Поставка. Постачання енергією та газом § І. Поняття і значення договору поставки



Дата конвертації13.12.2016
Розмір422 Kb.
Глава 6 Поставка. Постачання енергією та газом

§ І. Поняття і значення договору поставки


Нормальна робота будь-якого підприємства неможлива, з одного боку, без чіткого і своєчасного забезпечення його сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, устаткуванням та іншими ресурсами, а з другого, — без рівномірного і гаранто-
94
ваного збуту виготовленої ним продукції. Задоволення попиту омадян на товари широкого вжитку значною мірою залежить від забезпечення цими товарами торговельних організацій з боку підприємств-виготовлювачів, кооперативів або посередницьких структур. як матеріально-технічне постачання, так і забезпечення торговельних організацій виготовленими товарами здійснюється на основі широко розгалуженої системи господарських зв'язків з поставок.

З переходом до ринкової економіки постала проблема збереження господарських зв'язків, що склались між виготовлювачами і споживачами на поставку сировини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв'язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації усталених і налагодження нових господарських зв'язків, передусім між підприємствами, розташованими на території України.

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір — це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

За договором поставки постачальник, який є підприємцем, зобов'язується в обумовлені строки (строк) передавати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.



Сторонами (суб'єктами) цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво — несамостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст.2 Закону України «Про підприємництво»).

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання
95
(сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.

Договір поставки є консесуальним, двостороннім і сплатним. Як консесуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством.

Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів. Сплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 р. «Про загальні умови поставок товарів між орга-нізаціями держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав» (далі за текстом — Загальні умови поставок товарів). Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності) держав — учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками. Під суб'єктами господарювання розуміють підприємства, об'єднання їх, організації будь-яких організаційних форм, а також громадяни, які володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на території цих держав. Під товаром розуміють як товари народного споживання, так і продукцію виробничо-технічного призначення.

Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 р.), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єктами господарської діяльності (незалежно від форм власності) на внутрішньому ринку України з кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого або міжгалузевого призна-


96
виготовлених за технічною документацією споживача (заявника), технічними умовами та стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.

Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23 грудня 1993 р. та Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 р. Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД. Поставка продукції за виробничою кооперацією — це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємопов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції.

Крім того, продовжують діяти чинні з 1 серпня 1988 р. Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання (далі за текстом — Положення про поставки продукції і Положення про поставки товарів).

Поставки продукції за державними замовленнями (контрактами) здійснюються відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб».


§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки

Концепцією переходу України до ринкової економіки передбачено створення ринків, узгоджена взаємодія яких забезпечує розподіл економічних ресурсів, адекватних суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів виробництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива, енергії, обладнання. Його формування здійснюється шляхом заміни централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлею більшістю видів продукції виробничо-технічного призначення. В цих умовах споживачі набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями безпосередньо у виготовлювачів відповідно до укладених договорів. Основним способом формування господарських зв'язків з реалізації товарів є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів плануються асортимент, підви-


97
щення якості товарів та показників, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства.

У період переходу до вільних ринкових відносин поставка товарів, як правило, здійснюється шляхом укладення між постачальниками і покупцями прямих договорів, а також за допомогою посередницьких фірм та інших організацій, які забезпечують поставку товарів і надають послуги щодо встановлення господарських зв'язків між постачальниками і покупцями. При цьому посередницькі фірми та інші організації можуть виступати стороною договору як у ролі постачальника, так і в ролі покупця, беручи на себе їхні права, обов'язки і відповідальність. Сторони мають право укладати договори поставки через систему товарних ринків: товарних бірж, ярмарків, аукціонів та інших ринкових структур.

Органи, що регулюють поставки для державних потреб за міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за видами їх, територією та постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці, подають Їх регулювальним органам інших держав — учасниць СНД за погодженими формою і номенклатурою в частині взаємних поставок. Кожна держава — член Співдружності інформує всіх ЇЇ учасників про повноважні органи, які мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців до постачальників. Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять до кожної держави — учасниці виділені квоти поставок товарів за міждержавними угодами, а відповідно до одержаних квот кожному споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси з видачею повідомлень про прикріплення покупця до підприємства-постачальника.

Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають плановий характер, хоча покупець і постачальник (за наявності певних умов) можуть відмовитись від укладення договору. Так, покупець вправі повністю або частково відмовитись від виділеного йому товару і від укладення договору, повідомивши про це орган, який видав повідомлення про прикріплення, і постачальника в 20-денний строк з моменту його одержання.

При незгоді постачальника з повідомленням про прикріплення у випадку, коли кількість товару перевищує обсяг, доведений для державних потреб, а також при відсутності централізовано регульованих матеріальних ресурсів або з мотивів невідповідності товару, зазначеного в повідомленні про прикріплення, спеціалізації та профілю постачальника, він має право в 20-денний строк з моменту одержання повідомлення звернутись із заявою про анулювання або зміну повідомлення до органу, який регулює поставки товарів за місцем знаходження постачальника.
98
Копія заяви надсилається покупцеві. Орган, що одержав заяву постачальника про анулювання чи зміну повідомлення, повинен у 10-денний строк розглянути обгрунтованість заяви і в разі згоди із зауваженнями та аргументацією постачальника переоформити повідомлення про прикріплення покупця до іншого реального постачальника.

Якщо таку заяву не подано в зазначений строк, то повідомлення вважається прийнятим до виконання, і постачальник не може відмовитись від укладення господарських договорів із споживачами.

Відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 р. «Про поставки продукції для державних потреб» задоволення потреб у продукції, необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та укладених на їх основі державних контрактів (договорів). Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, а також державні установи й організації, які уповноважені Урядом укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності — монополістів на відповідному ринку продукції — державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не викликає у них збитків.

Договір поставки як угода між організаціями укладається у письмовій формі і оформляється як шляхом складання одного документа. пщписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною яка їх надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (частина перша ст.44, частини друга і третя ст.154 ЦК України). Положення про поставки потверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому


99
допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин: а) складення одного документа, що підписується сторонами; б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання; в) обмін телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами або повідомленнями за допомогою факсу. Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми договірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів застосовуються уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати (як зразкові) договори, що розробляються і рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на підприємствах.

Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний строк надсилає постачальнику замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов, необхідних для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або надсилає свій проект договору.

Проект письмового договору у двох примірниках надсилається постачальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний строк з моменту одержання повідомлення про прикріплення. Договір підписується керівником суб'єкта господарювання або уповноваженими ним особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують направлення (передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді на них.

Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і один примірник повертає другій стороні. Якщо в неї є заперечення щодо поданого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що в обов'язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, а неприйняті умови в цей самий строк передає органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка склала протокол розбіжностей.
100
§ 3. Зміст договору поставки

Договір поставки може виконувати роль основного документа що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.

Відповідно до статті 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. .В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним. Що ж до інших умов, як, наприклад, про комплектність, порядок розрахунків тощо, то їх може і не бути в конкретному договорі. Проте якщо на визначенні таких умов у договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

При укладенні довгострокового договору зазначені вище умови погоджуються на перший рік поставки. На наступні роки вони повинні бути погоджені не пізніше як за 45 днів до початку періоду поставки.



Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі необхідності можуть встановлюватись спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в самому договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна «асортимент» іноді вживається рівнозначний йому термін «номенклатура». Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент - це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції обумовленої в договорі. Розгорнутий (внутрішньогруповий) асортимент - це характеристика в договорі окремих груп належні до поставки продукції більш детальними показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо)

Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до поставки продукції визначається в договорі на основі замовлення покуп-
101
ця. Постачальник повинен задовольняти обгрунтовані вимоги покупця за номенклатурою, якідо вони відповідають спеціалізації та профілю постачальника. Якщо в ході виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого асортименту, то діє таке правило: поставлена продукція однієї назви, що входить в асортимент, не зараховується в покриття недопоставки продукції іншої назви, крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згоди покупця або останній прийняв продукцію для використання.

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та Положенням про поставки товарів (п.32) продукція (товари) мають відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, або зразкам (еталонам). Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію» визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюються такими видами нормативних документів із стандартизації: а) державними стандартами України; б) галузевими стандартами; в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок; г) технічними умовами; д) стандартами підприємств. У договорі на поставку продукції потрібно зазначати посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.

Договором можуть бути передбачені більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі вимоги споживачів. Виготовлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами чи договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції проводиться обов'язкова, щодо певних видів продукції, або добровільна сертифікація. Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супровод-
102
жуватися сертифікатом, який підтверджує відповідність її обовзковим вимогам нормативних документів.

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце відводиться гарантійним строкам. За статтею 250 ЦК України гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або договором більш тривалий, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції. На вимогу покупця постачальник повинен безплатно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продукцією або зберігання її.

Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строки. Виготовлювач гарантує якість продукції в цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб. Гарантійний строк на товари обчислюється з дня продажу виробу через роздрібну торговельну мережу, а на продукцію — з дня введення виробів в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців для діючих і 9 місяців для тих підприємств, що будуються. На вироби, що використовуються на підприємствах із сезонним характером робіт, і на запасні частини гарантійний строк встановлюється не більше року з дня надходження їх на підприємства, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором. Гарантійні строки придатності та зберігання обчислюються з дня виготовлення продукції.

Характеристика предмета договору поставки іноді пов'язана з визначенням комплектності продукції. Дотримання умови про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача мертвим вантажем.

Продукція повинна поставлятися комплектне, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється договором. У договорі може бути пе-редоачено поставку продукції з додатковими до комплекту ви-
103
робами або без окремих непотрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту (ст. 251 ЦК України).

До найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. В літературі та договірно-арбітражній практиці прийнято поділяти ці строки на загальні та окремі (часткові). Загальний строк поставки збігається по суті із строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку усієї передбаченої договором кількості продукції, то окремі строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих строків поставки передане на повний розсуд сторін. Строки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються в договорі з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору пгістачальник повинен маркувати продукцію, яку він виготовляє. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти товарні знаки, зареєстровані в установленому порядку. Для забезпечення схоронності продукції при перевезенні або зберіганні її потрібно поставляти у належній тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умовами або договором. Тара, пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери підлягають поверненню постачальникові або здачі тарозбиральним організаціям. Крім розглянутих умов, у договорі можуть обумовлюватись порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.


§ 4. Виконання договору поставки

Виконання договору поставки полягає у здійсненні сторонами усіх прав та виконанні ними всіх обов'язків, що передбачені договором. Відповідно до статті 171 ЦК України взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватись одночасно, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання. Свій головний обов'язок — передати покупцеві або за його доручен-


104
ням (рознарядкою) іншому підприємцю певну продукцію — постачальник здійснює таким чином: він або відвантажує продукцію на адресу покупця чи іншої особи, або повідомляє їх про готовність продукції до здачі. В останньому випадку покупець вибирає продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми чи найманими засобами і за свій рахунок.

У статтях 161, 207 і 208 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і в установлений строк згідно з законом, договором, а за відсутності таких вказівок — згідно з вимогами, що звичайно ставляться. При виконанні договорів кожна із сторін повинна зважати на інтереси іншої сторони, виконувати найекономічнішим чином і всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.

Передача продукції місцевому покупцеві має відмінності від іногородніх поставок. Основним способом здійснення місцевих поставок є централізована доставка продукції на склад покупця автомобільним транспортом. Роздрібним торговельним організаціям і позаринковим споживачам за прямими договорами товари довозять підприємства промисловості. Якщо у договірних відносинах беруть участь оптові торговельні і постачально-збутові організації, централізовану доставку товарів одержувачам здійснюють, як правило, ці організації як із своїх складів, так і зі складів промислових підприємств у порядку транзитного завезення.

У разі централізованих перевезень навантаження продукції і вивантаження поворотної тари проводяться силами і засобами постачальника, а вивантаження товарів і навантаження поворотної тари на складі одержувача — силами і засобами одержувача і за його рахунок. У договорі може бути передбачено, що покупець, який перебуває в одному населеному пункті з постачальником, вибирає продукцію зі складу постачальника (виготовлювача).

У разі іногородніх поставок продукцію здебільшого відправляють залізничним або водним транспортом вантажною швидкістю або здають установі зв'язку для пересилання покупцеві. Одержувачам, що перебувають у важкодоступних районах, куди немає іншого способу доставки товарів, крім повітряного транспорту, поставка здійснюється цим видом транспорту. У договорі може бути передбачено відвантаження товарів будь-яким видом транспорту або вибірка їх покупцями. Виконуючи зобов'язання, постачальник повинен дотримуватись умов договору щодо кількості, асортименту, якості, строків та інших умов поставки .
105
Поставлену відповідно до умов договору продукцію покупець повинен прийняти й оплатити за встановленими цінами (частина перша ст-245 ЦК України). Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержубачем відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів.1 Одержання продукції від транспортної організації — це лише початковий момент у прийманні її. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965 року) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25 квітня 1966 року).

Правила, які регулюють перевірку продукції і товарів за кількістю і якістю, багато в чому збігаються, тому результати приймання часто оформляють одним актом. Це створює можливість подальшої уніфікації зазначених правил. Одночасно перевіряють асортимент продукції та комплектність, тару, упаковку, маркування та відповідність їх вимогам стандартів, технічних умов або договору.

Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки, незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію. Так, вагу нетто і кількість товарних одиниць у кожному місці перевіряють одночасно з відкриванням тари, але не пізніше 10 днів з моменту одержання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевій поставці надається 10 днів, а при іногородній — не більше 20 днів. Акт про приховані недоліки має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.

Якщо під час приймання продукції виявлено недостачу або порушення умов щодо якості, комплектності тощо, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечити зберігання одержаної продукції в умовах, які запобігають погіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідною продукцією. Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача. Подальше правове оформлення результатів перевірки може бути здійснено одним із таких способів:

-----------------------------------------------------------

1 Див. главу «Транспортні договори».
106
а) складення двостороннього акта за участю представника відправника або виготовлювача, якщо продукція одержана в оригінальній упаковці або непорушеній тарі останнього. Виклик представника місцевого постачальника для участі в перевірці обов'язковий. Представника іногороднього відправника викликають лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором;

б) відправник уповноважує на участь у прийманні іншу особу, яка перебуває в місці одержання продукції;

в) постачальник дає згоду на одностороннє приймання продукції покупцем;

г) у перевірці бере участь експерт бюро товарних експертиз або представник відповідної інспекції з якості;

д) якщо представники зазначених вище організацій не з'явилися, перевірку проводять з участю компетентного представника іншого підприємства, виділеного керівником цього підприємства на прохання одержувача;

е) до перевірки можуть залучатися компетентні представники громадськості самого підприємства-одержувача з числа осіб, затверджених для цього рішенням профспілкового комітету. Представниками громадськості не можуть бути матеріально відповідальні та підлеглі їм особи.

Результати перевірки продукції оформляють актом; його підписують усі особи, які брали участь у перевірці, і затверджує керівник підприємства-одержувача. Акт приймання з необхідними додатками до нього є підставою для пред'явлення претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору.

Реалізація поставленої договором продукції завершується її оплатою. Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем, тобто якщо відповідні кошти надійшли на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються за загальним правилом безпосередньо між відправниками і одержувачами. Якщо відповідно до чинних правил у розрахунках за продукцію бере участь підприємство, яке не є стороною за договором, то воно щодо розрахунків користується правами і несе обов'язки сторони за договором. Порядок і форми розрахунків визначаються в договорі відповідно до чинних банківських правил.

Під час виконання договору поставки може виникнути потреба внести зміни або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони можуть


107
продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами тощо.

Положеннями про поставки передбачено випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши про це контрагента за один місяць: а) при поставці продукції з відхиленнями за якістю від нормативної документації; б) при завищенні постачальником ціни на продукцію тощо. Покупець може також відмовитися від передбаченої договором продукції (повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові збитки, спричинені такою відмовою.


§ 5. Правові наслщки порушення договору поставки

Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання договорів. Порушення умов договору поставки призводить до невигідних майнових наслідків для його учасників. Часто це завдає шкоди і загальнодержавним інтересам. У системі стимулюючих засобів, разом із засобами заохочення, важлива роль відводиться майновій відповідальності, а також засобам оперативного впливу на правопорушника.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору поставки настає у формі відшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені). За загальним правилом, неустойка у договорі поставки є заліковою, бо збитки відшкодовуються лише в частині, не покритій неустойкою. Лише у випадках недопоставки або поставки продукції неналежної якості чи некомплектної покупець стягує з постачальника встановлену неустойку і, крім того, завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки. Застосування санкцій є правом (а не обов'язком) сторони за договором.

Розглянемо наслідки порушення сторонами найголовніших умов договору поставки.

Невиконання постачальником свого обов'язку передати покупцеві певну кількість продукції в обумовленому асортименті і в установлений строк може виявитися в таких правопорушеннях, як прострочення поставки або непоставка та недопоставка. Прострочення поставки або недопоставка — це однотипні правопорушення, бо в разі недопоставки прострочено поставку якоїсь частини партії продукції в обумовлений строк. Тому правові наслідки цих правопорушень однакові.
108
У разі прострочення поставки або недопоставки постачальник сплачує покупцеві неустойку, розмір якої залежить від вартості непоставленої в установлений строк продукції. Виходячи з принципу реального виконання зобов'язання (ст.207, 208 ЦК України), постачальник повинен поповнити недопоставлену кількість продукції в наступному періоді у межах строку дії договору, а щодо продукції, яка розподіляється, - з урахуванням строку дії ліміту (фонду). Поповнення недопоставки продукції здійснюється в асортименті того періоду, в якому вона мала місце, а товарів — в асортименті наступного строку поставки, якщо іншу номенклатуру (асортимент) не буде додатково погоджено між сторонами. Правда, покупець товарів може вимагати поповнення недопоставки в асортименті того періоду, в якому вона мала місце. Він також має право відмовитись від продукції, поставку якої прострочено, якщо інше не передбачено в договорі. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній повинен прийняти й оплатити.

Зазначена вище неустойка за недопоставку або прострочення поставки стягається одноразово. Це означає, що обсяг недопоставленої продукції не враховується при визначенні розміру неустойки за такі самі порушення в наступних здавальних періодах. Більше того, тут діє певна заохочувальна норма: в разі поповнення в наступних здавальних періодах недопоставленого обсягу продукції (за умови повного виконання зобов'язань з поставок у цьому періоді) розмір неустойки за недопоставку або прострочення поставки знижується на 50 відсотків (п. 57 Положення про поставки продукції; п.49 Положення про поставки товарів).

Серйозним порушенням договірної дисципліни при поставках є відхилення виготовлювача від вимог щодо якості продукції. Недотримання умов щодо якості продукції тягне різні правові наслідки залежно від характеру правопорушення. Насамперед, дуже часто в продукції виявляються дефекти, які можна й економічно доцільно усунути в місці її одержання. На вимогу покупця їх усувають працівники виготовлювача (в тому числі шляхом заміни окремих частин або виробу в цілому) протягом 20 днів, якщо інший строк не передбачений нормативною документацією або договором. У разі усунення дефектів силами і засобами покупця виготовлювач відшкодовує йому понесені витрати. Якщо дефекти усунуто виготовлювачем в обумовлений строк, а також якщо покупець не вимагав їх усунення, майнової відповідальності у вигляді штрафів постачальник не несе.

Якщо якість продукції не відповідає стандарту, технічним умовам, іншим нормативним документам, зразкам або умовам до-


109
говору, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати продукції, а якщо вона вже оплачена, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум і заміни продукції на доброякісну. За це порушення договору виготовлювач сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції неналежної якості. Разом з тим, покупець має право прийняти зазначену продукцію за договірною ціною або для реалізації на комісійних засадах. Передача на розсуд покупця питання про те, прийняти недоброякісну продукцію чи відмовитись від неї, в кожному конкретному випадку може запобігати зайвим витратам виготовлювача, пов'язаним з поверненням, ремонтом виробів тощо.

У разі поставки продукції, яка відповідає нормативній документації, але виявиться нижчого сорту, ніж зазначено в документі, що посвідчує якість, покупець має право або прийняти її за ціною, передбаченою для продукції відповідного сорту (якості), або відмовитись від прийняття продукції. Одержавши від покупця повідомлення про відмову від продукції недоброякісної або нижчого сорту, виготовлювач повинен протягом 10 днів, а щодо продукції, яка швидко псується, протягом 24 годин розпорядитися нею. Якщо виготовлювач у зазначені строки не розпорядився продукцією, покупець може реалізувати її на місці або повернути виготовлювачеві. Продукція, яка швидко псується, в усіх випадках підлягає реалізації на місці. У разі відмови покупця від недоброякісної продукції або використання її не за цільовим призначенням вона не зараховується у виконання зобов'язань за договором поставки (п.41, 59 Положення про поставки продукції; п. 34, 52 Положення про поставки товарів).

Не менш серйозним правопорушенням є поставка некомплектної продукції. В цьому разі на вимогу покупця виготовлювач повинен доукомплектовувати продукцію або замінити її комплектною у 20-денний строк після одержання такої вимоги, якщо інший строк не передбачено угодою сторін. До виконання цієї вимоги покупець може не оплачувати некомплектну продукцію, а якщо вона вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. У разі, коли виготовлювач в обумовлений строк не укомплектує продукцію або не замінить її на комплектну, покупець може відмовитись від продукції і стягнути з виготовлювача штраф у розмірі 20 відсотків її вартості, включаючи і вартість частин, яких не вистачає (п.42, 59 Положення про поставки продукції; п.35, 52 Положення про поставки товарів).

Положення про поставки передбачають майнові санкції також за порушення постачальником інших умов договору: за нена-


110
лежне маркування й упаковку, за поставку продукції без застосування засобів пакетування або тари-обладнання тощо.

За договором поставки певні права та обов'язки має й покупець. Він, зокрема, повинен прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами. Якщо без згоди покупця поставлено продукцію, не передбачену договором, або з порушенням умов договору, або при відсутності договору, він має право відмовитись від прийняття її для використання і від оплати. В цих випадках продукція приймається на відповідальне зберігання покупця, а у випадках, визначених транспортним законодавством, покупець може відмовитись від приймання продукції від органів

^Договором може бути передбачено відвантаження продукції не покупцеві за договором, а одержувачеві, який не перебуває у договірних відносинах з постачальником. У цьому разі покупець надсилає постачальникові так звані відвантажувальні рознарядки, копії яких направляються одержувачеві. При неподанні покупцем відвантажувальної рознарядки в обумовлений договором строк або поданні її з порушенням інших умов постачальник не може належно виконати свої обов'язки, зокрема, реалізувати виготовлену продукцію. Тому Положенням про поставки товарів (п.24) передбачено, що у зазначених випадках виготовлювач має право зажадати від покупця оплати підготовленої до відправки продукції, давши гарантії наявності її в натурі або перенести поставку на наступний період, повідомивши про це покупця.

Якщо договором передбачено вибірку продукції покупцем зі складу постачальника, ініціативу в одержанні її повинен виявити покупець. У договорі слід чітко визначити порядок вибірки і санкції за порушення покупцем свого обов'язку, оскільки положеннями про поставки вони не передбачені. У всякому разі постачальник може вимагати від покупця відшкодування збитків, заподіяних невибіркою продукції.

Важливим обов'язком покупця є своєчасна і повна оплата замовленої продукції. Розрахунки між суб'єктами господарської діяльності за поставки продукції, в тому числі продовольства і сільськогосподарської продукції, здійснюються переважно шляхом попередньої оплати, якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. За несвоєчасну сплату заборгованості підприємства-боржники сплачують на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 2 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу в розмірі, визначеному законом, якщо інший розмір пені не передбачено угодою сторін. Сплачена при цьому пеня відноситься на результати
111
фінансової діяльності підприємства-боржника. Покупець відповідає також за прострочення повернення тари, засобів пакетування та деякі інші порушення договору.

За Положенням про поставки продукції (п.74) та Положенням про поставки товарів (п.65) сторонам надається можливість передбачити у договорі відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню в разі неналежного виконання контрагентом зобов'язання. Тоді позивачеві не потрібно доводити фактичний розмір понесених збитків, але слід подати докази, що підтверджують причинний зв'язок між неналежним виконанням зобов'язання і понесеними збитками.


§ 6. Договори на постачання енергією та газом

Нормальна робота виробничих підприємств значною мірою залежить від безперервного постачання їх електричною чи тепловою енергією або газом. Електроенергія використовується також для освітлення приміщень державних і громадських організацій, вулиць і жилих будинків, а теплова енергія та газ — для задоволення побутових потреб громадян. Відносини по забезпеченню громадян електричною, тепловою енергією та газом регулюються договором про надання комунальних послуг або становлять елемент житлових відносин. У справі забезпечення раціонального використання цих видів ресурсів і дотримання правил користування ними важлива роль відводиться договорам на постачання енергією та газом.

Користування електричною і тепловою енергією допускається лише на основі договору, що укладається між енергопостачальною організацією і споживачем. Подача газу також здійснюється на основі договорів. Про це сказано в Правилах користування електричною енергією та Правилах користування тепловою енергією (1982 р.), Правилах подачі газу магістральним газопроводам і споживачам (1987 р.) та Правилах користування газом у народному господарстві (1988 р.). За допомогою названих нормативних актів здійснюється правове регулювання договірних відносин з постачання енергією та газом. Незважаючи на певні технічні правові відмінності в постачанні електричною і тепловою енергією, з одного боку, енергією і газом — з другого, названі договори мають багато спільних рис, які об'єднують їх в одному структурному типі договору і дають змогу відрізнити його від інших договорів, зокрема від договору поставки. Предметом цього договору може бути лише електрична енергія у вигляді електричного струму і теплова енергія у вигляді пари або гарячої
112
води. За договором на постачання газом споживачам подається природний або штучний горючий газ. На відміну від договору поставки, енергія і газ передаються споживачеві через приєднану до постачальної організації мережу, завдяки чому забезпечується можливість безперебійного постачання ними споживачів.

Договір на постачання енергією або газом є консесуальним, двостороннім і сплатним.

За договором постачання енергією та газом постачальна організація бере на себе обов'язок безперервно подавати споживачеві через приєднану мережу електричну чи теплову енергію або газ в обумовленій кількості та якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану енергію чи газ за встановленими тарифами, а також підтримувати в належному стані свою енергетичну чи газову мережу.

Договори на відпуск електричної і теплової енергії укладаються між енергопостачальною організацією і споживачем (абонентом), установки якого безпосередньо приєднані до мережі енергопостачальної організації. Такий споживач вважається основним споживачем. В окремих випадках основний споживач укладає договори на постачання енергією з іншими споживачами (субабонентами), якщо вони одержують енергію від мережі основного споживача. При цьому в додатку до договору між основним споживачем та енергопостачальною організацією зазначаються дані про всіх приєднаних до основного споживача субабонентів. Електропостачальними та енергопостачальними організаціями в договорах на постачання електричної і теплової енергії виступають організації енергетики, володільці відомчих котельних тощо.

Відповідно до пункту 1 Правил подачі газу магістральним газопроводам і споживачам договори на подачу газу укладаються: а) між постачальниками і газопостачальними організаціями; б) між постачальниками (в тих випадках, коли вони виконують функції газопостачальних організацій) і споживачами; в) між газопостачальними організаціями і споживачами. Постачальниками (виробниками) газу є промисли, які добувають природний або попутний газ, і заводи штучного газу. Якщо споживачі розташовані поблизу виробників газу і одержують газ через приєднану до них мережу, то договори укладаються між виробником, який тут виступає як газопостачальна організація, і споживачем. Найчастіше від газових промислів і заводів газ подається магістральним газопроводам, а від них — організаціям, що експлуатують газове господарство у містах: управлінням газового господарства, газовим трестам і конторам тощо. Магістральні газопрово-
113
ди й міські газові трести і є газопостачальними організаціями в договорах із споживачами.

Найголовніші права та обов'язки сторін при постачанні енергії визначаються у договорах, що укладаються згідно з типовими договорами. Головним обов'язком енергопостачальної організації є безперервне або за погодженим графіком постачання споживача електричною або тепловою енергією. Кількість електроенергії зазначається в договорі згідно з установленими лімітами відпуску енергії. У договорах на відпуск теплової енергії у вигляді пари або гарячої води окремо зазначається кількість енергії, що йде на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання і технологічні потреби.

Енергопостачальна організація стежить за дотриманням споживачем лімітів електричної енергії. Якщо при цьому виявляються перевитрати добової норми електроспоживання, вона має право примусово обмежувати відпуск електроенергії в наступні дні у розмірі не більше 25 відсотків від встановленої планом на добу до повної компенсації допущених перевитрат енергії. У разі виявлення в години максимуму перевищення споживачем установленого плану навантаження протягом ЗО хвилин і більше енергопостачальна організація може зажадати від споживача зниження навантаження до встановленого лімітом або договором значення. Така вимога повинна бути виконана безумовно і негайно, бо в іншому разі після попередження споживач може бути повністю або частково відключений від мережі.

Кількість газу визначається у договорах згідно із затвердженими річними і квартальними планами. Місячні плани встановлюються газопостачальною організацією на основі заявок споживачів з урахуванням можливостей газодобувних і газопереробних підприємств і пропускної здатності газопроводів. Газ подається і відбирається протягом місяця рівномірно у межах середньодобової норми споживання, а в разі необхідності відхилення від цієї норми — за погодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

Енергія та газ, які подаються споживачам через приєднану мережу, повинні за якістю відповідати певним вимогам. Якість електроенергії визначається напругою (у вольтах) і частотою (у періодах на секунду), які підтримуються на межі електромереж електропостачальної організації та споживача. Теплова енергія характеризується тиском і температурою пари або води. Якість газу, що подається у магістральні газопроводи, повинна відповідати вимогам стандарту. Газ подається очищеним від газового бензину, нафти і механічних домішок. Хімічне очищення та осу-


114
шення природного газу здійснюється постачальником або газопостачальною організацією.

Електро- і газопостачальні організації повинні стежити за технічним станом і правильно експлуатувати свої мережі, забезпечувати техніку безпеки та можливість нормального використання енергії і газу споживачами.

З метою забезпечення надійного і економічного використання енергії та газу на споживача також покладається ряд обов'язків щодо нормальної експлуатації енерго- чи газомережі. Зокрема, він здійснює перевірку стану, профілактичні випробування та ремонт належних йому енергоустановок і захисних засобів; забезпечує необхідний облік використаної енергії; дотримується встановлених лімітів і режимів енергоспоживання; щороку складає плани організаційно-технічних заходів щодо раціонального витрачання енергії; забезпечує обслуговування енергоустановок персоналом потрібної кваліфікації тощо. Споживач повинен безперешкодно допускати персонал постачальних організацій та представників органів енергетичного нагляду для контролю за режимом споживання енергії та технічним станом енергомережі. Він зобов'язаний негайно повідомляти енергопостачальну організацію про всі несправності в роботі приладів обліку енергії, про аварії, про ураження електричним струмом людей і тварин.

Обов'язком споживача є своєчасна і повна оплата одержаної енергії та газу за цінами (тарифами), встановленими договором.

Порушення постачальною організацією або споживачем їхніх обов'язків за договором призводить до невигідних майнових наслідків. Особливо дорого споживачам і всьому народному господарству обходяться перерви в енергопостачанні і подачі газу, пов'язані з недовідпуском енергії чи газу споживачам. За не-довідпуск електричної енергії на виробничі потреби енергопостачальна організація сплачує споживачеві штраф у розмірі двократної тарифної вартості недовідпущеної електроенергії, якщо це викликано недопоставкою палива для електростанції. При недовідпуску енергії з інших причин штраф сплачується у восьмикратному розмірі. За недовідпуск теплової енергії на виробничі цілі постачальна організація сплачує споживачам штраф у розмірі тарифної вартості недовідпущеної енергії у зв'язку з недопоставкою палива електростанціям і чотирикратної тарифної вартості недовідпущеної енергії у всіх інших випадках.

Матеріальна відповідальність енергопостачальних організацій перед споживачами за недовідпуск електроенергії не настає, коли це було викликано: а) стихійними явищами (пожежами, повеня-


115
ми, бурею тощо); б) неправильними діями персоналу споживача або сторонніх осіб (помилкове ввімкнення або вимкнення, накидання предметів на проводи повітряних ліній); в) припиненням або обмеженням подачі енергії з вини споживача (п. 1.10.2 Правил користування електричною енергією). Аналогічні підстави для звільнення енергопостачальних організацій за недовідпуск теплової енергії передбачені пунктом 8.6 Правил користування тепловою енергією. Незалежно від причин недовідпуску енергії постачальна організація не зобов'язана поповнювати її в наступних періодах. Це стосується й недоподачі газу.

За порушення умов щодо якості енергії, а саме в разі відпуску електроенергії зниженої якості (за одним або кількома показниками одночасно), енергопостачальна організація сплачує споживачеві штраф у розмірі 25 відсотків вартості відпущеної електроенергії зниженої якості. Аналогічну за розміром неустойку (штраф) сплачує енергопостачальна організація за зниження параметрів теплової енергії. При зниженні з її вини параметрів пари більш ніж на 25 відсотків обумовленого договором споживач має право, попередньо повідомивши контрагента, припинити споживання теплової енергії. В цьому разі постачальна організація відповідає як за недовідпуск енергії.

За недоподачу газу відповідно до укладеного договору винна сторона сплачує контрагенту неустойку в розмірі 8 відсотків вартості газу, який не був поданий протягом місяця. В разі порушення обумовленої договором якості газу або погодженого тиску сторона, що подає газ, виплачує другій стороні штраф у розмірі 10 відсотків від вартості добової подачі за кожну добу, протягом якої було допущене порушення (п.41, 43 Правил подачі газу магістральним газопроводам і споживачам).

Правила користування електричною і тепловою енергією не передбачають відповідальності споживачів за недовикористання замовленої енергії. І це цілком вірно, бо її запровадження не узгоджувалося б із прагненням до економії матеріальних ресурсів як важливої умови підвищення ефективності виробництва.

Штрафи за порушення умов щодо кількості і якості енергії та газу є виключною неустойкою, бо збитки при цьому не відшкодовуються.

Споживач відповідає за несвоєчасну оплату рахунків у формі пені. Незалежно від стягнення пені енергопостачальна організація може припинити відпуск енергії споживачеві до погашення ним заборгованості. Крім того, повне або часткове припинення подачі енергії споживачеві, після попередження його постачальною організацією, допускається також у разі: а) незадовільного


116
стану енергоустановок споживача; б) порушення встановленого режиму енергопостачання; в) самовільного під'єднання до мережі нових приймачів енергії; г) недопущення службових осіб Постачальної організації до енергоустановок і приладів обліку енергії та в інших випадках, передбачених пунктами 1.9.2 Правил користування електричною енергією і 7.2 Правил користування тепловою енергією. Одностороннє припинення подачі енергії в цих випадках можна віднести до числа оперативних майнових санкцій.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка