Післямова



Сторінка14/28
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

'CO. Баруздін редактор журналу «Дружба народов».

Вам навзамін посилаю книжку з числа своїх авторсь­ких примірників.

На все добре.

Олесь Гончар.

21.XI. 1980 року, м. Київ

26 грудня 1980 Видавництво «Молодь»,

директору видавництва Прокопенку В.П.

Шановний Володимире Павловичу! Надсилаю, згідно з домовленістю, рукопис Ярослави Шумляківської. Авторки, на жаль, не знаю особисто, але з поезій видно, що написала їх людина талановита. Спо­діваюсь, що зустрінуть їх з прихильністю і видавництво, і читачі.

А ще вітаю Вас і колектив видавництва з Новим роком! Хай усім щастить!

Олесь Гончар.

26.XII.S0

Грудень 1980 м. Токмак

Запорізької області, редакція газети «Комуністичним шляхом»

Шановні товариші! З нагоди півсторічного ювілею газети «Комуністичним шляхом» шлю щире вітання колективу редакції, творчому активу та читачам газети трудівникам славного степо­вого краю.

Поряд з тим, чим живуть трударі Токмака, Молочанська й Токмацького району, газета раз у раз звертається до справ всенародних, до питань розвитку нашої культури,

охоче висвітлює творчість радянських письменників, і за це їй особлива вдячність. Роль книги в житті людини справді неабияка, увага до літератури, до творів красного письменства та інших видів мистецтва засвідчує дедалі зростаючі духовні запити радянських людей.

Нових Вам успіхів у праці, друзі, щастя в житті!

Олесь Гончар.

Грудень 80

1981 Буча, школа № 4, 9Б клас

Дорогі друзі!

Прошу вибачення, що не відповів вам раніше, зу­стрітися тоді в мене, на жаль, не було можливості. І ось тепер одержав від вас альбом.

Дякую вам за цей зворушливий вияв уваги. А головне, що я побачив, з якою любов'ю ви ставитесь до літератури. Очевидно, що неабияка в цьому заслуга ваших учителів (чи вчительок), за що я їм висловлюю вдячність. Літера­тура дається тільки тому, хто любить, в цьому вся суть взаємин людини і книги. Рідна література, а також мова — це ваше багатство, це те, чим ви маєте дорожити упро­довж усього життя:

Убогим був би той, хто легковажно відцурався б від ду­ховних цінностей, які йому дістаються в спадщину.

Ваш Олесь Гончар.

11 січня 1981 Безхутрому М.М.

Дорогий Миколо! Сталося так, що тільки в оці новорічні дні прочитав я твого «Васильківського». Прочитав з насолодою — це са­ме те слово. Любов і глибоке знання поєднались і дали відповідний ефект. Вітаю тебе від душі. Я вже дзвонив ди­ректорові видва «Молодь» тов. Прокопенку, щоб вони тобі щонебудь ще замовили в такому ж дусі (для бібліо­теки «Життя славетних»). Левченко, Потебня, Багалій ­

о, скільки їх дав Харків нашій культурі! В тебе ж і Василь­ківський дається на широкому тлі харківського культурного життя це мені здалося особливо важливим. Бачиш ґрунт, звідки він ріс, відчуваєш атмосферу, яка живила митця... Такі твори справді потрібні для духовної самоосвіти наро­ду, надто ж його молодих поколінь. Оце і є творчість бла­городна, патріотична. Як і твори самого того чародія, що полишив нам повні сонця степи та козачі пікети на худень­ких своїх коненятах... Полишив на віки!

Листа одержав, чомусь нахвилював він мене, бо знову ж війнув Харковом, який назавжди для мене зостанеться рідним.

Вітай своїх. А як доведеться бути в Києві подзвони: 257206. Здоров'я тобі та натхнень!

Ол. Гончар.

17 січня 1981 Ужгород,

видавництво «Карпати», головному редактору

Шановний товаришу Данканич!

Договір підписав і ігри цьому повертаю (2 примірники).

Стаття В. В. Фащенка, яка має передувати романові, написана глибоко й проникливо, я вдячний її авторові, а також видавництву за виявлену до мене увагу.

Лише на 3й сторінці статті, в третьому абзаці, замість слова «переробити», мені здається, має стояти «переборо­ти», а на стор. 6 в першім рядку, замість «її», очевидно, треба «їй»... Це, мабуть, механічні помилки, можливо, що в першому примірнику вони вже й виправлені.

Буду ждати цього видання в «Бібліотеці «Карпати».

Бажаю всього найкращого Вам у Новому році, з щи­рою повагою

Олесь Гончар.

17 січня 1981 року, м. Київ

18 січня 1981

Журу П.В.

Дорогий Петре Володимировичу!

Одержав від Вас збірник «Братство», дякую за увагу. Переклади Ваші з Бажана, як на мій погляд, повноцінні, а стаття Ваша про Тараса їй ціни нема! Треба її знов і знов публікувати. Адже ті вражаючі факти, якими вона наснажена, можуть і повинні стати основою для того, щоб знов порушувати клопотання не про відкриття а про відновлення пам'ятника Кобзареві, пам'ятника, що вже був, існував з благородної волі трудящих міста, з бла­гоговіння Леніна й Луначарського. Домогтись поновлен­ня пам'ятника це справа честі ленінградської інтеліген­ції, це був би вияв шани і до Тараса, і до революційної молодості міста. І сам по собі пам'ятник чудовий, і що створив його латиш, теж знаменно, це ж просто голос дружби народів... Я певен, що рано чи пізно пам'ятник відродиться, постане в бронзі чи мармурі, але хотілось би, щоб сталося це ще за нашого життя... Вітаю Вас щиро.

Ол. Гончар.

7 лютого 1981 Одеса,

Дроздовському В.П.

Ні, шановний Володимире Петровичу, виступити в ролі опонента при захисті Вашої дисертації я ніяк не зможу. Мабуть, Ви не уявляєте всієї міри моєї переван­таженості. Та й станом здоров'я цей письменник не мо­же рівнятися з космонавтами, хоча перевантаг йому діс­тається більше, ніж будькому. На жаль, мало хто на це зважає.

Отже, доведеться без мене.

Робота Вами, почувається, звершена велика, тож знай­дуться й гідні для неї поцінувачі.

Щиро бажаю Вам всього найкращого.

Олесь Гончар.

8 лютого 1981

Зленку Г.Д.

Шановний Григорію Дем'яновичу!

Дякую за «Горизонт* та інші матеріали. Звичайно ж, ці Ваші публікації (про Тичину й Шафарика) заслуговують на увагу. Природно й те, що Ви цікавитесь вступом до СПУ. Справді, чому б одеським товаришам не рекомен­дувати Вас до Спілки? В Києві, мені здається, це зустріло б підтримку.

Всього доброго Вам!

З пошаною

Ол. Гончар.

08.0281 Київ

13 лютого 1981 Берлин,

тЬательство «Folk und Weh», Лео Кошуту

Дорогой Лео!

Антологию украинского рассказа получил, спасибо Вам за зто издание. В Києве оно понравилось (по крайней ме­ре моим друзьям), несмотря на фотопутаницу. Смотреть на нее, я думаю, следует юмористически, если уж не уда­лось ее избежать.

А вот несколько озадачивает меня иное, что в последние годн, дорогой Лео, Ваше издательство вроде бн заби­ло обо мне, не заметало, что после «Бригантини» у зтого автора появились новне произведения, которне принятн чигателем у нас благосклонно и, думается, могли бн бьпь интереснн также читателям в ГДР. Имею в виду «Берег люб­ви» и новий роман «Твоя заря», которий уже опубликован и на Украине, и в переводе на русский в «Дружбе народов», а вскоре зтот роман внйдет отдельннм изданием.

Но зто между прочим. А главное, что остаются в полной силе мои дружеские чувства к Вам и к Шарлотте, которой просим передать с Валей сердечний привет вместе

с надеждой в будущем увидеть Вас обоих на киевском го­ризонте.

Всего Вам наилучшего!

Ваш Олесь Гончар.

13 февраля 1981 года, Київ

1981 Алексєєву MM.

Дорогой Миша!

Дочитал последние глави «Драчунов». С горьким, щемящим чувством дочитал. Как все знакомо! И мать умирающая... И дедусь с его «доню»... Человек в своем будничном величин, даже не сознающим, что оно велико... Истинно народная книга. Все ненавязчиво, естественно, с горькой улнбкой... Душа єсть. Свет человечности.

Многие, многие скажут тебе спасибо, друже, за зту книгу. Видимо, и в самом деле зто идет главная книга твоей жизни.

Побратски поздравляю тебя.

Твой Олесь Гончар.

1981 г. Киев

14 квітня 1981 с. Білогірка

на ІваноФранківщині, школа, членам мовнолітературного гуртка

Дорогі друзі!

Дякую вам за квітневе поздоровлення, за подарунок. А від мене прийміть оцю книжку «Письменницькі роздуми», що їх радив би вам прочитати уважно. Хай вам щастить!

Ваш Олесь Гончар.

14 квітня 1981 м. Київ

7 червня 1981 Репертуарноредакційна колегія Міністерства культури УРСР, головному редактору

Шановний товаришу Щербатенко!

Я ознайомився з надісланою Вами інсценізацією опо­відання «За мить щастя», яку зробив Микола Мащенко й запропонував для постановки в театрах республіки.

Для мене був несподіванкою сам факт існування такої інсценізації, своєрідного перетлумачений твору, бо за від­повідною згодою до мене з цього приводу ніхто не звертав­ся, і згоди я нікому не давав.

Вважаю, що ця інсценізація не може бути взята для по­становки в театрах, бо в ній істотно зміщені ідейнохудож­ні акценти, з'явились діалоги невисокої якості, змінено кінцівку, а разом все це руйнує художню структуру твору.

Очевидно, жанр художньої новели (а саме в цьому жан­рі створено «За мить щастя») інсценізації не піддається, втрати тут майже неминучі, і на це слід зважати. Отже, я рішуче заперечую, щобТр'етлумачена в такий спосіб но­вела пропонувалась театрам республіки.

З пошаною Олесь Гончар.

7 червня 1981

14 червня 1981 Компаніївка

Кіровоградської області, редактору газети «Прапор Леніна»

Шановний товаришу Волощук!

Одержав Вашого листа. Радий був дізнатися, що в Компаніївському районі вже розпочали готуватися до юві­лею Юрія Яновського, Вашого славетного земляка.

Моє слово про Юрія Івановича надруковано у збірнику «Письменницькі роздуми» (видавництво «Дніпро», 1980). Не заперечуватиму, якщо Ви вважатимете за потріоне ознайомити читачів районної газети з цими матеріалами, передрукувавши їх бодай в скороченому вигляді.

З пошаною Олесь Гончар.

14 червня 1981 Київ

9 липня 1981 Издательство

«Молодая гвардия», 3. Яхонтовой, А. Гремицкой

Дорогие друзья! Согласно договоренности, посилаю статью о Г. Тютюннике, которая, думается, может пойти в качестве предисловия. В издательстве, надеюсь, будет кому перевести зту статью с украинского. Решайте сами, оставляю зто на Ва­ше усмотрение.

С уважением Ол. Гончар.

9 июля 1931 года, г. Киев

28 вересня 1981 Ижевск,

ул. Советская, 9, кв. 4, Балову И.В.

Уважаемнй Йван Васильевич!

Долгое время бнл в отьезде, не мог сразу ответить.

Сувенир Ваш получил, и хотя, по нашим народним понятиям, «режущие инструментн» дарить людям не принято, я благодарю Вас за внимание.

«Циклон» подписал, возвращаю.

Всего Вам доброго.

Ол. Гончар.

28сентября 1981 года, г. Киев

12—1981 jazz

«Советский писатель», Андриевской HM

Дорогая Наталья Михайловна!

Передаю Вам верстку до стр. 184 [роман «Твоя заря»]. Больше всего исправлений в главе «Забелели снега». Про­шу сделать все, чтобы они бьши учтенн. В последующих главах правок меньше, но тоже прошу отнестись очень внимательно, так как много всяческих путаниц, пропусков и вообще набор низкого качества.

Вся надежда на Вас, на Вашу многоопытность.

Правки действительны все и карандашнне, и те, что сделаны чернилами, правки карандашом делала Валенти­на Даниловна, и если я оставляю, значит, я полностью согласен.

Оставшуюся часть верстки Вм получите от Г. Кипниса, относительно зтого контактируйте с ним, он ведь человек пунктуальний.

Еще раз прошу к тексту отнестись внимательно, имеет значение каждая запятая.

С искренним уважением

Ол. Гончар.

P.S. Хорошо бы иметь Вам под рукой и «романгазетное» издание для сверки отдельннх мест. Например, надо давать так, как у них: трейлеры, дипломатские хлеба (не дишюматические), Мадонна везде с большой буквы. Не кельнерки, а кельнерши. Хлеб малай... Все зто важно.

12.Х.81 Киев

З листопада 1981 Пушику С.Г.

Шановний Степане Григоровичу! Одержав від Вас книжки, дякую за увагу. Я справді прихильник Вашої повноцінної поетичної прози, сповне­ної духом живої народності. Має що сказати сучасному

читачеві і полонинський ватаг, і мудра Марчачка! Ви не довели. Навіть людину степову приваблює тут з любов'ю відтворена краса гуцульського звичаю, й сумлінне до­слідження народної психології, й мовні самоцвіти, що ви­блискують раз у раз... Ви біля родовищ. Хай читацька ува­га наснажує Вас на подальші добрі діла. Вітаю Вас від душі!

Олесь Гончар.

3.11.1981 Київ

21 листопада 1981 Міщенку Д. О.

Шановний Дмитре Олексійовичу!

Повернувшись оце з Софії, дізнався, що Ви встигли за дай час форсувати важливий ювілейний рубіж.

Тож пишу, щоб приєднати і свій голос до тих, хто вша­нував у ці дні Вас і Вашу чесну письменницьку працю. Такі твори, як «Батальйон необмундированих» та Ваш останній роман («Найвищий закон». ДМ.) багато що сказали читачеві про їхнього автора, про силу й чистоту його творчих помислів. А де совість там і поезія, де є щире синівське почуття, звідти струменить і слово прав­диве, зокрема і оте, що принесло в нашу літературу по­етичний образ Приазов'я з його пругкими сонячними віт­рами...

Вітаю Вас, і багатьох Вам творчих повноквітних літ!

Олесь Гончар.

21.XI.81

25 листопада 1981

Бажану М.П.

Дорогий Миколо Платоновичу!

Передаю Вам оці книжки, щоб Ви не витрачали часу дефіцитного, ентеерівського! на їх розшукування. Це останні найновіші видання. Хай будуть під рукою... Всього найкращого Вам і Н.В.

Ол. Гончар.

25.ХІ.81

З грудня 1981 Москва,

Золотусскому И.П.

Дорогой Игорь Петрович!

Статья, о которой Ви отозвались добрим словом (спасибо Вам за зто), била написана для «Літ. України» и затем уже перепечатана в Полтаве, кстати, она сегодня появилась в несколько сокращенном виде и в «Лит. газете». Написана статья все с той же целью: привлечь внимание общественности к созданию гоголевского заповедника. Внимание как будто привлечено, а все остальное...

Ваши соображения относительно будущего юбилея я полностью разделяю. Прежде всего необходимо создать Всесоюзний юбилейный комитет во главе с видним русским писателем или академиком, то єсть центр, куца би сходились все нити и откуда би исходила нужная для дела знергия. Ведь полное собрание сочинений надо би гото­вить уже сейчас, и уважаемнй М.Б. Храпченко, к которомуВнобращались, мог би в зтом отношении многое сделать, ну и Г.М. Марков тоже. Видимо, будет письмо от украинского Союза писателей к Секретаріату СП СССР с соответствующими предложениями, я уже имел об зтом разговор с руководством нашего Союза писателей.

А что касается заповедника... Ведь на одном знтузиазме далеко не продвинуться. А странности вокруг Николая Васильевича действительно какието происходят, я с Ва­ми и в зтом тоже согласен. Вроде и в самом деле сирота, пасинок среди других, порой даже сверх всякой мери

шумящих юбилеев... Дорогой Игорь Петрович, может, всетаки виступить бы Вам вместе с другими почитателя: ми Гоголя — москвичами и ленинградцами — с письмом на зту тему в «Лит. газете»? Вы же чувствуете, как поддержка подобного рода сейчас нужна полтавской народной низовой инициативе, люди действительно горят благород­ним стремлением возродить усадьбу, но сила рутини и равнодушия — Ви же знаєте, что зто за сила...

Скажу еще, что в Полтаве Вас вспоминают добрим словом, ценят Вашу поддержку, думаю, что и в дальнейшем Ваша знергия и Ваши знання будут попрежнему содействовать зтому общему братскому делу созданию гоголевской Ясной Поляни, которая мне все же несмотря ни на что — видится в реальности.

Всего доброго Вам!

Ваш Ол. Гончар.

Здекабря 1981 года, г.Киев

Грудень 1981 Харьков,

Соколовской Е.М.

Уважаемая Ефросиния Михайловна!

Прошу прощення, что с таким опозданием отвечаю на Ваше письмо. Дела и отьездн помешали мне сделать зто раньше.

Письмо Ваше содержит интереснне факти о деятелях культури, о Миргороде, и хотелось би, чтобн зти сведения стали известнн читающей публике. Не знаю, опубликовала ли газета «Ленінська зміна» Ваши заметки, как зто обещал Вам журналист Романовский В.Е., ко мне он ни с чем не обращался.

Хорошо било бн Вам записать свои воспоминания как можно шире, во всех подробностях, особенно все, что касается художника Сластиона, Короленко и других слав­них земляков Гоголя. Все зто представляет большую куль­турную ценность.

Думаю, что свои воспоминания Ви могли би предложить в журнал «Україна» или газете «Літературна Украї­на», можете сослаться на то, что зто я Вам посоветовал.

Спасибо за доброе слово о моей публикации «Гоголівськими шляхами».

Желаю Вам всего доброго.

С уважением

Олесь Гончар.

1981


Грудень 1981 Бажаним Н.В., М.Л.

Дорогі Ніно Володимирівно та Миколо Платоновичу!

З Новим, 1982м, вітаємо Вас! Доброго здоров'я на всі дні без винятку! Замість Феофаній квітучих стежок на луги, в ліси та діброви! До озер, до сонця, до пташиного співу!

А ще творчої наснаги Миколі Платоновичу, шани на­родної, сподіваних найприємніших несподіванок та лю­бові друзів назавше.

Леся, Валя та Ол. Гончарі.

5 січня 1982 Лупейку В.Ю.

Шановний Вікторе Юхимовичу! Одержав Вашого листа і кілька поезій. Ваше довірливе слово багато навіяло думок, уявлялася Ваша вчительська праця, учні, середовище... Про літературну Вашу твор­чість нічого не можу сказати (це краще зробив би хтось із поетів), але загалом видно, що творчість Вам не протипо­казана, і я хотів би побажати Вам успіху на цій ниві. Осо­бливу ж пошану в мене викликає та «головна книга», яку Ви пишете своєю педагогічною працею, адже йдеться про книгу людських доль, про любов, яку Ви прищеплюєте тим, кому берегти й розвивати культуру нашого народу в майбутньому. Що може бути важливішим і почеснішим за це! Хай щастить Вам на цьому шляху в Новому, 1982му,

й далеко за його межами. Вітайте від мене своїй вихован­ців та колег.

З щирою пошаною

Ол. Гончар.

5.01.82

5 січня 1982 СилінуО.О.



Дорогий Олесю Опанасовичу!

Дякую Вам за новорічне вітання та за статтю про худож­ника Сластіона, яка справді збагачує образ цієї чудової, благородної людини. Сластіонзодчий, архітектор для ме­не, скажімо, тільки оце й відкривається завдяки Вам, до того ж пишете Ви про цю його діяльність з глибоким фа­ховим знанням справи.

1500річчя Києва це, ясна річ, не лише свято, але й великий творчий екзамен для наших архітекторів, і я ра­дий, що Ви маєте причетність до реставраційних, таких відповідальних робіт

Доброго здоров'я бажаю Вам у цьому Новому, 1982му, снаги та снаги для нових добрих звершень на ниві рідної культури. І прошу не ображатись на мене: то не неуваж­ність, а просто неймовірна перевантаженість... З щирою пошаною

Ол. Гончар.

5.01.82


16 січня 1982 Директору издательства

«Советский писатель» тов. Еременко В.Н.

Глубокоуважаемый Владимир Николаевич! Получил Ваше письмо. Я не возражаю протав публикации в сборнике «Единство целей» моей статьи, напечатанной в «Литературной газете» от 24 июня 1981 г.

Существенных дополнений к статье не будет, а некоторые стилистические уточнення могут возникнуть, позтому после перепечатки прошу один зкземпляр статьи прислать мне, чтобы я смог еще раз ее внимательно прочесть и уже подписанную возвратить Вам. С искренним уважением

Олесь Гончар.

16.01.82 Киев

20 січня 1982 До Голови Ради Міністрів

Української РСР тов. Ляшка О.П.

Дорогий Олександре Павловичу!

Дуже Вас прошу ознайомитися з листом жительки м. Новомосковська Ганни Петрівни Євецької. Лист, як на мій погляд, виняткової важливості. Це далеко не пер­ший вияв тривоги, викликаної подальшою долею визнач­ної пам'ятки вітчизняної архітектури XVIII ст. новомосковського Троїцького собору, що є мистецьким шедев­ром світового значення. Всі, хто дорожить скарбами на­родної культури, багато людей в республіці і в Москві сьо­годні занепокоєні становищем, що склалося в Новомос­ковську й реально ставить під загрозу саме існування цього унікального витвору вітчизняного дерев'яного зодчества.

Поруч з цим пам'ятником архітектури, зведеним на­родним генієм, нині споруджується велика автобусна станція, виникає вона якраз на тому місці, де, згідно з генераль­ним планом забудови Новомосковська, була передбачена зелена зона відпочинку. Роботи по будівництву автобусної станції під самим собором ведуться всупереч і на пору­шення Закону про охорону пам'ятників історії та культу­ри, всупереч розпорядження Держбуду, який заборонив зводити цей об'єкт в охоронній зоні. З дивовижною впер­тістю місцеві товариші та підлеглі їм організації продов­жують витрачати державні кошти на роботи, які неминуче мають завдати шкоди пам'ятникові народної архітектури, що йому немає ціни.

Чому це робиться? Чому так грубо нехтуються і воля Закону, й голос громадськості? Кричуще порушення за­конності набуло широкого розголосу. Досвідчені експерти (копію однієї доповідної додаю), республіканське Товари­ство охорони пам'ятників, дніпропетровські художники та діячі культури республіки в один голос виступають на за­хист визначної історичної пам'ятки, однак сваволю, антизаконні дії поки що не вдається зупинити. Міністерство культури республіки, його керівники цілком розуміють, про що йдеться, одначе й вони зараз тільки руками розво­дять: адже, мовляв, кошти вже витрачені великі...

Безчинство й сваволя поки що виявляються сильніши­ми за Держбуд, за Міністерство культури, за самий Закон та за чесний голос радянської громадськості.

Дорогий Олександре Павловичу!

Мені боляче про це писати. Але ситуація склалась та­ка, що, очевидно, тільки Ви як Голова Уряду можете роз­в'язати цю безпрецедентну справу зі всією державною мудрістю й відповідальністю так, як цього вимагають ін­тереси культури й патріотична гідність нашого народу.

Олесь Гончар.

22 січня 1982 Учням

Дніпропетровського педучилища, проспект Кірова, 83

Дорогі друзі!

Одержав ваше новорічне вітання, щиро зворушений цим виявом вашої уваги й сердечності.

Мені тим приємніше було одержати це слово, що на­дійшло воно від юних моїх землячок з міста, що назавжди зостанеться для мене дорогим.

Радий я також, що твори художньої літератури посіда­ють таке значне місце у вашому житті. Мистецтво, худож­ні цінності це ті речі, які ніколи людину не зрадять, а ось допомогти в скрутні хвилини життя, бути з вами та­кож і в дні радісні, вірними друзями супроводити вас це вони зможуть.

Благородний фах ви обрали для себе. Від вашої творчої всежиттєвої праці залежатиме багато. Тож хай щастить вам повсюди! Щасливої долі кожній із вас!

Олесь Гончар.

22.1.1982

23 січня 1982 м. Лохвиця,

редакція газети «Зоря», редактору лохвицької районної газети

Шановний товаришу Потькало!

Надсилаю на Ваше прохання кілька слів про значення творчості Архипа Тесленка.

Наближається 100річний ювілей Архипа Тесленка. Це один із тих письменників, чия творчість назавжди ввійш­ла в скарбницю української літератури. Народжений на мальовничій полтавській землі, автор «Страченого жит­тя» зазнав найтяжчих випробів долі, випив усю чашу її гіркот. З вражаючою силою й правдивістю відтворив Архип Тесленко поневіряння людей соціально зневолених, тих, чиї природні здібності та обдарування так і не могли розквітнути в умовах дореволюційного ладу. Оповідання «Школяр», «За пашпортом», «Хуторяночка» відомі україн­ським дітям з дитинства, це справжні перлини нашої кла­сичної новелістики.

Трудящі Лохвиччини мають всі підстави пишатися сво­їм талановитим земляком. Заслуги Архипа Тесленка пе­ред своїм рідним народом варті довічної шани.

Ол. Гончар.

23 січня 1982 м. Київ

31 січня 1982 м. Чернівці, вул, Горького, 23,

педучилище,4А[курс

Дорогі друзі!

Вашого листа одержав, дякую за увагу.

Приємно було дізнатися, що твори літератури посіда­ють таке важливе місце у вашому житті.

Надсилаю вам на згадку «Циклон», твір, у якому йдеть­ся також і про вашу славну Буковину.

Бажаю вам світлих життєвих доріг, натхненної творчої праці на вашій благородній освітянській ниві.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка