«наукова думка»



Сторінка21/25
Дата конвертації05.05.2016
Розмір5.01 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

m-m е і m-11 е К.— пані і панночка Койчу.

59. ДО П. А. КОСАЧА. 26 лютого 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 257.

Подається за автографом (ф. 2, № 121).

Датується за змістом і за попереднім листом до Л. М. Драго-манової (від 25 лютого), де написано, що «Миша сьогодні виїжджає». А тут згадується, що «Миша вже в Кельні».

Перешли мою п’ є с у в Київ Ліл і...— Можлйво, йдеться про «Блакитну троянду».

60. ДО М. І. ПАВЛИКА. 2 березня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 257—259.

Подається за автографом (ф. 101, № 351).

«Громадський голос» — газета, орган Русько-української радикальної партії в Галичині. Виходила з 1895 р. у Львові. Спочатку мала прогресивний характер. У кінці 90-х — на початку 900-х років тут друкували свої твори І. Франко, М. Павлик, В. Сте-фаник, Л. Мартович. Після 1917 р. перейшла на націоналістичні позиції.

Русько-українська радикальна партія — прогресивна селянська партія, створена 1890 р. в Східній Галичині. Серед її організаторів були І. Франко, М. Павлик, М. Драгоманов. Програма партії мала демократичний характер. Пізніше, на початку

XX ст. у зв’язку з проникненням у ряди партії сільської буржуазії вона перетворилася в буржуазно-націоналістичну партію.

Шкода, що в Галичині соц [і а л]-демократи] так і...— Українська соціал-демократична партія та польська со-ціал-демократична партія в Галичині займали опортуністично-націоналістичні позиції.

Українська соціал-демократична партія (УСДП) — дрібнобуржуазна націоналістична партія в Східній Галичині. Створена 1899 р. у Львові. До 1918 р. була в складі опортуністичної австрійської соціал-демократичної партії. В 1919 р. лідери УСДП увійшли до складу петлюрівської Директорії. В 1923 р. їх було виключено із УСДП і до її управи обрано комуністів, під керівництвом яких УСДП стала однією з легальних організацій Комуністичної партії Західної України. 1924 р. польський буржуазний уряд розгромив УСДП і більшість її організацій об’єдналась в КПЗУ.

«Историческая Польша» — твір М. П. Драгоманова «Историческая Польша и великорусская демократия» (Женева, 1882), у якому він з націоналістичних позицій оцінював російську революційну демократію, неправильно висвітлював польське повстання 1863—1864 pp. За це М. Драгоманова гостро критикував

В. І. Ленін (див.: В. І. Ленін. Повне зібр. творів, т. 25, с. 283).

...із статті Франк а_ про молодих польських поеті в...— Йдеться про статтю «Сучасні польські поети» («Літературно-науковий вісник», 1899, т. 5, кн. 3).

Яросевич Роман (1863—1938) — лікар, один із засновників Русько-української радикальної партії.

Що з радикалів певна частина виділиться в чисто соц[іал]- демократичну] фракцію, сього я давно ждал а...— Леся Українка вважала можливим створення соціал-демократичної фракції на основі лівого, прогресивного крила радикальної партії. Але українські буржуазно-націоналістичні елементи в Галичині зірвали створення такої фракції. 1899 р. була заснована Українська соціал-демократична партія.

...я к годиться тільки «непомнящим родств а».— Слова з твору М. Є. Салтикова-Щедріна «За рубежем».

«Хлопська бібліотека» — серія науково-популярних книжок для селян, що їх видавала у 90-х роках редакція газети «Громадський голос». У цій серії вийшли твори Франка «Свинська конституція», «Звірячий бюджет», «Історія кожуха», збірка «Хлопські пісні» та твори інших письменників.

...З прим, моїх перекладів з Гейне, 3 наших перекладів з Гоголя («Пропаща грамота»); прим. «Першого вінк а»...— Маються на увазі книжки: Книга пісень Генріха Гейне. Пер. Лесі Українки і М. Стависького. Львів, 1892; М. В. Гоголь. Вечорниці па хуторі під Диканькою. І. Запропа-ща грамота. II. Зачароване місце. Пер. Михайла Обачного і Лесі Українки. Львів, 1885; «Перший вінок». Жіночий альманах. Виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Львів, 1887; «Привіт ранкові» — «Привіт д-ру І. Франкові в 25-літній ювілей літературної діяльності». 36., Львів, 1898.

Стависький — літературний псевдонім Максима Антоновича Славинського (1868—1945), українського поета і перекладача. Згодом він ідейно деградував від ліберально-буржуазних до буржуазно-націоналістичних позицій. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції — емігрант.

Чи нема видання хоч одного оповідання Б о р -д у л я к а? — Оповідання українського письменника Тимофія Гна-товича Бордуляка (1863—1936) вперше були видані 1899 р. збіркою «Ближні».

61. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 11 березня 1899 р. Берлін

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 292).

62. ДО М. П. КОСАЧА. 21 березня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 259—260.

Подається за автографом (ф. 2, № 80).

JI ю т р и — так Леся Українка жартівливо називала персонал клініки Е. Бергмана.

Ти питаєш, які я «зайці» ч и т а ю.— «Зайцями» поетеса для конспірації називала нелегальні твори.

«V о г w а г t s» — щодепна газета, центральний орган німецької соціал-демократичної партії. Виходила в Берліпі з 1891 по 1933 р.

З другої половини 90-х років, після смерті Ф. Енгельса, редакція газети опинилась в руках правого крила партії і систематично друкувала статті опортуністів. У роки імперіалістичної війни (1914—1918) газета була на позиціях соціал-шовінізму. Після Жовтня вела антирадянську пропаганду.

Чи пам’ятаєш «Третье письмо к тетеньке» Щедрі на? —У цьому творі («Отечественные записки», 1881, вересень), сконфіскованому цензурою, М. 6. Салтиков-Щедрін викривав терор, шпигунство і провокацію, що панувала у 80-х роках у Росії. Нагадуючи братові про це, Леся Українка застерігала його від необережних висловів у листах.

Річі — дружина Михайла Косача, О. G. Судовщикова.

63. ДО О. Є. СУДОВЩИКОВОЇ-КОСАЧ. 21 березня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч., т. З, с. 193—194. Українською мовою опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 260—261.

Подається за автографом (ф. 2, № 94).

...«Казка» краще, ніж «С о н»...— Йдеться про поему Лесі Українки «Давня казка» (1893) та вірш «Сон» («Був сон мені колись», 1891).

...май одвагу стати з нею (лірикою) вище «суд а г л у п ц а»...— Поетеса згадує тут вірш О. С. Пушкіна «Поету» (рядок «Услышишь суд глупца...»).

... один глупуватий роман Bourget... — Поль-Шарль-Жозеф Бурже (1852—1935), французький письменник і літературознавець, у своїх творах захищав традиції буржуазного суспільства, зокрема в питаннях сім’ї і становища жінки. Йдеться про його роман «Учень» («Le disciple», 1889).

...н е пишете нічого про Є в ц ю...— тобто про дочку М. П. Косача Євгенію (вона ж Імочка; парод. 1898 p.).

„.і маму т в о ю,..— Ганну Іванівну Судовщикову.

64. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ, А. М. ДРАГОМАНОВОЇ

І Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШШПМАНОВОЇ. 19 квітня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 210—211.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

«L£gendes» («Легенди») — видана 1896 р. в Парижі брошура Лідії Драгоманової-Шишманової «Legendes religieuses Bulga-res», що містила переклади болгарських релігійних легенд.

Мінцес Борис — професор Софійського університету, знайомий Драгоманових.

Що се так обідили Болгарію...— 1899 р. у Гаазі відбулась конференція миру, що встановила закони і звичаї війни, права та обов’язки нейтральних країн тощо. Болгарія не була запрошена на цю конференцію.

У нас в Росії таке робиться...— Йдеться про придушення студентського руху в лютому 1899 р.

65. ДО М. І. ПАВЛИКА. 9, 10 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 263—264.

Подається за автографом (ф. 101, № 352).

Він був засланий в кінці 70-х р о к і в...—М. В. Кова-левського заслано до Сибіру (в м. Мінусінськ) 1879 p., звільнено 1882 р.

Я поет «ѵ о n Gottes Gnade» (як казав Фран-к о)Можливо, мається на увазі стаття І. Франка «Леся Українка» («Літературно-науковий вісник», 1898, т. З, кн. 7), де високо оцінено поетичний талант Лесі Українки.

«Видавнича спі лка» — «Українсько-руська видавнича спілка», громадська видавнича організація, заснована 1898 р. у Львові, існувала до 1917 р. Здійснила понад 300 видань художньої і науково-популярної літератури. Головними засновниками і редакторами були І. Франко і В. Гнатюк. 1899 р. «Спілка» випустила вбірку поезій Лесі Українки «Думи і мрії».

...т ри книжки свого виданн я...— Йдеться про книжки:

С. Ковалів. Дезертир та інші оповідання; І. Франко. Поеми; О. Ко~ билянська. Покора і інші оповідання.

«Основи біблійної критики» — Можливо, мається на увазі книга французького вченого Моріса Берна, перекладена Лесею Українкою (Моріс Берн. Біблія, або книга Старого завіту. Пер. Л. У. З передмовою М Драгоманова. Львів, 1903).

...п ерешліть мого листа п. Кобилянські й...— Ользі Юліанівні Кобилянській (1863—1942). 25 травня 1899 р. вона відповіла Павликові: «Сердечно Вам дякую за надіслання листа Jl[eci] У[країнки]. Я їй зараз відписала, вже по раз другий маю від неї письмо».

...прочитала я збірник її...— Йдеться про збірку оповідань О. Ю. Кобилянської «Покора і інші оповідання» (Львів, 1899).

...після творів «собственных Невтонов и б ы -стрых разумом Платоно в»...— неточна цитата з «Оды на день восшествия на всероссийский престол ее величества госуда-рыни императрицы Елисаветы Петровны 1747 года» М. В. Ломоно-сова (в «Оде»: «Что может собственных Платонов и быстрых разумом Невтонов российская земля рождать»).

їй треба се для перекладу оповідання К о б и -л я н с ь к о ї.— Ольга Косач перекладала на російську мову оповідання О. Кобилянської «Бапк руетикальний», «Жебрачка», «Impromptu phantaisie», «У святого Івапа».

Кузьма — конспіративне ім’я київського робітпика-друкаря, політичного емігранта з Росії, Антона Михайловича Ляхоцького (1853-1918).

Хотіла послати Вам одне виданнячко «1-го мая соц [і а л]- демократі в]...» — Очевидно, йдеться про одну

з першотравневих прокламацій.

...д ля видання якої роботи в стилі дядькових брошур? — Мається на увазі брошура «Державний лад», над якою Леся Українка тоді працювала, але пе закінчила. М. П. Драгоманов видав кілька подібних пропагандистських брошур, що були зразком для Лесі Українки.

66. ДО В. М. ГНАТІОКА. 10 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано в журп. «Вітчизна», 1964, № 11, с. 174.

Подається за автографом, який зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаиика АН УРСР (фонд В. Гнатюка, № 34, од. зб. 566, арк. 1—2).

Г н а т ю к Володимир Михайлович (1871—1926) — український фольклорист і етнограф демократичного напряму, з 1902 р.— член-кореспондент Петербурзької академії наук, з 1924 p.— дійсний член АН УРСР.

...б оюся, щоб не умістити до нової збірки давнього.— Йдеться про нову збірку поетеси «Думи і мрії», друкуванням якої займався тоді В. М. Гнатюк.

67. ДО П. А. КОСАЧА. 18 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 261—262.

Йодається за автографом (ф. 2, № 122).

...д есь так перед Лілиними роковинам и...— тобто перед 26 травня (7 червня за н. ст.). В метриці помилково зазначено, що Ольга народилася 20 липпя (1 серпня за п. ст.) 1877 р.

68. ДО І. П. КОСАЧ. 13 травня 1899 р. Берлін

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 70).

О л я — Ольга Язєва, донька власниці будинку в Києві по вул. Назар’ївській, № 21, в якому 1899 р. жили Косачі.

69. ДО О. 10. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 20 травня 1899 р. Берлін

Вперше скорочено надруковано у вид.: Хрестоматія критичних матеріалів, т. 3. К., 1949, с. 101. Повний текст листа вперше опубліковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 74—77.

Подається за автографом (ф. 2, № 869).

«Мати божа» —нарис О. Кобилянської («Зоря», 1895, «N*2 23),

...г алицька критика докоряв Вам німеччи-н о ю...— У деяких критичних статтях О. Кобилянській робилися закиди, що в її ранніх творах відчувається вплив німецької літератури (зокрема в статті О. Маковея «Ольга Кобилянська», надрукованій в газ. «Буковина», 7 травня 1896 p.).

...В и прийшли в нашу літературу через німецьку школу...— Мається на увазі те, що О. Кобилянська, добре знаючи німецьку мову, познайомилася з творами світової літератури через німецькі видання. Під галицько-польською школою далі розуміється ліберально-буржуазний напрям w українській і польській літературах Галичини з його націоналістичною тенденційністю і клерикалізмом.

...н е поділяю Вашого ніцшеанств а...— В ранній період своєї творчості, зокрема в 90-ті роки, О. Кобилянська виявляла інтерес до модних у той час афоризмів Ніцше, що відбилось в окремих творах письменниці. Згодом цей інтерес зник.

...я кщо Ви в серпні приїдете на Україн у...— В серпні 1899 р. письменниця дійсно приїхала до Києва.

...б ерусь переписувати свої пісні для нового видання...— для збірки «Думи і мрії» (1899).

...В аш знайомий літерат ...— німецький письменник-реа-ліст Людвіг Якобовський (1868—1900), редактор журналу «Die Ge-sellschaft», який видавав «Дешеву бібліотеку для народу», знайомлячи широкі кола німецьких читачів з творами світової літератури. Якобовський популяризував і твори українських письменників. Він домовився з О. Кобиляпською про видання німецькою мовою збірника новел І. Франка, Лесі Українки, О. Маковея, Л. Мартовича, О. Кобилянської та ін. Але видати цей збірник Л. Якобовський не встиг. Вже після його смерті 1903 р. перекладені О. Кобилянською новели були надруковані в журналі «Ruthenische Revue». Як письменник, Л. Якобовський був відомий на Україні і в Росії. Деякі його оповідання в перекладі на українську мову друкувалися в газеті «Буковина». Леся Українка переклала російською мовою два оповідання Л. Якобовського для журналу «Жизнь» («Духи», «Как я раз божеиьку забыл») і написала до них стислу характеристику творчості письменника (див. ф. 2, № 911). Але ці переклади тоді не були опубліковані і вперше друкуються в т. 7 даного видання.

«Die G е s е 11 s с h a f t» — літературно-науковий журнал, виходив у Дрездені протягом 1885—1902 pp. На його сторінках друкувалися переклади творів і статей українських письменників. В ньому був опублікований німецький автопереклад вірша Лесі Українки «То be or not to be?» (1900, жовтень, зошит 1, c. 46—47; український текст вміщено в т. 1 даного видання):

«То be or not to be?»

(Lessja Ukrainska)

Halt’ ein, mein Herz, halt’ ein! Schlag nicht so rasend! Bleib’ ruhig, mein Gedanke, flatt’re nicht Mit deinen Fltigeln ungestum und rastlos In leere Weite.— Meine stolze Muse,

Du Falkenaugige, blend’ mich nicht so Mit deinen Flammenblicken! Gib die Hand,

Nimm mich in deinen School Dir hab’ ich ja

Mein Leben ganz gewidmet, gib mir Rat!

Sieh da! os liegen ringsumher die Felder Und wiides Dickicht und die steilcn Felsen Und stille Eiclie mit den dunklen Wassern.

Auch Menschen seh ich, wenig, Felder ackernd,

Axthieb, horbar kaum, aus diesenl Dickicht,

Vom Felsen her erschallen Adlemife;

Nur stille Eichen bleiben immer stumm,

Bis von den Felsen fallt ein Stein herunter Ins Tiefe; dann erzittert wohl ein Kreis —

Doch bald verscbwimmt er--sag’, Ratende,

Wo soli ich hin?.. Sag’, soli ich nehmen Rot, Gold und Silber blank von meiner Lyra,

Und einen Pflug mir schaffen? — Mit den Saitcn, z Die Fliigel binden, dafl sie ihre Schatten

Nicht breiten konnen auf die schmalen Pfade,

Und soil ich fleiflig ackern mit den Menschen Und saen, um die Ernte zu bereiten,

Die nicht fiir mich? — Sag’, soil ich dringen Durch jenes wilde Dickicht mit der Axt Und seiner Sage und den Weg mir freien,

Bis einst ein alter Stumpf, verfault, vermorscht Aufs Haupt mir fallt und also mich zertriimmert In der Waldeinsamkeit? — Sag’, soli ich schwingen Mich adlergleich hoch iiber Felsenklippen Ins Himmelsfreie auf, ins Grenzenlos Dem Stern entreiften seine gold’ne Krone,

Der Wolke rauben ihren hellen Blitz

Und wie ein Licht der Mitternacht auflodern?

Doch wenn das Licht wie Meteore lischt Und Finsternis kommt finsterer als jc?

Wenn stolze Kraft mir fehlt, die Adlerfliigel Verbrannt von meiner eignon Flamme sinken,

Und wie ein Stein vom Fels herunlerfallt,

Ich in das dunkle Wasser da hinein In jene stille, stumme Tiefe falle?

Wohl wird im Wasser dann ein Kreis erzittern,

Doch bald verschwimmt er--Schweigst du stolze

Gottin!

Nur deine Falkenaugen spruhen Flammen



ч Und rauschend heben sich mit breitem Schwunge Die Regenbogenfltigel ... Zaub’rin, halt!

Nitnm mich mit dir! Wir wollen beide fliegen!

Aus dem Kleinrussischen von L. Ukrainska

«Буковина» — українська газета, що виходила в 1385— 1910 pp. у Чернівцях, пізніше — у Відні. З початку XX ст. стала виразником реакційної австрофільської політики.

70. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 29 травня 1899 р. Берлін

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 194).

...к інець тій канітелі з Ярчевськи м.— У 189G р. драгунський офіцер, ротмістр Ярчевський взяв в орепду колодяж-нинський маєток родини Косачів. Олена ГІчілка та її діти були дуже незадоволені з цієї оренди, викликаної матеріальними не-статками.

...з святом Пушкін а...— Леся Українка обурювалась тим, що трупа М. М. Соловцова не взяла участі в підготовці ювілейного Пушкінського вечора. Цей вечір, організований Київським літературно-артистичним товариством, відбувся 22 травня (ст. ст.) 1899 р. в приміщенні театру «Бергоньє».

Яворська — можливо, М. М. Старицька, яка виступала тоді в трупі М. Старицького під цим псевдонімом.

дом у Гаю — будинок на хуторі Зелений Гай.

... Мишиного коханого Bote побач у...— Можливо, маються на увазі картини Яна Бота (1618—1652) —голландського живописця-пейзажиста.

Рошгросс Жорж (1859—1938) — французький художник.

71. ДО В. М. ГНАТЮКА. 29 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1964, № 11, с. 174.

Подається за автографом, який зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (фонд В. Гнатюка, № 34, од. зб. 566, арк. 3—4).

«Східна мелодія» і «Мрії»...— Поезії були надруковані в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, кн. 2, с. 140-142.

«Поет під час облоги» — вірш Лесі Українки, надрукований у збірнику «Привіт д[октор]у Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності» (Львів, 1898, с. 190—193).

72. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 29, ЗО травня 1899 р. Берлін

Вперше скорочено надруковано у вид.: Хрестоматія критичних матеріалів, т. З, с. 101—103. Повний текст листа вперше опубліковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 268—271.

Подається за автографом (ф. 14, № 870).

...д ядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в своїх п о г л я д а х...— Насправді поетеса пішла значно далі, ніж Драго-манов. її філософські, суспільно-політичні й естетичні погляди формувались під впливом ідей революційної демократії— Шевченка, Чернишевського, Герцена, класиків марксизму.

«W er den Dichter will verstehen, muss in Dichters Klinikgehen!» («Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в поетову клініку!») — перефразований вислів Й.-В. Гете: «Wer den Dichter will verstehen, muss in Dichters Lande gehen», тобто «Хто хоче зрозуміти поета, мусить пізнати його країну».

Оце отримала від нього картк у.. — тобто від Л. Яко-бовського.

...чи не було б для Вас вигідніше приїхати багато раніше вистави...— Леся Українка запрошувала О. Кобилянську приїхати до відкриття археологічної виставки, яка влаштовувалась з нагоди XI археологічного з’їзду.

«Січовик» — член студентського товариства «Січ», заснованого 1868 р. у Відні, що складалось із студентів-українців Віденського університету. В 70—90-х роках, коли в товаристві панували демократичні ідеї, «Січ» відіграла значну роль у громадсько-політичному житті. До товариства входили демократично настроєні студенти, зокрема О. Терлецький, Марко Черемшина та іп.

...ті галичани, що приїздили «шукати жінки собі» на У кр а їні...— Можливо, йдеться про Р. Яросевича, що 1893 р. одружився з дівчиною, родом з Одеси.

Поступовці — тут назву «поступовці» вжито Лесею Українкою в розумінні «передові», «прогресивні».

73. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 31 травня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 43—44.

Подається за автографом (ф. 2, № 195).

«Versunkene Gloke», «Еinsame Menschen» — п’єси Г. Гауптмана «Затонулий дзвін» і «Самотні люди».

74. ДО JI. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 5, 6 червня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 213—214.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

«Подвиг силы беспримерной» — слова з арії Єлець-кого, персонажа опери П. І. Чайковського «Пікова дама».

75. ДО М. І. ПАВЛИКА. 7 червня 1899 р. Берлін

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 271—273.

Подається за автографом (ф. 101, № 353).

М[иколи] Васильовича] — Ковалевського.

Се робота більше белетристичн а....— Тут і вище згадується робота поетеси над спогадами про М. В. Ковалевського.

Коваленко — очевидно, мається па увазі Григорій Олексійович Коваленко (1868—1937) — український письменпик.

Катренко (Катрухін) Олександр — український письменник, видав збірку оповідань «Пан природа» (1901) та ін.

Ковалів Степан Михайлович (1848—1920) — український письменник-демократ, автор оповідань з життя галицьких робітників і селян. У полемічному запалі Леся Українка не оцінила належно творчості Коваліва, який зробив певний внесок в історію української літератури.

...в 1-й частині «Царівни», та й у всіх опо

віданнях в збірці...— Тут і далі названі твори, що склали збірку О. Кобилянської «Покора» (1899).

...п опрошу її зредагувати один мій німецький перекла д...— Йдеться про автопереклад оповідання Лесі Українки «Голосні струни» для збірника українських новел, який мав намір видати Л. Якобовський.

К[обилянськ]у збираюсь «в травить» ще й в російську літератур у...— Поетеса мала памір глибше ознайомити О. Кобилянську з творами російської класики.

Остатнє число «Громадського голос у»...— Мається на увазі стаття під заголовком «Нарешті!», надрукована в газеті «Громадський голос» 1 червня 1899 р. В ній повідомлялося, що від

Русько-української радикальної партії відкололась група (Р. Яро-севич, М. Новаковський та ін.), яка оголосила себе українськими соціал-демократами. Ця група того ж року заснувала Українську соціал-демократичну партію. Після розколу відбувся з’їзд радикальної партії Галичини.

...с ей напрямок таки прокинеться, згодом вільний від решток національно-духовної неволі, від якої ще не визволився Яросевич і товариш і]...— Леся Українка надавала великого значення революційному соціал-демократичному рухові і підтримувала зв’язок з деякими членами Російської соціал-демократичної робітничої партії, створеної ,у березні 1898 р.

Се була б нова «Історична П о л ь ш а» — тобто «Історична Польша і великоруська демократія» М. П. Драгоманова.

Познайомилась недавно (листами) з Кузь-м о ю...— з А. Ляхоцьким. Листів Лесі Українки до Ляхоцького не знайдено.

...м єні хотілось би стати капіталістко ю...— Очевидно, в той час поетеса домовилась з Ляхоцьким про друкування революційної літератури, на що були потрібні гроші.

...п оп[улярні] видання дядьк а...— тобто видання типу «Рай і поступ» (Львів, 1894) М. П. Драгоманова.

Досада, що тепер не можу везти нічогі-с і н ь к о...— Леся Українка звичайно привозила з-за кордону нелегальну літературу, а коли не мала змоги цього зробити, перечитувала її, щоб переказати потім товаришам.

«Спілка», спасибі їй, прислала ще книжечку Мопассан а...— «Українсько-руська видавнича спілка» надіслала поетесі книжку «Дика пані і інші оповідання» (1899).

Пишіть, що і кому маю від Вас сказати на У к р [а ї н і]...— Цей абзац листа з метою конспірації вписаний олівцем між рядками попереднього абзаца так, що його дуже важко прочитати. Леся Українка як революційний діяч дотримувалася правил конспірації, зокрема заучувала напам’ять важливі доручення, прізвища й адреси.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка