«наукова думка»



Сторінка22/25
Дата конвертації05.05.2016
Розмір5.01 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

В Росії тепер якийсь хао с...— У Росії, як і в Австро-Угорщині, почалась велика промислова криза. У зв’язку

з цим посилились робітничі страйки й урядові репресії.

...д обре, що я помалу, все життя привикала до «заключения» і «стеснения свободы»...— Як активний член соціал-демократичних гуртків Леся Українка гадала, що її теж можуть заарештувати.

«Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно» — рядки з вірша М. 10. Лєрмонтова «О. О. Смир-новій» (1840).

76. ДО М. І. ПАВЛИКА. 18 червня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 274.

Подається за автографом (ф. 101, № 354).

Датується за поштовим штемпелем.

Я написала своїй ще молодшій сестрі в Киї в,,.— До розшуків праць М. П. Драгоманова в різних періо-дечних виданнях поетеса залучила не тільги Ольгу, а й Оксану.

...прислала виписку з «К и е в л я н и н а», «Письмо в р е д [а к ц и ю]»...—До III археологічного з’їзду в Києві 1874 р. М. Драгоманов разом з В. Антоновичем видав 1-й том «Исгориче-ских песен малорусского народа», де порівнюються, зокрема, українські думи і російські билини. Ця праця була причиною наукової дискусії між М. Драгомановим, П. Житецьким і Орестом Федоровичем Міллером (1833—1889), російським ученим-літературознав-цем та фольклористом. Київська редакційно-монархічна щоденна газета ‘«Киевлянин» (1864—1919) фальсифікувала зміст дискусії, особливо виступів М. Драгоманова, перекрутила також його тост, виголошений на банкеті в честь гостей з’їзду, представивши М. Драгоманова ворогом існуючого ладу і «завзятим сепаратистом». Це викликало обурення М. Драгоманова, який надіслав до редакції газети листа. Його надрукували в супроводі уїдливих приміток і наклепницьких натяків. Навіть опонент М. Драгоманова —

О. Міллер — взяв його під захист від нападок «Киевлянииа».

«[Санкт]-Петербургские ведомости» — газета, виходила в Петербурзі в 1728—1917 pp., з 1914 р.— «Петроградские ведомости». В 60-ті роки мала ліборалыю-буржуазпий напрям, пізніше перейшла на реакційні позиції.

«И з в е с т и я» — «Известия Отделения русского языка и сло-весности», періодичний орган Російської академії наук, видавався в Петербурзі з 1896 по 1927 р.

«Русские ведомости» — газета ліберально-демократичного напряму, виходила в Москві з 1863 по 1918 р.

Арабажин Костянтин Іванович (1866—1929) — український

і російський літературознавець, письменник. Був у дружніх взаєминах з М. Драгомановим, М. Павликом, І. Франком.

Мені ж тепер рискувати не випадає, тим більше що сим загородилась би сестрі дорога в медичний інститу т.— Оскільки в той час посилились репресії проти революціонерів, поетеса намагалася бути дуже обережною, щоб уникнути провалу. Проте вона боялася не так за себе, як за сестру Ольгу, яка збиралась вступити до Вищих жіночих медичних курсів у Петербурзі.

В серйозність замірів Міхн[овського], скажу правду, не вір ю...— Йдеться про Міхновського Миколу Івановича (1873—1924)—київського юриста, громадського діяча буржуазно-націоналістичного напряму. Леся Українка застерігала М. Павлика від зв’язків з ним.

...добудьте мені адресу Павла Г р а б а...—тобто адресу Павла Арсеновича Грабовського (1864—1902), який у цей час був на засланні в Сибіру. Леся Українка стежила за його творчістю, бачила в його особі свого однодумця.

77. ДО П. А. та О. П. КОСАЧІВ. 26 черв)ія 1899 р. Берлін

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 199. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 275. Подається за автографом (ф. 2, № 100).

Thiergarten — парк у Берліні.

Бачила я иа виставці знаменитого Беклі-н а...— Йдеться про швейцарського художника-символіста Арноль-да Бекліна (1827—1901), представника занепадницького буржуазного мистецтва другої половини XIX ст. Негативна, але вірна оцінка поетесою творчості Бекліна розходиться із загальним захопленням цим художником, яке панувало в той час у Європі і Росії. Цікаво, що в лютому 1899 р. журнал «Жизнь» надрукував статтю російського критика і публіциста, співробітника журналу П. Ге «Арнольд Беклин. Франц Штук. Саша Шнейдер», у якій гостро розкритиковано твори цих митців. Таким чином, думка Лесі Українки збіглася з думкою прогресивної російської критики.

Г е П. М.— російський публіцист, працював у відділі критики журналу «Жизнь». Листа Лесі Українки до нього не знайдено.

Штук Франц (1862—1928)—німецький художник-символіст.

78. ДО М. І. ПАВЛИКА. 1 липня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 275—279.

Подається за автографом (ф. 101, № 355).

«Б у д у ч н і с т ь» — двотижнева суспільно-політична газета ліберально-буржуазного напряму. Виходила 1899 р. у Львові (вийшло всього 11 номерів).

Стефаника привітайт е...— Леся Українка високо цінувала творчість Василя Стефаника (1871—1936).

79. ДО О. 10. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 21 липня, 4 серпня 1899 р. Гадяч

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 200—201. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 82—85.

Подається за автографом (ф. 14, № 871).

...в чора викінчила я свій перекла д...— переклад на німецьку мову оповідання «Голосні струни» для збірника Л. Яко-бовського. Воно було надруковане в журн. «Ruthenische Revue» (1903, № 9, 10) під назвою «Das Lied onhe Worte» («Пісня без слів»)

з підписом: переклала О. Кобилянська. Очевидно, Кобилянська здійснила тільки його редакцію.

«Ruthenische Revue» — український художній і громадсько-політичний журнал, видавався німецькою мовою у Відні з 1903 р. З 1906 р. мав назву «Ukrainische Rundschau». В суспільно-політичних питаннях не мав чіткої програми, загалом дотримувався ліберально-буржуазних позицій.

У мене хоч і є одна така повість...— Мається на увазі повість «Одинак» (1894).

Шуман Роберт (1810—1856)—німецький композитор і письменник, представник романтизму в німецькій музиці.

Ш о п е н Фридерик Францішек (1810—1849) — польський композитор і піаніст.

80. ДО В. М. ГНАТЮКА. 10 серпня 1899 р. Гадяч

Вперше надруковано у вид.: «Наукові записки Львівського державного університету ім. І. Франка», т. 19, вип. 1. Львів, 1951, с. 45.

Подається за автографом (ф. 2, № 922).

81. ДО В. М. ГНАТЮКА. 1 вересня 1899 р. Гадяч

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1964, № 11, с. 174—175. Подається за автографом, який зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (фонд В. Гнатюка, № 34, од. зб. 566, арк. 5—6).

...н е хочеться мені, аби книжка скінчилася тим сумним «Поворото м».— Гнатюк виконав прохання Лесі Українки і вмістив останнім вірш «Забута тінь».

...н ехай його видасть чи «Спілка», чи «Віспи к»...—Переклад поеми Г. Гейне «Атта Троль» і його передмови до неї, зроблоиий поетесою, був надрукований у журналі «Літературно-науковий вісник» (1900, кн. 1-2). 1903 р. цей переклад разом з перекладом «Раткліфа» та ін., зробленим М. Славинським (Ставиським), вийшов окремою книжкою: Генріх Гейне. Атта Троль. Раткліф. Балади. Вид. ред. «Літературно-наукового вісника». Львів, 1903.

Байрон ще не готовий...— Йдеться про епіграф до «Невільничих пісень», узятий з «Шільйонського сонета» Байрона.

...о дно з них посилаю тепер хутко до «Вісник а»...— Можливо, оповідання «Над морем», яке було надруковано в «Літературно-науковому віснику» (1901, кн. 1).

82. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 5 вересня 1899 р. Гадяч

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 279—280.

Подається за автографом (ф. 2, № 196).

Як же там наші п’єси? — Йдеться про п’єсу Олени Пчілки «Світова річ», поставлену 1899 р. трупою М. Кропивницького, та «Блакитну троянду» Лесі Українки, поставлену тією ж трупою в Києві 17 серпня (за ст. ст.) 1899 р.

Як там нашігост і...— Леся Українка запитує про гостей, що перебували в цей час у Києві з пагоди археологічпого з’їзду. Кого саме вона має на увазі, не встановлено.

Кобринська Наталя Іванівна (1855—1920) — українська письменниця демократичного спрямуваппя, творчість якої тісно пов’язана з ідеями жіночої емансипації.

«Общество драма тических п и с а т е л е й» — товариство російських драматичних письменників і оперних композиторів, створене 1874 р. в Москві. Першим головою його був О. М. Ост-ровський (1874—1886). У 1904 р. розділилось на московську і петербурзьку організації.

83. ДО В. М. ГНАТЮКА. 8 вересня 1899 р. Гадяч

Вперше надруковано у вид.: «Наукові записки Львівського державного університету ім. І. Франка», т. 19, вип. 1, с. 45.

Подається за автографом (ф. 2, № 923).

З друку я вдоволена...— Йдеться про видання збірки поезій «Думи і мрії».

...е піграф до «Н е в [і л ь н и ч и х] пісен ь»...— Йдеться про епіграф з «Шільйонського сонета» Дж.-Г. Байрона, надрукований у збірці «Думи і мрії» на окремій сторінці перед віршем «Мати-певільниця»:

Ти, вічний дух розкутого ума,

О Воля! найясніша ти в темниці,

Бо там в людських серцях твої світлиці,

В серцях, що полонила ти сама.

На с т о р. 81, с т р [о ф а] 7,— замість летить треба лез/сит ь.— Ця помилка зроблена у вірші «На вічну пам ять листочкові» з циклу «Невільничі пісні», де в рядку «Замість пісні лежить пожарина» надруковано: «Замість пісні летить пожарина». В останніх радянських виданнях цю помилку виправлено.

84. ДО О. П. КОСАЧ (сестри), 2 жовтня 1899 р. Київ

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 201—202. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 281—282.

Подається за автографом (ф. 2, № 293).

Кінець листа не зберігся.

...д ва переклади, реферат і оповідапн неможливо, йдеться про українські переклади драми Г. Гауптмана «Ткачі», брошури ІП. Дікштейна «Хто з чого жиє», оповідання «Над морем» та реферат-статтю «Два направлення в новейшей итальянской литературе».

Дікштейн Шимон Рафаїлович (1858—1884) — польський соціаліст, популяризатор марксизму.

Негрі Ада (1870—1945) — італійська поетеса. У ранній її творчості звучали соціальні мотиви (зб. «Буря», 1896).

Д’Апнунціо Габріель (1863—1938) — італійський письменник, поет і прозаїк реакційного напряму. У роки фашистської диктатури стояв на офіціозних позиціях, відверто проповідував шовінізм і містику.

Горощенко Леонтій Іванович (1864—?) — київський лікар-стоматолог, учасник нелегальних революційних гуртків, на квартирі якого відбувались таємні збори.

85. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 16, 17 жовтня 1899 р. Київ

Вперше скорочено надруковано у вид.: Хрестоматія критичних матеріалів, т. З, с. 103—104. Повністю вперше опубліковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 86—88.

Подається за автографом (ф. 14, № 872).

...т реба було хоч якось трохи куток собі в и б р а т и...— Косачі переїхали з вул. ІІазар’ївської, 21 (нині вул. Вєтрова), у будинок № 97 на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (тепер вул. Саксаганського), де в 1960 р. відкрито Державний літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

...в и їздила Ліля до Петербург а...— Ольга Косач поступила на Вищі жіночі медичні курси і десь 15 вересня ст. ст. виїхала з Києва.

...мала я відчит...— Доповідь «Два направлення в новейшей итальянской литературе» була зроблена ЗО вересня (за ст. ст.)

1899 р. і надрукована в журн. «Жизнь» (1900, № 7, с. 187—214) та в «Иллюстрированном сборнике Киевского литературно-артистическо-го общества» (1S00, с. 187—218).

...з аграла Вату наймилішу «Роото erotiqu е».— Йдеться про твір для фортеиіапо норвезького композитора Едварда Гріга (1843-1907).

...я кби Ви могли її чути там на своєму Новому світ і...— Новий свіг — назва вулиці в Чернівцях, де в будинку . № 61 жила О. Кобилянська (тепер вул. Тараса Шевченка, № 83).

...я не забула про «Бретонську легенд у»...— Можливо, мається па увазі «Chanson Ьгеіоппе» Сесіля Шамінада (1857— 1944), французького композитора і піапіста.

В а ш у «1-І е к у л ь т у р н у»...— оповідання Ольги Кобилянської «Некультурна» (1897).

«Синя к н и ж е ч к а» — перша збірка новел В. Стефаника (вийшла у Чернівцях 1899 p.).

...я і з паном професором (антипатія п. К о б -р[инської]) преломилакопі є...— Йдеться про українського літературознавця і мовознавця Олександра Михайловича Колессу (1867—1945). Деякі праці О. Колесси 20—40-х років позначені буржуазно-націоналістичними тенденціями.

86. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 21 эіспвтил 1S99 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 284—287.

Подається за автографом (ф. 2, № 294).

К а т р я — донька М. Лисенка.

...народні спектаклі, що Маня сама уряджує...— Марія Старицька, зокрема, поставила 17 жовтня 1899 р. комедію М. Старицького «За двома зайцями».

Пипін Олександр Миколайович (1833—1904) — російський учений, історик літератури, академік Петербурзької академії наук.

«Ж и з н ь» — літературно-політичний журнал. Видавався в 1897—1901 pp. у Петербурзі, а в 1902 р.— в Лондоні і Женеві, фактично був органом «легальних марксистів». На сторінках журналу двічі виступав В. І. Ленін. У 1899 p. М. Горький об’єднав навколо журналу групу демократичних письменників-реалістів. У ньому друкувались твори передових українських літераторів —

І. Франка, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника, Л. Мартовича.

Воронцов Василь Павлович (псевдонім В. В1847—

1918) — російський економіст і публіцист, ідеолог ліберального народництва, виступав против марксизму.

Водовозов Василь Васильович (1864—1933)—російський прогресивний публіцист. Як кореспондент газет «Неделя» і «Русь» знайомив російських читачів з особливостями визвольного руху в Галичині. Зберігся лист Водовозова до Лесі Українки від 7 лютого 1901 p., в якому він дякував поетесі за одержані від неї інформаційні матеріали. Ще раніше, в 1897 р. у Водовозова під час обшуку були конфісковані рекомендаційні листи поетеси до М. Павлика, Т. Окуневського та ін.

Зудерман Гермап (1857—1928) — німецький драматург і романіст, відображував життя буржуазії. ГІа його творчості помітно позначився вплив патуралізму.

А нічко в Євген Васильович (1866 — бл. 1937)—приват-доцент Київського університету, історик зарубіжної літератури.

Соловцов розпочав сезон рівно ж повдал о...— М. М. Соловцов розпочав сезон 29 вересня 1899 р. комедією О. М. Островського «Ліс». Перша вистава пройшла в напівпорожньому залі.

ГЇасхалова Анна Олександрівна (справжнє прізвище Чего-даєва; 1869—1944) — російська артистка, виступала в Алексаидрин-ському театрі в Петербурзі, з 1897 p.— в російських театрах па Україні, зокрема в Київському драматичному театрі Соловцова.

L’interet du scandaie (скандальний інтерес).— Йдеться про трагічну подію з життя Пасхалової: її чоловік, художник О. К. Малов, застрелив з ревнощів артиста М. П. Рощина-Інсарова (1861—1899). Пасхалова стала об’єктом наклепів обивательської публіки. На захист артистки виступили її товариші.

...ю білейний вечір Словацьког о...— вечір, присвячений 50-річчю з дня смерті Юліуша Словацького (1809—1849).

...приїздив Рудченко (старий).— Хто саме, пе встановлено, можливо, брат Панаса Мирного І. Білик.

Тиховський — очевидно, Ювеналій Тиховський (1848—

1919), український педагог і письменник, співробітник журналу «Киевская старина».

Петров Василь Васильович (1872 — ?)—знайомий Лесі Українки та її сестри Ольги, студепт-медик Дерптського (нині Тартуського) і Київського університетів.

Попала я тепер в компанію перекладання наукових творі в...— Леся Українка належала до гуртка, члени якого перекладали наукові праці, в тому числі твори К. Маркса і Ф. Енгельса.

87. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 28 листопада 1899 р. Київ

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 203—208. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 287—291.

Подається за автографом (ф. 2, № 295).

...д ає урок дітям Личков а...— Очевидно, мається на увазі Леонід Семенович Личков (1852 — ?), голова «Киевского об-щества грамотности».

...с ode Napoleon (ІІаполеопівський кодекс) — фрапцузький цивільний кодекс, одним з авторів якого був Наполеон Бопапарт (Наполеон І, 1769—1821). За зразком цього кодексу складено кодекси у багатьох капіталістичних країнах.

Раутенделейн, Нікельман — персонажі твору Гаупт-мапа «Затоплений дзвін».

Наталочка — Вишииська (Гроздова), племінниця М. В. Ли-сепка, пізніше актриса.

Галя Л.—Галина Миколаївна Лисенко (1883—1964), донька М. В. Лисенка, тоді гімназистка.

Муне-Сюллі Жан (1841—1916) — французький актор-тра-гік, розвивав традиції класицизму. З 1872 р. грав у паризькому театрі «Комеді франсез». 1899 р. був на гастролях у Київському російському театрі М. Соловцова.

Б а г р о в Михайло Федорович (справжнє прізвище Топор; 1864—?) —російський актор і антрепренер. У 1883—1898 pp. грав у Малому театрі і в приватних антрепризах. 15 жовтня 1899 р.

брав участь у спектаклі «Цар Федор Иоаннович», поставленім театром М. Соловцова.

Сливинський Юзеф (1865 — V) — польський піаніст, учень

A. Рубінштейна. Виступав у Києві з пагоди 50-ліття з дня смерті Ф. ІПопена в залі «Купецького зібрання» 28 і 29 жовтня (ст. ст.)

1899 р.


Єсипова Аптіа Миколаївна (1851—1914) — піаністка, з 1893 р.— професор Петербурзької консерваторії. Виступала з концертом у Києві 2 листопада 1899 р.

Один четвер уряджувала мама і читала там про свою чигиринську подоро ж...— Див. лист № 84 до сестри О. П. Косач від 20 вересня (2 жовтня) 1899 p.: «... мама

з папою їздили в Чигирин і привезли звідти цікаві враження, гарні килими українського] стилю і всякі археологічні раритети».

Левитський Микола Васильович (1859—1936)—український громадський діяч, ліберальний народник, автор проектів створення ремісничих, землеробських та інших артілей, взаємного загального страхування селян. У 90-х роках організував серед селян Херсонської губернії землеробські кооперативні артілі, які швидко розпалися. Аитимарксистські погляди Левитського піддав критиці В. І. Ленін. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції М. Левитський працював у кооперації, друкувався в радянській пресі.

Малания Фоминична — Байдаківська, родичка батька Лесі Українки.

Паша і То ся — Павло і Антон, сини О. А. Косач-Шиманов-ської, двоюрідні брати Лесі Українки.

88. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ. 11, 12 грудня 1899 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 214—217.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

...м а ю знов conf егепс е.— Йдеться про доповідь «Мало-русские нисатели на Буковине», яка була прочитана в Київському літературно-артистичному товаристві 9 грудня (ст. ст.) 1899 р.

Oedipe-Roi (цар Едіп)—герой одпоймеїіпої трагедії давньогрецького драматурга Софокла (бл. 495—406 або 405 pp. до и. е.).

Gaston Paris (Гастон Парі, 1839—1903) — французький історик літератури, член Французької академії наук, автор праць «Легенди середніх віків», «Пісні XV століття» та ін. Одну з них Лідія Драгоманова радила видати на Україні.

89. ДО О. ІО. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 13 грудня 1899 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 89—90.

Подається за автографом (ф. 14, № 873).

Беруся до аналізи «Царівни».— Повість О. Коби-лянської «Царівна» (1895) поетеса розглянула у статті «Малорус-ские писатели на Буковине».

Хотіла б особисте подякувати д. Стефаника за його книжечку...— Спою збірку «Синя книжечка» (1899)

B. Стефаник передав поетесі через В. Морачевського.

Морачевський Вацлав Іполитович (1867—1950) — польський біолог, знавець зарубіжних літератур, друг В. Стефаника

і популяризатор його творчості.

90. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 16 грудня 1899 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Творп в 5-ти т., т. 5, с. 292.

Подається за автографом (ф. 2, № 286).

...ч и отримала ти рукопис ь...— тобто статтю «Два направлення в новейшей итальянской литературе», яку Ольга Косач повинна була передати до журналу «Жизнь».

91. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 21 грудня 1899 р. Київ

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 208—209. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, ,с. 293.

Подається за автографом (ф. 2, № 297).

1900


92. ДО О. ІО. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 30 січня, 3 лютого 1900 р. Київ

Вперше скорочено надруковано у вид.: Хрестоматія критичних матеріалів, т. З, с. 104—105. Повністю вперше опубліковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 90—94.

Подається за автографом (ф. 14, № 874).

...ч екаючи так довго мого відчит у...— Йдеться про доповідь «Малорусские писатели на Буковине».

...п ро буковинське тризілл я...— тобто про трьох письмепників — Ю. Федьковича, О. Кобилянську і В. Стефаника. Оскільки В. Стефаник перші новели надрукував у чернівецькій газеті «Праця» (1897) і 1899 р. видав першу збірку новел «Синя книжечка» у Чернівцях, Леся Українка зарахувала його до буковинських письменників.

...з а міряю ся тижнів через три їхати на північ до брата...— тобто в Дерпт (Тарту) до Михайла Косача.

ще по дорозі маю одвідати того свого прия-т е л я...— С. К. Мержинського, який жив у Мінську.

старша тітка — Олена Антонівна.

...в же не ношу «кайдані в»...— тобто ортопедичний апарат, зроблений для хворої ноги у берлінській клініці.

...побачу й той «жіночий університет»...— Вищі жіночі медичні курси в Петербурзі, де навчалася Ольга Косач.

Я подаю його Вам скорочени м...— Доповідь «Малорусские писатели на Буковине» в українському перекладі скорочено надрукована в чернівецькій газеті «Буковина» (1900, 17(27), 16(29) квітня і 19 квітня (2 травня) під заголовком «Пп-сателі-русини на Буковині».

...п ослала через Лілю до «Вестника Евро-п ы».— Стаття «Малорусские писатели на Буковине» надрукована пе в цьому виданні, а в журналі «Жизпь» (1900, № 9).

Рейзенауер А.— учень угорського композитора Ференца Ліста (1811—1886); 1900 р. дав два концерти в Києві (16 і 19 січня ст. ст.).

М о ц а р т Вольфганг-Амадёй (1756—1791) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи.

Бачила я недавно Ібсепову «Нору»..,— тобто

драму «Лялькова хатка, або Нора» (1879).

«Легенду», мушу признатись, ніяк по можу п р и с л а т и...— Йдеться про «Бретонську легенду» Сесіля Ша-мінада.

93. ДО В. М. ГНАТЮКА. U лютого 1900 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: «Наукові записки Львівського державного університету ім. І. Франка», т. 19, вип. 1, с. 46.

Подається за автографом (ф. 2, № 924).

...м ій «Атта Троль» вже друкуєтьс я...— Переклад поеми Г. Гейне «Атта Троль» вперше надруковано в «Літературно-науковому віснику», 1900, кн. 1, с. 102—112; кн. 2, с. 204—228.

...щоб книжку (переклад «Атта Троля») не випускали в світ...— 1903 р. згаданий переклад вийшов окремою книжкою: Генріх Гейне. Атта Троль. Раткліф. Балади. Вид. ред. «Літературно-наукового вісника». Львів.

...я к же буде з перекладами Стависьког о...— Ставиському належав переклад «Раткліфа» і «Балад», надрукований у тій же книжці.

94. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 23 лютого 1900 р. Петербург

Вперше скорочено надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 211—213. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 298—299.

Подається за автографом (ф. 2, № 197).

познайом илась-таки з Чирикови м...— Євгеном Миколайовичем Чириковим (1864—1932) — російським письменни-ком-«знаньевцем», співробітником журналу «Жизнь», який рекомендував поетесу редакції журналу.

Тут, в інтернаті, вже бачила чимало панно ч о к...— Ольга Косач жила в студентському інтернаті, де зупинилась і Леся Українка під час приїзду до Петербурга.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка