Окрема думка



Скачати 41.49 Kb.
Дата конвертації07.05.2016
Розмір41.49 Kb.


ОКРЕМА ДУМКА
суддів Верховного Суду України по справі № 5-7кс14
Верховний Суд України 14 квітня 2014 року розглянув справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року щодо неї з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК).

За результатами розгляду справи прийнято постанову, якою заяву задоволено: скасовано вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року, ухвалу колегії суддів судової палати з рогляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1, а кримінальну справу щодо неї закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 6 КПК (за відсутністю події злочину).

Не погоджуючись із прийнятою постановою, вважаємо за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 400-11 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 400-12 КПК підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Із нормативного розуміння зазначених положень закону випливає, що предметом перегляду Верховного Суду України можуть (мають) бути тільки констатовані Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) порушення Україною конвенційних положень при вирішенні справи судом, які продовжують у часі існувати та які, залежно від характеру встановленого порушення і ситуації заявника, необхідно усунути та, наскільки це можливо, відновити правове становище заявника, яке він мав до порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Вказана норма перебуває в системному зв'яжу й конкретизується положеннями Закону України № З477-1V від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», які передбачають коло заходів, які держава зобов'язана виконати у разі встановлення порушення Конвенції (зокрема положення статті 10 цього Закону).

Інших підстав перегляду зазначених судових рішень чинний процесуальний закон не містить і не передбачає право виходу. Верховного Суду України за межі встановленого порядку і наданих повноважень.

Зазначені положення узгоджуються також із практикою Європейського суду, який, зокрема у справі «Сокуренко і Стригун проти України», констатував, що розгляд справи Верховним Судом України з виходом за межі повноважень, чітко передбачених законом, не може вважатися розглядом справи «судом, встановленим законом».

Розширене тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40012 КПК стосовно повноважень Верховного Суду України на перегляд вироку та інших судових рішень з інших причин, ніж встановлені законодавством, на наш погляд, суперечить принципам верховенства права та правової визначеності.

У рішенні Європейського суду від 30 квітня 2013 року, на яке у своїй заяві посилалася ОСОБА_1, йдеться про те, що взяття заявниці під варту не встановлювало чіткого строку дії запобіжного заходу, що само по собі суперечить вимозі законності, закріпленій у статті 5 Конвенції. Справжньою метою обрання цього заходу було покарання заявниці за неповагу до суду, яку, як стверджувалося, вона демонструвала своєю поведінкою впродовж провадження. Європейський суд констатував, що позбавлення заявниці свободи було застосовано не з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, а з інших причин, що є достатньою підставою для того, щоб констатувати порушення статті 18 у поєднанні зі статтею 5 Конвенції.

Будь-яких висновків щодо порушення Україною міжнародних зобов'язань під час розгляду по суті кримінальної справи щодо ОСОБА_1 чи справедливості кримінального провадження щодо неї рішення Європейського суду не містить.

Не йдеться у рішенні Європейського суду і про те, що встановлені ним при розгляді справи «Тимошенко проти України» порушення Конвенції, які стосуються взяття заявниці під варту, вплинули на законність вироку суду першої інстанції, заяву про перегляд якого подано до Верховного Суду України.

На нашу думку, прийнявши за наслідками розгляду справи щодо ОСОБА_1 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушень Конвенції, що стосувалися лише досудового (до постановления вироку) тримання заявниці під вартою, постанову про скасування вироку суду першої інстанції, рішень вищестоящих судів, якими цей вирок залишено беї зміни, та закриття кримінальної справи, Верховний Суд України вийшов за межі наданих йому главою 32-1 КПК процесуальних повноважень.



Судді Верховного Суду України М.І. Гриців

О.В. Кривенда

О.А. Коротких

О.Б. Прокопенк

о



База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка