Правові засади валютного регулювання § Правовий режим валютних операцій



Скачати 235.44 Kb.
Дата конвертації13.12.2016
Розмір235.44 Kb.
.

Глава 24 ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

§ 1. Правовий режим валютних операцій

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторго­вельні та інші економічні зв'язки із зарубіжними країнами че­рез свої органи та уповноважені нею організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і ва­лютного контролю”, а також іншими актами валютного зако­нодавства.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.
458

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль­ності держави і пов'язані з її роллю в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і викорис­тання необхідних суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валют­ний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються і викорис­товуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб1. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.

Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і контролю” Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валют­ного фонду:

— за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум ви­датків, затверджених Верховною Радою України;

— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком на міжбанківському валютному ринку;

— кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Вер­ховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— інших надходжень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Авто­номної Республіки Крим, виконавчі органи місцевого самовря­дування формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбан­ня іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах зат­верджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших коштів, що передбачені чинним законодавством і виступають розпорядниками коштів цих фондів.

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом прид­бання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на

______________________________



1Див.: Постанови правління Національного банку “Про перерахування ва­лютних коштів, що підлягають продажу в Офіційний валютний резерв” від 14.11,94 р. та “Про надання валютних коштів для продажу в Офіційний ва­лютний резерв Національного банку України” ви 30.01.95 р.
459

міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпоряд­женні.

Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широ­кий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого — різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відноси­ни. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зов­нішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних пе­ревезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні і прове­денні національної валютної політики в зв'язку з утворенням, розподілом і використанням централізованих і децентралізо­ваних валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і ма­ють деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль­ності держави, яка чітко регламентує порядок утворення і ви­користання централізованих і децентралізованих валютних фондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відно­син є здійснювана державою планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що мо­жуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується і зобов'язань, пов'язаних з утворенням і викори­станням валютних фондів;

4) особливість валютних відносин владно-майнового харак­теру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому русі гро­шової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбу­вається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини гро­шових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво;

460


5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінан­сового, але й інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки відзна­чаються особливим об'єктом, методом та принципами право­вого регулювання, а також значимістю для суспільного життя.

Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, пов'язані з утворен­ням, розподілом і використанням валютних фондів. Цей ме­ханізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин як специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою дер­жавою моделлю функціонування національного валютного рин­ку України, формами участі резидентів в іноземних та міжна­родних валютних ринках, участь в яких дозволяється законо­давством України.

З боку держави для регулювання валютних відносин, як і в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне зас­тосування централізованих і імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відноси­ни в цілому регулюються за допомогою усіх трьох засобів пра­вового регулювання (припису; дозволу і заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна виз­начити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адмі­ністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних об­межень може диктуватися економічними або політичними при­чинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валют­ними операціями Національному банку, ліцензуванні валют­них операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини ва­лютного виторгу експортерів Національному банку.
461

Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу і ви­користання іноземних валют як платіжного засобу .

Таким чином, законодавство України встановлює загаль­ний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеже­ному порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повнова­женнями, що з цього випливають, — володіння, користування, розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

1) регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу ка­піталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти, та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано, але не законодавчим органом, а Націо­нальним банком);

3) зосередження валютних операцій в центральних або спе­ціально уповноважених банках;

4) контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні;

5) контроль за створенням та ліквідацією нерезидентів — учасників валютних операцій в країні;

6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку Ук­раїни та резидентів в економіку інших країн;

7) здійснення декларування, попереднього дозволу, конт­ролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних опе­рацій.

Наведені вище валютні обмеження можуть виступати і в ін­ших формах.

Основою правового регулювання валютних відносин є ва­лютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми ма­ють характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки — державно-владний характер, імперативність і категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.



_____________________________________

1Див.: Порядок використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території України, затверджений постановою правління Національного банку України від 19.05.95 р. з доповненями від 26.07.95 р., 04.08.95 р. та 18.07.96 р.

462


Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами і обов'язками, а також об'єктом — валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютно­го регулювання і валютного контролю” до валютних цінностей відносить як валюту України, так і іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:

— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейсь­ких білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними пла­тіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінан­сових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або мо­нетарних металах);

— монетарні метали — золото і метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповно­важені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єк­ти, індивідуальні суб'єкти.

Уповноважений банк — це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцен­зію Національного банку України на здійснення валютних опе­рацій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних операцій мають не всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а лише ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушен­ня валютних правил Національний банк України може позба­вити ці банки ліцензії.


463

В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло дер­жавних органів загальної та спеціальної компетенції.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, зат­верджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовні­шнього державного боргу. Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України складає платіжний баланс Ук­раїни, забезпечує виконання бюджетної і податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того, він забезпечує формування і розпоряджається Державним ва­лютним фондом.

В сфері валютного регулювання широкими повноваження­ми наділений Національний банк України. На нього покладе­но здійснення валютної політики, виходячи з принципів за­гальної економічної політики України. Національний банк кон­тролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операцій на валютно­му ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридич­них і фізичних осіб і вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичен­ня, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, встановлення спо­собів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валют­них цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахунко­вих (клірингових) одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів і документації про валютні операції за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків.

Згідно з статтею 68 Закону України “Про місцеве самовря­дування в Україні” органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.


464

§ 2. Операції з іноземною валютою, що дозволяються законодавством України

Україна приєднується до статті 8 Статуту Міжнародного Валютного Фонду на законних підставах, бо має керований валютний ринок і стабільну національну валюту. Гривня отри­мала міжнародне визнання як конвертована за поточними опе­раціями валюта.

Законодавство дозволяє проведення поточних валютних операцій і операцій з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.

Природно, що держава зацікавлена в тому, щоб якомога краще обслуговувати торговельні поточні експортні операції. Наша країна заохочує вкладення іноземних банків, підприємців у нашу економіку і не заохочує участь наших банків та юридич­них і фізичних осіб у капіталі закордонних фінансово-кредит­них установ.

Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іно­земної валюти від свого імені та за свій рахунок у відповідності з інструкцією Національного банку України1. Згідно з інструк­цією НБУ право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (тобто позицію валютного ризику) — це право уклада­ти угоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Націо­нальний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.

Поточні валютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Без-

_____________________________

1Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на ва­лютному ринку України, затверджений постановою Правління Національ­ного банку України від 03.01.96 р

465


перешкодне ввезення іноземної валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іно­земну валюту з України понад установленого ліміту можливо лише при одержанні довідки з уповноваженого банку.

Національний банк установлює порядок проведення валют­них операцій, що зв'язані з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталі банків за кордоном, але, як правило, уповно­важеним українським банкам, які мають генеральну ліцензію.

Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами рахунків у закордонних філіалах українських уповноважених банків.

Згідно з “Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — рези­дентів і нерезидентів” від 23.09.96 р. № 245 громадяни України та іноземці мають право через українські уповноважені банки переказувати особисті кошти в іноземній валюті за межі Украї­ни за соціальне значущими платежами. А саме:

— при допомозі родичам (чоловікові/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам і братам), які проживають за межами України (тільки з валютного рахунка — якщо родичі постійно проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $2000 на рік; якщо родичі тимчасово проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $4000 на рік);

— при платежах за добровільною сплатою аліментів на ут­римання дітей і непрацездатних батьків (не більше $200 на місяць, з валютного рахунка — не більше $500 на місяць);

— при платежах, пов'язаних зі смертю (допомога родичам на поховання — не більше $500; платежах, пов'язаних зі смер­тю за кордоном фізичної особи-резидента (транспортні витра­ти та витрати на поховання) — до $2000).

Громадяни України та іноземці можуть здійснювати пла­тежі в іноземній валюті на ім'я юридичної особи-нерезидента в таких випадках:

— за лікування, навчання, участь у конференціях, на спла­ту страхових і членських внесків, придбання науково-методич­ної літератури та передплатних видань (без підтверджуючих до­кументів — не більше $200; з підтверджуючими документами — не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000, а на лікування — не більше $10 000; на підставі індивідуальної ліцензії НБУ — не більше $5000);
466

— платежі з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбіт­ражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іно­земних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (без підтверджуючих доку­ментів — до $200; з підтверджуючими документами — не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000).

Окрім цього, можуть переказуватися кошти для здійснення таких платежів у валюті:

— при оплаті фізичною особою товару іноземній фірмі за імпортним контрактом для власного використання (тільки з валютного рахунка, якщо більше $200; на місяць — не більше $1000, на рік — не більше $4000);

— платежі за оформлення документів на працевлаштування за кордоном (без підтверджуючих документів — до $200, з під­тверджуючими документами — не більше $500);

— перерахування власником валютного рахунка коштів в іноземній валюті з цього рахунка при виїзді за кордон на пос­тійне місце проживання. Це не стосується підприємців, які ма­ють право здійснювати перекази коштів в іноземній валюті тільки відповідно до порядку, встановленого для юридичних осіб.

Згідно з новою редакцією розділу Інструкції Національного банку України “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” в установах банків для проведення фізич­ними особами-іноземцями безготівкових розрахунків у грив­нях відкриваються розрахункові рахунки для тих з них:

— шо постійно проживають в Україні (мають посвідку на проживання);

— що проживають в Україні відповідно до відкритої візи строком до 1 року, оплата праці яких згідно з трудовою угодою (контрактом) здійснюється в грошовій одиниці України (за до­відкою організації, установи, посольства, представництва про оплату праці нерезидента);

— що отримали спадщину та успадковані кошти в Україні (за наявності підтверджуючих документів);

— що отримали прибуток внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Фізичні особи-іноземці, як і громадяни України, можуть відкривати і вкладні рахунки в банках України. Це дозволить концентрувати кошти, що можуть бути інвестовані в економіку України згідно з постановою Правління Національного банку


467

від 23.09.96 р., якою затверджений “Порядок купівлі фізични­ми особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському ринку України”.

Режимами рахунків фізичних осіб-іноземців передбачено також право, як і для резидентів, купувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка може бути пе­рерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках, включаючи відсотки з них.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерези­дентів однакові.

Для нерезидентів знято обмеження на можливість конвертувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу “Лоро” за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною осо­бою-нерезидентом внаслідок здійснення експортно-імпортних операцій.

Нерезиденти мають також право купувати валюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залиш­ками коштів на цьому рахунку.

Представництва нерезидентів, що існують в Україні й ма­ють розрахункові рахунки в гривнях в уповноважених банках України, куди надходять кошти від здійснення підприємниць­кої діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з влас­ного валютного рахунка для утримання представництва, сьо­годні мають право:

— отримувати відсотки за залишками коштів на цих рахун­ках;

— купувати іноземну валюту на міжбанківському валютно­му ринку України для її подальшого перерахування на рахунок юридичної особи-нерезидента, яку вони представляють.

Перерахування валюти за межі України громадянами-іно­земцями можливе ще й у випадках, коли це:

— отримані спадкоємні кошти та кошти від реалізації спад­щини та майна, яке належить нерезидентові в Україні;

— прибутки, одержані внаслідок здійснення іноземних інве­стицій в Україну;

— кошти, отримані у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків на залишок коштів на рахун­ку, відкритому в українському банку;

— іноземна валюта, ввезена (переказана) в Україну у вста­новленому чинним законодавством порядку.


468

§ 3. Валютний контроль

Основними функціями валютного контролю, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, є:

контроль за відповідністю валютних операцій чинному за­конодавству, наявністю необхідних ліцензій;

перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті ре­зидентами і нерезидентами;

перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності за опе­раціями резидентів і нерезидентів.

Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України і Національним банком України, який спи­рається на уповноважені банки.

Головним органом, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, є Національний банк України. Контроль за валютними опера­ціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповнова­жені банки, проводять ці банки.

Фінансовий контроль за валютними операціями, які про­водяться резидентами і нерезидентами на території України, здійснює податкова інспекція.

Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон Украї­ни здійснює Міністерство зв'язку України, а за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон — Державний митний комітет України.

Валютному контролю підлягають операції за участю рези­дентів і нерезидентів, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України. Органи, що здійснюють валютний конт­роль, наділені повноваженнями вимагати і одержувати від ре­зидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній ва­люті у межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декла­руванню.

Лібералізація валютного ринку в Україні, зняття валютних обмежень на операції, що зв'язані з рухом капіталу, можливі­стю нерезидентів виходити на валютний ринок України, скасу­вання обов'язкового продажу половини валютних надходжень
469

господарюючими суб'єктами вимагає посиленого контролю за дотриманням приписів, які містяться у Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і ва­лютного контролю”, в Указах Президента України “Про вдос­коналення валютного регулювання” 1994 р. та “Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нере­зидентів)”, “Про припинення здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг на території України за готівкову іноземну ва­люту” та нормативних актах Національного банку України.

Виконуючи програму економічних реформ Президента Ук­раїни, Національний банк України здійснює курс на забезпе­чення поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України. В листопаді 1994 року в Україні резиденти отримали доступ на біржу для закупівлі валюти з метою переказу за кор­дон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від інозем­них інвестицій в Україну. В першому кварталі 1995 року упов­новажені банки одержали право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України операції з купівлі-продажу доларів США, німецької марки, російських та білоруських рублів.

В 1995 році уповноважені банки одержали дозвіл купувати безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію готівки в обмінних пунктах.

З метою подальшої лібералізації валютного ринку та залу­чення додаткових валютних коштів резидентів і нерезидентів, виконуючи Указ Президента України “Про відкриття анонім­них валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), постановою Правління Національного банку України від 16.08.95 р. було затверджено порядок відкриття і функціону­вання анонімних валютних рахунків фізичних осіб та встанов­лені обмеження щодо максимальної суми готівкової іноземної валюти, яку можна одноразово внести на цей рахунок. Це по­винно сприяти перешкоді відмивання “брудних” грошей.

З 1 серпня 1995 р. Національний банк України заборонив використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу за товари та послуги. В Україні оплата праці резидентів здійснюється тільки у національній валюті або безготівковій формі.

Здійснюючи валютний контроль, Національний банк Ук­раїни проводить перереєстрацію раніше виданих ліцензій на право торгівлі та надання послуг за іноземну валюту. Разом
470

з іншими контролюючими органами країни Національний банк України систематично перевіряє установи торгівлі та послуги з іноземною готівкою.

Національний банк поглибив валютний контроль під час проведення грошової реформи. Перевіряючи роботу пунктів обміну іноземної валюти, Національний банк розірвав агентські угоди та анулював дозволи на право здійснення валютно-об­мінних операцій у багатьох юридичних осіб, відкликав ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями у кількох банківських установ, наклав штрафи на уповноважені банки, які не виконали функцій агентів валютного контролю на суму понад 200 тисяч гривень.

Національний банк постійно інформує державні органи для того, щоб вони посилювали контроль шляхом узагальнення та аналізу стану розрахунків за зовнішньо-економічними опера­ціями резидентів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів та Національного банку України від 26.12.95 р. “Про заходи щодо забезпечення валютного контролю”.

Національний банк інформує Міністерство зовнішніх еко­номічних зв'язків і торгівлі щодо обсягів надходження валют­них коштів, одержаних від здійснення експорту товарів та об­сягів перерахованих коштів за імпортними операціями, повер­нених з порушенням встановлених законодавством термінів;

обсягів інвестицій у грошовій формі за межі України, які дек­ларувалися в Національному банку.

Головна Державна Податкова адміністрація інформується щодо порушень резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків у іноземній валюті під час здійснення ек­спортних операцій та термінів надходження продукції за імпор­тними операціями після здійснення платежів та переліку підприємств, які отримали дозвіл на відкриття рахунків у іно­земних банках.

§ 4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Порушення норм валютного законодавства може потягну­ти за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України. Од­нак ряд порушень визначений в Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного


471

контролю” і за своїм змістом вказані в ньому санкції є захода­ми фінансового впливу на порушників правил валютних опе­рацій.

Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінан­сових установ, резидентів і нерезидентів передбачені валют­ним законодавством. До них, зокрема, належать:

— пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо;

— здійснення валютних операцій без генеральної чи інди­відуальної ліцензії Національного банку України;

— незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам;

— невиконання уповноваженими банками доручень рези­дентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти;

— невиконання резидентами встановлених вимог до про­дажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки;

— невиконання уповноваженими банками функцій валют­ного контролю;

— несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.

За вказані вище порушення передбачені такі санкції:

— штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінно­стей, на суму яких відбулось порушення;

штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України;

— пеня;


— позбавлення ліцензії Національного банку України;

— виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Конкретні види правопорушень та відповідальність за них передбачені в декреті Кабінету Міністрів України “Про систе­му валютного регулювання і валютного контролю” (ст. 16), За­коні України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та в інших актах. До їх числа, зокрема, можна віднести:

— здійснення операцій з валютними цінностями без отри­мання генеральної ліцензії Національного банку України, що тягне за собою штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) вка­заних валютних цінностей, перерахованій в валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здій-


472

снення таких операцій, з виключенням банку з Республікансь­кої книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових ус­танов або без такого виключення;

— здійснення операцій з валютними цінностями, що вима­гають одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, без отримання такої ліцензії тягне за собою штраф в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перера­хованій в валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

— несвоєчасне подання, приховування чи перекручення звітності про валютні операції тягне за собою штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України;

— невиконання резидентами вимог по декларуванню ва­лютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України, тягне за собою штраф в сумі, шо встановлюється На­ціональним банком України;

— інші порушення.

Санкції, передбачені Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, застосовуються Національним банком України і за його визна­ченням підпорядкованими йому установами. Оскарження дій з накладенням стягнень проводиться в судовому порядку.

Кримінальна відповідальність є найтяжчим видом юридич­ної відповідальності суб'єктів валютних відносин. Відповідно до ст. 80 Кримінального кодексу України таку відповідальність тягнуть дії, пов'язані з незаконним скуповуванням, продажем, обміном, використанням валютних цінностей як засобу плате­жу, або як застави, вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, а також вчи­нення цих дій у значних розмірах. При цьому незаконною опе­рацією з валютними цінностями визнається операція, якщо вартість предмета цієї операції перевищує двадцять мінімаль­них розмірів заробітної плати.

Крім того, ст. 80 Кримінального кодексу України передба­чена кримінальна відповідальність за відкриття або викорис­тання за межами України валютних рахунків підприємств, ус­танов та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України, чи за їх дорученням іншими особа­ми або особами, які займаються підприємницькою діяльністю,
473

незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування валютної виручки.

Відповідно до ст. 162 Кодексу про адміністративні право­порушення України переслідуються за законом дії з незакон­ного скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вартість пред­мета незаконної операції не перевищує двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Як формується Державний валютний фонд?

2. Що таке валютні відносини?

3. В чому полягає сутність валютного режиму?

4. Що таке валюта?

5. Які органи беруть участь у формуванні і реалізації валют­ної політики?

6. Які операції з іноземною валютою можуть здійснювати резиденти — юридичні особи?

7. Які операції з іноземною валютою дозволено здійснюва­ти фізичними особам — резидентам і нерезидентам?

8. Які органи держави здійснюють валютний контроль і в чому він полягає?



9. Яка відповідальність існує за порушення валютного за­конодавства?


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка