Політично-правові погляди Тараса Шевченка



Скачати 48.11 Kb.
Дата конвертації05.05.2016
Розмір48.11 Kb.
Політично-правові погляди Тараса Шевченка
Творчий доробок Т.Г. Шевченка багатогранний. Великий інтерес являють політично-правові погляди письменника. Зрозуміло, вони не мають політико-правової цілісності й системності, але спираються на чітко виражені ідеї, що йдуть із глибин народного духу.

За Шевченком, людина наділена природними правами, вона від природи – вільна. У неї своя "доля – воля". Однак, український народ давно вже в ярмі в панів, несправедливих законів ("луплять за законом"), тому що право в Росії "катами писане", тут немає правосуддя ("правди немає в суді"). Поет славить волю запорізьких козаків, Козацької держави, коли "Пишалася синами мати, / Синами вольними...". Він закликає пам`ятати колишню славу, вивчати славне минуле ("Подивіться лишень добре, / Прочитайте знову / Тую славу. Та читайте / Од слова до слова..."), боротись за волю поневоленого народу.

Якщо в минулому для Тараса Шевченка суспільно-політичним ідеалом виступала Запорізька Січ, Козацька держава часів Хмельницького, то із сучасних йому держав – США із їх демократією і "праведним законом": "...Коли ж діждемось Вашингтона з новим і праведним законом / А діждемось таки колись!", – стверджує автор. "Праведний закон" – синонім правди й справедливості, закон, що відповідає природному праву, оберігає свободу людини, свободу соціальну й політичну: "Бо де нема святої волі, / Не буде там добра ніколи. / Нащо ж себе таки дурить?". У поета тільки соціально справедливе може бути правом, законом, не підвладним державній сваволі.

Національне звільнення поет пов`язує з революційними перетвореннями, із відродженням слов`янського братерства. Він вірить: "Вогонь добрий, смілим серцем" оживить "слов`ян сім`ю велику / Во тьмі і неволі", коли обіймуться брат із братом ("Навіки і віки!") і "потечуть в одне море слов`янськії ріки".

Говорячи про політичний ідеал Тараса Шевченка, слід підкреслити його увагу до сили закону, причому "праведного закону", як він неодноразово наголошував. "Праведний" закон уже за своєю суттю збігається із традиційними поняттями "правда", "воля", "справедливість". Поет чітко показав, що закон, прийнятий експлуататорською владою, не можна сприймати як "справедливий", тому що він не відповідає людським цінностям. Для Тараса Шевченка соціально справедливим є рівномірний розподіл землі між членами суспільства, ліквідація станового поділу громадян, уведення юридичної рівності, обов`язкова праця всіх членів суспільства, усунення експлуатації.

Під впливом Тараса Шевченка й американської Конституції Георгій Андрузький, член Кирило-Мефодіївського братства, згодом відправлений у північне заслання, підготував кілька варіантів, що, на жаль, залишилися незавершеними, Конституції Слов`янських Сполучених Штатів.

Оцінка політичних поглядів Тараса Шевченка в різних наукових школах досить часто є відмінною і навіть суперечливою. Багатогранність його творчості та роль, яку вона відігравала у становленні сучасної української нації, зумовили прагнення прихильників різних політичних доктрин "прихилити" його авторитет "на свій бік". Для представників радикально-націоналістичного напрямку української політичної думки Тарас Шевченко став "Пророком, "батьком нації", "затятим ворогом Росії та москалів". Для різного роду соціалістів, "бездержавників" у першу чергу – "Кобзар", "захисник прав кріпаків", "борець за соціальне визволення та дружбу народів".

Ю. Охрімович ще 1928 року писав: "Коли переглянути характеристику Шевченкових ідей, починаючи 60-ми роками, а кінчаючи 100-літнім ювілеєм 1914 року, що вийшли з-під пера російських українців, то, полишаючи кількох людей (Драгоманова, Вовка), у цих усіх характеристиках побачимо одну, спільну рису: головну вагу кладеться на ставлення Шевченка до кріпацтва, до народу, підкреслюється його братолюбство і слов`янофільство, український патріотизм супроти поляків, але замовчується про нього як про пророка самостійної України і про його ставлення до Росії як держави".

Проблема соціально-політичного ідеалу Тараса Шевченка залишається актуальною і для сучасної науки. Кращому її розумінню сприяє аналіз шляхів досягнення бажаного соціально-політичного майбутнього України. У радянському шевченкознавстві традиційно наголошувалось на прихильності поета до революційних, насильницьких методів руйнування "імперії зла" та створення справедливого суспільства. Самого Тараса Шевченка розглядали як "співця селянської революції", для якої необхідно "обух сталить та добре вигострить сокиру".

У той же час В. Барка на основі ґрунтовного аналізу творчості поета зазначав, що в цілому у "Кобзарі" видно, що Шевченко не був таким фанатичним прихильником сокири, яким його хочуть змалювати деякі теоретики, кажучи, ніби аж в "омріяному майбутньому", куди поет "зазирав", він бачив перемогу людяності, але його шлях туди лежав "через "сокиру". Отже і є, що не тільки через сокиру, але й через людськість одночасно, через християнську милість і прощення.

Становлення справедливого суспільного ладу в майбутньому для Тараса Шевченка є не лише результатом героїчних зусиль одинаків, покаяння та повернення до обов`язку перед нацією її еліти, просвічення та одностайності дії мільйонів пригноблених, що "прозріють". Це повинно бути наслідком природного розвитку суспільства, й тому є неминучим. У своєму "Щоденнику" поет записує думку, що стала хрестоматійною: "Великий Фультоне і Ватте! Ваша молода дитина, що росте не днями, а годинами, незабаром пожере канчуки, престоли й корони, а дипломатами й дідичами тілько закусить, пограється, як дитина цукерком. Те, що почали у Франції енциклопедисти, те завершить по всій нашій планеті ваша колосальна геніяльна дитина. Моє пророцтво безсумнівне. Молю тілько довготерпеливого Господа вмалити таку малу частину своєї бездушної терпеливости. Молю його хоч раз уповні прихилитися своїм олив`яним ухом до зойку своїх щирих, простосердних молителів. Зойку, що пронизує душу".

У поєднанні ідеї непримеренної боротьби з усіма формами гноблення та ідеї милосердя й людяності проявилась мудрість Тараса Шевченка, яка дала підстави його сучасникам і нащадкам назвати його Генієм. Гнів щодо гнобителів не переходив у нього в людиноненависництво – у майбутньому він знаходив місце для кожного, хто хоче жити за принципами гуманізму та ненасильства над людиною. він чітко розумів і намагався передати своїм землякам думку про те, що без об`єднання нації, без національного солідаризму визволення України й українців ні національного, ні соціального не буде.


Алла Коваленко,

студентка ІІ курсу коледжу "Освіта"


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка