Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття



Скачати 247.19 Kb.
Дата конвертації06.05.2016
Розмір247.19 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова
"Затверджено"

на методичній нараді

кафедри стоматології дитячого віку

Завідувач кафедри

доц. Філімонов Ю.В.


" " 20 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Ортодонтія

Модуль №

1

Змістовний модуль №

2


Тема заняття

Фотометрія в ортодонтії


Курс

3

Факультет

Стоматологічний

Підготував

Шінкарук – Диковицька М.М.

Вінниця 2012




  1. Актуальність теми: Краса людини повинна сполучати гармонійність розвитку не тільки його тіла, а й окремих частин: голови, обличчя, тулуба і кінцівок. Форму обличчя і гармонію його рис оцінюють у процесі огляду і застосування об’єктивних методів дослідження, що передбачають клінічне обстеження, антропо- і фотометричне дослідження.

2. Конкретні цілі: вивчити методику визначення висоти, довжини голови і висоту, глибину, профіль обличчя, форму обличчя за авторами, вміти працювати з фотографіями, виставляти точки для дослідження.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)



Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Нормальна анатомія

Знати анатомічні утворення на обличчі, орієнтири точкові обличчя.

Терапевтична стоматологія стоматологія

Вміти провести огляд обличчя пацієнта, знати як визначається фас і профіль.


4. Завдання для самостійної підготовки до заняття.

  1. Фотометрія-що це за метод і з якою метою його використовують.

  2. Які параметри визначають по фотографії для характеристики розмірів голови та обличчя пацієнта.

  3. Як визначити морфологічний фаціальний індекс Ізарда та яку інформацію він надає.

  4. Як визначити ширину, глибину, довжину обличчя.

  5. Які індекси використовують для характеристики форми голови.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення



Фотометрія


Метод дослідження на обличчі пацієнта за допомогою фотографій, при якому на фото ставлять точки і за допомогою них визначають ширину, глибину обличчя…



4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Фотометрія-що це за метод і з якою метою його використовують.



  1. Які параметри визначають по фотографії для характеристики розмірів голови та обличчя пацієнта.

  2. Як визначити морфологічний фаціальний індекс Ізарда та яку інформацію він надає.

  3. Як визначити ширину, глибину, довжину обличчя.

  4. Які індекси використовують для характеристики форми голови.

  5. Яке значення має поперечно-поздовжній індекс при доліхоцефальній формі голови.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Вміти визначити тип обличчя.

2. Вміти визначити морфологічний індекс Ізарда.

3. Провести визначення форми профілю обличчя.

4. Вміти поставити точки на обличчі для визначення висоти, довжини голови і висоту, глибину, профіль обличчя, форму обличчя.

5. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.



Етапи заняття

Розподіл часу

Види контролю

Засоби навчання

1.

Підготовчий етап

15хв

практичні завдання,ситуаційні задачі, усне опи­тування за стан­дартизованими переліками питань.

під­ручники, посібни­ки, методичні рекомендації.

1.11.1

О Організаційні питання.




1.2

Формування мотивації.

1.3

Контроль

початкового рівня підготовки.



2.

Основний етап


55хв

3.

Заключний етап

20 хв

тестові завдання

тестові завдання

3.1.

Контроль кінцевого рівня підготовки.




3.2.

Загальна оцінка навчальної діяльності студента.

3.3

Інформування студентів про тему наступного заняття.


Зміст теми:

Фотометрія в ортодонтії

Антропометричний та фотометричний методи дослідження

Краса людини повинна сполучати гармонійність розвитку не тільки його тіла, але й окремих частин: голови, обличчя, тулуба і кінці­вок.

Форму обличчя і гармонію його рис оцінюють у процесі огля­ду і застосування об'єктивних методів дослідження, що передбача­ють клінічне обстеження, антропо- і фотометричне дослідження, вивчення масок обличчя, телерентгенограм голови (у бічній і пря­мій проекціях).

На величину і форму обличчя впливає не тільки будова лицьово­го кістяка, але і виразність м'яких тканин: м'язів, фасцій, сполучної тканини, підшкірного жирового шару, шкіри. Індивідуальність об­личчя залежить від ступеня його розвитку, а також стану здоров'я, расових особливостей, конституціональних, віку і статі. Чим більш різко виражений кістковий рельєф, тим товщі м'які тканини і навпа­ки, чим товщі м'язи обличчя, тим більше виражений кістковий рель­єф, тобто між ними існує прямо пропорційна залежність.

Антропометричний метод дослідження заснований на законо­мірності будови лицьового і мозкового відділів черепа, пропорцій­ності співвідношення трьох відділів голови і відношення їх до ви­значених площин. Вивчення проводиться на гнатостатичних моделях щелеп, на обличчі пацієнта, на фотографіях обличчя і телерентгенограмах.

Антропометричне дослідження голови полягає у вивченні її розмірів, розмірів і форми обличчя та окремих його частин, а також взаємозв'язку розмірів і форми лицьового відділу черепа і зубоальвеолярних дуг.

Антропологічні точки і виміри черепа та обличчя.

Голова людини складається з двох відділів - мозкового і лицьо­вого. Форма голови й обличчя значною мірою визначає індивідуаль­ність будови кістяка, які змінюються з віком. Обличчя набуває обри­сів дорослої людини. Змінюються пропорції голови, обличчя, особ­ливо в періодах активного росту щелеп.

Вивчаючи голову використовують 3 орієнтовані площини за Симоном (1923): серединно - сагітальну, вухо-очноямкову і фронта­льну. Ці площини розташовані взаємно перпендикулярно одна до одної. Стосовно них вивчають відхилення у будові обличчя, а також порушення прикусу у трансверзальному, сагітальному і вертикальному напрямках (рис. 1).

Рис. 1. Площини черепа (А) та обличчя (Б) 1 - серединно-сагітальна; 2 - вухо-очна, або франкфуртська горизонталь; 3 - фронтальна, або орбітальна площини.

Мозковий череп містить головний мозок. У ньому розрізняють лобову, скроневі, тім'яні і потиличну ділянки, а також основу черепа. На розвиток цих кісток лікарі-ортодонти не впливають у процесі ортодонтичного лікування.

Думки про межі обличчя різні. Одні автори визначають його межі від волосистої частини голови до найбільш виступаючої точки підборіддя; інші - від дотичної, проведеної до верхнього краю брів, до найбільш постеріально розташованої точки перенісся.

Для того, щоб вивчити обличчя пацієнта і провести на ньому рі­зні вимірювання, необхідно знати розташування основних антропо­логічних точок на черепі (краніометричних) і на обличчі (кефалометричних) (рис. 2).

Рис. 2. Розташування медіальних і латеральних вимірювальних точок А - на фасі; Б - на профілі черепа і обличчя.



Розрізняють серединні (медіальні) і бічні (латеральні) точки че­репа та обличчя (табл. 1-3). Табл.1

Медіальні вимірювальні точки на черепі й обличчі

Назва точки

Точки кісткової основи (краніометричні)

Точки м'яких тканин (кефалометричні)

Trichion (tr)



Точка передньої межі волосистої частини лоба на серединно - сагітальній площині

Ophryon (on)

Точка перехрещування серединно-сагітальної площини з лінією, про­веденою горизонтально через точку найвужчої частини лоба, яка прохо­дить через лобову кістку.

Точка перехрещування лінії, яка минає верхній край брів зі серединно-сагітальною площиною (декілька вище перенісся)

Glabella (g)

Найбільш виступаюча точка на нижній частині лоба по серединно-сагітальній площині вище кореня носа і між бровами

Nasion (n)

Точка перехрещування sutura nasofrontalis із серединно-сагітальною площиною (корінь носа)

Точка кореня носа, яку пересікає серединно-сагітальна площина і яка може бути визначена на людині шляхом пальпації sutura nasofrontalis. Шварц характеризує цю точку як найбільш виражене поглиблення між лобом та носом

Subspinale (ss)

Точка на серединно-сагітальній площині де нижній передній край spina nasalis anterior переходить у передню стінку верхнього альвеолярного відростка.



Subnasale (sn)



Точка переходу нижньої частини носа у верхню губу

Nasospinale (ns)

Найглибша точка нижнього краю apertura piriformis, яка проектується на серединно-сагітальній площині



Spina nasalis (sp)

Точка на вершині spina nasalis anterior



Pronasale (prn)



Найбільш виступаюча вперед точка кінчика носа при встановленні голови по франкфуртській горизонталі

Labiale superius (es)



Найбільш виступаюча точка верхньої губи

Prostion (pr)

Найбільш виступаюча вперед точка на передньому краї верхньої щелепи по серединно-сагітальній площині між центральними різцями

Точка на нижньому краї ясен верхньої щелепи, розташована найбільш низько між центральними різцями по серединно-сагітальній площині (на 1 мм глибше, ніж краніометрична точка prostion)

Stomion (sto)



Точка перетинання лінії змикання губ із серединно-сагітальною площиною

Labiale inferius (li)



Найбільш виступаюча точка нижньої губи

Ifradentale (id)

Точка між нижніми центральними різцями, де сере­динно-сагітальна площина перетинає передній край альвеолярного відростка

Supramentale (spm)



Точка на sulcus labiomentalis по серединно-сагітальній площині

Pogonion (pg)

Найбільш виступаюча точка нижньої щелепи по серединно-сагітальній площині



Gnation (gn)

Найбільш нижня точка нижньої щелепи по серединно-сагітальній площині

Нижня точка підборіддя, яка відповідає кістковому gnation

Opistocranion (ор)

Найбільш виступаюча назад точка потилиці на се­рединно-сагітальній площині

Basion (ba)

Точка на передньому краї foramen magnum пo серединно-сагітальній площині




Gonion (go)

Найбільш нижня і позаду розташована точка кута нижньої щелепи

Табл.2

Латеральні вимірювальні точки на черепі і на обличчі

Назва точки

Точки кісткової основи (краніометричні)

Точки м'яких тканин (кефалометричні)

[Orbitale (or)

Найглибша точка нижнього краю очної ямки

Найглибша точка нижнього краю очної ямки, що легко пальпується на об­личчі. За Симон - це точка нижнього краю очної ямки нижче зіниці при відкритих очах, які дивляться вперед. За Шварцем - це точка, що розташовується по ширині очної щілини нижче зіниці при відкритих очах, які ди­вляться вперед.

Zygion (zy)

Найбільш виступаюча зовні точка виличної дуги

Tragion (t)



Точка на верхньому краї козелка вуха (tragus)

Auriculare (au)

Точка, що розташовуєть­ся на корені виличного відростка скроневої кісти над серединою porus acusticus externus



Porion (po)

Точка, що знаходиться посередині верхнього краю porus acusticus externus



Bregma (b)

Точка в місці сходження стрілоподібного і вінцевого швів



Vertex (v)

Найбільш високо розта­шована в серединній площині точка черепа,

орієнтованого по франк­фуртській горизонталі





Lambda (l)

Точка на перетинанні ламбдо- подібного і стрілоподібного швів



Eurion (eu)

Латерально виступаюча точка на бічній стінці черепа чи голови

Cheilion (ch)



Точка кута рота: перехід червоної облямівки верхньої губи в нижню

Таблиця 3 Антропологічні виміри на черепі й обличчі

Досліджувані па­раметри

Краніометричні виміри

Кефалометричні вимі­ри

Найбільш довга частина мозково­го черепа (крані­ометр.) чи голови (кефалометр.)

Прямолінійна відстань між glabella і opistocranion

Найбільш широка частина мозково­го черепа (крані­ометр.) чи голови (кефалометр.)

Прямолінійна відстань між обома eurion, що

йде перпендикулярні до серединно-сагітальної



площини

Ширина обличчя на рівні виличних

дуг

Прямолінійна відстань між обома zygia

Ширина обличчя на рівні кутів ни­жньої щелепи

Прямолінійна відстань між обома gonia

Ширина носа




Відстань між обома біч­ними точками крил носа

Ширина ротової щілини




Прямолінійна відстань між обома cheilia

Фізіономічна ви­сота обличчя




Прямолінійна відстань між trichion - gnation

Морфологічна висота обличчя

Прямолінійна відстань між nasion - gnation

Фізіономічна ви­сота верхньої час­тини обличчя




Прямолінійна відстань між nasion - stomion

Морфологічна ви­сота верхньої час­тини обличчя

Прямолінійна відстань між nasion - prostion

Висота носа




Відстань між nasion -subnasale

Глибина носа




Відстань між subnasale -pronasale

Висота лоба




Відстань між trichion -nasion

Висота верхньої губи




Відстань між Subnasale -stomion

Висота нижньої губи




Відстань між Supramen tale - stomion

Висота червоної облямівки губ




Відстань між Labiale superior - labiale inferior

Висота нижньої частини обличчя




Відстань між gnation-stomion

Серединні, або медіальні, точки розташовуються відповідно до серединно-сагітальної площини на лінії, що починається від межі волосистої частини лоба, переходить на профіль обличчя і закінчується точками basion і opistocranion.

Симетрично в обидва боки від цієї серединної лінії розташовуються бічні, або латеральні, точки.

Відстань вимірюють спеціальним штангенциркулем чи антро­пометром.

Для визначення співвідношень ділянок голови запропоновані індекси, за величиною яких розрізняють типи голови та обличчя. Форму голови визначають відповідно до формули:



Показники величиною до 75,9 свідчать про доліхоцефалічну форму голови, від 81,0 до 85,4 - мезоцефалічну, 85,5 і більше - брахіцефалічну.

Форму обличчя за Гарсоном визначають відповідно до співвід­ношення:

До 78,9 — дуже широке обличчя (гіпереуріпрозне), 79,0 - 83,9 - широке обличчя (еуріпрозне); 84,0 — 87,9 — середнє обличчя (мезопрозне); 88,0 — 92,9 — вузьке обличчя (лептопрозопне); 93,0 і більше - дуже вузьке обличчя (гіперлептопрозопне) —табл. 4.

Таблиця 4 Форма обличчя залежно від індексного числа

Дуже вузьке обличчя (гіперлептопрозоп)

Індекс 93,0 і більше

Вузьке обличчя (лептопросоп)

Індекс 88,0-92,9

Обличчя середньої ширини (мезопросоп)

Індекс 84,0-87,9

Широке обличчя еуріпросоп)

Індекс 79,0 83,9

Дуже широке обличчя (гіпереуріпросоп)

Індекс 78,9 і менше

Форму обличчя можна визначити за допомогою лицьового ін­дексу за Изаром (IFM) - індекс фаціальний морфологіч­ний.

Довжину обличчя визначають від точки оph до gn, ширину об­личчя між zy - zy y мм.



Величина індексу 104 і більше характеризує вузьке обличчя, від 97 до 103 — середнє, 96 і менше — широке обличя.

Ширину голови визначають між точками еуріон; лобову - між найбільш опуклими лобово-скроневими точками; виличну - між то­чками зігіон; ширину між кутами нижньої щелепи - між точками гоніон. Порівнюють щелепно-виличне співвідношення:

і лобно-виличне:



У випадках малої різниці між цими відношеннями - форма об­личчя квадратна, у випадках великої різниці - овальна.

За A. M. Шварцем (1951) виділяють 6 основних форм обличчя: кругле; квадратне; шестигранне; овальне; трикутне з основою, спря­мованою вгору чи вниз.

В. Ю. Курляндський (1958) розрізняв обличчя квадратні, кону­соподібні - звужені догори у вигляді зворотного конуса. Для зручно­сті визначення типу обличчя автор рекомендував притискати до об­личчя лінійки в ділянці трагуса і кутів нижньої щелепи. Довге і вузь­ке обличчя характеризувалося індексом - 90-94; широке і коротке -80-84; овальне - 86-89,9.

У давнину для визначення пропорційності обличчя використо­вували принцип «золотого перетину». "Золотим перетином" назива­ють дві частини відрізка, в якому менша частина відноситься до бі­льшого як велика до всього відрізка. «Золотий перетин» обличчя проходить від лобової точки до підборідної; у гнатичній частині ли­цьового відділу черепа - від кінчика носа до підборідної точки про­ходить за закритого рота по лінії змикання губ, за відкритого - ця відстань дорівнює відстані від підборідної точки до верхньої губи. Для визначення «золотого перетину» існує спеціально розроблений циркуль, що поділяє будь-як величину в зазначених співвідношен­нях. «Золотий перетин» визначають при вивченні обличчя у фас, а також у профіль.

Досліджуючи профіль обличчя, проводять лінії, вивчають ліній­ні і кутові розміри; визначають форму обличчя - пряме, опукле, ввіг­нуте.

За E. Енглем проводять лінію гармонії від точки глабела до то­чки погоніон. За ортогнатичного прикусу вона проходить через крило носа. Відносно цієї лінії автор вивчив розташування профілю обличчя, а також губ у передньо-задньому напрямку. Для фотометрії використовують лінію, що з'єднує шкірну точку назіон зі шкірною точкою погоніон для вищезгаданої мети. Для визначення опуклості чи ввігнутості обличчя на його фотознімках у профіль проводять пе­рпендикуляр зі шкірної точки назіон на франкфуртську горизонталь і продовжують його до нижньої межі обличчя; додатково проводять лінію з орбітальної шкірної точки, що відповідає нижньому контуру кісткової очної ямки, рівнобіжну першій. Відстань між цими лініями дістала назву «біометричного профільного поля Дрейфуса».

Рис. 3. Біометричне профільне поле за Дрейфусом.

Аналізуючи тип обличчя і порушень його естетики, визначають розташування крила носа, точки субназіон, червоної облямівки верхньої і нижньої губ, а також контуру підборіддя відносно цих ліній.

Шварц рекомендував у фотометрії з'єднувати лінією (ротова дотична) точки субназіон і погоніон і вимірювати величину профі­льного кута «Т», утвореного цією лінією і її перетинанням із перпе­ндикуляром до франкфуртської горизонталі, опущеним зі шкірної точки назіон (носова площина). Цей кут характеризує розташування підносової і підборідної точок відносно носової площини, його ви­користовують для визначення опуклості чи ввігнутості обличчя. За величини кута «Т», рівній 10°, - профіль нижньої частини обличчя прямий, найбільш повноцінний з естетичної точки зору; за його ве­личини більше 10° - профіль скошений назад; за величини менше 10 - скошений вперед. В останньому випадку величину профільно­го кута позначають знаком " - ". Відносно ротової дотичної визна­чають розташування губ: середнє — якщо червона облямівка верх­ньої губи перетинається цією лінією і розділяється навпіл і лінія до­тикається червоної облямівки нижньої губи; позитивне - якщо губи знаходяться спереду від середнього положення і негативне - якщо губи знаходяться за.

При вивченні фотографій профілю обличчя не може бути вра­хована товщина м'яких тканин, величина кісток лицьового кістяка і їхні взаємовідносини. Для більш детального вивчення особливостей будови обличчя A. M, Шварц рекомендував аналізувати дані вимі­рювань бічних телерентгенограм голови. Таким дослідженням тов­щину м'яких тканин обличчя визначають більш точно.

Подібність і розходження форми обличчя у дітей і в їхніх ба­тьків визначають шляхом зіставлення форми полігонів, накресле­них на фотографіях обличчя. Досліджуючи обличчя у фас, прово­дять: серединну площину обличчя (ME); дотичну до волосистої ча­стини брів зверху до її перетинання з волосистою частиною голови в ділянці скронь і основи козелків вушних раковин із точками ку­тів нижньої щелепи; дотичні до контурів нижньої щелепи. Якщо у дитини обличчя більш вузьке, ніж у її батьків, а коронки зубів бі­льші середньої величини, то це може служити одним із показань до лікування з видаленням окремих зубів за наявності зубощелепної аномалії.

Досліджуючи обличчя в профіль, проводять лінії, що з'єднують точки трагуса з точками назіон, орбітале, субназіон, погоніон, гоніон. Після цього послідовно з'єднують названі точки. Якщо при порівнянні форми полігонів у фас і профіль у дітей і їхніх батьків виявляють більш вузьке обличчя у дитини, ніж у її батьків, аномалії прикусу і більш тісне положення зубів у одного чи в обох батьків, то та­кі порушення усувають після видалення окремих зубів у дитини із урахуванням виду прикусу. Важливо також порівнювати величину кута опуклості обличчя, який утворюється при з'єднанні точок назі­он, субназіон, погоніон.

Матеріали для самоконтролю:

1.В фас оцінюють :

А) симетричність та пропорційність обличчя

Б) профіль обличчя

В) симетричність правої та лівої половини обличчя

Г) положення губ

2. В залежності від співвідношення яких точок оцінюють профіль обличчя:

А) n, sn, pg В) zy-zy

Б) oph, gn Г) ey-ey

3. Довжину голови вимірюють між точками:

А) n, sn, pg В) op-gl

Б) oph, gn Г) ey-ey

4. Повна морфологічна висота обличчя визначається між точками:

А) n-pr В) op-gl

Б) pr- gn Г) n-gn

5. . Нижню морфологічну висоту обличчя визначають між точками:

А) n-pr

Б) pr- gn

В) op-gl

Г) ey-ey



Рекомендована література:

Основна література:

1. Фліс П.С. Ортодонтія. - Вінниця: «Нова книга», 2006.

2. Шарова Г.В., Рогожников Г.И. Ортопедическая стоматология детского возраста. М., «Медицина», 1991.

3. Руководство по ортодонтии /под общей редакцией проф. Ф.Я. Хорошилкиной/ М. «Медицина» 1982.

4.Лекції , що читаються на кафедрі стоматології дитячого віку.
Додаткова:

1. Виноградова Т.Н. «Стоматология детского возраста» М. «Медицина», 1987.

2. Головко Н.В. Профілактика зубощелепних аномалій. - Вінниця: Нова Книга, 2005.

3. Григорьева Л.П. Прикус у детей. - Киев: Здоровье, 1995 г. - 231 с.

Каспарова и соавт. «Заболевание височно-нижне-челюстного сустава у детей и подростков» М. «Медицина», 1981.

4. Колесов А.А. «Стоматология детского возраста» М. «Медицина», 1991.

5. Криштаб СИ., Василевская З.Ф., Мухина А.Д., Неспрядько В.П. Лечение зубо-челюстных деформаций Киев, «Здоров'я», 1982 с. 190.

6.Курляндский В.Ю. Ортопедическая стоматология. М. «Медицина», 1977.



7. Фалин Л.Я. Гистология и эмбриология полости рта и зубов. М., 1963.




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка