Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття



Скачати 333.41 Kb.
Дата конвертації11.05.2016
Розмір333.41 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова
"Затверджено"

на методичній нараді

кафедри стоматології дитячого віку

Завідувач кафедри

доц. Філімонов Ю.В.


" " 20 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Ортодонтія

Модуль №

1

Змістовний модуль №

2


Тема заняття

Методики телерентгенографії (пряма і бокова)


Курс

3

Факультет

Стоматологічний

Підготував

Шінкарук – Диковицька М.М.

Вінниця 2012




  1. Актуальність теми: Можливість прижиттєвого вивчення будови голови (черепа і обличчя) з’явилася з впровадженням у практику рентгенологічних досліджень методу телерентгенографії (ТРГ). ТРГ, або зйомка на відстані, створила можливість зменшити або звести до мінімума перекручуваня об’єкта, що знімається.

2. Конкретні цілі: Навчитися виконувати телерентгенограми та вміти їх розшифровувати.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)



Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Нормальна анатомія

Знати анатомічні утворення на обличчі, точкові орієнтири обличчя.

Терапевтична стоматологія стоматологія

Вміти провести огляд обличчя пацієнта, знати як визначається фас і профіль.


4. Завдання для самостійної підготовки до заняття.

  1. Мета телерентгенографії.

  2. Визначення поняття «телерентгенограма».

  3. Проекція в якій виконують ТРГ.

  4. Методи аналізу бокових ТРГ по видах вимірювання.

  5. Основні лінії, що використовуються для дослідження бокових ТРГ.

  6. Що таке профільне поле Дрейфуса, його значення.

  7. Основні кути, що використовуються для дослідження бокових ТРГ.

  8. Правила виконання ТРГ.

  9. Що можна визначати за допомогою телерентгенограми.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Телерентгенограма

Рентгенівський знімок черепа, зроблений на відстані, що відображає черепно-лицевий скелет і контури мяких тканин обличчя.





















4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. На які види вимірювань Шварц поділяє аналіз телерентгенограм.

2. Мета профілометричних досліджень.

3. Мета краніометричних досліджень.

5. Мета гнатометричних досліджень.

6. Кути і лінії, які використовують при дослідженні бокової ТРГ.

7. Топографія оклюзійної площини.

8. Топографія площини нижньої щелепи.

9. Топографія Франкфуртської горизонталі.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Вміти визначити кут ANB, SNA, SNB.

2. Вміти визначити довжину верхньої та нижньої щелепи.

3. Вміти поставити точки на обличчі.



5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.



Етапи заняття

Розподіл часу

Види контролю

Засоби навчання

1.

Підготовчий етап

15хв

практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.

під­ручники, посібни­ки, методичні рекомендації.

1.11.1

О Організаційні питання.




1.2

Формування мотивації.

1.3

Контроль

початкового рівня підготовки.



2.

Основний етап

.


55хв

3.

Заключний етап

20 хв

тестові завдання

тестові завдання

3.1.

Контроль кінцевого рівня підготовки.




3.2.

Загальна оцінка навчальної діяльності студента.

3.3

Інформування студентів про тему наступного заняття.


Зміст теми:

Телерентгенографія (цефалометрія)

Телерентгенограма - рентгенівський знімок черепа, зроблений на відстані, що відображає че­репно-лицевий скелет і контури м'яких тканин обличчя. За допомогою телерентгенограми мож­на визначити особливості росту і розвитку лице­вого скелета, локалізацію його зміненого росту; мати повну уяву про будову і взаємовідношення кісткової основи з м'якими тканинами обличчя; вибрати найбільш раціональний метод лікування. Вивченням анатомічних варіантів будови ли­цевого скелета займались De Coster, Korkhause, Tweed, Bjork, Downs, Sassouni, Maj, Bimler, Ricketts, Schwarz, А. А. Ель-Нофелі, Frankel, А. П. Колотков, Steinhauser, Legan, Burstone, Harvold, Steiner та інші. Одна з перших зареєстрованих рентгенограм голови була зроблена в 1896 році; у 1919 році Ketchman опублікував перші бокові знімки голови; у 1921 році Brown сконструював фіксатор голови для проведення рентгенівських знімків обличчя. Першими науковими роботами по рентгенологіч­ній антропометрії черепа були публікації Pacini у 1922 році. В той же рік Spencer Atkinson виставив у Енгелівському Коледжі ортодонтії боковий рент­генівський знімок голови з посиланнями на спів­відношення щелеп і основи черепа. До розробки Holly Broadbent'oM (старшим) рентгенографічно­го краніометра (1924 рік), цефалометрія не набула своєї сучасної форми. У 1931 році зявилися роботи Н. Hofrat'a і В. Н. Broadben'a-молодшого по вивченню змін, що відбуваються в процесі росту і розвитку черепа. У 1935 році вийшла перша робота Шварца, яка до­повнила головні принципи "гнатостатики" Сімона і широко використовувалась для ортодонтичної діагностики. В. Н. Broadbent, а потім Bjork (1947) відмічали, що тип обличчя не змінюється з віком.

На даний час відомо більше 200 методів аналі­зу бокових телерентгенограм голови і безліч допо­внень до них. Різні методи відрізняються один від одного видами вимірювань, точками для лінійних і кутових вимірювань, площинами посилань, котрі мало змінюються в процесі росту і розвитку лице­вого скелета.

Методи аналізу бокових телерентгенограм по видах вимірювань наступні:



  • визначення лінійних розмірів між певними точ­ками і їх взаємовідношення (методи De Coster, Korkhause, Moorrees, Wylie);

  • вимірювання кутів (методи Bjork, Downs, Graber);

  • визначення пропорційності розмірів кісток ли­цевого скелета (методи Maj, Luzy);

  • комбіновані - визначення лінійних і кутових розмірів та пропорційності будови лицевого скелета (методи Sassouni, Schwarz, А. А. Ель-Нофелі, Frankel, А. П. Колоткова та інші).

Найбільш розповсюдженим методом розшиф-ровки бокових телерентгенограм голови в Україні є методика, запропонована Шварцем з доповнен­нями інших авторів (Downs, Jrobak, Ricketts).

При аналізі телерентгенограм А. М. Schwarz поділяє кутові та лінійні вимірювання на: краніо­метричні, гнатометричні, профілометричні.

Метою краніометричних досліджень є визна­чення положення щелеп по відношенню до площи­ни передньої частини основи черепа - визначення типу обличчя і виявлення відхилень від середніх розмірів, характерних для нормального прикусу при тому ж типі. Мета - отримати профіль, яким природа наділила пацієнта, без наявності патології. Різниця між "правильним" і дійсним профілем ви­кликана патологією.

Метою гнатометричних досліджень є визна­чення морфологічних особливостей різних видів аномалій та деформацій прикусу. При цьому ви­мірювання торкаються зубощелепного комплексу, розміщеного між SpP - спінальною площиною, або площиною основи верхньої щелепи, і MP - манди-булярною площиною, або площиною основи ниж­ньої щелепи. На основі гнатометрії визначається аномалія, що виникла завдяки невідповідності роз­мірів щелеп, аномалій положення зубів, аномалій форми альвеолярного відростка; виявляється вплив розмірів і положення щелеп, а також аномалій по­ложення зубів на форму профілю обличчя; визна­чається ступінь нахилу ОсР - оклюзійної площини до N - Se, що важливо для прогнозу лікування з ес­тетичної точки зору.

Метою профілометричних досліджень є ви­вчення форми профілю обличчя і уточнення впливу краніометричних співвідношень на фор­му профілю. А. М. Schwarz рекомендує оцінюва­ти форму щелепного профіля за положенням губ, за відношенням ротової дотичної Т до Рn та Ро, за пропорційністю частин обличчя і за профільним кутом Т.

Основні точки, що використовуються для дослідження бокових телерентгенограм:

A (ss) - subspinale - субспінальна точка Downs, най­більш постеріально розміщена на передньому контурі апікального базису верхньої щелепи;

В (sm) - submentale - субментальна точка Downs, найбільш постеріально розміщена на передньо­му контурі апікального базису нижньої щелепи;

Ва - basion - найнижча точка переднього краю великого потиличного отвору в середньо-сагі­тальній площині;

Аr - articulare - перетин передньої поверхні ба-зилярної частини потиличної кістки з задньою поверхнею шийки;

С — condylen - точка на вершині контуру суглобо­вих головок;

N - nasion - з'єднання лобної і носової кісток у се­рединно-сагітальній площині, положення точки може бути різне залежно від ступеня розвитку фронтальної пазухи;

Se - sellia turcica - точка на середині входу в турецьке сідло;

S - sella - точка в центрі турецького сідла;

О (А-1) - точка, утворена перпендикуляром на SpP з точки А;

Or - orbital - найнижче розміщена точка нижнього краю орбіти; знаходиться на очному краї ви­личної кістки;

Sna (ANS) - spina nazalis anterior - вершина передньої носової ості; знаходиться на площині основи верхньої щелепи;

Snp (PNS) - spina nazalis posterior - задня носова ость; задня границя основи верхньої щелепи;

sp - найбільш висока точка на нижньому контурі піднебіння;

Pt (FPM) - pterygomaxillare - верхня дистальна точ­ка крилоподібно-верхньощелепної щілини, на перехресті foramen rotunda з задньою стінкою крилоподібно-верхньощелепної ямки; утворює петлю позаду і вище точки Snp (PNS), її нижня точка відповідає точці Snp (PNS);

Gn - gnation - місце з'єднання нижнього краю нижньої щелепи і зовнішнього контуру сим­фізу; передня точка на нижньому контурі тіла нижньої щелепи;

Go - gonion - на зовнішньому краї нижньої щелепи при перетині його з бісектрисою кута, утворе­ного дотичною до нижнього краю тіла і задньо­го краю гілки щелепи; задня точка на нижньому контурі тіла нижньої щелепи;

Pg - pogonion - найбільш передня точка подборід-ного виступу;

Me - menton - найнижча точка на симфізі нижньої щелепи;

Ро - роrіоn - розміщується на верхньому контурі зовнішнього слухового проходу, доторкається до франкфуртської горизонталі;

Оср1 - передня оклюзійна точка - середина вер­тикалі різцевого перекриття між ріжучими по­верхнями центральних різців; середина верти­кальної і сагітальної щілин між центральними різцями;

Оср2 - задня оклюзійна точка - середина поверхні змикання перших верхніх і нижніх молярів;

АОс - проекція точки А на ОсР;

ВОс - проекція точки В на ОсР;

Рr - prostnion - найнижча і найбільш передня точка альвеолярного відростка верхньої щелепи;

is - incision superius - середня точка ріжучого краю найбільш виступаючого центрального верхнього різця;

aps - apex superius - середня точка вершини ріжу­чого краю найбільш виступаючого центрально­го верхнього різця;

ms - molar superius - дистально-щічний горбок першого моляра верхньої щелепи;

id - infradentale - найвища і найбільш передня точ­ка на поверхні альвеолярного відростка ниж­ньої щелепи;

іі - incision inferius - середня точка ріжучого краю найбільш виступаючого центрального нижньо­го різця;

арі - apex inferius - середня точка вершини найбільш виступаючого центрального нижнього різця;

mi - molar inferius - дистально-щічний горбок пер­шого моляра нижньої щелепи;

g - glabella — найбільш виступаюча точка м'яких тканин лобної частини;

n - шкірний nasion (точка перетину N - Se з конту­ром шкіри);

sn - subnasale - нашкірна точка, найбільш постеріально розміщена на місці переходу нижнього контуру носа в верхню губу;

pr (EN) - pronasale - найбільш виступаюча точка кінчика носа;

tr - trichion - точка передньої границі волосистої частини голови на серединній сагітальній площині;

ll - найбільш виступаюча точка контуру червоної кайми нижньої губи;

ul - найбільш виступаюча точка контуру червоної кайми верхньої губи;

st - stomion - середня точка між верхньою і ниж­ньою губою;

pg (DT) - шкірний pogonion - найбільш виступаю­ча точка на профілі підборіддя;

Основні лінії, що використовуються для до­слідження бокових телерентгенограм:

N - Se (NSL) - краніальна площина (Schwarz), пло­щина передньої частини основи черепа; з'єднує nasion і sellia turcica;

Н (FH) - франкфуртська горизонталь (Simon), ву-хоочнична площина; з'єднує orbital і condylen;

SpP (NL) - спінальна площина, назальна лінія, площина основи верхньої щелепи; з'єднує spina nazal is anterior i spina nazalis posterior;

OcP - оклюзійна площина; проводиться так, щоб до неї доторкалось не менше трьох горбків молярів; поділяє середину різцевого перекриття та пере­криття горбків останніх зубів, які знаходяться в контактах; у період тимчасового прикусу прохо­дить через середину різцевого перекриття тим­часових центральних різців та горбків других тимчасових молярів, у період змінного прикусу - через середину постійних центральних різців і горбків перших або других постійних молярів, що знаходяться в оклюзійному контакті;

MP (ML) - мандибулярна площина, площина основи нижньої щелепи, площина тіла нижньої щелепи; з'єднує gnation і найвище розміщену точку нижнього контуру тіла нижньої щелепи;

МТ1 - дотична до нижнього контуру нижньої ще­лепи; проходить по нижньому контуру основи нижньої щелепи, починаючи з точки, утво-

реної перпендикуляром на MP з pogonion, до точки перетину дотичної вертикалі А; дійсна довжина \Ist\ тіла нижньої щелепи;

ОК - дійсна довжина \Ist\ тіла верхньої щелепи; визначається між точками А-1 (перпендикуляр з точки А на SpP) і Snp;

Рn - носова вертикаль (Dreyfus); перпендикуляр, опущений на N - Se в точці шкірний nasion;

Ро - орбітальна вертикаль (Dreyfus); проводиться з точки orbital; перпендикулярно N - Se, пара­лельно Рn;

Простір між Рп і Ро називається щелепним профільним полем Дрейфуса.

N - А - лицева вертикаль (Downs); з'єднує nasion і subspinale;

А- В - з'єднує subspinale і submentale;

А - Pg - з'єднує subspinale і pogonion;

А - дотична вертикаль, вертикаль заднього конту­ру гілки нижньої щелепи;

МТ2 - дотична до заднього контуру гілки нижньої щелепи; від точки перетину Н і А, і точки пере­тину MP і А; дійсна довжина \Ist\ гілки нижньої щелепи;

Т -дотична до точок sn - subnasale і pg (DT) - шкір­ний pogonion;

оі - поздовжна вісь верхнього центрального різця, з'єднує is і aps;

ui - поздовжня вісь нижнього центрального різця, з'єднує іі та арі (осі інших однокореневих зубів проводяться аналогічно);

оml - поздовжня вісь верхнього першого моляра, проводиться через середину відстані між меді­альним та дистальним коренями і міжгорбковою фісурою;

uml - поздовжня вісь нижнього першого моляра, проводиться через біфуркацію коренів зубів і міжгорбкову фісуру (осі інших дво- або багато-кореневих зубів проводяться аналогічно).

Основні кути та лінії, що використовують­ся для дослідження бокових телерентгенограм.

Лицевий кут (кут F) - утворюється при пере­тині N-Se і N-A. Середнє значення даного кута дорівнює 85 ± 5°. Його величина характеризує розташування верхньої щелепи по відношенню до основи черепа: зміщення вперед у порівнянні з "середнім обличчям" - антепозиція; зміщення на­зад у порівнянні з "середнім обличчям" - ретропозиція (за Шварцем).

При дистальному прикусі середня величина кута може бути як більша, так і менша середньої величини; аналіз інших параметрів дозволяє ви­значити різновиди дистального прикусу, обумов­лені не тільки переднім розташуванням верхньої щелепи (прогнатією), але і недорозвиненням тіла нижньої щелепи, її гілок, зменшенням величини кутів нижньої щелепи. При мезіальному прикусі середня величина кута менша середньої величи­ни, що вказує на ретроположення базису верх­ньої щелепи.



Інклінаційний кут, або кут нахилу спінальної площини (кут І) - утворюється при перетині Рn і SpP. Середнє значення даного кута дорівнює 85 ±5°.

Якщо величина кута більша середньої вели­чини, то щелепи нахилені вперед більше, ніж у "середнього обличчя" - антеінклінація; якщо ве­личина кута менша середньої величини, то щелепи нахилені більше назад - ретроінклінація.

При передній або задній інклінації змінюється напрямок оклюзійної і мандибулярної площин, на­прямок осей різців.

Різні поєднання величини лицевого та інклі-наційного кутів характеризують тип обличчя, об­умовлений генетичними умовами розвитку. В залежності від величини лицевого та інклінаційного кутів і поєднання їх величин розрізняють 9 типів обличчя за Шварцем (таб. 4.10). Профіль визначають три кути: F, І, Т.



Кут SeNB - утворюється при перетині N-Se і N-B. Середнє значення даного кута дорівнює 83±5°.

Його величина характеризує розташування апі­кального базису нижньої щелепи в сагітальному на­прямку по відношенню до площини основи черепа.

Дистальний прикус частіше обумовлений ретроположенням апікального базису нижньої щеле­пи, і кут менше норми. Мезіальний прикус частіше обумовлений антеположенням апікального базису нижньої щелепи, і кут більше норми.

Кут ANB - утворюється при перетині N-A і N-B. Визначається взаємовідношенням апікаль­них базисів щелеп. Середнє значення даного кута дорівнює 3°.

При сагітальних аномаліях прикусу величина кута відрізняється від норми. При дистальному при­кусі межі змін величини кута від +1° до +11°, при ме­зіальному - від +5° до -11°, що підкреслює невідпо­відність у розташуванні апікальних базисів щелеп.



Кут франкфуртської горизонталі (кут Н) утворюється при перетині Н і Рn. Середнє значен­ня даного кута дорівнює 90°.

Його величина характеризує розташування су­глобових головок нижньої щелепи по відношенню до основи черепа, що впливає на форму профілю об­личчя. Характеризує розташування скронево-ниж­ньощелепних суглобів у вертикальному напрямку. За даними Шварца, існує взаємозв'язок глибини середньої черепної ямки і розташування скронево-нижньощелепних суглобів. Чим ця ямка плоскіша, тим вище знаходяться суглоби, і навпаки.

Якщо величина кута менша середньої величи­ни, то суглобові головки знаходяться в положенні супрапозиції, тобто ближче до основи черепа, ніж у "середнього обличчя"; якщо величина кута більша середньої величини, то суглобові головки знаходять­ся в положенні інфрапозиції, тобто нижче від основи черепа, ніж у "середнього обличчя". Кожні 2 мм гли­бини або висоти відповідають 3° кута, і навпаки.

При супрапозиції суглобових головок або нормальному розташуванні нижньої щелепи під­боріддя зміщене назад, при інфрапозиції - вперед. У зв'язку з цим супрапозиція суглобових головок впливає на форму щелепного профілю як ретро-інклінація, а інфрапозиція - як антеінклінація. Розташування підборіддя може вирівнюватись за рахунок росту гілок нижньої щелепи в довжину, подовження базису нижньої щелепи, збільшення нижньощелепних кутів.



Визначення профільного типу лицевого скелету за Хазундом

Хазунд модифікував аналіз положення ще­леп у сагітальному і вертикальному напрямках у залежності від величини базального кута і склав метричну таблицю профільного типу нижнього відділу обличчя: ретрогнатичного, ортогнатичного, прогнатичного. З цією метою вивчають на­ступні параметри: кути F(SeNA), SeNB, SeNPg, N-Se-SpP, N-Se-MP.

Метричне поле поділене на 3 частини. Якщо всі значення лежать в одній площині, а саме - близько до однієї вертикальної лінії, це свідчить про гармонічну побудову обличчя, яке, як прави­ло, не потребує ортодонтичної корекції тіл щелеп, а вказує лише на проведення зубоальвеолярної компенсації (зубоальвеолярна форма аномалій). Відхилення значень одного або декількох кутів від середніх значень свідчить про тенденцію до дис­гармонії внаслідок неправильного положення і на­хилу щелеп у черепі, а саме - по відношенню до основи черепа (гнатична форма аномалії).

Оцінка типу росту щелеп (Jrobak, Ricketts) "ростучих" пацієнтів

Проводиться оцінка типу росту щелеп. Ступінь формування кісткової і зубощелепної системи може бути виявлена по рентгенограмі кисті руки в період пубертатного росту пацієнта і по антропометричних величинах ТРГ голови в боковій проекції: оцінивши відношення задньої і передньої висоти лицевого від­ділу черепа (Se-Go : N-Me), кута нахилу площини тіла нижньої щелепи до площини переднього відділу черепа (кут N-Se (NSL)-MP (ML)), кута суми трьох кутів (кут NSeAr+кут SeArGo + кут ArGoMe), нижній геніальний кут (кут NGoMe), лицевий кут за Ricketts (кут N-Ba-Se-Gn), міжщелепний кут (утворюється при перетині SpP і MP). Розрізняють наступні типи росту: нейтральний, вертикальний, горизонтальний.

Аналіз змістових величин, отриманих в ре­зультаті вимірювань і аналізу телерентгенограми, показує тенденцію до вертикального або горизон­тального типу росту. Ця тенденція тим виразні­ша, чим далі помічені поля стоять від середньої (нормофаціальної) ділянки.


  1. Відношення задньої висоти обличчя до її пере­дньої висоти Se-Go : N-Me в нормі дорівнює 62-65 %. Мале значення індексу вказує на верти­кальний тип росту, велике - на горизонтальний.

  2. Кут нахилу площини тіла нижньої щелепи до площини основи черепа (N-Se (NSL)-MP (ML)) при нейтральній тенденції росту щелеп дорів­нює 32°. Збільшення значення кута характер­не для пацієнтів з вертикальним типом росту, зменшення - з горизонтальним.

  3. Сумарний кут NSeAr + кут SeArGo + кут ArGoMe. Його значення вище 396° свідчить про тенденцію до вертикального росту щелеп, а його зменшення - до горизонтального.

  4. Значення нижнього гоніального кута NGoMe більше 75° характерне для пацієнтів з верти­кальною тенденцією росту щелеп, менше 70° -з горизонтальною.

  5. Лицевий кут за Ricketts N-Ba-Se-Gn при ней­тральному типі росту щелеп дорівнює 90 ± 2°. Збільшення значення кута спостерігається при горизонтальному типі росту щелеп, зменшення -при вертикальному.

  6. Із зміною висоти лицевого відділу черепа тісно пов'язана зміна міжщелепного кута SpP-MP. Його середнє значення 26 ± 4°. Збільшення між­щелепного кута свідчить про тенденцію до вер­тикального росту щелеп і подовження нижньої частини обличчя, зменшення - вказує на тен­денцію до горизонтального типу росту щелеп.

При вертикальному типі росту спостерігається сприятливий прогноз лікування медіальної і гли­бокої оклюзії, глибокої різцевої дизоклюзії, в той же час прогноз лікування дистальної оклюзії і вер­тикальної різцевої дизоклюзії - несприятливий.

При горизонтальному типі росту прогноз ліку­вання глибокої різцевої оклюзії і медіальної оклюзії несприятливий, проте сприятливий - при дисталь­ній оклюзії і вертикальній різцевій дизоклюзії.



Кут нахилу оклюзійної площини (кут Рп ОсР) утворюється при перетині Рn і ОсР. Відо­бражає положення різців і молярів у вертикаль­ному напрямку. Середнє значення даного кута дорівнює 75-80°.

Якщо кут менше середнього значення, то оклюзійна площина більше нахилена вверх по відношенню до основи черепа, ніж у "середнього обличчя", і це впливає на естетичний прогноз лікування сагітальних аномалій прикусу. Якщо кут більше середнього зна­чення, то після лікування сагітальних аномалій при­кусу можна чекати покращення профілю обличчя.

При орієнтації на положення 1-х і 6-х зубів (змінний прикус) середнє значення кута більше, ніж при орієнтації на положення 1-х і 7-х зубів (по­стійний прикус).

Кут SpP ОсР утворюється при перетині SpP и ОсР Середнє значення даного кута дорівнює 8-10°.

Відображає вертикальне розміщення передніх і бокових зубів.

При орієнтації на положення 1-х і 6-х зубів (змінний прикус) середнє значення кута більше, ніж при орієнтації на положення 1-х і 7-х зубів (по­стійний прикус).

Кут ОсР MP утворюється при перетині ОсР і MP Середнє значення даного кута дорівнює 10-12°.

При орієнтації на положення 1-х і 6-х зубів (змінний прикус) середнє значення кута більше, ніж при орієнтації на положення 1 -х і 7-х зубів (по­стійний прикус).



Кут мандибулярної площини (кут Рn MP) утворюється при перетині Рп і MP. Середнє зна­чення даного кута дорівнює 60-65°.

Величина кута змінюється в результаті анте- і ретроінклінації щелеп, інфра- і супраоклюзії су­глобових головок нижньої щелепи, при аномаліях положення і розвитку нижньої щелепи.



Базальний кут (кут В) утворюється при пе­ретині SpP і MP Середнє значення даного кута до­рівнює 20 ± 5°.

Характеризує вертикальне положення ще­леп. Його розмір залежить від висоти бокових зубів, величини нижньощелепних кутів, дов­жини гілок нижньої щелепи, висоти розміщен­ня скронево-нижньощелепного суглоба, нахилу площини основи верхньої щелепи до площини основи черепа.



Нижньощелепний (геніальний) кут (кут go) вимірюється між МТ1 і МТ2. Середнє значення даного кута дорівнює 123 ± 10°.

Зменшення або збільшення кута збільшує тяжкість зубощелепних деформацій.



Лицевий кут Ріккетса (кут N-Ba-Se-Gn) утворюється при перетині линій, що з'єднують точки N з Ва, і ліній, що з'єднують точки Se з Gn, нижній задній кут.

При нейтральному типі росту щелеп цей кут дорівнює 90 ± 2°.



Співвідношення щелеп по довжині

При розшифровці телерентгенограм застосо­вують терміни: істинна (Ist) довжина щелеп, тобто та, яка є у пацієнта, та шукана (Sol), тобто яка по­винна бути.

Шукана довжина розраховується у порів­нянні до довжини передньої краніальної бази, тобто відстані N-Se. Згідно зі Schmuth - Tigelkamp, відношення довжини тіла нижньої щелепи до до­вжини передньої краніальної бази має складати 20:21 або 60:63.

Довжина тіла нижньої щелепи

Довжина тіла нижньої щелепи при її нормаль­ному розвитку порівнюється з довжиною осно­ви передньої черепної ямки. До 11 років: МТ1 = N - Se + 7 мм. Після 11 років: МТ1 = N - Se + 3 мм.



Відношення довжини тіла нижньої щелепи до довжини її гілок

Довжина тіла нижньої щелепи вимірюється від точки перетину перпендикуляра, проведеного з точки Pg на площину МТ1 до точки Go.

Висота гілок нижньої щелепи вимірюється від точки перетину МТ1 і МТ2 до точки перетину МТ2 і Н.

У нормі співвідношення МТ1 / МТ2 = 7/5.



Співвідношення довжини тіла верхньої щелепи до довжини тіла нижньої щелепи

У нормі співвідношення ОК / МТ1 = 2 / 3. Розмір верхньої щелепи не залежить від типу обличчя.



Визначення сагітального співвідношення апікальних базисів і розмірів щелеп за Бітом (Weet)

Оцінка розмірів, положення і пропорційнос­ті апікальних базисів щелеп проводиться шляхом визначення взаємовідношення апікальних базисів і розмірів щелеп, а також вертикально-базального співвідношення. Взаємовідношення апікальних базисів щелеп визначається за кутом ANB. Його величина неоднакова у осіб з різними профілями. Для ретрогнатичного типу профілю кута ANB до­рівнює 0°, для ортогнатичного типу - 2°, для про­гнатичного типу - 4°.

Індивідуальний норматив кута ANB пацієнта можна визначити за формулою Віта:

Кут ANB = -35,16 + 0,4 х кут F (SeNA) + 0,2 х кут N-Se-MP



Співвідношення висоти зубів

Вимірювання висоти зубів дозволяє судити про особливості росту щелеп у вертикальній пло­щині. Рекомендується вимірювати висоту зубів перпендикуляром від оклюзійних площин зубів до їх базальних площин.

За даними Шварца: центральний верхній різець відноситься до центрального нижнього різця як 2 : 3; центральний верхній різець до пер­шого нижнього моляра, як 5 : 4.

Шукану висоту щелеп визначають за формулами:

оі: uі = оml : uml = 2:3;

оі : оml = uі : uml = uі : um2 =5 : 4;

оі : оm2 = 4:3.

Де: оі - центральний верхній різець

оml - верхній перший постійний моляр

- центральний нижній різець

uml - нижній перший постійний моляр.

Кут нахилу осей зубів по відношенню до площин основи щелеп для:

Kyт 1SpP = 70°,

Кут 3 SpP = 80°,

Кут 4SpP = 90° ;

Кут 1MP = 90°,

Кут 3MP = 90°, з різницею ±5°.

Кути вимірюються назовні, тобто вестибуляр­но. Якщо осьовий нахил верхніх різців 65°, то вони знаходяться в положенні протрузії, більше 75° - в положенні ретрузії.

Schwarz виділяє три ступені протрузії верхніх центральних різців:

1 ступінь - від 65° до 55°,

2 ступінь - від 55° до 50°,

3 ступінь - від 50° і менше.

Міжрізцевий кут (кут іі) утворюється при пе­ретині осей різців. Середнє значення даного кута дорівнює 140° ± 5°.

На взаєморозташування різців впливає вели­чина базального кута.



Wist-число - ступінь диспропорції розвитку фронтальних ділянок апікальних базисів щелеп (за Jacobson).

Визначається як відстань АОс-ВОс на оклюзійній площині (ОсР). З точок А і В на ОсР про­водяться перпендикуляри. Відстань АОс-ВОс по­винна дорівнювати 1мм.



Співвідношення апікальних базисів верхньої і нижньої щелеп у сагітальному напрямку

Визначається кутом A-B-SpP. При перетині ліній A-Pg і SpP утворюється кут ММ (максило-мандибулярний). Середнє значення даних кутів дорівнює 90°.

При правильному взаємовідношенні між зубни­ми рядами у людини з середнім обличчям точки А, Pg, В знаходяться на одній лінії, яка, перетинаючись з SpP, утворює кут 90°. Ці точки часто відхиляються одна від одної, частіше точка Pg. При цьому утворю­ється не один, а два кути: A-B-SpP і A-Pg-SpP.

Обличчя людини поділяється на декілька частин. Legan та Burstone оцінюють дві частини обличчя: G - Sn / Sn - Me. Співвідношення верхньої частини обличчя до нижньої дорівнює 1.

Шварц оцінює три частини обличчя: лобну -від точки Тr до точки N; носову - від точки N до точки Sn; щелепну - від точки Sn до точки Gn.



Форма профілю залежить від товщини м'я­ких тканин. М'які тканини можуть як компенсу­вати неправильний профіль, так і ще більше його погіршити. Тому товщину м'яких тканин завжди необхідно брати до уваги. Особливо це важливо при виборі методу лікування. Відомі наступні се­редні дані товщини м'яких тканин: у ділянці n -N вона дорівнює в середньому 6 мм у дитини і у дорослого; у ділянці sn - А вона дорівнює у дітей 12-14 мм, у дорослих 15-17 мм (відхилення м'я­ких тканин на 2 мм у той чи інший бік відобража­ється на положенні точки sn); у ділянці верхньої і нижньої губ - 12 мм; у ділянці pg - 10 мм.

При розташуванні sn спереду Рn відстань по­значається зі знаком "+", при розташуванні позаду - зі знаком "-".

Губний кут утворюється між губною дотичною, що з'єднує найбільш виступаючі точки губ і Рn. Якщо кут дорівнює 0°, то губи знаходяться на одно­му рівні, якщо він утворюється зліва від Рn — вважа­ється негативним, якщо справа - позитивним.

Положення губ визначають за їх відношен­ням до лінії Т. Якщо лінія Т поділяє червону кайму верхньої губи навпіл і торкається зовнішньої по­верхні червоної кайми нижньої губи - положення губ середнє. Якщо губи (одна або обидві) знахо­дяться спереду лінії Т - положення губ позитивне, якщо позаду - негативне.

Проводиться оцінка положення губ (за Ріккетсом) до естетичної випуклості. На основі цього розрізня­ють: ввігнутий, випуклий і прямий профілі обличчя.

Профіль обличчя визначають шляхом оцінки по­ложення верхньої губи (UL) і нижньої губи (LL) по відношенню до площини (E-plane), проведеної через точки pr (EN) і pg (DT). Точка ul знаходиться на пло­щині, а точка ll відстає від неї на 2 мм - прямий про­філь обличчя. Виступання нижньої губи від естетич­ної площини на 1-2 мм - випуклий профіль обличчя. Відставання нижньої губи від естетичної площини більш ніж на 2 мм - увігнутий профіль обличчя.

Матеріали для самоконтролю:
1. Точка передньої межі волосистої частини голови на середньосагітальній площині (бокова ТРГ)?

А) subnasale

Б) trichion

В) gnation

Г) nasion

2. Середня точка між верхньою та нижньою губами (бокова ТРГ)?

А) stomion

Б) subnasale

В) nasion

Г) infradentale

3. Щелепне профільне поле Дрейфуса - це:

А) простір між Pn та Po

Б) кут між N-A

B) кут між N-Se

Г) пересічення Pn і Sp

4. Точка на шкірі, найбільш постеріально розташована на місці перехода нижнього контура носа в верхню губу (бокова ТРГ)?

А) subnasale В) gnation

Б) trichion Г) nasion

5. Найбільш виступаюча точка на кінчику носа (бокова ТРГ)?

А) pronasale В) gnation

Б) subnasale

Рекомендована література:

Основна література:

1. Фліс П.С. Ортодонтія. - Вінниця: «Нова книга», 2006.

2. Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. М., «Медицина», 1991.

3. Руководство по ортодонтии /под общей редакцией проф. Ф.Я. Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

4.Лекції , що читаються на кафедрі стоматології дитячого віку.

Додаткова:

1. Виноградова Т.Н. «Стоматология детского возраста» М. «Медицина», 1987.

2. Головко Н.В. Профілактика зубощелепних аномалій. - Вінниця: Нова Книга, 2005.

3. Григорьева Л.П. Прикус у детей. - Киев: Здоровье, 1995 г. - 231 с.

Каспарова и соавт. «Заболевание височно-нижне-челюстного сустава у детей и подростков» М. «Медицина», 1981.

4. Колесов А.А. «Стоматология детского возраста» М. «Медицина», 1991.

5. Криштаб СИ., Василевская З.Ф., Мухина А.Д., Неспрядько В.П. Лечение зубо-челюстных деформаций Киев, «Здоров'я», 1982 с. 190.

6.Курляндский В.Ю. Ортопедическая стоматология. М. «Медицина», 1977.



7. Фалин Л.Я. Гистология и эмбриология полости рта и зубов. М., 1963.



База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка