Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про лобізм»



Скачати 57.63 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір57.63 Kb.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про лобізм»


1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Сьогодні в Україні ніхто не ставить під сумнів існування прихованого лобізму на усіх рівнях влади. Однак питання, чи потрібне сьогодні законодавче регулювання цього явища, все ще викликає протилежні відповіді. Лобіювання передбачає існування конфлікту інтересів між різними суспільними групами, створює значні можливості для зловживань і, з чим не можна не погодитись, його неможливо уникнути. Тому в багатьох країнах законодавці намагаються визначити правові рамки для цього явища. Без сумніву, Україні також потрібне законодавче регулювання лобістської діяльності.

До недавнього часу термін «лобізм» мав досить негативне забарвлення. Таке розуміння нав’язувалось радянською ідеологією. Зокрема, «Краткий политический словарь» (Москва, 1978) визначає термін «лобі, лобісти» (від англ. lobby – кулуари) як систему контор і агентств великих монополій чи організованих груп при законодавчих органах США, що здійснюють тиск (аж до підкупу) на законодавців і державних чиновників з метою прийняття рішень (певних законопроектів, отримання урядових замовлень, субсидій) в інтересах організацій, які вони представляють. У той час як «The Blackwell Encyclopedia of Political Science» (1991) розглядає «лобізм» як спроби організацій або окремих громадян впливати не лише на прийняття, відхилення чи зміну законів у парламенті, а також спроби впливати на адміністративні рішення уряду, спираючись на підтримку не лише обраних депутатів, а й різних політичних партій, державних і недержавних установ та громадськості (через засоби масової інформації).

У багатьох країнах світу діяльність лобістів легалізована, і вони відіграють значну роль у формуванні політики. Вважається, що роль груп інтересів в американській політиці протягом останньої третини двадцятого століття зросла. На відміну від електорату, який реалізує свої політичні права лише під час виборів, групи інтересів беруть участь в політичному процесі безперервно. Без їх участі не ухвалюється жоден законодавчий акт, вони перманентно впливають на всі гілки державної влади. З огляду на свою реальну політичну вагу і вплив на політичну владу, вони можуть стояти в одному ряді з двопартійною системою і державою.

І все ж не можна однозначно стверджувати, що лобіювання отримало належне правове регулювання в усіх країнах. Умовно, усі іноземні держави можна поділити на чотири групи: для перших характерне існування законодавчого регулювання лобізму (наприклад, США, Канада, Японія); у країнах  другої групи є закони, що регулюють певні аспекти лобізму (наприклад, Кодекс етики лобістів у Франції чи Положення «Про реєстрацію союзів та їх представників у Бундестазі» у Німеччині); до третьої групи відносимо країни у яких немає відповідного правового регулювання, але тривають активні дискусії чи обговорюються проекти законодавчих актів (наприклад, активно обговорюється ця проблема у Італії, Швеції, Польщі, Казахстані та ряді інших держав); до четвертої групи – ті, у яких ця проблема не привертає належної уваги суспільства та політиків (Україна).

Щодо конституційних основ лобістської діяльності, то хоча вона прямо не передбачена Основним законом, проте є ряд норм, з яких випливає відповідне право громадян. Зокрема, Конституцією України передбачено таке: народ є єдиним джерелом влади, народ здійснює свою діяльність безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5); гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань (ч. 1 ст. 34); кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ч. 2 ст. 34); право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ч. 1 ст. 36); громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами (ч. 1 ст. 38); усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ч. 1 ст. 40); кожен має право на вільний вибір професії (ч. 1 ст. 43). Отже, реалізовуючи свої конституційні права громадянин має право обрати будь-який вид професійної діяльності, у тому числі лобістську діяльність.

Слід зазначити, що, наприклад, у Німеччині  в Основному законі також немає прямої згадки про лобіювання, але ефективно діє положення «Про реєстрацію союзів та їх представників у Бундестазі», яке регулює діяльність лобістів у Бундестазі. Конституційною основою для інституту лобіювання є ст. 17 Основного закону Німеччини, яка передбачає право кожного самостійно чи спільно із іншими письмово звертатися з проханнями чи скаргами у відповідні органи та у парламент. Подібна ситуація склалась і в США, де конституційною основою для лобіювання є перша поправка до Конституції, яка передбачає право звертатися до уряду з петиціями про задоволення своїх скарг.

На сьогодні у парламенті не зареєстровано жодного проекту закону, який би стосувався цієї проблеми.

2. Мета та завдання законопроекту
Основною метою законопроекту є внесення відповідних змін до статті 291 «Загальні положення» Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про лобізм», котрим передбачене законодавче врегулювання лобізму, що покликане забезпечити над ним державний та громадський контроль.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту
Законопроектом пропонується статтю 291 Податкового кодексу України доповнити частиною 291.8 у такій редакції, згідно якої не справляється єдиний податок будь-яким платником єдиного податку з правочинів з послугою лобізм.

Крім цього, передбачено, що доходи за такими послугами оподатковуються за загальною системою оподаткування (податок на прибуток підприємств)».



4. Стан нормативно-правової бази
Законодавство не врегульовує цей вид діяльності.

На даний час діяльність лобізму перебуває поза законодавчим врегулюванням.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
На момент внесення, даний проект акта додаткових видатків із Державного бюджету України не потребує.

6. Прогноз результатів

Законопроект у випадку прийняття спільно із Законом України «Про лобізм» створить комплексний механізм для законодавчого врегулювання лобізму, що покликане забезпечити над ним державний та громадський контроль.

А також:

- визначить цю діяльність як легальний демократичний шлях взаємодії влади та суспільства;

- створить законодавчі бар’єри для зловживань та корупції;

- захистить органи державної влади від незаконного впливу;

- виведе із тіні лобістів;

- сприятиме підвищенню професіоналізму та відповідальності посадових осіб при розробці та реалізації державної політики;

- надасть можливість громадянам знати, хто і що лобіює в органах влади;

- створить ефективні механізми контролю; сприятиме оформленню інтересів різних суспільних груп;

- визначить легальні форми лобіювання.

Також закон значно удосконалить механізми боротьби із корупцією.




Народні депутати України
Т.І.Батенко
О.І.Дубінін
О.Л.Шевченко
В.Л.Шевченко
В.В.Дідич

В.М.Купрій
І.М.Констанкевич


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка