Порядок обліку, зберігання, оцінки та розпорядження вилученим, конфіскованим, безхазяйним та іншим майном, що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади



Сторінка1/3
Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3
ЗАТВЕРДЖЕНО

постанова Кабінету Міністрів України

від №

ПОРЯДОК
обліку, зберігання, оцінки та розпорядження вилученим, конфіскованим, безхазяйним та іншим майном, що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади

Цей Порядок запроваджує єдині підходи до обліку, зберігання, оцінки та розпорядження вилученим, конфіскованим, безхазяйним та іншим майном, що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади.



І. Загальні положення

  1. Дія цього Порядку поширюється на:

1) майно, товари, транспортні засоби та валютні цінності (далі – майно), вилучені правоохоронними органами або органами доходів і зборів в справах про контрабанду та порушення митних правил, а саме:

майно, вилучене органами доходів і зборів в справах про порушення митних правил – в частині обліку, зберігання, попередньої оцінки;

майно з обмеженим терміном зберігання чи використання (швидкопсувне майно), або витрати на зберігання якого перевищують можливі надходження від його реалізації;

майно, яке за рішенням суду про конфіскацію переходить в дохід держави, щодо якого державним виконавцем надано доручення територіальному органу Міндоходів здійснити окремі виконавчі дії в установленому порядку;

майно, яке не одержане власником протягом 90 днів з дня набуття рішенням суду про повернення законної сили;

майно, вилучене в рахунок забезпечення стягнення штрафів та вартості майна, яке неможливо конфіскувати в натурі, щодо якого державним виконавцем надано доручення територіальному органу Міндоходів здійснити окремі виконавчі дії в установленому порядку;

2) майно, що вилучено слідчими або надійшло до судових органів як речові докази, у випадках якщо:

є рішення суду або постанова слідчого про передачу цих речових доказів на реалізацію, знищення, утилізацію, переробку або в дохід держави;

за наявності постанови слідчого чи прокурора про повернення речових доказів, вони не одержані власником протягом тримісячного терміну з моменту винесення відповідної постанови;

3) майно, що зберігається органами доходів і зборів під митним контролем – в частині обліку, зберігання, попередньої оцінки;

4) майно, що зберігається під митним контролем, за яким власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання чи перебування під митним контролем, встановлених Митним кодексом України (у тому числі товари (предмети) гуманітарної допомоги, проби і зразки товарів та документація);

5) безхазяйне майно;

6) конфісковане майно, не реалізоване у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» – в частині застосування процедур, не пов’язаних з реалізацією;

7) скарби, що становлять культурну цінність та передані органам державної виконавчої влади;

8) майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави або територіальної громади, у тому числі відумерла спадщина;

9) майно, подароване або передане державі власником, у тому числі майно, розміщене в митний режим відмови на користь держави;

10) знахідки, не затребувані їх власником протягом установленого законом терміну;

11) не вручені міжнародні та внутрішні поштові відправлення, а також грошові перекази після закінчення термінів зберігання підприємствами зв'язку, визначених законодавством, у разі неможливості видачі їх отримувачам та повернення відправникам;

12) знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них;

13) незапитані вантажі, вантажобагажі, які знаходяться у морських, річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях та автостанціях, на складах експедиторських підприємств, у камерах схову понад терміни, встановлені нормативно-правовими актами;

14) майно, у тому числі кошти та корпоративні права, щодо яких право власності припинено у зв’язку з державною реєстрацією припинення юридичної особи;

15) інше майно, що вилучається органами державної виконавчої влади та переходить у власність держави, або реалізується за рішенням органів державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування в установленому порядку.

2. У цьому Порядку поняття вживаються в такому значенні:

облікова вартість – попередня оцінка майна, визначена на момент взяття його на облік відповідно до розділу ІІ цього Порядку;

спиртовмісна рідина – рідина, яка містить спирт етиловий у будь-якій пропорції, і не відповідає вимогам стандарту;

товарна партія – сукупність однорідного, аналогічного чи подібного за якістю та найменуванням товару від 50 одиниць, який відрізняється одноманітністю свого складу, способу застосування, походження та отриманий, вилучений чи прийнятий на зберігання одночасно за одним первинним обліковим документом. Не вважається за партію товар фасований в упаковки чи споживчу тару кількістю до 50 упаковок з фактичним вмістом товару в такій упаковці до 10 одиниць чи 5 кілограм;

торговельна винагорода – сума, що встановлюється на договірній основі між суб’єктом господарювання, якому надається право реалізації чи переробки майна, та органом державної виконавчої влади і не перевищує 20 відсотків суми коштів, одержаних від реалізації майна або продуктів переробки.

Інші терміни та поняття вживаються у значеннях, визначених Митним кодексом України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».



ІІ. Облік, визначення облікової вартості і зберігання майна

3. Облік, визначення облікової вартості та відповідальність за зберігання майна до моменту зняття його з обліку на підставах, визначених у пункті 115 розділу XІ цього Порядку, покладаються на органи державної виконавчої влади або місцевого самоврядування, підприємства транспорту та поштового зв'язку, філії Адміністрації морських портів України (далі – органи), що здійснили вилучення, арешт або зберігають його, з дотриманням таких вимог:

1) визначення облікової вартості майна здійснюється на момент взяття його на облік самостійно органом, що бере майно на облік, а у випадках встановлених законами та цим Порядком – із залученням суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання (далі – суб’єкти оціночної діяльності) або відповідних експертів. До визначення суб’єктом оціночної діяльності або відповідними експертами вартості майна, його облік здійснюється у кількісному виразі.

При визначенні облікової вартості майна орган, що бере його на облік, використовує наявні бази даних з ціновою інформацією щодо вартості ідентичного майна, а за відсутності – аналогічного (подібного) майна на ринку України, та дані, які містяться в документах до нього (за умови відсутності сумнівів щодо їх достовірності).

Облікова вартість фальсифікованих лікарських засобів, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, а також отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, зброї та боєприпасів не серійного виробництва встановлюється умовно на рівні 1 гривні. Облік і зберігання переліченого майна здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Валютні цінності оцінюються в установленому законодавством порядку.

Культурні цінності, у тому числі предмети релігійного культу, оцінюються на підставі державної експертизи мистецтвознавцями або експертами уповноважених організацій, визначених у встановленому Міністерством культури порядку.

Оцінка майна, вилученого в кримінальних справах, здійснюється на підставі постанови слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, відповідною експертною установою або експертом.

Оцінка майна, вилученого як предмети порушення митних правил, зокрема за статтями Митного кодексу України, що передбачають стягнення в розмірах визначених у відсотках від вартості цього майна, здійснюється суб’єктом оціночної діяльності або експертом, який має відповідні знання та освіту у відповідній галузі в порядку, встановленому законодавством, за рішенням посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил;

2) взяте на облік майно відображається на позабалансових рахунках «Активи на відповідальному зберіганні» органів, що здійснили вилучення і зберігають його, та суб’єктів господарювання, які отримали майно на відповідальне зберігання, на підставі первинних документів або акту опису і облікової вартості майна.

Акт опису і облікової вартості майна складається посадовою особою (особами) органу державної виконавчої влади або місцевого самоврядування, що бере майно на облік, із залученням суб’єкта господарювання (особи), якому майно передається на зберігання, за формою, встановленою в додатку 1 до цього Порядку.

Акт опису і облікової вартості майна затверджується керівником (заступником) органу, що бере майно на облік, у термін не пізніше трьох робочих днів після його складення.

Акти опису і облікової вартості майна реєструються у книзі обліку актів опису і облікової вартості майна, що ведеться за формою, встановленою в додатку 2 до цього Порядку;

3) складський (аналітичний) облік ведеться у спеціальних книгах в паперовому або електронному вигляді на підставі первинних прибуткових документів за відповідними субрахунками із зазначенням відмінних ознак, облікової вартості, місця його знаходження та іншої інформації. Всі книги обліку в паперовому вигляді повинні бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою відповідного органу чи суб’єкта господарювання, який отримав майно на відповідальне зберігання, та завірені підписами керівника і головного бухгалтера.

Вимоги до організації складського обліку майна з використанням книг складського обліку в електронному вигляді в державних органах визначаються центральними органами виконавчої влади в межах наданих їм законодавством повноважень.

4. Майно зберігається органами, які взяли його на облік, у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання, у тому числі за договорами суб’єктам господарювання, з урахуванням таких вимог:

1) спирт і спиртовмісні рідини, алкогольні напої та тютюнові вироби передаються на зберігання суб’єктам господарювання, місця зберігання яких внесені до Єдиного Державного реєстру місць зберігання, або суб’єктам господарювання, які орендують такі місця, а ті, що перебувають під митним контролем, у встановлених законом випадках можуть також зберігатися на складах органів доходів і зборів;

2) небезпечна продукція може передаватися для зберігання спеціалізованим підприємствам, організаціям (установам), включеним до реєстру місць зберігання небезпечної продукції.

Майно, що створює або може створити значну небезпеку для довкілля та здоров’я людини, зберігається у спеціально відведених місцях чи об’єктах відповідно до вимог санітарних норм і правил утримання територій та правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях. Експлуатація зазначених об’єктів здійснюється з додержанням вимог природоохоронного законодавства;

3) зброя та боєприпаси до неї, а також засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої дії, за наявності необхідних умов та фахівців зберігаються самостійно органом, що здійснив їх вилучення. За неможливості створення умов для зберігання відповідна категорія майна передається на зберігання територіальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ або податкової міліції Головних управлінь Міндоходів в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі (далі – територіальні Головні управління Міндоходів);

4) наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори та вироби в яких вони містяться передаються для зберігання та зберігаються у порядку, затвердженому постановою Кабінетом Міністрів України від 7 травня 2008 р. № 422 «Про затвердження Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу» (Офіційний вісник України, 2008  р., № 34, ст. 1135);

5) радіоактивні речовини, отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини передаються для зберігання територіальним підрозділам Міністерства надзвичайних ситуацій, або за їх погодженням спеціалізованим підприємствам;

6) живі тварини передаються для профілактичного карантину в карантинному пункті спеціалістам ветеринарної медицини на зберігання протягом періоду, який визначається згідно із законодавством. Місця перебування тварин на профілактичному карантині визначаються територіальними підрозділами Державної ветеринарної та фітосанітарної служби;

7) дорогоцінні метали та вироби з них, а також дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та вироби, в яких вони містяться, зберігаються в спеціально призначених приміщеннях, металевих шафах або передаються на зберігання установам банків чи Міністерства фінансів до вирішення питання щодо розпорядження ними чи повернення власнику;

8) готівкова валюта України та готівкова іноземна валюта, якщо вони не є речовими доказами і не підлягають спеціальному дослідженню, передаються на спеціально визначені для цієї мети рахунки в уповноважених банках України та органах Державної казначейської служби до вирішення питання щодо розпорядження ними чи повернення власнику.

У разі, коли зазначена готівкова валюта є речовим доказом, вона зберігається в спеціально призначених приміщеннях, металевих шафах або передається на зберігання банківським установам окремими пакетами згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства до зберігання речових доказів;

9) цінні папери та платіжні документи у валюті України та іноземній валюті, а також платіжні картки зберігаються в спеціально призначених приміщеннях, металевих шафах або передаються на зберігання уповноваженим банкам;

10) цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті, що існують в бездокументальній формі, обліковуються на рахунках в цінних паперах держави у відповідних системах депозитарного обліку.

Суб'єкти господарювання, які отримали майно на зберігання, несуть передбачену законодавством відповідальність за його втрату, пошкодження та за порушення вимог до зберігання, визначених договорами.

5. Облік та зберігання речових доказів та майна, на яке накладено арешт у процесі розслідування кримінальних справ, регулюється кримінально-процесуальним законодавством та цим Порядком і здійснюється у встановленому законодавством порядку.

6. Раз на рік, станом на 1 листопада поточного року, орган, у якому майно знаходиться на обліку, проводить його інвентаризацію за місцем зберігання. За потреби може проводитись щоквартальна інвентаризація (вибіркова інвентаризація). Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, утворена розпорядчим документом цього органу.

Результати інвентаризації оформлюються актом інвентаризації майна за формою, встановленою в додатку 3 до цього Порядку.

7. У разі псування або втрати майна, переданого на зберігання (реалізацію), орган протягом трьох робочих днів від дати виявлення нестачі чи псування направляє суб’єкту господарювання претензію з вимогою відшкодування вартості такого майна з урахуванням несплачених податків та митних платежів.

У разі виявлення випадків розкрадання, заміни або навмисного пошкодження майна, переданого на зберігання (реалізацію), відповідні матеріали надсилаються правоохоронним органам.

У разі невідшкодування суб’єктом господарювання вартості переданого йому майна протягом місяця від дати направлення претензії орган державної виконавчої влади у 10-денний термін після вказаної граничної дати відшкодування вартості майна направляє матеріали щодо стягнення суми нестачі до суду в установленому порядку.

ІІІ. Прийняття рішень щодо розпорядження майном

8. Рішення щодо розпорядження майном, зазначеним у пункті 1 розділу І цього Порядку, приймається комісією, створеною органом, в якому майно перебуває на обліку, у складі представників цього органу, Головного управління Міндоходів, державної податкової інспекції (якщо майно не перебувало на обліку в державних податкових інспекціях), митниць Міндоходів (при розпорядженні майном, що перебуває під митним контролем), фінансового органу (за згодою) (далі – комісія).

До роботи комісії за необхідності можуть залучатися представники органів чи суб’єктів господарювання, що зберігають майно, суб’єктів господарювання, які здійснюватимуть розпорядження цим майном, а також представників спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль та (або) нагляд за якістю відповідної категорії майна та поводженням з ним.

Засідання комісії є правомочним за умови участі в ньому не менше двох третин усіх членів комісії.

Головує на засіданні комісії представник органу, в якому майно перебуває на обліку.

Рішення комісії приймаються простою більшістю голосів. У разі якщо голоси розділилися порівну, голова комісії має ухвальний голос.

Результати роботи комісії та прийняті рішення оформлюються протоколом засідання комісії, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Усі протоколи засідання комісії зберігаються в органі, в якому майно перебувало на обліку, протягом трьох років з моменту зняття його з обліку.

9. Розпорядження майном, зазначеним у пункті 1 розділу І цього Порядку, здійснюється за однією з обраних комісією відповідно до цього Порядку розпорядчих процедур:

реалізація майна на торгах, у тому числі на електронних;

реалізація майна за договором комісії;

безоплатна передача майна;

передача майна на переробку, утилізацію чи знищення;

передання майна іншому органу державної виконавчої влади для подальшого розпорядження.

10. Основною розпорядчою процедурою є реалізація майна на торгах, у тому числі на електронних, що являє собою конкурентні торги як із збільшенням (аукціон), так і зі зменшенням (редукціон) кроку торгів.

11. Обрання комісією розпорядчої процедури залежить від категорії майна, кількісних та якісних його характеристик і здійснюється з дотриманням вимог, визначених пунктом 57 розділу VI цього Порядку.

12. Нереалізоване на торгах майно передається для реалізації в роздрібну торгівлю на комісійних умовах за остаточною його вартістю.

13. Підставою для розпорядження майном є акт опису, оцінки та передачі майна, форму якого встановлено в додатку 4 до цього Порядку, або інший документ визначений цим Порядком чи законодавством України.

Акт опису, оцінки та передачі майна складається посадовою особою (особами) органу, в якому майно перебуває на обліку, та за необхідності із залученням суб’єкта господарювання (особи), який зберігав майно, і суб’єкта господарювання (особи, органу), який здійснюватиме розпорядження майном.

Усі примірники акту опису, оцінки та передачі майна підписуються членами комісії та затверджуються у термін не пізніше трьох робочих днів після його складення керівником органу, в якому майно перебуває на обліку.

14. Кількість примірників акту опису, оцінки та передачі майна визначається залежно від кількості державних органів, представники яких входять до складу комісії, та/або за числом сторін, які його підписали.

До першого примірника акту опису, оцінки та передачі майна, який зберігається органом, в якому майно перебувало на обліку, додається висновок суб’єкта оціночної діяльності (експерта), який є його невід’ємною частиною, крім випадків, передбачених пунктами 54 та 56 розділу V цього Порядку.

15. Акти опису, оцінки та передачі майна реєструються у спеціальній книзі обліку актів опису, оцінки і передачі майна і зберігаються протягом трьох років з моменту зняття майна з обліку. Книга ведеться за формою, встановленою в додатку 5 до цього Порядку.

16. Органи, якими обліковується майно, на підставі актів опису, оцінки та передачі майна забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до бюджету, виручки від його реалізації, утилізації чи переробки, а державні податкові інспекції – повноту розрахунків по податках.

Сума можливої виручки від реалізації продуктів переробки майна визначається на підставі розрахунку суб’єкта господарювання, який буде здійснювати його переробку.

17. Інформація про передачу майна на реалізацію оприлюднюється в засобах масової інформації та/або в мережі Інтернет на веб-сайті відповідного органу в порядку, визначеному цим органом.

18. Реалізації не підлягають:

предмети, що мають історичну, наукову, художню, або іншу культурну цінність;

предмети релігійного культу;

лікарські засоби, медична техніка та вироби медичного призначення;

наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори;

валютні цінності, дорогоцінні метали та вироби з них, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення, напівдорогоцінне каміння та вироби, в яких вони містяться;

спирт етиловий, спиртовмісні рідини, алкогольні напої та тютюнові вироби;

військова техніка;

проби (зразки) товарів та документація, не затребувані власником або уповноваженою особою протягом строків встановлених Митним Кодексом України;

зразки товарів, одержані органами доходів і зборів відповідно до частини четвертої статті 401 Митного кодексу України;

товари, заборонені до реалізації в Україні згідно із законодавством.

Розпорядження майном, зазначеним в цьому пункті, здійснюється відповідно до законодавства та вимог цього Порядку.

19. Рішення щодо розпорядження конфіскованим за рішенням суду майном, приймається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Вилучення конфіскованого за рішенням суду майна державним виконавцем з органу, в якому це майно перебувало на обліку, оформлюється актом опису та арешту майна та регулюється спільними нормативно-правовими актами відповідних центральних органів виконавчої влади.

Під час опису та арешту конфіскованого за порушення митного законодавства майна, в акті зазначається вартість майна, дані про яку містить постанова суду.

Розпорядження конфіскованим за рішенням суду майном, щодо якого державним виконавцем надано доручення територіальному органу Міндоходів здійснити окремі виконавчі дії, здійснюється відповідно до вимог цього Порядку.

20. Розпорядження безхазяйним майном здійснюється після проведення заходів щодо встановлення власника цього майна, крім випадків, передбачених підпунктом 9 пункту 57 розділу VІ цього Порядку.

21. Розпорядження майном, що перебувало під митним контролем та зберігається в контейнерах і втратило свої споживчі властивості у зв’язку із закінченням строку його придатності або з інших причин, і за яким власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених Митним кодексом України, може бути проведено без подання митної декларації із застосуванням норм законів України та інших нормативно-правових актів, чинних на день їх здійснення.

22. При цьому розпорядження майном, яке було виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, здійснюється не раніше шестимісячного терміну з дати взяття майна на облік, крім випадків, передбачених підпунктом 9 пункту 57 розділу VІ цього Порядку.

ІV. Визначення спеціалізованих торговельних організацій, які можуть здійснювати реалізацію вилученого, безхазяйного та іншого майна, що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади

23. Для проведення конкурсу з визначення суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію вилученого, безхазяйного та іншого майна (крім конфіскованого майна), що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади (далі – спеціалізовані торговельні організації), територіальні Головні управління Міндоходів за територіальним принципом створюють комісії з числа їх працівників та представників митниць Міндоходів, фінансових органів та, за згодою, органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі – конкурсна комісія).

Головами конкурсної комісій є заступники керівників територіальних Головних управлінь Міндоходів, а секретарями – члени конкурсної комісії з числа працівників територіальних Головних управлінь Міндоходів.

Склад конкурсної комісії затверджується наказом керівника територіального Головного управління Міндоходів. Зміни та доповнення до складу конкурсної комісії вносяться наказом керівника територіального Головного управління Міндоходів за поданням голови конкурсної комісії.

24. Конкурсна комісія у своїй діяльності керується законодавством, у тому числі цим Порядком.

25. Основним завданням та функцією конкурсної комісії є визначення переліку спеціалізованих торговельних організацій у відповідній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

До інших завдань та функцій конкурсної комісії належать також:

визначення строку проведення конкурсу;

опублікування оголошення про проведення конкурсу;

розгляд конкурсних пропозицій;

визначення переможців конкурсу;

складання протоколу про результати проведення конкурсу;

розгляд скарг учасників конкурсу.

26. Керує конкурсною комісією й організовує її роботу голова конкурсної комісії, який у межах своєї компетенції:

скликає засідання конкурсної комісії;

головує на засіданнях;

організовує підготовку до розгляду матеріалів, передбачених цим Порядком;

направляє до органів доходів і зборів та інших органів державної виконавчої влади чи правоохоронних органів звернення щодо результатів попередньої співпраці з учасниками конкурсу, які раніше перебували у Реєстрі спеціалізованих торговельних організацій, які можуть здійснювати реалізацію вилученого, безхазяйного та іншого майна, що на законних підставах переходить у власність держави або територіальної громади (далі – Реєстр спеціалізованих торговельних організацій).

27. Для визначення переліку спеціалізованих торговельних організацій на наступний рік конкурсна комісія не пізніше 20 листопада календарного року забезпечує розміщення в одному з друкованих засобів масової інформації з місцевою сферою розповсюдження та на веб-сайті територіального Головного управління Міндоходів в мережі Інтернет оголошення, яке повинно містити відомості про:

адресу, за якою подаються конкурсні пропозиції;

кінцевий термін прийняття конкурсних пропозицій;

дату, час і місце проведення конкурсу;

контактні телефони для довідок з питань конкурсу;

перелік документів, необхідних для участі в конкурсі.

28. До участі в конкурсі допускаються суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що є юридичними особами та платниками податку на додану вартість і здійснюють реалізацію майна шляхом проведення торгів або через роздрібну торговельну мережу.

Конкурс з визначення спеціалізованих торговельних організацій на наступний рік проводиться не пізніше 20 грудня календарного року.

Перелік спеціалізованих торговельних організацій може доповнюватись протягом року за поданням органів державної виконавчої влади за умови подання суб’єктом господарювання конкурсної пропозиції та її позитивного розгляду конкурсною комісією. Конкурсна пропозиція щодо доповнення переліку спеціалізованих торгівельних організації має бути розглянута конкурсною комісію протягом місяця з моменту її реєстрації у відповідному територіальному Головному управлінні Міндоходів та за умови наявності клопотання органу державної виконавчої влади.

29. Для участі в конкурсі суб’єкти господарювання подають на розгляд конкурсної комісії конкурсну пропозицію у формі заяви із зазначенням найменування, місцезнаходження, телефону, факсу, складу керівництва (прізвища, ім'я, по батькові, посади), форми власності та організаційно-правової форми, вартості власного капіталу, кількості працівників, наявності офіційної веб-сторінки та електронної адреси у мережі Інтернет.

До заяви додаються:

копія установчого документа, засвідчена суб’єктом господарювання;

копії ліцензій на право здійснення окремих видів господарської діяльності (за наявності);

копію довідки про підтвердження права власності на складські приміщення або копію договору оренди складських приміщень на території адміністративно-територіальної одиниці, де подається конкурсна пропозиція;

копії документів, за наявності, які підтверджують можливість проведення біржових торгів (свідоцтва про реєстрацію (акредитацію) члена біржі, власника біржового місця, брокерської контори);

баланс та звіт про фінансові результати або фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (для суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи) за останній звітний період, що передує даті подачі документів;

довідка щодо відсутності рішення про порушення проти суб'єкта господарювання справи про банкрутство чи визнання його в установленому порядку банкрутом (датована не раніше ніж за 20 календарних днів до дня подання конкурсної пропозиції).

30. Конкурсна пропозиція подається безпосередньо секретарю конкурсної комісії, який в той же день передає її на реєстрацію до загального відділу територіального Головного управління Міндоходів.

31. Після реєстрації конкурсної пропозиції секретар конкурсної комісії в присутності представника спеціалізованого підприємства перевіряє наявність всіх необхідних документів і правильність їх оформлення. У разі подання неповного комплекту документів секретар конкурсної комісії повідомляє представника спеціалізованого підприємства про необхідність доповнення конкурсної пропозиції відсутніми документами до закінчення строку подання конкурсних пропозицій.

32. Конкурсні пропозиції, отримані після настання встановленого кінцевого терміну їх подання, не розглядаються і повертаються суб’єктам господарювання, що їх подали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

33. Територіальне Головне управління Міндоходів щодо кожного учасника конкурсу готує на засідання конкурсної комісії довідку, у якій зазначаються:

наявність або відсутність податкового боргу;

дата і номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість;

дата проведення державної реєстрації;

дата внесення даних щодо суб’єкта господарювання до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

інформація про відкриті в установах банків поточні рахунки у національній валюті України;

наявність або відсутність порушень договірних зобов’язань щодо реалізації безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави;

результати попередньої співпраці.

34. Засідання конкурсної комісії відбувається наступного робочого дня після закінчення строку подання конкурсних пропозицій у час та в місці, зазначених в оголошенні про проведення конкурсу.

35. Засідання конкурсної комісії є відкритими. На засіданнях конкурсної комісії можуть бути присутні учасники конкурсу.

36. Вивчення та оцінювання конкурсних пропозицій учасників конкурсу здійснюються конкурсною комісією згідно з такими критеріями:

досвід роботи не менше одного року у сфері продажу;

членство на біржі (наявність біржового місця, брокерської контори на біржі), якщо учасником пропонуються послуги з проведення біржової торгівлі;

наявність чистого прибутку у звіті про фінансові результати;

відсутність заборгованості за платежами перед бюджетами;

наявність у штатному розписі суб’єкта господарювання не менше п’яти працівників;

відсутність порушень договірних зобов’язань щодо реалізації майна, зазначеного в пункті 1 розділу І цього Порядку, суб’єктами господарювання, які раніше перебували у Реєстрі спеціалізованих торговельних організацій;

наявність власних (орендованих) складських приміщень на території, що контролюється територіальним Головним управлінням Міндоходів, до якого суб’єкт господарювання подав конкурсну пропозицію;

наявність у суб’єкта господарювання офіційної сторінки (за можливості) або електронної адреси в мережі Інтернет;

наявність застрахованого власного майна та фінансових ризиків за цивільно-правовими угодами;

відсутність непогашеного кредиту, наявність боргових зобов'язань.

37. Територіальне Головне управління Міндоходів стосовно кожного учасника конкурсу готує на засідання конкурсної комісії висновок щодо повноти поданих на конкурс документів та відповідності критеріям, визначеним пунктом 36 розділу IV цього Порядку.

38. Конкурсна комісія визначає переможця (переможців) конкурсу за результатами розгляду та обговорення отриманих конкурсних пропозицій. Переможцем (переможцями) конкурсу визначаються учасники конкурсу, які мають найкращі показники за критеріями оцінки, передбаченими в пункті 36 розділу IV цього Порядку.

39. Рішення про визначення переможця (переможців) конкурсу приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів конкурсної комісії. Якщо під час прийняття рішення про визначення переможців конкурсу голоси членів конкурсної комісії розділилися порівну, голова конкурсної комісії має ухвальний голос.

40. Після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол про результати проведення конкурсу, в якому зазначаються:

присутні члени конкурсної комісії;

відомості про учасників конкурсу;

результати голосування;

обґрунтування визначення переможця (переможців) конкурсу.

41. Протокол про результати проведення конкурсу підписується всіма членами конкурсної комісії, які брали участь у голосуванні, та в термін не пізніше трьох робочих днів після його складення електронною поштою разом із переліком спеціалізованих торговельних організацій, форму якого встановлено в додатку 6 до цього Порядку, надсилається до Міністерства доходів і зборів України. У цей же строк поштою або електронною поштою відправляються копії документів, наданих суб’єктом господарювання конкурсній комісії, у разі включення його до переліку спеціалізованих торговельних організацій.

Міндоходів не пізніше п’ятнадцятого робочого дня від дати отримання переліку спеціалізованих торговельних організацій вносить в розрізі територіальних Головних управлінь Міндоходів та суб’єктів господарювання інформацію до Реєстру спеціалізованих торговельних організацій та розміщує його на єдиному веб-порталі Міндоходів в мережі Інтернет.

42. За результатами засідання конкурсної комісії секретар комісії на підставі даних, зафіксованих у протоколі про результати проведення конкурсу, рекомендованим листом за підписом голови конкурсної комісії (з повідомленням про вручення) інформує переможця (переможців) конкурсу про його включення до переліку спеціалізованих торговельних організацій. Іншим учасникам конкурсу надсилається повідомлення про результати конкурсу із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця (переможців) конкурсу.

43. Учасник конкурсу не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання ним письмового повідомлення щодо переможців конкурсу може подати до конкурсної комісії скаргу на її дії при визначенні переможців конкурсу, яка розглядається на засіданні комісії.

Засідання конкурсної комісії проводиться в десятиденний строк з дня закінчення строку оскарження, передбаченого абзацом першим цього пункту, про що учасник конкурсу, який подав скаргу, письмово повідомляється за три робочі дні до її засідання.

Учасник конкурсу вважається належним чином повідомленим про день і час засідання конкурсної комісії, на якому розглядатиметься його скарга, якщо повідомлення надіслано йому рекомендованим листом із повідомленням про вручення, або через кур'єра за місцезнаходженням, вказаним ним у поданій конкурсній пропозиції, або безпосередньо вручено під розписку.

Засідання конкурсної комісії є відкритим. У засіданні конкурсної комісії має право брати участь учасник конкурсу, який подав скаргу на дії конкурсної комісії при визначенні переможців конкурсу. У разі необхідності отримання додаткової інформації від учасника конкурсу щодо оскарження конкурсна комісія має право заслухати його на засіданні комісії.

Засідання конкурсної комісії є правомочним за умови участі в ньому не менше двох третин усіх членів комісії.

Рішення про задоволення скарги чи її відхилення приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів конкурсної комісії. Якщо під час прийняття рішення голоси членів конкурсної комісії розділилися порівну, голова комісії має ухвальний голос.

Після засідання конкурсної комісії складається протокол про результати розгляду скарги, в якому зазначаються:

присутні члени конкурсної комісії;

відомості про учасника конкурсу, який подав скаргу;

результати голосування;

обґрунтування задоволення скарги чи її відхилення.

Протокол про результати розгляду скарги підписується всіма членами конкурсної комісії, які брали участь у голосуванні, учасником, який подав скаргу, за умови його присутності.

У разі відмови учасника конкурсу від підписання протоколу про результати розгляду поданої ним скарги до протоколу вноситься відповідний запис. Учаснику конкурсу, який відмовився підписати протокол, повинна бути надана можливість викласти мотиви відмови від підписання, які вносяться до протоколу або додаються до нього у вигляді окремого пояснення.

Інформація про результати розгляду скарги в триденний строк з дня затвердження протоколу надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення учаснику конкурсу, який подав скаргу, а копія протоколу надсилається електронною поштою до Міндоходів.

У разі відмови конкурсної комісії у задоволенні скарги її рішення може бути оскаржено в судовому порядку.

44. Виключення з Реєстру спеціалізованих торговельних організацій проводиться протягом року цією ж комісією за заявою суб’єкта господарювання або вмотивованим зверненням органу державної виконавчої влади або місцевого самоврядування.

45. При внесенні будь-яких змін до переліку спеціалізованих торговельних організацій відповідні територіальні Головні управління Міндоходів протягом трьох робочих днів від дати проведення засідання конкурсної комісії надсилають протокол засідання конкурсної комісії та оновлений перелік спеціалізованих торговельних організацій до Міндоходів для внесення змін у Реєстр спеціалізованих торговельних організацій.

46. Угода про реалізацію майна із спеціалізованими торговельними організаціями, включеним до Реєстру спеціалізованих торговельних організацій, укладається за територіальним принципом після розміщення реквізитів спеціалізованих торговельних організацій на єдиному веб-порталі Міндоходів в мережі Інтернет.

47. До закінчення формування територіальним Головним управлінням Міндоходів переліку спеціалізованих торговельних організації на поточний рік та розміщення його на єдиному веб-порталі Міндоходів в мережі Інтернет чинним є перелік, розміщений в Реєстрі спеціалізованих торговельних організацій за минулий рік станом на 31 грудня.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка