Постанова іменем україни 9 жовтня 2012 року м. Київ



Скачати 125.71 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір125.71 Kb.


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2012 року м. Київ



Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:


головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б.,

при секретареві судового засідання Ключнік А.Ю.,

за участю представника відповідача – Ахтімірової М.Г., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Віва» до Антимонопольного комітету України (далі – АМК), першого заступника Голови АМК – державного уповноваженого Кравченка Ю.Г., третя особа – ТОВ «Марс Україна», про визнання дій незаконними та скасування розпорядження,



в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року ТОВ «Віва» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило: визнати незаконними дії АМК та першого заступника Голови АМК – державного уповноваженого Кравченка Ю.Г. щодо ненадання матеріалів справи № 27-26.4/82-09 для ознайомлення; скасувати розпорядження першого заступника Голови АМК – державного уповноваженого Кравченка Ю.Г. від 1 червня 2009 року № 10/123-р «Про початок розгляду справи № 27-26.4/82-09 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції»; скасувати вимогу АМК від 2 червня 2009 року № 27-26.4/10-4702 про надання інформації та документів у справі № 27-26.4/82-09.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 19 березня 2009 року корпорація «Марс Інк» (США) та ТОВ «Марс Україна» звернулися до АМК із заявою про захист від недобросовісної конкуренції. У заяві йшлося про те, що ТОВ «Віва» виготовляє кондитерські вироби під назвами «Twist», «Мілла», «Success» та «Бамбо», етикетки яких візуально схожі на продукти «Twix», «Milky Way», «Snickers» і «Bounty», торговими марками яких володіють заявники.

На виконання доручення в.о. Голови АМК від 16 квітня 2009 року


№ 13-03/166 Волинське обласне територіальне відділення АМК видало наказ від 27 квітня 2009 року № 27 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Віва» з питань дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. За наслідками перевірки складено акт від 12 травня 2009 року № 9.

1 червня 2009 року перший заступник Голови АМК – державний уповноважений Кравченко Ю.Г. видав оскаржуване розпорядження.

2 червня 2009 року АМК за підписом першого заступника Голови АМК – державного уповноваженого Кравченка Ю.Г. направив до ТОВ «Віва» вимогу № 27-26.4/10-4702 про надання інформації та документів.

11 червня 2009 року ТОВ «Віва» звернулося до АМК із заявою про надання матеріалів справи № 27-26.4/82-09 для ознайомлення.

Листом від 19 червня 2009 року № 27-26.4/10-5276 АМК відмовив у наданні матеріалів справи для ознайомлення.

Позивач вважає, що дії відповідача та його розпорядження і вимога є незаконними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 27 липня
2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року, позов задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 січня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), АМК, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 36, 37 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон № 2210-ІІІ), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України від 1 червня 2010 року (№ 14/302), 5 липня 2011 року (№ 17/100), в яких, на думку відповідача, по-іншому застосовані одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 20 квітня 2012 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи та заперечення на них, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Так, у постановах Вищого господарського суду України від 1 червня
2010 року (№ 14/302) та від 5 липня 2011 року (№ 17/100), доданих до заяви на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, цей суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки саме по собі видання органами АМК згідно зі статтями 36, 37 Закону № 2210-ІІІ розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства у сфері економічної конкуренції не порушує прав та законних інтересів підприємств, стосовно яких відкривається відповідна справа, бо всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин у справі, встановлення обставин відповідного порушення здійснюється саме з цього процесуального моменту; застосування до суб’єкта господарювання передбачених законодавством про захист економічної конкуренції санкцій відбувається лише за наслідками завершення зазначеного провадження (розслідування обставин у справі).

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, дійшов протилежного висновку, зазначивши, що мало місце порушення статті 36 Закону № 2210-ІІІ, оскільки оскаржуване розпорядження та підготовлена на його основі вимога в сукупності з тим, що ці дії вчинені після порушення заявником строку звернення до АМК, порушують права та законні інтереси ТОВ «Віва».

Аналіз наведених рішень судів касаційної інстанції дає підстави вважати, що ці суди неоднаково застосували зазначені норми матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому у справі, що розглядається, – неправильно.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційними судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 КАС предметом захисту в адміністративному судочинстві виступають саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 27 Закону України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів АМК щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів АМК, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Всебічне, повне і об’єктивне з’ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19 квітня 1994 року № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299), проводиться посадовими особами АМК після початку розгляду відповідної справи. Якщо за результатами розгляду справи не буде доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то згідно зі статтею 49 Закону № 2210-ІІІ зазначений розгляд справи підлягає закриттю без прийняття рішення по суті.

За змістом частини першої статті 36 Закону № 2210-ІІІ органи АМК розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції як за заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, так і за власною ініціативою.

При цьому у частині другій цієї статті Закону законодавець уповноважує саме органи АМК приймати рішення про відмову заявнику у розгляді справи у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.

Крім того, у частині першій статті 37 Закону № 2210-ІІІ передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Отже, за змістом статей 36, 37 Закону № 2210-ІІІ вирішення питань про прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або про відмову заявнику у розгляді справи належить до виняткової компетенції органів АМК та є способом реалізації покладених на них законодавством владних управлінських функцій у сфері забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (стаття 1 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України»). Тому прийняття цього рішення (розпорядження про початок розгляду справи) не може порушувати права або законні інтереси суб’єкта господарювання, оскільки застосування до нього будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51–54 Закону № 2210-ІІІ, таке рішення не передбачає.

Таким чином, встановлене колегією суддів неправильне застосування Вищим адміністративним судом України у справі, що переглядається, статей 36, 37 Закону № 2210-ІІІ є підставою для визнання оскаржуваної ухвали незаконною та такою, що підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України



п о с т а н о в и л а:

Заяву Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.



Головуючий

В.В. Кривенко








Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

В.С. Гуль

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

О.А. Коротких
О.В. Кривенда



В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
О.І. Потильчак
О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький











Справа№ 21-173а12

Суддя-доповідач: Терлецький О.О.




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка