Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М. Д. у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України



Скачати 64.71 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір64.71 Kb.
ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна "законодавство")
1. Як встановлено Конституційним Судом України, термін "законодавство" досить широко використовується в правовій системі у значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. У Кодексі законів про працю України цей термін вживається більше ніж у половині його статей. Термін "законодавство" вживається і в Конституції України.

Однак ні Конституція України, ні Кодекс законів про працю України не розкривають чітко зміст терміна "законодавство", зокрема, які нормативно-правові акти ним охоплюються. Широке і неоднозначне вживання терміна породжує непорозуміння в його застосуванні. Наведене свідчить про практичну необхідність

офіційного тлумачення терміна "законодавство" взагалі, а не лише в частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України.

2. У процесі офіційного тлумачення нормативно-правових актів встановлюється значення їх нормативних приписів, основна мета, ціль і соціальна направленість, місце в системі правового регулювання.

При офіційному тлумаченні правової норми застосовуються різні способи тлумачення, зокрема історичний, логічний, систематичний, граматичний тощо.

Відомо, що термін "законодавство" застосовувався задовго до проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції України. Однак підходи до його застосування за цей час не змінилися. Науковцями висловлюється думка про звужене розуміння цього терміна як системи законів.

Якщо виходити з лексичного значення терміна "законодавство", його граматичної ознаки "збірність", то можна зробити висновок, що це закони (сукупність законів), які дав, тобто прийняв відповідний повноважний орган.

Конституція України закріпила принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову і визначила функції кожної гілки влади.

Єдиним органом, до повноважень якого віднесено прийняття законів, є Верховна Рада України. Отже, під терміном "законодавство" необхідно розуміти сукупність законів, прийнятих Верховною Радою України. Таке розуміння терміна буде не тільки точним, але й допоможе уникнути непорозумінь, які виникають при його застосуванні, а також при визначенні повноважень відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо у сфері нормативно-правового регулювання.

Не знімає проблеми і вживання словосполучення "законами та іншими нормативно-правовими актами", яке також не визначає коло органів, правомочних здійснювати нормативно-правове регулювання. Непорозуміння не виникатимуть, якщо замість термінів "законодавство", "закони та інші нормативно-правові акти" буде зазначено акти конкретних органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо.

3. Офіційне тлумачення має забезпечити правильне, точне й однозначне розуміння і застосування положень Конституції та законів України.

Постає питання, чи досягнуто цієї мети офіційним тлумаченням терміна "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, даним у Рішенні Конституційного Суду України. Позитивної відповіді на це питання бути не може. Своїм Рішенням Суд не тільки не зняв непорозуміння у застосуванні терміна "законодавство", а, навпаки, ускладнив його. Визнавши, що терміном "законодавство" у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України охоплюються, крім законів України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також і постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, Конституційний Суд України дав звужене тлумачення цього терміна порівняно з практикою його застосування.

При офіційному тлумаченні терміна, який неодноразово згадується в одному нормативно-правовому акті, необхідно виходити з того, що він вживається в одному значенні. Не може термін "законодавство" мати різне значення вживання більш ніж у

сотні статей Кодексу законів про працю України. У противному разі це призведе до плутанини у визначенні кола суб'єктів, правомочних здійснювати регулювання певних відносин, які відповідно до положень закону визначаються чи встановлюються терміном "законодавство". Внаслідок прийнятого Конституційним Судом України Рішення виникає потреба в офіційному тлумаченні терміна "законодавство" як по кожній статті Кодексу законів про працю України, так і в інших нормативно-правових актах, де він вживається.

4. Даючи офіційне тлумачення терміна "законодавство", Конституційний Суд України виходив фактично з практики нормативно-правового регулювання сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору і належно не перевірив відповідність Конституції України нормативно-правових актів, що визначають сферу застосування такого контракту.

Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, а також засади регулювання праці і зайнятості.

Конституційний Суд України обгрунтував своє Рішення тим, що конституційне право на працю не може поєднуватися з певною формою трудового договору, тобто форма трудового договору не належить до засад регулювання праці і зайнятості. Такий висновок не випливає з положень Конституції України, з Кодексу законів про працю України. Останній встановлює умови і порядок укладення трудового договору, його форму і строки, зміну і розірвання, час роботи, відпочинку, оплату праці, гарантії, забезпечення зайнятості, правовий захист трудових прав тощо. Правове регулювання трудових відносин здійснюється не тільки Кодексом законів про працю України, а й багатьма іншими нормативно-правовими актами, прийнятими різними органами, в тому числі за участю трудових колективів і профспілок. Таким чином, Кодекс законів про працю України визначає лише засади регулювання праці. Форма трудового договору, встановлена цим Кодексом, зокрема її особлива форма - контракт, істотно впливає на реалізацію права на працю і є основним елементом укладення трудового договору, яким визначаються права, обов'язки, гарантії працівника. Тому встановлення форми трудового договору також належить до засад регулювання праці.

Отже, відповідно до вимог частини першої (пункти 1, 6) статті 92 Конституції України сфера застосування контракту як особливої форми трудового договору може визначатися виключно Законами України, а не постановами Верховної Ради України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України. Виходячи з викладеного вважаю, що під терміном "законодавство" необхідно розуміти сукупність законів, прийнятих Верховною Радою України. Саме в такому значенні цей термін вживається в останньому реченні частини третьої статті 21



Кодексу законів про працю України і таке офіційне тлумачення необхідно було йому дати.


Суддя Конституційного

Суду України М.Савенко


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка