Міністерство охорони здоров’я україни



Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2016
Розмір0.59 Mb.
  1   2   3





МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького








ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної роботи


проф. М.Р. Гжегоцький
Факультет медичний

кафедра сімейної медицини та дерматології, венерології

Дисципліна дерматовенерологія

Опорна (так, ні)

Адреса: Львів, Коновальця,1



РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


ДЕРМАТОЛОГІЯ, ВЕНЕРОЛОГІЯ

для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації


спеціальність: 7.12010001 «лікувальна справа», 7.12010002 «педіатрія», 7.12010003 «медико-профілактична справа»

факультет, курс: медичний, 4-й курс



Обговорено та ухвалено

на засіданні кафедри

“ ” 2015 р.

Протокол № від « » 2015р.

Завідувач кафедри

_______________ проф. Надашкевич О.Н.




Затверджено

на профільній методичній комісії

“ ” 2015 р.

Протокол № від « » 2015 р.

Голова

_________________ проф. Радченко О.М.








Львів – 2015


Робоча навчальна програма складена для студентів медичного факультету працівниками кафедри сімейної медицини та дерматології, венерології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: зав. кафедри професор О.Н. Надашкевич, доцент Б.М. Паращук, доцент О.О. Сизон, доцент І.Д. Бабак, доцент О.А. Білинська, доцент Г.Є. Асцатуров

1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Навчальна програма спрямована на якісну підготовку магістрів вищих учбових медичних закладів України з такої інтегральної клінічної дисципліни як дерматовенерологія. Дана дисципліна є невід’ємною складовою частиною усіх клінічних дисциплін і її викладання здійснюється відповідними профільними кафедрами всіх медвузів країни.

Вивчення основ дерматовенерології є обов’язковою зв'язуючою ланкою у загальній системі вивчення майбутніми сімейними лікарями клінічної медицини, а особливо - внутрішніх та інфекційних хвороб, урології, акушерства, гінекології. У свою чергу - дитяча дерматовенерологія чітко пов'язана з неонатологією, педіатрією.

Як окрема клінічна дисципліна дерматовенерологія поділяється на загальну та спеціальну. Її вивчення передбачає отримання знань стосовно етіології, патогенезу, клінічних проявів різноманітних дерматологічних патологій та засвоєння сучасних підходів до лікування чи застосування відповідних профілактичних заходів. При вивченні даної дисципліни велика увага надається прищепленню магістрам вміння своєчасного виявляти та чітко ідентифікувати клінічні прояви дерматологічних захворювань; деонтологічно вірно спілкуватися та правильно організовувати догляд за дерматологічними хворими. Для майбутніх неонатологів, педіатрів, сімейних лікарів лекційний та практичний матеріал надає можливість отримати базові знання стосовно будови шкіри в немовлят та дітей, правильного догляду за шкірними покривами та вмінні застосування відповідних профілактичних заходів.


Програма з дерматовенерології для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІУ рівнів акредитації складена для спеціальностей “Лікувальна справа” 8.12010001,.
Програма складена у відпвідності з наступними нормативними документами:
- освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 за №239 “Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 “Медицина”;

- експериментальним навчальним планом, розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) і затвердженим наказом МОЗ України від 31.01.2005 за №52 “Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” кваліфікації “Лікар” у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації України за спеціальностями “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактича справа”;

- рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 “Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 “Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”;

- наказом МОЗ України від 31.01.03 за №148 “Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”;

- інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. Книга плюс. 2005).

Програма структурована на модулі, змістові модулі, теми.


Дерматовенерологія як навчальна дисципліна:
а) ґрунтується на попередньому вивченні магістрами анатомії, гістології, нормальної та патологічної фізіології, медичної біології, мікробіології та інших морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

б) є важливою складовою подальшого вивчення магістрами клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з дерматовенерології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики інфікування венеричними хворобами.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Практичні заняття проводяться шляхом ротації циклів клінічних дисциплін, поступового послідовного опрацювання студентами під керівництвом досвідченого співробітника кафедри окремих змістовних модулів. При цьому під час роботи з профільними хворими магістри по черзі виконують обов’язки помічників палатного лікаря ( збирають анамнез, оглядають уражені ділянки шкіри, ставлять попередній діагноз, призначають лабораторне обстеження, здійснюють диференційну діагностику та пропонують та певну тактику його ведення та план медикаментозної терапії).



Опис навчального плану з дисципліни “ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ”

для студентів медичних факультетів


Структура навчальної дисципліни

Кількість годин, з них


Рік навчання


Вид контролю



Всього

Аудиторних



СРС




Лекцій

Практ. занять




Модуль Дерматовенерологія:

Змістових модулів 8

3 кредита ECTS/ 90 год.

12

40

38

4 курс (VII-VII семестр)

Іспит

Аудиторне навантаження – 57,8%, СРС – 42,2%



          1. МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Мета вивчення ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ - кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природничо - наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.


К і н ц е в і ц і л і в и в ч е н н я д и с ц и п л і н и


  • Визначати етіологічні та патогенетичні фактори появи та подальшого клінічного перебігу найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань людини.

  • Ставити на основі клініко-анамнестичних даних попередній діагноз найбільш поширених шкірних та венеричних захворювань.

  • Призначати лабораторне та \ або інструментальне обстеження, здійснювати диференційну діагностику дерматозів.

  • Вірно визначати основні принципи лікування хворих відповідно до їх діагнозу.

  • Вміти деонтологічно виважено визначати тактику ведення хворого та виконувати принципи профілактики найбільш розповсюджених дерматозів з хронічно-рецидивуючим перебігом.

  • Призначити хворому раціональну загальну та місцеву терапію.

  • Використовувати морально-етичні принципи спілкування з хворими на шкірні та венеричні захворювання.


          1. П Р О Г Р А М А НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ




  • Змістовий модуль 1.




  • В с ту п д о д е р м а т о в е н е р о л о г і ї



Конкретні цілі:


  • Пояснювати фізіологічно-морфологічні особливості шкіри та слизових в функціонуванні організму в нормі та при різних патологічних станах

  • Трактувати поняття “висипка” та її роль при постановці відповідного дерматологічного діагнозу.

  • Аналізувати етапи становлення дерматовенерології як окремої клінічної дисципліни та внесок окремих вчених.

  • Трактувати сучасні уявлення про етіопатогенез псоріазу та червоного плоского лишаю.

  • Визначати чинники, що сприяють розвиткові цих захворювань.

  • Уявляти класифікацію цих дерматозів.

  • Визначати типові клінічні прояви.

  • Розумітись на диференційній діагностиці цих дерматозів.

  • Уміти визначити біодозу УФО по Горбачову.

  • Орієнтуватись в загальних принципах лікування.

  • Визначити принципи диспансеризації цих дерматозів.



Тема 1. Анатомія, гістологія та фізіологія шкіри людини. Елементи шкірної висипки та методика огляду та обстеження пацієнтів з шкірною патологією. Псоріаз. Червоний плоский лишай. Діагностика, диф. діагностика, клінічний перебіг, лікування.
Дерматовенерологія - це клінічна медична дисципліна, яка вивчає об’єктивні та суб’єктивні особливості різноманітних клінічних проявів ураження шкіри та слизових оболонок організму людини у їх єдності та взаємодії з зовнішнім середовищем.

Дерматовенерологія як одна з наукових основ клінічної медицини. Її значення та місце у підготовці лікаря. Дерматологічна патологія як медико-психологічна проблема. Деонтологія в дерматології.

Методи досліджень: візуальне спостереження, клінічна оцінка висипань, лабораторні дослідження.

Характеристика функцій шкіри, їх вікові та статеві особливості.

Функції клітин, тканин, органів, фізіологічних систем організму.

Загальна характеристика розвитку. Роль робіт Гіппократа, Плінія старшого, Корнелія Цельса, Авіценни, Меркуріаліса, Уїлена, Бейтмена. Становлення і розвиток в ХІХ-ХХ століттях (д’Алібер, Бієтт, Жібер, Девержі, Базен, Капоші, Аушпітц, Ядассон, Гебра).

Внесок робіт О.І.Поспелова, О.Г.Полотебнова у розвиток світової дерматовенерології.

Українська дерматовенерологічна школа – М.І.Стуковенков, П.В.Нікольський, В.О.Лужицький, І.І.Потоцький.

Етіологія та патогенез захворювань шкіри.

Дерматологічна патологія як медико-психологічна проблема.

Основні типи психологічного реагування хворої людини в ситуації розвитку та перебігу у неї певної дермато-венерологічної патології.

Деонтологія в дерматології. Основні параметри при лікуванні дерматологічних хворих. Лікарська таємниця.

Клінічні прояви. Еволюція висипки. Клінічні форми.

Стадії клінічного перебігу. Диференційний діагноз.

Алгоритм лікування. Лікарсько-трудова експертиза.

Особливості ураження шкіри та слизових оболонок.

Характер свербежу

Принципи лікування та профілактики.





  • Змістовий модуль 2.




Конкретні цілі:

    • Визначати шляхи та імовірні умови інфікування дерматозоонозами.

    • Вирізняти класифікацію та загальні особливості паразитарних уражень.

    • Трактувати загальний перебіг та клініку корости.

    • Пояснювати клінічні різновиди перебігу педикульозу.

    • Узагальнювати клініку типових проявів демодекозу.

    • Трактувати характерні клінічні особливості фтиріазу та міазу.

    • Узагальнювати принципи терапії і профілактики паразитарних уражень.

    • Продемонструвати правильне оформлення документації та надсилання екстренного повідомлення в СЄС.

    • Визначити шляхи та імовірні умови інфікування біогенною флорою.

    • Узагальнити класифікацію та загальні особливості піогенного ураження шкіри та слизових.

    • Пояснювати роль різних чинників, що сприяють їх розвитку.

    • Розуміти загальний перебіг та клініку піодермій..

    • Відрізняти особливості піогенного ураження слизових оболонок.

    • Класифікувати типові прояви стрептодермій.

    • Відрізняти характерні клінічні особливості стафілодермій.

    • Продемонструвати знання принципів терапії та профілактики піогенних уражень.

Тема 2. Піодермії. Паразитарні хвороби шкіри: короста, педікульоз, демодекоз. Принципи їх диференціювання, профілактики та лікування.

Головна вошивість (pediculosis capitis).

Одежні воші (pediculosis corporis).

Фтиріаз (phthiriasis). Лікування.

Клінічні форми корости та особливості сучасного перебігу.

Діагностичні критерії проявів ураження коростою.

Методи лікування корости.

Клінічний перебіг. Алгоритм клінічного діагнозу. Терапія.

Міаз шкіри (myasis cutis).

Контагіозний молюск (molluscum contagiosum). Лікування.

Етіологічні чинники розвитку піодермій людини

Класифікація піогенних уражень шкіри людини

Клінічні різновиди імпетиго:


  • Звичайна ектима.

  • Хронічна дифузна стрептодермія

  • Шанкриформна піодермія.

  • Хронічна глибока виразково-вегетуюча піодермія.

Фолікуліти. Фурункул. Карбункул. Гідраденіт.

Вугрова хвороба. Розацеа.

Принципи терапії піодермій.


  • Змістовий модуль 3.



  • Мікотичні ураження шкіри та слизових оболонок.



Конкретні цілі:


  • Трактувати шляхи та імовірні умови інфікування мікозами.

  • Узагальнит класифікацію та особливості мікотичного ураження.

  • Пояснювати загальний перебіг та клініку епідермомікозів.

  • Зробити попередню оцінку стосовно клінічних різновидів їх перебігу.

  • Узагальнити особливості мікотичного ураження слизових оболонок.

  • Продемонструвати знання клініки типових проявів кандидозу.

  • Вміти дезінфікувати взуття при мікозах стоп.

  • Узагальнити диференційну діагностику цих дерматозів.

  • Вирізняти принципи терапії та профілактики мікотичних уражень.


Тема 3. Кератомікози та мікози стоп. Трихомікози: мікроспорія, трихофітія, парша. Клінічні прояви, лабораторна діагностика, терапія та профілактика.

Етіологічні чинники розвитку мікозів у людини.

Класифікація мікотичних уражень. Різнокольоровий лишай.

Основні прояви мікотичного ураження гладкої шкіри.

Заїда кандидозна. Кандидозний хейліт. Кандидоз складок.

Мікоз стоп ( сквамозна, інтертригінозна та дисгідротична форма).

Прояви мікотичного ураження нігтів.

Діагностика проявів мікотичного ураження: мікроскопічна, проба Бальзера, люмінесцентна діагностика під лампою Вуда.

Основні прояви мікотичного ураження волосистої частини голови.

Мікроспорія. Трихофітія. Фавус (парша).

Загальні принципи терапії. Профілактичні заходи.

Методика дезінфекції взуття.




  • Змістовий модуль 4.




    • Дерматити. Екзема. Токсикодермії. Бульозні дерматози




Конкретні цілі:


      • Трактувати класифікацію дерматитів та екземи.

      • Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез цих дерматозів

      • Вирізняти шляхи та імовірні умови сенсибілізації організму.

      • Пояснювати загальний клінічний перебіг дерматитів та екземи.

      • Вирізняти фактори, що впливають на перебіг цих дерматозів.

      • Робити висновки стосовно чинників, що викликають токсикодермію

      • Пояснювати клініку типового перебігу алергічного дерматиту.

      • Узагальнювати характерні особливості клінічного перебігу істинної екземи.

      • Визначити особливості клініки мікробної екземи.

      • Зробити попередню оцінку диференційної діагностики цих алергодерматозів.

      • Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.

      • Вирізняти клініку типових проявів вульгарної пухирчатки.

      • Визначати характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу Дюрінга.

      • Трактувати діагностику та диференційну діагностику цих дерматозів.

      • Узагальнювати особливості методів терапії пухирчатки.


Тема 4. Алергодерматози. Клініка та лікування. Практичні навички з написання учбової історії хвороби дерматологічного пацієнта. Бульозні дерматози. Вірусні дерматози.

Етіопатогенез контактного дерматиту. Особливості клінічних проявів.

Моно та полі сенсибілізація. Токсикодермія. Порівняльна характеристика простого та алергічного дерматиту.

Екзема (eczema) та її різновиди: істинна або ідіопатична екзема, мікробна екзема: паратравматична, варикозна, мікотична, дисгідротична; себорейна екзема, нумулярна екзема. Стадії розвитку екзематозного процесу. Диференційний діагноз. Дерматологічні тести, що допомагають визначити алергени. Принципи терапії. Експургаторний метод триденного лікувального голодування. Прогноз та профілактика рецидивів.

Етіологія та патогенез. Клінічні прояви та їх особливості.

Принципи місцевої та загальної терапії. Підтримуюча доза та її

емпіричне визначення. Профілактика та прогноз.

Етіологія і патогенез. Клінічні прояви та перебіг.



Особливості діагностики та лікування.


  • Змістовий модуль 5.


Написання учбової історії хвороби дерматологічного пацієнта. Загальна характеристика хвороб, що переважно передаються статевим шляхом. Первинний сифіліс. Вторинний сифіліс та його клінічні прояви.
Конкретні цілі:



      • Продемонструвати розуміння схеми написання учбової історії хвороби.

      • Продемонструвати вміння оперативно та деонтологічно зважено зібрати анамнез життя та хвороби у конкретного хворого.

      • Вирізняти особливості висипань на шкірі та видимих слизових.

      • Продемонструвати вміння описати особливості наявних висипань, їх локалізацію, характер, кількість та взаєморозміщення.

      • Провести загальнотерапевтичне обстеження пацієнта з приділенням належної уваги на наявну у нього супутню соматичну патологію.

      • Проаналізувати наявні результати лабораторних досліджень крові, сечі, кала та визначити їх достатність або недостатність як для постановки дерматологічного діагнозу, так і для наступного лікування.

      • Виставити та обґрунтувати попередній дерматологічний діагноз.

      • Провести диференціювання з іншими дерматозами, що мають схожі клінічні та лабораторні прояви.

      • Виставити остаточний дерматологічний діагноз та супутні діагнози в разі наявності комбінованої патології у хворої людини.

      • Призначити патогенетично та симптоматично обґрунтовану загальну та місцеву медикаментозну терапію.

      • Узагальнити обґрунтування прогнозу подальшого перебігу дерматологічної патології у конкретного хворого щодо одужання, працездатності та життя.

      • Запропонувати хворому низку профілактичних заходів для зменшення вірогідності рецидивування висипань та запобігання їх подальшого розповсюдження по тіл

      • Трактувати сучасні поняття про етіологію та патогенез вірусних дерматозів.

      • Проілюструвати прикладами загальні особливості вірусної інфекції.

      • Пояснювати шляхи та імовірні умови інфікування герпесом.

      • Вирізняти загальний клінічний перебіг простого та оперізуючого герпесу.

      • Аналізувати клінічні різновиди перебігу оперізуючого герпесу.

      • Вирізняти особливості постгерпетичної невралгії.

    • Узагальнити класифікацію хвороб, що переважно передаються саме статевим шляхом.

    • Орієнтуватись в історії виникнення та подальшого розвитку сифілісу в Європі.

    • Аналізувати особливості епідеміології цих хвороб.

    • Визначати сучасні особливості психологічного реагування та поведінки людей, що мають сексуально обумовлену інфекційну патологію.

    • Узагальнити інформацію стосовно шляхів та імовірних умов інфікування венеричними хворобами.

    • Трактувати інкубаційний період та фактори, що впливають на його перебіг та особливості.

    • Вирізняти клінічні прояви типового твердого шанкру та його атипових різновидів.

    • Вирізняти загальні особливості реґіонарного склераденіту.

    • Розрізняти диференційну діагностику первинного періоду сифілісу.

    • Продемонструвати особливості заповнення медичної документації на хворих, що мають венеричну патологію.

    • Трактувати особливості епідеміології вторинного періоду клінічного перебігу сифілітичної інфекції.

    • Трактувати особливості психологічного реагування та поведінки людей, що мають сексуально обумовлену інфекційну патологію.

    • Вирізняти шляхи та імовірні умови інфікування від осіб з активними проявами вторинного періоду сифілісу.

    • Визначати характерні клінічні особливості розеольозної висипки.

    • Визначати загальні особливості типових клінічних проявів.

    • Узагальнювати клініку типових проявів папульозного сифілісу.

    • Трактувати диференційну діагностику проявів вторинного періоду сифілісу.

    • Вирізняти особливості заповнення медичної документації на таких хворих.


Тема 5. Захист історія хвороби. Клініко-серологічні особливості первинного періоду сифілісу. Імунітет. Реінфекція. Суперінфекція. Серодіагностика. Вторинний період сифілісу та його диференціювання.
З’ясування з викладачем в учбовій кімнаті основних положень схеми написання учбової історії хвороби дерматологічного пацієнта.

Отримання від викладача в палаті конкретного хворого для наступного його ( її ) ведення та курації. Збір анамнезу та обстеження хворого. Вивчення та аналіз наявних даних лабораторного обстеження. З’ясування у викладача неясних ( незрозумілих ) особливостей наявної у хворого висипки, а також отримання рекомендацій щодо доцільності проведення диференційної діагностики.

Зачитування в учбовій кімнаті особливостей анамнезу та локального статусу ураженої шкіри хворого та відповідно корекція викладача на почуте.

Повторна бесіда з хворим в палаті та уточнення, в разі потреби, певних моментів його ( її )анамнезу та історії хвороби.

Повторне обстеження шкіри хворого для з’ясування динаміки зміни висипки за час ( біля тижня ) від попереднього обстеження та написання першого щоденника курації.

Зачитування в учбовій кімнаті написаного диференційного діагнозу та його корекція викладачем.

Написання другого щоденника курації після відвідування хворого в палаті та остаточне завершення написання учбової історії хвороби.

Перевірка написаної учбової історії хвороби викладачем та надання студентом - її автором обґрунтованих відповідей на зауваження та питання стосовно змісту написаного.



Класифікація ВООЗ хвороб, що передаються статевим шляхом

Нозологія

Збудник

1. Сифіліс

Treponema pallidum

2. Гонококова інфекція

Neisseria gonorrhoeae

3. Шанкроїд

Haemophilus Ducrey

4. Лімфогранульома венерична

Chlamydia trachomatis

5. Пахова гранульома

Callimmatobacterium granulomatis

3,4,5 трапляються переважно у

тропічних країнах

Інші інфекції, що передаються

статевим шляхом

А. 3 переважним ураженням

статевих органів

1. Урогенітальний хламідіоз

Chlamydia trachomatis

2. Урогенітальний трихомоніаз

Trichomonas vaginalis

3. Урогенітальний мікоплазмоз

Mycoplasma hominis

4. Кандидозні вульвовагініти і баланопостити

Candida albicans

5. Генітальний герпес

Herpes simplex virus

6. Гострокінцеві бородавки

Papillomavirus hominis

7. Генітальний контагіозний молюск

Molluscovirus hominis

8. Бактерійний вагіноз

Gardnerella vaginalis та інші збудники

9. Урогенітальний шигельоз гомосексуалістів

Shigella species

10. Фтиріаз (лобковий педикульоз)

Phthyrus pubis

11. Короста

Sarcoptes scabiei

Б. 3 переважним ураженням

інших органів

1. Інфекція, зумовлена вірусом

Human immunodeficiency virus

імунодефіциту людини




2. Гепатит В

Hepatitis В virus

3. Цитомегаловірусна інфекція

Cytomegalovirus hominis

4. Амебіаз (переважно гомосексуалістів)

Entamoeba histolytica

5. Лямбліоз

Giardia (lamblia) interstinalis
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка