Олександра Алпатова



Скачати 25.18 Kb.
Дата конвертації03.11.2016
Розмір25.18 Kb.

Олександра Алпатова


канд. психол. н., доцент,

м. Київ
Індивідуальний стиль педагогічної взаємодії викладача як фактор формування особистості студента
Проблема становлення індивідуального стилю педагогічної взаємодії є однією з основних проблем педагогічної психології та вищої освіти. Згідно ідей Л.С. Виготського головний результат педагогічної діяльності необхідно роздивлятися з двох взаємопов’язаних боків. По-перше, це особистісні новоутворення викладача, постійне підвищення його професійної майстерності, і по-друге – якісні зміни в психічному розвитку того, хто навчається, наявність гарної перспективи подальшого розвитку. Важливою умовою формування індивідуального стилю педагогічної взаємодії є особистісно-орієнтоване навчання, пріоритет суб’єкт - суб’єктних відносин, які забезпечують взаємозалежний індивідуальний розвиток всіх суб’єктів учбово-виховного процесу.

Нами біло проведено дослідження серед викладачів та студентів Національного авіаційного університету з метою вивчення позицій викладачів та студентів в процесі педагогічної взаємодії та її характеру: анкетування, проективні питання, методика незакінчених речень, тест на виявлення домінуючого стилю педагогічної взаємодії викладача.

Результати дослідження продемонстрували, що більшість викладачів усвідомлює необхідність зміни свого індивідуального стилю педагогічної взаємодії зі студентами у відповідності з основними категоріями суб’єкт - суб’єктної парадигми (72,5%). Вони відзначили з якими складнощами вони стикаються в результаті цього процесу: вияв запитів студентів (78,8%), необхідність високого рівня професійної культури (70,9%), необхідність великих часових витрат (68,7%), діагностика індивідуальних та професійних якостей (68,3%), відмова від авторитарного стиля спілкування (58,5%), необхідність перебудови стилю викладання від репродуктивних завдань до продуктивних, творчих форм проведення занять (56%), емоційно - нервові витрати (55,7%). Переборення вище описаних труднощів пов’язано із необхідністю змінити внутрішні компоненти індивідуального стилю педагогічної взаємодії та з наявністю готовності до саморегуляції та рефлексії.

Аналіз студентських відповідей дозволив нам виявити основні причини незадоволеністю педагогічною взаємодією із викладачем: домінування монологічного стилю ведення лекційних занять (70,5%), відношення викладача до студентів як до об’єкту педагогічного впливу (68,9%), ігнорування власної думки студентів (65,5%), розходження між особистісними та професійними якостями викладача (53,1%), дотримання викладачем жорсткої рольової дистанції (51%).



Визначені показники дослідження дозволили встановити значимий зв'язок з парадигмами педагогічного знання викладача та зробити наступні висновки: якщо у викладача в ціннісному компоненті індивідуально стилю взаємодії домінує суб’єкт – об’єктна парадигма, то його ефективність полі функціональної взаємодії проявляється як досить низька; не урахування думки студента призводить не тільки до низької можливості змінити стиль взаємодії, а й до нездатності впливу особистості викладача на розвиток особистості студента; наявність суттєвих відмінностей між особистісними та професійними якостями викладача негативно впливають на розвиток студента як особистості.

Викладач, особливості його індивідуального стилю педагогічної взаємодії, можуть бути як фактором руйнування особистості студента, наприклад маніпулюючи поведінкою застосовуючи гальмуючу стратегію взаємодії, так і сприяти розвитку саморозуміння, самоповаги, саморозвитку – при реалізації особистісно-орієнтованої стратегії.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка