Післямова



Сторінка11/28
Дата конвертації05.05.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28

Пишу Вам, звісно, не для «вжиття заходів», а просто щоб вилити душу... Прикро читати статті, які нічого не дають, — анікому.

Звичайно, всьому цьому можна й не надавати значення. Та все ж...

З святом близьким уже вітаю Вас, Романе, і Ната­лю, і весь редакторат «Жовтня». Щасливі будьте

Ваш Олесь Гончар.

27.Х.77

9 січня 1978 В Комитет по Ленинским



и Государственным премиям СССР от Гончара О.Т.

Среди призведений, вьщвинутых на соискание Государственных премий ньшешнего года, значится мой ро­ман «Береглюбви», напечатанньш «журнале «Москва» и в «Романгазете». В связи с переполненностью списка до­стойними претендентами, в числе которьгх вижу имена писателей, чьи произведения вьщвигаются на соискание премий впервые, а также учитывая то, что мои книги уже были удостоены високих премий, прошу мою кандидату­ру снять с дальнейшего обсуждения.

Олесь Гончар.

9января 1978 года, Киев

10 січня 1978 До Президії

Спілки письменників України

Шановні товариші,

оскільки восени минулого року з ініціативи Президії СПУ роман «Берег любові» було висунуто на здобуття Держав­ної премії СРСР, вважаю за потрібне довести до Вашого

відома, що я звернувся до Комітету по Державних пре­міях з проханням не вносити мою кандидатуру до списку відібраних для участі в конкурсі. Мотивом є те, що моя літературна праця уже була відзначена високими премія­ми, а в сьогорічному списку претендентів є багато до­стойних імен письменників та діячів культури з усіх рес­публік, зокрема й тих, чиї твори висуваються на здобуття премії вперше, і, природна річ, хотілось би їх бачити в чис­лі відзначених.

Принагідно хочу подякувати членам Президії Спілки за увагу та честь, виявлені мені самим фактом висунення твору на здобуття Державної премії.

Ол. Гончар.

10.01.1978

12 лютого 1978 Головному

редактору телебачення міста Херсона

Шановний товаришу Файнштейн! Посилаю на Ваше прохання кілька слів для Херсонсь­кого телебачення з нагоди 200річчя міста.

З щирою пошаною Олесь Гончар. ***

Двісті років виповнюється нашому славному Херсону, а він мов юнак, повен снаги і сили, красується на своїх сонячних висотах.

Містотрудар, містозвитяжець, місто, повите легенда­ми, що сходяться до нього з просторів усього таврійсько­го хліборобського храю. Будує кораблі, і вони несуть по всьому світу славу нашої Радянської Батьківщини; тче ба­рвисті тканини, і вони, мов райдуга, єднають народ наш зі всіма братніми народами Країни Рад.

Вітаєм сьогодні і старшу, і юну робітничу гвардію Херсона, і тих, хто поруч з нею вирощує золотий повно­зерний колос для Батьківщини. Від душі вітаєм і тих, хто

І

плекає духовні плоди для народу, натхненно збагачує українську радянську культуру. Юний вогнистий танок, і пісня, що лунає з Херсона, і натхненне слово поета, і теа­тральна вистава їх чути і видно далеко. Хай ще рясніше квітує і величними звершеннями трударя, і мистецькими художніми талантами щедра херсонська земля. Хай по­чуттям високої гордості зігріється серце матері, чиї сини мужньо захищали цю землю від фашизму, хай з патріотич­ною гордістю озирнеться в день свята на пройдений шлях сивочолий солдатветеран, що себе не щадив в боротьбі за щастя народне.



В найтяжчі дні війни Батьківщина думала і про тебе, наше чудове місто, ці думи закарбовано в невмирущих рядках поета:

Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучкий стан До дніпрового тулить лона.

В дні славного ювілею міста бажаю Херсону й херсон­цям добра та щастя від усієї душі!

Ваш Олесь Гончар.

20 лютого 1978 Издательство

«Молодая гвардчя», З.Н. Яхонтовой

Уважаемая Зоя Николаевна!

Получил от Вас вступительную статью В. Яворивского, ознакомился с ней и при зтом возвращаю. На полях Вы найдете «галочки», которые касаются только лишь фактических уточнений: на фронт Олесь Гончар ушел с факультете филологического (а не журналистики), «Трон­ка» удостоєна премий Ленинской (а не Государственной); Сухомлинский Василий, а не Владимир...

Обо всем остальном, пожалуйста, ведите перетрактации с автором статьи.

От всей души поздравляю Вас и Ваших коллег с наступающим праздником!

Искренне уважающий Вас

Олесь Гончар.

Юфевраля 1978 г.

27лютого 1978 Бури С.Є.

' Глибокошановний Станіслав Едвард Бури!

Одержав Вашого листа. Мені приємно було дізнатися, що саме Ви будете перекладати роман (не повість) «Берег любові».

Надсилаю Вам для перекладу окреме видання.

Цей роман увійде також до 6го тому моїх творів, що ви­йдуть протягом двох років у видавництві «Дніпро». В процесі готування «Берега любові» до шеститомного видання з'яви­лося в мене ще чимало стилістичних виправлень, котрі мені хотілось би бачити і в польському виданні. Шостий том має вийти в наступному році, тож доведеться по ньо­му звіряти, узгоджувати переклад. Звичайно, краще було б передати Вам ці виправлення раніш. Чи не збираєтесь Ви часом бути у нас у Києві?

Були б раді Вас вітати.

Прошу повідомити, як Вам буде даватися ця робота. З щирою пошаною

Олесь Гончар.

27.11.78 Київ

6 березня 1978 Учням 30ї групи професійнотехнічного училища № 7, м. Богуслав

Дорогі друзі!

Посилаю, на ваше прохання, книжку для літературно­го кабінету училища, а також фото.

Приємно було дізнатись про вашу юну любов до літе­ратури.

Хай вам щастить!

Олесь Гончар.

06JII.78 Київ

б березня 1978 Cm. редактору

Дніпропетровського обласного радіо тов. Безуглому М.М.

Шановний Миколо Микитовичу!

Прошу пробачення, що аж тепер відповідаю на Вашо­го листа, зокрема на поставлені Вами питання.

1. Місцем народження (щоб не вносити плутанини) треба вважати те місце, що його дають підручники та енци­клопедії, тобто село Суха на Полтавщині.

2. На Дніпропетровщині, а саме в Домівці, були написані дві перші книги «Прапороносців», «Таврія», більша ча­стина «Перекопу», «Тронка», а також новели «Модри

»р»


ша з Верховини» та інші, повість «Микита Братусь».

3. Блаженки це Блаженки і ніхто інший. Прообразами їх стали люди з Поділля, мої товариші по фронту.

4. Що з моїх творів друкувалося в дніпропетровських газе­тах, про це можна дізнатися в газетнім архіві чи від то­варишів, які працювали в «Зорі» наприкінці 40х років.

5? Бував у багатьох містах і селах Дніпропетровщини: (крім самого Дніпропетровська) в Нікополі, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Новомосковську, в колго­

спах Синельниківщини та тієї ж Нікопольщини (люди тих країв особливо приваблювали), зустрічався також з петриківськими майстрами...

6. Громадські доручення по лінії Спілки письменників: голова іноземної комісії, член Президії СПУ, один із секретарів Спілки письменників СРСР.

7. Бувати доводилось в більшості країн Західної Європи, а також у США, Канаді, Японії, Китаї, Індії, Індонезії.

8. Нагороди: орден Слави III ступеня, Червоної Зірки, три медалі «За відвагу», «За оборону Києва», два орде­ни Леніна, Жовтневої Революції, болгарський орден Кирила і Мефодія І ступеня.

Оце ті основні моменти, які, на мій погляд, потребува­ли уточнення.

Вітаю Вас і колектив обласного радіо. Всього Вам найкращого.

Ол. Гончар.

6.IIL78 Київ

6 березня 1978 Учням 10В класу на Львівщині

Дорогі друзі!

Не міг, на жаль, раніше відповісти на вашого теплого листа, аж оце зараз з'явилась така можливість. Мабуть, і читацьку конференцію ви давно провели.

Та все ж хочу, бодай тепер, привітати всіх учасників вашої, сподіваюсь, цікавої розмови, всіх юних друзів кра­сного письменства, а також вашого класного керівника Дмитра Івановича.

Всього найкращого вам на ваших життєвих дорогах. Дружіть з книгою, вона вас ніколи не зрадить. З щирим вітанням

Ваш Олесь Гончар.

Ж8

25 березня 1978



Завгородньому CO.

Дорогий Сергію!

Ось і ми з тобою доскочили тих літ, коли вже пора бра­тися за мемуари...

Вітаю твій квітень, друже. Думаю оце: що б йому таке послати для згадки? Книжки в нього, напевне, всі вже є... Нових треба почекати... А пошлю Сергієві оцю петриківську мальовку (оригінал), хай навіє вона йому щось соняч­не, яскраве, степове... Може, оті це рожі понад шляхами, що нам курились у глибінь степів, благословенний той пил наших щасливих тодішніх доріг! Зоряні співучі вечо­ри азовської Еллади, і роздолля просторів, ще тоді моло­дих, і дніпрова блакить, острови і човни все ж то було прекрасно! Я певен, що добро не зникає, воно, лише ви­дозмінюючись, переходить в інших, і людина продовжує себе десь там... Тож не журись, друже, як казав мудрий той бешкетник Кульбакаї... Все твоє добре не забудеться. Знай, що, крім багатьох, є ще одна душа, яка думає про тебе з почуттям братнім, з чуттям глибокої дружби.

Зустрінь свою «дату» на коні. І хай на душі буде квітнево.

Твій Олесь Гончар.

27 березня 1978 Оскоцькому В.Д.

Дорогой Валентин Дмитриевич!

Текст диалога получил как раз в такое горячеє для меня время, когда никак не могу поработать над ним спокойно и сосредоточенно. А работа предстоит немалая. Решительно не удовлетворяет меня та часть диалога, ще в роли открывателя неких истин выступаю вроде бы я сам. Категоричность тона, самоуверенность, желание поучать, виступать в роли некоего оракула, нет, зто не в моем ха­рактере, уверяю Вас. Потерян тон раздумья, размышленийвслух,нет итени никакихсомнений, все ясно как дважды два... А ведь в искусстве многое постигается интуитивно, и миг озарения — он действительно существует, и ка

'«Бешкетник Кульбака» один із героїв роману «Бригантина».

кието находки появляются как бы вопреки всем нашим литературным правилам и логическим соображениям.

И размышления о позтическом реализме получились слишком категоричны, ведь речь идет скорее о термине, который, как мне кажется, более может быть подходящим, более уместным для определения того, что у вас назьгвают лирикоромантическим течением в художественной прозе... Может, я действительно ошибаюсь и не собираюсь никому зтого навязывать, но лично для меня выражение «позтический реализм» представляєте! вполне убедительным.

Одним словом, предстоит еще серьезная доработка, вдумчивое редактирование всего зтого материала (включая и цитаты, отрьшки из выступлений, которые, порой кажутся гфистегнуты белыми нитками). Особенно зто касается первой части диалога, вторая половина пошла лучше.

Прошу не обижаться на меня за зтот максимализм, но зто в наших общих интересах, и редакция тоже нас поймет. Когда я все вычитаю и внесу исправления, которые мне кажутся необходимыми, коечто подсокращу, — тогда все зто вншлю Вам с тем, чтобы Вы приложили к зтим страницам и свою опьггную руку. В таком же виде публиковать материал пока что нельзя, еще поработаем, зто пойдет диалогу на пользу.

С искренним уважением.

Ваш Олесь Гончар.

27.111.78 Киев

Квітень 1978 Москва, ЦК КПСС

ШауроВ.Ф.

Дорогой Василий Филимонович!

На недавнем сьезде учителей Украины учасникам сьезда бьша вручена книга «Изучение в школе материалов XXV сьезда КПСС», (издательство «Просвещение», 1977). ІТодготовил ее Институт содержания и методов обучения Лкадемии педагогических наук СССР в качестве пособия для учителей. Есть в зтой книге глава «Дитература». Но

странное дело: в зтой главе, где речь идет о советской литературе, многонациональньш характер ее подтверждается главным образом ссьшками на киргизскую литературу и ни единьш словом не упоминается, скажем, литература украинская, как будто бы такой и нет. Разумеется, киргизская литература заслуживает уважения, но ведь чтото значит для читателей и литература Тычины, Корнейчука, Рыльского, Довженко, также как и литература Янки Купалы и Якуба Коласа, Йвана Мележа, Пятруся Бровки и Максима Танка, чьи имена даже не названн в вышеупомянутой главе.

Пренебрежительное игаорирующее отношение к литературам народов СССР стало обычным в статьях иньгх критнков, не обладающих достаточньш чувством ответственности, но ведь в данном случае речь идет о работе установочной, изданной в качестве методического пособия, идущего от имени Министерства просветдения СССР.

Вот почему, думается, вести разговор о литературе в такой работе надо бн с большей ответственностью, обьективностью и с чувством интернационализма не на словах, а на деле. Хорошо было бн авторам пособия зто разьяснить.

Прошу извинить, что беспокою Вас зтим письмом, но вопрос мне кажется принципиально важным, тем более что на подобные факты читатели в республике уже не впервые обращают внимание.

И от всей души поздравляю Вас со светлым праздником Победы.

Олесь Гончар.

1978, апрель

4 травня 1978

Дорогі мої закарпатські друзі! Глибокошановна Маріє Іванівно!

Одержав Вашого листа, він схвилював мене своєю щи­рістю і любов'ю до літератури. Приємно працювати, коли маєш таких читачів, вдумливих, небайдужих.

Над чим працюю?

Щойно завершив редагування 6го тому мого зібрання творів, яке виходить у видавництві «Дніпро». Багато по­точної роботи, пишу статті, обдумую наступну роботу. Про неї ще рано в подробицях говорити.

Бажаю всім вам світлих весен і щасливих літ, сонячних доріг у житті!

Ваш Олесь Гончар.

4 травня 1978 Київ

5 травня 1978 Лубківському P.M.

Дорогий Романе, дякую за «Многосвіточ». Добра книжка, наповнена! Ра­дий вітати Вас ще і яко першокласного есеїста.

З святом вітаю Вас і весь рід. Та ще спасибі всьому «Жовтневі», що виявив на своїх сторінках (квітневих) ме­ні такі ювілейні щедроти. Дякую за честь!

Ваш Ол. Гончар.

5.5.78

23 травня 1978 Матеушу В. ft



Шановний товаришу Матеуш!

Мені здається, що я вже писав Вам з проханням пере­дати мою вдячність авторові портрета (надісланого до ювілею) Віктору Степановичу Севцю. Чи, можливо, я тільки збирався... Так чи інакше, прошу передати Віктору Степановичу мою щиру вдячність і книжку, яку при цьо­му додаю в дарунок йому. Вдаюся з цим проханням до Нас, оскільки адреса його мені невідома.

Рукопис, на жаль, читати зараз не маю змоги, бо без­мірно перевантажений, не встигаю прочитувати навіть те, що вкрай необхідне. Порада моя початкуючим авторам псе та ж: звертатися безпосередньо до видавництва. При­

наймні я так робив в молоді часи і зараз дотримуюсь цьо­го принципу.

Бажаю Вам всього найкращого.

З пошаною Олесь Гончар.

23. V. 78 Київ

18 липня 1978 Директору музеяусадьбы

«Ясная поляна» С.Г. Бунину

Уважаемьш товарищ Бунин!

Получил Ваше письмо с рядом вопросов, связанных со 150летием со дня рождения Л.Н. Толстого.

Вместо ответа на предложенную Вами анкету посылаю Вам две небольшие статьи, которые в связи с юбилеем будут напечатаны на Украине.

Если Вы захотите использовать их в какойлибо форме, я не буду возражать. В зтих статьях Вы найдете моє о^шениеТ^чес^у любимого мной ииса™,, а также и свидетельство того, с каким огромньш уважением чтят ньше на Украине (так же, как и в прошлом) творчество великого писателя земли русской.

Толстой оказал огромное влияние на украинскую литературу, на многие поколения писателей, для нас, и для меня в том числе, он является непревзойденньшмудрым учителем. Творчество его светило мне в юности, светило в самые мрачные годы войны, и Вы можете представить, какие чувства овладели мной, когда я однажды (во время украинской Декады) оказался в Ясной Поляне, ще и поньше витает дух бессмертного гения человечества.

Вы пожелали иметь в Ясной Поляне мои произведе­ния с автографом, охотно вьшолняю зту Вашу просьбу, считаю для себя честью быть в такой форме представленным на родине писателя, перед которым преклоняюсь.

Олесь Гончар.

18.VII, 78

15 серпня 1978

Ладиславу Ондришу Рудо Морину

Дорогие товарищи!

Получил Ваше приглашение, переданное по поручению министра культурн СловацкоЙ Социалистической Республики, народного писателя Мирослава Валека, — посетить вместе с супругой Вашу страну сроком на 1420 дней.

С чувством искренней признательности принимаю зто братское приглашение. Надеюсь, что оно будет реализовано.

Время своего приезда в Чехословакиго сообщу Вам позже, когда уже точно и конкретно мы сможем определить дату нашей поездки.

Примите от меня и от моей супруги сердечную благодарность за приглашение, за оказанное нам внимание, и прошу передать мой дружеский привет и слово благодарности миїистру культури Мирославу Валеку. С глубоким уважением

Олесь Гончар.

15 августа 1978 Киев

16 серпня 1978 Шаповалу І.М.

Шановний Іване Максимович,

Збірник про Голетого уже на виході, але згадану стат­тю напишіть неодмінно, тема дуже важлива. Дайте, ска­жімо, для «Літ. України», а один примірн. надішліть і нам на ювілейний Комітет на моє ім'я (звати мене, до речі, не Олекса, як Ви пишете, а Олександр, сиріч Олесь...) Всього Вам доброго!

Ол. Гончар.

16.8.78

б О. Гончар



161

20 жовтня 1978 Міністрові меліорації

та водного господарства УРСР Гаркуші MJL

Глибокошановний Миколо Андрійовичу' До мене надійшов лист від жителів села Станіслав Білозерського рну Херсонської області. Вони опинились в скрутному становищі. Вода лиману руйнують берег, руйнують людські житла. Докладно про це йдеться в їх­ньому листі, який я при цьому Вам надсилаю: прошу з ним ознайомитись і, по можливості, зарадити справі.

Чомусь певен, Миколо Андрійовичу, що саме Ваше Міністерство зможе допомогти жителям села Станіслав. З щирою пошаною

Ол. Гончар.

27 серпня 1978 До першого секретаря

ЦК Компартії України товариша В.В. Щербицького

Дорогий Володимире Васильовичу!

Звертався до вас і до Центрального Комітету в справі, яка, на мій погляд, має значення принципове.

Секретаріат Спілки письменників України прийняв рішення зняш Дмитра Павличка з посади головного ре­дактора журналу «Всесвіт». Зроблено це на закритому за­сіданні, оез участі членів Президії Спілки, хоч завжди, скільки Спілка існує, питання про увільнення чи призна­чення керівника друкованого органу було в компетенції саме Президії СПУ (і, до речі, не було жодного випадку, коли думка Президії розходилась би з рекомендаціями Центрального Комітету). Випадок з Павличком характер­ний: Гінкому ж дусі, за закритими дверима, незабаром ніби­то має вирішитись і питання про редактора «Вітчизни», думка Президії Спілки, а тим паче думка Правління, уже не вперше іїпорується, хоч до складу цих керівних органів вхо­дять письменники обрані з'їздом, шановані в творчому ко­лективі, і з їхньою думкою годилось би рахуватись.

І

При вирішенні питання про зняття головного редакто­ра журналу «Всесвіт» ніхто не поцікавився й тим, що ду­має з цього приводу Республіканський комітет захисту миру, хоча журнал «Всесвіт» є органом також і цього Ко



Як член парткому Спілки письменників можу додати, що робота журналу «Всесвіт» розглядалася на иарткомі й діставала позитивну оцінку, обговорювався «Всесвіт» і на Секретаріаті Спілки письменники* СРСР, де відзнача­лось, що журнал ведеться добре й сприяє інтернаціональ­ній згуртованості прогресивних літераторів, зокрема пись­менників соціалістичних країн (Ярослав Івашкевич не да­лі як торік на відкритті Днів радянської літератури у Вар­шаві назвав журнал «Всесвіт» одним із кращих європей­ських журналів такого типу).

Всі ми знаємо, що журнал став таким великою мірою завдяки талантові й діловим якостям тов. Павличка як го­ловного редактора.

Так у чому ж річ? Чому виникла потреба так похапцем його знімати, не давши ніяких переконливих пояснень письменницькій громадськості, яка змушена живитись чутками, хоча чутки — це ще не аргумент.

Людей безпомильних, як відомо, нема. Були, напевне, якісь промахи і в роботі тов. Павличка, але це ще не під­става, щоб повестися з ним у такий спосіб (та ще знаючи його стан здоров'я), виявити до нього, одного з найкра­щих радянських поетів, таку нічим не виправдану жор­стокість.

Для всіх для нас ще звучать слова Леоніда Ілліча Бреж­нєва, що талант це рідкість і що його треба берегти. Па­м'ятні для нас і Ваші думки, дорогий Володимире Васи­льовичу, про потребу того, щоб у творчих Спілках пова­жалась колективна думка, панувала атмосфера товарись­кості і творчі питання вирішувались би колегіально, демок­ратично, не полишаючи місця для позакулісних міщансь­ких кривотлумачень.

Як і багатьом письменникам, мені здається, що у випад­ку з Павличком Секретаріат Спілки виявив непотрібну поспішність, відчувається в цьому знятті, в самій його формі, непояснима грубість і образливість, на поетакомуніста кинуто ніби якусь тінь, хоч комуністи Спілки зна­ють товариша Павличка як людину принципову, чиє сло­

6*

во, зокрема у творах, спрямованих проти наших ідейних противників, звучить noпартійному пристрасно й бойовито, завдяки чому твори Дмитра Павличка користуються таким широким визнанням читачів.



Цей лист викликаний ще й тим, що письменники звер­таються до мене як до члена Центрального Комітету за роз'ясненням у цій справі, вважаючи рішення Секрета­ріату СПУ необгрунтованим і несправедливим. Думаю, що втручання Центрального Комітету і особисто Ваша порада могли б внести в цю справу потрібні корективи і тим самим позитивно позначились би на самім стилі ро­боти Секретаріату, який викликає з боку письменників чимало нарікань, на жаль, не безпідставних. З глибокою повагою

Олесь Гончар.

27.08.78

20 жовтня 1978 Польща, Люблін,

видавництво Любельське, директору і головному редактору Іренеушу Кабану

Шановний товаришу!

Отримав від Вас листа і щойно видану Вашим видав­ництвом «Тронку» в перекладі на польську мову.

Щиро вдячний за увагу Вам особисто, а також Вашим колегам, які доклали праці до цього видання. Книжка має дуже гарний вигляд.

Сподіваюсь, що й при виданні «Берега любові» ви­явить себе висока фахова культура Любельського видав­ництва.

З сердечним вітанням і глибокою пошаною

Олесь Гончар.

20 жовтня 1976

4 листопада 1978 Польща,

Ярославу ГрщтХну

Глибокошановний товаришу!

Одержав Вашого листа та опубліковану в «Нашій куль­турі» статтю про переклади моїх творів у Польщі.

Дякую щиро Вам за увагу. Наші бібліографи високо оцінюють Вашу працю. Справді, вона багато важить для дослідження і розвитку наших культурних зв'язків.

Крім «Прапороносців», виданих у Варшаві, щойно ви­йшла також «Тронка» в люблінському видавництві, імене така увага Ваших видавництв, ясна річ, тішить і викликає почуття вдячності.

Від душі бажаю Вам всього доброго в житті, нових звер­шень у Вашій благородній праці. З глибокою пошаною

Олесь Гончар.

04.ХІ.78 Київ

15 листопада 1978 Волошку Є.М.

Вельмишановний Євгене Михайловичу! Одержав від Вас листа і журнал «Дон», вітаю Вас з цією цікавою публікацією.

Відповідаю стисло на Ваші запитання.

1. Від Донецької парторганізації мене обирали делегатом на XXII з'їзд КПРС і на XXII з'їзд компартії України. Яка це була конференція, зараз не пригадую, це Вам краще уточнити на місці.

2. На Донеччині вперше опинився влітку 1941 року на по­чатку липня в касці і в зашкарублій від крові одежі такими нас привезли в Дружківський госпіталь зпід Білої Церкви, знад Росі... Ці бої детально описані в романі «Людина і зброя». Там я був поранений, а Доне­ччина мені мала повернути здоров'я, з чим вона і впо­ралась досить швидко, бо через дватри тижні я вже був

в оздоровбагі в Маріуполі. Ці дні та ночі теж описані в згаданому романі. 3. Козаков ім'я чисто літературне, а образ його це моя данина симпатії мужнім людям Донбасу.

Був також і на Ворошиловградщині, в тих місцях, де була відвойована нашими військами перша п'ядь україн­ської землі. Був намір зустрітися там із Шолоховим, та, на жаль, не вийшло.

Дякую сердечно Вам і Вашим друзям за увагу до мого 3го квітня. За ювілейну комісію в СПУ нічого не знаю чи є вона, чи її нема, отже, довідки щодо цього Павло Ан­дрійович [Байдебура] може навести в керівників Спілки.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка