено Українське Козацтво, яке отримало всі права й вольності, скасовані раніше маніфестами цариці Катерини II в 1774-1778 рр. Козацтво як стан було затверджено назавжди. Україна була поділена на 8 кошових козацьких округів, кіш на 12 полкових округів, полк на 6 сотенних округів, які очолювали, відповідно, кошові, полкові та сотенні отамани.

На кінець жовтня 1918 р. всі створені козацькі інституції вже працювали, а до середини листопада 1918 р. за військовими реєстрами Генерального писаря рахувалося більш як сто тисяч козачих сімей, не рахуючи тих, які з кожним днем вписувалися до козацтва у великій кількості.

6 листопада 1918 р. відповідно до Закону “Про відновлення українського козацтва” гетьман видав наказ про призначення Президії Генеральної Козацької Ради, до складу якої «увійшли як генеральні старшини з правом рішучого голосу Микола Устимович, військовий старшина Іван Полтавець-Остряниця, військовий старшина Ничипор Блаватний, військовий старшина Олександр Удовиченко, генеральний хорунжий Лібов, полковник Лукашевич, полковник Володимир Сахно-Устимович, Сергій Маркотун». Для проведення в життя гетьманських наказів і постанов Президії при ній утворювалися канцелярія, чотири відділи і Братство. В управління канцелярією за наказом гетьмана вступав його генеральний писар військовий старшина І.Полтавець-Остряниця.

Кошовими отаманами стали: київського коша – полковник Юрій Глібовський, полтавського – полковник Козинець, чернігівського – генерал Нагорський, волинського – полковник Петро Борковський, слобідського – полковник Іван Омелянович-Павленко, запорожського – генерал Михайло Омелянович-Павленко, новозапорожського – полковник Микола Гоголь-Яновський, подільського – генерал Віктор Сокира-Яхонтов. Крім територіальної військової організації козацтва гетьманський уряд вдався до утворення окремих військово-козацьких з’єднань.

На 20 грудня 1919 р. Козацькою Радою було призначено з’їзд «Великої Військової Козацької Ради» для обговорення та створення законів та положень про внутрішнє військове та адміністративне урядування Українського Козацтва, а також про формування козацьких полків та умови служби в них козаків. Але повстання, яке вибухнуло у грудні 1918 р. під проводом Директорії, не дозволило Козацькій раді закінчити розпочатої праці по створенню та організації Українського Національного Козацького Війська.

Генеральна Козацька Рада видала відозву до всіх козацьких військ з вимогою припинити міжусобну боротьбу та полагодити справу мирним шляхом. Відозва була оголошена за підписом усієї Генеральної старшини та кошових отаманів. У цій боротьбі козацтво стало на бік охорони ладу та спокою на місцях.

Але з упадком Гетьманської влади Українське Козацтво розпорошилося по Україні та за її межами. З вересня 1920 р. у м. Берліні розпочала свою діяльність закордонна організаційна група Українського Національного Вільнокозацького Товариства на чолі з Іваном Полтавцем-Остряницею, на базі якої у січні 1923 р. було створено Українське національне козацьке Товариство (УНАКОТО чи УНКТ), яке з 1936 року стало називатися Український Народний Козачий Рух чи по іншому Українське Вільне Козацтво (УВК УНАКОР). У березні 1945 р. військові формування УВК увійшли до складу Української Національної Армії і їх базі почала формуватися 2-га Українська дивізія УНА, командиром якої був призначений полковник Петро Дяченко. З 1947 р. і до нашого часу УВК існує як Українське Вільне Козацтво (УВК), або скорочено: Українське Козацтво (УК).

В сучасній самостійній українській державі – Україна українці складають український народ (націю), є корінним народом України і титульною нацією, тобто такою, яка дала цій державі свою назву. Статус українського народу в Україні підтверджено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ратифікованим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 р. № 2148-VIII) і Конституцією України (1996 р.).

До нашого часу, не зважаючи на тривалий процес розкозачення
і денаціоналізації українців, живий ланцюг спадковості Українського Козацтва ніколи не переривався.

У наш час козак в Україні – це українець по крові, без різниці віросповідання – представник окремої верстви українського суспільства (кшатрій): воїн, політик, адміністратор, тобто захисник та управитель Українського народу.

У наш час Українське Козацтво являє собою козацький громадський рух,
що об’єднує козацькі організації України та діаспори, які стоять на Звичаї, дотримуються Козацького Звичаєвого Права та охороняють Українську Державу.

У статті 7 Цивільного кодексу України (2003 р.) зазначено «Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм… Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі».


Рада козацьких отаманів України (далі РКОУ) діє в Україні та в діаспорі з серпня 2009 року як незалежний козацький Центр, який на громадському рівні координує і організовує роботу козацьких організацій Українського Козацтва.

У своїй діяльності РКОУ керується Програмними засадами Української козацької ідеї, які були затверджені на її установчому засіданні, а саме:



  1. Єдність козацтва на традиціях Козацького Звичаєвого Права.

  2. Консолідація Українського народу на шляху побудови Української козацької держави.

  3. Захист природного права Українського народу жити на своїй землі
    по-українськи.

  4. Захист національної честі та гідності держави Україна, її територіальної цілісності та недоторканості її кордонів.

  5. Утвердження традиційного сотенно-полкового устрою Українського козацтва як Всеукраїнського козацького руху та створення козацьких поселень.

Окремо було розглянуто питання віри з заключним рішенням: «Український козак – людина глибоко віруюча. Український козак поважає релігійні погляди побратимів і не допустить міжконфесійної ворожнечі в козацькому русі».

Козацькі організації входячи до складу РКОУ не змінюють своїх організаційних структур та підпорядкування. Цей орган створено для того, щоб об’єднати усі діючі козацькі організації в єдину потужну козацьку силу для спільної праці на благо та процвітання України.

Ми наголошуємо: Рада козацьких отаманів України не є ще однією козацькою структурою – це орган для координації спільних дій з метою посилення поваги до Українського Козацтва. До Ради приймаються ті отамани, які виконали затверджені Умови вступу, при цьому отамани всіх рівнів (всеукраїнського, обласного, районного і т. ін.) мають однакові права і відповідальність.


  1. основи діяльності РКОУ


2.1. ДУХОВНІ ЗАСАДИ:

Метою РКОУ є творення з молодих українців лицар­ських кадрів станового козацтва на тра­диційних козацьких засадах, які б пам'ятали про те, що «ми браття ко­зацького роду» та які б в основу своєї діяльности поклали власні сили для зміцнення ідеї Української Самостійної Соборної Держави і для утримання козацьких тра­дицій в справі оборони та боротьби не за владу в Україні,


а за су­веренність і за фізичну й духову волю України та соборне співжиття
і спів­працю українців в Україні та в діаспорі, відкидаючи взаємну внутрішню боротьбу, як найбільше зло і шкідливе явище в житті українсько­го народу, завжди пам'ятаючи про те, що Українського Козацтва є власністю цілої на­ції, а не окремої
її частини, партії чи групи.

Кожен козак сам себе стверджує Воїном, живе у ритмі з Всесвітом, Сонцем, Водою, Землею, має духовні та людські якості: доброти, любові, радості, гармонії, чистоти помислів і думок; творить простір чистоти і любові в собі, в своїй родині, в своїй громаді та державі; думає, розмовляє, співає рідною українською мовою, яка є Джерелом Формування – Реалізації – Матеріалізації успішного Життя.

Козак ставить інтереси козацького братерства вище особистих релігійних поглядів і не допускає міжконфесійної ворожнечі в козацькому русі.
2.2. ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ:

Козак сам іде у владу всіх рівнів або делегує це право більш достойному представнику українського народу, який обирається народом, представляє його інтереси і нікому не делегує свої владні повноваження.

Козак іде у владу через українську політичну організацію.
2.3. СПІВПРАЦЯ З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ та громадськими організаціями:

РКОУ взаємодіє з усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, а також громадськими структурами, які поділяють погляди РКОУ щодо шляхів розвитку козацького руху в Україні.


2.4. ЄКОНОМІЧНА БАЗА:

Козак як представник українського народу (нації) – корінного народу України вільно і самостійно забезпечує свій економічний, соціальний та культурний розвиток.

Козак є власником землі в порядку спадку історичної Батьківщини.

Козак набуває власного багатства лише за рахунок власної праці або артільно шляхом кооперації зусиль рівноправних власників.


2.5. НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ:

2.5.1. Аналітично-інформаційний.

2.5.2. Громадсько-політичний.

2.5.3. Вишкільний.

2.5.4. Просвітницько-виховний.

2.5.5. Збереження національної спадщини.

2.5.6. Соціально-економічний.

2.5.7. Міжнародна співпраця.


2.6. УЧАСТЬ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ:

2.6.1. Вишкіл козацьких організацій (старшин і козаків).

2.6.2. Національно-патріотичне виховання українських дітей і молоді.

2.6.3. Розробка науково-методичних матеріалів з питань Козацького Звичаєвого Права та формування українських козацьких (звичаєвих) громад.

2.6.4. Вшанування українських героїв.

2.6.5. Захист української землі від продажу.

2.6.6. Інформаційно-пропагандиська діяльність.

2.6.7. Культурно-просвітницька діяльність.

2.6.8. Громадсько-політична діяльність.

2.6.9. Видавнича діяльність.

2.6.10. Співпраця з козацькими організаціями в Україні та в діаспорі.

2.6.11. Співпраця з українськими громадським організаціями в Україні та в діаспорі.



  1. ЗАВДАННЯ РКОУ


3.1. ЗАВДАННЯ щодо внутрішнього розвитку:

  • впорядкування Козацького Звичаєвого Права і запровадження його в козацькі товариства для врегулювання і гармонізації внутрішнього життя; впровадження в козацьких організаціях виключно українських козацьких традицій, одностроїв, звань;

  • популяризація (козацька просвіта), як в середовищі українських козаків, так і серед інших українців способу життя за Звичаєм;

  • систематизація заходів козацько-лицарського виховання і вишколу козацької старшини та рядових козаків. Відродження лицарської компоненти українського народу – українського козака – духу воїна – захисника рідного краю, для якого честь і свобода важливіші за гроші й вигоду;

  • запровадження козацького самоврядуванням у місцях компактного проживання українських козаків;

  • розвиток організаційної структури та економічної бази українських козацьких організацій;

  • захист законних інтересів українських козацьких організацій і українських козаків; протидія негативному впливу на Українське Козацтво та його ідею антиукраїнських і антикозацьких організацій;

  • створення українських (козацьких, звичаєвих) громад як об’єднання людей
    у самодостатню живу цілісну систему самоврядування за визначеними спільними цінностями та самозахистом для гармонійного життя;

  • створення поселень українських козаків.


3.2. ЗАВДАННЯ щодо взаємодії з державою:

  • налагодження спільної роботи між РКОУ і Координаційною радою з питань розвитку козацтва в Україні при Кабінеті Міністрів України для вдосконалення нормативно-правової бази розвитку Українського Козацтва;

  • збереження і популяризація історичної та культурної спадщини
    Українського Козацтва;

  • удосконалення системи національно-патріотичного виховання дітей
    і молоді; впровадження в навчальних закладах дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») Українського Козацтва;

  • видання навчально-методичних матеріалів щодо виховання учнів на традиціях Українського Козацтва для використання їх в навчально-виховному процесі навчальних закладів системи загальної середньої освіти;

  • розвиток і популяризація видів спорту, заснованих на українських козацьких традиціях;

  • створення козацьких Центрів фізкультурно-спортивної та туристично-краєзнавчої роботи серед дітей та молоді.


3.3. ЗАВДАННЯ щодо міжнародної співпраці:

  • налагодження спільної роботи між РКОУ і Українською всесвітньою координаційною радою, Світовим Конгресом Українців та іншими організаціями українців у діаспорі;

  • налагодження спільної роботи між РКОУ і Європейською асоціацією історичних стрілецьких братств та Українсько-Американським козацьким братством «Кіш УВК в США»;

  • налагодження спільної роботи з козацькими організаціями Росії, Білорусії та інших країн, які поділяють погляди РКОУ щодо шляхів розвитку козацького руху в Україні.



  1. шляхи розвитку українського козацтва


4.1. Згуртування українських козацьких організацій на базі Ради козацьких отаманів України.

Згуртувавши українські козацькі організації на базі РКОУ, отримаємо з часом представницький координаційний орган всіх впливових українських козацьких організацій.


4.2. РЕОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЕВИХ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
В УКРАЇНСЬКІ (КОЗАЦЬКІ, ЗВИЧАЄВІ) ГРОМАДИ:

Створення на місцевому рівні українських громад, до складу яких мають увійти не тільки козацькі організації, але й будь-які інші об’єднання українців для спільного захисту інтересів всіх членів цієї громади.

Українська громада (община) – територіальне об’єднання українців, яке створюється на території їх проживання з метою організації козацького самоврядування, збереження і розвитку традиційних для Українського Козацтва побуту, господарчого устрою, форм землеробства та землекористування, самобутніх традицій культури, а також з метою захисту прав і законних інтересів українського народу.

Українські громади для забезпечення своєї життєдіяльності будуть мати власні громадські організації, які забезпечуватимуть взаємодію громаді з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, науковими установами, Церквою, військовими комісаріатами, військовими частинами та ін.

Слава Україні!

Слава Українському Козацтву!



Голова Ради козацьких отаманів України Анатолій ГРИВА

Наказний Кошовий отаман УВК

28 січня 2012 року,



м. Київ


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка