Післямова



Сторінка15/28
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28

Олесь Гончар.

31 січня 1982 м. Київ

2 лютого 1982 Василівна, Запорізької обл.,

райгазета «Нова Таврія»

Коли я думаю про людей сонячного таврійського краю, переді мною постають ті, хто, як мені здається, найближче стоять до вічних першооснов життя. Сонце, земля, хліб цінності вічні, що дають людині снагу, могутність, тимто таку глибоку пошану у нас викликає кожен, хто трудиться на землі, хто, користуючись одвічною добротою природи, вміє бути й сам до неї добрим, вміє дбайливо й мудро обе­рігати її в наш складний технізований вік.

Вітаю вас, славні господарі степів запорозьких! Вітаю вашу патріотичну працю, яка єднається з великими трудо­вими звершеннями всієї нашої радянської Батьківщини!

Журналістам і читачам «Нової Таврії» з нагоди золото­го ювілею мої найкращі побажання!

Олесь Гончар.

2.02.82

16 лютого 1982 Издательство «Зминеску»,



директору издательства

Уважаемый товариш. Валериу Рыпяну! Письмо Ваше получил, рад бьш узнать о намерении издательства «Зминеску» опубликовать «Циклон» в пере­воде на румьшский язык.

Вьшолняя Вашу просьбу, посилаю Вам зкземпляр ро­мана на украинском языке (зто самое новое издание). Получение прошу подтвердить.

С уважением

Олесь Гончар.

Ібфевраля 1982 года, Киев

19 лютого 1982 Издательство «Гослитиздат»,

Князевой С.П.

Дорогая Светлана Петровна!

Возвращаю Вам статью с замечаниями на полях, которые, надеюсь, обьяснят моє отношение к ней.

Не совсем понимаю, скажем, почему роман «Твоя заря» называется в статье то «Новая заря», то «Заре навстречу»? И повествуется в книге якобы о «далекой Японии», хотя при болееменее внимательном чтении должно быть ясно, что главные события происходят как раз «наоборот», не на Востоке, а в Западном полушарии.

Содержание других произведений пересказано весьма неточно (да и вообще, зачем зти пересказы?), иначе говоря, на всей статье лежит печать небрежности, удивившей меня.

Никак не могу согласиться с некоторыми определениями. Скажем, слово «беллетрист» и «беллетристка» для современного читателя несет скорее понятие чтива, чегото легкого, развлекательного. Думаю, Вы согласитесь, что в данном случае речь должна бы идти о другом обозначении характера произведений. И еще, помнится, когдато существовал роман «Поджигатели», его критика тогда називала романом «политическим», подобныежедефи­

ниций, думаю, тоже совершенно неуместны в применении

„оПР^==е7аС^ТОЧНО ™"* ЩЄЙСамо начало статьи представляется лишним: зачем зти рассуждения о том, кем автор не бьгл и кем он «решил» быть? Начинается статья, собственно, словами «Прошагал немало изнурительных верст...» Ведь зто в самом деле так.

Итак, статья пока что не получилась. По крайней ме­ре, она явно проигрывает в сравнении с прежней статьей зтого же автора, опубликованной в «Избранном» 1978 го­да. Не знаю, как виходить из положення. Автор статьи человек обидчивый, моє к нему отношение самое сердечное, и все же над статьей надо еще крепко поработать. Может, Вм бн сами попитались ее хорошенько отредактировать, а потом уж показать новий вариант автору ста­тьи и мне, разумеется, тоже?

О романе «Твоя заря» писали еще два автора: Егор Исаев (послесловие к изданию «Зари» в «Романгазете») и Микола Бажан, написавший предисловие к двухтомнику для издательства «Днипро»... Но, видимо, искать замену бнло бн преждевременно, все же надо попитаться до­вести статью Ломидзе «до кондиции», то єсть до надлежащего уровня.

Одним словом, вся надежда на Вас, дорогая Светлана Петровна. С новим вариантом статьи прошу меня непременно же ознакомить.

С искренним уважением

Ол. Гончар.

19.02.1982 года, г. Киев

20 лютого 1982 Волконській ЛЖ.

Уважаемая Лилия Михайловна! Я не возражаю против Вашего предложения напечатать «Гоголевскими шляхами» в сборнике «Памятники Отечества».

Относительно фотоматериалов, касающихся гоголевских мест, дело обстоит сложнее. Ни снимков, ни слайдов, к сожалению, у меня нет.

Возможно, стоило бы Вам обратиться в Полтаву? Ска­жем, єсть там областная газета «Комсомолец Полтавщи­ни», она взяла шефство над гоголевским заповедником и, думается, что редактор зтой газеты тов. Бокий Йван Си­дорович, поклонник Гоголя, смогбы Вам фотоиллюстрациямипомочь.

А в Москве проживает автор книги о Гоголе, вышедшей в серии «Жизнь замечательных людей», Игорь Пет­рович Золотусский, (его телефон 1300118), видимо, и у него єсть фотографии, которьге Вас интересуют.

Рад буду, если доброе дело зто увенчается успехом. Снаилучшими пожеланиями

Ол. Гончар.

20.111982, г. Киев

1 березня 1982 В издательство «Лиесма»

Дорогие товарищи!

«Бригантину» на латышском языке от Вас получил, искренне благодарен Вам за братское внимание к моєму творчеству.

В нашей печати не раз уже отмечалось Ваше доброе отношение к украинской литературе. Примите мои наилучшие пожелания.

Дружески Ол. Гончар.

1.03.82

12 березня 1982 В сочинский Музей



Николая Островского, директору музея

Уважаемый товариш Канунников! Отвечаю на Ваше письмо.

Работникам музея, изучающим биографию Николая Островского, видимо, известно, что в 30е годи на Укра­

ине существовал техникум, которому по просьбе студентов бьшо присвоєно имя писателя. Вот в зтом техникуме в городе Харькове я училея и даже был в числе тех, кто просил присвоить техникуму имя Островского.

К нам в техникум не раз приезжала мать писателя. На встречах она обращалась к нам: «сьшочки».

Будучи на практике в глубинном сельском районе, мне приходилось в зимние вечера с хлопцами и девчатами из местной комсомольской ячейки главу за главой читать вслух «Как закалялась сталь». То коллективное чтение запомнилось на всю жизнь, а книга, разумеетея, оставила в душе неизгладимьш след.

Обо всем зтом я писал в статье об Островском, которую можно найти в сборнике воспоминаний о нем. Сборник составлял писатель Трофимов Константан Данило­вич, хорошо знавший Островского, выходил же зтот сборник в Києве в издательстве «Молодь» и в Москве, кажется, в «Молодой гвардии».

Внполняя Вашу просьбу, посилаю книгу для музея. С уважением

Ол. Гончар.

Пмарта 1982 года

17 березня 1982 Дангулову CjL

Дорогой Савва Артемович!

Получил от Вас письмо, присланное Вам читателем из Индии, тронут Вашим вниманием. Вн правы: мне и в самом деле доставші радостные минуты зтот читательский отзыв издалека. К тому же В.Я. Жак прислала мне еще вот и копию письма американской учительницы, которая тоже считает, что редакция Ваша не ошиблась, решив дать «Зарю» в английском переводе. Судя по всему, перевод хорош, и я прошу Вас передать автору перевода моє искреннее спасибо.

Можно только пожалеть, что зти отзывы не вошли в Вашу весьма интересную обзорную статью, напечатанную в «Литгазете».

Наш Институт литературы заинтересовался зарубежньши откликами на украинский роман, и товарищи спрашивают: нельзя ли получить ориганалы зтих писем? Пусть мне их пришлют, если, конечно, зто у Вас практикуется.

С глубоким уважением

Ваш

Олесь Гончар.



17.03.82

22 березня 1982 Ташкент,

редакції* журнали «Шарк юлдузт

Уважаемый товариш Абдусаматов! С удовольствием выполняю Вашу просьбу, посылаю юбилейное поздравление Вашему журналу и Вам лично.

Всего Вам наилучшего. * * *

Передо мной книга «Сонячний край» («Солнечный край»), недавно вышедшая в Києве в издательстве «Мо­лодь». Зто рассказы молодих узбекских писателей, вни­мательно и творчески переведенные на украинский язык. С интересом знакомлюсь с зтими посвященными современности произведениями, вглядываюсь в молодые лица их авторов и думаю, что, видимо, к творческой судьбе каждого из них так или иначе причастен журнал «Шарк юллузи», чье 50летие ньше отмечает литературная общественность республики.

От души поздравляя «Шарк юлдузи» с золотым юбилеем, желаю всем Вам, друзья, — й опытньш мастерам, и вашей надежной литературной смене — новых больших успехов в творчестве. Труда Вам вдохновенного, произве­дений высокохудожественных, подобных тем, что уже являются советской классикой Узбекистан, пользующейся заслуженным признанием и любовью во всех наших братских республиках.

Славному Узбекистану земле солнца, красоты и поззии, земле друзей и побратимов самый горячий привет с земли Тарасовой, с берегов Днепра!

Олесь Гончар.

22марта 1982 года, г. Киев

22 березня 1982 Шаповалу І.М.

Вельмишановний Іване Максимовичу!

Одержав від Вас вирізку із «Зорі» та Ваші нотатки про Діда Яворницького. Цікаво, адже має цінність кожне зер­нятко спогадів... Близько знати таку особистість, мати змогу тривалий час спілкуватися з людиною такої мудро­сті і любові за це справді можна дякувати долі.

Спасибі. Вітаю Вас, вітайте Дніпро весняний, тамтеш­ній...

Ол. Гончар.

22.111.1982 Київ

24 березня 1982 Берлин,

КошутуЛеоі

Дорогой Лео!

Получил от Вас отклики немецкой печати на «Бриган­тину» и другие произведения. Спасибо Вам за внимание. Мне действительно интересно бьшо ознакомиться с мнением немецких читателей и литературной критики.

Судя по зтим откликам, уважаемое Ваше издательство отнюдь не ошиблось, имея дело с зтим автором, который, кстати сказать, после «Бригантини» опубликовал еще несколько произведений, пользующихся сегодня у нас читательским признанием.

С дружеским приветом и наилучшими пожеланиями.

Олесь Гончар.

24марта 1982, Киев

•Лео Кошуг редактор видавництва НДР «Folk und Welt».

27 березня 1982 Москва,

Князевой С.П.

Дорогая Светлана Петровна!

Спасибо Вам, Вы сделали все возможное, чтобы дове­сти статью до приемлемого уровня. Хотя она еще и сейчас нуждается в прикосновении Вашей деликатной, тщательно шлифующей руки.

Надеюсь на достойное завершение работы.

Всього Вам весняного, всього найкращого.

Ол. Гончар.

27марта 1982 Киев

10 квітня 1982 Издательство

«Молодая гвардия», директору издательства, Десятерику В.И.

Глубокоуважаемый Владимир Ильич!

Прошу прощення, что задержался с ответом на Ваше письмо. Конечно, замысел издать библиотеку для юношества «История Отечества» можно только приветствовать, дело поистине замечательное.

А вот относительно моего участия в редакционном совете, то мне трудно ответить Вам согласием, поскольку перегрузки приходится вьщерживать неимоверные. А быть лишь номинально в составе Редсовета мне не хотелось бн.

За честь же, за доброе движение души спасибо Вам сердечное.

С искренним уважением

Олесь Гончар.

10 апрет 1982 Киев

10 квітня 1982 Харківський університет,

механікоматематичний факультет, членам групи «Пошук»

Шановні товариші!

Вашого листа одержав. Подвигові студбатівців, харків­ських студентівдобровольців присвячена моя книга «Лю­дина і зброя», в якій ви можете дізнатись про все, що вас цікавить.

З числа студбатівців зосталося нас небагато. Можу на­звати одного з них, що живе в Києві, поета Данила Бакуменка. Його адреса: м. Київ133, бульвар Лесі Україн­ки, 20, кв. 41. Нещодавно ми якраз були з ним на місцях боїв, на річці Рось під Білою Церквою, де загинули наші

Пошуки ваші справа благородна. Хотілось, щоб і рідний університет більше виявляв шани до пам'яті своїх вихованців, полеглих на фронтах Вітчизняної війни. З дружнім вітанням

Олесь Гончар.

10 квітня 1982 Київ

11 квітня 1982 Полтава,

Левіну Б.Н.

Шановний Борисе Наумовичу! Ваша пропозиція дати в полтавський «Вінок» нарис «Гоголівськими шляхами», звичайно, заперечення не ви­кликає.

І самий задум видати такий збірник заслуговує цілко­витої підтримки. А якщо діло дійде до верстки, то хо­тілось би мені ще раз її переглянути, остаточно вивірити текст.

Дякую Вам за увагу.

З пошаною

Ол. Гончар.

11 квітня 1982 Київ

12 квітня 1982

Братану М.І.

Дорогий Миколо Івановичу! Дякую Вам за книжки.

Щойно оце повернувся з Ленкомігегу, а вони на столі обидві' _ найпевніше свідчення Вашої доброї творчої фо­рми та степовицької невсипущості.

Бувши невиправним ліриком, одразу ж я, звичайно, за «Озерницю» (слово ж бо яке вродило десь там на Сива­шах!). І знову мав читацьку насолоду, знов душа чула по­клики степу... силу поезії, мабуть, тільки й треба мірити по тому, наскільки глибоко заторкує вона в душі щось до­роге тобі, заповітне... Навіть серед гарних поезій виділя­ються такі, як «Поява коня», «Тиха станція», «Стара аб­рикоса», «Вікнами у степ...», «Етюди знад лиману»...

Про мову я вже й не кажу: знову ці знахідки, мовні пе­рлини, що рясноти їх треба; мабуть, аж остерігатися, щоб не передага куті меду. А загалом враження, що чуєііі му­зику тих просторів музику рідного слова. Вітаю Вас від душі!

Вітайте друзів.

А невдовзі, може, й побачимось, бо ж, як ото мовить­ся, видно, й справді «серце моє в степах»... На все добре!

Ваш Ол. Гончар.

1204.82


29 квітня 1982 Ребру П.П.

Дорогий Петре Павловичу!

Ви питаєте, чи можна надрукувати мої ще. довоєнні оповідання, про які я забув. А чи гоже діставати з кошика чиїсь школярські вправи, якщо вже сам Дід Час їх туди вкинув? Дайте їм спокій. Гадаю, таку школярську писа­нину можна б знайти в багатьох із тих, кому колись засвер

'Мова йде про збірки «Озерниця» і «Степові люди» (К., «Дніпро», 1979).

біло взятися за перо в тому віці, коли на вуса ще й не сія­лось... Ви ж бачили в цеху: навіть у доброго робітника бу­вають стружки під ногами, а як із ними, з відходами, поводяться відомо.

А от із полуднем віку вітаю Вас від душі. Зовсім моло­дий ювіляр — аж ніби слава старша за нього... Тож попе­реду маєте доріг та доріг, і хай усі вони Вам будуть щасли­вими. Згадую наші мандри в степах і думаю оцеї приємно бути в дорозі з хорошим, веселим чоловіком. Тожбудьмо!

Ваш Олесь Гончар.

29 квітня 1982 Київ

20 травня 1982 Біла Церква,

ГаюА.1.


Шановний Анатолію Івановичу!

Дякую Вам за книжку та за фото.

Щодо рекомендації. Як правило, члени президії Спіл­ки письменників від рекомендації утримуються, оскільки їм і так доводиться голосувати, тобто є нагода виявити свою волю.

Та все ж як виняток і як однополчанинові (маю до од­нополчан сентимент!) рекомендацію Вам надсилаю, бе­ручи також до уваги, що друга Ваша книжка наступного року виходить у «Веселці». Гадаю, що Вам варто зачекати, доки друга книжка таки вийде.

І не маю сумніву, що все буде гаразд. Перша Ваша книжка дає підстави для добрих сподівань.

Всього Вам доброго в житті.

Олесь Гончар.

20 V.82


8 О. Гончар

20 травня 1982

Шелгунову

Уважаемнй товариш Шелгунов!

Прочитал Ваши трогательные записи, когорые действительно говорят о большом человеческом чу^стве. Для детей Ваших и внуков и впрямь будут поучительны зти записи как знак верного союза двух близких им сердец.

Советую все же не посилать почтой такие семейные реликвии, ведь они могли би затеряться в дороге, а их надо бережно хранить в семейном архиве.

Возвращаю Вам все присланное мне для ознакомления (записи, фотографии, поздравительнне открытки).

Шлю добрые пожелания Вам и семейству.

Ол. Гончар.

20 моя 1982 года, Киев

4 червня 1982 Рига,

Карклинь Г.

Уважаемая Галина Карклинь!

Спасибо Вам за альбом с Вашим предисловием, я прочитал Ваше слово о нашем художнике с большим ин­тересом. К сожалению, не било возможности встретиться в Києве с Вами: сперва бнл в отьезде на Херсонщине в избирагелей, потом в Москве, а затем бнл сверхзанят в связи с 1500летием города.

Позтому вкратце отвечу письменно на Ваши вопросн.

Что вышло в свет из моих произведений после 1976 года?

Прежде всего зто роман «Берег любви», а также роман «Твоя заря», которнй, кроме русского, уже переведен на английский немецкий, французский, испанский, польский, венгерский (таким образом, отвечаю и на Ваш вопрос относительно переводов). Повесть «Бригантина», опубликованная на Украине в начале семидесятых, также пе­реведена на несколько языков, в том числе и на латышский, в 1981м она вншла в Риге в издательстве «Лиесма» в переводе Айнн Руджроги.

В 1978 голу в издательстве «Советский писатель» вьшіла также моя книга «О тех, кто дорог» (литературные ста­тьи и воспоминания).

Несколько раз за зти годы мы с Валентиной Даниловной бнвали в Дубултах, в Доме творчества, там я, кстати, работал и над романом «Твоя заря». Бывали там на кон­цертах органной музыки в Домском соборе, они оставили в душе неизгладимое впечатление.

Из писателей Латвии особенно високо ценю прозу выдаюшихся Ваших мастеров Андрея Упита и Вилиса Лациса. Бьша у меня переписка с Яном Судрабкалном, мудрейшим человеком. Есть у меня несколько книг с ав­тографами Мирдзы Кемпе, замечательной женщины и блестящей позтессы, которую у нас на Украине многие любили и любят до сих nop, и я в том числе.

Чувство искренней дружби испытываю к Жану Гриве, Валдису Луксу, Юлию Ванагу, Иманту Зиедонису, Андрею Веяну, чьи произведения не раз у нас переводились на Украине; мы надеемся, что круг латышских наших друзей в будущем станет еще иіире, литература латышей, и классическая, и современная неизменно привлекает внимание читателей на Украине.

Вот несколько слов о наших братских взаимосвязях.

Слово искренней признательности заслуживают изда­тельства Латвии и труд Ваших переводчиков, которые много делали и делают, чтобы познакомить латышских читателей с украинской литературой.

Желаю Вам творческих успехов, бодрости духа, добро­го здоровья Вашему мужу и Вашему другу — скульптору, с которым Вы тогда бнли на Украине.

С глубоким уважением

Олесь Гончар.

4 июня 1982 Киев

8*

227



8 червня 1982

Колісниченку А.І.

Дорогий Анатолію!

Стаття Ваша написана великими, «стереоскопічного­лографічними» словами, і, помоєму, це якраз в дусі юві­лею. Будьяка з редакцій повинна б зустріти статтю при­вітно, хоча редактор, можливо, й зажадає від автора пев­них уточнень. Пригадую, що один із провідних наших критиків (Леонід Новиченко), колись наводив отой па­саж про 1919й рік як приклад вишуканої риторики, хоча загалом до автора «Вершників» критик ставиться шаноб­ливо і з любов'ю. Отже, романтика річ не така, вихо­дить, для всіх очевидна і бездоганна. Тут потрібна сила аргументацій. Степова романтика Яновського, надто ж рання, справді має свої вразливі місця, хоча, як на мене, то вона все ж більше дає для душі, ніж «надреалістична» занудливість однотонних биковських повістей... Яновський малював людей суворих, але почувалось, що вони все ж здатні колинебудь усміхнутись. Зараз модно писати людей без усмішок, безпросвітно спонурених раз і назав­жди. Тож і на Яновського бешкетного, веселого, жит­тєлюбного дехто з нинішніх кривиться...

Ювілейна комісія вирішила, що доповідь у Києві ро­битиме Яворівський. У Одесі, де нам уявляється великий літературний вечір, добре було б виступити з доповіддю А.Колісниченку, який, зокрема, наголосить і на дуже ва­жливій роботі Яновського в кіно, адже «Голлівуд на березі Чорного моря», кажуть, таки справді існував... І головні клопоти за одеський вечір Вам, дорогий Анатолію, дове­деться взяти на себе, залучивши до цього благородного діла і університетську кафедру, і всю блискучу школу оде­ських критиків. І з Києва, звичайно, хтось буде. Треба Вам неодмінно зв'язатися з Яворівським (він секретар комісії), в нього розписано все — де, коли й кому...

Вітайте наших спільних друзівчорноморців. 1 не шко­дуйте для цього ювілею душі.

Всього Вам найкращого!

Ол. Гончар.

8.06.82

14 червня 1982 Міністрові зв'язку



Української РСР, тов. Сінченкові Г.З.

Шановний Григорію Захаровичу!

Ювілейна республіканська комісія по відзначенню 80річчя (у серпні цього року) видатного українського ра­дянського письменника, лауреата Державної премії СРСР Юрія Яновського просить Вас випустити конверти із зо­браженням Ю. Яновського. Це буде ще одним виявом шани сучасників до творчості видатного майстра слова.

Сподіваємося на позитивне вирішення цього питання. Заздалегідь Вам вдячні.

Голова ювілейної комісії академік, Герой Соціалістичної Пращ О. Гончар.

14/VI 82

16 червня 1982 Штейну М. О.

Глибокошановний Михайле Олександровичу!

Листа Вашого одержав. Це, звичайно, зворушливо, що Ви зберегли той давній примірник «Альп», який мав бути надрукований у «Вогнях Придніпров'я».

І якщо вже новостворюваний у Дніпропетровську Літе­ратурний музей зацікавився цим рукописом, то я не бачу причин, чому б їм його й не передати. А Вам хай вони скажуть спасибі, як говорить принагідно і автор теж.

Самою звісткою, що на центральному проспекті рід­ного нашого міста буде такий поважний культурний за­клад, Ви, ясна річ, порадували мене. Хай це дитя новіт­ньої цивілізації росте й набирається сил.

Прошу передати моє вітання Софії Яківні, і Вам обом всього найкращого в житті.

З щирою пошаною

Олесь Гончар.

16 червня 1982 Київ

23 червня Ж2 Ульяновская область,

Старая Майна, библиотека

Уважаемая товариш Борисова!

Редакция журнала «Москва» переслала мне Ваше письмо.

Мне дорог Ваш теплый отзьгв о романе «Твоя заря», а также одобрительное мнение читателей Вашей библиотеки.

Приятно бьшо узнать и о готовящейся у Вас читательской конференции «В семье единой». Вот только не знаю, какими материалами Вам помочь...

Посилаю Вам две газетные публикации, может, они расширят Ваши сведения об авторе.

Желаю успеха Вашей конференции, а Вам всего нашгучшего в жизни.

С уважением

Олесь Гончар.

23 июня 1982 Киев

1 липня 1982 Широківська середня школа № 2

на Дніпропетровщині, О.О. Татарчук

Шановна Олександро Олександрівно! Одержав Вашого листа. Дякую Вам за увагу да моєї творчості.

Щоб якось Вам допомогти в реалізації Вашого задуму, надсилаю при цьому деякі матеріали, може, вони Вам знадобляться.

Прийміть це як знак моєї поваги до Вас, до Ваших ко­ле? та учнів школи. Мені приємно було дізнатися, що во­ни люблять літературу.

Бажаю щастя Вам і всім Вашим друзям.

Олесь Гончар.

1 липня 1982 Київ

5 липня 1982 Москва, «Литгазета»,

Вмсоцкой Н.С.

Уважаемая Наталья Сергеевна!

Получил от Вас зтот «трудний» журнал («Знамя» № 4, 1982). Спасибо за внимание.

Однако, чтобн не наносить урон библиотеке «Литературной газети», я все же зтот номер с библиотечннм шта­мпом Вам возвращаю, дабн Ви не били в роли должника.

Относительно статьи. В целом впечатление осташіяет она хорошее, жаль, однако, что «вкрались» некоторые неточности. Вот, скажем, фраза: «В зтом голу — посещение в составе правительствснной делегации столицн Болга­рин Софии, поездка с миссией мира в Таиланд». А надо бн как раз наоборот (т. е., в правительственной делегации в Таиланд)...

«Потом он закончит... аспирантуру при Академии...» Аеиирантурн как раз и не закончил, так как полностью поглотила уже в те годи творческая работа над «Знаменосцами».

«Повесть «Альпн»... Лучше би назвать просто: первая часть трилогии (ведь зто уже не повесть).

«Степной край, где кажднй холм...» Надо думать, что имеется в виду курган — так и надо бьшо сказать.

«Молодая женщина, которая еще перед войной приезжала взглянуть на роднне места...» Не било такого, впервне очутилась она в родних местах во время войнн, с медсанбатом. Все зто следует из текста «Зари».

Дударевич не Виталий, а Валерий зто тоже в романе указано со всей определенностью.

Замечания общего характера: последние два абзаца статьи мне кажутся лишними, особенно мотив предположений... А начало статьи показалось мне затянутнм и теряет от того, что построеНо почти сплошь на пересказе... Куда лучше звучат места, где автор статьи излагает свои собственнне мисли и наблюдения, а их в статье немало, именно они и придают статье ценность.

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка