Львівський національний медичний університет імені данила галицького



Сторінка1/14
Дата конвертації11.05.2016
Розмір3.09 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Факультет післядипломної освіти


Кафедра ендокринології та клінічної фармакології

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
практичних занять ПЕРЕДАТЕСТАЦІЙНОГО ЦИКЛУ

зі спеціальності ДИТЯЧА ендокринологія
ДЛЯ СЛУХАЧІВ ФПДО

Львів - 2014

Методичні розробки складені на основі навчального плану та уніфікованої програми передатестаційного циклу зі спеціальності “Ендокринологія” від 12.11.2014р.


Методичні розробки семінарських занять передатестаційного циклу зі спеціальності Ендокринологія для слухачів ФПДО/за ред. доц. А.М.Урбанович - Львів, 2014.


Методичні матеріали розглянуті та затверджені методичною комісією з післядипломного навчання лікарів та провізорів від _18 листопада 2014 р., протокол № _4_.


Методичні рекомендації підготували:

А.М.Урбанович, к.м.н., доцент, зав. кафедри

О.О. Сергієнко, д.м.н., проф.

Р.Д. Макар, к.м.н., доцент

О.В. Сафонова, к.м.н., доцент

Г.І. Суслик , к.м.н., асистент

Відповідальний за випуск:

проректор з навчальної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького,

проф., академік АН ВШ України М.Р. Гжегоцький.

Рецензенти:


зав. кафедрою терапії №1 ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького,

д.м.н., проф. Скляров Є.Я.

зав. кафедрою сімейної медицини ФПДО,

д.м.н., проф., акад.,АН ВШ України

Кияк Ю.Г.


Методична розробка практичного заняття для лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності Дитяча ендокринологія


  1. Тема заняття №1: КЛІНІЧНІ ТА ДОПОМІЖНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ЕНДОКРИННОГО ХВОРОГО.




  1. Актуальність теми: в діагностиці ендокринопатій при первинному ознайомленні з хворим домінуюче значення належить клінічній діагностиці (анамнезу, детальному фізикальному обстеженню), що надалі підтверджується допоміжними лабораторними та інструментальними методами.




  1. Мета заняття: (у відповідності рівнів засвоєння 1, 2, 3, 4)

До уваги

Засвоєння теоретичного навчального матеріалу = 1

Формування вмінь = 2

Вироблення навичок = 3

Проведення науково-дослідної роботи з теми = 4

3.1. навчальна - удосконалити теоретичні і практичні знання лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності Дитяча ендокринологія” з питань особливостей клінічного огляду хворих для діагностики в них ендокринних захворювань, навчити правильно оцінювати клінічну симптоматику та дані допоміжних обстежень.

3.2. професійно орієнтована - вміти діагностувати захворювання ендокринної системи і основні ендокринні синдроми.

3.3. виховна - сформувати почуття відповідальності за своєчасність виявлення ендокринопатій і правильність подальших професійних дій.




  1. Обладнання: схеми, таблиці, прозірки, фолії, мікроскопи, ЕКГ, вага, ростомір, рентгенограми, дані КТ, МРТ, медична карта хворого із ендокринною патологією, медична карта стаціонарного хворого.




  1. План і організаційна структура заняття:

тривалість заняття - 2 навчальних години, з них

5.1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вхідного рівня знань) - 25 хв.

5.2. Основний етап (формування професійних знань, вмінь та навичок) - 45 хв.

5.3. Заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, контроль вихідного рівня знань, проведення підсумків



заняття, домашнє завдання) - 20 хв.


  1. Зміст теми заняття (виклад основних теоретичних положень):

    1. Навчальні питання:

      1. Особливості оцінки скарг, характерних для ендокринних захворювань, даних анамнезу по системах. Лікар-дитячий ендокринолог повинен виділити скарги та анамнестичні дані, характерні для ендокринних захворювань, знати специфіку їх проявів (адинамія, порушення вегетативної та центральної нервових систем, біль голови, спрага та часте сечовиділення, порушення травлення, стану серцево-судинної та статевої систем).

      2. Особливості клінічного огляду хворих з ендокринопатіями. При огляді та пальпації хворого з підозрою на ендокринну патологію лікар-дитячий ендокринолог повинен звернути увагу на: порушення росту та пропорцій тіла; будову черепа, костей та стоп; форму та будову грудної клітки; стан грудних залоз; зміну маси тіла та її характер; стан шкіри та її придатків; зміни зі сторони очей; форму шиї; огляд і пальпацію зовнішних та внутрішних статевих органів; перкуторні феномени; тембр голосу і характер мови.

      3. Особливості рентгенологічного дослідження хворих з ендокринними захворюваннями. Рентгенограмма кістей рук та променевозап'ясткового суглобу (з метою визначення кісткового віку); ренгенографія гіпофізу (для діагностики прямих та побічних ознак його пухлинного росту); ренгенографія загрудинного простору з контрастуванням стравоходу барієм сульфатом, тирографія. тиролімфографія та артеріографія (для діагностики загрудинного зобу); рентгенографія фалангових кісток (при патології прищитоподібних залоз); рентгенографія нирок (візуалізаиія кораловидних каменів); ангіографія, флебографія (для діагностики гормонально-активних пухлин підшлункової залози, кортикотропінаденоми та ін.); супраоксиренографія, пельвіографія (для діагностики пухлин та інших захворювань надниркових залоз, яєчників та новоутворів позагенітальної локалізації).

      4. Оцінка даних ультразвукової діагностики ендокринних залоз. Щитоподібна залоза [патогномонічні ознаки вузлових форм раку та доброякісних пухлин, дифузного токсичного зобу та тиреоїдитів (гострого, підгострого, аутоімунного)]; прищитоподібні залози (діагностика новоутворів при гіперпаратиреозі і відсутності тих залоз при аплазії та гіпопаратиреозі); надниркові залози (діагностика пухлин та гіперплазії кіркової речовини); підшлункова залоза (діагностика пухлин підшлункової залози); трансабдомінальне та трансвагінальне обстеження внутрішних статевих жіночих органів для оцінки розмірів їх у різні періоди життя, товщини ендометрію, розмірів та ехоструктури яєчників, наявності склерокістозу та статевого інфантилізму; яєчка та грудні залози (діагностика крипторхізму, пухлин та гінекомастії у чоловіків).

      5. Оцінка методів функціональної діагностики ендокринних залоз. Підшлункова залоза (вміст інсуліну, глюкагону, С-пептиду, глюкози в крові, пероральний тест визначення толерантності до глюкози, глюкози в сечі; антитіл до клітин острівців підшлункової залози, глікованого гемоглобіну в крові). Щитоподібна залоза (рівень тиротропіну, загального та вільного тироксину га трийодтироніну, тироглобуліну; сцинтиграфія з J131 і Te99, визначення вмісту J131 через 2, 4, і 24 години, тонкоголкова пункційна аспіраційна біопсія щитоподібної залози, вміст кальцитоніну в крові). Прищитоподібні залози (вміст паратирину в крові, загального та йонізованого кальцію в крові та кальцію в сечі, активності лужної фосфатази; проведення проб з навантаженням паратирином, кальцієм і призначенням сечогінних засобів). Гіпоталамо-гіпофізарна система (вміст в крові кортикотропіну, тиротропіну, лютропіну, соматопропіну, вазопресину в крові та сечі), проведення проб з вазопресином, позбавленням води, навантаженням натрієм хлоридом та сечогінними лікарськими засобами). Надниркові залози (вміст кортизолу та кортикостерону в крові, метаболітів кортикостероїдів – 17-ОКС, 17-КС, і 11-ОКС в сечі; для андогенної фракції - дегідроепіандростерону, тестостерону і андростерону. Гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система (для визначення глюкокортикоїдної активності - коротка та продовжена проба Лабхарда, проба Торна з метопіроном, проба з дексаметазоном та інсулінотолерантний тест; для визначення мінералокортикоїдної активності вміст в крові альдостерону та 11-дезоксикортикостерону, активність реніну в крові, вміст К+ та Nа+ в плазмі еритроцитах та сечі, а також проба з кортикотропіном та інсуліновий тест. Статеві залози [вміст гонадотропінів), статевих гормонів яєчок та яєчників].

Контрольні питання:



  • Особливості скарг хворих з ендокринними захворюваннями і їх клінічне тлумачення.

  • Для яких клінічних синдромів притаманно порушення росту та пропорцій тіла? Особливості цих порушень.

  • Яке значення для діагностики та лікування мас зміна маси тіла хворих з ендокринопатіями? Дайте приклади.

  • Значення зміни відтінку шкіри та додаткових структур в діагностиці ендокринопатій.

  • Яке значення в діагностиці ендокринних захворювань має огляд, пальпація, аускультація шиї та оцінка очних симптомів?

  • Особливості оцінки даних рентгенологічного обстеження та КТ у ендокринних хворих. МРТ діагностика. Дайте приклади.

  • Діагностичні критерії сонографії ендокринних залоз (по нозології).

  • Критерії функціональної активності ендокринної частини підшлункової залози.

  • Критерії функціональної активності щитоподібної залози.

  • Основні показники функціонального стану надниркових залоз.

  • Діагностичні критерії функціонального стану статевих залоз.

6.2. Практичні навички та вміння:

6.2.1. Вміти зібрати ендокринологічний анамнез.

6.2.2. Вміти клінічно оглянути ендокринологічного хворого.

6.2.3. Вміти оцінити дані інструментальних та загальних лабораторних обстежень і правильно їх трактувати.
6.3. Контроль засвоєння матеріалу:

6.3.1.Усне опитування (контрольні питання).

6.3.2.Письмове/комп'ютерне опитування (тестовий контроль).

6.3.3.Клінічний розбір хворих - перевірка практичних навичок.

6.3.4.Аналіз історій хвороб, карт амбулаторного спостереження.

6.3.5.Розв'язування ситуаційних задач.


6.4. Висновки:

6.4.1. У лікарів-дитячих ендокринологів формується вміння оглянути хворого, зібрати ендокринологічний анамнез, дослідити ендокринну систему.

6.4.2.Систематизувати дані клінічного огляду. результати лабораторних та інструментальних досліджень ендокринного хворого для установлення діагнозу та вибору раціональної схеми лікування.

6.4.3.Сформувати базове вміння лікарів-дитячих ендокринологів щодо ранньої діагностики ендокринної патології.




До уваги

Всі перелічені компоненти змісту розподіляються між етапами роботи на занятті відповідно до планованих затрат часу. Підсумок щодо виконаної роботи згідно з рівнями засвоєння знань () та з використанням адекватного поточного контролю (контроль за теоретичним компонентом – контрольні завдання 1 рівня, за формуванням вмінь – 2 рівня, за виробленням навичок – 3 рівня тощо).


7. Література (навчальна, наукова, методична).

Навчальна:



  1. Болезни органов эндокринной системы (Руководство по внутренним болезням) / Под ред. И.И. Дедова. – М.: Медицина, 2000. – 565 с.

  2. Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В. Эндокринология. – М.: Медицина, 2000. – 632 с.

  3. Внутрішні хвороби: посібник у 10 ч.; Упоряд. О.О. Абрагамович; За наук. ред. О.О. Абрагамовича, Л.В.Глушака, А.С. Свінціцького. – Ч. 4 – 10. Львів: ВАТ «Львівська книжкова фабрика»Атлас», 2004. – 726 с.

  4. Ендокринологія: Підручник / За ред. А.С.Єфімова. – К.: Вища шк., 2004. – 494 с.: іл.

  5. Ендокринологія: навч. посібник / за ред. П.М. Боднара. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 360 с.

  6. Лекарственные пробы в эндокринологии / А.П. Викторов, В.В. Корпачев, А.В. Щербак. – К.: РИА «Триумф», 2000. - 128 с.

  7. Сергієнко О.О. Основи захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи – Львів: Видавництво «Атлас». Друк ПП «Кварт», 2002. - 116 с.

  8. Сімейна медицина: Енциклопедія: У 5 т. Т.1. Внутрішні хвороби: у 2 кн. Кн.1. Хвороби органів кровообігу. Ревматичні хвороби. Хвороби органів дихання. Хвороби ендокринної системи / За ред. В.Г. Передерія, Є.Х. Заремби. – К.: Здоров’я, 2005. – 768 с.

  9. Стандарти діагностики та лікування ендокринних захворювань / За ред. М.Д. Тронька // Довідник „VADEMECUM” Доктор Ендокринолог. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: ТОВ „Доктор – Медіа”, 2007. – 352 с.

  10. Эндокринология: Учебник для медицинских вузов / Я. В. Благосклонная [и др.] – СПб.: Спецлит, 2004 – 398 с.: ил.

  11. Эндокринология: пер. с англ. / Под. ред. Н. Лавина. – И.: Практика, 1999. – 1128 с.

  12. Turner H., Wass J. Oxford handbook of endocrinology and diabetes. Oxford: Departament of Endocrinology, Radciffe Infirmary, 2002. – 512 p.

Методична:



  1. Загальна психологія / За ред. акад. АПМ України С.Д. Максименка. К. Форум, 2000. - 543 с.

Наукова:


  1. Oxford textbook of endocrinology and diabetes / Edited by J.Wass, S. Shalet. – Oxford – Manchester: Endocrine Unit, Radcliffe infirmary & Department of Metabolism and Endocrinology, Christie Hospital, 2002. – 504 p.


Методична розробка практичного заняття для лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності “Дитяча ендокринологія


  1. Тема заняття №2: ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ. КЛАСИФІКАЦІЯ, ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ.




  1. Актуальність теми: Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність є надзвичайно актуальною проблемою (особистою для пацієнта, а також, безперечно, в загальнодержавному плані). Це вимагає у лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності дитяча ендокринологія формування системи знань щодо ранньої клінічної, лабораторної діагностики та правових аспектів, пов’язаних з ранньою діагностикою, експертизою, профілактикою та лікуванням гіпоталамо-гіпофізарної недостатності.




  1. Мета заняття: (у відповідності рівнів засвоєння 1, 2, 3, 4)

    До уваги

    Засвоєння теоретичного навчального матеріалу = 1

    Формування вмінь = 2

    Вироблення навичок = 3

    Проведення науково-дослідної роботи з теми = 4

    1. навчальна – удосконалити теоретичні і практичні знання лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності дитяча ендокринологія питань особливостей клінічного огляду хворих для виявлення у них змін, характерних для гіпоталамо-гіпофізарної недостатності, навчити оцінювати результати основних діагностичних показників; проводити диференціальну діагностику, призначати адекватне, патогенетично-обгрунтоване лікування

    2. професійно орієнтована - вміти виявити на клінічному та лабораторно-інструментальному рівнях хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

    3. виховна – сформувати почуття відповідальності за своєчасність виявлення хворого з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю та правильність подальших професійних заходів.




  1. Обладнання: схеми, таблиці, прозірки, фолії, результати радіоімунологічних, імуноферментних досліджень, результатів ГТТ, інших діагностичних тестів, рентгенографій, КТ-, МРТ-обстежень та інших.




  1. План і організаційна структура заняття:

тривалість заняття – 2 навчальних години, з них:

    1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вхідного рівня знань) - 25 хв

    2. Основний етап (формування професійних знань, вмінь та навичок) - 45 хв

    3. Заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, контроль вихідного рівня знань, проведення підсумків заняття, домашнє завдання) - 20 хв.




  1. Зміст теми заняття (виклад основних теоретичних положень):

    1. Навчальні питання:

      1. Особливості збору анамнезу та клінічного огляду хворого з підозрою на соматотропну недостатність. Лікар-дитячий ендокринолог повинен знати причини гіпоталамо-гіпофізарної недостатності, особливості перебігу вагітності у матері пацієнта (розвиток організму в дитинстві – тип вигодовування, вакцинації, дитячі інфекції; перенесені в дитячому та підлітковому віці оперативні втручання, опіки, травми, інфекційні хвороби, отримування лікарських засобів, наявність низькорослості у одного з батьків тощо). Оглядаючи хворого з підозрою на гіпоталамо-гіпофізарну недостатність лікар-дитячий ендокринолог повинен оцінити варіант (тип) ожиріння; оцінити кістковий вік; перевірити стан шкірних покривів; оцінити стан вторинних статевих ознак; пропальпувати щитовидну залозу тощо.

      2. Оцінити показники антропометрії та порівняння її результатів із перцентильними таблицями.

      3. Оцінити показники індексу маси тіла, коефіцієнту відношення обвіду талія/стегно.

      4. Інструментальні методи оцінки гіпоталамо-гіпофізарної недостатності. Рекомендовано провести рентгенографію кистей і променезап’ясткових суглогів (рентгенологічний вік), обстеження турецького сідла. Крім того, Х-променеве і /або при потребі – КТ, магнітно-ядерне дослідження черепа, ділянки турецького сідла.

      5. Загальна лабораторна діагностика. Хворому повинні бути проведені такі лабораторні дослідження: стандартний глюкозо-толерантний тест, біохімічне обстеження крові.

      6. Оцінка результатів рівня ІРФ-1 Ф ІРФ-2, соматомединзв’язувального протеїну-3.

      7. Гормональна діагностика. За показами хворому проводяться визначення рівня соматотропіну, кортизолу, інсуліну, статевих гормонів, гормонів щитовидної залози в крові.

      8. Оцінка результатів стимудяційних проб (з клофеліном, інсуліном, соматотропіном, L-ДОФА).

      9. Кваліфіковано проводити диференціальну діагностику із захворюваннями та синдромами ендокринного та неендокринного генезу, які супроводжуються гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

      10. Лікар-дитячий ендокринолог повинен знати особливості нефармакологічних методів лікування гіпоталамо-гіпофізарної недостатності (особливості фізичної активності, освіти та самоосвіти, рефлексотерапії, фізіотерапевтичних методів).

      11. Лікар-дитячий ендокринолог повинен знати основні групи фармакологічних методів лікування гіпоталамо-гіпофізарної недостатності та особливості призначення, комбінування, синергізму/антогонізму основних лікарських засобів.

Контрольні питання:

  • Особливості збору анамнезу в хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Клінічний огляд хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Основні біохімічні методи обстеження хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Основні гормональні методи обстеження хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Основні інструментальні методи обстеження хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Основні лікарські проби, що використовуються для діагностики хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Основні захворювання та синдроми ендокринного та неендокринного генезу, які супроводжуються гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю та з якими необхідно проводити диференціальну діагностику.

  • Особливості нефармакологічних методів лікування гіпоталамо-гіпофізарної недостатності (особливості фізичної активності, освіти та самоосвіти, рефлексотерапії, фізіотерапевтичних методів).

  • Основні групи фармакологічних методів лікування гіпоталамо-гіпофізарної недостатності та особливості призначення, комбінування, синергізму/антогонізму основних лікарських засобів.

  • Особливості диспансеризації хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

  • Особливості профілактики гіпоталамо-гіпофізарної недостатності.




    1. Практичні навички та вміння:

      1. Вміти зібрати відповідний анамнез щодо наявності у хворого гіпоталамо-гіпофізарної недостатності.

      2. Вміти клінічно оглянути органи ендокринної системи хворого (в плані підозри/наявності гіпоталамо-гіпофізарної недостатності).

      3. Вміти оцінити дані загальних лабораторних, гормональних, інструментальних обстежень, тестів тощо (в плані підозри/наявності гіпоталамо-гіпофізарної недостатності).

      4. Обґрунтувати кваліфіковане обстеження і лікування хворого скерування хворого з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.




    1. Контроль засвоєння матеріалу:

      1. Усне опитування (контрольні питання).

      2. Письмове / комп’ютерне опитування (тестовий контроль).

      3. Клінічний розбір хворих – перевірка практичних навичок.

      4. Аналіз історій хвороб, результатів антропометрії та порівняння її результатів із перцентильними таблицями, радіоімунологічних, імуноферментних досліджень, результатів ГТТ, діагностичних тестів, рентгенографій, КТ-, МРТ-обстежень та інших.

      5. Розв’язування ситуаційних задач.




    1. Висновки.

      1. У лікарів-дитячих ендокринологів формується вміння збирати анамнез, проводити кваліфіковане клінічне обстеження хворих з гіпоталамо-гіпофізарною недостатністю.

      2. Систематизувати основні фізикальні, біохімічні, гормональні та інструментальні методи діагностики гіпоталамо-гіпофізарної недостатності.

      3. Сформоване вміння лікарів-ендокринологів щодо раннього виявлення, лікування і профілактики гіпоталамо-гіпофізарної недостатності.

До уваги

Всі перелічені компоненти змісту розподіляються між етапами роботи на занятті відповідно до планованих затрат часу. Підсумок щодо виконаної роботи згідно з рівнями засвоєння знань () та з використанням адекватного поточного контролю (контроль за теоретичним компонентом – контрольні завдання 1 рівня, за формуванням вмінь – 2 рівня, за виробленням навичок – 3 рівня тощо).




  1. Література (навчальна, наукова, методична).

Навчальна:

  1. Болезни органов эндокринной системы (Руководство по внутренним болезням) / Под ред. И.И. Дедова. – М.: Медицина, 2000. – 565 с.

  2. Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В. Эндокринология. – М.: Медицина, 2000. – 632 с.

  3. Внутрішні хвороби: посібник у 10 ч. Упоряд. О.О. Абрагамович; За наук. ред. О.О. Абрагамовича, Л.В.Глушака, А.С. Свінціцького. – Ч. 4 – 10. Львів: ВАТ «Львівська книжкова фабрика»Атлас», 2004. – 726 с.

  4. Ендокринологія: Підручник / За ред. А.С. Єфімова. – К.: Вища шк., 2004. – 494 с.: іл.

  5. Ендокринологія: навч. посібник / за ред. П.М. Боднара. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 360 с.

  6. Епономіми симптомів, синдромів і хвороб внутрішніх органів / За заг. редакцією О.О.Абрагамовича. – Львів: ПП „Кварт”, 2005. – 126 с. (серед авторів – Сергієнко О.О.).

  7. Клиническая фармакология / Под.ред. В.Г. Кукеса. – М.: ГЭОТАР МЕД, 2004. – 944 с.

  8. Лекарственные пробы в эндокринологии / А.П. Викторов, В.В. Корпачев, А.В. Щербак. – К.: РИА «Триумф», 2000. 128с.

  9. Сергієнко О.О. Основи захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи – Львів: Видавництво «Атлас». Друк ПП «Кварт», 2002. - 116 с.

  10. Сімейна медицина: Енциклопедія: У 5 т. Т.1. Внутрішні хвороби: у 2 кн. Кн.1. Хвороби органів кровообігу. Ревматичні хвороби. Хвороби органів дихання. Хвороби ендокринної системи / За ред. В.Г. Передерія, Є.Х. Заремби. – К.: Здоров’я, 2005. – 768 с..

  11. Стандарти діагностики та лікування ендокринних захворювань / за ред. М.Д. Тронька // Довідник „VADEMECUM” Доктор Ендокринолог. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: ТОВ „Доктор – Медіа”, 2007. – 352 с.

  12. Сучасні класифікації та принципи формулювання діагнозів у клініці внутрішніх хвороб (навчальний посібник). За заг. редакцією О.О. Абрагамовича. – Львів: ПП «Кварт», 2005. – 322 с.

  13. Эндокринология: Учебник для медицинских вузов / Я.В.Благосклонная [и др.] – СПб.: Спецлит, 2004. – 398 с.: ил.

  14. Эндокринология: пер. с англ. / Под. ред. Н. Лавина. – И.: Практика, 1999. – 1128 с.

  15. Turner H., Wass J. Oxford handbook of endocrinology and diabetes. Oxford: Department of Endocrinology, Radciffe Infirmary, 2002. – 512 p.


Методична

  1. Загальна психологія / За ред. акад. АПМ України С.Д. Максименка. К. Форум, 2000. - 543 с.


Наукова

  1. Oxford textbook of endocrinology and diabetes / Edited by J.Wass, S. Shalet. – Oxford – Manchester: Endocrine Unit, Radcliffe infirmary & Department of Metabolism and Endocrinology, Christie Hospital, 2002. – 504 p.


Методична розробка практичного заняття для лікарів-слухачів ФПДО з дисципліни передатестаційний цикл зі спеціальності “Дитяча ендокринологія


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка