Право на селекційні досягнення



Скачати 79.11 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір79.11 Kb.
Глава 31 ПРАВО НА СЕЛЕКЦІЙНІ ДОСЯГНЕННЯ

§1. Правова охорона сортів рослин

Виведення нового сорту будь-якої культурної рослини по­требує великих затрат енергії, наполегливих пошуків, коштів, часу і зусиль. Це процес, який триває багато років, інколи навіть протягом життя кількох поколінь. Відносини, що ви­никають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин, регу­люються Законом України “Про охорону прав на сорти рос­лин” від 21 квітня 1993 р., який набув чинності 1 листопада 1993 р.

У Законі дано визначення таких понять як сорт, викорис­тання сорту, запатентований сорт та інших, пов'язаних з пра­вовою охороною сортів рослин.

Так, Реєстр сортів рослин України — це реєстр, до якого занесено сорти, допущені для господарського використання;

Державний реєстр сортів рослин України — реєстр, до якого занесено сорти, права на які охороняються; виключна ліцен­зія — передача власником патенту або його правонаступни­ком (ліцензіар) права на використання сорту будь-якій особі (ліцензіат), включаючи право продажу ліцензій на сорт третім особам; невиключна ліцензія — передача власником патенту або його правонаступником права на використання сорту будь-якій особі, за винятком права продажу ліцензії на цей сорт третім особам.

Об'єктом правової охорони згаданий вище Закон визнає май­нові та немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видають­ся патенти, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Патент видається на сорт, який є новим та відповідає умо­вам відмінності, однорідності і стабільності.

Відповідно до Закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки на видачу патенту на сорт до Держпа­тенту України насіння цього сорту не було відоме цивільному обороту: а) на території України більше одного року; б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоратив-

394

них деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років — для інших культур.



Відмінність сорту забезпечується тим, що він відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату над­ходження заявки до Держпатенту України. Ознаки, що зумовлюють відмінні особливості сорту, повинні піддаватися відтворенню і точному опису.

Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить однорідними.

Стабільним вважається сорт, який залишається незмінним після кожного розмноження.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі ство­рення і використання сорту рослин, може бути будь-яка фізич­на і юридична особа. Іноземні громадяни та юридичні особи можуть бути суб'єктами прав на сорти рослин в Україні за принципом взаємності.

Автором сорту визнається громадянин, творчою працею яко­го створено цей сорт. Якщо сорт створено спільною творчею працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами за­значеного сорту. Авторові (співавторам) сорту належить пра­во авторства. Автор сорту може в заявці на видачу патенту на сорт зазначити його назву, яка повинна певним чином індивідуалізувати сорт, відрізняти його від вже існуючого сорту такого самого або близького ботанічного виду. Закон встано­вив вимоги до назви і правила її використання.

Заявку на одержання патенту на сорт рослин може подати передусім автор (співавтори) сорту або його правонаступни­ки. Крім того, заявку на сорт можуть подавати будь-які фізичні або юридичні особи, яким автор сорту передав це право, в тому числі роботодавець, у якого працює автор сорту. Робо­тодавець має право на подачу заявки за таких умов: а) сорт створено працівником під час роботи у роботодавця; б) сорт створено в порядку виконання службового завдання (“служ­бовий” сорт); в) між роботодавцем і автором сорту укладено письмовий договір, за яким автор сорту передає роботодавцю право на одержання патенту.

Якщо між роботодавцем і автором сорту не укладено пись­мового договору про передачу права на одержання патенту або роботодавець порушив суттєві умови договору, то право на одержання патенту залишається за автором.

Патент на сорт видається автору сорту або його правонас­тупникам чи роботодавцеві за умов, що викладені вище, а

395

також будь-якій фізичній або юридичній особі, якій автор передав право на одержання патенту на сорт. Таке право, зок­рема, має Фонд винаходів України, якщо автор сорту вказав цей Фонд у заявці або в заяві до прийняття рішення про ви­дачу патенту. У цьому разі між автором сорту і Фондом вина­ходів України має бути укладено письмовий договір.



Одержання патенту на сорт. Заявка про видачу патенту на сорт повинна містити: а) заяву про видачу патенту на сорт; б) опис сорту, що розкриває його ознаки та властивості з повно­тою, достатньою для визначення сорту. До заявки подається також документ про сплату мита або про наявність пільг щодо його сплати. Заявка подається окремо на кожний сорт.

За датою надходження заявки до Держпатенту України вста­новлюється пріоритет сорту. Якщо кілька осіб створили сорт незалежно одна від одної, то пріоритет визначається за датою заявки, що першою надійшла до Держпатенту України. Пріо­ритет може бути встановлено також за правилами Міжнарод­ної конвенції по охороні селекційних досягнень, учасницею якої є Україна. За цими правилами пріоритет встановлюється за датою подання першої заявки до патентного відомства у державі-учасниці Конвенції, якщо заявка на сорт надійшла до Держпатенту України протягом 12 місяців від зазначеної дати.

Подана до Держпатенту України заявка на сорт підлягає формальній експертизі та експертизі на патентоспроможність. Зазначені експертизи мають бути проведені протягом трьох років від дати надходження заявки. Але Держпатент має пра­во в разі необхідності продовжити вказаний строк.

Формальна експертиза провадиться протягом двох місяців від дати надходження заявки. Вона має на меті перевірку на­явності необхідних документів та дотримання вимог щодо їх оформлення. Якщо документи заявки відповідають встанов­леним вимогам, Держпатент приймає рішення про подаль­ший її розгляд і повідомляє про це заявника. В такому разі матеріали заявки через 18 місяців від дати її надходження до Держпатенту України публікуються в офіційному бюлетені. За клопотанням заявника зазначені матеріали можуть бути опуб­ліковані раніше вказаного строку. Будь-яка фізична або юри­дична особа має право ознайомитися з матеріалами заявки на сорт після їх опублікування в бюлетені.

Експертиза заявки на патентоспроможність сорту здійснюється експертним органом Держпатенту України. За її результатами приймається рішення про видачу патенту на сорт або відмову у такій видачі.

396

Від дати опублікування матеріалів в офіційному бюлетені Держ­патенту України і до дати прийняття рішення про видачу патен­ту на сорт праву заявника на сорт надається тимчасова охорона. Якщо було прийнято рішення про відмову у видачі патенту, то тимчасова охорона вважається такою, що не настала.

Після прийняття рішення про видачу патенту на сорт про­вадиться його реєстрація в Державному реєстрі сортів рослин України.

У місячний строк від дати одержання документа про сплату мита Держпатент України видає патент на сорт його заявни­кові. Якщо заявників було кілька, їм видається один патент із зазначенням усіх співавторів. У офіційному бюлетені Держ­патент публікує інформацію про видачу патенту, яка має місти­ти ім'я автора (співавторів) сорту, назву сорту, його опис та інші відомості, що стосуються патенту.

Використання сорту. Виключне право на використання сор­ту рослин належить тільки власникові патенту. Будь-яка інша фізична чи юридична особа може використати сорт лише на підставі ліцензійного договору з власником патенту. Власник патенту, який є автором сорту, може передати своє право на патент будь-якій фізичній або юридичній особі, яка стає правонаступником власника патенту. Проте, якщо власник па­тенту не є автором сорту, він може передати патент третім особам лише на умовах, на яких сам отримав патент.

Договори про передачу патенту і ліцензійні договори підля­гають обов'язковій реєстрації в Держпатенті України.

Власник патенту має право оголосити відкриту ліцензію на свій сорт.

§2. Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва

Виведення нових порід тварин і птиці вищої якості досить копітка, тривала і складна справа. В умовах ринкової еконо­міки результати селекційної діяльності в галузі тваринництва стають товаром, який користується великим попитом і здат­ний принести добрий прибуток. Тому ця діяльність також повинна мати ефективну правову охорону. В Україні прийня­то Закон “Про племінне тваринництво” від 15 грудня 1993 р., який набув чинності з дня його опублікування, тобто з 11 січня 1994 р. Цей Закон визначає загальні, економічні та орга­нізаційні основи діяльності в галузі виведення племінних тва­рин і птиці, а також правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва.

397

Під тваринництвом Закон розуміє господарську діяльність, з вирощування тварин і птиці. Племінне тваринництво — це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (надалі тварини). Племінна тварина — це тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду; ця тварина пронумерована і може бути ідентифікована; вона походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах і сама також зареєстрована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених вимог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.



Отже, племінне тваринництво — це наукова, творча діяльність із виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (ви­щою продуктивністю, стійкістю проти хвороб тощо). Порода повинна бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розво­дяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільними, тобто надійно передаватися потомству.

Суб'єктами цієї діяльності є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-вииробуваяьні станції, цен­три трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право зай­матися племінною справою.

Порядок видачі свідоцтв визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Об'єктами права на селекційне досягнення в галузі тварин­ництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

Заявка на нову породу тварин подається до Міністерства сільського господарства і продовольства України, де вона підлягає обов'язковій експертизі. Після завершення експер­тизи приймається рішення про визнання пропозиції селекц­ійним досягненням або про відмову в такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам охороноспроможності, то в Державному реєстрі селекційних досягнень України робить­ся відповідний запис і видається правоохоронний документ. Цим документом засвідчується авторство селекціонера і пра­во власності на селекційне досягнення.

Використання селекційного досягнення іншими особами може мати місце лише на підставі ліцензійного договору.



398


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка