О. О. Богомольця сидоренко євгенія валентинівна



Скачати 456.63 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації15.12.2016
Розмір456.63 Kb.
  1   2




МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені акад. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ


СИДОРЕНКО ЄВГЕНІЯ ВАЛЕНТИНІВНА
УДК 612.017:616.61/.63-022-036.12
ФАКТОРИ МІЖКЛІТИННОЇ КООПЕРАЦІЇ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ІМУНОКОРЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ
14.03.08 – імунологія та алергологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук


КИЇВ – 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут нефрології АМН України»



Науковий консультант -

доктор медичних наук, професор Дріянська Вікторія Євгенівна, ДУ «Інститут нефрології АМН України», заступник директора з наукової роботи, завідувач лабораторії імунології


Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О. І. Коломійченко АМН України», завідувач лабораторії патофізіології і імунології





доктор медичних наук, професор Луньова Ганна Генадіївна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики, м. Київ

Захист відбудеться 18.03.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України (01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 18.02. 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор __________________ С. Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хронічний пієлонефрит (ХрПН) – найпоширеніше захворювання нирок людини як в амбулаторній, так і в госпітальній практиці [Дядик О. І., . Колесник М. О., 2003; Ребров Б. А., Строило Н. Г., 2007; Шифріс І. М., 2008; Ann E., 2006; Steven E., 2008]. Так, у 2007 р. в Україні захворюваність на хронічний пієлонефрит становила 156,3/100000, поширеність – 1559,4/100000 населення) [Колесник М. О. та ін., 2008]. Рецидивуючий перебіг має місце у 30-50% пацієнтів, з них 10-25% мають хронічну ниркову недостатність (ХНН) [Колесник М. О., Степанова Н. М., 2007; Лапчинська І. І., 2006].

Актуальність проблеми зумовлена, насамперед, значною зміною за останні десятиріччя традиційного уявлення про етіологію та патогенез цього захворювання. Значно збільшилась кількість пацієнтів із латентним перебігом захворювання, надзвичайно складно досягти повної ремісії та вилікувати пацієнтів навіть з малосимптомними формами недуги.

Пієлонефрит та інфекції сечових шляхів - уретрит, цистит та безсимптомна бактеріурія - відносяться до інфекцій сечової системи (ІСС), які є різнорідними з точки зору як етіології, так і патогенезу, клінічних проявів і прогнозу.

Визначення патогенезу хронічних запальних захворювань нирок та сечових шляхів, особливо імунопатогенезу, є важливою проблемою [Михайлов И. В., 2006; Хворостов И. Н., 2008; Ethel S. et al., 2006; Grude N. et al., 2006; Rao M., 2007]. Доцільним є вивчення не тільки стану імунітету за даними стандартних досліджень, описаними рядом авторів [Макарова Т. П., 2000; Синюхин В. Н., Ковальчук Л. В., 2002; Tamaki K. et al., 2006], але і функціональної активності клітин та їх кооперативної взаємодії за результатами продукції цитокінів – інтерлейкінів, інтерферонів, факторів росту та експресії молекул адгезії, які регулюють розвиток місцевих захисних реакцій в тканинах за участю різних клітин крові, ендотелію, сполучної тканини та епітелію.

Особливості продукції цитокінів можуть впливати на такі важливі процеси, як апоптоз та міжклітинна адгезія. Тому представляє інтерес дослідження вивчення рецепторів контактної взаємодії, які складають 40% від усіх охарактерізованих поверхневих антигенів імунокомпетентних клітин та відіграють важливу роль у презентації антигену та антигенспецифічній активації лімфоцитів, у хемотаксисі та фагоцитозі, міграції клітин [Егорова Н. И., 2003; Inamura H., 2004]. Інтерлейкіни та інтерферони грають важливу роль у регуляції апоптоза клітин імунної системи як в здорових, так і патологічних клітинах. Цитокіни можуть здійснювати проапоптотичні ефекти, пов»язані з поверхневим рецептором АРО-1/Fas (CD95+), який є маркером індукції апоптоза, а також антиапоптотичну дію через проведення сигналу за участю bcl-2 та пов’язаних з ним білків [Возианов А. Ф. и соавт., 2004; Тяжелова В. Г., 2003; Lin Y. et al., 2007]. Особлива практична важливість апоптоза обумовлена існуванням патологічних станів, при яких клітини відрізняються підвищеною сприйнятливістю до сигналів, які індукують апоптоз, що викликає їх невиправдану загибель та ускладнює терапію [Іщейкін К. Є. та співавт., 2007; Мамонтова Т. В., Кайдашев І. П., 2007; Сепиашвили Р. И., 2002; Fadeel B., 2005; Klumpp D. J. et al. 2006].

Основною причиною незадовільних результатів якості діагностики та лікування ІСС є відсутність єдиних алгоритмів топічної діагностики на всіх етапах надання медичної допомоги. На сьогодні діагностика ІСС є обмеженою, в основному, клініко-лабораторними тестами, які не завжди дозволяють провести вірогідну топічну діагностику та/або визначити стан і ступінь ураження нирок [Hiraoka M. et al., 2005; Whiting P. et al., 2006], що призводить до невиправданого антибактеріального лікування. Тому адекватна лікувальна тактика потребує, насамперед, визначення топічного діагнозу ІСС і, відповідно, актуальним є пошук критеріїв, що вдосконалюють діагностику (цистит/пієлонефрит).

При лікуванні пацієнтів на хронічні запальні сечостатеві захворювання надають перевагу використанню антибіотикотерапії, яка може мати свої негативні наслідки, крім того, не завжди ефективна при лікуванні хронічних процесів. Неефективність терапії хворих на ХрПН пов’язана, насамперед, з розвитком поліантибіотикорезистентності етіопатогенів, наявністю L-форм бактерій [Майданник В. Г., 2008; Степанова Н. М., 2007; Andreu A., 2005; Nicolle L., 2006], що призводить до хронізації запального процесу [Колесник М. О. та співавт., 2007; Паньків В. І., 2008; Holden N. J., 2006; Tamaki K., 2006]. В той же час, зараз імунологи мають позитивний досвід розробок та використання імуномодуляторів, які сприяють підвищенню ефективності лікування хворих, зниженню частоти рецидивів [Казько Н. И. и соавт., 2007; Сепиашвили Р. И., 2002; Чернушенко Е. Ф., 2001], хоча залишається проблемою недостатня інформативність щодо механізмів їх дії залежно від стану імунітету при різних патологіях [Бережная Н. М., 2006].

Українськими дослідниками розроблено ряд нових імунотропних препаратів, одним з яких є Протефлазід - препарат противірусної та імуномодулюючої дії рослинного походження вітчизняного виробництва, до складу якого входять флавоноїдні глікозиди, що утримуються в Deschampsіa caespіtosa L. і Calamagrostіs epіgeіos L., які здатні блокувати ДНК-полімеразну активність в клітинах, інфікованих вірусами. Це призводить до зниження здатності або повній блокаді реплікації вірусної ДНК і, як наслідок, перешкоджає розмноженню вірусів. Одночасно Протефлазід збільшує продукцію ендогенних б- і -ІФ, що збільшує неспецифічну резистентність організму до вірусної та бактеріальної інфекції. Використання Протефлазіду продемонструвало його клінічні ефекти [Малевич М. П. и соавт., 2002; Ромащенко О. В. и соавт., 2002; Гурженко Ю. М., 2004], але визначались недостатньо механізми його впливу на цитокінову ланку імунітету та терапевтична дія в клініці нефролоії. З іншого боку, важливим для ефективної терапії є визначення стану імунітету хворого та цілеспрямоване використання препаратів, що здатні корегувати стан імунної системи, в тому числі фактори міжклітинної кооперації.



Таким чином, для ефективного лікування хронічного пієлонефриту необхідним є чіткий топічний діагноз, визначення особливостей імунопатогенезу, в тому числі його етіозалежних механізмів, і використання нових засобів імунотерапії. Для уявлення про ланки імунітету, які потребують корекції, доцільно охарактеризувати комплекс таких показників як стандартна імунограма і фактори міжклітинної кооперації - продукція цитокінів імунокомпетентними клітинами, їх активність в сечі та експресія на лімфоцитах рецепторів міжклітинної адгезії - intercellular cell adhesion molecules (ICAM-1) і проапоптотичних маркерів (СД95).

Зв’язок роботи з науковими планами і програмами – робота виконана в ДУ «Інститут нефрології АМН України» в рамках тем за планами МОЗ і АМН України: “Визначити етіозалежні механізми формування інфекцій сечової системи, їх топічну діагностику, лікування та профілактику” (№ держреєстрації 0104U000341); “Визначити in vitro вплив нових імунотропних препаратів на функціональну активність моноцитарно-макрофагальної ланки і Т-хелперів І, ІІ типів та розробити на цій основі нові підходи до імунотерапії хворих на хронічні запальні захворювання сечостатевої системи” (№ держреєстрації 0104U002473); «Оптимізувати лікування хворих на інфекції сечової системи з рецидивуючим перебігом на основі вивчення їх етіологічних та імунологічних особливостей» (№ держреєстрації 0107U000277).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит шляхом визначення деяких факторів міжклітинної кооперації (цитокінів та рецепторів) як складових імунопатогенезу, їх топічних і етіологічних особливостей та доцільності використання вітчизняного препарату Протефлазід.
ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

  1. Визначити особливості стану імунної системи за даними стандартної імунограми у хворих на хронічний пієлонефрит..

  2. Вивчити продукцію цитокінів клітинами моноцитарно-макрофагальною ланки (ІЛ-1,-6,-8, ФНП-б) та їх активність у сечі хворих на ХрПН, визначити особливості в залежності від етіологічних чинників.

  3. Визначити особливості функціональної активності Т-хелперів 1, 2 і Т-регуляторних клітин за показниками рівнів, відповідно, г-ІФ, ІЛ-4 та ІЛ-10, ТФР-в, а також активність цитокінів у сечі пацієнтів з різним етіологічним спектром збудників пієлонефриту.

  4. Оцінити стан рецепторів міжклітинної взаємодії за даними кількості клітин, що експресують молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1), рецептори до г-ІФ (СD119), проапоптотичні маркери (СD95) у хворих в порівнянні із здоровими донорами.

  5. Дослідити особливості рівня секреторних лейкоцитарних інгібіторів протеїназ – SLIPI та встановити їх значення як додаткового маркера топічного діагнозу у хворих на інфекції сечової системи.

  6. Визначити клініко-імунологічні ефекти Протефлазіду у хворих на хронічний пієлонефрит при використанні його в комплексній терапії.


Об’єкт досліджень: механізми імунопатогенезу хронічного пієлонефриту і тактика імунотерапії.

Предмет досліджень: фактори міжклітинної кооперації імунної системи - цитокіни (ІЛ-1, -6, -8, -4, -10, ФНП-б, -ІФ, ТФР-в); рецептори (рівень CD119+-, + CD-54+ та CD95+-клітин) у пацієнтів з ХрПН; вплив препарату Протефлазід на стан імунітету хворих.

Методи досліджень: лабораторні, мікробіологічні, імунологічні – імуноферментні, імунофлуоресцентні.

Наукова новизна одержаних результатів:

Дослідження стану функціональної активності клітин імунної системи хворих на хронічний пієлонефрит за даними спонтанної та індукованої продукції, рівня в сироватці та сечі лімфо- і монокінів дозволило визначити особливості цитокінової ланки його імунопатогенезу. Так, виявлені висока продукція прозапальних (ІЛ-1, -8, ФНП-б) та просклеротичного (ТФР-бета) цитокінів і зниження протизапального ІЛ-10, а також етіозалежні особливості – більш висока продукція прозапальних монокінів при наявності бактеріальної інфекції (E.coli, Streptococcus Faec., Staphylococcus), асоціація високого рівню ІЛ-8 з наявністю E.Coli; особливості ІЛ-1, -10 та г-ІФ у хворих з хламідійною інфекцією в порівнянні з іншими групами. Вперше визначені при ХрПН високий рівень клітин, які експресують рецептори до такого важливого лімфокіну як г-ІФ (CD119+) і молекули міжклітинної адгезії ICAM-1 (CD-54+), що забезпечують міжклітинну кооперацію.

Особливості цитокінового профілю крові, високий рівень всіх визначених цитокінів в сечі, а також підвищення експресії адгезивних молекул (ICAM-1) у хворих на ХрПН свідчать про активацію клітин імунної системи. В той час як активація лімфоцитів і висока продукція ФНП-б на фоні хронічного запалення являються факторами ризику апоптозу, висока готовність до якого виявлена у хворих, підвищення в крові рівня протизапального цитокіну ТФР-в, який корелює з високою експресією CD95, може запобігати підвищеному апоптозу імунокомпетентних клітин.

Високий рівень ФНП-б та ІЛ-1b корелює з прогресуванням ХрПН і концентрація цих цитокінів збільшується відповідно зниженню функціонального стану нирок.

Вперше показано, шо одним з маркерів пієлонефриту являються SLPI, високий рівень яких відмічений як в крові, так і в сечі, причому для гострого пієлонефриту характерні більш високі показники в сироватці крові, а топічна діагностика хронічного пієлонефрита без ознак ураження сечового міхура може підтверджуватись більш низькими показниками в сечі в порівнянні з циститом.

Практичне значення роботи:

Стан імунітету у хворих з хронічним перебігом запалення нирок потребує вчасної імунокорекції для запобігання як ще більш загрозливим порушенням цитокінового профілю, які призводять до системних уражень, пов”язаних з порушенням компенсаторних можливостей клітин на фоні тривалої активації внаслідок персистенції збудників, так і апоптотичним проявам. Тому можна вважати науково-обгрунтованим необхідність застосування імунотропних препаратів у хворих на ХрПН.

Дослідження факторів міжклітинної кооперації, а також аналіз особливостей залежно від етіологічних чинників хронічного запалення нирок дозволили визначити ланки, що потребують імунокорекції. Показано, що хворі з наявністю хламідій, діагностичного титру Ат до вірусів потребують стимуляції інтерферонової ланки імунітету, а пацієнти, що інфіковані Strept. Faec. – підвищення ІЛ-4-продукуючої здатності клітин.

Застосування Протефлазіду разом з традиційною антибактеріальною терапією у хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит (в крові яких визначено діагностичне підвищення титрів антитіл (IgG) до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus та Toxoplasma gondii) сприяло більш вираженим клініко-імунологічним ефектам і динаміці біохімічних показників (зниженню в сироватці крові ТР та МДА). Отримані дані дозволили вважати доцільним і необхідним використання Протефлазіду у хворих на хронічний пієлонефрит та обгрунтувати підходи до його використання у нефрологічних хворих.

Запропонований спосіб топічної діагностики у хворих на хронічні інфекції сечової системи на основі визначення рівня SLPI в крові та сечі, який дозволяє виявити наявність циститу при більш високому рівні показників в сечі або пієлонефриту, на загостення якого вказують високі цифри в сироватці крові.

Результати роботи впроваджені в ДУ «Інститут урології АМН України», «Інститут нефрології АМН України», Київському міському науково-практичному центрі нефрології та гемодіалізу, кафедрі клінічної імунології та алергології НМУ ім. О.О.Богомольця; розроблений “Спосіб лікування хворих на хронічний пієлонефрит ” (Патент України № 22359).



Особистий внесок здобувача: Матеріали, представлені в роботі, є особистим внеском автора у вирішення проблеми визначення механізмів імунопатогенезу хронічного пієлонефриту та впливу Протефлазіду на клінічний стан та імунну систему хворих. Ідеї дисертаційної роботи запропоновані науковим керівником заступником директора з наукової роботи, завідувачем лабораторії імунології ДУ «Інститут нефрології АМН України» доктором медичних наук, професором Дріянською В.Є. Сидоренко Є.В. самостійно проведений патентно-інформаційній пошук та аналіз літературних даних. Самостійно проводилась робота з матеріалами дослідження та лабораторне тестування рівнів цитокінів та SLPI в крові та сечі. Дослідження стандартних показників імунітету, мікробіолозічні та біохімічні дослідження проведені спільно з фахівцями відповідного профілю – спеціалістами лабораторій імунології, мікробіології і біохімії ДУ «Інститут нефрології АМН України». Дисертант приймала участь в клінічному спостереженні за хворими в динаміці лікування, в тому числі з використанням Протефлазіду. Самостійно проведений статистичний аналіз, надана оцінка отриманим результатам і написана дисертаційна робота.

Апробація результатів роботи: на VII Міждисциплінарній науково-практичній конференції "Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій", 20-21 грудня 2006 р., Київ; IX Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації. 25-26 квітня 2007 р., Київ; II Національному конгресі з клінічної імунології, 19-20 листопада 2007, Миргород; X Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації, 22-23 квітня 2008 р., Київ; VIII міждисциплінарній науково-практичній конференції "Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій", 25-26 листопада 2008 р., м. Київ; Міжнародній науково-практичній конференції «Імунотерапія, імунопрофілактика в клінічній практиці: реалії та перспективи» (осінні читання), 14-16 жовтня, 2009 р., м. Львів.

Робота обговорена на об’єднаному засіданні Вченої ради ДУ «Інститут нефрології АМН України», лабораторій імунології, мікробіології та біохімії ДУ «Інститут урології АМН України» і кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої імунології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця 19 січня 2009 року.



Публікації: За матеріалами дисертації надруковано 13 наукових праць, серед них 9 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тези доповідей, 1 деклараційний патент.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обговорення, висновків, списку літератури.

Дисертація викладена на 152 листках машинописного тексту.

До списку літератури входить 443 джерела літератури, з них 202 вітчизняних і 241 іноземних. Дисертація ілюстрована 13 таблицями та 26 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Вивчався стан імунітету у 173 хворих на хронічні інфекції сечової системи (163 пацієнти з хронічним пієлонефритом, 10 – хронічним циститом), які обстежувались та лікувались в ДУ «Інститут нефрології АМН України» (директор – д.мед.н., професор М.О.Колесник).

Серед пацієнтів було 85% жінок, які знаходились на амбулаторному та/або стаціонарному лікуванні на протязі 2005-2008 рр., вік хворих від 20 до 52 років (у середньому 33,5±2,4). При порівнянні груп з використанням критерію хі-квадрат групи не відрізнялись за ознаками віку (р>0,05).

Комісією з біоетики ДУ «Інститут нефрології АМН України» (протокол № 6 від 04.12.08р.) встановлено, що обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових досліджень в дисертаційній роботі відповідають вимогам норм біоетики.

Нозологічна діагностика хронічного пієлонефриту базувалась на оцінці даних анамнезу, клініко-лабораторних проявів захворювання та результатів ультразвукового дослідження нирок. Критеріями включення пацієнтів до дослідження були: наявність клінічних ознак захворювання (дизурія, часте сечовипускання, підвищення температури тіла, відчуття болю та важкості у костовертебральному куті та інші), лейкоцитурія, бактеріурія та виявлення факторів, що сприяють формуванню інфекційного процесу в сечовій системі.

Усім хворим проводилось загальноклінічне (розпитування, фізикальне обстеження), клінічне лабораторне (аналізи крові та сечі), біохімічне (рівні загального білка і його фракцій, креатиніну, сечовини, неорганічних електролітів, білірубіну, АлаТ, АсаТ крові) та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Окрім того, вивчали рівень в2-мікроглобулінурії та добової протеїнурії, підраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ).

Для визначення гематологічних та біохімічних показників крові використовували аналізатори «ABX Micros-60» (Франція) та «Flexor junior» (Нідерланди). Рівні лейкоцитурії та еритроцитурії визначали за допомогою кількісного підрахунку клітин у полі зору за стандартними методами [Меньшиков В. В., 1987].

Мікробіологічні дослідження були проведені в лабораторії мікробіології, вірусології та мікології ДУ «Інститут урології АМН України» (зав. лаб. д. б. н., професор А. В. Руденко). Досліджувались зразки різного патологічного матеріалу - зішкряби із слизової уретри, цервікального каналу, піхви, а також сеча пацієнтів, які звернулися з приводу запальних захворювань сечової системи.

Обстеження включало визначення в біологічному матеріалі (зішкрябів зі слизових оболонок цервікального каналу, уретри, піхви та сечі) бактерій, грибів та молікутів. Кількісне визначення бактерій та грибів проводили шляхом посіву матеріалу на тверді поживні середовища – кров’яний агар та агар Сабуро за Родоманом. Ідентифікацію виявлених бактерій проводили за Bergey’s. Чутливість бактерій до антибіотиків визначали методом стандартних дисків [Биргер М. О., 1982].

Крім того, в зішкрябах зі слизових оболонок уретри та цервікального каналу досліджували наявність хламідій ампліфікаційним методом в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) з використанням праймерів та обладнання виробництва фірм “ДНК-технологія” та “Амплісенс” (Росія). Молікути (M. hominis та U. urealyticum) виділяли, користуючись тест-системами Mycoplasma-DUO [Биргер М. О., 1982]. У сироватці крові за допомогою ІФА визначали рівні специфічних імуноглобулінів до Herpes simplex virus (ВПГ), Cytomegalovirus (ЦМВ), Toxoplasma gondii (Т.) та Chlamydia trachomatis (C. trach.) [Биргер М. О., 1982]. Нормальні значення титрів антитіл (Ig G) визначали як: ВПГ <1:100, ЦМВ <1:400, C. trach. <1:40 та Т. <1:10. В роботі використовували тест-системи виробництва “Orgenics” (Ізраїль) та “Вектор-Бест” (Росія).

Дослідження стандартних показників імунітету проводили у 173 хворих в порівнянні з 63 здоровими донорами. Визначали відносну та абсолютну кількість лімфоцитів, що мали поверхневі антигени з кластерами диференцировки CD3, CD4, CD8, CD22, з використанням розеточного тесту та набору діагностикумів на основі моноклональних антитіл (Вітебськ, Білорусь). Вміст імуноглобулінів класів A,G,M визначали методом радіальної імунодифузії за Mancini G. Вміст імунних комплексів (ІК) в сироватці визначали за допомогою методу преципітації поліетиленгліколем; кількість фагоцитуючих клітин та їх поглинаючу активність визначали за їх здатністю поглинати частинки латексу.

Число клітин з рецепторами до г-ІФ (CD119+) визначали у 25, а ICAM (CD54+), про-апоптотичні маркери (CD95+-клітини) - у 37 хворих, контрольна група - 20 здорових донорів. Ці дослідження виконані з використанням флуоресціюючих моноклональних антитіл („Медбіоспектр”, “Сорбент”, Росія; “Coltage” (США) та люмінесцентної мікроскопії.

У 35 хворих з хронічним пієлонефритом та 10 - циститом за допомогою імуноферментного аналізу (STAT-Fax 303 Plus) визначали особливості цитокін-продукуючої активності імунокомпетентних клітин (спонтанна/індукована), а також рівня в крові та сечі цих медіаторів (ІЛ-1, -4, -6, -8 -10, ФНП-б, г-ІФ, ТФР-в) і SLPI; в сироватці крові - рівнів Ат до ЕТ, IgE. Контрольну групу складали 25 здорових мешканців Києва.

Використовували тест-системи «Протеиновый контур» (Росія), «Diaclone» (Франція) і DRG (Німеччина) для визначення цитокінів; “Hycult biotechnology” Human SLPI (Нідерланди) - SLPI; тест-системи «ООО Укрмедсерсервіс» (Донецьк, Україна) - Ат до ЕТ та загального IgE.

Проведений аналіз клініко-мікробіологічних ефектів препарату Протефлазід у 60 пацієнтів з пієлонефритом в порівнянні з 90 хворих, що лікувалися стандартними методами антибіотикотерапії. Показанням до призначення Протефлазіду була наявність діагностично-значущих рівнів специфічних антитіл Ig G до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus, Toxoplasma та/або Сhlamydia trachomatis та рецидивуючий перебіг захворювання. Дослідження імунної системи в динаміці за даними стандартної імунограми, продукції цитокінів, SLPI, Ат до ЕТ, IgE, стану антиоксидантної ферментемії та активності процесів пероксидації проводили у 45 жінок, хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит. В 1 групу (контрольну) включили 20 жінок, які отримували антибактеріальну терапію відповідно результатам бактеріального посіву сечі (фторхінолони, цефалоспорини, сульфаніламіди, аміноглікозиди), в 2 групу (дослідну) увійшли 25 хворих, які додатково до такої терапії отримували Протефлазід.

Отримані дані оброблені статистично на персональному комп’ютері за допомогою пакета програм “SPSS for Windows. Версія 11” та “MedStat”. Математична обробка одержаних результатів проводилася з урахуванням перевірки показників на нормальний розподіл та порівняння груп за ознаками статі та віку з використанням критерію хі-квадрат [Лях Ю. Є., Гурьянов В. Г., 2004]. Для статистичної обробки використовувались параметричні критерії статистики - тест Ст’юдента і метод Шеффе або непараметричні – критерій Уілкоксона, аналіз Крускала-Уолліса. Оцінювали середні показники (М), їх похибки (m), коефіцієнт кореляції (r) та достовірність середніх показників (р). Достовірною вважали різницю при р<0,05.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка