Особливості підготовки філолога у педагогічних внз україни на основі навчального плану Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського з точки зору компетентнісного підходу. Заслужена А. А



Скачати 181.04 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір181.04 Kb.
Особливості підготовки філолога у педагогічних ВНЗ України на основі навчального плану Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського з точки зору компетентнісного підходу.

Заслужена А.А.

викладач кафедри іноземних мов та прикладної лінгвістики

Національного авіаційного університету, м.Київ

E-mail: alla130373@mail.ru

У сучасних умовах комунікативний підхід найбільш відповідає задоволенню потреб суспільства в оволодінні іноземною (англійською) мовою як засобом спілкування. В його рамках сформульовані основні цілі навчання, визначені та описані компоненти комунікативної компетенції, визначені роль та характер використовуваних матеріалів та прийомів навчання, він може бути застосовуваним у навчальних закладах України [1, с. 5].

У даній статті ми здійснили аналіз особливостей підготовки філолога у педагогічних ВНЗ України. Нами використано навчальний план Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Викладач виконує певні професійно-педагогічні функції: конструктивно-організаторську, навчальну, виховну гностичну, оціночну, мотиваційно-стимулюючу, інструментальну. У нього мають бути сформовані здібності, серед яких традиційно виділяють: дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, організаторські, комунікативні, прогностичні [2, с. 251-252].

О.Ворожбітова, О.Тімофєєв, здійснивши аналіз професійної діяльності вчителя іноземної мови з позицій педагогічної науки, називають наступні функції, які педагог має виконувати: навчальну, до якої належить інформаційна (спрямована на формування у студентів системи знань) та мобілізаційна функції (вироблення в них системи умінь і навичок, які сприяють розвитку пізнавальної активності і самостійності та проявляються в професійно-педагогічній діяльності викладача, спрямованій на застосування отриманих знань на практиці), розвивальну (спрямована на розвиток пізнавальних здібностей студентів із застосуванням методів та прийомів для управління їхньою розумовою діяльністю в процесі навчання), орієнтаційну (спрямована на формування системи ціннісних орієнтацій, позитивного ставлення і соціально значимих мотивів поведінки та діяльності), конструктивну (пов’язана з проектуванням навчально-виховного процесу, з плануванням і побудовою системи своєї роботи, відбором, структуруванням, композицією змісту навчального предмета), комунікативну (спрямована на встановлення певних взаємовідносин із студентами, колегами, батьками та іншими представниками соціуму), організаторську (пов’язана з конструктивною та комунікативною функціями педагогами і полягає в послідовній реалізації різноманітних педагогічних проектів в студентській діяльності, в організації позааудиторної роботи із студентами, створення оптимальних організаційно-педагогічних умов для виявлення їхніх задатків, розвитку інтересів, індивідуальних здібностей), дослідницьку (вимагає вивчення складових педагогічного процесу: суб’єктів даного процесу; цілей, задач навчання і виховання; змісту навчально-виховного процесу; методів, форм і засобів для його реалізації; засобів психолого-педагогічного контролю і корекції) [3, с. 10-11].

Провідні функції, які має виконувати майбутній викладач іноземної мови у своїй професійній діяльності, дослідники групують наступним чином:



  1. функції викладача для забезпечення освітнього процесу (дослідницька, конструктивна, комунікативна, організаційна: передбачає створення оптимальних організаційно-педагогічних умов управління освітнім процесом по формуванню іншомовної комунікативної компетенції студента).

  2. власна освітня функція викладача ( виховна: передбачає формування у студентів системи ціннісних орієнтацій, позитивних стосунків і соціально значимих мотивів поведінки і діяльності, які сприяють повноцінному засвоєнню іноземної мови і культури носія мови; навчальна: спрямована на формування системи знань, умінь, навичок студентів у мовномисленнєвій діяльності іноземною мовою; розвивальна: передбачає забезпечення в студентів базових елементів білінгвальної мовної особистості; стимулювальна: націлена на формування системи мотивів, спрямованих на оволодіння змістом мовної освіти, заохочення успішної діяльності студентів; контролювальна: спрямована на забезпечення конторолю за протіканням і результативністю процесу формування елементів білінгвальної мовномисленнєвої культури) [ там саме, с. 13-14].

Відповідаючи на вимоги сучасності, фахівець з філології повинен бути здатний до пошуку творчого вирішення проблем, які виникають у педагогічній діяльності, мати навички вільного користування та застосування сучасних інформаційних технологій, володіти ефективними сучасними методиками викладання, бути самовмотивованим у професійній діяльності; бути конкурентоспроможним. А тому він повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію, поглиблюючи знання та вміння, повинен мати якості, притаманні успішній особистості: самоорганізація, дисципліна, цілеспрямованість, тайм-менеджмент, неперервний розвиток, співпраця в команді, займатися науковою діяльністю [4, с. 463-468].

Розглядаючи структуру підготовки філолога як педагога, слід відзначити особливості професійної діяльності фахівців цієї галузі. Спираючись на оцінку цілей та завдань педагогічної діяльності, педагог-філолог повинен виконувати наступні функції: конструктивно-організаторську, навчальну, виховну гностичну, оцінювальну, мотиваційно-стимулювальну, інструментальну. Також традиційно виділяють наступні педагогічні вміння і навички, які розкривають сутність професійної діяльності педагога: дидактичні, академічні, перцептивні, мовні (мовленнєві), організаторські, комунікативні, прогностичні [2, 251-252].

Для узагальнення всіх згаданих вище вимог до педагога використовується поняття професійної компетентності. Професійна компетентність педагога-філолога - це сукупність ключових компетенцій, за допомогою яких він здійснює професійну педагогічну діяльність [5, 56-61]. В. Сластьонін обгрунтовує дефініцію «професійна компетентність педагога» через сукупність теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності [6]. Серед основних показників професійної компетентності викладач-філолога В.О.Коваль виділяє наступні: особистісні якості; усвідомлення ролі педагога у вихованні громадянина, патріота; безперервне підвищення загальної та професійної культури; пошукова діяльність педагога; конструювання власного педагогічного досвіду; володіння методами педагогічного дослідження; результативність навчально-виховного процесу; активна педагогічна діяльність, спрямована на перетворення особистості учня, учителя [7, 119].

Автор доходить висновку, що професійна компетентність педагога-філолога - «здатність проявляти володіння основними педагогічними компетенціями на практиці, що формуються під час професійної комунікації, професійно-когнітивної, організаторської, соціальної й регулятивної діяльності і включають особистісні якості людини (цілеспрямованість, креативність, самостійність, прагнення до розвитку й удосконалення, ініціативність, громадянськість, соціальна відповідальність, гармонічність соціалізації, патріотизм); здатність до реалізації у професійній діяльності антропоцентричних принципів гуманності, особистісного підходу, культуро відповідності, а також якостей, що характеризують спроможність до втілення на практиці таких необхідних для педагогічної діяльності вмінь, як уміння сприймати та аналізувати світоглядні соціально й особистнісно значущі сторони філософських проблем, пов’язаних зі сферою майбутньої педагогічної діяльності; базові когнітивні вміння (уміння спостерігати, встановлювати аналогії, зіставляти й протиставляти, структурувати, систематизувати, конкретизувати, аналізувати факти та явища); методологічні когнітивні вміння (уміння формувати мету діяльності, вибирати відповідні способи, засоби та методи досягнення поставленої мети, відокремлювати в об’єкті предмет вивчення, переробляти й перегруповувати навчальний матеріал та ін.); загальні когнітивні вміння (уміння планувати й організовувати свою навчальну діяльність в цілому, здійснювати самоконтроль і самооцінювання); фахові уміння (тобто знання наукової термінології, світової історії та культури, країнознавчі знання, знання різних стилістичних прийомів, що використовуються для створення літературних текстів); вміння зіставляти й протиставляти мовні явища, відокремлювати в прочитаному або почутому головні ідеї та опорні поняття, виявляти зв'язок між фактами, подіями, поняттями; знаходити інформацію з історії і культури різних країн, складати план відтворення прочитаного або почутого, конспектувати прочитане або почуте, інтерпретувати прочитане або почуте згідно широкого або вузького контексту», педагогічну творчість для розв’язання навчальних завдань [7, с. 130-131].

Отже, розглянемо підготовку фахівців з іноземної мови з точки зору компетентнісного підходу, який забезпечується через формування ряду компетенцій.

Е. Арцишевська, М. Кабардов вважають, що іншомовна комунікативна компетенція повинна бути сформована у студентів факультетів іноземної філології як «характеристика поведінки, домінуюча форма, активність особистості, сформованість відповідних навичок і вмінь, ступінь володіння, наприклад, мовою і мовленням» [8, 36].

Вчені виокремлюють такі ключові компоненти професійної компетентності:


  • соціальна – вміння жити та працювати з оточуючими;

  • комунікативна – вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим для інших, спілкування без обмежень, стимулювання критичного ставлення до власної роботи;

  • інформаційна – володіння інформаційними технологіями, уміння й навички роботи з різноманітними джерелами інформації, уміння здобувати і опрацьовувати інформацію, переробляти її відповідно до цілей та завдань педагогічного процесу;

  • предметна – володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу;

  • особисті якості вчителя – урівноваженість, доброзичливість, рефлексія, людяність;

  • полікультурна – застосування нетрадиційних форм організації навчального процесу;

  • компетентність самоосвіти та саморозвитку – здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність;

  • компетентність продуктивної творчої діяльності – вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них [7, с. 123-125].

Отже, категорія професійна компетентність значно ширша, ніж поняття знання, уміння, навички, тому що охоплює мотивацію особистості; здібності до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості, гнучкості мислення; характер особистості – самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Основні показники професійної компетентності викладача-філолога:



  • особистісні якості, особливо-перетворювальні та психологічні;

  • усвідомлення ролі педагога у вихованні громадянина, патріота;

  • безперервне підвищення загальної та професійної культури;

  • пошукова діяльність педагога;

  • конструювання власного педагогічного досвіду;

  • володіння методами педагогічного дослідження;

  • результативність навчально-виховного процесу;

  • активна педагогічна діяльність, спрямована на перетворення особистості учня і учителя [7, с. 119].

Отже, очевидно, що ефективна підготовка філологів-педагогів можлива лише за умови орієнтації процесу підготовки на розвиток професійної компетентності, тому доцільно здійснити аналіз сучасної системи вищої освіти філологів педагогів з метою визначення можливостей та шляхів реформування навчального процесу для більш цілеспрямованої їх підготовки з точки зору компетентністного підходу. Однак, аналіз навчального плану не може дати відповіді щодо критеріїв та їх показників для визначення рівнів сформованості всіх складових професійної компетентності вчителя-філолога.

Також, необхідно сказати, що на досить високому рівні здійснюється підготовка саме вказаних знань та вмінь, що сприяє розвитку та поглибленню теоретичної підготовки та професіонально-спрямованого мислення, що є необхідними складовими у процесі професійної діяльності викладача-філолога.

Проаналізувавши даний навчальний план підготовки викладача-філолога, взявши за основу характеристику сутності ключових компетенцій В.О. Коваль [7, с. 138-144], ми дійшли висновку щодо доцільності розвитку елементів конкретних компетенцій під час викладання того чи іншого навчального курсу.

Як видно з Табл.1, зміст курсу дисципліни «Філософія мови» сприяє набуттю наступних компетенцій: лінгвістичної, світоглядно-ціннісної, інтелектуальної, дослідницько-пошукової.


Таблиця1.


Компетенції



Дисципліни

Інформаційна

Лінгвістична, лінгводидактична

Мовленнєва

Іншомовна

Лінгвокраїнознавча

Світоглядно-ціннісна

Інтелектуальна

комунікативна

Соціальна (соціокультурна)

Особистісно-мотиваційна

Життєва

Спеціальна (рефлексивна)

Методична

Дослідницько-пошукова

Технологічна

Інтерактивна

Філософія мови




+










+

+



















+







Філософія науки

+













+

+



















+







Цивільний захист

























+




+
















Інформаційно-комунікаційні технології в наукових дослідженнях

+






















+







+

+

+

+




Когнітивна лінгвістика,




+



















+













+







Контрастивна лінгвістика

+

+




+













+













+







Педагогіка вищої школи

























+







+

+




+

+

Психологія вищої школи

























+

+




+

+




+

+

Охорона праці в галузі освіти

























+




+
















Методологія і методика наукових досліджень

























+







+

+




+




Інтерпретація тексту




+

+

+

+










+






















Теорія і практика перекладу

+




+

+







+

+

+







+













Методика навчання іноземних мов у вищій школі

+
















+




+







+

+




+

+

Менеджмент в освіті

























+







+

+

+







Сучасні технології навчання іноземних мов

+



















+

+







+













Практичний курс німецької мови

+







+










+

+







+







+




Асистентська практика







+
















+

+




+

+




+




Практика в середніх загальноосвітніх закладах

























+

+

+

+

+

+

+



Розвитку таких компетенцій, як інформаційна, світоглядно-ціннісна, інтелектуальна, дослідницько-пошукова сприяє проходження курсу дисципліни «Філософія науки».

Основна мета вивчення курсу «Методика викладання іноземної мови у вищій школі» полягає в тому, щоб методично правильно підготувати студента до організації і проведення занять в навчальних закладах різного типу шляхом формування і розвитку у нього інформаційної, методичної, технологічної, інтерактивної, спеціальної (рефлексивної), інтелектуальної компетенцій.

Оскільки метою викладання курсу «Когнітивна лінгвістика» є інформування студентів про антропоцентричний підхід до вивчення мови, центром якого є специфіка когнітивної діяльності людини, а також формування в них навичок вирішення проблем, пов’язаних з відпрацюванням методології наукового пошуку, то результатом проходження курсу є набуття студентами лінгводидактичної та дослідницько-пошукової компетенцій.

Навчальний курс дисципліни «Контрастивна лінгвістика» розвиває інформаційну, лінгвістичну, іншомовну та дослідницько-пошукову компетенції.

У зв’язку з підвищеними вимогами психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу, пов’язаними з гуманізацією освіти, в підготовці магістрантів до науково-педагогіної діяльності у вищому навчальному закладі також виникає потреба у підвищенні теоретичних психолого-педагогічних знань, практичному оволодінні методами самопізнання та самовдосконалення забезпечення готовності до організації навчального процесу у вищій школі. Виконання окреслених завдань здійснюється через курси навчальних дисциплін «Педагогіка вищої школи» та «Психологія вищої школи», які орієнтовані на розвиток наступних компетенцій: особистісно-мотиваційної, методичної, технологічної, інтерактивної.

Життєва компетенція набувається через вивчення курсу дисциплін «Цивільний захист», «Охорона праці в галузі освіти» та практики в середніх загальноосвітніх закладах, остання також сприяє розвитку особистісно-мотиваційної, методичної, дослідницько-пошукової,технологічної компетенцій.

Методична та технологічна компетенції розвиваються через вивчення навчального курсу «Методологія і методика наукових досліджень», лінгвістична, мовленнєва, іншомовна, лінгвокраїнознавча компетенції формуються через курс дисципліни «Інтерпретація тексту».

Курс дисципліни «Сучасні технології навчання іноземних мов» сприяє розвитку інформаційної, комунікативної, спеціальної компетенцій.

Отже, в основі підготовки фахівця лежить компетентнісний підхід, вітчизняний філолог має бути сформований як особистість, самовмотивований фахівець, майбутній науковець, дослідник.



Список літератури:

  1. Кашина Е.Г., А.С. Гринштейн Традиции и инновации в методике преподавания иностранного язика: учеб. пособие для студентов вилологических факультетов университетов – Самара: Изд-во «Универс-групп», 2006. – 75 с.

  2. Щукин А.Н. Обучение иностранным языкам: Теория и практика: учебное пособие для преподавателей и студентов / А.Н.Щукин. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Филоматис 2006. – 480 с.

  3. А.А. Ворожбитова, А.В. Тимофеев Билингвальная модель профессиональной подготовки будущего учителя иностранного языка [Электронный ресурс]: монографія / А.А. Ворожбитова, А.В. Тимофеев. – 2-е изд., стер. –М.: ФЛИНТА, 2014. – 129 с.

  4. И. В. Гиренко Психологические особенности педагогического общения преподаватель – студент в процессе обучения иностранному языку в высшем техническом учебном заведении // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах . – 2013. – Вип. 28. – с. 463-468.

  5. Лук’янова М.І. Психолого-педагогічна компетентність учителя/ М.І. Лук’янова// Дайджест педагогічних ідей та технологій «Школа-парк». – 2002. – №2. с.56-61.

  6. В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов Педагогика: учеб. пособ. Для студ. педагог. учеб. зав. – 3-е изд.- М.: Школа-Пресса, 2000 – 512 с.

  7. Коваль В. О. Теоретичні і методичні засади формування професійної компетентності майбутніх учителів-філологів у вищих педагогічних навчальних закладах : монографія / В. О. Коваль. – Умань : ПП Жовтий О. О., 2013. – 455 с.

  8. Кабардов М.К. Типы языковых и коммуникативных способностей и компетенций / М.К Кабардов, Е.В. Арцишевская // Вопросы психологи. – 1996. – № 1. – С.34-49.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка