Поняття, суть та значення правової роботи в суспільному виробництві. Роль юридичної служби в проведенні правової роботи. План



Сторінка1/6
Дата конвертації08.05.2016
Розмір1.04 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Поняття, суть та значення правової роботи в суспільному виробництві. Роль юридичної служби в проведенні правової роботи.
ПЛАН

1. Поняття і суб'єкти господарської діяльності в Україні.

2. Поняття правової роботи і роль юридичної служби в її проведенні.

3. Визначити поняття, зміст і види методичного керівництва.


Самостійна робота:

2. Поняття правової роботи і роль юридичної служби в її проведенні.

3. Визначити поняття, зміст і види методичного керівництва.
Література:

А.М.Долгополов "Організація юридичної служби на підприємстві".

К.-2000.-МАУП.


  1. Поняття та суб'єкти господарської діяльності.

Предметом курсу "Організація юридичної служби на підприємстві є порядок

утворення, завдання системи органів та посадових осіб, форми правової роботи,

починаючи з центральних органів державної виконавчої влади (міністерств,

державних комітетів тощо) і завершуючи державними підприємствами, установами та

організаціями.


В навчальній літературі поняття господарська діяльність - це діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку.

Відносини між суб'єктами господарювання і органами управління, між тими, хто господарює (підприємствами і підприємцями) і споживачами продукції, робіт, послуг (державними і громадськими організаціями), що складаються в процесі організації і здійснення господарської діяльності слід назвати господарськими відносинами.

Господарське законодавство регулює умови створення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове становище.

Господарський кодекс України (ст.3) під господарською діяльністю розуміє діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність).

Ознаки: 1) особлива сфера здійснення господарської діяльності(сфера суспільного виробництва); 2) вартісний характер результатів господарської діяльності, що мають цінову визначеність; 3) особливий суб'єктивний склад.



Поняття суб'єкта господарської діяльності.

Суб'єктом господарської діяльності є господарські організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції, зареєстровані як юридичні особи безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою(міністерства, державні комітети тощо); структурні підрозділи господарських організацій; фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи. До суб'єктів господарської діяльності слід віднести організації будь-яких організаційно-правових форм та форм власності. Суб'єкти господарської діяльності можна поділити на комерційні, мета яких одержати прибуток і некомерційні організації, діяльність яких не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний від такої діяльності, використовується для реалізації завдань, передбачених установчими документами даних організацій.

До перших слід віднести підприємства: приватні, колективні, державні, комунальні, господарські товариства, об'єднання підприємств, селянські (фермерські) господарства, страхові компанії, комерційні банки, а також інші комерційні організації, засновані на праві власності, повного господарського відання та оперативного управління.

Некомерційними організаціями визнаються установи, які фінансуються державою або іншим власником, товарні і фондові біржі, споживчі кооперативи, громадські, релігійні організації, політичні партії, благодійні та інші фонди.

Права та обов'язки суб'єктів господарювання.

Суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав і обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна (ст.55 ГКУ).

Суб'єктами господарювання є: господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, управління); структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; державні і громадські установи і організації, що є споживачами продукції, робіт, послуг.

Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту:



- засновницькі права (грунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник може використовувати майно для здійснення господарської діяльності);

- права в галузі управління(підприємства самостійно управляють своєю діяльністю та справами. До управлінських належать: самостійно визначати структуру підприємств; приймати і змінювати статут, інші статутні акти; затверджувати положення про структурні підрозділи; формувати органи управління і контролювати їх діяльність;

- майнові права( поділяються на загальні(змога мати основні фонди, обігові кошти інші цінності...) і спеціальні(обумовлені спеціальною правосуб'єктністю, наприклад як держателів цінних паперів).

Кожен з видів суб'єктів господарської діяльності має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці.

Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або в установчому

договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством.

Правовий статус юридичних осіб. Правове положення юридичної служби.
ПЛАН

1.Основні етапи становлення і розвитку юридичної служби.

2. Основні завдання і функції юридичної служби підприємства.

3. Права, обов'язки та відповідальність юридичної служби підприємства, Міністерства.


Самостійна робота
2. Основні завдання і функції юридичної служби підприємства.

3. Права, обов'язки та відповідальність юридичної служби підприємства, Міністерства.


Література:

1. А.М.Долгополов "Організація юридичної служби на підприємстві".

К.-2000.-МАУП.

2. В.І.Горевий "Юридична служба в АПК".- К.,-НМЦ.-1998



1. Основні етапи становлення і розвитку юридичної служби.
Ознайомлення з історією організації та діяльності юридичних служб дає змогу з'ясувати їх передісторію, етапи еволюції та вдосконалення.

Вперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК "Про оплату праці службовців та працівників радянських установ" від 27 липня 1918 року, де всі працівники поділяються на чотири групи, кожна з яких поділяється, у свою чергу, на категорії. Юрисконсульти були віднесені до 2-ї категорії першої групи відповідальних працівників. Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загально-консультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 року контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура. Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості(17-22 травня 1925) обговорювалися актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного засідання (20-25 березня 1927) було прийнято постанову "Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю". Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура. Після створення в 30-х роках галузевих наркоматів з власними юридичними службами, зв'язок цих служб з прокуратурою майже припинився. А в період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені.

Рада Міністрів СРСР постановою "Про укладення господарських договорів" від 21.04.1949 року визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах. А вже починаючи з 1953 року у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи 1965 року. Але тільки з прийняттям директивними органами постанови "Про покращення правової роботи у народному господарстві" від 23 грудня 1970 року діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Юридична особа - організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майно та особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Ознаки: 1) організаційна єдність - наявність внутрішньої структури, яка виражена та закріплена в статуті; 2) відокремлене майно- тільки організація, яка володіє таким майном є самостійним учасником правових відносин. Зовнішній прояв цього - самостійний баланс і рахунок у банку; 3) легітимність - державна реєстрація; 4) господарська компетенція-наявність господарських прав та обов'язків; 5) самостійна відповідальність за результатами господарської діяльності.



Організація, структура, керівництво юридичною службою
ПЛАН

1. Організаційно-правові форми правового обслуговування підприємств, установ, організацій.

2. Визначення кількості працівників юридичної служби, вимоги до кандидатур.

3. Організаційна структура і штатний розклад юридичних осіб.

4. Розробка Положення юридичної служби підприємства.

5. Принципи діяльності юридичних служб.

6. Методичне керівництво юридичною службою.
Самостійна робота

2. Визначення кількості працівників юридичної служби, вимоги до кандидатур.

4. Розробка Положення юридичної служби підприємства.

5. Принципи діяльності юридичних служб.


Література:

1. А.М.Долгополов "Організація юридичної служби на підприємстві".

К.-2000.-МАУП.

1. Організаційно-правові форми правового обслуговування підприємств, установ, організацій.
Питанням організації правового обслуговування, забезпечення реалізації державної правової політики у відповідній галузі, захисту законних інтересів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також державних підприємств надається велике значення з боку держави.

Згідно з Загальним положенням про юридичну службу Міністерства іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації зобов'язані впорядкувати роботу юридичних підрозділів у центральному апараті галузі, вжити заходів щодо забезпечення належного правового обслуговування підприємств, установ, організацій галузі.

Юридична служба разом з іншими структурними підрозділами бере участь у реалізації практично всіх функцій управління Міністерством, підприємством та іншим господарчим органом посідаючи при цьому особливе місце: через юридичну службу держава не тільки забезпечує, а й контролює додержання законності та державної дисципліни в діяльності підприємств.

Існують такі основні форми правового обслуговування малих та середніх підприємств: на підставі договору, укладеного з юридичною консультацією, адвокатським бюро, фірмою, конторою чи окремим адвокатом, або на підставі договору, укладеного з юридичною або фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, який має спеціальний дозвіл(ліцензію) на здійснення юридичної практики.

Відомі і такі форми правового обслуговування, як організація міжгосподарських юридичних груп для обслуговування кількох територіально близьких підприємств, а також організація обслуговування невеликих господарчих органів однієї системи юридичною службою головного підприємства.

Останні 2 форми найраціональніші, оскільки забезпечують досить тісний зв'язок юриста з підприємством. Міжгосподарські юридичні групи створюються за спеціальним наказом Міністерства або іншого органу державної виконавчої влади, де регламентовано всі аспекти організації та діяльності міжгосподарських юридичних груп, у тому числі порядок їх утворення, права та обов'язки співробітників, оплата праці, форма заохочення юристів.

Міжгосподарські юридичні групи створюються за спеціальним наказом міністерства або іншого органу державної виконавчої влади, де регламентовано всі аспекти організації та діяльності міжгосподарських юридичних груп, у тому числі порядок

їх утворення, права та обов'язки співробітників, оплата праці, форми заохочення

юристів.
На одному з базових підприємств для обслуговування кількох невеликих підприємств, а також виробничих одиниць, де немає сенсу тримати штатного юрисконсульта, як самостійні структурні підрозділи можуть створюватись міжгосподарські юридичні відділи. Ці відділи формуються за рахунок загальної штатної чисельності працівників кількох невеликих підприємств і організацій у такій кількості, аби на кожного юриста припадало обслуговування від двох до чотирьох підприємств або організацій. Кожне підприємство, що обслуговується міжгосподарським юридичним відділом, перераховує базовому підприємству грошові суми для утримання юристів.

Правове обслуговування підприємств, установ і організацій адвокатами,

адвокатським бюро, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об'єднанням

передбачається Законом України "Про адвокатуру" , Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації та іншими нормативними актами.

Надання адвокатами правової допомоги підприємствам, установам і організаціям є одним з найважливіших напрямків діяльності адвокатури.

Діяльність адвокатів щодо правового обслуговування підприємств, установ і

організацій не може обмежуватись тільки виконанням претензійно-позовної роботи.

Адвокати зобов'язані вживати заходів щодо зміцнення законності в господарській діяльності підприємств, які вони обслуговують, активного використання правових засобів для впровадження госпрозрахунку і поліпшення економічних показників, забезпечення збереження майна підприємства, посилення боротьби з безгосподарністю, виготовленням неякісної та нестандартної продукції, з порушеннями трудового законодавства, посилення захисту прав та законних інтересів підприємств, установ і організацій, правового забезпечення господарського механізму загалом.

З огляду на викладене адвокату необхідно добре орієнтуватись у господарському

законодавстві й знати основні нормативні акти, що регулюють господарську

діяльність підприємств і організацій.

Адвокати здійснюють правову роботу за тими ж напрямками, що й юридичні служби.

Адвокат організовує правильне і своєчасне висунення претензій і позовів,

укладення господарських договорів, здійснює контроль за їх виконанням.

Для здійснення цих та інших функцій з правового обслуговування адвокат має право вимагати від структурних підрозділів і посадових осіб необхідні документи,

довідки, розрахунки та іншу інформацію.

Разом з іншими структурними підрозділами і посадовими особами адвокат бере участь у вивченні й узагальненні результатів господарської діяльності за

окремими напрямками. У разі виявлення фактів заподіяння підприємству шкоди

адвокат зобов'язаний порушити перед керівником питання щодо притягнення

винуватців до матеріальної відповідальності.

На адвоката покладається обов'язок підвищення рівня правової роботи на

підприємстві шляхом здійснення заходів, пов'язаних з навчанням та правовою

пропагандою, — лекцій, доповідей, бесід, тематичних нарад.

3.Організаційна структура і штатний розклад юридичних осіб.

Відповідно до Загального положення про юридичну службу Міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації...зобов'язані впорядкувати роботу юридичних підрозділів у центральному апараті галузі, вжити заходів щодо забезпечення належного правового обслуговування підприємств, установ і організацій галузі.

Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної організаційної структуру юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємства. Як свідчить практика, для промислових підприємств, де працює велика кількість робітників та службовців, наявний великий обсяг робіт з підготовки й оформлення договорів, претензій, позовів та інших правових документів, юридична служба складається з 4-5 осіб.

Але не треба забувати і про малі підприємства. Адже їх доход відповідно до законодавства повинен бути в межах 500 тисяч євро за середньорічним курсом НБУ.

З огляду на це малі підприємства не можуть обійтися без виконання правової роботи і правового обслуговування. Поряд з цим, законодавством встановлено, що надання правової допомоги може здійснювати не тільки юрисконсульт. Підприємство може укладати договори про надання юридичних послуг з юридичною консультацією, фірмою, адвокатським бюро, юридичною чи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що займається юридичною практикою.

Вибравши необхідну форму юридичного обслуговування керівник проводить відповідну роботу щодо її використання. Так, якщо це штатне обслуговування, то необхідно розробити штатний розпис юридичної служби, в якому визначити необхідну чисельність юристів, встановити необхідні категорії до кожної посади, визначити розмір оплати праці тощо. Далі видається наказ по підприємству де закріплюється волевиявлення керівника, і разом з тим вказується завдання відділу кадрів щодо створення локальних нормативних актів, що регулювали б діяльність новоствореного підрозділу.

Нині чисельність персоналу визначається в кожному конкретному випадку, виходячи з певних умов. Тому чисельність працівників юридичних служб на різних підприємствах є неоднаковою. Вона залежить від:


  • об'єму діяльності підприємства, що виражені в різних показниках. Є пряма залежність між об'ємом виробничої діяльності і масштабами правової роботи;

  • чисельність робочих та службовців на підприємстві. Зрозуміло, що разом із збільшенням числа робочих росте необхідність в консультуванні, хоча б з питань організації праці, заробітної плати, охорони праці;

  • наявність або відсутність підпорядкованих підприємств або відсутності в їх апараті юридичної служби;

  • кількість обслуговуючих клієнтів, покупців тощо із збільшенням яких, як правило, збільшується число претензій, заяв, скарг.

При визначенні чисельності працівників юридичних служб керівник може вводити певну спеціалізацію її працівників. Наприклад, один юрисконсульт займається договірною роботою, другий - претензійно-позовною. У середині самої юридичної служби може бути проведений такий розподіл робіт:може бути створений відділ, що займається договірно-претензійною роботою та відділ позовної роботи.

У випадку коли керівник вирішить, що юридичне обслуговування буде здійснюватися на договірній основі з суб'єктом, що не є штатним працівником, то розробляється відповідний проект договору і укладається з відповідним суб'єктом.

При створенні підприємства керівник повинен розробити та затвердити штатний розпис. Відповідно до ст.14 ЗУ"Про підприємства в Україні" підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штат.

Штатний розпис містить перелік посад, звіт про штатні одиниці, посадові оклади і місячний фонд заробітної плати. Посади у штатному розписі повинні відповідати Класифікатору професій ДК 003-95, який затверджений наказом Держстандартом України від 27.07.1995 року №257.

Класифікатор професій являється нормативним юридичним актом, обов'язковим на території України для підприємств, установ, організацій всіх форм власності. Класифікатор професій поділяє всю сукупність професій на 9 розділів.

Перший розділ містить у собі професії законодавців, вищих державних службовців та керівників.

Другий розділ має найменування "професіонали". Об'єднує ці професії високий рівень знань, необхідних для виконання робіт, що належать до даних професій.

Третій розділ класифікатора професій -"спеціалісти". Він містить професії, що вимагають наявності диплома молодшого спеціаліста, бакалавра.

Четвертий розділ об'єднує професії технічних службовців. Професії цього рівня припускають наявність повної загальної середньої та професійної освіти чи професійної підготовки на виробництві.

П'ятий розділ охоплює професії працівників сфери торгівлі та побутових послуг.

Шостий розділ - професії кваліфікованих робітників сільського та лісового господарства, рибальства.

Сьомий розділ містить у собі професії кваліфікованих робітників з інструментами.

Восьмий розділ - охоплює професії операторів та монтажників устаткування машин.

Дев'ятий розділ містить найпростіші професії, що не потребують спеціальних знань.


6. Методичне керівництво
Методика — це сукупність основних принципів та прийомів, які створюють чітку систему організації роботи того чи іншого органу за визначеними напрямками або загалом.
Орган, що здійснює методичне керівництво, напрацьовує найраціональніші,

найефективніші, єдині принципи і засоби роботи, які він рекомендує для

використання з метою впорядкування і підвищення результативності роботи.
Розробка таких прийомів та способів роботи і використання їх на практиці й є

методичним керівництвом. Основу його становлять вивчення роботи підприємств, установ, рекомендації науково-дослідних організацій, пропозиції наукових і практичних працівників.
Оперативно розроблені на основі узагальнення теорії та практики методичні

рекомендації або вказівки можуть бути визначені як стандарти, яким повинна

відповідати на певному проміжку часу діяльність відповідних органів, організацій,

підприємств та їх підрозділів.


Окрім методичних вказівок і рекомендацій найефективнішими заходами методичного керівництва є перевірки, збирання статистичних або оперативних даних, довідок, інформацій, заслуховування звітів, організація семінарів, зборів, перепідготовка кадрів тощо.

Слід розрізняти такі поняття, як методичне керівництво юридичною

службою та правовою роботою.

Поняття "методичне керівництво правовою роботою" ширше і включає в себе методичне керівництво юридичною службою. Методичні вказівки і рекомендації керівних органів щодо правової роботи розраховані на всі підприємства, установи і організації, у тому числі й такі, що не мають власної юридичної служби.

Методичне керівництво юридичною службою включає в себе конкретні питання щодо створення юридичних служб, підбору та підвищення кваліфікації співробітників юридичних служб, безпосередньої організації їхньої роботи.

Методичне керівництво правовою роботою здійснюється на основі перспективного (на один-два роки) та поточного планування, а також шляхом прийняття цільових (тематичних) планів разом з арбітражним судом, радами профспілок, іншими органами, організаціями та установами.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка