Перший загальнонаціональний форум „Майбутнє науки – майбутнє України”



Скачати 61.32 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір61.32 Kb.

Перший загальнонаціональний форум

Майбутнє науки – майбутнє України”

8 липня в Києві відбувся Перший загальнонаціональний форум „Майбутнє науки – майбутнє України». Серед організаторів форуму – Український міжнародний комітет з питань науки і культури при Національній академії наук України, Всеукраїнська громадська організація „Українська федерація вчених», Громадська рада з питань науки, інноваційного розвитку та інтелектуальної власності при Міністерстві освіти та науки України. Привітання учасникам Першого загальнонаціонального форуму „Майбутнє науки – майбутнє України» надіслали Голова Верховної Ради В.Литвин, віце-спікер А.Мартинюк, перший віце-прем’єр-міністр А.Кінах, віце-прем’єр-міністр з питань адміністративної реформи Р.Безсмертний.

У заході, за інформацією організаторів, взяли участь 279 науковців з 18 регіонів України, 51 член НАН України, представники влади, зокрема на форумі виступав І. Юхновський, в. о. голови Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, та заступник секретаря РНБО В.Роговий. Форум „Майбутнє науки – майбутнє України» – перший, організований з ініціативи не влади, а наукової громадськості, готової, за словами голови Української федерації вчених, академіка НАНУ В.Семиноженка, „протягнути руку допомоги» органам влади в реалізації державного курсу.* Так, більшість виступаючих на форумі наголошували, що науковці повинні стати експертами при виробленні державних рішень. Зокрема, завідуючий відділом Інституту соціології НАНУ Ю.Саєнко запропонував створити загальнонаціональну колегію наукових експертів. Він також виступив з ініціативою проведення національного соціологічного моніторингу силами уряду та науковців. Ідею створення незалежної наукової, або експертної громадської ради, підтримав І. Юхновський. Крім того, учасники заходу наголошували, що майбутнє України – це перехід на інноваційно-інвестиційну модель розвитку України. Учасники форуму обговорювали проблеми сучасного стану та перспектив розвитку науки в Україні в рамках проекту „Науці – громадська ініціатива».

На думку директора Центру досліджень науково-технічного потенціалу та розвитку науки НАНУ Б.Маліцького, реформування науки без змін у зовнішніх, „рамкових» умовах, які на 2/3 визначають вплив науки на економіку, немає сенсу. За його словами, факторами, що залежать від наукової спільноти, є звільнення від накопиченого „кадрового баласту», протидія бюрократизації науки, рівень наукової етики. Водночас він наголосив на тому, що „наука витіснена з пріоритетів держави». Стурбованість з приводу того, що кількість наукових кадрів за роки незалежності скоротилася вдвічі, а обсяги державного фінансування науки відносно ВВП – у 10 разів висловлювали й інші учасники.

З приводу необхідності кардинального реформування української науки, і НАНУ зокрема, виступив Р.Черніга, доктор фізико-математичних наук, співробітник Інституту математики НАНУ, представник неформальної групи „За європейські стандарти в українській науці». Він наголосив на необхідності зміни структури академії в ході реформування НАНУ. На думку Р.Черніги, найбільш прийнятною моделлю могла б стати система лабораторій на кшталт СNRS у Франції, які дуже тісно пов’язані з університетами. Водночас він висловив думку про відсталість науки в українських університетах і запропонував на початковому етапі взяти за основу Польську академію наук, а через певний час провести другий, завершальний етап реформування вже на базі моделі СNRS. У НАНУ, як вважає Р.Черніга, варто залишити лише інститути, які мають фахівців високої кваліфікації та матеріальну базу і можуть проводити фундаментальні дослідження на сучасному міжнародному рівні. За його словами, усі „інститути-монстри НАНУ», в яких домінують прикладні дослідження, слід передати у відповідні міністерства або перетворити на самостійні госпрозрахункові НДІ. Оцінку інститутів пропонувалося здійснювати на підставі аналізу наукової продукції кожного науковця за останні десять років, а головним критерієм оцінки має бути кількість праць, опублікованих у журналах з високими імпакт-факторами, монографії, видані в провідних наукових видавництвах світу, та кількість цитувань праць іншими авторами. На другому етапі необхідно сформувати групу лідерів з наукових напрямів у кожному інституті НАНУ, визначивши за допомогою міжнародної експертизи кілька сотень науковців НАНУ, які справді є провідними українськими вченими.

Водночас значна частина виступаючих закликали до поміркованості в підходах до реформування і наголошували на тому, що „необхідно думати, як підняти рівень університетів, а не знизити рівень НАНУ». Також зазначалося, що критерії визначення ефективності наукових досліджень, запропоновані Р.Чернігою, не можуть бути прийнятними для гуманітарних наук. Віце-президент НАНУ А.Г.Наумовець виступав проти пропозицій, які, за його словами, „мають руйнівні перспективи», зокрема проти ідеї відокремлення прикладної науки від фундаментальної.

Професор віденського університету І. Гук, закликавши до академічного партнерства, вказав на доцільність європейської практики рейтингування науковців. Думку про необхідність введення імпакт-індексу підтримав і І. Юхновський.

Директор Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ, академік Г. Єльська вказала на недостатню увагу в Україні на розвиток біотехнологій і наголосила на необхідності створення національного міжвідомчого центру біотехнологій, що стане саме європейським шляхом розвитку науки.

Учасниками форуму висловлювалося занепокоєння з приводу недостатнього фінансування української науки. Крім того, наголошувалося на зростанні податкового тиску на наукові інституції, особливо в поточному році. За даними науковців, податкові витрати досягають 33%, у той час як у минулому році становили 20%. Неодноразово піднімалася проблема фінансування технопарків наукових інститутів.

Голова Державного департаменту інтелектуальної власності М.Паладій, у свою чергу, акцентував увагу на недостатній, на його думку, ефективності вітчизняних наукових розробок і закликав залучати до фінансування науки український бізнес, у якого, за його словами, „є гроші, але платить він їх за кордон».

За результатами обговорення, українські вчені звернулися до керівництва держави з проханням направляти 20% надходжень від приватизації на фінансування науково-технічної сфери. Також учасники заходу у своєму зверненні до Президента В. Ющенка, Верховної Ради та уряду просять передбачити в бюджеті України на 2006 рік державне фінансування науково-технічної сфери України на рівні 1,7% ВВП з наступним збільшенням обсягів фінансування до 2,5% ВВП до 2008 року й до 3% ВВП до 2010 року. Учасники форуму також запропонували вжити невідкладних заходів для створення системи державних і недержавних фондів фінансування науково-технічної сфери й інноваційної діяльності.

_______________________________



* Програму реформ у науково-технічній та інноваційній системі України на 2005–2010 pp., ухвалену на форумі, буде подано в наступному випуску.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка