Папіломатоз гортані



Дата конвертації24.06.2020
Розмір28 Kb.
ТипРеферат
Міністерство охорони здоров'яУкраїни

Донецький національний медичний університет

Медичний факультет № 2

Кафедра оториноларингології

Реферат на тему:

«Папіломатоз гортані»

Викладач:

Самоходський В. М.

Виконала:

студентка групи 4 – 10

Макєєва Є. О.

м. Кропивницький

2020 р.


Папіломи (Papillomae laryngis) – це поодинокі або множинні сосочкові вирости, що нагадують цвітну капусту, вони являють собою доброякісні пухлини. Утворюються переважно на передніх відділах голосових складок, але можуть поширюватися і по всій поверхні слизової оболонки гортані. Численні папіломи гортані звуться папіломатозом гортані.

Етіологія і патогенез

Етіологія і патогенез папіломатозу гортані і до сьогоднішнього часу вивчені недостатньо.

Більшість фахівців дотримуються вірусної теорії походження папілом гортані та трахеї (Л.А. Зильбер, 1960).

При папіломатозі гортані часто виявляють серотипи 6-й і 11-й, рідко 16-й та 18-й вірус папілом людини (які відносяться до вірусів групи високого онкогенного ризику) (human papilloma virus-HPV), причому ІІ-й тип викликає захворювання з більш вираженою клінічною симптоматикою.

Передача вірусу папіломи людини здійснюється від матері до дитини у внутрішньоутробному періоді або через статеві шляхи матері. Вірус папіломи може існувати в латентній і явній формі. Проте не виключається, що папіломатоз гортані є поліетіологічним захворюванням.

У хворих на папіломатоз гортані мають місце порушення в показниках гормонально-метаболічної (зниження екскреції адреналіну та норадреналіну і дофаміну, збільшення концентрації адренокортикотропного гормону гіпофіза і зниження рівня плаз­мового кортизону) та імунної (зниження числа Т-лімфоцитів та В-лімфоцитів).

Слід підкреслити, що імунна система розпізнає і знешкоджує антигени білкової природи, в тому числі вірусу і власні неопластичні трансформації клітин, а система інтерферонів розпізнає і знищує сторонню генетичну інформацію. Дані, отримані під час аналізу цих систем, можуть обґрунтувати призначення патоге­нетичного лікування при рецидивному папіломатозі дихальних шляхів і визначити його ефективність.

У дітей перших років життя гортань інтенсивно росте, що призводить до порушення росту окремих частин гортані. В ділянці голосових складок є 3-4 шари епітеліальних клітин, добре васкуляризована внутрішня поверхня гортані. Всі ці місцеві чинники призводять до появи різних патологічних станів, які мають значення у ви­никненні папіломатозу гортані.

Найчастіше папіломи виявляють у дітей у віці від 1,5 до 5 років.



Класифікація

B.C. Зайцев і співавтори (2005) розрізняють дві форми папіломатозу гортані:

  • ювенільний, або папіломатоз у дітей віком до 14 років,

  • папіломатоз у дорослих, який часто є продовженням ювенільного папіломатозу.

За перебігом хвороби розрізняють:

  • рідко рецидивуючий папіломатоз (не кожний рік),

  • часто рецидивуючий – (1-3 рази на рік);

  • дуже часто рецидивує папіломатоз гортані (майже щомісячно або понад 3 рази на рік).

Клінічна картина

Клінічна симптоматика папіломатозу гортані залежить від віку хворого, локалізації папілом, їх розміру і розповсюдження. Вона пов’язана з порушенням фонації і дихання. Фонаторна функція змінена майже завжди, а дихальна—лише при великих розмірах папілом, які звужують просвіт гортані.

На початкових стадіях папіломатозу гортані у дітей спостерігаться поступова зміна голосу від захриплості аж до афонії. Далі поступово наростає утруднення дихання через гортань, особливо під час фізичного навантаження та сну, з можливим переходом в асфіксію.



Великі папіломи на довгій ніжці можуть спричинити раптову обструкцію дихальних шляхів. Непостійними симптомами є ка­шель, відчуття перебування стороннього тіла, дискомфорт, дисфагія.

Папіломатоз гортані нерідко має злоякісний перебіг: часто рецидивує, поширюється на трахею і навіть бронхи. Чим менший вік дитини, тим швидше ростуть папіломи і частіше рецидиву­ють. Інколи настає малігнізація папілом, і тоді зростає частота виникнення рецидивів, збільшуються лімфатичні вузли шиї і настає обмеження рухомості голосової складки, що на ранніх стадіях можна виявити за допомогою стробо-, а ліпше – мікроларингостробоскопії. Для уточнення наявності малігнізації обов’язковим є патогістологічне дослідження при кожному вида­ленні папілом.

У дорослих стеноз зустрічається рідше та розвивається повільніше, ніж у дітей.

Важливою клінічною характеристикою папіломатозу гортані є рецидив папілом після їх видалення. Але з настанням статевого дозрівання їх рецидиви припиняються. Якщо і після статевого дозрівання пухлина рецидивує, то вона розглядається як передраковий стан.

Гістологічна картина:

Гістологічно папіломи складаються з сполучнотканинної строми, в якій проходять судини, та паренхіми, що складається з шарів багатошарового плоского епітелію.

Наявність чітко вираженої базилярної мембрани, яка відмежовує епітелій від лежачої під нею сполучною тканиною, і відсутність інфільтративного росту дозволяють вважати папіломи доброякісною пухлиною.

Колір пухлини - від блідого до темно-червоного – залежить від інтенсивності кровопостачання та ступеня зроговіння епітелію на її поверхні.



Діагностика

Діагностика грунтується на даних ендоскопічного дослідження, а також за результами гістологічного дослідження біопсійного матеріалу.

У дорослих біопсію проводять за допомогою гортанних щипців при непрямій ларингоскопії, у дітей часто застосовують пряму ларингоскопію.

Диференціальний діагноз проводиться з дифтерією, стенозуючим ларинготрахеїтом, дискератозом, хронічним гіперпластичним ларингітом, фібромою, кістою та ангіомою.

Лікування

Хірургічне лікування: папіломи видаляють ендоларингеально, у дітей із застосуванням прямої ларингоскопії під наркозом, використовуючи операційний мікроскоп.

Для уникнення рецидивів, поруч розташовану тканину обробляють високоенергетичним лазером, використовують ультразвукову або кріодеструкцію, в останні роки основним в протирецидивній терапії є застосування цитостатиків - колхаміну, проспедіна. Цитостатики застосовують місцево у вигляді мазей і інгаляцій , а також парентерально.

Схильність папілом до рецидивів індивідуальна: в одних випадках папіломи видаляють декілька разів на рік, в інших - через кілька років. Поодинокі папіломи після видалення не рецидивують.



В теперішній час лікування хворих на папіломатоз гортані, трахеї та бронхів починається з хірургічного видалення папілом, а потім проводиться імуномодуляція організму дитини препа­ратами інтерферону або його рекомбінантних форм (більше 10), одержаними методом генної інженерії.

Вони модулюють імунну відповідь, що в результаті зменшує частоту виникнення рецидивів, збільшує інтервали між ними і нерідко призводить до цілковитої ремісії, особливо при обмежених формах папіломатозу гортані, трахеї та бронхів.

Інтерферони (ІФН) синтезуються всіма клітинами організму в процесі захисту на сторонні агенти, але найбільше виражені властивості мають імунокомпетентні клітини.

Розрізняють наступні інтерферони:

  • інтерферон (егіферон, велферон) — джерело — лейкоцити;

  • інтерферон (фіблоферон, бетаферон) — джерело — фібро­бласти;

  • інтерферон (гаммаферон, імуноферон) — джерело — Т-, В-клітини або природні кілери.

Інтерферони мають противірусні, імуномодулюючі, проти­пухлинні властивості. Причому інтерферони не діють безпо­середньо на віруси, а індукують синтез інгібіторів і ферментів, перешкоджаючи репродукції вірусів, і контролюють надмірну проліферацію клітин. Система ІФН безпосередньо діє на сто­ронню генетичну інформацію, видаляючи її з організму на клі­тинному рівні, і тим самим забезпечує нуклеїновий гомеостаз.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Оториноларингология: учебник / Д. И. Заболотный,
0-85 Ю.В. Митин, С.Б, Безшапочный, Ю.В, Деева. — К,: ВСИ
«Медицина», 2010.

  2. Оториноларингологія / Заболотний Д. І., Мітін Ю. В., Драгомирецький В. Д. – К.: Здоров’я, 1999. – 368 с.

  3. Стаття Олександра Плаксивого – завідувача курсу отоларингології, лекції БДМУ, «Папіломатоз гортані».


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка