Правила збереження, захисту та розкриття банківської таємниці



Скачати 194.66 Kb.
Дата конвертації08.05.2016
Розмір194.66 Kb.

ЗАТВЕРДЖЕНО


Постанова Правління

Національного банку

України

_________ №


Правила збереження, захисту та розкриття банківської таємниці

Ці правила розроблені відповідно до положень статей 7, 56, 57, 66 Закону України “Про Національний банк України”, статей 60, 61, 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон), інших законів України і визначають вимоги до захисту та збереження інформації та документів, які містять банківську таємницю, та її розкриття на письмові запити уповноважених на те органів державної влади.


Розділ І. Загальні положення
Глава 1. Збереження банківської таємниці
1.1. Банки зобов’язані забезпечувати збереження інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття та завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.

Банки зобов’язані організувати спеціальне діловодство з документами, що містять банківську таємницю, та застосовувати технічні засоби для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації, що містять банківську таємницю, з урахуванням вимог цих Правил.

Банки зобов’язані відображати в договорах та угодах між банком і клієнтом застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

Під час укладення договору або угоди клієнт банку, який є власником інформації, що містить банківську таємницю, має право надати банку письмовий дозвіл на розкриття банківської таємниці щодо нього.

1.2. Банки зобов’язані обмежити доступ до інформації, яка містить банківську таємницю, шляхом установлення певного переліку осіб з працівників банку, а також у відносинах з третіми особами, які під час виконання своїх функцій або надання послуг банку можуть отримати інформацію, що становить банківську таємницю.

Керівник банку або уповноважена ним особа визначає посади працівників банку або визначає підрозділи банку, які мають право доступу до інформації, що містить банківську таємницю.

Працівники банку у разі призначення на посаду або отримання відповідного права доступу до інформації, що містить банківську таємницю, підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.

1.3. Банки зобов’язані включати застереження щодо збереження інформації, що містить банківську таємницю, та відповідальність за її незаконне розголошення або використання у договори та угоди з приватними особами та організаціями, які під час виконання своїх функцій або надання (отримання) послуг банку безпосередньо або опосередковано отримали таку інформацію.

Приватні особи та організації, які під час виконання своїх функцій, отримання або надання послуг банку безпосередньо або опосередковано отримали інформацію, що містить банківську таємницю, зобов’язані не розголошувати цю інформацію та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Розділ ІІ. Збереження та захист банківської таємниці
Глава 1. Загальні положення
1.1. З метою забезпечення збереження банківської таємниці банки зобов’язані організувати спеціальне діловодство з документами, що містять банківську таємницю, яким запровадити порядок формування, оброблення, обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, у тому числі електронних документів, та інших матеріальних носіїв інформації, що містять банківську таємницю. Документам, які містять банківську таємницю, надається гриф “Банківська таємниця” (далі – “БТ”).

1.2. На паперових документах, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, у правому верхньому кутку першої сторінки, а для видань – на титулі ставиться гриф „БТ”. Потреба у проставленні на документах грифа „БТ” визначається керівником банку або уповноваженими ним особами.

Банк визначає перелік відомостей та інформації, що становлять банківську таємницю, з урахуванням вимог статті 60 Закону.

1.3. Працівники банку несуть відповідальність за не забезпечення правильного ведення, формування, оброблення, обліку, зберігання та використання документів з грифом „БТ”.


Глава 2. Отримання, розмноження (копіювання), розсилання (відправлення) та облік документів
2.1. Відправлення документів, що містять банківську таємницю, може здійснюватися:

а) у паперовому вигляді або на електронних носіях з обов’язковим супровідним листом через підприємства зв’язку рекомендованим чи цінним листом чи інші спеціалізовані підприємства спецзв’язку (кур’єрською, фельд’єгерською поштою тощо) відповідно до встановлених правил роботи таких підприємств або представником банку;

б) в електронному вигляді каналами електронного зв’язку, що забезпечують надійний захист від несанкціонованого доступу до інформації.

Забороняється відправляти документи з грифом “БТ” з використанням факсимільного зв’язку або іншими каналами зв’язку, що не забезпечують захист інформації.

Передавання документів, що містять банківську таємницю, може здійснюватися уповноваженому представнику отримувача під розпис на другому примірнику супровідного листа, на якому має бути зазначена дата отримання документа, посада, прізвище, ім’я та по батькові цього представника, а також реквізити документа, що посвідчують його особу.

2.2. Отримання та облік (реєстрація) вхідної та вихідної кореспонденції та інформації з грифом „БТ”, що надається на електронних носіях чи в електронному вигляді, здійснюють підрозділи банку або службові особи, які ведуть облік документів у банку. Разом з тим проводиться перевірка кількості примірників і сторінок документів, а також наявності додатків або інформації в електронному вигляді, зазначених у супровідному листі.

Текстові документи, що отримані каналами електронного зв’язку, мають бути роздруковані та зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції.

У разі відсутності в конвертах (пакетах) документів або додатків до них складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику. Якщо інформація, зазначена у супровідному листі на електронних носіях, або в електронному вигляді, що надійшла каналами електронного зв’язку, відсутня, то інформація з грифом “БТ” на облік не береться, про що повинно бути повідомлено відправника.

Документи з грифом „БТ”, які надійшли помилково до банку, повертаються відправнику або пересилаються адресатові в порядку, установленому цими Правилами.

2.3. Реєстрації підлягають усі вхідні, вихідні та внутрішні документи з грифом „БТ”. Вони обліковуються за кількістю сторінок, а видання (книги, журнали, брошури, проекти планів, плани та інші матеріали, сформовані в брошури) – за кількістю примірників.

Вхідні документи реєструються в день їх надходження, вихідні і внутрішні – у день підписання (затвердження).

Вхідні, вихідні, нормативні, розпорядчі та інші внутрішні документи з грифом „БТ” реєструються разом з іншими документами відповідно до встановленого у банку порядку діловодства.

2.4. Вихідні документи з грифом „БТ” після підписання мають бути зареєстровані підрозділом банку або службовою особою, яка відповідає за діловодство в банку. До реєстраційного номеру вихідного документу з грифом “БТ” обов’язково додається позначка “БТ”.

2.5. Керівники підрозділів або службові особи банку, які здійснюють розмноження (копіювання) документів з грифом „БТ”, зобов’язані забезпечувати конфіденційність інформації, що міститься в документах. Інформація про розмноження (копіювання) документа з грифом „БТ”, у тому числі на вимогу службових осіб Національного банку України, підлягає обліку в спеціальному журналі, у якому зазначаються відомості про документ, кількість примірників, мета розмноження (копіювання) тощо.

2.6. Друкування документів з грифом „БТ” здійснюється в підрозділах банку з обов’язковим зазначенням на них цього грифа. На звороті останньої сторінки кожного примірника документа обов'язково відзначається кількість надрукованих примірників, прізвище виконавця, який друкував документ, дата друкування.

2.7. Розсилання (відправлення) документів з грифом „БТ” здійснюють в установленому банком порядку.

Якщо відправлення паперового документа з грифом „БТ” проводиться за кількома адресами, то складається розрахунок розсилки, у якому за кожною адресою проставляються номери примірників документів.

2.8. Документи, справи і видання з грифом „БТ” на паперових носіях, що розсилаються, мають вкладатися в конверти або пакуватися таким чином, щоб виключити можливість доступу до них.

На упаковці або конверті зазначаються адреси та найменування одержувача й відправника, номери вкладених документів і проставляється гриф „БТ”.
Глава 3. Формування виконаних документів у справи та їх зберігання
3.1. Документи з грифом „БТ” після їх опрацювання (виконання) формуються в справи згідно з номенклатурою справ відповідно до порядку діловодства, установленого в банку.

До номенклатури справ обов'язково включаються всі довідкові та реєстраційні картотеки і журнали на документи з грифом „БТ”.

3.2. Документи з грифом „БТ” залежно від виробничої та інформаційної потреби дозволяється формувати в справи окремо або разом з іншими несекретними документами з одного і того самого питання.

Якщо в банку або його підрозділах створюється велика кількість однакових видів документів з грифом „БТ” і без цього грифа, то доцільно формувати їх в окремі справи. Крім цього, у графі номенклатури справ „Індекс справи” біля номера справи з документами, що мають гриф „БТ”, зазначається позначка грифа „БТ”.

3.3. Справи з несекретними документами, у яких накопичуються окремі документи з грифом „БТ”, мають належати до категорії обмеженого розповсюдження і використання. На обкладинках і титульних сторінках цих справ також ставиться гриф „БТ”, а до номенклатури справ уносяться відповідні уточнення.

3.4. Зберігання, передача до архівів та знищення справ з документами з грифом „БТ” здійснюється банками у порядку, встановленому їх діловодством з дотриманням вимог чинного законодавства України.

3.5. Документи з грифом „БТ” мають зберігатися у сейфах, шафах або ящиках, що надійно замикаються і до яких не мають доступу сторонні особи.

3.6. Службовцям банку забороняється виносити документи з грифом „БТ” за межі службових приміщень установи банку без запису про це у спеціальному журналі або за відсутності дозволу керівництва банку чи керівника підрозділу банку.


Глава 4. Особливості захисту та оброблення електронних документів
4.1. Позначка грифа „БТ” до інформації та даних в електронному вигляді, що мають визначений формат і обробляються автоматизованими системами, а також до лістингів програмних модулів не додається. Для текстових повідомлень, які створюються, обробляються, передаються та зберігаються в електронному вигляді, наявність позначки грифа „БТ” є обов’язковою.

4.2. Автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить банківську таємницю, мають створюватися таким чином, щоб забезпечити мінімальні права доступу для користувачів, а саме лише в межах, що необхідні для виконання їх службових обов’язків.

Автоматизовані системи оброблення інформації повинні мати вбудовану систему захисту інформації, яку неможливо відключити або здійснити оброблення інформації, минаючи її.

Автоматизовані системи оброблення інформації, що містить банківську таємницю, які працюють у режимі реального часу (on-line), повинні мати таку архітектуру, за якої користувачі не мають прямого доступу до конфіденційних даних в базі даних і можуть отримувати доступ лише через сервер застосувань, що здійснює сувору автентифікацію запитів.

Автоматизовані системи повинні здійснювати обов’язкову реєстрацію всіх спроб доступу та інших критичних подій у системі в захищеному від модифікації електронному журналі.

4.3. Приймання та реєстрація інформації визначеного формату, що містить банківську таємницю, в електронному вигляді технологічними АРМ автоматизованих систем здійснюється згідно з технологічними схемами проходження інформації безпосередньо на відповідних робочих місцях з використанням вбудованої в ці технологічні АРМ системи захисту інформації.

4.4. Передавання інформації „БТ” електронною поштою або в режимі on-line здійснюється лише в захищеному вигляді з контролем цілісності та з обов’язковим наданням підтвердження про її надходження з електронним підписом отримувача з використанням засобів захисту.

4.5. Роздрукування документів з грифом „БТ” у технологічних АРМ здійснюється згідно з технологічними схемами роботи відповідних АРМ банку. На роздрукованих документах проставляється гриф „БТ” і вони обліковуються згідно з вимогами щодо обліку паперових документів.

У разі формування даних на електронному носії додається супровідний лист з грифом „БТ”, у якому зазначаються дані про вміст носія.

4.6. Отримання інформації з баз даних технологічних АРМ нештатними засобами забороняється.

4.7. Програмні модулі передаються і обліковуються на електронних носіях інформації з обов’язковим супровідним листом з грифом „БТ”.

4.8. Лістинги програм захисту інформації, що містять банківську таємницю, повинні зберігатися банком на захищених серверах.

4.9. Формування архівів в електронному вигляді здійснюється згідно з технологічними схемами оброблення документів, а також вимогами нормативно-правових актів Національного банку. Архіви зберігаються на серверах або зовнішніх носіях у захищеному вигляді із забезпеченням контролю цілісності інформації під час роботи з архівними документами.

Розділ ІІІ. Розкриття банківської таємниці


Глава 1. Перелік суб’єктів, яким може бути розкрита інформація, що містить банківську таємницю
1.1. Банки зобов’язані розкривати інформацію, що містить банківську таємницю:

а) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

б) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

в) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

г) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

г) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; 

д) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

1.2. Банки зобов’язані розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, Національному банку або уповноваженим ним особам, які здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

1.3. Інформація, що містить банківську таємницю, розкривається банками також працівникам правоохоронних органів, які проводять в банку виїмку, у порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України та співробітникам спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, які на підставі підпункту «б» пункту 4 статті 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», проводять в банку вилучення предметів і документів.

1.4. Банки зобов’язані надавати довідки за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників особам, які зазначені власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справам спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

1.5. Інформація, що містить банківську таємницю, розкривається банками також в інших випадках, передбачених законами України.
Глава 2. Порядок розкриття інформації, що містить банківську таємницю
2.1. Письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Форму такого запиту та/або дозволу також може бути визначено у договорі (угоді) між клієнтом та банком.

Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи – клієнта банку має бути викладений на бланку, підписаний керівником або уповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи – клієнта банку повинна підписувати ця особа, і її підпис має бути засвідчений керівником банку чи уповноваженою ним особою та скріплений печаткою банку або засвідчений нотаріально.

2.2. Рішення суду про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, виконується банками у разі надходження його з органів Державної виконавчої служби.

2.3. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

а) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

б) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

в) містити передбачені цим Законом підстави для отримання відповідної інформації (стаття, частина, пункт);

г) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації (стаття, частина, пункт, підпункт).

У належним чином оформленій вимозі відповідного державного органу мають бути визначені найменування конкретної юридичної або фізичної особи, календарний проміжок часу, за який вимагається інформація стосовно операцій за рахунками. У вимозі також додатково можуть зазначатися й інші ідентифікаційні ознаки клієнта банку.

Банки повинні надавати інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, коли до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік конкретних юридичних осіб або фізичних осіб з визначеним календарним проміжком часу, за який вимагається надання інформації.

Банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою вимога відповідного державного органу не відповідає Закону.

2.4. Для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників особам, які зазначені власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справам спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) зацікавлені особи повинні надавати до банку свідоцтво про смерть клієнта.

Довідка складається за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку (вкладу) та залишок коштів на ньому на день надання довідки.

2.5. Виїмка документів, що становлять банківську таємницю, проводиться за вмотивованою постановою слідчого, яка санкціонована прокурором.

При виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна.

Усі документи та предмети, що підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі виїмки чи в описі, що додається до нього. За потреби всі вилучені предмети і документи мають бути на місці виїмки упаковані і опечатані.

При вилученні оригіналу документу або його копії про це робиться відповідний запис у протоколі виїмки.

Представник банківської установи має право виготовити копію документу, що вилучається, яка завіряється керівником установи (його заступником) та головним бухгалтером. Виготовлена копія документа долучається до другого примірника протоколу виїмки, який вручається представникові банківської установи.

При виїмці копії документу, який є візуальною формою подання інформації, що міститься на електронних носіях, копія такого документу завіряється керівником банківської установи (його заступником) та головним бухгалтером, про що робиться відповідний запис у протоколі виїмки.

У разі необхідності, в банківських установах вилучаються, з додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства України та цих Правил, електронні носії інформації.

У разі вилучення електронного носія інформації до протоколу виїмки, крім опису цього носія інформації, заносяться також дані про програми, бази даних, іншу інформацію, що міститься на такому носії інформації. При цьому банку в обов’язковому порядку повинна бути надана можливість скопіювати з електронного носія інформації, що вилучається, усю необхідну для забезпечення роботи банку інформацію.

2.6. У разі проведення вилучення документів, які містять банківську таємницю, відповідно до підпункту «б» пункту 4 статті 12 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, складається акт вилучення. До акту заноситься перелік тих документів, які вилучаються. Копія акта вилучення вручається керівнику або представнику банківської установи.

Банк має право виготовити копії тих документів, які вилучаються.


Глава 3. Обсяги розкриття інформації, що містить банківську таємницю
3.1.Банки зобов’язані розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, лише в обсягах, установлених законами України.

На письмовий запит або з письмового дозволу власника інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному у такому письмовому запиті або дозволі.

На письмову вимогу суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю або за рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному вимогою або рішенням суду.

Банк зобов’язаний розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону, в обсягах, що визначені Законом для відповідного державного органу.

Банк не має права відмовляти в пред’явлені або видачі документів чи їх копій або інших предметів, що вимагаються слідчим під час виїмки, і які зазначені в постанові слідчого.

3.2. Банк зобов’язаний розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги.

Якщо підготовка інформації потребує більшого часу, то банк зобов’язаний письмово повідомити про це особу, або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити в який термін буде надана інформація, що містить банківську таємницю.

Інформацію, що містить банківську таємницю, банки надають на адресу уповноважених державних органів у письмовій формі або на електронних носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог цих Правил.

Надання інформації про фінансові операції, які стали об’єктом фінансового моніторингу, на запит спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу здійснюється винятково засобами електронної пошти Національного банку.

3.3. Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, угодах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або рішенні (вимозі) суду.

При наданні інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк зобов’язаний надавати інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями.

3.4. Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій з забезпеченням вимог щодо її несанкціонованого розголошення.


Глава 4. Особливості розкриття банківської таємниці Національному банку України
4.1. Для здійснення своїх функцій Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, (в тому числі копії документів – носіїв відповідної інформації) про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Банки зобов’язані надавати Національному банку України інформацію, що містить банківську таємницю, у вигляді звітності або на його письмову вимогу або на вимогу уповноважених Національним банком України осіб, що здійснюють функції банківського нагляду та валютного контролю.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, встановлені статтею 62 Закону, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ним осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України “Про Національний банк України”, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

4.2. Банки зобов’язані забезпечити інспекторам Національного банку України та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації, що містить банківську таємницю, при здійсненні планових і позапланових інспекційних перевірок банків та перевірок дотримання валютного законодавства.

Керівник банку або уповноважена ним особа зобов’язаний призначити компетентного представника (представників) з числа службовців банку, який має доступ до інформації, що містить банківську таємницю, для надання необхідних документів – носіїв інформації, в тому числі тих, що містять банківську таємницю, на вимогу особи, яка здійснює перевірку.

4.3. Інспектор Національного банку України або аудитор, призначений Національним банком України, під час проведення інспекційної перевірки та/або службовець Національного банку України, що здійснює перевірку дотримання валютного законодавства, має право вимагати надання документів та інформації, що містить банківську таємницю, пояснень від керівників банку в обсягах та з питань, що передбачені планом перевірки чи розпорядженням (дорученням) на проведення перевірки.

Банк зобов’язаний на вимогу інспектора Національного банку України, що здійснює інспекційну перевірку та / або перевірку дотримання банком валютного законодавства, надати копії документів (за потреби забезпечити можливість робити ці копії самостійно), що містять банківську таємницю, засвідчених підписом відповідальної посадової особи і відбитком печатки банку.

Інспектор Національного банку України під час проведення інспекційної перевірки та/або перевірки дотримання валютного законодавства, має право виносити копії документів, в разі необхідності, за межі банку або його установи, що перевіряється, та долучати їх до матеріалів перевірки.

4.4. Національний банк України забезпечує належне зберігання банківської таємниці, що стала йому відома при здійсненні функцій банківського нагляду та валютного контролю відповідно до Закону та внутрішніх правил і процедур.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається Національним банком України під час проведення банківського нагляду та валютного контролю, становить банківську таємницю і розкривається ним у порядку, встановленому статтею 62 Закону.

Отримана Національним банком України інформація, що містить банківську таємницю не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законами України.

З метою боротьби з організованою злочинністю, запобіганню використання банківської системи для легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом, на виконання вимог підпункту “б” пункту 1 статті 18 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” Національний банк України передає спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України одержувані ним при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про організовану злочинну діяльність, та використовуватися для виявлення, припинення і попередження такої діяльності, в тому числі за матеріалами перевірок.


Розділ ІV. Відповідальність за порушення правил збереження, захисту та розкриття банківської таємниці
Особи, винні в порушенні правил збереження, захисту та розкриття банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Директор


Юридичного департаменту В.В. Пасічник


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка