Пояснювальна записка до проекту Закону України про внесення змін до розділу ХХ "Перехідні положення"



Скачати 90.13 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір90.13 Kb.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України про внесення змін до розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Даний законопроект підготовлений на виконання Розділу VIII «Забезпечення прискореного економічного розвитку» Коаліційної Угоди депутатських фракцій у Верховній Раді України VІІІ скликання «Європейська Україна» і спрямований на формування через залучення приватних інвестицій сучасної індустріальної та інноваційної інфраструктури в Україні, яка відповідатиме вимогам закордонних та українських інвесторів для розміщення виробничих підприємств і науково-дослідницьких центрів.

Крім того, законопроект повністю відповідає меті зазначеного розділу Коаліційної Угоди – «законодавче встановлення більш сприятливих порівняно з іншими країнами умов для високотехнологічного інтелектуально місткого бізнесу та нових виробництв в Україні, шляхом запровадження конкурентних переваг інституційної, регуляторної, фіскальної, інфраструктурної, освітньої політики для створення високопродуктивних робочих місць, підвищення оплати праці, виробництва конкурентоспроможної продукції та нарощення експорту». Також законопроект включений до Плану законодавчого забезпечення реформ, розробленого за дорученням Голови Верховної Ради України та затвердженого Постановою Верховної Ради України №2896 від 04.06.2015 року.

Верховною Радою України прийнято рамковий Закон України «Про індустріальні парки» (далі – Закон), який визначив правові та організаційні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України. Законом, зокрема, передбачено звільнення суб’єктів індустріального парку від пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів та сплати ввізного мита за ввезення устаткування, обладнання та комплектуючих до них, що не виробляються в Україні.

Передбачений Законом механізм звільнення від сплати ввізного мита мав ряд недоліків, що на практиці заблокувало його реалізацію, а механізм прямої державної підтримки (безвідсоткові кредити (позики), цільове фінансування на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків) в часи затяжної економічної рецесії, відсутності у держави ресурсів для забезпечення мінімальних потреб громадян набув суто декларативного характеру.

Таким чином, апробація та практична реалізація положень Закону виявила недосконалість та неефективність норм чинного законодавства передусім в частині відсутності дієвих інвестиційних стимулів за зразком інших країн – Польщі, Китаю, Туреччини, Словаччини та інших.

Як наслідок, з дати прийняття Закону в Україні зареєстровано 12 індустріальних парків, і лише декілька з них знаходиться на стадії облаштування та деякі навіть отримали фінансування від ЄС по лінії програм транскордонного співробітництва, а переважна більшість взагалі не функціонує. Водночас світовий досвід доводить, що розвиток мережі індустріальних парків є ефективним інструментом впливу як на соціально-економічний розвиток країни, так і на підвищення конкурентоспроможності конкретного регіону, в якому розміщено індустріальний парк.

Країни зацікавлені надавати державну підтримку та створювати потужні стимули для створення індустріальних парків, адже, за розрахунками експертів в середньому в світі інвестори в 1 га площі індустріального парку інвестують від 1,0 до 5,0 млн дол. і створюють від 20 до 50 робочих місць.

Наприклад, законодавство про індустріальні парки у Туреччині було прийнято в 2000 році. А вже в період 2002-2010 років в країні створено 148 парків (на сьогодні їх більше 264). ВВП країни та експорт в зазначений період зросли більше ніж у 3 рази.

Чехія впровадила державну програму розвитку індустріальних парків у 1998 році. За сім років було створено близько сотні індустріальних парків, на що з бюджетів різних рівнів було витрачено 200 млн євро. У відповідь інвестори вклали в нові виробництва 9 млрд євро, створили 70 тис. робочих місць. В середньому в 1 га індустріального парку було вкладено 4,4 млн дол. інвестицій та створено 35 нових робочих місць.

У Китайській Народній Республіці перші індустріальні парки були створені ще в 1980 році. Сьогодні в країні функціонує 54 індустріальні зони, які формують близько 10% ВВП та акумулюють 30% прямих іноземних інвестицій та 37% товарного експорту. Індустріальні зони дають близько половини валової високотехнологічної продукції Китаю і третину високотехнологічного експорту.

Корисним є досвід Калузької області Російської Федерації, куди з ініціативи місцевого губернатора були залучені найбільші європейські виробники автомобільної та електронної техніки – «Вольво», «Фольксваген», «Самсунг» та ін. У розвиток інфраструктури індустріальних парків уряд Росії та регіональні органи влади області інвестували 330 млн дол., що дозволило залучити близько 6,23 млрд дол. приватних інвестицій. За 10 років з початку формування індустріальної інфраструктури регіону в 10 разів зріс обсяг валового регіонального продукту Калузької області на душу населення, в 17 разів зріс обсяг промислового виробництва та в 15 разів обсяг іноземних інвестицій в область.

Перший індустріальний парк на території Польщі був створений у 1995 році. Сьогодні на території Польщі успішно функціонують 14 спеціальних економічних зон, 42 науково-технологічних парка, 42 центра трансферних інвестицій, створено 267 тисяч робочих місць. Майже 80% від загальної суми інвестицій в країну припадають на спеціальні економічні зони.

В Угорщині індустріальні парки розвиваються з 1992 року. На сьогоднішній день в країні функціонує більше 200 індустріальних парків, які сукупно забезпечують близько 18% ВВП країни (в той час, як на весь промисловий сектор припадає 30-32% ВВП Угорщини), а також надають більше 200 000 робочих місць.

Таким чином, індустріальні парки стали основою інноваційних стратегій розвитку як країн, так і регіонів, що забезпечило формування «нової економіки» - економіки знань, економіки інформаційних технологій, нових бізнес процесів та економічне лідерство таких держав на світовій арені.

З метою залучення інвестицій в індустріальні парки держави застосовують широкий перелік інструментів підтримки та стимулів для учасників інвестиційних проектів. Світовий досвід доводить, що тимчасове стимулююче оподаткування індустріальних парків є одним з найбільш важливих і дієвих інструментів державної підтримки.



Серед податкових інвестиційних стимулів, що застосовуються іншими країнами для розвитку індустріальних парків:

  • пільгові ставки з податку на прибуток - Нідерланди, Чехія, Туреччина Китай (підприємства зі 100% іноземними інвестиціями або спільні підприємства користуються 2-річними податковими канікулами, починаючи з першого року отримання прибутку, а протягом наступних трьох років - сплачують податок в розмірі 50%. Деякі індустріальні зони застосовують ставку податку 10% , якщо іноземне підприємство експортує понад 70% своєї продукції), Литва (інвестиції понад 1 млн євро звільняються від податку на прибуток на 5 років), Росія (розмір пільгової ставки залежить від обсягу інвестицій, чисельності створюваних робочих місць), Узбекистан, Білорусь (повне звільнення протягом перших 10 років з дати реєстрації як резидент індустріального парку, а протягом наступних 10 років податок сплачується в розмірі 50% від діючої ставки; звільнення від податку на дивіденди, нарахованих акціонерам резидента (протягом перших 5 років з моменту отримання валового прибутку резидентом парку);

  • звільнення від ввізного мита на обладнання та устаткування, що ввозиться учасникам індустріальних парків – Туреччина, Нідерланди Азербайджан, Республіка Білорусь, Узбекистан;

  • звільнення від сплати податку на нерухомість – Польща, Нідерланди, Туреччина (протягом 5 років з дня будівництва промислового підприємства), Тайвань, Казахстан (знижена ставка), Узбекистан, Азербайджан, Республіка Білорусь;

  • звільнення від податку на землю - Туреччина, Тайвань, Китай (розмір пільги різний в залежності від індустріального парку);

  • звільнення від податку на оренду землі або нерухомого майна - Литва (протягом перших 5 років - 100% пільга за умови, що обсяг інвестицій склав не менше 724 євро/га, протягом наступних 5 років - пільга в розмірі 50% від суми податку);

  • звільнення від екологічних податків – Туреччина (звільнення від муніципального податку на тверді відходи; зниження вартості води, природного газу і зв’язку);

  • звільнення від сплати місцевих податків і зборів - Угорщина (місцеві органи влади мають право прийняти рішення про звільнення резидентів від оподаткування місцевими податками строком до 5 років);

  • застосування пільгових суттєво знижених тарифів на комунальні послуги - Туреччина (знижені тарифи на воду, природний газ і послуги зв’язку), Угорщина (знижені тарифи на комунальні послуги або надання резидентам права розстрочення платежів);

  • державні гарантії для інвесторів індустріального парку від несприятливої зміни законодавства про податки і збори – діють в багатьох країнах та передбачають збереження умов діяльності в разі прийняття законів, які погіршують умови в частині митного, податкового та інших режимів.

Також корисним є досвід Македонії, де аналогом індустріальних парків є зони технологічного промислового розвитку, в яких резидентів звільнено від сплати податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб упродовж 10 років. Крім того, торгівля проміжними товарами та послугами, як й імпорт товарів у зоні технологічного промислового розвитку, звільнені від податку на додану вартість. Водночас резидентам зон технологічного промислового розвитку надається низка преференцій, пов’язана із початком діяльності – звільнення від сплати податків на землю, звільнення від обов’язку будувати укриття та фінансова допомога на будівництво промислових приміщень. Як наслідок, в Македонії, що за площею в 25 разів менша за Україну, вже зараз повністю функціонують 4 зони технологічного промислового розвитку.

Таким чином, світовий досвід свідчить про те, що вітчизняна законодавча база, орієнтована на підтримку індустріальних парків в Україні, знаходиться на початковій стадії формування та потребує суттєвого доопрацювання в частині встановлення дієвих інвестиційних стимулів для резидентів індустріальних парків за найкращими міжнародними зразками.



2. Мета і завдання законопроекту

Метою законопроекту є створення належних інструментів підтримки резидентів індустріальних парків, що відповідають найкращому світовому досвіду.

Завданням законопроекту є залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, необхідних для створення в Україні розгалуженої мережі індустріальних парків.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести наступні зміни до Податкового кодексу України, зокрема:

- визначити виключний перелік критеріїв до учасників індустріальних парків, що мають право на застосування стимулюючих особливостей оподаткування (мінімальна кількість робочих місць, види діяльності, середня заробітна плата по підприємству);

- встановити терміном на 10 років особливості оподаткування податком на прибуток учасників індустріальних парків (перші п’ять років за 0% ставкою, наступні п’ять років за ставкою вдвічі меншою за базову (сьогодні 9%);

- надати можливість розстрочення строком на 5 років сум податку на додану вартість щодо операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів резидентами індустріальних парків, якщо такі товари використовуються ними для облаштування таких індустріальних парків або для здійснення господарської діяльності у їх межах;

- передбачити можливість органів місцевого самоврядування встановлювати пільги та знижені ставки зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку за земельні ділянки та орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, на якій створено індустріальний парк, для резидентів індустріальних парків.



4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Дану сферу суспільних відносин регулюють Податковий кодекс України, Митний кодекс України та Закон України «Про індустріальні парки».



5. Фінансово-економічне обґрунтування

Проект Закону не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Натомість розвиток розгалуженої мережі індустріальних парків забезпечить створення сотень тисяч нових високопродуктивних робочих місць для громадян України та відповідно наповнення місцевих бюджетів через гарантовану законом сплату податку з доходів фізичних осіб.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Закону сприятиме активізації інвестиційної діяльності, зростанню обсягів прямих інвестицій в країну, стимулюванню промислового виробництва, створенню нових високотехнологічних виробництв та сотень тисяч високопродуктивних робочих місць, збільшенню обсягів та асортименту випуску експортноорієнтованої продукції та, як наслідок, підвищенню конкурентоспроможності економіки та добробуту громадян України.



Голова Комітету Южаніна Н.П.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка