Правові засади грошового обігу І розрахунків §



Сторінка1/3
Дата конвертації08.05.2016
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3
Глава 23 ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОШОВОГО ОБІГУ І РОЗРАХУНКІВ

§ 1. Правове регулювання грошового обігу в Україні

Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавче регулює грошо­вий обіг.

У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на її території:

— найменування національної грошової одиниці;

— види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилу­чення з обігу;

— встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків:

— порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус націо­нальної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено на Раду Національного банку.

419
Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України — забезпечення стабільності гро­шової одиниці України.

Грошовою одиницею України, як це і встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни складають грошову систему України.

Указом Президента України грошову реформу в Україні проведено з метою сприяння проведенню радикальних ринко­вих реформ і забезпечення економіки національного валютою і введено в обіг визначену Конституцією національну валюту — гривню. Грошова реформа в незалежній Україні не ставила за мету когось ошукати. З 2 вересня по 16 вересня 1996 року тим­часова національна валюта — карбованці — вільно обмінюва­лася населенню на гривні. Суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів — зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. В цей період комерційні банки приймали від населення українські карбованці готівкою на вкла­ди та розрахункові рахунки без будь-яких обмежень за встанов­леним курсом обміну: 1 гривня за 100 000 карбованців. Обмін карбованців на гривні проводився без стягнення плати.

Органам виконавчої влади, юридичним особам і усім суб'єк­там господарювання всіх форм власності до 2 вересня 1996 року були перераховані у гривні суми карбованців без будь-яких об­межень, вилучень і конфіскації. Це стосувалося цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, усіх видів зао­щаджень населення на депозитних та інших рахунках, у депо­зитних сертифікатах, страхових полісах, акціях, приватизацій­них паперах.

Наявність у касах юридичних осіб залишків українським карбованців підлягала здачі 2 вересня до 17 години за місцевим часом в обслуговуючі установи банків.

Оскільки не всі громадяни мали змогу з різних причин об­міняти карбованці на гривні, держава кілька разів подовжува­ла термін обміну. Останнім строком обміну було оголошене 18 липня 1997 року.

Таких умов проведення грошових реформ в історії Україна ще не було. На території бувшого СРСР, до складу якого вхо­дила Україна, провадилися грошові реформи, але вони завжди мали конфіскаційний характер.

420

Перша грошова реформа була проведена у 1922-1924 рр. За декретом РНК від 3 листопада 1921 р. 1 крб. зразка 1922 р. дорівнював 10 тисячам у старому обчисленні, а за декретом РНК від 24 жовтня 1922 р. кожний новий карбованець дорів­нював 100 старим або 1 млн грошових знаків попередніх ви­пусків (на території України в той час “ходили” 340 видів гро­шових знаків).



5 лютого 1924 р. декретом ЦБК та РНК СРСР для розміну банківських білетів — червінців було дозволено випуск в обіг казначейських білетів вартістю 1, 3, 5 крб. золотом. Емісію ра­дянських знаків було припинено. Вони викуповувалися таким чином: 1 крб. у золотому обчисленні за 50 тис. крб. зразка 1923 року або за 50 млрд грошових знаків, що ще знаходилися в обігу.

З 1924 р. заборонялося використовувати казначейську емі­сію для покриття бюджетного дефіциту.

Друга грошова реформа була проведена в 1947 р. Готівка обмінювалася з розрахунку 10 старих карбованців за 1 новий. Вклади в ощадкасах і державному банку обмінювалися: на суму до 3 тис. — карбованець за карбованець; від 3 до 10 тисяч — за З старих карбованця 2 нових; понад 10 тис. — за 2 старих 1 новий.

Облігації державних позик, які були випущені до 1946 року, а також посвідчення за спеціальними вкладами (на ці вклади були зараховані суми грошової компенсації за невикористані за час війни відпустки робітників і службовців) були обмінені на облігації Державної позики 1948 р. з розрахунку 3:1.

Кошти державних підприємств і організацій, які знаходи­лися на рахунках в банках, збереглися без змін, а кошти коопе­ративів і колгоспів в банках переоцінилися v співвідношенні 5:4.

Постановою РМ СРСР та ЦК ВКП(б) від 14 грудня 1947 р., на підставі якої і проводилася друга грошова реформа в СРСР, було змінено назву банківських білетів, які почали випускатися не в червінцях, а в рублях.

З 1 січня 1961 р. постановою Верховної Ради СРСР у 4,45 рази було підвищено масштаб цін (тобто вагова кількість мета­лу, яка прийнята в країні за грошову одиницю і за допомогою якої вимірюються ціни товарів) і за волюнтаристським рішен­ням уряду було змінено рівень цін на товари, перераховано всі заробітки трудящих, заощадження громадян і кошти на рахун-
421

ках юридичних осіб з розрахунку 1:10 (але офіційна зміна мас­штабу цін повинна була привести до такої ж зміни рівня цін, тобто вони повинні були змінитися не 1:10, а 1:4,45), оскільки вартісне співвідношення між золотом і виробленими товарами (за нормальним станом економіки країни) визначається кіль­кістю суспільне необхідної праці, витраченої на виробництво золота і товарів. Потерпіло віл такої реформи в основному на­селення.

Указом Президента України зараз введено в обіг банкнота вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1,2, 5, 10, 25 та 50 копійок.

Національний банк України визначає офіційний валютній (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) кур­су Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українською карбованця на гривню. Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року і встановлюється він Національним банком. Офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється

Курс гривні відносно іноземних валют підтримується Національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.

Право встановлювати умови та порядок конвертації гриві на іноземну валюту належить Національному банку України

Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:

виготовляє і зберігає банкноти і монети;

створює резервні фонди банкнот і монет;

встановлює номінали, системи захисту, платіжних ознак дизайну грошових знаків;

встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет;

встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення і інкасації готівки;

визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків паперових банкнот і металевих монет. Загальна сума введених


422

в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його пасив.

Виключне право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу і вилучення з обігу належить Національно­му банку України.

Купівля-продаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб'єктів господарювання орга­нізується також Національним банком.

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймають­ся і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національ­ним банком і комерційними банками, але банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а та­кож такі, що стали недійсними, банкноти і монети.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності гро­шової одиниці України в розпорядженні Національного банку України є золотовалютний резерв, куди включаються: моне­тарне золото; спеціальні права позичання; резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні па­пери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті'.

Таким чином, готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти Національного банку. Слід відзначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів зв'язані. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як гот­івку, так і кошти на рахунках, у вкладах юридичних осіб і гро­мадян.

Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг шляхом установлення певних нормативів, як і вимагає наше законодавство, шляхом проведення облікової політики (між іншим, після проведення грошової реформи облікова ставка НБУ систематично знижується і зараз становить 16 %), опе­рацій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи позички в кре­дитних установах, господарюючі суб'єкти за їх рахунок сплачу­ють зарплату і цим перетворюють їх у готівку. Зобов'язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов'язко-


_______________

1Див.: Закон України “Про Національний банк України”

423


вих резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні.

Національний банк України сформулював основні завдан­ня установ банку в роботі з готівкою:

безумовне виконання законів, указів Президента, норма­тивних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу;

прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровад­ження нових форм безготівкових розрахунків;

обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу готівки'.

Виходячи із змісту Законів України “Про банки і банківсь­ку діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про підприємства” та нормативних актів Національного банку Ук­раїни можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційно-правових форм, повинні зберігати свої кошти в установах банків, повинні проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з інши­ми підприємствами у безготівковому порядку через установи банків; можуть мати в касі готівку в межах ліміту, який вста­новлюється установами банків за погодженням з керівництвом цього підприємства, а кошти, що перевищують ліміт залишку готівки в касі, зобов'язані здати в банк; в касі власники ра­хунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для цілей, які визначені правилами Національного банку України.



§ 2. Контроль Національного банку України за веденням касових операцій

Згідно з діючим законодавством всі юридичні особи усіх форм власності і видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Кожна держава прагне до максимального скорочення обігу готівки. Не тільки юридичні особи, підприємці, але й громадяни зберігають свої кошти на


_________________

1Див.: Главу 1 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установа­ми банків України, затверджену постановою Правління НБУ № 149 від 20.06.1995 р.

424


рахунках у банках, користуючись кредитними картками, вжи­ваючи готівку лише для зовсім дрібних розрахунків.

Це дуже зручно для населення, полегшує контроль за гро­шовим обігом, до якоїсь міри позбавляє державу необхідності друкувати зайві гроші. Але все це можна робити за умов існу­вання стабільної національної валюти, якої поки що молода держава не має, тому вимушена проводити жорстку регламен­тацію касових операцій.

Порядок ведення касових операцій державними, коопера­тивними, орендними, колективними, спільними, громадськи­ми та іншими підприємствами, об'єднаннями, організаціями та установами незалежно від форми власності та виду діяль­ності, а також особами, як є суб'єктами підприємницької діяль­ності і мають розрахунковий рахунок у банку, регулюється пра­вилами Національного банку України.

Всі розрахунки в господарському обороті України суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у безготівковому по­рядку через комерційні банки. Регулювання готівкових розра­хунків входить до повноважень Національного банку України. Особливе місце серед актів, якими регулюються розрахунки готівкою, є Порядок ведення касових операцій'.

Приписи, шо містяться у цьому нормативному акті, роз­повсюджуються на всіх клієнтів комерційних банків. Національ­ний банк згідно з Законом “Про банки і банківську діяльність” та своїм Статутом установлює ознаки і порядок платіжності грошових знаків.

Готівка в установах банків може бути одержана підприєм­ствами для розрахунків з населенням для оплати праці, грошових виплат та заохочень, інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, які направлені на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відряджен­ня, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, тваринницької та рослинницької сировини, дико­ростучих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури, брухту, страхові відшкодування ломбардами, що здійснюють виключно ломбардні операції.


___________________

1Див.: Інструкція “Про порядок ведення касових операцій у народному гос­подарстві України”, затверджена постановою правління НБУ № 21 від 20.06.1995 р.

425


Кошти, що одержують підприємства і організації на випла­ту зарплати і стипендій, зберігаються в касах протягом 3 робо­чих днів, сільськогосподарських і залізничних підприємств — 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.

Після закінчення цих термінів кошти повертаються в уста­нову банку. Підприємства, які мають грошовий виторг, можуть затримувати у своїх касах готівку для оплати праці не більше З робочих днів, включаючи термін виплати зарплати, сільсько­господарські підприємства — 5 робочих днів.

Підприємствам зв'язку дозволяється виплачувати зарплату своїм працівникам з поточних касових надходжень.

Видача готівки підприємствам на заробітну плату, стипендії і грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється установами банків в строки, встановлені відповідно до колек­тивних договорів, постанов уряду, розпоряджень центральних органів виконавчої влади і вказівок правління НБУ.

Готівка, одержана з установ банку, витрачається за цільо­вим призначенням. Цілі одержання готівки не вказуються тільки на чеках Міноборони, Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки.

Підприємства можуть мати в своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі, що встановлюється щорічно про­тягом першого кварталу. Ліміти залишків кас для юридичних осіб — клієнтів банків установлюються комерційними банка­ми, шо їх обслуговують, на підставі поданих цими особами за­явок — розрахунків. Ліміт може бути переглянутий протягом року.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства вста­новлюється комерційним банком за місцем відкриття розра­хункового рахунку з урахуванням режиму роботи підприємства та графіка заїзду інкасаторів (чи мають грошову виручку і як її інкасують, який касовий оборот, де розташоване торговельне підприємство, військові частини тощо). Ліміт встановлюється обов'язково.

Правила НБУ встановили штрафи у розмірі п'ятдесяти-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму за кожний ви­падок невстановлення ліміту залишку касової готівки устано­вою банку. Штраф з установи банку за невстановлення ліміту залишку касової готівки для будь-якого клієнта стягує орган державної податкової адміністрації за поданням Національно­го банку України.

426

Ліміт залишку касової готівки не встановлюється фізичним особам-підприємцям і фермерам.



Видача готівки на поточні потреби провадиться установами банків у сумах, замовлених їх клієнтами, але в порядку і роз­мірах, визначених діючим порядком ведення касових операцій у народному господарстві України.

На комерційні банки покладено обов'язок видачі готівки лише при наявності відповідних обгрунтувань. 'На них покла­дено контроль за цільовим використанням готівки.

Під обгрунтуванням необхідності готівки мають на увазі подання банкам відповідних договорів (угод) на закупівлю сільськогосподарської продукції у населення, розрахунків по­треби в паливі (на міжобласних перевезеннях), копій наказів на виплату заробітної плати, премії і т.ін.

У разі виникнення сумнівів щодо потреби клієнтів у готівці або за наявності раніше виявлених порушень ними касової дис­ципліни, установи банків можуть перевірити у цих клієнтів пер­винні документи.

Готівка на витрати по відрядженнях не входить у поточні потреби і видається банками в установленому порядку.

Правила касових операцій для бухгалтерій. Для бухгалтерій і кас в усіх підприємствах, організаціях і установах існують су­ворі правила, встановлені Національним банком України1.

З своїх кас підприємства видають готівку піл звіт на опе­раційні і господарські витрати. Невитрачена готівка, одержана під звіт, повертається в касу не пізніше трьох днів до кінця строку, на який вона була видана.

Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати в бухгалтерію підприємства або централізовану бухгалтерію звіт про витрачені суми. Видача нових сум готівки під звіт прова­диться за умови повного звіту про раніше видані суми.

Особи, які одержували аванс на відрядження, повинні своє­часно звітувати в бухгалтерію про витрачені суми. Особливо суворі правила встановлені щодо звітування і повернення не-витрачених сум по закордонних відрядженнях. Згідно з Поряд­ком відшкодування витрат при короткотермінових відряджен-

___________________

1Див.: Інструкція НБУ “Про організацію роботи з готівкою обігу установами банків України” 149 від 20.06.1995 р. та Інструкція НБУ “Про порядок ведення касових операцій v народному господарстві України” № 21 від 02.02.1995р.
427

нях за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.94 р., залишок іноземної валюти понад суму, використану за авансовим звітом, підлягає поверненню (не пізніше 5 днів після повернення з відрядження) в касу в тих коштах, в яких було видано аванс.

У відповідності з статтею 2 Закону України “Про визначен­ня розміру збитків, нанесених підприємству, установі, органі­зації розкраданням, знищенням, недостачею або загубленням дорогоцінного каміння і валютних цінностей” від 06.06.95 р. заборгованість працівників підприємства чи установи у випад­ках неповернення в установлений строк авансу, виданого в іно­земній валюті на службове відрядження, стягується в сумі, ек­вівалентній потрійній сумі цих валютних цінностей, перерахо­ваній у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

Прийом готівки касами здійснюється за прибутковими ка­совими ордерами, підписаними головним бухгалтером або осо­бою, що ним уповноважена.

Видають готівку каси підприємств за видатковими касови­ми ордерами або належним чином оформленими другими до­кументами (платіжними відомостями, заявками, рахунками тощо), де повинний ставитися штамп з реквізитами видатково­го касового ордера.

Документи на видачу коштів повинні підписуватися керів­ником і головним бухгалтером.

У випадках, коли на доданих до видаткових касових ор­дерів документах є дозвіл керівника (наприклад, наказ про відрядження), підпис його на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Органи внутрішніх справ у межах своєї компетенції пере­віряють технічну оснащеність кас і касових пунктів, які забез­печують умови охорони коштів і цінностей, їхні вказівки віднос­но усунення причин і умов, які сприяють крадіжкам, підляга­ють обов'язковому виконанню.

Касові документи можуть бути вилучені з підприємства за постановою слідчих або судових органів і запитом арбітражу або вищестоячої установи.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержу­вача у видатковому касовому ордері або в іншому замінюючому його документі, у виправдання залишку готівки в касі не прий-

428

мається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана касовими ордерами, вважається над­лишком каси і зараховується в дохід цієї юридичної особи.



Банківські правила забороняють зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даній юридичній особі. Бухгалтери й інші працівники, що користуються правом підпи­су касових документів, не мають права виконувати обов'язки касира.

Підприємства, установи та організації усіх форм власності і громадяни-суб'єкти підприємництва, які здійснюють розрахунки із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг готівкою, зобов'язані проводити розрахунки із спожи­вачами через належним чином зареєстровані електронні конт­рольно-касові апарати (ЕККА), обов'язково видавати касові чеки.

Випадки, коли суб'єктам підприємницької діяльності доз­волено проводити розрахунки без застосування ЕККА, чітко визначені в Інструкції Мінфіну та Мінстату України, яка була прийнята для деталізації положень Закону України “Про вне­сення змін і доповнень у Закон України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами в сфері торгівлі, гро­мадського харчування і послуг”'.

Національний банк вимагає від комерційних банків, щоб вони повідомляли податковим інспекціям для застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва у разі вияв­лення випадків перевищення витрачання готівки на поточні потреби понад встановлені ним нормативи або її витрачання за рахунок грошового виторгу.

За порушення норм, які регулюють обіг готівки, до відпов­ідальності притягаються суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, фізичні особи — громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, які займаються підприємницькою діяльністю.

Підставою для притягнення до відповідальності за пору­шення касової дисципліни є результати перевірки даних бух­галтерського обліку організації або первинних грошових доку-



_________________________

1Див.: Порядок реєстрації і ведення товарне касової книги при розрахунках готівкою в сфері торгівлі, і громадського харчування і послуг” від 25.02.1997 р.

№ 48/53.


429

ментів за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за 2 місяці.

До порушень касової дисципліни належать: витрачання ка­сової виручки понад встановлені норми, несвоєчасне здавання виручки до банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, витрачання одержаної в банку готівки не за при­значенням, несвоєчасне повернення в банк невикористаних готівкових коштів, що одержані на виплату заробітної плати, допомог, стипендій і винагород, видача готівки з каси у позику іншим підприємствам і організаціям.

Після обговорення виявлених при перевірці порушень ка­сової дисципліни приймаються рішення про застосування фінан­сової санкції:

а) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах — у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки;

б) за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби — у розмірі суми їх перевищення;

в) за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штрафи стягуються у безспірному порядку до Державного бюджету.

Однак ці суворі правила не розповсюджуються на грома­дян-підприємців. Згідно з Інструкцією НБУ № 4 “Про органі­зацію роботи з готівкового обігу установами банків України” та “Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України” громадяни-підприємці в усіх випадках одержання го­тівки в кредитних установах зобов'язані подати необхідні об­ґрунтовуючі та звітні документи про здійснення витрат готівки. Готівка видається тільки після подання звіту про використання попередньо одержаної готівки. Але в нормативних актах, яки­ми передбачається покарання порушників касової дисципліни, фізичні особи-підприємці не згадуються.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка