Постанова іменем україни 20 лютого 2013 року м. Київ



Скачати 84.81 Kb.
Дата конвертації13.12.2016
Розмір84.81 Kb.
ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України на спільному засіданні в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,







суддів:

Балюка М.І.,

Жайворонок Т.Є.,

Потильчака О.І.,




Берднік І.С.,

Колесника П.І.,

Сеніна Ю.Л.,




Григор’євої Л.І.,

Лященко Н.П.,

Фесенка Л.І.,




Гуля В.С.,

Онопенка В.В.,

Шицького І.Б.,




Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,







Ємця А.А.,

Патрюка М.В.,




за участі: представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – ОСОБА_1, представників ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа – Національний банк України, про стягнення безпідставно набутих та утримуваних грошових коштів,



в с т а н о в и л и:

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих та утримуваних грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ним і відповідачем було укладено договори банківського вкладу НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 18 грудня 2008 року та НОМЕР_4 від 6 травня 2009 року. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_2 на його ім’я оформлено платіжні картки в національній валюті НОМЕР_5) та іноземній валюті (НОМЕР_6).

За рахунками, які були відкриті за вищезазначеними договорами банківського вкладу й за картковими рахунками, ОСОБА_2 виконано 46 операцій з перерахування грошових коштів із рахунків, відкритих в іноземній валюті, на рахунки в національній валюті і навпаки. Особливістю зазначених операцій стало те, що вони були виконані з використанням окремого курсу, можливість застосування якого до проведених операцій, як і здійснення таких операцій у цілому, локальними нормативно-правовими актами Банку не встановлена.

Посилаючись на те, що в результаті проведення 46 операцій на відкриті позивачем рахунки ОСОБА_2 було безпідставно зараховано грошові кошти в сумі 782 132 грн 16 коп., які останній повертати в добровільному порядку відмовляється, Банк просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в указаному вище розмірі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 782 132 грн 16 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року касаційну скаргу Банку відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2012 року залишено без змін.

У грудні 2012 року Банком подана до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року з посиланням на неоднакове застосування судами касаційної інстанції цивільної та господарської спеціалізацій однієї і тієї самої норми матеріального права.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24  грудня 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України справу за позовом Банку до ОСОБА_2, третя особа – Національний банк України, про стягнення безпідставно набутих та утримуваних грошових коштів для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 28 грудня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві Банку про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року порушується питання про скасування ухвали суду попередньої інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судами касаційної інстанції норми матеріального права, а саме ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності неоднакового застосування судами касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права Банк посилається на постанову Вищого господарського суду України від 18 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 про стягнення коштів (справа № 5023/7583/11).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку – ОСОБА_1, представників ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що між Банком та ОСОБА_2 було укладено договори банківського вкладу від 18 грудня 2008 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та від 6 травня 2009 року НОМЕР_4.

З метою обліку коштів за вищезазначеними договорами позивач на ім’я ОСОБА_2 відкрив особові рахунки в національній і іноземних валютах та рахунки для обліку операцій за платіжними картками НОМЕР_5 (у національній валюті) і НОМЕР_6 (в іноземній валюті).

Також установлено, що під час проведення спірних операцій з безготівкового переказу коштів, що здійснювався між поточними та вкладними рахунками відповідача, мало місце списання коштів із рахунку в грошовій одиниці, відмінній від грошової одиниці, в якій відкрито рахунок для зарахування коштів.

У зв’язку з відмінністю грошової одиниці, яка надходила на вкладні та поточні рахунки, від грошової одиниці, в якій було виконано ініціювання переказу коштів, виконувалася операція з купівлі-продажу іноземної валюти.

Суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Банку, виходив із того, що під час проведення валютно-обмінних операцій було неправильно застосовано курс купівлі-продажу іноземної валюти, унаслідок чого на рахунки відповідача зараховувались грошові кошти в розмірі, що перевищував суму, яка повинна надійти в разі проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в порядку, який дозволений Банком, що свідчить про наявність факту набуття відповідачем майна у вигляді грошових коштів без достатньої правової підстави.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, керувався тим, що позивач не надав доказів отримання ОСОБА_2 грошових коштів усупереч вимогам чинного законодавства, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає. Суд взяв до уваги результати додаткової судово-економічної експертизи від 26 квітня 2012 року, відповідно до яких сума грошових коштів, що була отримана в результаті проведення операцій за рахунками фізичної особи ОСОБА_2 з перерахування грошових коштів за рахунок різниці спеціального курсу «Приват 48» і комерційного курсу по валютно-обмінним операціям за період з 23  грудня 2008 року по 17 квітня 2009 року, не є недостачею грошових коштів Банку.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

Тобто у справі, рішення в якій переглядається, суди не встановили факту набуття ОСОБА_2 грошових коштів та їх збереження за рахунок Банку без достатньої правової підстави.

У справі № 5023/7583/11, в якій ухвалено постанову Вищого господарського суду України від 18 квітня 2012 року, судами було встановлено, що відповідачем проводилися операції зі зняття з відкритого позивачем рахунку грошових коштів у розмірі, що перевищував суму надходжень на цей рахунку, у зв’язку із чим утворилась заборгованість. Відповідно до ст. 1212 ЦК України отримані грошові кошти є такими, що одержані без достатніх правових підстав за рахунок позивача, а тому підлягають поверненню йому.

За таких обставин, які свідчать про те, що наведене заявником судове рішення не є прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до ст. 360 – 5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст.ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України



п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року відмовити.



Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема


Судді:

М.І. Балюк

І.С. Берднік

Л.І. Григорєва

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

О.І. Потильчак

Ю.Л. Сенін

Л.І. Фесенко

І.Б. Шицький


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка