Лісна І. С., к ю. н., доцент



Скачати 42.39 Kb.
Дата конвертації04.11.2016
Розмір42.39 Kb.
Лісна І. С.,

к.ю.н., доцент,

завідувач кафедри теорія та історія держави та права,

Чорноморський Державний Університет імені Петра Могили,
м. Миколаїв
Судова практика як джерело права в Україні
Україна вступила в новий етап свого розвитку, який характеризується тенденціями до європейської і світової інтеграції в тому числі і в правовому просторі. Реальністю сьогодення уже стали рішення Конституційного суду України, рішення Європейського суду з прав людини, які являють собою помітний сектор, що бурхливо розвивається в системі джерел права, а також постанови пленумів вищих спеціалізованих суддів та Верховного Суду України як один із основних орієнтирів при роботі над конкретними судовими справами.

Одне з центральних місць в проблематиці українського права займає питання про роль і значення судової практики в системі джерел права. В даний час серед юристів – як практиків, так і вчених – немає єдиної думки про роль і значення судової практики, її місця в правовій системі держави, рівно як про роль і значення роз’яснень Пленуму Верховного суду України.

При цьому слід одразу відмітити, що офіційно судова практика, так і надрукована практика Верховного суду, у тому числі постанови Пленуму Верховного суду України не признавались і не признаються джерелами права, оскільки в нашій державі відсутній інститут судового прецеденту. (судовий прецедент – це рішення суду, обов’язкове не тільки для учасників даної справи, але і для суду, що його прийняв, і нижчих по ієрархії судів під час вирішення аналогічних справ).

Сьогодні юридична наука однозначно не визнає судову практику джерелом права, хоча визнається вагоме значення постанов Пленуму Верховного суду України в системі правового регулювання суспільних відносин.

Питання про джерела, тим більше про роль судової практики в його системі, є однією з фундаментальних і найбільш складних, неоднозначних проблем сучасної науки права.

Проте об’єктивно спостерігається явне зростання ролі судового прецеденту в правотворчій діяльності держави, чому сприяють:

недосконалість законодавства (суперечності і прогалини в ньому);

піднесення «третьої влади» – судової, що дозволила суддям розробляти принципові рішення, уточнювати положення закону таким чином, що народжуються нові норми, так звані правоположення судової практики. Вони в основному є результатом діяльності суддів касаційних судів як вищих судових інстанцій. Підтвердження касаційним судом судових рішень, особливо прийнятих на основі аналогії або загальних принципів, може сприйматися іншими судами при рішенні подібних справ як фактичний прецедент. Норми – правоположення судової практики повинні враховуватися всіма юристами, що застосовують право. З цією метою вони публікуються в судових збірниках і довідниках [3, с. 204].

Певне загострення у дискусії з приводу визнання чи невизнання судової практики джерелом права в Україні внесло положення Основного Закону України (стаття 6) про організацію влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. За цим принципом органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Для окремих правознавців це конституційне положення стало сигналом того, що проблема віднесення судової практики до джерел права вирішена не на користь останньої [1, с. 26]. Адже, такий поділ виключає виконання законодавчими, виконавчими та судовими органами подібних або змішаних функцій. Тому судові органи не вправі творити право. Їх рішення, не зважаючи на свою оригінальність і юридичну грамотність, не можуть служити взірцем, джерелом для прийняття рішення по іншій аналогічній справі. Судову практику слід розглядати лише у плані застосування права, тлумачення і роз’яснення його окремих положень [2, с. 4].

Проте, з зазначеним підходом згодні далеко не усі науковці. Інша точка зору полягає у тому, що конституційні положення, що закріплюють самостійність усіх гілок влади, включаючи судову, змінює становище останньої. Місце та функції судової влади не можуть зараз обмежуватися «лише компетенцією вершити правосуддя» [4, с. 28-29].

Факторам, що стримують розвиток судового прецеденту у праві України, як і будь якій іншій країні романо-германської правової сім’ї, притаманні судові прецеденти у вигляді усталеної судової практики та переконливого прецеденту (в першу чергу – рішень Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів).

Є багато чинників загального характеру, що стримують розвиток судового прецеденту в праві України. До них належать корумпованість суддів (яка заважає становленню усталеної судової практики через розмивання її свідомо неправосудними рішеннями), недостатній рівень кваліфікації суддів, вади системи підбору суддів, недотримання принципу незалежності суддів (зокрема, через наявність значного адміністративного ресурсу у голів судів), відсутність ефективного механізму притягнення суддів до відповідальності за прийняття свідомо неправосудних рішень, тощо.

Отже, лише стабільна система правосуддя (через створення прецедентного права, а не спеціалізація судів, замість суддів) допоможе визначити напрями підвищення кваліфікації суддів, започаткувати об’єктивний механізм притягнення їх до дисциплінарної відповідальності й реально знизити корупцію не тільки в судах, а й в усіх правоохоронних органах завдяки стабільності та обов’язковості судових рішень.



Література

  1. Скакун О. Ф. Теория Государства и права ученик / О. Ф. Скакун. – Х, 2006 – 690 с.

  2. Каракаша И. И. Экологическое право Украины: Курс лекцій /
    И. И. Каракаша. – Одеса, 2001. – 260 с.

  3. Гвоздик П. О. Окремі питання судової практики у контексті визначення джерел екологічного права / П. О. Гвоздик // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка – 2010. - № 1. – 12 с.

  4. Шемшученко Ю. С. Екологічне право України. Академічний курс. Підручник / Ю. С. Шемшудченко. – Друге видання К. - 2008. – 290 с.

  5. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 № 422/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/422/96-вр.


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка