Післямова



Сторінка16/28
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   28

Не сердитесь на меня, пожалуйста, за зти придирки, ведь Ви сами в статье не раз, и вполне справедливо, гово­рите о пользе взмскательности.

Еще раз спасибо Вам за все хлопоты, которые Вы взя­ли на себя, за доброе отношение к земляку. Всего Вам наилучшего.

С уважением Олесь Гончар.

5 июля 1982 Киев

6 липня 1982 Канів, Тарасова гора, музей,

ТарханБерезі З.П.

Глибокошановна Зінаїдо Панасівно!

Прохання Ваше виконано, листок з альбому поверта­ється до Вас з написом, як Ви того й бажали. Раді будемо, якщо в дорозі не пошкодиться.

З душевним почуттям виконали й доручення праців­ників музею — троянди з Канівської гори були наступно­го дня покладені на могилу матері Кобзаревій.

Як отримаєте цей пакет, просимо одразу підтвердити.

Від щирого серця вітаємо Вас та Іллю Герасимовича та весь славний колектив Вашого музею.

Шлемо вітання також тому соловейкові, що звив собі гніздо в кущеві троянди і так вірно перебуває на варті Та­расової гори.

На все Вам добре!

З пошаною

Ол. Гончар.

6 липня 1982 Київ

21 липня 1982 Негоді М.Т.

Дорогий Миколо Тодосійовичу!

Найперше прийміть наше співчуття у Вашому горі: можемо уявити, що таке втратити матір...

Поїздку згадуємо зі світлим почуттям. Час від часу та­ки треба відвідувати святі місця справді наснажують...

Днями зробив і запис про це до книги шевченківських лау­реатів для музею на Тарасовій горі, канівські товариші висловили таке прохання. І про солов'я етюд написав, Ви бачите, яким героєм той птах постає?

А щодо нарису про поїздку, то це ж Ваше право, Вам і вирішувати. Якщо будете писати, не забудьте про отого цікавого чоловіка, що в чумаковій хаті у Моринцях так вра­зив нас своєю пам'яттю і своєю людською змістовністю.

Вітайте від нас Лідію Терентіївну, нам було приємне її товариство, її привітність і тактовність.

Вітайте славні Черкаси! На все Вам добре

Ол. Гончар.

21.07.82 Київ

8 серпня 1982 До Міністра культури

Української РСР тов. Безклубенка С.Д.

Шановний Сергію Даниловичу!

Прошу ознайомитися з листом, з яким до мене звернувся ветеран Великої Вітчизняної війни, народний кобзар Олек­сій Сергійович Чуприна з мКорсуньШевченкіглького.

Суть справи, яка викладена в його листі, гадаю, не по­лишить Вас байдужим.

Свого часу разом з делегацією болгарських прихиль­ників миру довелось мені на Тарасовій горі слухати україн­ські народні думи у виконанні Чуприни, і приємно було бачити, яке це сильне враження справило на наших бол­гарських друзів. Подумалося тоді, що добре було б і ін­шим кобзарям чи й професійним бандуристам час від ча­су знайомити відвідувачів Тарасової могили з українсь­ким народним мистецтвом, зокрема з історичними дума­ми, які так близькі творчості Великого Кобзаря.

А натомість навіть цей кобзарфронтовик, безкорис­лива людина, зустрічає з боку службових осіб таке до себе ставлення...

Сподіваюсь, що Ви отямите тих, кого слід отямити. З пошаною

Олесь Гончар.

8 серпня 1982 м. Корсунь Шевченківський,

О.С. Чуприні

Шановний Олексію Сергійовичу!

З приводу Вашого листа я звернувся до міністра куль­тури Української РСР тов. Безклубенка С.Д.

Сподіваюсь, що лист Ваш не буде полишений без ува­ги. Бо ж цілком ясно, що спів Ваш потрібен людям, адже це частина народного епосу, тих фольклорних скарбів, якими справедливо пишається і дорожить український народ.

Доброго здоров'я Вам,

з щирою пошаною

Олесь Гончар.

27 серпня 1982 Абалкіну М. О.

Дорогой Николай Александрович!

Спасибо Вам за Ваше письмо, такое содержательное и проникнутое чувством доброжелательности.

Рад, что «Заря» Вам пришлась по душе, визвав ряд интересннх мислей, глубоких наблюдений.

А вот, что в газете «Культура і життя» не нашлось места для Вашего доброго слова о «Соборе», зто, конечно, жаль. Но и к редакции, видимо, следует бить снисходительным, если учесть, что в своє время одна из центральних авторитетнейших газет, именуемая «Известиями», сочла возможньш виступить с нападками на роман, не посчитавшись даже с тем, что роман еще не бнл издан на русском языке и только готовился к печати в «Дружбе народов». Обидно било, конечно, автору и до сих nop не понятно, зачем нужна била та обложная критика, вводившая в заблуждение русского читателя, которнй, будь роман опубликован, конечно би, разобрался что к чему.

Но зто так, к слову пришлись..

Еще раз спасибо Вам за доброе слово и доброе намерение, недаром ми Вас считаем одним из надежнейших друзей украинской литературы.

Валя разделяет мои лучшие чувства дружбы и симпа­тин к Вам.

С глубоким уважением

Олесь Гончар.

Павгуста 1982 Киев

23 жовтня 1982р. Большакову Л.Н.

Уважаеммй Леонид Наумович,

получил от Вас книгу, спасибо за внимание. Думаю, что для многих Ваш рассказ о мастерах Будянского фаян­сового завода прозвучит как открытие. Но они ведь достойны самого щедрого и даже восторженного слова.

Новьгх Вам творческих свершений.

С уважением

Олесь Гончар.

23.Х. 82

18 грудня 1982 Роговому Ф.К.

Шановний Феодосію Кириловичу!

Книжку від Вас отримав, дякую за увагу. Як на мене, то Ваше «Мливо» чудове, радує в ньому багато що: і гли­боко відтворені картини народного життя, і колоритні ха­рактери, і ця багатюща наша полтавська мова... Твори та­кого рівня, такого зрілого роздуму не часто з'являються в літературі.

Отже, можна Вас привітати. Принагідно вітаю Вас із Новим, 1983м, роком, вітаю Ваші всі прийдущі творчі літа. Бо, очевидно, це ж лише початок шляху...

Простору Вам і снаги.

Ол. Гончар.

18.ХІІ.1982 Київ

10 січня 1983 Директору издательства

«Художественная литература», товаришу Осипову В.О.

Дорогой Валентин Осипович!

Обращаюсь к Вам с просьбой включить в перспективные планы издательства Собрание моих сочинений в 5ти томах, куда вошли бы романы: «Знаменосцы» (трилогия, отмеченная в своє время Государственной премией), «Таврия», «Перекоп», «Человек и оружие» (республиканская Шевченковская премия), «Тронка» (Ленинская премия, 1964), «Циклон», «Берег любви» (премия ВЦСПС), «Твоя заря» (Госпремия, 1982); повести «Земля гудит», «Пусть горит огонек», «Бригантина», а также рассказы и литературнокритические статьи.

Издание могло бн, скажем, быть осуществлено в 1985 1986 гг.

Буду искренне признателен Вам за положительное решение зтого вопроса.

С глубоким уважением

Олесь Гончар.

10.01.83 Киев

18 січня 1983 Рига, издательство «Лиесма»,

зав. редакцией литературы народов СССР, тов. Авдониной В.Р.

Уважаемая Виола Рудольфовна!

Рад был узнать о Вашем намерении издать роман «Твоя заря» на латышеком языке.

Высылаю при зтом авторскую карточку, а также оригинал романа на украинском языке. Из нескольких изданий зто самое новое, с некоторыми стилистическими исправлениями. Из русеких изданий следует придерживаться того, что вышло в «Советском писателе».

Искренне благодарен за внимание к моей книге.

С уважением Олесь Гончар.

18.01.1983 Киев

28 січня 1983

Москва, Новосельцевій 1.3.

Добрий день, Ізідо!

Хотілось зробити як краще для Вас, а вийшло... Це, власне, вийшло непорозуміння. Я мав на увазі, що Ви, перш ніж братися за переклад, перемовитеся з редакто­ром «Огонька», тоді не виникло б цих утруднень. «Лит. газете» пропонувати цей матеріал не треба, оскільки юві­лей минув, та й не така це публікація, щоб домагатись для неї місця в «Лит. газете». Можливо, цей матеріал підійде для журналу «Радуга», це вже я спробую з'ясувати сам.

А Вам від душі бажаємо доброго здоров'я, скоріше оду­жуйте та повертайтесь додому для добрих творчих справ.

Вітання Івану Тимофійовичу. На все Вам добре.

Олесь Гончар.

28 січня 1983 Київ

2 лютого 1983 Львів, СШ № 36,

Мирославі Мороз

Шановна товаришко Мирославо! Одержав Вашого листа.

3 приводу шкільних програм мова з Міністерством освіти уже була. «Вершники» [Ю. Яновського] мають по­вернутися на своє законне місце.

З Вашими вихованцями та колегами я охоче б зустрів­ся, але зараз не маю такої змоги. Сподіваюсь, що випаде побувати у Львові десь у травні місяці, ось тоді ми й зу­стрінемось. Якщо не зміняться Ваші наміри, то, будь лас­ка, озовіться ще раз, скажімо, на початку травня.

Вітаю Вас. Вітаю весь колектив школи.

З пошаною Олесь Гончар.

02 лютого 1983 Київ

7 квітня 1983 Вінниця,

голові міськвиконкому Одноколову B.C.

Шановний товаришу Голово!

Справа, в якій до вас звертаюсь, легко' може бути п©>лишена без уваги, якщо поставитись до неї формально* Хочу сподіватись на інше ставлення з Вашого боку доб^ розичливе й дійове. Прочитавши листа вчительки Шафоростової М. М., Ви, побачите, про що йдетьсяї Виявіть, будь ласка, чуйність до робітничої сім'ї Ианасюшиш та їхніх дітейу адже становище їхнє, справді, єкруше, хоча і в такій скруті люди ції не втратили благородної здатності співчувати іншим.

Дуже Вас прошу: втрутітаєяГ

Про наслідки проситиму відповісти мені на адресу: 252030, Київ, вул. Леніна, 68, кв. 65.

Олесь Гончар.

Київ

ЗО квітня 1983 Редакція журналу «Піонерія»,



Станіславу Зінчуку

Шановний Станіславе Сергійовичу!

Надсилаю Вам оповідання («Сестричка» та «Апель­син») молодої авторки з Криму Катерини Клименко. Дів­чина нелегкої долі, вона працює нині в Будинку відпочин­ку «Айвазовське», пише вірші і прозові твори.

Як на мій погляд, ці її літературні спроби заслуговують на увагу редакції. Гадаю, що Ви й самі згодитесь, що в по­даних оповіданнячках проблискує іскра таланту.

Добре було б, щоб< Ви відповіли Каті Клименко, адреса 5 на останній сторінці.

А мені прошу передзвонити по телефону: 257206.

На все добре Вам.

3. пошаною Олееь Гончар.

ЗО квітня 1983 Київ

20 червня 1983 Харків? СШМ 4,

бтцям штищавшо загону 9<го класу

Шановні друзі!

Одержав Вашого листа, в якому ви розповідаєте про свою патріотичну роботу. Ясна річ, що студенти брали участь на різних фронтах, але я в своєму творі «Людина і зброя» розповідаю про найперші студентські добровольчі батальйони, які формувалися в Чугуєві, в училищі, з чис­ла студентів Харківського університету та інших вищих учбових закладів міста.

Коли влітку 41го року нависла загроза над Києвом, нас із Чугуєва по бойовій тривозі ешелонами було відпра­влено за Дніпро в район Білої Церкви, і там, на річці Рось, в боях з фашистськими танками студбатівці прохо­дили своє бойове хрещення.

Та, власне, про все ще ви можете дізнатися із вищеназ­ваної книги.

В числі студбатівців були поети Данило Бакуменко та Дмитро Білоус, ви можете їм написати на адресу Спіл­ки письменників України: 252024 Київ, вул. Орджонікідзе, 2, Спілка письменників України. Студенти Білої Церкви також клопочуться тим, щоб спорудити пам'ят­ник полеглим в боях студентам. Участь студентів Харків­ського університету та ваша причетність до цієї благород­ної справи заслуговують доброго і вдячного слова. З пошаною і вітанням

Олесь Гончар.

20 червня 1983 року, Київ

23 червня 1983 Абашідзе Г.

Дорогой Григол! Прочитали в «Литгазете» Ваши превосходные стихи об Украине. Ваше посвящение для нас дорого й лестно, спа­сибо Вам!

233

Стихи поистине прекраснн. Глубокое чувство, светлое, родниково чистое, обрело достойную позтическую форму, и гармоническое их сочетание явило произведение большой силы, так искренне передающее дух времени, красоту братства.



Вн воспели солнечную атмосферу тех дней, которне и для нас останутся навсегда незабываемы.

От души поздравляю Вас, дорогой наш друг!

Просим передать наилучшие наши пожелания славной Ламаре, на которую наша любовь к Грузин и к Вам распространяется полностью.

Обнимаем

Валя, Олесь.

23 июня 1983

29 червня 1983 Тернопільська область,

с. Горошова, Казимирчуку М.П.

Шановний Михайле Павловичу!

Я ознайомився з поезіями, які Ви мені надіслали.

Як на мене, в них багато повторень, багато поетичних загальників. З часом, гадаю, Ви й самі переконаєтесь, що чимало з цього написаного має відсіятись.

А літературні здібності у Вас є. Тільки треба бути ви­могливішим до себе. Поезія потребує глибини.

Раджу надалі встановити зв'язок з якимось видавницт­вом чи редакцією якогось журналу (скажімо, «Жовтень»). На все Вам добре

Олесь Гончар.

29.06.83 Київ

7 липня 1983

Озерову ВЖ.

Дорогой Виталий Михайлович!

Будучи вчера на просмотре фильма, видел Вас на зкране, слышал Ваше слово о творчестве сего автора. Слово зто, такое умное и теплое, глубоко меня тронуло.

Спасибо Вам от души!

В знак моей признательности примите зту книгу, которую посьшаю Вам с самими добрими чувствами.

Я рад, что зрители Украины в ближайшее время увидят Вас с зкрана. Уверен, что они по достоинству оценят Ваше братское отношение к украинской литературе. С глубоким уважением

Олесь Гончар.

7.VII.83


15 липня 1983 Издательство

Дорогая Ирина Серафимовна!

После нашего разговора еще поразмыслил относительно Собрания сочинений и вижу, что Вы бьши правы: целесообразнее планировать 6томник. При таком распределении каждый том не будет слишком громоздким, обьем тома составит примерно 30—33 листа, т. е. всего 180—200 листов.

Проспект издания здесь прилагаю. Разумеется, могут быть и какието небольшие перестановки.

В качестве автора вступительной статьи, мне думается, Вы могли бы пригласить Миколу Платоновича Бажана] он писал вступительное слово для моего украинского двухтомника, недавно вышедшего в издательстве «Дніп­ро». Несколько расширив зту статью, он мог бы дать ее и для 6томника.

Хотелось бы знать относительно всего зтого Ваши соображения.

Всего Вам доброго!

С искренним уважением

Олесь Гончар.

15.VII.83

28 липня J983 Издательство «Молодая гвардия», Владимиру Федоровичу Кравченко

Уважаемнй Владимир Федорович! По моей просьбе Изида Зиновьевна (Новосельцева] передаст Вам для предстоящего издания два рассказа в переводе автора, которые, мне думается, должны завер­шать книгу. Какое из них давать на завершение книги — «Корриду» или «ЧарыКамьшш» оставляю на Ваше усмотрение.

Всего Вам доброго.

С уважением Олесь Гончар.

28 июля 1983 Киев

5 серпня 1983 Пушину С.Г.

Дорогий Степане!

Дякую Вам за «Золоту вежу». Книга багатюща! Нині ясно, що у фольклористиці нашій сталася подія. Сама до­ля за щось добре послала Вам цю чудодійницю Доню Юрчак. Шукайте й далі! Адже такі ще мають бути...

І знову приємно здивований, що деякі мотики перегу­куються з фольклором наддніпрянським. Скажімо, ще в полтавськім моїм дитинстві можна було чути варіант оцієї казкигри: «А де тії дівки? Татари забрали! А де ті та­тари? Довбня побила...» і т.д. І в наведених прислів'ях багато спільного, адже діалектні забарвлення основи не змінюють, вона єдина, що свідчить про єдність українсь­кої мови уже в глибоких віках.

Від душі вітаю Вас з цією книгою.

І ще дякую Вам за участь у телепередачі, де Ви з това­ришами так добре виступали і були такі щедрі та велико­душні до автора «Прапороносців».

Всього найкращого Вам! З щирою пошаною

Ол. Гончар.

5. VI 11.83

29 серпня 1983

м. Скадовськ, Циганку В.А.

Шановний Віталію Андрійовичу! Повертаю Вам рукопис.

Правду кажучи, не зовсім уявляю, яку роль відводите Ви мені у своїх взаєминах з видавництвом. Як видно з ви­давничої рецензії, товариші вважають, що твір має бути доопрацьований. Здається, Ви й самі не заперечуєте про­ти цього, бо важко щось заперечити при наявності тих стилістичних неохайностей, якими так рясніє рукопис. Очевидно, цікавий матеріал, покладений в основу Вашо­ю твору, вимагає вищого художнього рівня викладу, ви­щої якості суто мистецької, літературної, адже сучасні ви­моги до літератури справді високі. Видавництво, гадаю, слушно зауважує, що твір поліпшити, вдосконалити мож­на не за рахунок побільшення кількості сторінок, а на­самперед за рахунок наполегливої праці над словом, над кожною фразою, над стилістикою твору.

Свого часу я звертався до видавництва, щоб вони по­ставилися уважно до Вашого твору і, здається, Ви не мо­жете поскаржитись на видавничу неуважність; Твір, згід­но видавничих вимог, має бути, певне, доопрацьований і зробити це може тільки сам автор і ніхто інший. Якщо ж Ви не згодні з позицією «Рад. письменника», може, варто було б Вам звернутися до якогось іншого видавництва, скажімо, до кримської «Таврії». Це ж ближче від Вас, і, може б, було Вам зручніше працювати з редактором. Але я дотримуюсь тієї думки, що кожен автор в роботі над своїм твором має покладатись найперше на самого себе.

У творі Вашім явно відчувається талант, і хай це додає Вам віри та енергії до праці.

Доброго Вам здоров'я.

1 вересня 1983 Циганку В.А.

Шановний Віталію Андрійовичу!

Вже після відправлення Вам бандеролі з рукописом мав розмову з директором видавництва «Рад. письмен­ник», і мене знов було запевнено, що видавництво збе­

рігає до автора «Дару» цілком доброзичливе ставлення. Отже, доводьте до. кондиції твір, не сприймайте заува­ження хворобливо, знайте, що двері видавництва залиша­ються для Вас відкриті.

На все добре Вам.

Олесь Гончар.

13 вересня 1983 Погрібному В. О.

Шановний товаришу Погрібний!

Не знаючи, що робити з Вашим рукописом, вирішив передати його до видавництва «Рад. письменник», адже це найприродніший шлях для кожного автора. Б. Олій­ник, з яким я радився в цій справі, також вважає, що так буде найдоцільніше.

Передмову написати не маю ніякої можливості (та й чи потрібна вона?).

Борис Ілліч обіцяв, на моє прохання, переговорити з видавництвом, отже, Вам слід звертатися до видавництва безпосередньо. Директором там зараз Олег Федорович Чорногуз. Оце все, чим я міг Вам посприяти. На все Вам добре.

Олесь Гончар.

13.ІХ.83 Київ

29 вересня 1983 Сімферополь, СШ № 1

ім. Ушинського, Рада музею

Дорогі друзі!

Одержав вашого листа, дякую за увагу.

В Сімферополі я бував багато разів, мені подобається це сонячне місто. Мав свого часу зустрічі із студентами вашого університету, інституту, з читачами в обласній бібліотеці.

В Сімферополі у видавництві «Таврія» кілька разів ви­ходили мої твори, зокрема роман «Тронка», де чимало об­разів навіяно південною кримською красою.

Мені приємно було читати, що Ви цікавитеся літерату­рою, творчістю класиків і сучасних письменників, особ­ливо тих, чия творчість була пов'язана з Кримом.

Цього літа я теж був у Криму, в Айвазовському біля Алушти, і зберігаю в душі багато кримських вражень, які, гадаю, десь вщгукнуться в майбутніх творах.

Виконую Ваше прохання — посилаю фото з автогра­фом.

Прошу передати моє вітання Вашій учительці україн­ської мови Таїсії Федорівні Рудницькій.

Бажаю вам та колективу школи всього найкращого в житті.

Олесь Гончар.

29.09.83 Київ

23 жовтня 1983 Большакову Л.Н.

Дорогий Леоніде Наумовичу!

Дякую Вам за книжку, за «книгу славную...»! І ще ве­лике спасибі за Тарасів меморіал в Оренбурзі. До ювілею Шевченкового це була б дуже важлива подія.

Всього світлого Вам і дружині.

З пошаною

Олесь Гончар.

23.1083.


•Йдеться про книжку «Добро найкраще на світі... Пошуки. Роздуми. Підсумки» (про Т. Г. Шевченка).

/ грудня 1983 с. Гоголево, Шиишцького району, Заповідникмузей М.В Гоголя

Шановні товариші!

Одержав Вашого листа, міркував, чим би Вам поспри­яти у створенні експозиції, і подужалось, що, мабуть, найкраще виявити свою увагу буде книгою.

Отже, посилаю Вам своє «Избранное», яке завершу­ється статтею «Гоголь і Україна» (доповідь на симпозіумі у Венеції"). Додаю також рідкісну, як мені здається, лис­тівку «Шлях Ромодан» С Васильківського. Це ж один із тих шляхів, що бачили Гоголя.

Всього Вам найкращого.

З пошаною Ол. Гончар.

1 грудня 1983 Київ

1 грудня 1983 София,

издательство «Народна култура»,

директору

Уважаемая товариш Вера Ганчева!

Получил от Вас книгу «Твоя заря», изданную «Народной културой» на болгарском языке.

Спасибо Вам за внимание. Прошу передать мою признательность всем работникам издательства, причастным к випуску моей книги, а также переводчику романа Христо Ралеву и автору тгредисловия Георги Пенчеву.

Ваше внимание к моєму творчеству я воспринимаю как еще одно проявление братских чувств к советской литературе, в частности, к литературе украинского народа.

С наилучшими пожеланиями

Олесь Гончар.

1 декабря 1983 Киев

2 грудня 1983 Болгарское радио,

Повная воєнная редакция «Звезда», плавному редактору Стефану Симеонову

Уважаемнй товариш, Стефан Симеонов! Получил Ваше письмо, в котором виражено желание о встрече со мной представителей болгарского радио.

В указанные Вами дни, с 5го по 10 декабря 1983 года, я буду находиться в Києве и готов встретиться для беседн с Вами или Вашими товаришами.

По приезде в Киев прошу позвонить мне по телефону: 257206 и мы договоримся, в какое время встретимся. С уважением

Олесь Гончар.

2 декабря 1983 года, Киев

. 2 грудня 1983 Шаповалу І.М.

Вельмишановний Іване Максимовичу!

Я одержав Вашого листа з проханням надіслати щонебудь для Літературного музею, що буде створений в Дніпропетровську.

Нарешті оце вибралася можливість відповісти Вам. Га­даю, що найкраще буде подарувати для музею твори, які були написані на дніпропетровській землі, в моїй улюб­леній Домівці на лівому березі (мабуть, Ви знаєте це ро­бітниче селище). Отже, надсилаю своє «Вибране», куди ввійшли «Прапороносці» та «Тронка» та ще серію фото­графій, здебільшого пов'язаних з Дніпропетровщиною.

Напишіть, чи це те, що Ви мали на увазі.

Згодом, коли виникне потреба, Валентина Данилівна пошукає для вас щонебудь іще.

Вітання всім товаришам.

З щирою пошаною

Олесь Гончар.

2 грудня 1983 Київ

5 грудня 1983

Шаповалу IM.

Вельмишановний Іване Максимовичу!

Газету «Прапор юності» одержав, дякую за увагу.

Оскільки у Вас там справді почувається зацікавлення творчістю земляка, то надсилаю Вам ще одне (в перекла­ді) видання і три фотографії в додаток до попередАіх.

Пізніше, якщо виникне потреба, пишіть нам, постара­ємось виявити сприяння.

І вітаю з Новим роком, хай він буде світлим для Вас!

Олесь Гончар.

4 січня 1984 Моргуну Ф.Т.1

Дорогий Федоре Трохимовичу!

Від душі вітаю Вас на зорі Нового, 1984го!

Прошу Вас прочитати оцю статтю, надруковану в жур­налі «Україна» (№ 48, 1983 p.). Це слово ще про одного з полтавців, про талановитого самодіяльного художника з Кобеляк Михайла Черненка. Щедро обдарована людина, невтомний трудівник, він, на жаль, через свою скром­ність досі живе невлаштованим. Після армії — ось уже який рік тулиться в добрих людей, чекаючи, що нареш­ті дійде черга й до нього і він дістане якусь кімнатину для прожиття і праці. Микола Іванович Шкарбан брався йо­му допомогти і щось навіть робив у цьому напрямі, та не встиг. Добре було б, якби Ви, Федоре Трохимовичу, ска­зали слово новому секретареві, хай би поцікавився долею цієї людини.

Мені здається, що Михайло Черненко з тих людей, які не зостаються в боргу, він, я певен, докладе своєї творчо­сті, щоб у міру своїх можливостей теж уславити рід­ний полтавський край.

Всього Вам найкращого на просторах Нового року.

Ол. Гончар.

'Ф.Т. Моргун на той час перший секретар Полтавського обкому КПУ.

4 січня 1984

Троньку П.Т.

Дорогий Петре Тимофійовичу!

Прошу розглянути листаскаргу, якого при цьому над­силаю. І справа, здається, така, що потребує негайного втручання. Йдеться про ще одну пам'ятку архітектури, про намір знести дерев'яну церковцю початку ХУШ ст. в селі Крупське Миколаївського рну на Львівщині. Йдеть­ся, як видно зі скарги, про наміри антизаконні, про чи­юсь бюрократичну сваволю.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   28


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка