Постанова іменем україни 12 червня 2012 року м. Київ



Скачати 76.87 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір76.87 Kb.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м. Київ



Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі – відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відділення Фонду витрати, понесені ним у зв’язку із виплатою та доставкою Досмамбетову Д.Ш. у період з 1 липня 2009 року по 1 квітня 2010 року пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» (далі – постанова № 265) та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі – постанова № 198).

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 31 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовив.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: постановив стягнути з відділення Фонду на користь управління ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві Досмамбетова Д.Ш. в сумі 1427 грн. 75 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 лютого 2012 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом положень Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1105-XIV) та пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі – Порядок відшкодування витрат), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви позивач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2012 року (К-9991/83035/11), у якій касаційний суд зазначені норми права у подібних правовідносинах застосував по-іншому.

Так, у справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку про відсутність у відділення Фонду обов’язку щодо відшкодування витрат, понесених управлінням ПФУ у зв’язку з виплатою як витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, так і витрат на виплату й доставку вищезгаданих державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України, на яку посилається заявник, цей суд дійшов висновку про правомірність вимог ПФУ щодо відшкодування Фондом витрат, пов’язаних із виплатою та доставкою пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи) встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров’я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про відсутність у Фонду обов’язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Разом з тим Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку, що витрати ПФУ на виплату і доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачених постановами № 265 та № 198, не підлягають відшкодуванню Фондом, оскільки такі витрати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону № 1105-XIV переліку соціальних послуг і виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій у спорах цієї категорії (постанова від 20 лютого 2012 року № 21-462а11).

У зв’язку із наведеним ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року в частині спору щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві є незаконною та підлягає скасуванню, а справа в цій частині – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року в частині спору щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. в решті ухвалу залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.



_____________________________________

Справа № 21-165а12



Суддя-доповідач: Маринченко В.Л.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка