Листи з неба: популярна культура, націоналізм і історія



Сторінка1/3
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3
Андрій Заярнюк
Листи з неба: популярна культура, націоналізм і історія.

"Listy z Nieba sypiИ sie co roku. I sИ tacy co czytajИ. A tam wszystko jest, aэ szumi, posЄuchaj tylko, Duwyd, zadumaj siЪ. GroРba nad жwiatem....


Ja skoro tylko posЄucham piжma, to w tej chwilieczce poznam czy to z Nieba, czy nie. Mnie nikt nie oszuka, KsiИdz, pan, эyd czy diak."
StanisЄaw Vincenz, Listy z Nieba, (Londyn: Oficyna poetЧw i malarzy, 1974), 66.

Полеміка навколо невеликої брошури
"Листи з неба" чи "небесні листи" вперше і востаннє опинилися в центрі публічного обговорення української освіченої публіки в Галичині у 1877 році, коли Михайло Білоус, власник невеликої друкарні в Коломиї видрукував буклет на чотирнадцяти сторінках під назвою "Лист із'явлений". Ця публікація була піддана жорсткій критиці зі сторони народовецької партії. У газеті для простолюду народовецькі священики писали: "винні ми сказати

1)що листів в небі ніхто не писав і не пише,

2)що ані патріарх Єрусалимський, ні п. Білоус таких листів з неба ніколи не дістали, бо всякі листи ходят почтою, а почта до неба не іде".

У цій публікації Білоус звинувачувався у продажу таких листів по кілька гульденів, хоч з іншого джерела відомо, що оригінальна ціна публікації була 6 крейцерів.1 Критики згадували, що у свому захисті пан Білоус вказував на те, що такі листи друкувалися і у Франції, і у Польщі, так що він просто повторив те, що вже зробили інші нації.2 Цікаво, що атаку на публікацію Білоуса почав сам лідер народовецького табору Володимир Барвінський, у "Правді", часописі для інтелігенції, Він писав, що "по незвичайних трудах удалась нам дістати на конець оригінальний документ руско-галицкої туманерії народу." Чутки про це видання вже давніше ходили по провінції, казалося, що нарід тягнеться до Коломиї і купує лист по сорок крейцерів, і тільки в особливих випадках по двадцять, але народовці не могли дістати самого тексту. Кілька видань цього листа, за підрахунками Барвінського, в сумі давали кільканадцять тисяч екземплярів. Володимир Барвінський висміював як зовнішній вигляд так і зміст твору. Поза затуманюванням народу, публікація критикувалася і за інше. Три наклади по 10,000 екземплярів, навіть якщо продані тільки по двадцять крейцерів в сумі давали цифру 6,000 ґульденів, які "бідний народ" заплатив "за найпереворотнійше визискування єго темноти і неясної віри":

30 000 народу одуреного дуриться мов новим, невиданим світом, сумішкою крайньої глупоти і безстидної профанації послідної іскорки людсько-релігійного чуття. Ми дійсно не знаємо, що подивляти, чи безвстидність незвісного автора, чи те, що о. Малиновський, добачивши в "Правді" замах на "католицке християнство" – не добачає ніякого замаху в "Листі з неба". Тож то і біда, що чуже так скоро видко під лісом. Ми зовсім не відкликуємось до помочі о. Малиновского – але сподіємось, що ц. к. прокураторія, так пильно доглядаюча прасою, не помине такого прасового надужиття религиї до обманювання народу."3

Селянин, який переписував такі листи, як був дитиною написав відгук на статтю народовців в "Письмі з Просвіти":

Тогди увидів я той лист у Якова Паливоди, що був піддячим у Глибокім, а сей дістав єго знову від якогось дяка з сусідства. Только лист сей не був друкований, а писаний кирилицею. Скоро взяв ся я сей лист переписувати і то не лишень для себе, але і для других. Признаюсь, хоч мені тепер стидно, що люди бувало платили мені за таке переписуваннє. Я твердо вірив, що сей лист упав десь з неба на землю.4

"Староруський" табір5 пробував захистити Білоуса, звичайно ж без того щоб стверджувати автентичність "Листів". Певний "міщанин" у популярній газеті "Русская Рада" писав:

"мушу отповісти, що лист Божій не отнині ходить по цілім христіянськім світі, но уже може от кількасот літ, і що г.[осподин] Білоус на требованіє многих перепечатал єго в язиці руском, щоби місто польского або німецкого наші люди мали в своєм собственном язиці. Лист той поучає народ всего доброго, заохочує до моральности а остерігає від п'янства і всяких лукавих діл, а чого і колдуни-дописувателі "Письма із Просьвіти" должні держатися, а певно не блудили б так як тепер блудят, но дійшли би до царства небесного і получили би вітпущеніє гріхов своїх, котрих у колдунов-дописувателей запевно довольно єсть, бо навіть "Листом Божим" цураються і єго безчестять. Не соблазняйтеся ви колдуни-дописователі "Листом Божім", но читайте єго щоденно і жійте по наставленію єго, а Бог вас єще помилує".*

Виглядає цілком очевидним, що ця стаття була написана не просто міщанином, а кимось близьким до, а то і самим Білоусом. Очевидно, що комерційний момент, на який вказував Барвінський, був дуже важливим і автор відповіді свідомо оминає його. Натомість він виправдовує брошуру моральним вченням, яке вона містить. Не важливо наскільки якісною є друкована продукція якщо вона позитивно впливає на маси. Традиційно Церква толерувала такі популярні апокрифи, хоча і не схвалювала офіційно.

Я знаю про лише ще один подібний випадок, коли "листи з неба" згадуються у українській галицькій пресі. Це стаття о. Михайла Вербицького з 1895 року, яка показує, що Листи і надалі були широко поширеними серед галицьких селян. О. Вербицький починає свою статтю з нагадування, що єдиним справжнім Божим післанням є Біблія, але на жаль серед неосвіченого народу в Галичині і в польській, і в українській мові ходить інший "Божий лист". О. Вербицький цитує цей лист і робить висновок, що кожен легко побачить, що цей лист написаний "по-дурному" кимось, що не знає "ні нашої руської мови, ні Святого Письма".

Зовнішній вигляд такого листа описувався о. Вербицьким наступним чином: "на великім грубім папері намалеваний єсть голуб, котрий держить в дзюбку лист запечатаний, а на листі тім єсть написане: "Лист Божій". О. Вербицький висунув тезу, що ці листи писалися лірниками чи псалтирниками з метою заробітку, так як користувалися неабияким попитом. Іншими кандидатами, претендуючими на авторство Листа, були дяки. Відомо, що дяки в Галичині створили цікавий, часто гумористичний дискурс, базований на змішанні літургічної церковно-слов'янської мови і розмовної.6 Листи, які подібним же чином змішували сакральне з профанним, народні метафори з біблійними сюжетами, цілком могли бути більш серйозною версією такого дискурсу.

О. Вербицький також дав знищуючі коментарі щодо читацької публіки, серед якої поширювався цей апокриф:

Во всі такі небилиці вірять по найбільшій части люди совершенно не просвіщені, а передовсім наші невісти. Они то зачувши о таких листах доконче стараються єго получити, щоби іх не знати як много грошей стоїло, щоби тілько свій дім убезпечити віт всякого нещастя.7

Михайло Вербицький також обширно цитує цей текст, що дає нам цінну копію листа, яка була в обігу в 1890х роках.

Найімовірніше, що Михайло Вербицький нічого не знав про попередню полеміку навколо листа і його публікацію Білоусом. Він описує Лист як популярний на Лемківщині, де він сам був парохіяльним священиком. Лемківщина вважалася "відсталим" регіоном навіть для такої "відсталої" провінції як Галичина. У своїй статті Вербицький наголошує на тому, що цей текст циркулює в гірських регіонам і таким чином асоціюює Лист з відсталістю. Вербицький наголошує, що Листи циркилюють завдяки легковірності жінок і ця фемінізація аудиторії Листа служать тій самій цілі. Мусимо звернути увагу також на те, що незважаючи на те, що він не знав попередньої дискусії, аргументація в обох випадках дуже подібна. Всі критики однозначно прив'язували Лист до несвідомості, темряви і забобонів, а у його "авторів" вбачали тільки ниці мотиви. Незважаючи на те, що Листи були серйозною загрозою як для авторитету інститутів, які представляли критики (просвітницькі організації і Церква), так і для їх ідеологій, критики висміювали цей текст. У цій критиці виразно видно ту суміш гніву і іронії, яка характеризує модерний дискурс при зустрічі з чимось, що не вкладається у його референтну систему. Дискурс зустрічає небезпеку, яку не можу інкорпорувати і тому намагається закрити дискусію раз і назавжди. Листи презентуються як річ не варта більшої уваги, річ несумісна з освітою і цивілізацією.


Генеалогія листів з неба.
Текст, який спричинив таку реакцію мав дуже довгу "історію". З текстом, у якому легко впізнаємо головні елементи нашого Листа, вперше зустрічаємося у ранньому середньовіччі, у VI cт. Спершу бачимо Лист у Вестготському королівстві, пізніше він просувається на північ, здобуває незвичайну популярність серед населення імперії Карла Великого, в Ірландії, Англії і Ісландії. Листи наголошували на святкуванні неділі і це залишалоя центральним для всіх їх різновидів протягом століть.8 Роберт Прібш пояснював появу листа активністю секти сабатаріїв, а Александр Веселовський інтерпретував листи як породження народних забобонів навколо свят і персоналізації у фольклорі Неділі і П’ятниці.9

У Східній Европі поява поява листів зв'язана з рухом фляґелянтів, який поширювався у всій Европі протягом XIII i XIV ст. Цей мілленіаристський рух часто застосовував Небесний чи Ангельський лист для своєї леґітимації і подібні тексти часто зустрічаємо у провідників міленіаристських процесій. Мотив дотримання неділі у цих листах залишався досить сильним незважаючи на те, що головний наголос робився на другому пришесті Христа і релігійному запалі, що вимагався від людей. А. Веселовський стверджував, що фляґелянтські рухи внесли до Листа мотив святкування п'ятниці як і епізод з Матір'ю Божою, що вступається за людство перед Христом. Незважаючи на те, що немає жодних свідчень про подібні рухи на території сучасної України, ми знаємо, що фляґелянтські процесії зачепили польські та інші сусідні землі. На основі цього Михайло Грушевський висував гіпотезу, що Західна Україна, як периферія міленіаристських рухів XIII i XIV ст., була сприятливим ґрунтом для різноманітної апокаліптичної літератури, і саме в той час, через Західну Україну, Листи досягнули Руських земель.10

За одною з класифікацій, на Русі Лист циркулював у двох редакціях. Відмінності між цими редакціями зводяться до початкової частини Листа, де ідеться про його походження. Старша версія говорить про Рим, як про місце, де Лист прийшов на землю, і є Західною, в той час як пізніша, Болгарська версія, відома з церковно-слов'янських рукописів, вказує на Єрусалим.11 А. А. Соболевський був першим, хто розрізнив ці версії у своєму збірнику перекладної літератури Московської Русі XIV-XVII ст. У його колекції ті копії тексту, які вказують на Рим поставлені серед запозчень з польської літератури, а ті копії, які вказують на Єрусалим, серед запозичень з південної традиції.12 За Сумцовим, відомим українським етнографом, українські Листи відрізнялися від російських тим, що наголошували на святості тільки неділі, виключаючи п'ятницю і середу, і не згадували старозавітні події, які ніби-то відбулися в неділю. Таким чином українські листи належали б до західної традиції.13

Насправді, якоїсь збіжності між певними редакціями Листа і етнографічними територіми не існує. Хоча українська теритторія і не знає південної редакції Листа, російська територія знає західну редакцію Листа починаючи з XVI ст. Щоб ще більш ускладнити справу, крім різних редакцій Листу ми маємо ще й так звані Другу і Третю Епістолії з неба, які незважаючи на те, що теж мали б бути написаними Богом і посланими з неба на землю, є текстами від нашого листу, чи так званої Першої Епістолії. Російські копії Небесних Листів з XVIII ст. були також зроблені на основі першої редакції, яка вказувала на Рим. Ці копії дуже подібні до копії записаної хронікарем Якимом Єрличем у 1660 р., і вважаються зразком "польського" впливу. Насправді, у випадку з Листом відсилання до Риму не означає автоматично польського впливу, так як, наприклад, Іван Франко доводив, що Лист Якима Єрлича був перекладений на польську з руської.14

Текст, записаний Єрличем дуже важливий для нашої генеалогії Небесних Листів і не тільки тому, що зі всіх версій, які ми маємо з XVI i XVII ст. він найближчий до копій з ХІХ ст. У Єрлича цей текст сполучений з так званим "Сном Богородиці". У фляґелянтських рухах, Небесний Лист популяризувався процесією 1349 року, а "Сон Богородиці" процесією 1399. Комбінація з цих двох апокрифів виявилася домінуючою в Україні і Росії і була одною з комбінацій створених у ХІІІ і ХІV ст. Різні европейські краї сприйняли різні комбінації Листа. У Східній Європі Лист і Сон, часто з додатком ще одного апокрифу "Про 12 п'ятниць" виявився найпопулярнішою комбінацією. За Михайлом Грушевським протягом XVIII i XIX ст. всі три апокрифи зазнали стилістичних, а інколи і літературних змін, які зближували їх одне з одним і з'єднували одною ідеєю.15
Галицькі рукописи
Мабуть найбільші колекція українських рукописів Листів була зібрана і опублікована Іваном Франком. Хоча у випадку з рукописом Єрлича він обстоює руське походження тексту, у випадку з галицькими рукописами Франко говорить про їх польське походження, так як галицькі рукописи відмінні від "руської традиції", як бачимо її у Листах з різноманітних релігійних збірок і книг XVII i XVIII ст. На підтвердження цієї тези Франко цитує два польські рукописи з різних частин західної Галичини, один з початку ХІХ ст. і другий, написаний коло 1870 р., розглядаючи їх як зразок, на якому ґрунтувалися українські рукописи.

Цей новий тип листів у колекції Івана Франка починається з рукописом з Угнова, який був записаний 7 грудня 1861 р. Віктором Біликом. Ще один рукопис походить з Бачки, де Володимир Гнатюк знайшов його у власності Михайла Турянського. Цей рукопис включає Лист у поєднанні зі Сном Богородиці. Два інші, майже цілком ідентичні рукописи, містять найбільш популярний варіант Листа, так як він циркулював у Галичині у ХІХ ст. Перший був знайдений Іваном Франком у селі Яйківці Жидачівського повіту, а другий був присланий до Франка його товаришем, селянином Федем Дергалом з Завалова Стрийського повіту. Яйківецький рукопис крім тексту Листа включає також Сон Богородиці. У збірці також знаходимо рукопис з Берлина Бродівського повіту, найімовірніше присланий Франкові відомим етнографом Осипом Роздольським, який працював у цьому селі. Останній рукопис серед опублікованих Франком походить з Стратина Рогатинського повіту. Він був написаний 6 липня 1867 р. для Івана Кащука і його дружини Явдохи. Теодор Дерлиця прислав цю копію Листа Франкові з хати Явдохи, котра до того часу овдовіла. На відміну від інших рукописів у збірці Франка, цей був написаний не кирилицею, а латинкою, хоча й українською мовою. Лист висів на стіні за шклом і шанувався сім'єю як ікона.

Ми також знаємо, що Івану Франку висилалися і інші рукописні копії Листа, які він не включив у свою публікацію. Так, рукопис такого Листа без закінчення був пересланий до Франка Михайлом Зубрицьким з Мшанця у Старосамбірському повіті.16 Але навіть цих опублікованих рукописів достатньо щоб уяснити собі масштаби досліджуваного явища. Рукописи Франка походять з усіх кінців Галичини і свідчать про те, що листи читалися і поширювалися в усій провінції

Якщо відсторонитися від деталей, то зміст цих листів цілком ідентичний. Всі ці версії коротші від староруських манускриптів і репрезентують першу редакцію Листа. Всі ці листи стверджують, що вони впали на землю на Оливній горі в Британській землі. Найбільш вірогідна гіпотеза стверджує, що "Британська" є зіпсованою "Вифианською", і це перекручення відоме ще з XVI i XVII ст. Лист висів між небом і землею і ніхто не міг його дістати крім папи Лева, котрий пізніше переслав його до свого брата короля. Знову ж таки "король" в цьому випадку ніби-то є перекрученим "Карл", так як Карл Великий у середньовічній традиції мав би бути братом папи Лева. Папа послав Листа до свого брата, щоб допомогти королю проти його ворогів, що підкреслює магічну силу Листа. Стратинський рукопис називає короля, якому папа послав Листа "Брославський", що не робить зараз ніякого сенсу, і що Франко виводив від польського "Болеслав", короля, який згадується в польській копії листа. Правда одна з двох польських версій цього листа називає короля "Брацєвєцький", і значення цього слова теж невідоме.

Далі у рукописах іде текст Листа, який забороняє будь-яку працю в неділю і в суботу після вечірні. Також Лист наказує людям відвідувати церкву.

А єсли так ділати будете, то вам дам дощ ранній в пригодном часі, земля дасть вам плод довольний, оумножу сини і дщери ваша от востока солнца до запада, мир, покой і згодя будет на земли вашей, не падет на вас найменший страх, і всегда, що тилко собі жадаєте, дам вам." (Угнівський рукопис)

З іншого боку непослух наказам Листа скінчиться конфліктом і громадянською війною: цар піде на царя, пан на пана, мати на дочок, а дочки на матір, чоловік піде на синів і т. п. Ненависть посіється між людьми і це буде тільки перше попередження. Якщо люди не поправляться, тоді прийде друга хвиля нещасть. Цього раза кара буде спрямована проти засобів існування. Бог нашле саранчу, бурі, наможливу спеку і т. п. Ті, хто не вірять Листові будуть прокляті, а тим, хто мають копію листа, простяться усі їх гріхи. Лист врятує будинки від пожежі, і допоможе вагітним жінкам народжувати дітей. Рукопис з Бачки до наказів Христа додає також не свідчити криво, не бути гордим і шанувати батька, матір і старших людей. Яйківецький рукопис нагадує людям, щоб пам'ятали про смерть і про страшний суд. Серед кар другого етапу рукопис згадує страх і "огнистоє оружіє". Він теж каже, що

хто сії слова при собі буде іміти албо в дому своєм шанувати, таковїй человік неприятеля своего звитяжить і по смерти своєй отримаєт красу царства моєго і со ангели жити будет во віки віков. Амінь.

Бачківський рукопис наприкінці каже:

і котори человік лист будет мати при собі іміти, будет ласку мою іміти і прчистої Матки моєй. Я сам буду і Прчистая Богородица матка моя і ангели возмут душу єго до царства небесного на віки. Амінь.


Листи і їх писар
Два цікаві рукописи з 1850х рр. містять Небесні Листи як польською, так і українською. Українська копія написана латинкою. Ці рукописи цікаві так як маємо певні деталі з біографії особи, яка їх записала, і можемо "контекстуалізувати" їх порівнюючи з іншими текстами як цієї особи, так і про неї. Я порівняю ці тексти Листів з небесним Листом цитованим Михайлом Вербицьким.

Рукописи з 1850х років, що містять Небесний Лист записані дяковчителем і громадським писарем з Ясиновця Теодором Стасівим Кострабою. Він народився 13 лютого 1828 р. у селі Грабовець, Калуського округу. У 1842 році у тому ж селі він став дяком. З 1843 по 1847 рр. ві працював дяком для о. Йосифа Кліпуновського в селахКняжовське, Яновець і Ясиновець. 27го травня 1848 р. він був взятий до австрійської піхоти і брав участь у 16 рукопашних сутичках з угорськими повстанцями. На військовій службі він перебував аж до 1856 р.

Під час служби Костраба відвідав майже усі землі Австрійської імперії і Румунію. Там він навчився говорити, читати і писати по угорськи, чеськи, румунськи і на ідіш, а також трохи вивчився турецької і італійської. Німецьку, польську і руську він знав навіть до того як вступив у військову службу. Після війська Костраба оселився в Ясиновці, де продовжував дякувати і вчити у парафіяльній школі.17 В час, коли він записав Небесні Листи в Ясиновці, Костраба був активним у русі отвереження і склав присягу не пити горілки на 7 років у 1856 році, тобто в часі, коли не було якоїсь організованої анти-алкогольної кампанії. Важко сказати чи його військова служба якось вплинула на те, що він почав копіювати Листи. З іншого джерела нам відомо, що Лист ставав популярним серед німецьких солдатів під час кожного більшого військового конфлікту ХІХ ст., починаючи від війн Великої Французької революції і закінчуючи експедицією в Китай для придушення "Боксерського" (Іхетуань) повстання.18 Але у цьому випадку ми не маємо копій Листа з часу його військової служби, та і поширення Листа в Галичині не зв’язане з військовими конфліктами.

Ми також знаємо про те, що Теодор Костраба був членом "Общества імені Качковського", москвофільської просвітницької організації. Місцевий священик о. Куницький доповідав до виділу товариства у 1881 р. про його смерть, характеризуючи Кострабу як непевного чоловіка, зі смертю якого "Общество" абсолютно нічого не втратило, а чия продажність дуже пошкодила під час виборів. Теодор Костраба мав бути дуже "зручним" агітатором і привів до того, що у виборах двічі виграв інший кандидат. Цікаво, що 15.11.1878 Теодор Костраба також став членом товариства "Просвіта".19

Рукописи Костраби, які збереглися крім Листів, короткої автобіографії і щоденникового характеру записок, містять велику збірку анти-алкогольних поезій і п'єсок, в основному на польській мові.20 За власне Листами (українська версія поєднує Лист зі Сном Богородиці і описом 12 п'ятниць) ідуть статути Братств тверезости.

Ці Листи, як і всі інші, починаються з опису їх походження. За польською версією Листа папа Лев послав цього листа до Короля Болеслава. Коли Лист висів на Оливній горі біля ікони Архангела Михаїла він був відкритий для кожного, хто хотів читати чи переписати його. Ті, хто читали цей Лист отримували 100 днів відпусту. За українською версією Листа, папа Лев послав ці слова до свого брата (ця врсія не уточнює імені короля) щоб допомогти йому проти ворогів всього Християнства. Згадуючи Оливну гору і ікону Архангела Михаїла Лист тим не менше локує подію в "Британській" землі. У копії о. Михайла Веобицького ікона є тою самою, але вона знаходиться на горі Табор.

Після цього вступу починається частина, яка описує силу Листа. Цей мотив починається ще у вступі зі згадки про сто (в інших копіях тисячу) днів відпусту і силу, яку цей Лист мав передати королеви. Тепер Лист каже, що хто буде носити цей Лист, може не боятися, так як ні вогонь, ні вода, ні Сатанинська магія не зашкодять йому. В українській копії це ні вогонь, ні залізо (де вогонь виступає як природні нещастя і залізо як соціальні). Лист Вербицького також згадує вагітних жінок, мотив, відомий нам з інших екземплярів Листа. Лист обіцяє жінкам пологи без ускладнень і щастя для дітей, які будуть мати "благодать від Бога і почесті від людей". Чоловікам лист обіцяє перемогу над їх тілесними і духовними ворогами.

Щоб використати Лист проти ворогів люди мали перехреститися і промовити такі слова:

О пане Ісус Христос (в українському тексті "Єсус со мною") стережи мене від диявольської небезпеки освяти мене, від всього злого борони мене, о Пане. Душу і тіло мої, в Тобі покладаю мої надії, так як Ти стережеш мене вдень і вночі, і в годині смерті моєї, Отче, і Сину і Духу Святий борони мене від чортівських хитрощів, від неприятелів відомих і невідомих, допоможи мені Пане Ісусе Христе через власне взляння крові твоєї для нас святої котру з Твого боку зволив пролити для збавлення душ наших.

Після цієї молитви іде текст самого Листа. Він починається з заяви: "Я, Ісус Христос, написав цей лист своєю власною рукою". Решта листа теж написана від першої особи, тобто Ісуса Христа. Після нагадування людям, що він викупив їх своєю власною кров'ю, він забороняє, своює власною Божественністю, працювати в неділю, і навіть викопувати їжу для власного вжитку з городів. Замість цього люди повинні ходити до церкви, думали про смерть і про Останній Суд, слухали Служб Божих і молитов.

Якщо б люди не жили відповідно до наказів Бога-отця і вчення цього Листа, то Ісус покарає їх страшним громом, блискавкою, світлом, пошестю, кривавою війною і безконечними катастрофами. На сам кінець він пошле короля проти короля, пана проти пана, місто проти міста, сусіда проти сусіда і т. д.

І витягну свй меч на вас і буде замішання і розлив крові між вами ... будете втікати один від одного, праця і маєток ваш повернуться нанівець, худобу вашу хижі звірята будуть пожирати ... марно погинете що і пам'ятки по вас не залишиться. А якщо тим нинішнім нагадуванням непоправитеся і згідно з божими приказаннями поводитися не будете, то ще гіршою карою буду карати.

Ці гірші покарання включають знищення врожаю, перетворення землі в залізо і смерть людей від голоду. Якщо після цих покарань хтось ще залишиться і не захоче поводитися відповідно до наказів Листа, незнані чорні птахи будуть прислані на землю, нападатимуть на людей і ніхто не зможе захиститися від них. Карі цій не буде кінця. У Листі о. Вербицького спочатку ідуть голод, війна і вода, а потім братовбивча війна і чорні птахи.

Українська версія листа також включає користі, які люди отримають, якщо поводитимуться відповідно до накаказів Листа:

я дам вам дожд ранний і позни во время своє и земля даст плод свой зіло и обфіти ..., Сини ваша і дщера ваша распространю я от востока солнца до запад, мир і спокой будет на земли вашой и будете яко спящия неимущия страху ні откого, и дам вам здровіє, душам спасеніє и многа проживете літа и чого в мене будете жадати, тогда услишу глас моленія вашего и дам вам всего чего схочете

Ще раз Ісус нагадує, щоб закінчувати всю роботу у суботу і шанувати його Матір. Якщо б не молитви Богородиці, каже він, ви б уже давно повмирали через свою злість і свої гріхи. Українська версія також наказує шанувати святих, які завжди моляться за вас перед Божим маєстатом. Після цього українська версія повторює мотив про Богородицю, що молиться за селян. Якщо б не ця молитва, люди б давно уже були страчені за свої беззаконня.

Листи наказують людям щонеділі в церкві роздумувати про свої гріхи, пам'ятати про смерть і страшний суд, слухати Євангелія і молитов, як і наказів Бога-отця. Ці накази теж можна знайти у Листі Вербицького, тільки що цей Лист додатково вказує, що працювати в суботу після вечірні не можна на честь Богоматері (субота ще у середніх віках вважалася днем Богородиці). Між наказами називається "не клястися на моїй крові і моїх членах, не свідчити фальшиво, і шанувати моїх Вітця і Матір."

Остання частина Листа займається його поширенням. Ті, що тримають Лист у своєму домі мають передавати його від хати до хати для читання і переписування. Ті, що поводяться відповідно до науки Листа, навіть якщо вони мають стільки гріхів як зір на небі, трави на землі, листя на деревах, піску в морі, будуть прощені. Ті, хто носять Лист з собою, віддаючи йому належну шану і поводячись відповідно до його приписів, матимуть Божу балгодать і прихильність людей. При їх смерті, Бог і Його Мати, разом з ангелами запровадять їх до Небесного царства. Лист Вербицького крім цих заохочень містить і погрози, якщо хтось не вірить в Лист, буде проклятим, і не матиме жодної радості тут на землі. А якщо хтось трматиме Лист у себе вдома, але не показуватиме іншим, то такий буде позбавлений небесного царства.

Польська копія Листа підтверджувала походження Листа, кажучи, що він був переписаний 1776 року і присланий з Риму до Францісканців у Кракові для користі релігійних людей. Українська копія замість цього містить Сон Пресвятої Богородиці, який відсутній не тільки у польській копії Костраби, а й у польських Листах Франка. Цей сон каже, що Богородиця одного разу заснула на Оливній горі і бачила сон – Ісус Христос спійманий і зв'язаний був приведений перед Каяфою і Аннасом, висічений, коронований терновим вінком, розп'ятий і пробитий списами. З ран Христа текла кров і його святе тіло відпадало як кора. На самому кінці українського Листа ішов текст про 12 п'ятниць, на які обов'язково дотримуватися посту. Лист наголошував утримуватися від статевих стосунків у ці п'ятниці так як дитина, зачата в таку п'ятницю, народиться потворою.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка