Міністерство освіти І науки україни національний університет «Львівська політехніка»



Сторінка1/2
Дата конвертації04.11.2016
Розмір0.87 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»


ІВАСЮК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 338.45:330.341.1:621




РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2010Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України



Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет «Львівська політехніка»,

директор Навчально-наукового

інституту економіки і менеджменту


Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор,

ГОНЧАРОВ ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ,

Київський національний університет

технологій та дизайну,

завідувач кафедри менеджменту


кандидат економічних наук, професор,

КОЗИК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ,

Національний університет «Львівська політехніка»,

завідувач кафедри економіки підприємства

та інвестицій


Захист відбудеться «____» грудня 2010р. о ________ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.
Автореферат розісланий « » листопада 2010 р.
Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.е.н., доцент Завербний А.С.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більшість вітчизняних машинобудівних підприємств у період незалежності України значною мірою втратили інноваційний потенціал, яким володіли у попередні роки. Розрив замкнутих технологічних циклів, масовий відтік провідних фахівців з виробництва, зокрема інженерів і технологів, неспроможність організацій фінансувати інноваційні проекти, непродумана політика приватизації великих державних об’єктів призвели до того, що наукові лабораторії, експериментальні виробництва, випробувальні комплекси, де створювалась інноваційна продукція і технології, суттєво знизили рівень використання потенціалу, та, як результат, обсяг і якість виробничо-господарської діяльності.

У науковій літературі велику увагу приділено стратегічному плануванню та оцінюванню інноваційної діяльності підприємств, аналізуванню складових елементів інноваційного потенціалу, особливостям дослідження внутрішнього і зовнішнього середовищ організацій під час регулювання інноваційної діяльності тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці В.Александрової, І.Алєксєєва, В.Амітана, О.Амоші, І.Ансоффа, Ю.Бажала, Р.Батри, Є.Бойка, О.Василенка, С.Валдайцева, О.Виханського, Р.Вілсона, Л.Водачека, О.Волкова, Я. Вріттена, В.Геєця, Ю.Гончарова, М.Денисенка, С.Ілляшенка, А.Казанцева, Б.Кваснюка, В.Ковальова, В.Козика, О.Корнєвої, Н.Краснокутської, О.Кузьміна, О.Лапко, Д.Маєрса, Б.Мізюка, В.Нємцова, Л.Оголєвої, Й.Петровича, Я.Пірселла, Л.Персі, Я.Плоткіна, С.Радованова, Дж.Россітера, В.Семиноженка, В.Соловйова, І.Тивончука, Р.Фатхудінова, Н.Чухрай, З.Шершньової, Й.Шумпетера та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і вагомі досягнення в теорії та практиці формування і реалізації інноваційного потенціалу підприємств, є питання, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них можна зарахувати: види, складові елементи, функції, властивості інноваційного потенціалу у ході його реалізації; види стратегій рекламування інноваційної продукції на етапі реалізації інноваційного потенціалу; взаємозв’язки між стратегіями рекламування інноваційної продукції та видами інноваційного потенціалу, а також між параметрами, які характеризують рівень його реалізації; методичні рекомендації з оцінювання рівня реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств тощо. Значною мірою суперечності пояснються відсутністю чіткості у формулюванні термінів і понять, недосконалістю низки класифікацій у теорії управління інноваційною діяльністю підприємств тощо.

Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних положень, пов’язаних із забезпеченням раціональності реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, зумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» (номер державної реєстрації 0107U009522). Результати дисертаційного дослідження використанні при розробленні держбюджетних тем Національного університету «Львівська політехніка»: ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації 0107U000837), яка була затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 27.10.2006 р. № 732 і виконувалась на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва у 2007-2008 рр., де автор систематизував індикатори ефективності рекламної діяльності підприємств (розд. 2 «Розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств», під. 2.2. «Формування методичних рекомендацій про використання систем індикаторів в маркетинговій та логістичній діяльності», п.2.2.1. «Індикатори оцінювання маркетингової діяльності підприємства»); ДБ/ФАКТОР «Полікритеріальна діагностика діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів» (номер державної реєстрації 0109U001161), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2008 р. № 1043, здобувач сформував рекомендації щодо інформаційного забезпечення оцінювання інноваційного потенціалу (розд. 2 «Розроблення методичних положень з полікритеріальної діагностики діяльності підприємств на засадах матриці індикаторів», підр. 2.2. «Інформаційне забезпечення полікритеріальної діагностики діяльності підприємств», п. 2.2.5. «Інформаційне забезпечення полікритеріальної діагностики інноваційності підприємств»); (акт упровадження від 29.08.2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами.

Для досягнення мети дослідження у роботі поставлено такі завдання:



  • уточнити сутність поняття «інноваційна продукція», «стратегія рекламування інноваційної продукції», а також «інноваційний потенціал машинобудівного підприємства», його види, складові елементи, функції, стани, властивості;

  • визначити складові елементи моніторингу реалізації інноваційного потенціалу і взаємозв’язки між ними;

  • удосконалити механізм моніторингу реалізації інноваційного потенціалу;

  • розробити методи оцінювання рівня реалізації інноваційного потенціалу, а також вибору стратегії рекламування інноваційної продукції;

  • обґрунтувати принципи вибору стратегії рекламування інноваційної продукції.

Об’єктом дослідження є процес реалізації інноваційного потенціалу.

Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методичні та прикладні положення з реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами шляхом обґрунтування її етапів та стратегій рекламування інноваційної продукції.

Теоретичною базою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем реалізації інноваційного потенціалу. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, які стосуються досліджуваної проблеми. У ході дослідження вивчено та проаналізовано матеріали машинобудівних підприємств, які мають досвід із реалізації інноваційного потенціалу, а також дані наукових джерел, які відображають напрацювання вітчизняних і зарубіжних авторів з цієї тематики.



Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення – для розроблення класифікації стратегій рекламування інноваційної продукції, видів інноваційного потенціалу і факторів, які впливають на вибір стратегій (підр. 1.1, 1.2, 2.1, 3.2); метод експертних оцінок - під час ідентифікування принципів реалізації інноваційного потенціалу і оцінювання факторів, які впливають на його реалізацію (підр. 1.3, 2.2, 3.3); індукції і дедукції для розроблення методичних рекомендацій з аналізування факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ машинобудівного підприємства - під час вибору стратегії рекламування інноваційної продукції, формування методичних рекомендацій з оцінювання реалізації інноваційного потенціалу, а також побудови механізму моніторингу реалізації інноваційного потенціалу (підр. 2.1, 2.3, 3.1); методи статистичного аналізу - для оцінювання факторів, які впливають на рівень реалізації інноваційного потенціалу (підр. 2.2) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і методичних рекомендацій щодо удосконалення реалізації машинобудівними підприємствами інноваційного потенціалу. Автор отримав такі наукові результати:

уперше:

  • розроблено метод оцінювання рівня реалізації інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства на засадах систематизації факторних (ресурсні можливості, можливості акумулювати креативні ідеї і раціонально використовувати ресурси, формувати стратегії інноваційного розвитку і реалізовувати їх тощо) і результативних (обсяг витрат на реалізацію інноваційного потенціалу, прибуток від впровадження інновацій, кількість працівників підприємства, залучених до інноваційної діяльності, рівень опору змінам в організації тощо) ознак, які його визначають;

удосконалено:

  • метод вибору стратегії рекламування інноваційної продукції, який відрізняється від відомих тим, що в його основу покладено матрицю приведення видів рекламних стратегій у відповідність до суб’єктивних і об’єктивних можливостей підприємства щодо реалізації інноваційного потенціалу;

  • класифікацію стратегій рекламування інноваційної продукції і способів їх коригування, які відрізняються від відомих класифікацій тим, що враховують ознаки і відображають доцільність вибору однієї стратегії з низки альтернативних;

набули подальшого розвитку:

  • поняття «інноваційна продукція», «стратегія рекламування інноваційної продукції», а також «інноваційний потенціал машинобудівного підприємства», які, на відміну від наявних трактувань, сформовано на засадах уточнення видів, складових елементів, функцій, станів, властивостей інноваційного потенціалу і етапів його формування;

  • організаційно-економічний механізм моніторингу реалізації інноваційного потенціалу, який, на відміну від відомих механізмів, передбачає уточнення об’єктів моніторингу та складових інформаційного забезпечення суб’єктів моніторингу, що ґрунтується на виділенні принципів і етапів реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Серед основних положень дисертації практичне значення мають розроблені методичні рекомендації з аналізування факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ машинобудівного підприємства під час вибору стратегії рекламування інноваційної продукції, методичні рекомендації з оцінювання рівня реалізації інноваційного потенціалу, а також механізм моніторингу його реалізації. Вказані авторські розробки практично застосовуються у діяльності таких машинобудівних підприємств: ТзОВ «Львівський завод електротранспорту» (акт впровадження від 27.03.2010 p.), ТзОВ «Автонавантажмаш» (акт впровадження від 9.04.2010 p.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка», зокрема під час викладання дисциплін: «Міжнародний фінансовий менеджмент» та «Облік, валютно-фінансове та банківське обслуговування зовнішньоекономічних операцій» (довідка № 67-01-1647 від 03.11.2010 р.).



Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримав автор особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний внесок.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи розглянуто та схвалено на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-прикладній конференції «Менеджмент і міжнародне підприємництво», (м. Львів, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2008 р.), LXVI науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів та працівників відокремлених структурних підрозділів Національного транспортного університету (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 5,1 друкованих аркушів, у тому числі 8 наукових статей у фахових виданнях України обсягом 3,88 друкованих аркушів, із них одноосібно автором опубліковано 6 статей у фахових виданнях обсягом 2,38 друкованих аркушів та 3 тез доповідей на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертація містить 168 сторінок основного тексту, 27 таблиць і 35 рисунків. Список використаних літературних джерел із 206 назв, а також 4 додатки займають 27 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об’єкт, теоретичну та методологічну базу дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації «Теорія і практика реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами» розглянуто сутність і значення інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, виділено й обґрунтовано принципи його реалізації, узагальнено досвід реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами.

Вивчення літературних джерел та власні дослідження дають підстави для висновку про те, що інноваційний потенціал машинобудівного підприємства є сукупністю сприятливих умов (можливостей), які формуються у внутрішньому і зовнішньому середовищах організації, для застосування індивідуальних та колективних ініціатив, досвіду та умінь суб’єктів інноваційної діяльності у напрямі розвитку інноваційної діяльності. На рис. 1 наведено складові елементи інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Рис. 1. Складові елементи інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств

Примітка: розробка автора.


Узагальнення позицій науковців, які займаються проблемами формування і реалізації потенціалу підприємств, зокрема, інноваційного, а також матеріалів дослідження машинобудівних підприємств (ВАТ «Електротермометрія», ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ВАТ «Луцький автомобільний завод» та інші) дають змогу стверджувати, що інноваційний потенціал доцільно поділяти на гіпотетичний (потенціал, який теоретично можна використати для розвитку інноваційної діяльності, але який не використовується, оскільки суб’єктивні або об’єктивні можливості для цього відсутні або дуже обмежені) і фактичний потенціал (потенціал, який реалізовується при здійсненні інноваційної діяльності). Фактичний інноваційний потенціал існує тоді, коли об’єктивні можливості сприятливі для реалізації наявних суб’єктивних можливостей або за умови, що суб’єктивні можливості достатні для використання об’єктивних можливостей. Своєю чергою, фактичний інноваційний потенціал доцільно поділяти на дослідницький (реалізовується під час виконання фундаментальних і прикладних досліджень) і виробничо-збутовий (реалізовується під час використання результатів фундаментальних і прикладних досліджень, тобто в процесі створення дослідного зразка інноваційної продукції та її комерціалізації). Запропонована класифікація видів інноваційного потенціалу необхідна, щоб підвищити об’єктивність оцінювання резервів активізування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, зокрема, щоб забезпечити адекватність ідентифікування факторів, які впливають на рівень реалізації інноваційного потенціалу на різних етапах інноваційного процесу.

Інноваційний потенціал може перебувати у активному, пасивному або активно-пасивному стані. Незалежно від стану інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, його властивостями є: цілісність, взаємозв’язок і взаємодія елементів, декомпозиція, комунікативність, потужність і здатність до розвитку. Ці параметри інноваційного потенціалу, відповідно до сформульованих пропозицій, є ключовими для ухвалення рішень щодо удосконалення його реалізації менеджерами машинобудівних підприємств.

Аналізування досвіду машинобудівних підприємств щодо реалізації інноваційного потенціалу дозволяє стверджувати, що сьогодні ті організації, які здатні виробляти експортно-орієнтовану продукцію, попит на яку існує на світових ринках, постійно нарощують інноваційний потенціал і активно його реалізовують. Як правило, на світових ринках попитом користується інтелектуальномістка машинобудівна продукція, аналоги якої переважно відсутні.

Щоб забезпечити раціональну реалізацію інноваційного потенціалу менеджерам машинобудівних підприємств доцільно дотримуватись певних принципів, а саме: обґрунтованості формування витрат, інформативності, послідовності, альтернативності, стабільності, прискорення окупності вкладених коштів, мобільності та пріоритетності. Урахування цих вимог менеджерами машинобудівних підприємств сприятиме раціоналізації управлінських дій, забезпеченню результативності реалізації вибраних стратегій, зниженню ризику здійснення витрат тощо.

У другому розділі «Аналізування та оцінювання реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами» розкрито особливості побудови системи моніторингу реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, оцінювання рівня його реалізації, а також проаналізовано фактори, які впливають на реалізацію інноваційного потенціалу.

Важливою умовою, що дає змогу забезпечити раціональність реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами, є постійний моніторинг ретельності виконання вибраного варіанта реалізації інноваційного потенціалу, рівня економічної ефективності його реалізації, ступеня опору змінам на підприємстві, переліку і стану факторів зовнішнього середовища підприємства, які впливають на реалізацію інноваційного потенціалу. Моніторинг є однією з форм функції контролювання. Його сутність полягає у застосуванні оперативних управлінських дій, мета яких виявити у поточний момент часу відхилення фактичних значень показників від очікуваних. На рис. 2 наведено складові елементи моніторингу реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств і зв’язки між ними.

Рис. 2. Складові елементи моніторингу реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств і зв’язки між ними.

Примітка: розроблено автором.


Використовуючи систему моніторингу реалізації інноваційного потенціалу машинобудівним підприємством, менеджери підприємства зможуть своєчасно отримувати інформацію кількісного та якісного характеру про найдоцільніші варіанти реалізації інноваційного потенціалу і фактори, які на поточний момент часу найістотніше впливають на результативність реалізації інноваційного потенціалу; формувати систему баз даних про чинники, які зумовили вибір певного варіанта реалізації інноваційного потенціалу; обґрунтовано вибирати регулятивні рішення тощо.

Одним з важливих завдань системи моніторингу є інформування суб’єктів управління організацією про рівень реалізації інноваційного потенціалу. Цей рівень доцільно визначати за такими етапами: 1) ідентифікувати етапи виконання плану реалізації інноваційного потенціалу підприємства; 2) визначити кількість етапів розробленого плану, які виконано відповідно до запланованих рішень; 3) встановити кількість етапів, реалізація яких відбулась з відхиленням від запланованих рішень; 4) обчислити коефіцієнт ретельності виконання вибраного варіанта реалізації інноваційного потенціалу; 5) встановити обсяг прибутку, який отримало підприємство за аналізований період, ідентифікувати обсяг витрат на реалізацію інноваційного потенціалу й розрахувати коефіцієнт економічної ефективності реалізації інноваційного потенціалу; 6) ідентифікувати кількість працівників підприємства, які залучені до реалізації інноваційного потенціалу, визначити чисельність працівників, які зацікавлені у реалізації інноваційного потенціалу і розрахувати коефіцієнт опору змінам на підприємстві; 7) розрахувати узагальнювального коефіцієнта реалізації інноваційного потенціалу.

На одному із етапів системи моніторингу обчислення коефіцієнта ретельності виконання плану реалізації інноваційного потенціалу пропонуємо здійснювати за формулою:

(1)

де Kr – коефіцієнт ретельності виконання плану реалізації інноваційного потенціалу; Z – загальна кількість етапів виконання плану реалізації інноваційного потенціалу, шт.; N – кількість етапів розробленого плану, які не виконано відповідно до запланованих рішень шт.; Pb – результат діяльності підприємства (прибуток, економія, зниження собівартості тощо), тис. грн.; Kv – власний капітал підприємства, тис. грн.

Чим більше значення Kr відрізняється від 1, тим ретельніше виконаний план реалізації інноваційного потенціалу і тим вищим є рівень капіталізації підприємства. Доцільно визнати, що відхилення від плану можуть бути виправданими через зміну умов внутрішнього і зовнішнього середовищ організації. З огляду на це об’єктивність значення обчисленого коефіцієнта може викликати певний сумнів. З цього приводу зазначимо, що одним з об’єктів системи моніторингу реалізації інноваційного потенціалу є фактори, які впливають на його реалізацію. Призначення цього об’єкта - ідентифікувати на підставі факторного аналізу об’єктивність розрахованих коефіцієнтів і причини набуття ними фактичних значень. Крім цього, під час виконання будь-яких планів і проектів є відхилення, що виникають з об’єктивних і суб’єктивних причин. Запропонований коефіцієнт дає змогу встановити частку відхилень, які пояснюються суб’єктивним причинами.

Щодо коефіцієнта економічної ефективності реалізації інноваційного потенціалу, то його пропонуємо розраховувати за формулою:



; (2)

де Ke – рівень економічної ефективності реалізації рекламної стратегії, частки одиниці; V – обсяг витрат на реалізацію інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, тис. грн.;



, (3)

де  – витрати машинобудівного підприємства на проведення власними силами НДДКР, а також на комерціалізацію інновацій, тис. грн.;  – витрати машинобудівного підприємства на оплату послуг сторонніх організацій для виконання НДДКР, а також інших робіт, пов’язаних з комерціалізацією інновацій, тис. грн.

З позиції групування витрат за їхнім економічним змістом, витрати на реалізацію інноваційного потенціалу розраховують як обсяги відповідних їм матеріальних витрат, витрат на оплату праці, витрат на соціальні заходи, амортизаційних відрахувань та інших витрат. Така практика формування витрат є типовою, оскільки регламентується чинними правовими актами України.

Обчислення коефіцієнта опору змінам на підприємстві доцільно здійснювати за формулою:



; (4)

де Ко – коефіцієнт опору змінам на машинобудівному підприємстві; Рс – кількість працівників підприємства, які незацікавлені у реалізації інноваційного потенціалу; Рz – загальна кількість працівників підприємства, які беруть участь у реалізації інноваційного потенціалу.

Значення коефіцієнта може коливатись від 1 до нескінченно малого числа, яке дуже рідко набуває нульового значення. Дані для його обчислення доцільно отримувати за допомогою усного і письмового (анкетного) опитування працівників підприємств.

Узагальнювальний коефіцієнт реалізації інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства доцільно обчислювати за формулою:



(5)

де – узагальнювальний коефіцієнт реалізації інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства; k1, k2 i k3коефіцієнти вагомості, які в сукупності дорівнюють 1 та визначаються експериментально.

Розроблений метод з оцінювання реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств доцільно використовувати керівникам організацій та окремих інноваційних планів на усіх фазах інноваційного процесу. Це дасть змогу в системі управління інноваційною діяльністю підприємств своєчасно виявляти об’єкти, які потребують регулювання, й ухвалювати обґрунтовані рішення щодо підвищення рівня реалізації інноваційного потенціалу.

У табл. 1 наведено результати визначення рівня реалізації інноваційного потенціалу на досліджуваних машинобудівних підприємствах. Як бачимо з проведених розрахунків, у 2008 р. в порівнянні із 2000 р. значення коефіцієнта реалізації інноваційного потенціалу для окремих підприємств істотно змінилось, практично для всіх організацій воно зросло. Попри це, за середніми даними відбулись незначні зміни. Зміна значень узагальнювального коефіцієнта реалізації інноваційного потенціалу відбулась в основному за рахунок істотної зміни значень коефіцієнта ретельності виконання плану реалізації інноваційного потенціалу. Ознайомлення з позиціями експертів дозволило виявити, що ця зміна є неоднозначною.

З одного боку, за останні два роки фінансово-економічна криза суттєво змінила умови внутрішнього і зовнішнього середовищ організацій. Зважаючи на це, в певній мірі об’єктивним було те, що раніше розроблені плани реалізації інноваційного потенціалу потребували коригування.
Таблиця 1

Рівні реалізації інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств



Порядкові номери підприємств

Значення показників у 2000 р.

Значення показників у 2008 р.

























ВАТ «Ковельсільмаш»

6,7

0,4

0,5

1,7

13,6

0,6

0,5

3,2

ВАТ «Електротермометрія»

3,5

0,08

0,08

0,7

20,7

0,4

0,1

4,3

ВАТ «Луцький підшипниковий завод»

11,8

0,5

0,05

2,6

12,7

0,3

0,2

2,7

ВАТ «Луцький автомобільний завод»

5

0,8

0,5

1,5

6,6

0,7

0,06

1,6

ВАТ «Барточ»

5,8

1,0

0,7

1,8

7,8

0,7

0,2

1,9

ВАТ «Іршавський «Ремверстат»

8

0,1

0,4

1,8

11,8

0,6

0,1

2,6

ВАТ «Мукачівський верстатозавод»

10,7

0,1

0,5

2,4

4,6

0,7

0,2

1,3

ЗАТ «Єврокар»

4,7

0,1

0,7

1,3

5,8

0,4

0,3

1,4

ТОВ «Ядзакі Україна»

8,9

0,2

0,4

2,0

8

0,5

0,5

2,0

ТОВ «Завод «Конвектор»

14

0,3

0

2,9

11

0,9

0,1

2,6

ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків»

20,9

0,6

0,2

4,5

4,8

0,4

0,2

1,2

ВАТ «Дрогобицький долотний завод»

12,8

1

0,2

3,0

8,8

0,6

0,08

2,0

ТзОВ УН «Вебасто-Електрон»

7

0,3

0,2

1,6

13,6

0,6

0

3,0

ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту»

7,7

0,2

0,2

1,7

10,6

0,1

0,1

2,2

ВАТ «Первомайськдизельмаш»

3,5

0,2

0,2

0,8

4,7

0,7

0,4

1,4

ТзОВ «Львівські автобусні заводи»

4,8

0,6

0,1

1,2

8,9

0,2

0,2

1,9

ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів»

14,5

0,9

0,2

3,3

13,8

0,4

0,1

3,0

ВАТ «Ватра»

7,5

0,3

0,6

1,9

20,7

0,5

0,4

4,5

ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»

7,6

0,5

0,1

1,7

12,7

0,3

0,4

2,8

ВАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»

5,6

2,3

0,5

2,2

6,5

0,8

0,2

1,7

ВАТ «Сокирянський машинобудівний завод»

16,8

0,2

0,4

3,6

7,8

0,2

0,2

1,7

ВАТ «Чернівецький ремонтно-механічний завод»

8,75

0,3

0,5

2,08

3,6

0,3

0,2

0,9

ВАТ «Чернівцісільмаш»

4,8

0,5

0,6

1,4

5

0,4

0,1

1,2

Середні значення показників

8,7

0,4

0,3

2,0

9,7

0,4

0,2

2,2

Примітка: розраховано автором.
Проте, з іншого боку, експерти зазначають, що під час кризи активізувались креативні пошуки керівників підприємств у напрямі реалізації інновацій, націлених на здешевлення собівартості традиційної продукції, впровадження енергозаощаджувальних технологій тощо, тобто для виконання розроблених планів реалізації інноваційного потенціалу були належні умови. Цю позицію експертів підтверджують середні значення обчислених коефіцієнтів. Для однозначного трактування отриманих значень доцільно ці коефіцієнти проаналізувати на засадах використання факторного аналізу.

Під час підготовки управлінських рішень щодо удосконалення реалізації інноваційного потенціалу необхідно ідентифікувати та аналізувати фактори, які впливають на реалізацію інноваційного потенціалу підприємства. Їх доцільно класифікувати за чотирма ознаками.

Так, за джерелом виникнення фактори розподілено на внутрішні й зовнішні, за характером – причинні та наслідкові, за результативністю впливу – позитивні та негативні, за змістом: трудові ресурси, зокрема інтелектуальні; обладнання, виробниче оснащення, технології тощо; матеріали, сировину, паливо, енергію тощо; фінансові ресурси; інформаційні ресурси; виробничі площі, лабораторії, випробувальні комплекси тощо; транспортні засоби; здатність раціонально використовувати ресурси; здатність формувати стратегію інноваційного розвитку і виконувати її; здатність адекватно оцінювати внутрішнє і зовнішнє середовища організації; попит на інноваційну продукцію; авторитет торгової марки; стан привілейованості на ринку; кількість конкурентів; законодавство; інфраструктуру ринку; рівень платоспроможності потенційних покупців інноваційної продукції тощо.

Кожен з цих факторів можна охарактеризувати з позиції інших класифікаційних ознак. Практичне застосування цієї класифікації допоможе ідентифікувати відповідність факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ організації можливим варіантам реалізації інноваційного потенціалу, а також здійснювати цілеспрямовані заходи на стимулювання факторів позитивної дії і обмеження факторів, які внаслідок проведеного аналізу віднесено до негативних. З метою отримання інформації про значущість цих факторів протягом 2009 р. проводилось експертне дослідження серед керівників машинобудівних підприємств. Отриману в результаті проведених досліджень інформацію можуть практично використовувати маркетологи, менеджери науково-дослідних підрозділів машинобудівних підприємств, топ-менеджери, які здійснюють загальне керівництво розвитком організацій, економісти, які залучені до техніко-економічного обґрунтування витрат, пов’язаних з реалізацією інноваційного потенціалу. Інформацією можна послуговуватись під час: акумулювання та оброблення інформації, що характеризує внутрішнє і зовнішнє середовища організації на етапі встановлення стратегічних цілей інноваційної діяльності; прийняття рішення щодо вибору оптимального варіанта досягнення поставлених цілей; регулювання діяльності суб’єктів, відповідальних за реалізацію заходів, передбачених вибраним варіантом реалізації інноваційного потенціалу тощо.

У третьому розділі «Удосконалення реалізації інноваційного потенціалу машинобудівними підприємствами» конкретизовано порядок реалізації інноваційного потенціалу, особливості вибору стратегії рекламування інноваційної продукції на засадах врахування рівнів інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, а також розкрито методичні підходи до коригування стратегії рекламування інноваційної продукції для поліпшення реалізації інноваційного потенціалу.

Вивчення досвіду машинобудівних підприємств та власні дослідження дають можливість зробити висновок, що реалізація інноваційного потенціалу є процесом використання підприємством наявних суб’єктивних і об’єктивних можливостей, які формуються у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства, для розвитку інноваційної діяльності. Реалізація інноваційного потенціалу розпочинається з формування системи цілей інноваційного розвитку. На підставі визначених цілей відбувається генерування ідей щодо можливих способів їхньої реалізації. На цьому ж етапі відбувається вибір найкращих ідей з низки альтернативних. На наступному етапі суб’єкти інноваційної діяльності (менеджери підприємства), доводять ідеї до рівня конкретних рішень щодо реалізації інноваційного потенціалу. Як правило, ці рішення набувають форми стратегічних і поточних планів реалізації поставлених цілей, які у сукупності репрезентують механізм інноваційного розвитку, що ґрунтується на диверсифікації продукції, способах її поширення на ринку, методах ціноутворення тощо. Завершальним етапом реалізації інноваційного потенціалу є виконання сформованих планів.

Дослідження показали, що виконання планів реалізації інноваційного потенціалу необхідно розглядати за етапами інноваційного процесу, а також за фазами життєвого циклу інноваційної продукції (рис. 3).

Рис. 3. Відповідність етапів інноваційного процесу фазам життєвого циклу інноваційної продукції у часі.

Примітка: розроблено автором.
Життєвий цикл інноваційної продукції та інноваційний процес нерозривно взаємопов’язані. Виведення інноваційної продукції на ринок, як перша фаза її життєвого циклу, розпочинається на етапі одиничного або дрібносерійного виробництва, а завершальна фаза – вихід з ринку - реалізовується під час удосконалення інноваційної продукції. Проміжок часу, на якому етапи інноваційного процесу перетинаються із фазами життєвого циклу інноваційної продукції, є періодом комерціалізації інновацій. Саме упродовж цього проміжку реалізації інноваційного потенціалу окуповуються витрати, пов’язані з інноваційною діяльністю підприємства, і отримуються прибутки від продажу інноваційної продукції. При цьому інноваційною доцільно вважати продукцію, яка не має аналогів або характеризується якісними чи функціональними властивостями, котрі істотно відрізняють її від наявних аналогів. Ознакою істотності вказаних відмінностей доцільно вважати готовність споживачів цієї продукції заплатити за неї ціну, вищу від ціни аналогів. З огляду на це, під час комерціалізації інновацій винятково важливого значення набуває стратегія рекламування інноваційної продукції (довгостроковий план налагодження комунікацій та інформування наявних і потенційних споживачів інноваційної продукції про її призначення, властивості, переваги, імідж виробників, рівень популярності тощо), яку реалізує машинобудівне підприємство. Особливістю стратегій рекламування інноваційної продукції машинобудівних підприємств є те, що рекламування інноваційної продукції серійного та одиничного виробництва орієнтоване на кінцевих споживачів, а рекламування інноваційної продукції, яка виробляється масово, - на посередників.

Сьогодні машинобудівні підприємства враховують інноваційний потенціал під час формування і реалізації стратегій рекламування інноваційної продукції, проте здебільшого це відбувається не цілеспрямовано і часто несвідомо. Як наслідок, є підстави стверджувати, що у машинобудуванні є значні резерви підвищення результативності стратегій рекламування інноваційної продукції за рахунок системнішого і цілеспрямованішого використання інноваційного потенціалу під час їх формування і реалізації. На рис. 4 наведено послідовність етапів врахування інноваційного потенціалу під час вибору стратегії рекламування інноваційної продукції.

Рис. 4. Послідовність етапів врахування інноваційного потенціалу при виборі стратегії рекламування інноваційної продукції.

Примітка: розроблено автором.

Вищенаведена послідовність основана на результатах критичного аналізу відомих підходів до класифікування рекламних стратегій. Дослідження показали, що більшість з них не мають прикладного застосування. Узагальнивши напрацювання попередників і поставивши за мету розробити класифікацію, яку можна буде використовувати під час вироблення рішень стосовно формування і реалізації стратегій рекламування інноваційної продукції на засадах врахування інноваційного потенціалу, пропонуємо виділяти такі класифікаційні ознаки і види стратегій: за орієнтацією (стратегії, орієнтовані на продукт і на споживача); за місцем у ланцюгу просування товару (стратегії, яку реалізовують виробники готової продукції, посередники і продавці готової продукції); за широтою охоплення (стратегії, що реалізовується на місцевому, регіональному, національному, а також на міжнародному ринках); за характером (індивідуальна, комбінована і комплексна стратегії). Із застосуванням цієї класифікації, а також виділених нами елементів інноваційного потенціалу і факторів зовнішнього середовища підприємства, у дисертації побудовано матрицю їх відповідності, а також запропоновано низку можливих варіантів її використання.

Розробленню нової або коригуванню будь-якої наявної стратегії, зокрема стратегії рекламування інноваційної продукції, передує оцінювання вибраної стратегії та аналізування факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ. В основу оцінювання покладено формулу:



(6)

де  – рівень результативності застосування стратегії рекламування інноваційної продукції, частки одиниці;  – обсяг витрат на рекламування інноваційної машинобудівної продукції, тис. грн.;  – обсяг витрат на реалізацію інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, тис. грн.

Рівень результативності може використовуватися для співставлення остатнього періоду рекламування інноваційної продукції з попередніми періодами, що дасть можливість аналізувати динаміку результативності застосування стратегії рекламування.

Витрати на рекламування інноваційної машинобудівної продукції можуть формуватись з витрат на оплату послуг рекламних агентств (), а також з витрат машинобудівного підприємства на самостійне рекламування своєї продукції ().

З огляду на це

(7)

Ознайомлення із матеріалами машинобудівних підприємств дає змогу стверджувати, що за аналогічним принципом формуються і витрати на реалізацію інноваційного потенціалу підприємствами:



(8)

де  – витрати машинобудівного підприємства щодо здійснення власними силами НДДКР, тис. грн.;  – витрати машинобудівного підприємства щодо оплати послуг сторонніх організацій на виконання певних операцій НДДКР,  – витрати на інші роботи, пов’язані з реалізацією інноваційного потенціалу, тис. грн.

Зазначимо, що з позиції групування витрат за їхнім економічним змістом показники і розраховують як суми відповідних їм матеріальних витрат, витрат на оплату праці, витрат на соціальні заходи, амортизаційних відрахувань та інших витрат.

На рис. 5 наведено послідовність етапів оцінювання стратегії рекламування інноваційної продукції. Запропонований підхід дасть змогу керівникам підприємства отримувати інформацію про доцільність реалізації заходів щодо регулювання застосовуваних стратегій на підставі врахування структури і результативності здійснених витрат.

Рис. 5. Послідовність етапів оцінювання стратегії рекламування інноваційної продукції.

Примітка: розроблено автором.


Регулювати стратегії рекламування інноваційної продукції можна кількома способами: 1) реалізація рішень, націлених на застосування інноваційного потенціалу в альтернативних напрямах; 2) заміна однієї стратегії рекламування інноваційної продукції альтернативною; 3) реалізація рішень, скерованих на стимулювання або обмеження дії факторів, які вплинули на досягнутий рівень економічної ефективності реалізації стратегії рекламування інноваційної продукції; 4) реалізація рішень, націлених на покращання виявлених станів об’єктів моніторингу реалізації стратегії рекламування інноваційної продукції.

Дослідження показали, що незалежно від вибраного варіанта регулювання стратегії рекламування інноваційної продукції, її результативність визначається передусім тим, наскільки цілеспрямованими є зусилля менеджерів підприємства щодо формування інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал виникає на підприємствах не стихійно. Помилковим є твердження, що усі ресурси підприємства можна ототожнити з інноваційним потенціалом. Інноваційний потенціал є результатом цілеспрямованої діяльності менеджерів підприємств щодо виявлення доцільності та можливостей для задіяння наявних ресурсів у інноваційному процесі. Це твердження однаковою мірою стосується як підприємств, які тільки започатковують інноваційну діяльність, так і тих, що вже реалізували численні інноваційні проекти. Технологія формування інноваційного потенціалу передбачає: встановлення цілей використання інноваційного потенціалу; ідентифікування умов, необхідних для реалізації постановлених цілей; аналізування підходів до формування інноваційного потенціалу і вибір найкращого з них. Експертне дослідження, виконане для з’ясування позиції менеджерів та маркетологів машинобудівних підприємств стосовно найбільш прийнятного підходу до вибору стратегії рекламування інноваційної продукції із врахуванням інноваційного потенціалу, показало, що найприйнятнішими підходами є системний і відтворювальний. Коефіцієнти їх значущості становлять 0,59. Найменш прийнятним є комплексний підхід, його коефіцієнт значущості становить 0,48. Фахівці стверджують, що використання комплексного підходу без комбінування з іншими може призвести до децентралізації управлінських зусиль із забезпечення очікуваних ефектів від використання інноваційного потенціалу під час формування і реалізації стратегій рекламування інноваційної продукції.


Каталог: bitstream -> ntb
ntb -> Лісовець володимир ярославович
ntb -> Військово-історична проблематика у працях української еміграції 1920-1939 рр
ntb -> Оборонні споруди львівщини
ntb -> Дмитришин юрій любомирович
ntb -> Перебування військовополонених червоноармійців в польських таборах у період радянсько-польської війни
ntb -> Ієрархічні моделі та інформаційні технології оперативного управління в умовах надзвичайних ситуацій
ntb -> Методи усунення локальних спотворень зображень


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка