Методичні рекомендації «правове регулювання надання працівникам щорічної основної відпустки»



Скачати 142.23 Kb.
Дата конвертації07.05.2016
Розмір142.23 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

НЕТІШИНСЬКЕ МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ЗАТВЕРДЖУЮ

В.о. начальника Нетішинського

міського управління юстиції

______________ О.О.Максимчук


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ПРАЦІВНИКАМ

ЩОРІЧНОЇ ОСНОВНОЇ ВІДПУСТКИ»


Схвалено протоколом

оперативної наради від



"09" червня 2015 року 22


Нетішин, 2014

Методичні рекомендації розроблені головним спеціалістом Нетішинського міського управління юстиції Царьовою О.В., для працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих) органів центральних органів виконавчої влади, державних, підприємств, установ та організацій з метою підвищення правових знань та подальшого використання при здійсненні своїх функціональних обов'язків.


ВСТУП

Стаття 45 Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР зазначає, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Зокрема, це право забезпечується наданням днів оплачуваної щорічної відпустки.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, регулюються Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (надалі - Закон), Кодексом законів про працю України, а також іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 2 Закону визначає, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.





  1. ЩОРІЧНА ОСНОВНА ВІДПУСТКА ЇЇ ТРИВАЛІСТЬ

Статтею 4 Закону встановлено, що одним із видів відпусток є щорічна основна відпустка, яка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Загальна тривалість щорічної основної відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів. Щорічна основна відпустка надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Статтею 75 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (надалі - КЗпП) встановлено, що щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.



Варто зазначити, що для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою як 24 календарних дні (стаття 6 Закону):

  • Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

  • Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.

  • Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

  • Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

  • Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

  • Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

  • Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

  • Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини, пов'язані із відпустками державних службовців регулюються Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII. У відповідності до ст. 35 Закону України "Про державну службу" Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.


  1. ПОРЯДОК НАДАННЯ ЩОРІЧНИХ ВІДПУСТОК

Право працівника на щорічну основну відпустку повної тривалості перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Разом з цим, працівникові може бути надана щорічна основна відпустка до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи. При цьому тривалість щорічної основної відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

У виняткових випадках окремим категоріям працівників до настання шести місяців надається щорічна основна відпустка повної тривалості. Згідно статті 10 Закону такими працівниками, є:


  • жінки, яким така відпустка надається перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

  • інваліди;

  • особи віком до вісімнадцяти років;

  • чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

  • особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

  • сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

  • працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах т бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

  • працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

  • працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування.

  • батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу

Варто відмітити, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. При цьому, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Чинним законодавством передбачено коло осіб, яким (за бажанням працівника) щорічні відпустки надаються в зручний для них час. Такими особами є:


  1. особи, віком до вісімнадцяти років;

  2. інваліди;

  3. жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

  4. жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

  5. одинока матір (батько), які виховують дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які факти виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

  6. дружини (чоловіки) військовослужбовців;

  7. ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

  8. ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

  9. батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Законом України «Про відпустки» визначені категорії працівників, яким щорічна основна відпустка надається у літній період незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва також щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються також в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.


  1. ПЕРЕНЕСЕННЯ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ

Відповідно до статті 11 Закону щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:



  1. порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

  2. несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки;

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

  1. тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

  2. виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню

на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

  1. настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

  2. збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

У вищезазначених випадках відпустка переноситься та надається в інший період лише за наявності заяви працівника та підтверджуючого документа (листка непрацездатності, довідки-виклику тощо).

Відповідно до ст. 78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.

Щорічна відпустка може бути перенесена на інший період за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У випадку перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Варто зазначити, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.


  1. ПОДІЛ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ НА ЧАСТИНИ.

ВІДКЛИКАННЯ З ВІДПУСТКИ
Стаття 12 Закону визначає: щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому, невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої статті 12 даного Закону та в інших випадках, передбачених законодавством.


У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.


  1. ПОРЯДОК ОПЛАТИ ВІДПУСТОК .

ВИПЛАТА ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНІ ДНІ ЩОРІЧНОЇ ОСНОВНОЇ ВІДПУСТКИ
Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (стаття 21 Закону). Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Проте, таке відрахування, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:



  1. призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

  2. переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

  3. відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;

  4. змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

  5. виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

  6. нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

  7. поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

  8. направленням на навчання;

  9. виходом на пенсію.

Законом встановлено, що відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Стаття 24 Закону та стаття 83 КЗПП встановлює: у випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових,науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Окрім того, Закон дозволяє за бажанням працівника частину щорічної відпустки замінити грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної відпустки не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. У випадку смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічної відпуски, виплачується спадкоємцям.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР.

  2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII.

  3. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII.

  4. Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка