Остапенко К. С



Дата конвертації04.11.2016
Розмір65.9 Kb.
УДК 343.241.2

Остапенко К.С.,

старший лаборант

кафедри кримінального права і процесу

Юридичний інститут Національний авіаційний університет

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІЛОТІВ НА ПОЧАТКУ СТАНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

З тих часів, коли людство навчилося за допомо­гою літальних апаратів пересуватися по повітрю і стало використовувати пові­тряний простір для повітроплавання постала необхідність у встановленні визначених правил та норм для упорядкування цієї сфери людської діяльнос­ті. Звичайно, реальне значення повітряного пересування в першому деся­тилітті двадцятого століття було ще досить невеликим – спочатку авіація використовувалась виключно як спортивне видовище.

Дослідження питань, пов’язаних з діяльністю цивільної авіації, проводилися ще за часів існування СРСР – серед них особливо слід відзначити праці І.С. Перетерського, В.Л. Лахтіна, А.Д. Кейліна та інших. Сьогодні, однак, слід констатувати відсутність комплексних правових досліджень, пов’язаних з історико-правовими та кримінально-правовими аспектами діяльності та відповідальності пілотів.

Поідвищена швидкість руху, його масовий характер, залежність безпеки пасажирів і інших осіб від стану найдрібніших деталей обладнання і, нарешті, підвищені вимоги щодо обслуговуючого ці механічні двигуни персоналу зму­сили ввести ретельне нормування використання повітряного транспорту. Уже перші законодавчі акти, що регулювали повітряне пересування, містили пра­вила, що регулювали діяльність пілотів та норми, що встановлювали відпові­дальність за порушення цих правил.

Першим комплексним актом, який встановив основні правила пере­сування в повітряному просторі України та містив норми, які регулювали діяльність та відповідальність пілотів, став Декрет про повітряні пересування від 17.01.1921 р. [2].

Аналіз норм цього Декрету дає підставу для висно­вку, що ним централізовані на державному рівні в інтересах внутріш­ньої та зовнішньої безпеки з метою недопущення використання цього нового на той час і могутнього засобу пересування на шкоду інтересам суспільства норми, що регулювали діяльність пілотів у цілому, та криміналь­ну відповідальність пілотів, зокрема.

Декретом був введений обов’язковий облік та реєстрація всіх пілотів країни. Також у зазначеному акті були введені і статті забороняючого характеру, якими передбачалось застосування відповід­них санкцій, у тому числі і кримінальних, до порушників встановлених цим Декретом правових норм (зокрема, це ст.ст. 9, 17, 20, 22, 23, 24, 25, 26 Декрету). Наприклад, ст. 17 цього Декрету була передбачена норма, що на пові­тряних судах, які прибувають із-за кордону, забороняється під страхом конфіс­кації та кримінальної відповідальності перевозити предмети, ввіз яких заборо­нений митними та іншими правилами.

Аналогічно вирішувалися питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності пілотів і в інших країнах. На основі аналізу праць П.І. Люблинського [3, с. 165-189], В.Л. Лахтіна [1, с. 30-40] можна дійти висновоку, що до най­більш показових актів того часу, відносяться законодавчі акти Швейцарії, Італії, Франції, Німеччини та ін.

Так, 27 січня 1920 р. швейцарською Федеральною радою було прийнято Постанову про повітряні пересування. В цій постанові була встановлена ціла низка правил та норм, дотримання яких визнавалось необхідним для управління цим засобом пересування та охорони безпеки населення. Порушення пілотом цих правил тягло штраф у розмірі до 10 000 франків чи тюремне ув’язнення на термін до 1 року.

Італійський Декрет про повітряне пересування від 19 листопада 1921 р. містив значну кількість норм, що регулюва­ли діяльність пілотів та визначали їх відповідальність, зокрема і кримі­нальну, за порушення цих вимог. Він карав навіть за польоти, що виконувались лише з однією акробатичною метою, польоти над населеними пунктами на висоті нижче 1000 метрів, скидання з літаків різних предметів, відсутність на літальних апаратах визначених розпізнавальних знаків.



Узагальнюючи вищенаведене, слід відзначити, що на початку зародження цивільної авіації:

1) всі країни прагнули створити єдині для держави централізовані законодавчі регулювалося і питання щодо відповідальності пілотів, зокрема й кримінальної. Але часто держави обмежувались лише вказівкою на най­важливіші порушення (з більшою чи меншою їх деталізацією);

2) всі порушення пілотами визначених правил повітряного пересуван­ня, за які передбачалась кримінальна відповідальність, у часи становлення цивільної авіації загалом можна звести до таких: порушення правил, установ­лених для допущення окремих повітряних суден чи членів екіпажа, що обслуго­вують їх, до повітряного пересування; порушення правил, що вимагали наяв­ності на повітряному судні під час перельотів визначених документів і льотних книг, порядку ведення льотних книг, визначеного устаткування повітряних суден різними установками, відсутності на борту заборонених предметів; порушення правил щодо порядку повітряного пересування; пору­шення правил, що забезпечують безпеку пересування як для самих членів екіпа­жа, так і для інших осіб (визначена висота польоту над населеними пунктами, заборона акробатичних трюків, влаштування повітряних змагань і видовищ без належного дозволу тощо); здійснення дій, що могли порушити безпеку повітряного пересування (помилкові маякові вогні й сигнали, ушкодження повітряних суден і обладнання, пересування вибухових та вибухонебезпечних речовин і ін.); ненадання допомоги іншому повітряному судну при аварії; здій­снення загальнокримінальних злочинів (державних, перевезення контрабанди, незаконний переліт кордону й ін.) шляхом використання повітряного судна; недотримання правил контрольного огляду, правил звітності, непові­домлення про факти порушень; недозволене навчання керуванню повітряними суднами (відкриття шкіл пілотажу, прийняття до школи пілотажу без належ­ного дозволу й ін.);

3) покарання за ці злочинні дії тягли штраф, арешт та тюремне ув’язнення, а як додаткове покарання стосовно пілотів була вста­новлена тимчасова чи постійна заборона на здійснення польотів, анулювання посвідчення на право здійснення польотів.


Література

1. Лахтин В.Л. Обзор современного развития воздушного права и его тенденций / В.Л. Лахтин // Вопросы воздушного права / [под ред. П.И. Баранова и др.]. Вып. 2. Москва-Ленинград: Союз Осоавиахим Союза Советских Социалистических Республик (СССР) и Осоавиахим РСФСР, 1930. С. 30-40.

2. Декрет «О воздушных передвижениях» от 17 января 1921 г. / Совет народных комиссаров. Офиц. изд. М. : Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства: [изд. Народного Комиссариата Юстиции], 1921 [4 февраля]. № 6.

3. Люблинский П.И. Преступления в области воздушного транспорта / П.И. Люблинский // Вопросы воздушного права / [под ред. П.И. Баранова и др.]. Вып. 2. Москва-Ленинград : Союз Осоавиахим СССР и Осоавиахим РСФСР, 1930. С. 165-189.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка