Носова наталя Володимирівна



Скачати 494.49 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації03.11.2016
Розмір494.49 Kb.
  1   2   3

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

НОСОВА Наталя Володимирівна

УДК 159. 922.7 (043.3)



ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ГУМАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П.Р.Чамати.
Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України,



Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

лабораторія психології особистості ім. П.Р. Чамати, завідувач
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

Приходько Юлія Олексіївна,

Національний педагогічній університет

ім. М.П. Драгоманова,

кафедра психології і педагогіки, професор;


кандидат психологічних наук

Авдєєва Ірина Миколаївна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія історії психології, докторант.



Провідна установа Прикарпатський Національний університет ім. Василя Стефаника, кафедра педагогічної та вікової психології, Міністерство освіти і науки України,

м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться “18” травня 2007 р. о 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зала засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3.
Автореферат розісланий “17” квітня 2007 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. У реалізації багатьох завдань розбудови демократичної української держави все виразніше виступає нагальна потреба у гуманітаризації державотворчих процесів, в гуманізації усього суспільного життя. Передусім це стосується інституцій, котрі за своєю головною суттю, природою є гуманітарними, а тому й найбільш відповідальними за досягнення у нашій державі високих духовних, гуманістичних цілей, за реабілітацію та творення соціально довершених, моральних цінностей. Головна відповідальність за гуманізацію суспільного життя лежить передусім на освітянській системі, на тих інституціях, котрі створюють і реалізують концепції, програми освіти й виховання підростаючого покоління, формування особистості громадян незалежної української держави.

Національною Доктриною розвитку освіти в Україні визначені нові пріоритети побудови національної системи освіти, де особлива роль належить особистісній орієнтації навчально-виховного процесу, а також інтеграції і розвитку педагогічної та психологічної наук. Однією з провідних ідей Доктрини розвитку освіти в Україні є ідея подальшої гуманізації навчально-виховного процесу. Найголовніші завдання гуманізації педагогічного процесу пов’язані із забезпеченням вищого рівня активності та самоактивності дитини, що сприяє розвиткові її потенційних можливостей – як успадкованих, так і тих, що набуваються нею у процесі індивідуальної діяльності, у творчому оволодінні суспільними цінностями, в їх самостійній апробації, вдосконаленні, а водночас у самозбагаченні та саморозвитку власних здібностей (Г.Балл, О.Барбіна, М.Боришевський, П.Лушин, С.Максименко, Ю.Приходько, А.Сущенко та ін.).

Особистісно орієнтована педагогічна діяльність, в основі якої лежить гуманістична психологія, націлена на пріоритет індивідуальності, самобутності, самоцінності індивіда, на невідступне врахування вихователем того факту, що кожен учень є носієм унікального суб’єктивного досвіду (І.Авдєєва, В. Андрущенко, Ш. Амонашвілі, В.Бедерханова, М.Боришевський, В.Кремень, Н.Крилова, О.Пєхота, Ю.Приходько, В.Семиченко, І.Якиманська та ін.), носієм лише йому притаманних певних можливостей, здатностей, здібностей.

Ось чому головне завдання педагога полягає у тому, щоб відшукати у кожній дитини те своєрідне, неповторне і підтримати його, допомогти учневі усвідомити власну своєрідність, посприяти розвиткові його потенційних можливостей.

Коли враховуються потенційні можливості дитини, своєрідність її природжених схильностей, стає можливим ефективний розвиток особистості дитини та становлення її індивідуальності, а значить, стає можливим задоволення однієї з найактуальніших соціально-психологічних потреб дитини – потреби у самореалізації, саморозкритті і, зрештою, потреби у самоствердженні свого “Я”, усвідомлення свого місця серед інших людей. Будь-які цілі педагогічного процесу можуть бути справді гуманними, тобто такими, що слугують інтересам дитини , зростанню її індивідуальності, лише за умови, якщо вони допомагають дитині стати особистістю. Втілення гуманістичної ідеї у педагогічному процесі несумісне з авторитарністю, з будь-якими проявами насильства над свідомістю й волею дитини, з маніпулюванням її поведінкою (Ш.Амонашвілі, Г.Балл, Н.Бібік, М.Боришевський, В.Бедерханова, О.Газман, І.Зязюн, Н. Крилова, А. Кудусова, О.Савченко, В.Семиченко, Н.Щуркова, П.Щербань та ін.)

Останнім часом увагу вчених все частіше привертають педагогічні технології, спрямовані на самоактуалізацію особистості дитини. Йде пошук таких способів і форм взаємодії вихователя з вихованцем, які підтримують ініціативу самої дитини, допомагають їй стати реальним суб’єктом педагогічної взаємодії. Як свідчать дослідження багатьох вчених (І.Авдєєва, Є.Александрова, М. Альошина, Л.Дейвідсон, Ю.Джендлін О.Кондрашихіна, Н. Крилова,Ф.Лерш, А.Маслоу, П.Лушин, К.Роджерс та ін.), дійсної гуманізації освітнього процесу можна отримати за умови застосування так званої фасилітативної педагогічної дії. Останню ми розглядаємо як специфічну дію вихователя, що забезпечує його гуманістичний особистісно-актуалізаційний характер взаємодії з вихованцем, у змісті та формах якої виражена довіра педагога до потенційних можливостей учня, повага до його особистості. Здатність педагога до такого способу діяння пов’язана з наявністю специфічних якостей особистості, перш за все таких, як: емпатійність, орієнтованість на співпрацю, конгруентність і т.ін. Отже, здатність педагога до фасилітативної дії детермінується низкою його особистісних якостей, властивостей. Психологічний зміст та умови розвитку зазначених якостей у педагогів недостатньо вивчені у психологічних дослідженнях. Це й зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження: “Особистісні детермінанти гуманізації взаємин у педагогічному процесі”.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема схвалена 31.01.2002р. на Вченій Раді Інституту психології ім. Костюка АПН України (протокол №1) та затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН в Україні (протокол №3 від 27.03.2002) Дисертаційне дослідження виконувалося в межах тематичного плану НДР лабораторії особистості ім. П.Р.Чамати Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Психологічні закономірності розвитку громадянської спрямованості особистості”, номер державної реєстрації 0101U000107.

Об’єктом дослідження є гуманістичні міжособистісні взаємини в педагогічному процесі.

Предметом дослідження є особистісні якості педагога, пов’язані зі становленням гуманних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу.

Мета дослідження полягає у виявленні психологічних умов гуманізації міжособистісних взаємин у навчально-виховному процесі залежно від особистісних якостей педагога, що зумовлюють результативність застосовуваних ним педагогічних технологій, у тому числі тих, що належать до фасилітативних.

Гіпотези дослідження:

Готовність педагогів до вибудовування гуманістичних взаємин між учасниками педагогічного процесу ґрунтується на здатності учителя до фасилітативної дії.

Фасилітативна дія – інтегральна якість особистості вчителя, яка зумовлена мірою сформованості у нього таких характеристик особистості, як: емпатія, орієнтація на співпрацю, конгруентність;

Існують особистісні детермінанти, які суттєво впливають на формування фасилітативних якостей педагога, зокрема: надмірна емотивність, демонстративність та ін.

Ключовою умовою формування готовності педагогів до гуманістичних взаємин є спеціальна психологічна підготовка, яка включає фасилітативний тренінг та обов’язковий пост-тренінговий супровід досвіду реалізації фасилітативних дій в самостійній професійній діяльності.

Для досягнення поставленої мети та перевірки гіпотез були поставлені і вирішені наступні завдання:



  1. Проаналізувати сучасний стан проблеми гуманізації міжособистісних взаємин в педагогичному процесі – в психолого-педагогічної теорії і практиці;

  2. Виокремити провідні якості особистості вчителя, які детермінують його здатність до гуманізації взаємин у навчально-виховному процесі;

  3. Розробити й апробувати в експериментальному дослідженні психологічний тренінг формування готовності педагогів до фасилітативної дії, як основи впровадження гуманістичних взаємин, а також програму пост-тренінгового супроводу;

  4. Розробити методичні рекомендації застосування психологічного тренінгу формування готовності педагогів до фасилітативної дії. А також пост-тренінгового супроводу педагогів.

Методологічну основу дослідження склали державні концепції демократизації суспільства та розвитку національної школи в Україні; положення гуманістичної психології щодо методологічних та методичних засад гуманізації освіти, провідної ролі психологічної та педагогічної підтримки у вихованні особистості, здатної до самостійного відповідального вибору в різних сферах життєдіяльності. Вихідними положеннями дослідження слугували також вітчизняні та зарубіжні фундаментальні дослідження: сутності і розвитку особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв, В.Лушин, С.Максименко, А.Петровський, С.Рубінштейн, В.Семиченко та ін.), положення про механізми регуляції та саморегуляції діяльності і поведінки (М.Боришевський, П. Чамата та ін.), концепція педагогічної підтримки у навчально-виховному процесі (І.Авдєєва, Е. Александрова, В.Бедерханова, О.Газман, Ю.Приходько); наукові праці, присвячені реалізації гуманістичних підходів у навчально-виховному процесі за кордоном (Д.Гордон, М.Ліпман, К.Роджерс, Р.Славін, С.Шапіро), дослідження шляхів становлення гармонійних міжособистісних відносин між суб’єктами педагогічного процесу (Г.Балл, М.Боришевський, Ю.Приходько, М.Савчин, В.Семиченко, В.Сухомлинський, А. Маслоу, К.Роджерс).

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було відібрано комплекс взаємодоповнювальних, адекватних предметові дослідження методів: теоретичний аналіз вітчизняних і закордонних наукових джерел, що дав можливість виявити сукупність концептуальних поглядів, яки склали теоретичну основу експериментального дослідження; емпіричні методи дослідження: створення експериментальних ситуацій реальної гуманістичної взаємодії між учасниками педагогічного процесу (вчитель-учень, вчитель-вчитель, вчитель-батьки), тестування, анкетування, спостереження, які забезпечили сбір та обробку емпіричного матеріалу; тренінг з метою формування у педагогів готовності до фасилітативної дії, а також пост-тренінговий супровід, якій дав можливість отримати дані, що до змін результатів, досягнутих за допомогою тренінгу; методи, обробки результатів емпіричного дослідження ( якісний аналіз, методи математичної статистики).

Організація і база дослідження.

Дисертаційне дослідження проводилось протягом 2002-2005р.р. Експериментом було охоплено 160 педагогів, які здійснювали свою професійну діяльність у школах різних районів міста Севастополь (СШ№16, СШ№37), 60 учнів, 36 батьків. Дослідження проводилось у чотири етапи.



  • етап вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми в її теоретичному і прикладному аспектах. Визначено гіпотези, сформульовані об’єкт, предмет, мета і завдання, визначені програма і методична база дослідження;

  • етап підготовки та проведення констатуювального експерименту з виявлення особливостей професійної комунікації у педагогів, які взаємодіють з підлітками, та дослідження якостей особистості, пов’язаних із здатністю до гуманізації взаємин, у тому числі до фасилітації;

  • етап реалізації формувального експерименту, який передбачав розробку і проведення тренінгу і пост-тренінгового супроводу, а також оцінку їх ефективності;

  • заключний етап, на якому узагальнювались та систематизувались результати констатуючого та формуючого експериментів, розроблялись методичні рекомендації, оформлювався текст дисертаційної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні взаємозв’язків між індивідуальними якостями особистості вчителя та його готовністю до гуманізації міжособистисніх взаємин у педагогічному процесі. Розроблені критерії та показники готовності педагогів до реалізації гуманістичних підходів у навчально-виховному процесі. Розроблено тренінг формування фасилітативних навичок у педагогів, ефективність якого доведена експериментально. З’ясовано можливості використання у педагогічному процесі різноманітних фасилітативних методів.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні наукових уявлень про природу й процес становлення гуманних міжособистісних взаємин у педагогічній діяльності завдяки актуалізації внутрішньо-суб’ектних можливостей учасників цієї діяльності.

Практична цінність дослідження полягає у розробці технологій формування й розвитку у педагогів здатності до практичної реалізації гуманістичної взаємодії у реальному педагогічному процесі, у тому числі до фасилітації, а також у розробки програми пост-тренингового супроводу-підтримки педагогів, реалізуючих гуманістичний підхід за допомогою фасилітації.

Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій, використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки, застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних, позитивними результатами формуючого експерименту.

Апробація та впровадження роботи. Результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти” (м. Херсон, 2001 р.), на VI Всеросійській науково-практичній конференції “Бізнес та психологія”(м. Санкт-Петербург 2003 р.), на науково-практичній конференції “Соціально занедбані діти”, яка проводилась кафедрою прикладної психології Севастопольського міського гуманітарного університету (м. Севастополь, 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Генеза буття особистості” (м. Київ, 2006 р.), на засіданнях кафедри психології Севастопольського міського гуманітарного університету.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховній процес загальноосвітньої школи I-III ступню № 16 м. Севастополь (довідка №153 від 15.10. 2005 р.), загальноосвітньої школи I-III ступню № 37 м. Севастополь (довідка №39 від 24.10. 2006 р.).



Публікації. Основний зміст роботи відображено в 8 публікаціях, з яких 5 входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, включає список літератури, що містить 210 джерел та 18 додатків. Дисертація містить 33 таблиці, 8 графіків та 1 рисунок. Обсяг основного тексту дисертації складає 177 сторінок.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка